Суспільство
как это было раньше (фото) — УСИ Online
Историю летнего досуга одесситов и гостей города для читателей Украинской Службы Информации рассказал журналист и краевед Станислав Кинка.
Это «ужасное-ужасное» лето
Представим себе стандартное лето в Одессе, лет так 150-180 тому назад. Дорог почти нет, а если они и есть, то это пыльные русла бесконечных рек подвод с товарами и зерном. Недаром тот же Александр Пушкин называл Одессу «пыльной». Да что там Пушкин, даже визитеры середины XIX века так описывали летнюю Одессу:
Летом купаешься в пыли, а зимой и после сильного дождя — в грязи, в которой можно утонуть, так она глубока и вязка, — писал Михаил Чистяков в своих подорожных записках, изданных в 1867 году.
Одесса-пыльная, сер. XIX в.
Летом практически не поливали одесские улицы, сказывался недостаток влаги. Но еще до проведения водопровода для полива использовали «пожарные трубы».
Не знаю, теперь вымощены-ли улицы, но в мою бытность ещё и помину не было о мостовых, и, чтобы не задыхаться от пыли, ежедневно улицы поливали пожарными трубами, — продолжает Чистяков.
Летний полив аллеи на Привокзальной площади, водопровод уже провели
Чтобы добыть воду, одесситы были готовы платить большие деньги, ждать водовозов с «фонтанов», копать глубокие колодцы, и все-таки они страдали от безводья. Летом высыхали цистерны, которые наполнялись дождевой «сладкой» водой.
Летом [Одесса] купалась в облаках пыли. Правда, в [18]20-х годах начали ее замащивать по модной тогда системе Мак-Адама, но, как материал для мостовой, употребляли местный камень — и результаты оказались чрезвычайно плачевными, — подчеркивал исследователь Алексей Маркевич.
Дача на Куяльницком лимане — излюбленное место отдыха одесситов в сезон, который начинался в мае и заканчивался в середине сентября
Летом в Одессе в те времена почти не было зеленых зон. Деревья, как и люди, тоже нуждаются во влаге. Приватных садов было немного, а публичных — совсем мало. Можно вспомнить нынешний городской сад, который был передан Феликсом Дерибасом городу с условием свободного входа. Насаждение деревьев традиционно относят к руководству городом герцога де Ришелье. Он лично выписывал акации для высадки и основал свою дачу, которая на несколько десятилетий стала зеленым оазисом Водяной балки.
Редкие счастливчики имели возможность отдыхать в летнее время за городом.
За пределами Одессы было несколько оазисов — дач: де-Ришелье — на Водяной балке и на Мало-Фонтанской дороге, гр.[афа] Ланжерона (местность сохранила доныне это название), нескольких богатых негоциантов (также по Мало-Фонтанской дороге), например, Рено, где Пушкин будто бы прощался с Черным морем, — продолжает Маркевич.
Зеленые насаждения Николаевского бульвара были излюбленным местом летнего отдыха во второй половине XIX века
Конечно, лето было жарким временем, когда хотелось пить. Что же пили в Одессе?
Пьют довольно много пива и портера, но больше всего квасу; квасники стоят на всех углах в ящиках со льдом, и потому он всегда прохладен; у квасника ящик со льдом служит и прилавком, — рассказывает подробности летней жизни в Одессе Михаил Чистяков.
Летом можно было освежиться и мороженым. Большим поклонником этого летнего наслаждения был Марк Твен, который в августе 1867 года посетил Одессу.
Иллюстрация к книге Марка Твена «Простаки за границей», в которой описывается и Одесса
Мы завершил наше развлечение обжорством с мороженым. Мы не могли достать мороженое повсюду, и поэтому, когда мы его увидели, то ели до отвала. Дома мы не обращали на него внимания, но теперь мы смотрим на него с некоторой долей идолопоклонства, поскольку его так мало в этом раскаленном климате Востока, — так характеризовал свое знакомство с кулинарной Одессой Марк Твен.
Николаевский бульвар, справа павильоны для продажи воды, мороженого, дамы используют зонтики от солнца
На трамвае — к самому пляжу!
В 1910 году в Одессе уже начали эксплуатацию электрического трамвая. В течение 1910-1915 гг. большая часть маршрутов бывшей конки перешла на электрическую тягу. В справочнике 1911 года «Вся Одесса» подробно описываются все линии, в том числе те, которые полюбились пляжникам начала прошлого века.
Реклама вина и вид на Одессу
Линия «Большой Вокзал» — «Дача Ланжерон» описывается как маршрут, который должен быть построен в два пути, а «если технические условия позволят, линия эта должна быть проложена по даче «Ланжерон» до берега моря и далее низом, мимо городских купален всех классов».
Цена проезда на трамвае в те годы составляла 5 копеек и 6 копеек — с правом пересадки. На загородных линиях сумма в 5-10-15 копеек зависела от расстояния (до трех, шести или десяти верст).
Купальни в Аркадии
А уже на самих пляжах были купальни. Причем как городские, так и частные. Стоимость купален варьировалась от 5 до 15 копеек.
Где находились купальни? Путеводитель по городу (1906) называет адреса: набережная на Пересыпи, Городская дача на Ланжероне, дача «Отрада», Дача Дунина на Малом Фонтане, дача «Аркадия», ближайшая к станции парового трамвая купальня на Среднем Фонтане и «Золотой берег» на Большом Фонтане. Еще можно сюда присовокупить купальню в Ольгино (Люстдорф).
Аркадия, купальни и вид на ресторан
Купальни на Куяльницком (Андреевском) лимане
Для любителей морской водички в самом городе были устроены заведения теплых морских ванн. Их адреса были следующими: ул. Литейная, 12 (пересыпь), ул. Московская, 18 (Пересыпь), три подобных заведения размещались на Приморской улице, несколько на пляжах, а ещё одно в Санатории на Французском бульваре (сейчас часть санатория «Аркадия»). Цены тут были выше, чем в купальнях. За сеанс брали от 15 до 50 копеек.
Сумма немаленькая. Хороший «домашний обед» стоил 35-40 копеек, а кружка пива — 5-10 копеек в хороших заведениях Енни, Кемпе или у Брунса на Дерибасовской.
Санатория на Малом Фонтане, сейчас санаторий «Аркадия»
Летние развлечения: театры, рестораны и парки
В начале XIX века в Одессе упоминалось два летних театра: на Ланжероне и на Большом Фонтане. Театр на Ланжероне был устроен «в городском здании». Там давали драматические представления, а при ресторане «устраивались гуляния; оркестр военной музыки, фейерверк». О том, платный или свободный был вход на Ланжерон, иллюстрированный путеводитель по Одессе 1900 года умалчивает.
Ланжерон с аркой для театра
Летний театр на Большом Фонтане размещался «вблизи конечной станции трамвая». Описание театра довольно простое: «маленькая сцена. Подвизается драматическая группа, дающая спектакли по 3-4 раза в неделю. Привлекает и городскую публику». Плюсом было то, что «отход последнего поезда в город — по окончании спектакля».
Вторым по популярности местом после театров были парки.
Александровский парк привлекал «массу публики» свободным входом, рестораном, отрытыми беседками и ежедневными концертами «оркестров музыки».
Парк Хаджибейского лимана сообщался с городом паровым трамваем. Там два-три раза в неделю были концерты военного оркестра, в курзале устраивали танцевальные вечера, причем авторы путеводителя подчеркивали, что «приезжает много горожан». Сейчас от этого парка не осталось и следа.
Лимано-лечебное заведение на Хаджибейском лимане
Где ещё отдыхали летом? В начале прошлого века популярным местом был «Гранд-Отель» на улице Пастера (тогда Херсонская). Тут публика была попроще. Репертуар предполагал выступление шансонетных див, представления труппы «Фарс» и оперетты.
Как и сейчас, так и в те годы популярным местом летнего отдыха был Николаевский бульвар: «С мая до сентября, до 11 вечера, играет оркестр военной музыки. Много гуляющих».
А внизу был «Детский сад». Он совпадает с нынешним Греческим парком. Там устраивали «детские игры, танцы, маленькие спектакли с участием детей, имеются карусели, качели, кегельбан, миниатюрные колясочки, запряженные козликами и т.д., а также павильоны для продажи молока, кефира, воды, мороженого».
Что же там происходило летом? Путеводитель (1901) любезно делится информацией:
В летний день в детском саду находят развлечение несколько сот детей под присмотром матерей, отцов или прислуги. Иногда в этом саду устраиваются целые грандиозные шествия исключительно с участием детей.
«Детский сад» — там, где сейчас Греческий парк, внизу — заведения теплых морских ванн
Пляжные и приморские курорты были сосредоточены на Малом Фонтане. При даче Дунина был ресторан на открытой галерее, проводились симфонические вечера или выступали оркестры военной музыки. Аркадия предоставляла право бесплатных гуляний при ресторане и опционально — фейерверк.
Открытка с видом на берег Аркадии
Важное уточнение: согласно Обязательному постановлению Одесской городской думы «Время производства торговли», рестораны при отелях первого класса, рестораны первого и второго класса, трактиры первого класса и буфеты при летних гуляниях могли работать до двух часов ночи. Кондитерские и кофейни с продажей спиртных напитков, рестораны третьего класса и пивные могли работать до часу ночи, а вот кофейни и кафе без алкогольной составляющей должны были закрываться к полуночи.
На летнее время увеличивали работу буфетов минеральных вод, будок, которые продавали квас и фруктовые воды. Если по зимнему расписанию они могли работать до 11 вечера, то с апреля по сентябрь включительно эти заведения работали до часу ночи.
Довольно необычное место для отдыха описывается в путеводителе 1901 года. «Сад для народных развлечений» находился за старым христианским кладбищем, возле Чумки.
Степной воздух, обильная растительность сада и вместе с тем близость к городу и в особенности к Молдаванке, населенной бедным рабочим людом — делает выбор общества трезвости очень удачным, — тут стоит пояснить, что на Слободке-Воронцовке издавна были богоугодные заведения, поэтому в «Саде для народных развлечений» не было места алкоголю. Зато там была площадка «для игр в крокет, качели, гигантские шаги». И куда все это подевалось?
Ранее на USIonline.com — Дерибасовской 210 лет: рассказываем, как ее описывали современники в XIX — начале XX века.
Читайте нас в Facebook, Telegram и Instagram, смотрите на Уoutube.
В Україні протезування безкоштовне. Але постраждалі внаслідок бойових дій не завжди поінформовані, або не вірять у можливості української медицини, тому часто шукають можливості протезування за кордоном. Так, для отримання якісного протеза в Україні потрібно пройти певні бюрократичні процедури. В Україні та Одесі встановлюють сучасні протези і роблять це безоплатно та якісно. “Дайджест Одеси” поспілкувався із військовослужбовцем, який переніс травматичну ампутацію та центром протезування, ортезування та реабілітації “Без обмежень” в Одесі.
Можна навчитись ходити та бігати, треба лише захотіти
Роман родом із Тернополя, а в Одесі живе близько 9 років. Минулого червня під час виконання бойового завдання в Херсонській області отримав уламкове поранення, що призвело до травматичної ампутації. Розповідає, що коли лежав у госпіталі у Вінницькій області, то щодня відчувався сильний фантомний біль, зараз вже рідше, але інколи ніби б’є струмом у нозі. У госпіталі було багато військовослужбовців зі схожими пораненнями і всі самостійно обирали центри для протезування.
“В перший день на протезі вже зміг піти, але не довго, бо розболілась нога. Це було у вересні. До протеза треба звикнути, адже нижче коліна нічого не відчуваєш. Тому не все відразу, а потрошки. Чим більше ходиш, тим більше навчаєшся. Наприклад, ходити сходами у переході. Зараз нормально себе відчуваю. Краще, коли нога своя, але можна навчитись ходити, бігати, треба лише захотіти. А до центру приходжу лише тоді, коли щось болить чи заважає, таке все ж трапляється. Тут перевіряють, замінюють необхідне”, — поділився військовослужбовець.
Ірина, представник центру “Без обмежень” в Одесі зазначає, що кожному дуже хочеться допомогти: “Наші герої заслуговують найкращого. Поки ми працюємо, то стаємо ніби сім’єю. Після ампутації людина психологічно почувається неповноцінною, ніби життя минуло. Ми ж намагаємось пояснити, що це не окрема річ, а нога. Важливо мати бажання ходити, я бачу людей, котрі горять бажанням та хочуть стати на протез. У них це вдається. Військові між собою тісно спілкуються, коли бачать позитивний досвід, то отримують більше прагнення. Адже вставати на протезі — страшно. Ми намагаємося показати, що все буде добре, і людина не залишиться з проблемою сам на сам”.
Хто та як може отримати протез коштом держави
Протези — це технічні засоби реабілітації, які можна безоплатно отримати від держави й водночас пройти реабілітаційний курс з користування ними. На них можуть претендувати:
- особи з інвалідністю;
- діти з порушеннями опорно-рухового апарату;
- військовослужбовці;
- мирні громадяни, які дістали поранення внаслідок військової агресії російської федерації проти України;
- ті, на кого поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Щоб отримати безоплатний протез або інший технічний засіб реабілітації слід пройти кілька кроків процедури:
- Подати заяву та повний пакет документів або до ЦНАП, або до органу соціального захисту населення, або через електронний кабінет особи з інвалідністю;
- Ознайомитися з інформацією про технічні засоби реабілітації та переліком підприємств, які забезпечують протезами в рамках державної підтримки;
- Отримати від Фонду соціального захисту інвалідів повідомлення про ухвалене рішення та сформоване електронне направлення;
- Звернутися до обраного вами підприємства із заявою. Пам’ятайте, ви маєте право поміняти підприємство на інше протягом 14 календарних днів з моменту звернення;
- На підприємстві вам підберуть протез та сформують замовлення для індивідуального засобу реабілітації або анкету для серійного засобу реабілітації.
- Вам потрібно перевірити та підписати замовлення або анкету;
- Після примірки протеза, якщо він вам підійшов, підпишіть замовлення або анкету повторно та акт приймання-передачі робіт;
- Отримайте протез, настанову щодо експлуатації та гарантійний талон.
Етапи протезування
Важливо, що пацієнт самостійно обирає центр у якому протезуватиметься. Жодна з організацій, яка займається документами чи лікарі не мають направляти. Людина ознайомлюється із переліком сертифікованих закладів, може поспілкуватись з працівниками та пацієнтами, прийняти рішення. Надалі у цьому ж підприємстві потрібно буде обслуговувати протез.
Після ампутації є можливості повернення до активного життя та соціального статусу. Початкові етапи складні та болючі, але для протезування потрібна правильно сформована кукса.
Пацієнт має рекомендації по догляду за раною, формуванню кукси, підтримці суглобів, техніці бинтування. Спочатку кінцівка набрякла, а для протезування потрібно, щоб щонайменше протягом 4 днів, вона не змінювалась у розмірі. Тоді протезисти роблять гіпсовий зліпок, куксоприймач та замовляють комплектувальні протезу. Далі приміряють, пробують, роблять приймач максимально комфортним. Це індивідуальний вибір, тому потрібно працювати безпосередньо з людиною. Неможливо точно сказати за який час людина зможе ходити, комусь і 30 хвилин достатньо, аби зрозуміти процес, комусь важче. Але тут взнаки дається вік, тяжкість поранень, бажання.
Перший час може траплятись підвищене потовиділення, але кукса адаптується. Також у 5-7% може виникнути індивідуальна непереносимість до матеріалів, тоді змінять метод фіксації. Ставши на протез, зменшується навантаження на хребет і тіло повертається до свого анатомічного положення. Протягом півроку-року кукса зменшується, зникає набряк і використовується спеціальна панчоха, аби заповнити втрачений об’єм.
Протези: мобільність, вартість, експлуатація
Важливу роль грає мобільність протеза, яка має чотири ступені. Українські військовослужбовці отримують протези із найвищою мобільністю, що за функціями та можливостям відповідає здоровій кінцівці.
На кожен протез є гранична ціна, яка для військових збільшена утричі. Тому комплектуючі дорожчі. Більшість колінних вузлів — механічні пристрої, що забезпечують зворотний зв’язок з пацієнтом, амортизацію при ходьбі і автоматичне розгинання.
Здебільшого деталі протеза замовляють у Великій Британії, Німеччині, Америці та Японії. “Без обмежень” має власне виробництво саме вузлів, опираючись на досвід іноземних колег, створили конкурентні вироби. І хоч цей засіб є дорогим, відсутність потреби у транспортуванні та розмитненні позитивно впливає на вартість.
“Одновісні вузли, які зображені на фото, виконані нашим підприємством, мають додаткову зону буфера для пом’якшення режиму ходьби. Усі вироби є гідравлічними та можуть застосовуватись із механічним кріпленням куксоприймача. Це потрібно для додаткової фіксації, якщо на кінцівці залишається мало м’яких тканин, аби людина не вислизнула із протеза”, — розповідає протезист центру “Без обмежень” Сергій.
Виготовлення протеза залежить від особливостей пацієнта, але при вторинному протезуванні займає близько 2-3 тижнів. Оптимальний час виготовлення протеза гомілки — 15 днів, а стегна — 20 днів.
Пацієнт отримує один основний протез та один гігієнічний для купання. Перший є більш функціональним, а другий — можна мочити. Основний протез експлуатується три роки, а гігієнічний — п’ять років. Після чого знову за державні кошти відбувається заміна протезів. На період використання передбачено і ремонт, проте його вартість не має перевищувати 70% від граничної вартості.
Є і спортивні протези, тут треба додати документи, які свідчать про потребу через заняття певними видами спорту. Українські ветерани беруть участь у спортивних змаганнях і перемагають. Нагадаємо, як маленька Саша Паскаль, яка у травні минулого року втратила ногу через ракетний удар по селищу Затока, вперше після трагедії виступила на змаганнях з художньої гімнастики. І перемогла.
Первинне протезування в Україні піднялось на багато щаблів вперед наразі, дуже високою ціною. Проте сьогодні ми можемо забезпечити наше населення якісними виробами і допомогти їм повернутись до соціального та активного життя. До того ж на початку потрібен нагляд протезиста, контроль ходьби, зміна куксоприймачів, обслуговування самого засобу. Із повномасштабною війною відзначили складність ампутацій, тяжкі поранення, проте нас це стимулює розробляти нове, аби українські захисники мали повноцінне майбутнє, яке нам і дарують!
Фото: «Без обмежень»
За период с 1 августа по сегодня, 14 сентября, из портов Большой Одессы вышло более 130 судов с продовольствием. Экспортировано 3,1 млн тонн агропродукции.
В Министерстве инфраструктуры Украины отметили, что всего из портов «Одесса», «Черноморск» и «Южный» вышли уже 134 судна, в Азию — 71, в Европу — 44, а в Африку — 19.
Среди этих судов были и зафрахтованы Всемирной продовольственной программой ООН, противодействующей голоду в мире. Так украинская пшеница попала в Йемен и Эфиопию, где продовольственная катастрофа.
В планах экспортировать всеми видами транспорта не менее 8 млн тонн. Пока что самый большой караван, отправленный из портов Большой Одессы по этой инициативе составил 13 судов, которые перевозили 282,5 тыс. тонн украинской агропродукции.
В течение двух дней, 15-16 сентября, в Консультативно-диагностическом центре №6 пройдут Дни проверки слуха. Каждый желающий до 60 лет может бесплатно пройти аудиометрию и проконсультироваться с врачом.
Проверить слух можно с 09:00 до 17:00 в поликлинике №6, расположенной на ул. Маршала Говорова, 26а. Чтобы не было очередей, есть предварительная запись по номеру: (048) 797 28 88.
Аудиометрия позволяет оценить остроту слуха. Эту диагностику рекомендовано проводить раз в 5 лет, но если работаете или часто находитесь в шумных условиях – нужно проверять чаще. Обычно понижение слуха происходит постепенно, поэтому самостоятельно оценить себя невозможно. Имея аудиограмму, врач сможет предоставить рекомендации и профилактические мероприятия.