Суспільство
Капітальний ремонт українського війська
Інфраструктура українського війська, не без складнощів і проблем, однак розвивається-розбудовується небаченими за всі роки незалежності темпами. Міністерство оборони береться дедалі сміливіше за масштабніші проекти. Про те, як саме це відбувається в окремо взятому регіоні, я вирішив пересвідчитися, з’їздивши до Одеси.
ЗМІНЮЮТЬСЯ НЕ ЛИШЕ СТАНДАРТИ ХАРЧУВАННЯ, А Й УМОВИ ПРАЦІ ЛЮДЕЙ
У серпні цього року має завершитися розпочата торік реконструкція їдальні у Військово-медичному клінічному центрі Південного регіону в Одесі. Саме таким чином відбудеться остаточний перехід закладу на нову систему харчування та сучасні підходи до обслуговування пацієнтів. Роботи, вартість яких становить 8,5 млн гривень, проводить будівельна компанія «Дакс», що виграла тендерні торги, надавши найкращу пропозицію через майданчик «ProZorro». На підрядника особливих скарг немає, щоправда інколи у ході робіт доводиться вносити проектні вдосконалення. Приміром, у системи підведення води чи каналізаційних мереж. Всі проблеми вирішують, як запевнив заступник начальника-Головний інженер Південного ТерКЕУ полковник Юрій Підгаєцький, завдяки налагодженій комунікації із будівельниками й виробниками обладнання.
Представник будівельної компанії В’ячеслав Юров зауважує: складність цього об’єкту в тім, що це дуже стара будівля, яку кілька разів перебудовували. Лише будівельного сміття звідси вивезено 450 кубометрів. І стільки ж завезено різноманітних будматеріалів. Довелося повністю змінити конструктив споруди під сучасні стандарти виготовлення їжі. Для будівельників дуже важливо, що держава вкладає ресурс у розвиток війська саме в сенсі будівництва. Такі проекти сприяють піднесенню національної економіки. Лише на цьому об’єкті працює 40 фахівців «Даксу».
— Ми готові до співпраці із Міноборони. Замовник буде задоволений тут якістю наших робіт, як і на об’єкті в Миколаєві, — наголошує пан Юров.
— Утілення цього проекту дозволить нам повністю змінити як стандарти харчування, так і умови праці наших фахівців, що потрібно було зробити ще давно, — не приховуючи радісних емоцій мовить завідуюча їдальнею Любов Пономаренко. — Ви би знали, як ми цього капремонту чекали, а про нове обладнання скажу коротко — це просто мрія! Приміром, на конвектоматі за 15 хвилин можна приготувати практично будь-яку страву. Тепер у нас є модерні плити, шафи для смаження, а в окремому цеху ми виготовлятимемо випічку, коли повністю перейдемо у нову їдальню. Щодня нашим пацієнтам відтоді даватимуть свіжі булочки і пиріжки. Якість будівельних робіт вважаю хорошою.
Тим часом працівниці у цехах неабияк чекають на час, коли запрацює потужна система вентиляції й кондиціонування, адже умови, в яких вони нині перебувають, не надто сприятливі для здоров’я. Що ж, дівчата, скоро звикатимете до нормальних умов!
РЕКОНСТРУКЦІЯ ТРИВАЄ, АЛЕ ПОТРІБНЕ ФІНАНСУВАННЯ
Вдалося мені побувати і на реконструкції казарм у одеській Військовій академії. Ці споруди поволі перетворювалися на розвалини, бо не експлуатувалися від часу скорочення Одеського інституту Сухопутних військ.
Торік тут виконали значний обсяг робіт. Уже повністю готові два поверхи, де створено хороші умови для проживання курсантів, що позитивно впливає як на результати навчання, так і на морально-психологічний стан майбутніх офіцерів. Тут працюють душові кімнати із гарячою водою, є сучасні санвузли, око із приємністю сприймає пастельну колористику стін. Словом, зроблено по людськи. Навіть декотрі контрактники, які вступили до вишу з військ, не знімають житло, хоча мають на те право, а мешкають у цих казармах — їх усе тут задовольняє.
— Взвод перебуває разом в одній групі зі своїм командиром. Це виховує товариськість у взаєминах і порозуміння, — каже заступник начальника факультету підготовки спеціалістів військової розвідки та спеціального призначення підполковник Іван Калетник. — Із підрядником ми детально відпрацювали проект реконструкції — аж до місць встановлення електророзеток й кольорової гами стін. Сподіваюся, незабаром завершиться реконструкція і сусіднього під’їзду цієї споруди, де заплановано гуртожиток із кімнатами поліпшеного типу для старшокурсників. У перспективі обладнаємо кімнати дозвілля і традицій, де врахуємо запити молоді на сучасні види відпочинку.
Дехто каже, що великі спальні казармені приміщення є рудиментом радянського минулого, але економічно Україна ще не готова так швидко перейти на нові стандарти. Навіть те, що ми бачимо у одеській Військовій академії, можна назвати зрушеннями, яких у війську не бачили чверть століття. Тим паче вони тут назріли, бо за 4 роки помітно зросла кількість курсантів.
— Територія академії і будівлі, які лишилися після відомої «оптимізації», не були розраховані на збільшення курсантської когорти. От і вирішили розконсервувати казарми для реконструкції, яка почалася з тотального демонтажу, — оповідає Іван Вікторович. — Перші успіхи проекту одразу поліпшили логістику навчального процесу. Колись я теж був курсантом, але в той час умови були значно гірші — поняття про бойлер із гарячою водою чи нормальні туалети з унітазами, вікна, які не треба кожного сезону фарбувати й утеплювати, ми не мали. Сподіваюся, наші вихованці це цінуватимуть.
Олег Корчмар, директор ТОВ «Центр реконструкції та будівництва», яке, змагаючись із восьми претендентами, виграло конкурс на проведення капремонту казарм вишу, зауважує: вони переважно використовують антивандальні матеріали й рішення. Надто багато вже тут молодих активних людей. А в санвузлах стелю виконали із елементів, що не піддаються дії вологи і які можна замінювати.
— Чи є цей проект для вас викликом? — запитую в Олега Борисовича.
— Це не перший наш військовий об’єкт — ми добре знаємося на їхній специфіці, — відповідає очільник ТОВ. — Виклик був у тім сенсі, аби показати, що за невеликий бюджетний кошт можна виконати якісну роботу та ще й, застосовуючи вітчизняні матеріали, мінімізувати витрати. Звісно, це перевірка, чи здатні давати ту якість, яку очікує замовник. Ми задоволені візуальним та економічним ефектом нашої роботи. Почали її торік у серпні, а в листопаді другий поверх уже заселили, а згодом — і третій здали. На цей рік маємо великі плани. Щоправда, вирішення питання фінансування дещо пригальмувало темп будівництва, але ми не спиняємося, використовуємо власні оборотні кошти.
У другому під’їзді споруди ситуація дещо важча. Тут треба докласти більше зусиль для боротьби з корозійними процесами і грибком. Підрядник збирається залучити спецлабораторію, яка перевірить несучі властивості залізобетонних плит та стін, щоб мати уявлення про масштаб і глибину переробки. Олег Корчмар запевняє: цьогоріч вони здатні завершити та здати об’єкт. Проте каже, що поки на нього заплановано 1 мільйон гривень, а потрібно 19 мільйонів.
ВІЙСЬКОВЕ БУДІВНИЦТВО — РЕСУРС РОЗВИТКУ ГРОМАД
Цікаво, що із 184 казарм поліпшеного планування, які цьогоріч збудують в Україні, майже щочетверта з’явиться у Південному регіоні. Саме зараз тривають торги, проводять проектні роботи, вносять зауваження у вже розроблену документацію. Формують із числа фахівців волонтерів, які зголосяться брати участь у технагляді за таким будівництвом.
— У плані капітального будівництва для нас знаковим є спорудження військового містечка для ВМС у селі Дачному, — каже начальник Південного ТерКЕУ полковник Ігор Литвинюк. — Підрядники там працювали не зважаючи на примхи погоди і досі жоден з об’єктів не зупинився. Загальна вартість виконаних там за минулий рік робіт становить 117 мільйонів гривень. Плануємо 2018-го закінчити це містечко і вийти на загальну суму фінансування 260 мільйонів гривень. Наразі проводимо на різних стадіях роботи у 13 їдальнях. На жаль, всі вони потребують капітального втручання будівельників, адже потрібно дуже багато змін зробити, які не виконували майже чверть віку. Уже втілені проекти доводять: за нормального підходу можна застосовувати сучасні матеріали і економити кошти, задовольняючи замовників. Приміром, як це вдається робити в одеській Військовій академії.
Ігор Петрович вважає: в цій роботі важлива конструктивна взаємодія із місцевою владою. Так, Вінницька ОДА постійно надає ресурсну допомогу в розвитку військової інфраструктури. А от у Херсоні та Кропивницькому все зведено до рівня дрібних субвенцій. Так само і в Миколаєві, хоча місто має суттєві надходження. Торік одеська влада у рамках програми «Безпечне місто» надала військовим 6,5 мільйона гривень, які використали на початок ремонту пральні-лазні 137-го батальйону морської піхоти.
— Ми зверталися в одеську міськадміністрацію, щоб нам надали кошти на добудову двох споруд для батальйону морської піхоти, — розповідає Ігор Литвинюк. — Боремося за 20 мільйонів гривень. Спробуємо на наступній сесії, що відбудеться 25 квітня, винести це питання на обговорення. Також як позитив слід розглядати і те, що облдержадміністрація нарешті перейнялася проблематикою земель оборони. Так, у кінці 2017-го отримано дозволи на виготовлення проектної землевпорядної документації на всі військові містечка, розташовані за межами Одеси. А мер міста таки наважився і його підтримали депутати, аби надати дозвіл на виготовлення землевпорядної документації на 24 військові містечка! Це четверта частина від того, що є. Зокрема, це такі знакові об’єкти, як аеродром «Шкільний».
Об’єднані громади шукають ресурс для розвитку, а військо може бути замовником чи ініціатором певних будівничих проектів. Ці два процеси здатні підсилювати одне одного. Як приклад — Дачнинська селищна рада. Із уведенням в експлуатацію там військового містечка, розрахованого на перебування понад 1 тисячі осіб, воно стане хорошим ресурсом місцевої громади. Це обслуговуючі структури, робочі місця, надходження до бюджету селища. От і дороги там уже відновлюють. Але є і приклади бюрократизації таких стосунків. Наприклад, в Арцизі ніяк не вирішують питання відновлення військового містечка при місцевому аеродромі. Щоб його реалізувати, треба повернути землю, колись віддану Міноборони у використання. Сподіваємося, і тут вдасться дійти компромісної згоди.
В Україні протезування безкоштовне. Але постраждалі внаслідок бойових дій не завжди поінформовані, або не вірять у можливості української медицини, тому часто шукають можливості протезування за кордоном. Так, для отримання якісного протеза в Україні потрібно пройти певні бюрократичні процедури. В Україні та Одесі встановлюють сучасні протези і роблять це безоплатно та якісно. “Дайджест Одеси” поспілкувався із військовослужбовцем, який переніс травматичну ампутацію та центром протезування, ортезування та реабілітації “Без обмежень” в Одесі.
Можна навчитись ходити та бігати, треба лише захотіти
Роман родом із Тернополя, а в Одесі живе близько 9 років. Минулого червня під час виконання бойового завдання в Херсонській області отримав уламкове поранення, що призвело до травматичної ампутації. Розповідає, що коли лежав у госпіталі у Вінницькій області, то щодня відчувався сильний фантомний біль, зараз вже рідше, але інколи ніби б’є струмом у нозі. У госпіталі було багато військовослужбовців зі схожими пораненнями і всі самостійно обирали центри для протезування.
“В перший день на протезі вже зміг піти, але не довго, бо розболілась нога. Це було у вересні. До протеза треба звикнути, адже нижче коліна нічого не відчуваєш. Тому не все відразу, а потрошки. Чим більше ходиш, тим більше навчаєшся. Наприклад, ходити сходами у переході. Зараз нормально себе відчуваю. Краще, коли нога своя, але можна навчитись ходити, бігати, треба лише захотіти. А до центру приходжу лише тоді, коли щось болить чи заважає, таке все ж трапляється. Тут перевіряють, замінюють необхідне”, — поділився військовослужбовець.
Ірина, представник центру “Без обмежень” в Одесі зазначає, що кожному дуже хочеться допомогти: “Наші герої заслуговують найкращого. Поки ми працюємо, то стаємо ніби сім’єю. Після ампутації людина психологічно почувається неповноцінною, ніби життя минуло. Ми ж намагаємось пояснити, що це не окрема річ, а нога. Важливо мати бажання ходити, я бачу людей, котрі горять бажанням та хочуть стати на протез. У них це вдається. Військові між собою тісно спілкуються, коли бачать позитивний досвід, то отримують більше прагнення. Адже вставати на протезі — страшно. Ми намагаємося показати, що все буде добре, і людина не залишиться з проблемою сам на сам”.
Хто та як може отримати протез коштом держави
Протези — це технічні засоби реабілітації, які можна безоплатно отримати від держави й водночас пройти реабілітаційний курс з користування ними. На них можуть претендувати:
- особи з інвалідністю;
- діти з порушеннями опорно-рухового апарату;
- військовослужбовці;
- мирні громадяни, які дістали поранення внаслідок військової агресії російської федерації проти України;
- ті, на кого поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Щоб отримати безоплатний протез або інший технічний засіб реабілітації слід пройти кілька кроків процедури:
- Подати заяву та повний пакет документів або до ЦНАП, або до органу соціального захисту населення, або через електронний кабінет особи з інвалідністю;
- Ознайомитися з інформацією про технічні засоби реабілітації та переліком підприємств, які забезпечують протезами в рамках державної підтримки;
- Отримати від Фонду соціального захисту інвалідів повідомлення про ухвалене рішення та сформоване електронне направлення;
- Звернутися до обраного вами підприємства із заявою. Пам’ятайте, ви маєте право поміняти підприємство на інше протягом 14 календарних днів з моменту звернення;
- На підприємстві вам підберуть протез та сформують замовлення для індивідуального засобу реабілітації або анкету для серійного засобу реабілітації.
- Вам потрібно перевірити та підписати замовлення або анкету;
- Після примірки протеза, якщо він вам підійшов, підпишіть замовлення або анкету повторно та акт приймання-передачі робіт;
- Отримайте протез, настанову щодо експлуатації та гарантійний талон.
Етапи протезування
Важливо, що пацієнт самостійно обирає центр у якому протезуватиметься. Жодна з організацій, яка займається документами чи лікарі не мають направляти. Людина ознайомлюється із переліком сертифікованих закладів, може поспілкуватись з працівниками та пацієнтами, прийняти рішення. Надалі у цьому ж підприємстві потрібно буде обслуговувати протез.
Після ампутації є можливості повернення до активного життя та соціального статусу. Початкові етапи складні та болючі, але для протезування потрібна правильно сформована кукса.
Пацієнт має рекомендації по догляду за раною, формуванню кукси, підтримці суглобів, техніці бинтування. Спочатку кінцівка набрякла, а для протезування потрібно, щоб щонайменше протягом 4 днів, вона не змінювалась у розмірі. Тоді протезисти роблять гіпсовий зліпок, куксоприймач та замовляють комплектувальні протезу. Далі приміряють, пробують, роблять приймач максимально комфортним. Це індивідуальний вибір, тому потрібно працювати безпосередньо з людиною. Неможливо точно сказати за який час людина зможе ходити, комусь і 30 хвилин достатньо, аби зрозуміти процес, комусь важче. Але тут взнаки дається вік, тяжкість поранень, бажання.
Перший час може траплятись підвищене потовиділення, але кукса адаптується. Також у 5-7% може виникнути індивідуальна непереносимість до матеріалів, тоді змінять метод фіксації. Ставши на протез, зменшується навантаження на хребет і тіло повертається до свого анатомічного положення. Протягом півроку-року кукса зменшується, зникає набряк і використовується спеціальна панчоха, аби заповнити втрачений об’єм.
Протези: мобільність, вартість, експлуатація
Важливу роль грає мобільність протеза, яка має чотири ступені. Українські військовослужбовці отримують протези із найвищою мобільністю, що за функціями та можливостям відповідає здоровій кінцівці.
На кожен протез є гранична ціна, яка для військових збільшена утричі. Тому комплектуючі дорожчі. Більшість колінних вузлів — механічні пристрої, що забезпечують зворотний зв’язок з пацієнтом, амортизацію при ходьбі і автоматичне розгинання.
Здебільшого деталі протеза замовляють у Великій Британії, Німеччині, Америці та Японії. “Без обмежень” має власне виробництво саме вузлів, опираючись на досвід іноземних колег, створили конкурентні вироби. І хоч цей засіб є дорогим, відсутність потреби у транспортуванні та розмитненні позитивно впливає на вартість.
“Одновісні вузли, які зображені на фото, виконані нашим підприємством, мають додаткову зону буфера для пом’якшення режиму ходьби. Усі вироби є гідравлічними та можуть застосовуватись із механічним кріпленням куксоприймача. Це потрібно для додаткової фіксації, якщо на кінцівці залишається мало м’яких тканин, аби людина не вислизнула із протеза”, — розповідає протезист центру “Без обмежень” Сергій.
Виготовлення протеза залежить від особливостей пацієнта, але при вторинному протезуванні займає близько 2-3 тижнів. Оптимальний час виготовлення протеза гомілки — 15 днів, а стегна — 20 днів.
Пацієнт отримує один основний протез та один гігієнічний для купання. Перший є більш функціональним, а другий — можна мочити. Основний протез експлуатується три роки, а гігієнічний — п’ять років. Після чого знову за державні кошти відбувається заміна протезів. На період використання передбачено і ремонт, проте його вартість не має перевищувати 70% від граничної вартості.
Є і спортивні протези, тут треба додати документи, які свідчать про потребу через заняття певними видами спорту. Українські ветерани беруть участь у спортивних змаганнях і перемагають. Нагадаємо, як маленька Саша Паскаль, яка у травні минулого року втратила ногу через ракетний удар по селищу Затока, вперше після трагедії виступила на змаганнях з художньої гімнастики. І перемогла.
Первинне протезування в Україні піднялось на багато щаблів вперед наразі, дуже високою ціною. Проте сьогодні ми можемо забезпечити наше населення якісними виробами і допомогти їм повернутись до соціального та активного життя. До того ж на початку потрібен нагляд протезиста, контроль ходьби, зміна куксоприймачів, обслуговування самого засобу. Із повномасштабною війною відзначили складність ампутацій, тяжкі поранення, проте нас це стимулює розробляти нове, аби українські захисники мали повноцінне майбутнє, яке нам і дарують!
Фото: «Без обмежень»
За период с 1 августа по сегодня, 14 сентября, из портов Большой Одессы вышло более 130 судов с продовольствием. Экспортировано 3,1 млн тонн агропродукции.
В Министерстве инфраструктуры Украины отметили, что всего из портов «Одесса», «Черноморск» и «Южный» вышли уже 134 судна, в Азию — 71, в Европу — 44, а в Африку — 19.
Среди этих судов были и зафрахтованы Всемирной продовольственной программой ООН, противодействующей голоду в мире. Так украинская пшеница попала в Йемен и Эфиопию, где продовольственная катастрофа.
В планах экспортировать всеми видами транспорта не менее 8 млн тонн. Пока что самый большой караван, отправленный из портов Большой Одессы по этой инициативе составил 13 судов, которые перевозили 282,5 тыс. тонн украинской агропродукции.
В течение двух дней, 15-16 сентября, в Консультативно-диагностическом центре №6 пройдут Дни проверки слуха. Каждый желающий до 60 лет может бесплатно пройти аудиометрию и проконсультироваться с врачом.
Проверить слух можно с 09:00 до 17:00 в поликлинике №6, расположенной на ул. Маршала Говорова, 26а. Чтобы не было очередей, есть предварительная запись по номеру: (048) 797 28 88.
Аудиометрия позволяет оценить остроту слуха. Эту диагностику рекомендовано проводить раз в 5 лет, но если работаете или часто находитесь в шумных условиях – нужно проверять чаще. Обычно понижение слуха происходит постепенно, поэтому самостоятельно оценить себя невозможно. Имея аудиограмму, врач сможет предоставить рекомендации и профилактические мероприятия.