Суспільство
3 октября — день трезвости. Как в старой Одессе боролись с «зеленым змием» (фото) — УСИ Online
Журналист и краевед Станислав Кинка в публикации Украинской Службы Информации отмечает, что в разные годы винный откуп давал от четверти до 40% бюджета города.
Помимо водки торговали и вином, что для Одессы было более актуально и в силу климата, и в силу того, что порт был крупным центром транзитной торговли.
Общее число распивочных определялось в триста, но, чиновники строительного комитета, которые утверждали их число считали завышенной цифрой и в документах отмечали, что «200 слишком».
Проблема стала усугубляться со второй половины XIX века. Возникновение крупных промышленных агломераций, районов компактного проживания рабочих приводило к тому, что едва ли не единственным способом проведения досуга стало потребление алкоголя со всеми вытекающими последствиями: преступность, повышение травматизма на рабочем месте и увеличение смертности.
Плакат для антиалкогольной кампании, 1902
Сколько-нибудь серьезные меры против алкоголизма стали приниматься только в конце XIX века, когда стало ясно, что только запретами или ограничениями на продажу алкоголя ситуацию не переломить. Тогда начали появляться частные инициативы, направленные на борьбу с «зеленым змием».
Появление антиалкогольных обществ
С борьбой против алкоголизма связано появление организованного туризма. В Великобритании в 1840 году баптистский священник Томас Кук, рьяный борец с пьянством, использует только-только открытую железную дорогу, чтобы доставить членов созданного им Общества трезвости на съезд в соседний городок. В следующем году уже 570 человек посетили его путешествия в Ливерпуль. Через несколько лет он начал организовывать антиалкогольные туры по всей Англии. Вскоре родилась компания, которая стала родоначальником организованного туризма (агентство «Томас Кук и сын» в различных формах существовало до 2019 года — авт.).
В Российской империи в 1894 году была снова введена монополия на производство водки и крепких алкогольных напитков.
Спонтанные выступления против алкоголизации народа и распространения кабаков были и в середине XIX века, но тогда это были скорее массовые частные акции, чем долговременная образовательная и разъяснительная работа.
Плакат антиалкогольной кампании, нач. ХХ в
В 1870-е годы начинают появляться первые антиалкогольные общества. Первое из них датируется 1874-ым. В 1890 году подобное общество возникает в Санкт-Петербурге, годом позже — и в Одессе.
Многие из организаций были формальными, действовали весьма ограниченно, тем не менее маховик народной борьбы раскручивался. Выходили многочисленные книги и брошюры о вреде пьянства, возникали и специализированные печатные издания: «Вестник трезвости» (1894), «Деятель» (1896), «Народная трезвость» (приложение к журналу «Наше хозяйство», с 1898 года).
Плакат антиалкогольной кампании, нач. ХХ в
В 1897 году при обществе Охранения народного здравия была организована комиссия по борьбе с алкоголизмом. При ней создали подкомиссию по вопросам преподавания «антиалкоголизма» в школе. Планировали ввести специальный курс в университетскую программу, организовывали конкурсы на лучшую «антиалкогольную» хрестоматию для школьников с иллюстрациями.
Картина Владимира Маковского «Не пущу» (1892). Картина изображает жену и сына, которые пытаются не пустить отца семейства в пивную — суровая правда периода индустриализации
В первое десятилетие XX века начали активно осваивать сферу профилактики потребления алкоголя детей и подростков. Возникают начисленные периодические издания, нацеленные на самую молодую публику, в Одессе упоминается журнал «Зеленый змий».
Одесское антиалкогольное общество
Как мы уже отметили выше, антиалкогольное общество в Одессе возникло в 1891 году. Но его предпосылки формировались раньше. Есть письма одного из организаторов этого общества Александра Ярышкина к Льву Толстому (который был рьяным поборником трезвости).
Карикатура на буйного выпивоху, нач. XX в
«Милостивый Государь Лев Николаевич! В Одессе устраивается Общество для борьбы с пьянством, которое намерено на первых порах устроить лечебницу для алкоголиков. Общество льстит себя надеждой, что Вы не откажете в его просьбе указать направление и целесообразность деятельности Общества», оказав, таким образом, ему помощь «устроиться в разумных началах», — письмо было опубликовано исследователем Владимиром Чисниковым в издании «Юго-Запад Одессика».
Лев Толстой в своем ответе указал, что основными методами против пьянства видит устную пропаганду, а также «печатание листков, брошюр, чтение лекций». Что касается лечебницы, то, по его мнению, — это прерогатива властей.
Переписка продолжилась, и одесский адресат несколько раз присылал материалы антиалкогольного содержания Льву Толстому, прося его рецензии и подробного плана проведения антиалкогольных мероприятий. Последний критиковал литературную часть одесских брошюр (малопонятный, сложный язык) и советовал делать акцент на конкретные примеры того, как борются с алкоголизмом в странах Запада и США, а также рассказывать на конкретных примерах, во сколько обходится потребления алкоголя: «вывести в цифрах, и что стоит вино на праздниках, свадьбах, крестинах и т. п., и потом среднее пропиваемое членами семьи и еще вытекающие из того прогулы».
Дом трезвенников и маскарон на доме в переулке Маяковского
Одесское общество для борьбы с пьянством на 1893 год имело три почетных члена, 85 действительных членов и 33 «сочувствующих». Финансовая ситуация была следующая: на балансе — 992 рубля и 17 копеек. За два года выпустили целый ряд брошюр с вполне понятным содержанием: «Учение св. отцов против пьянства», «Отчего гибнут люди», «Торжество кабака», «Пьянство детей в Одессе» и другие.
Самогоноварение, нач. XX в
Лечебница для алкоголиков на то время так и оставалась проектом, а конкретные действия были связаны с «ходатайством о закрытии некоторых кабаков в окрестностях Одессы» и проведением «чтений для народа».
Довольно интересно, что в числе деятельности, которую проводило общество, был и сбор подробной информации о кабаках с указанием таких подробностей, как наличие малолетней прислуги, скрытых кабинетов (алкоголь и проституция шли рука об руку), характере музыки и песен в заведении и расстоянии «от питейного заведения до церкви, рельсов железной дороги или училища».
Театр общества трезвости, карта Одессы, 1919 г
Ударим книгой и театром по пьянству!
После 1894 года повсеместно начинают появляться библиотеки и читальные комитетов попечительства о народной трезвости. Это была разновидность народных библиотек общественных, просветительских и благотворительных организаций Российской империи. Они были созданы после возникновения самого Общества попечительства о народной трезвости (1894).
Во многих небольших населенных пунктах такие библиотеки становились едва ли не единственными центрами просвещения. Как правило, они устанавливали крайне низкую плату за использование книг (три-пять копеек в месяц в случае, если читатель хотел взять книгу почитать домой, и бесплатное пользование в помещении библиотеки). Часто библиотекарями были священник, учитель или представитель местной интеллигенции, который периодически проводил беседы о вреде пьянства. На пике деятельности во всей Российской империи было до четырех тысяч подобных библиотек и читален.
Одесские библиотеки и читальни были отмечены как те, которые имели одни из наибольших собраний книг. Хотя редко какая читальня работала более пять-десяти лет.
Театр общества трезвости (отмечен выше Женского благотворительного общества на плане) на карте Одессы, 1916 г
В начале XX века в Одессе даже появился «Театр общества трезвости возле Чумной горы». В «театрах», правда, он не был отмечен в путеводителях, а являлся по сути концертной площадкой или «садом». Именно об этом месте Леонид Утесов написал свой короткий рассказ «Сад «Трезвость»»: «сад «Общества трезвости». Нигде не было такого количества пьяных, как здесь».
Отметим, что местные власти заботились о посетителях «сада трезвенников», т.к. в издании «Вся торгово-промышленная Одесса» (1914) можно прочитать, что «в дни спектаклей в саду Общества Трезвости, по окончании спектаклей, от сада должен быть отправляем поезд с достаточным числом вагонов по линиям «Старая Кладбищенская» и «Преображенская» до железнодорожного моста внизу Нарышкинского спуска».
Попытки лечить от алкоголизма, нач. XX в
В целом, организация выступлений, спектаклей и музыкальных вечеров — это был традиционный способ отвадить широкие массы народа от употребления алкоголя. Помогало это или нет? Если обратиться к периодике 1910-х годов, то тема преступлений и происшествий на почве употребления алкоголя постоянно присутствовала на повестке дня.
«До сведения г. градоначальника дошло, что на 1-м и 2-м христианских кладбищах творятся вопиющие безобразия, а именно: развито попрошайничество многочисленных нищих, на могилах устраивается пьянство, молодежь играет в мяч», — «Одесские новости» (1913) не щадили своего читателя и во всех красках описывали глубину падения некоторых двуногих: «… на могилах в разных позах, иногда весьма неприличных, стали мужчины и женщины, причем некоторые из них были пьяны».
Вместо окончания
В январе 1914 года барон Александр Каульбарс (известный и по одесским страницам биографии) предоставил председателю Совета министров Владимиру Коковцову доклад «К вопросу о пьянстве» с пометкой «срочное». Аргументация была простой: алкоголь дает большую часть доходов государственного бюджета, но с трезвого крестьянина и рабочего можно взять «больше и легче».
Призывники пьют перед посадкой на поезд, нач. XX в
К радикальным действиям подтолкнуло начало Первой мировой войны. Еще до начала войны, в мае 1914 года, жесткие ограничительные нормы стали действовать в армии. За появление в пьяном виде офицерам, как максимум, грозило увольнение, а как минимум — трудности в производстве в следующее звание. Запрет действовал и для нижних чинов.
18 июля 1914 г. своим указом император Николай II предоставил право местным органам самоуправления по их усмотрению и под их ответственность закрывать алкогольную торговлю. А всего через месяц установили уже настоящий «сухой закон»: алкоголь могли использовать только в медицинских и военных целях. В ходе жестких мер к маю 1916 года закрылось до 96% питейных заведений, существующих на 1914-ый. Правда, в официальную статистику не вписывались многочисленные примеры самогоноварения и использование суррогатов алкоголя.
В годы гражданской войны серьезные ограничения против производства алкоголя выдвигали все стороны конфликта, но не будем забывать, что революционные события были связаны, в том числе и с захватом хранилищ с алкоголем.
«С буквой О — сила, с буквой И — могила», антиалкогольный плакат 1929 г
Де-юре приказом от 8 ноября 1917 года, на всей подконтрольной большевикам территории запрещалось «производство алкоголя и всяких «алкогольных напитков». Этот запрет был отменен только в 1925 году. Кампании по ограничению производства и продажи алкоголя спорадически потрясали Советский Союз (1929, 1958, 1972, 1985-1990), но это уже совсем другая история.
Ранее на USIonline.com — Как боролись с алкоголизмом и что пили в годы антиалкогольной кампании в Одессе.
Читайте нас в Facebook, Telegram и Instagram, смотрите на Youtube.
В Україні протезування безкоштовне. Але постраждалі внаслідок бойових дій не завжди поінформовані, або не вірять у можливості української медицини, тому часто шукають можливості протезування за кордоном. Так, для отримання якісного протеза в Україні потрібно пройти певні бюрократичні процедури. В Україні та Одесі встановлюють сучасні протези і роблять це безоплатно та якісно. “Дайджест Одеси” поспілкувався із військовослужбовцем, який переніс травматичну ампутацію та центром протезування, ортезування та реабілітації “Без обмежень” в Одесі.
Можна навчитись ходити та бігати, треба лише захотіти
Роман родом із Тернополя, а в Одесі живе близько 9 років. Минулого червня під час виконання бойового завдання в Херсонській області отримав уламкове поранення, що призвело до травматичної ампутації. Розповідає, що коли лежав у госпіталі у Вінницькій області, то щодня відчувався сильний фантомний біль, зараз вже рідше, але інколи ніби б’є струмом у нозі. У госпіталі було багато військовослужбовців зі схожими пораненнями і всі самостійно обирали центри для протезування.
“В перший день на протезі вже зміг піти, але не довго, бо розболілась нога. Це було у вересні. До протеза треба звикнути, адже нижче коліна нічого не відчуваєш. Тому не все відразу, а потрошки. Чим більше ходиш, тим більше навчаєшся. Наприклад, ходити сходами у переході. Зараз нормально себе відчуваю. Краще, коли нога своя, але можна навчитись ходити, бігати, треба лише захотіти. А до центру приходжу лише тоді, коли щось болить чи заважає, таке все ж трапляється. Тут перевіряють, замінюють необхідне”, — поділився військовослужбовець.
Ірина, представник центру “Без обмежень” в Одесі зазначає, що кожному дуже хочеться допомогти: “Наші герої заслуговують найкращого. Поки ми працюємо, то стаємо ніби сім’єю. Після ампутації людина психологічно почувається неповноцінною, ніби життя минуло. Ми ж намагаємось пояснити, що це не окрема річ, а нога. Важливо мати бажання ходити, я бачу людей, котрі горять бажанням та хочуть стати на протез. У них це вдається. Військові між собою тісно спілкуються, коли бачать позитивний досвід, то отримують більше прагнення. Адже вставати на протезі — страшно. Ми намагаємося показати, що все буде добре, і людина не залишиться з проблемою сам на сам”.
Хто та як може отримати протез коштом держави
Протези — це технічні засоби реабілітації, які можна безоплатно отримати від держави й водночас пройти реабілітаційний курс з користування ними. На них можуть претендувати:
- особи з інвалідністю;
- діти з порушеннями опорно-рухового апарату;
- військовослужбовці;
- мирні громадяни, які дістали поранення внаслідок військової агресії російської федерації проти України;
- ті, на кого поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Щоб отримати безоплатний протез або інший технічний засіб реабілітації слід пройти кілька кроків процедури:
- Подати заяву та повний пакет документів або до ЦНАП, або до органу соціального захисту населення, або через електронний кабінет особи з інвалідністю;
- Ознайомитися з інформацією про технічні засоби реабілітації та переліком підприємств, які забезпечують протезами в рамках державної підтримки;
- Отримати від Фонду соціального захисту інвалідів повідомлення про ухвалене рішення та сформоване електронне направлення;
- Звернутися до обраного вами підприємства із заявою. Пам’ятайте, ви маєте право поміняти підприємство на інше протягом 14 календарних днів з моменту звернення;
- На підприємстві вам підберуть протез та сформують замовлення для індивідуального засобу реабілітації або анкету для серійного засобу реабілітації.
- Вам потрібно перевірити та підписати замовлення або анкету;
- Після примірки протеза, якщо він вам підійшов, підпишіть замовлення або анкету повторно та акт приймання-передачі робіт;
- Отримайте протез, настанову щодо експлуатації та гарантійний талон.
Етапи протезування
Важливо, що пацієнт самостійно обирає центр у якому протезуватиметься. Жодна з організацій, яка займається документами чи лікарі не мають направляти. Людина ознайомлюється із переліком сертифікованих закладів, може поспілкуватись з працівниками та пацієнтами, прийняти рішення. Надалі у цьому ж підприємстві потрібно буде обслуговувати протез.
Після ампутації є можливості повернення до активного життя та соціального статусу. Початкові етапи складні та болючі, але для протезування потрібна правильно сформована кукса.
Пацієнт має рекомендації по догляду за раною, формуванню кукси, підтримці суглобів, техніці бинтування. Спочатку кінцівка набрякла, а для протезування потрібно, щоб щонайменше протягом 4 днів, вона не змінювалась у розмірі. Тоді протезисти роблять гіпсовий зліпок, куксоприймач та замовляють комплектувальні протезу. Далі приміряють, пробують, роблять приймач максимально комфортним. Це індивідуальний вибір, тому потрібно працювати безпосередньо з людиною. Неможливо точно сказати за який час людина зможе ходити, комусь і 30 хвилин достатньо, аби зрозуміти процес, комусь важче. Але тут взнаки дається вік, тяжкість поранень, бажання.
Перший час може траплятись підвищене потовиділення, але кукса адаптується. Також у 5-7% може виникнути індивідуальна непереносимість до матеріалів, тоді змінять метод фіксації. Ставши на протез, зменшується навантаження на хребет і тіло повертається до свого анатомічного положення. Протягом півроку-року кукса зменшується, зникає набряк і використовується спеціальна панчоха, аби заповнити втрачений об’єм.
Протези: мобільність, вартість, експлуатація
Важливу роль грає мобільність протеза, яка має чотири ступені. Українські військовослужбовці отримують протези із найвищою мобільністю, що за функціями та можливостям відповідає здоровій кінцівці.
На кожен протез є гранична ціна, яка для військових збільшена утричі. Тому комплектуючі дорожчі. Більшість колінних вузлів — механічні пристрої, що забезпечують зворотний зв’язок з пацієнтом, амортизацію при ходьбі і автоматичне розгинання.
Здебільшого деталі протеза замовляють у Великій Британії, Німеччині, Америці та Японії. “Без обмежень” має власне виробництво саме вузлів, опираючись на досвід іноземних колег, створили конкурентні вироби. І хоч цей засіб є дорогим, відсутність потреби у транспортуванні та розмитненні позитивно впливає на вартість.
“Одновісні вузли, які зображені на фото, виконані нашим підприємством, мають додаткову зону буфера для пом’якшення режиму ходьби. Усі вироби є гідравлічними та можуть застосовуватись із механічним кріпленням куксоприймача. Це потрібно для додаткової фіксації, якщо на кінцівці залишається мало м’яких тканин, аби людина не вислизнула із протеза”, — розповідає протезист центру “Без обмежень” Сергій.
Виготовлення протеза залежить від особливостей пацієнта, але при вторинному протезуванні займає близько 2-3 тижнів. Оптимальний час виготовлення протеза гомілки — 15 днів, а стегна — 20 днів.
Пацієнт отримує один основний протез та один гігієнічний для купання. Перший є більш функціональним, а другий — можна мочити. Основний протез експлуатується три роки, а гігієнічний — п’ять років. Після чого знову за державні кошти відбувається заміна протезів. На період використання передбачено і ремонт, проте його вартість не має перевищувати 70% від граничної вартості.
Є і спортивні протези, тут треба додати документи, які свідчать про потребу через заняття певними видами спорту. Українські ветерани беруть участь у спортивних змаганнях і перемагають. Нагадаємо, як маленька Саша Паскаль, яка у травні минулого року втратила ногу через ракетний удар по селищу Затока, вперше після трагедії виступила на змаганнях з художньої гімнастики. І перемогла.
Первинне протезування в Україні піднялось на багато щаблів вперед наразі, дуже високою ціною. Проте сьогодні ми можемо забезпечити наше населення якісними виробами і допомогти їм повернутись до соціального та активного життя. До того ж на початку потрібен нагляд протезиста, контроль ходьби, зміна куксоприймачів, обслуговування самого засобу. Із повномасштабною війною відзначили складність ампутацій, тяжкі поранення, проте нас це стимулює розробляти нове, аби українські захисники мали повноцінне майбутнє, яке нам і дарують!
Фото: «Без обмежень»
За период с 1 августа по сегодня, 14 сентября, из портов Большой Одессы вышло более 130 судов с продовольствием. Экспортировано 3,1 млн тонн агропродукции.
В Министерстве инфраструктуры Украины отметили, что всего из портов «Одесса», «Черноморск» и «Южный» вышли уже 134 судна, в Азию — 71, в Европу — 44, а в Африку — 19.
Среди этих судов были и зафрахтованы Всемирной продовольственной программой ООН, противодействующей голоду в мире. Так украинская пшеница попала в Йемен и Эфиопию, где продовольственная катастрофа.
В планах экспортировать всеми видами транспорта не менее 8 млн тонн. Пока что самый большой караван, отправленный из портов Большой Одессы по этой инициативе составил 13 судов, которые перевозили 282,5 тыс. тонн украинской агропродукции.
В течение двух дней, 15-16 сентября, в Консультативно-диагностическом центре №6 пройдут Дни проверки слуха. Каждый желающий до 60 лет может бесплатно пройти аудиометрию и проконсультироваться с врачом.
Проверить слух можно с 09:00 до 17:00 в поликлинике №6, расположенной на ул. Маршала Говорова, 26а. Чтобы не было очередей, есть предварительная запись по номеру: (048) 797 28 88.
Аудиометрия позволяет оценить остроту слуха. Эту диагностику рекомендовано проводить раз в 5 лет, но если работаете или часто находитесь в шумных условиях – нужно проверять чаще. Обычно понижение слуха происходит постепенно, поэтому самостоятельно оценить себя невозможно. Имея аудиограмму, врач сможет предоставить рекомендации и профилактические мероприятия.