Суспільство
135 лет назад в Одессе открыли бактериологическую станцию (фото) — УСИ Online
Историю бактериологической станции для читателей Украинской Службы Информации исследовал журналист и краевед Станислав Кинка.
Бактериологическая станция: прививки от бешенства и опыты с сибирской язвой
Появление бактериологической станции в Одессе связано с несколькими выдающимися личностями в истории микробиологии и вирусологии. Но вместе с тем — это и показатель того, как сложно было работать в сословном и консервативном обществе.
В 1887 году в Одессе сложилась такая ситуация, что Илья Мечников, который только-только вернулся после почти пятилетнего отсутствия, был вынужден покинуть Одессу навсегда. До этого он 12 лет занимал должность ординарного профессора кафедры зоологии и сравнительной анатомии Новороссийского университета. Но прежде, чем покинуть город, он рекомендовал послать в Париж доктора Николая Гамалея.
Илья Мечников в лаборатории
Именно тогда Одесское городское управление приняло важное решение об организации первой в Российской империи бактериологической пастеровской лаборатории. Руководить ею должен был Илья Мечников, который вследствие интриг и гонений покинул Одессу, приняв предложение Луи Пастера. В Париже он стал заведующим лабораторией в Пастеровском институте.
Луи Пастер за работой в лаборатории
На первых порах Одесская бактериологическая станция занималась «прививками против бешенства, приготовлением вакцин против сибирской язвы, борьбой с саранчой и сусликами.
В первые годы существования бактериологической станции были проведены масштабные работы по изучению самого принципа вакцинации. Ближайший соратник Мечникова Николай Гамалея начал изучать изменение формы сибиреязвенных бацилл в вакцинах. Применялся опытный путь заражения различных животных сибирской язвой с последующим изучением ее вирулентности. Не все проходило гладко: одна из партий овец, на которых проводились опыты, была привита вакциной, которая привела к значительному падежу скота. Причину искали в неправильном способе хранения препарата и дозировке.
Николай Гамалея, соратник Ильи Мечникова и руководитель бактериологической станции
Исследования на пожертвования и успех прививок от бешенства
Основание бактериологической станции в Одессе — это хороший пример городской благотворительности. После того, как городской врач Маровский предложил Гамалею ввести в Одессе практику прививок от бешенства, неизвестный человек выделил тысячу рублей на поездку исследователя с укушенным мальчиком в Париж. Поначалу Луи Пастер был против открытия станции где-либо еще, кроме Парижа, считая, что у укушенных бешеными животными достаточно времени, чтобы добраться до Парижа и сделать прививку, но смерть части прибывших уже после прививки натолкнула его на мысль, о том, что инкубационных период у заболевания короче, чем он предполагал ранее.
На момент открытия бактериологической станции в июне 1886 года была сформирована смета в 8 220 рублей. Задачи у станции были следующие:
1) производство прививок против бешенства;
2) приготовление вакцины против сибирской язвы;
3) исследование причин чумы рогатого скота;
4) определение первых случаев холеры;
5) обучение бактериологии земских врачей.
Первоначально станция помещалась в частной квартире доктора Гамалея на ул. Гулевой (сейчас — улица Льва Толстого) и занимала несколько комнат на двух этажах. В четырех комнатах была собственно лаборатория, в пятой делали прививки от бешенства, в шестой помещался питомник для животных.
Фрагмент фасада здания, где располагалась первая Бактериологическая станция в Одессе
Многие посетители бактериологической станции описывали ее как максимально простую, без дорогой обстановки, но самое главное, – что она стала центром развития микробиологии, сочетая в себе исследовательский центр, аудиторию для занятий и кабинет для прививок.
В первый год существования станции было привито 836 человек, во второй — 121 человек (только двое умерли), на третий год — 521 человек. Статистика смертности составляла около 2,5%.
Летальность при заражении бешенством у людей без лечения — 100%. До сих пор от этой болезни каждый год умирает около 60 тысяч человек, преимущественно в странах Азии и Африки.
Новые институты и педагогическая специализация Одессы
Одесским врачам пришлось выстоять против стены непонимания. Часть научного сообщества считала пастеровский метод шарлатанством. Но успех предприятия был вознагражден: люди выздоравливали, а на следующий год в Харькове была открыта вторая пастеровская станция в империи. После отъезда Мечникова именно она стала центром развития микробиологии. В короткий срок станции появились в Варшаве, Москве, Санкт-Петербурге, Самаре и Тифлисе.
Фотография сотрудников лаборатории И.И. Мечникова в Институте Пастера в 1889-1890 гг.
В 1890-е гг. в Российской империи создаются уже шесть бактериологический институтов – центров, у которых была своя специализация. Петербург и Казань выступили научными центрами изучения бактериологии и развития знаний об иммунитете, Одесса и Киев стали крупными педагогическими центрами, Харьков уверенно занимал центральное место по производству бактериологических препаратов, сывороток и вакцин.
Шарж на Илью Мечникова
А что же стало с Одесской бактериологической станцией? После Ильи Мечникова ее возглавил потомственный врач Николай Гамалея (позже, с 1899 года по 1908 год он будет руководить Бактериологическим институтом в Одессе). Его сменил Яков Бардах, который был вынужден покинуть Одессу из-за антисемитских настроений.
Несмотря на то, что лично Луи Пастер рекомендовал Бардаха, недоверие местных властей привело к тому, что его сменил профессор Буйвид из Варшавы. Но и он надолго в Одессе не задержался: получив кафедру в Краковском университете, он покинул должность руководителя бактериологической станции.
Затем через станцию прошли врачи Диатропов и Тарасевич, которые также были вынуждены покинуть город из-за конфликта. Многие талантливые врачи и микробиологи были вынуждены оставить Российскую империю именно из-за антисемитизма. Об этом открыто писал Илья Мечников, описывая историю Александра Безредка, который не мог поступить на медицинский факультет Киевского или Московского университетов и не мог даже мечтать о продолжении научной карьеры без необходимого перехода в христианство.
Александр Безредка
Но Одесса не сдавала позиции в сфере образования. Первые курсы бактериологии были введены в расписание именно на естественном факультете Одесского университета, их вел приват-доцент Яков Бардах.
Бактериологическая станция, ул. Херсонская (Пастера), старая открытка
В те времена Одесса была во многом передовым городом. В далеком 1882 году в Одессе образовалось первое Общество взаимопомощи фельдшеров. Только через 8 лет подобное общество возникнет в Москве. Как мы уже узнали, первая Бактериологическая станция возникла тоже в Одессе. В 1905 году открывается медицинский факультет университета. Всего через три года принимается решение об открытии Высших женских медицинских курсов. За короткий момент они стали чрезвычайно популярными: первый набор был 113 человек, а в 1917 году было принято уже 345 человек. В 1920 году курсы сливаются с медицинским факультетом.
Что касается зданий, то в 1888 году Бактериологическая станция располагалась в доме Ремесленного общества на Новосельского (здание не сохранилось), а в 1893 году был заложен дом, который на долгое время стал резиденцией Бактериологической станции в городе. Его строительство было завершено за год (1893-1894 гг.) при участии архитектора Юрия Дмитренко и на средства городского головы Григория Маразли.
Современное состояние здания Бактериологической станции
Операции станции в Одессе с каждым разом увеличиваются, на станцию прибывают пациенты из самых далеких местностей; она производит массу бактериологических исследований, вскрытий и проч.; частные врачи производят на ней опыты, которые служат основанием к специальным докладам в медицинских обществах, ежедневно исследуется вода нашего водопровода. Этот краткий перечень показывает, что станция должна помещаться в здании, вполне приспособленном для этой цели, — сообщала газета «Одесские новости».
Справочник «Одессит» (1899). Мало того, что «Бактериологический институт» отправили в «конец улицы Херсонской» (а находится он в самом начале), так и увеличили его возраст на двадцать лет, поставив дату основания не 1886 год, а 1866 год.
Ранее на USIonline.com — Удивительная семья: о Новиковых в истории Одессы.
Читайте нас в Facebook, Telegram и Instagram, смотрите на Уoutube.
В Україні протезування безкоштовне. Але постраждалі внаслідок бойових дій не завжди поінформовані, або не вірять у можливості української медицини, тому часто шукають можливості протезування за кордоном. Так, для отримання якісного протеза в Україні потрібно пройти певні бюрократичні процедури. В Україні та Одесі встановлюють сучасні протези і роблять це безоплатно та якісно. “Дайджест Одеси” поспілкувався із військовослужбовцем, який переніс травматичну ампутацію та центром протезування, ортезування та реабілітації “Без обмежень” в Одесі.
Можна навчитись ходити та бігати, треба лише захотіти
Роман родом із Тернополя, а в Одесі живе близько 9 років. Минулого червня під час виконання бойового завдання в Херсонській області отримав уламкове поранення, що призвело до травматичної ампутації. Розповідає, що коли лежав у госпіталі у Вінницькій області, то щодня відчувався сильний фантомний біль, зараз вже рідше, але інколи ніби б’є струмом у нозі. У госпіталі було багато військовослужбовців зі схожими пораненнями і всі самостійно обирали центри для протезування.
“В перший день на протезі вже зміг піти, але не довго, бо розболілась нога. Це було у вересні. До протеза треба звикнути, адже нижче коліна нічого не відчуваєш. Тому не все відразу, а потрошки. Чим більше ходиш, тим більше навчаєшся. Наприклад, ходити сходами у переході. Зараз нормально себе відчуваю. Краще, коли нога своя, але можна навчитись ходити, бігати, треба лише захотіти. А до центру приходжу лише тоді, коли щось болить чи заважає, таке все ж трапляється. Тут перевіряють, замінюють необхідне”, — поділився військовослужбовець.
Ірина, представник центру “Без обмежень” в Одесі зазначає, що кожному дуже хочеться допомогти: “Наші герої заслуговують найкращого. Поки ми працюємо, то стаємо ніби сім’єю. Після ампутації людина психологічно почувається неповноцінною, ніби життя минуло. Ми ж намагаємось пояснити, що це не окрема річ, а нога. Важливо мати бажання ходити, я бачу людей, котрі горять бажанням та хочуть стати на протез. У них це вдається. Військові між собою тісно спілкуються, коли бачать позитивний досвід, то отримують більше прагнення. Адже вставати на протезі — страшно. Ми намагаємося показати, що все буде добре, і людина не залишиться з проблемою сам на сам”.
Хто та як може отримати протез коштом держави
Протези — це технічні засоби реабілітації, які можна безоплатно отримати від держави й водночас пройти реабілітаційний курс з користування ними. На них можуть претендувати:
- особи з інвалідністю;
- діти з порушеннями опорно-рухового апарату;
- військовослужбовці;
- мирні громадяни, які дістали поранення внаслідок військової агресії російської федерації проти України;
- ті, на кого поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Щоб отримати безоплатний протез або інший технічний засіб реабілітації слід пройти кілька кроків процедури:
- Подати заяву та повний пакет документів або до ЦНАП, або до органу соціального захисту населення, або через електронний кабінет особи з інвалідністю;
- Ознайомитися з інформацією про технічні засоби реабілітації та переліком підприємств, які забезпечують протезами в рамках державної підтримки;
- Отримати від Фонду соціального захисту інвалідів повідомлення про ухвалене рішення та сформоване електронне направлення;
- Звернутися до обраного вами підприємства із заявою. Пам’ятайте, ви маєте право поміняти підприємство на інше протягом 14 календарних днів з моменту звернення;
- На підприємстві вам підберуть протез та сформують замовлення для індивідуального засобу реабілітації або анкету для серійного засобу реабілітації.
- Вам потрібно перевірити та підписати замовлення або анкету;
- Після примірки протеза, якщо він вам підійшов, підпишіть замовлення або анкету повторно та акт приймання-передачі робіт;
- Отримайте протез, настанову щодо експлуатації та гарантійний талон.
Етапи протезування
Важливо, що пацієнт самостійно обирає центр у якому протезуватиметься. Жодна з організацій, яка займається документами чи лікарі не мають направляти. Людина ознайомлюється із переліком сертифікованих закладів, може поспілкуватись з працівниками та пацієнтами, прийняти рішення. Надалі у цьому ж підприємстві потрібно буде обслуговувати протез.
Після ампутації є можливості повернення до активного життя та соціального статусу. Початкові етапи складні та болючі, але для протезування потрібна правильно сформована кукса.
Пацієнт має рекомендації по догляду за раною, формуванню кукси, підтримці суглобів, техніці бинтування. Спочатку кінцівка набрякла, а для протезування потрібно, щоб щонайменше протягом 4 днів, вона не змінювалась у розмірі. Тоді протезисти роблять гіпсовий зліпок, куксоприймач та замовляють комплектувальні протезу. Далі приміряють, пробують, роблять приймач максимально комфортним. Це індивідуальний вибір, тому потрібно працювати безпосередньо з людиною. Неможливо точно сказати за який час людина зможе ходити, комусь і 30 хвилин достатньо, аби зрозуміти процес, комусь важче. Але тут взнаки дається вік, тяжкість поранень, бажання.
Перший час може траплятись підвищене потовиділення, але кукса адаптується. Також у 5-7% може виникнути індивідуальна непереносимість до матеріалів, тоді змінять метод фіксації. Ставши на протез, зменшується навантаження на хребет і тіло повертається до свого анатомічного положення. Протягом півроку-року кукса зменшується, зникає набряк і використовується спеціальна панчоха, аби заповнити втрачений об’єм.
Протези: мобільність, вартість, експлуатація
Важливу роль грає мобільність протеза, яка має чотири ступені. Українські військовослужбовці отримують протези із найвищою мобільністю, що за функціями та можливостям відповідає здоровій кінцівці.
На кожен протез є гранична ціна, яка для військових збільшена утричі. Тому комплектуючі дорожчі. Більшість колінних вузлів — механічні пристрої, що забезпечують зворотний зв’язок з пацієнтом, амортизацію при ходьбі і автоматичне розгинання.
Здебільшого деталі протеза замовляють у Великій Британії, Німеччині, Америці та Японії. “Без обмежень” має власне виробництво саме вузлів, опираючись на досвід іноземних колег, створили конкурентні вироби. І хоч цей засіб є дорогим, відсутність потреби у транспортуванні та розмитненні позитивно впливає на вартість.
“Одновісні вузли, які зображені на фото, виконані нашим підприємством, мають додаткову зону буфера для пом’якшення режиму ходьби. Усі вироби є гідравлічними та можуть застосовуватись із механічним кріпленням куксоприймача. Це потрібно для додаткової фіксації, якщо на кінцівці залишається мало м’яких тканин, аби людина не вислизнула із протеза”, — розповідає протезист центру “Без обмежень” Сергій.
Виготовлення протеза залежить від особливостей пацієнта, але при вторинному протезуванні займає близько 2-3 тижнів. Оптимальний час виготовлення протеза гомілки — 15 днів, а стегна — 20 днів.
Пацієнт отримує один основний протез та один гігієнічний для купання. Перший є більш функціональним, а другий — можна мочити. Основний протез експлуатується три роки, а гігієнічний — п’ять років. Після чого знову за державні кошти відбувається заміна протезів. На період використання передбачено і ремонт, проте його вартість не має перевищувати 70% від граничної вартості.
Є і спортивні протези, тут треба додати документи, які свідчать про потребу через заняття певними видами спорту. Українські ветерани беруть участь у спортивних змаганнях і перемагають. Нагадаємо, як маленька Саша Паскаль, яка у травні минулого року втратила ногу через ракетний удар по селищу Затока, вперше після трагедії виступила на змаганнях з художньої гімнастики. І перемогла.
Первинне протезування в Україні піднялось на багато щаблів вперед наразі, дуже високою ціною. Проте сьогодні ми можемо забезпечити наше населення якісними виробами і допомогти їм повернутись до соціального та активного життя. До того ж на початку потрібен нагляд протезиста, контроль ходьби, зміна куксоприймачів, обслуговування самого засобу. Із повномасштабною війною відзначили складність ампутацій, тяжкі поранення, проте нас це стимулює розробляти нове, аби українські захисники мали повноцінне майбутнє, яке нам і дарують!
Фото: «Без обмежень»
За период с 1 августа по сегодня, 14 сентября, из портов Большой Одессы вышло более 130 судов с продовольствием. Экспортировано 3,1 млн тонн агропродукции.
В Министерстве инфраструктуры Украины отметили, что всего из портов «Одесса», «Черноморск» и «Южный» вышли уже 134 судна, в Азию — 71, в Европу — 44, а в Африку — 19.
Среди этих судов были и зафрахтованы Всемирной продовольственной программой ООН, противодействующей голоду в мире. Так украинская пшеница попала в Йемен и Эфиопию, где продовольственная катастрофа.
В планах экспортировать всеми видами транспорта не менее 8 млн тонн. Пока что самый большой караван, отправленный из портов Большой Одессы по этой инициативе составил 13 судов, которые перевозили 282,5 тыс. тонн украинской агропродукции.
В течение двух дней, 15-16 сентября, в Консультативно-диагностическом центре №6 пройдут Дни проверки слуха. Каждый желающий до 60 лет может бесплатно пройти аудиометрию и проконсультироваться с врачом.
Проверить слух можно с 09:00 до 17:00 в поликлинике №6, расположенной на ул. Маршала Говорова, 26а. Чтобы не было очередей, есть предварительная запись по номеру: (048) 797 28 88.
Аудиометрия позволяет оценить остроту слуха. Эту диагностику рекомендовано проводить раз в 5 лет, но если работаете или часто находитесь в шумных условиях – нужно проверять чаще. Обычно понижение слуха происходит постепенно, поэтому самостоятельно оценить себя невозможно. Имея аудиограмму, врач сможет предоставить рекомендации и профилактические мероприятия.