Суспільство
как менялись за 30 лет (фото) — УСИ Online
Как за эти годы менялись маршрутки, трамваи и троллейбусы более детально читайте в материале Украинской Службы Информации. При подготовке публикации нам очень помогли воспоминания одесситов и портал Odessatrolley.
Былые 90-е
По данным гордепартамента транспорта, на сегодня в Одессе курсирует более 900 маршруток на 60 маршрутах. Сколько их было в 90-х — неизвестно. В первых годах независимости советский транспорт практически не менялся, и тогда вместо привычных нам маршруток ходили автобусы ЛиАЗы.
ЛиАЗ
Были и так называемые «экспрессы» с фиксированными остановками, за проезд в которых нужно было платить в 2 раза дороже. По этим маршрутам ходили «Икарусы» (гармошками). Как такового расписания у них не было, но выезжали с определенным промежутком времени (приблизительно как сегодня трамваи).
Маршрутки 90-х
Первые маршрутки
Первые маршрутки в городе появились где-то в 1996-м году. И вот в течение 10 лет они эволюционировали. Сначала были обычные небольшие микроавтобусы. И, как вспоминает наш собеседник, чтобы получить право ими управлять, то есть открыть категорию D, нужно было иметь категорию С и год стажа работы на грузовике.
Меня это удивляло, потому что водитель троллейбуса учился 4 месяца, хотя ездил по тем же дорогам, — вспоминает одессит Павел Савочкин.
Развитию маршрутных такси способствовал «бесплатный» электротранспорт.
Благодаря тому, что он был бесплатный, и его не на что было ремонтировать, он благополучно ломался, и вместо него пришлось использовать маршрутки, — вспоминает одессит.
Со временем, как альтернатива городским автобусам, появились многим известные «Газели». Несмотря на то, что проезд в них был дороже, о комфорте приходилось лишь мечтать. Порой «газелька» с низкой крышей на 10 мест вмещала 20 человек.
Людям приходилось ехать согнувшись в три погибели, — говорит Павел.
В целом же по улицам города автобусы/маршрутки ездили разные — весь модельный ряд перечислить очень сложно.
Из воспоминаний: автобусы из похоронных бюро и космические ракеты
Вот что вспоминает старший научный сотрудник Мемориала «Героической обороны Одессы 1941 года. 411 — я батарея» Василий Прокофьев:
Если говорить про 245-й маршрут, а он шел от Архитекторской до Соборной площади, то первыми автобусы были РАФики. Довольно неудобные, низкие по потолку и вместимости пассажиров машины. Очень часто ломались. Проезд был вначале 50 копеек, а далее цена выросла до 1 и 2 гривен.
148-й автобус появился на маршруте, ориентировочно, в марте 1996 года. Помню, что на маршруте, а тогда 1 апреля шел сильный и долгий снег, появились большие автобусы, разновидность «Мерседеса», бежевого-коричневого цвета. В крыше были сделаны полупрозрачные люки из желтой пластмассы. В такую погоду они сильно протекали, хотя были закрыты. Автобусы были неудобны, так как проходы между сиденьями, как и глубина между ними, были очень узкими. Было ощущение, что ты сидишь в кресле космической ракеты в начале 1960 -х годов.
На линии 149-го маршрута начали появляться черные микролитражки. Ходили разговоры, что эти автобусы в Европе ранее применяли в похоронных бюро! У них на корме были две створки дверей.
РАФик
Испытав напрочь терпение горожан, местные власти наконец обязали частных перевозчиков использовать маршрутки только с высоким потолком. Ну и пытались, конечно, контролировать их наполняемость.
Количество погибших в аварии не должно было превышать количество сидячих мест — так у нас шутили, — вспоминает Павел Савочкин.
Чуть позже улицы наводнили Mercedes-Benz Sprinter и Ford. Сейчас такие на 7 км ездят. В целом же маршрутки были очень разные — весь модельный ряд перечислить очень сложно.
Даже слышал историю, как один из одесских бизнесменов купил себе Hummer. Едут, значит, они по городу, останавливаются на светофоре, и тут открывается дверь, охранники хватаются за пистолеты, а там бабушка — «божий одуванчик» спрашивает, куда идет эта маршрутка.
Обычные городские автобусы курсировали по городу где-то до 2003-го года. Наряду с ними ездили и муниципальные автобусы, и маршрутки.
Желтые Богданы
Где-то в 2006-м году частные перевозчики обзавелись желтыми «Богданами». Жуткий скрип при торможении появился где-то после года эксплуатации — это конструктивный недостаток этой модели, который позже исправили (но скрип остался).
Трамваи и троллейбусы
С 90-х количество электротранспорта в городе в разы уменьшилось: трамваев было 494, сейчас — 123, троллейбусов — 296 и 105 соответственно. При этом количество маршрутов осталось почти прежним: трамваи ходили по 24-м (сейчас по 23-м), троллейбусы — по 14-и (сейчас по 12-и).
Всего транспортный парк «Одесгорэлектротранса» на сегодня насчитывает 205 трамвайных вагонов, 173 троллейбуса, 16 автобусов и 42 единицы спецтехники.
Вышеуказанные данные УСИ сообщили в департаменте транспорта Одесского городского совета.
Как сообщает нам Odessatrolley, в 1985-2008-х годах в Одессе широко курсировали вагоны «Татра Т3» — хорошо знакомые многим одесситам.
Для вагонов «Татра» на Одесском ремонтном заводе электротранспорта была создана мощная материально-техническая база, позволявшая капитально ремонтировать и восстанавливать вагоны после практически любой аварии.
Фото: Татра 3/ odessatrolley.com
Но 90-е нанесли огромный урон вагонному хозяйству. Катастрофическое отсутствие средств вследствие гиперинфляции и особенно после введения в 1994 году бесплатного проезда в итоге привело к тому, что на каждый маршрут выходило по одному-два вагона. Не было средств на ремонт и профилактику, из-за чего множество вагонов было списано и разрезано, а большинство поездов расформированы. В 1998 году проезд вновь стал платным, регулярность движения намного улучшилась, число вагонов на маршрутах резко выросло, — говорится в сообщении.
С 1997 года появились «Татра Т3» трехдверные.
Фото: «Татра» трехдверные/ odessatrolley.com
В период с 1988 по 2005 город закупил лишь один новый трамвай «Татра-Юг» и несколько десятков подержанных из Москвы, Днепродзержинска и Мариуполя.
В конце 2008 года Одесса получила три новых трамвая модели «К1».
Модель «К1»
В июле 2012 года в город прибыл первый б/у вагон, эксплуатирующийся в Праге (7149). На Украине такие вагоны работают в Харькове, Кривом Роге и Киеве.
Фото: Трамвай 7149 Прага. Проспект Гагарина
В 2015 году в Одессе появились частично низкопольные трамваи. Это были первые за 7 лет (с 2008) новые трамваи. Собирали их в вагоноремонтных мастерских города на базе кузовов, которые привозили из Киева. Назывались они «Каштан». Первый трамвай презентовали в феврале 2016 года.
Так в нашем городе начали практику постройки собственных трамваев на базе закупаемых «голых» кузовов.
Кроме «Каштана» в конце 2015 года в Одессу доставили еще один частично низкопольный трамвай модели «К1М» (предприятие «Татра-Юг», производственные мощности завода «Южмаш», Днепропетровск). Вагон был приспособлен для инвалидов — в проеме средней двери имеется выдвижной пандус, а на накопительной площадке в низкопольной части салона оборудовано место для колясок. На улицах города этот трамвай появился в январе 2016 года.
Фото: 7012аа
С сентября 2018 года началась сборка вагонов с обновленным «фирменным» дизайном, получившим имя «Одиссей». Первый вагон (4016) вышел за ворота мастерских для работы на 18-м маршруте.
Фото: Одиссей 2018 год
Осенью 2020 года у нас презентовали низкопольный трамвай «Одиссей MAX», главное преимущество которого – очень большая вместимость — до 300 человек.
Сейчас в Одессе работает уже три Odissey Max, два из которых — на 7-м маршруте. В этом году планируют построить еще 10 новых трамваев, среди которых будут как обычные Odissey, так и Odissey Max.
Если говорить о троллейбусах, то в 1992 году в Одессу начали поступать хоть и вместительные, но энергозатратные модели Т1, изготовленные на Южном машиностроительном заводе в Днепропетровске. Их называли «кучмовозы» по имени бывшего директора Южмаша, экс-президента Украины Леонида Кучмы. Это были первые сочлененные машины на одесских улицах.
Фото: Троллейбус 1
Т1 поставляли в Одессу в течение 3 лет, но в 1996 году их выпуск прекратили в пользу одиночки Т2. За короткий срок часть машин Т1 была выведена из эксплуатации и законсервирована. В 2001 году началась модернизация этих машин с обрезкой задней части кузова и превращения их в одиночные, не отличающиеся ни внешне, ни по техническим характеристикам от машин Т2.
Фото: Т1 после модернизации
В 2009 году в Одессу поступило 16 троллейбусов Тролза-5265 «Мегаполис». Машины были изготовлены по индивидуальному заказу города, оснащены кондиционером в салоне. Для удобства посадки пассажиров на инвалидных колясках средняя дверь оснащалась выдвижным трапом. Эти машины были намного экономичнее старых.
Фото: Тролза
В 2012 году была куплена партия из 8 б/у троллейбусов Škoda 14Tr и 5 Škoda 21Tr из Чехии.
Фото из Чехии
В 2015 году городская власть договорились с Европейским банком реконструкции и развития о получении кредита в 8 млн евро на покупку 47 низкопольных троллейбусов. Тендер на поставку машин выиграл белорусский производитель «Белкоммунмаш».
Поставки начались зимой 2017 года. Всю партию город получил в октябре 2018 года.
Все троллейбусы имеют полностью низкий пол, 26 сидячих мест, дизель-генератор для автономного хода без контактной сети, а также пандус и площадку для колясок.
В 2016 году в Одессу поступили также новые троллейбусы «Богдан».
Фото: Богдан
И напоследок добавим, что осенью 2018 года сотрудники КП «Одесгорэлектротранс» выпустили первый в Одессе электробус. Его создали на базе троллейбуса Skoda 21 Tr № 4010. Одесский электробус имеет автономный ход в 50 километров и может заряжаться от контактной сети. В нынешнем году «Одесгорэлектротранс» планирует закупить еще 6 новых электробусов. Аукцион запланирован на 20 сентября, но пока что приостановлен.
Цены
В начале 90-х годов стоимость проезда в трамвае была 3 копейки, в троллейбусе — 4, автобусах — 5 копеек. До 1996 года в Украине ходили купоно-карбованцы. Как вспоминает Василий Прокофьев, если, например, летом 1996 года пачка масла стоила около 700 тысяч купонов, то проезд, значит, обходился от 50 до 70 тысяч «фантиков».
Когда появились гривны, проезд зафиксировали на уровне 50 копеек, потом постепенно повысили. Сначала до 1-й гривны, потом до 2-х, в 2015 — до 5, а в 2018 — до 7 гривен. В трамваях и троллейбусах стоимость проезда с 3 до 5 гривен подняли в 2018 году.
Почему «оплата при выходе»
В былые времена большинство маршрутов в городе были относительно короткими. Самые длинные тогда курсировали от Паустовского до вокзала, и от вокзала до Академика Вильямса. А вот с появлением “Богданов” путь езды удлинился. Многие маршруты начали разделять по зонам оплаты. Например, если ты ехал по поселку Котовского, то платил 1 гривну, а до Дома мебели (на 232-й) — уже 1,5 гривны. Пассажиры платили при выходе — говорили водителю, где зашли — от этого и зависела цена проезда. Такое было сравнительно недолго, но традиция оплаты при выходе осталась по сей день.
Ранее на USIonline.com — Одесситам рассказали, как будут отмечать День Независимости.
Читайте нас в Facebook, Telegram и Instagram, смотрите на Youtube.
В Україні протезування безкоштовне. Але постраждалі внаслідок бойових дій не завжди поінформовані, або не вірять у можливості української медицини, тому часто шукають можливості протезування за кордоном. Так, для отримання якісного протеза в Україні потрібно пройти певні бюрократичні процедури. В Україні та Одесі встановлюють сучасні протези і роблять це безоплатно та якісно. “Дайджест Одеси” поспілкувався із військовослужбовцем, який переніс травматичну ампутацію та центром протезування, ортезування та реабілітації “Без обмежень” в Одесі.
Можна навчитись ходити та бігати, треба лише захотіти
Роман родом із Тернополя, а в Одесі живе близько 9 років. Минулого червня під час виконання бойового завдання в Херсонській області отримав уламкове поранення, що призвело до травматичної ампутації. Розповідає, що коли лежав у госпіталі у Вінницькій області, то щодня відчувався сильний фантомний біль, зараз вже рідше, але інколи ніби б’є струмом у нозі. У госпіталі було багато військовослужбовців зі схожими пораненнями і всі самостійно обирали центри для протезування.
“В перший день на протезі вже зміг піти, але не довго, бо розболілась нога. Це було у вересні. До протеза треба звикнути, адже нижче коліна нічого не відчуваєш. Тому не все відразу, а потрошки. Чим більше ходиш, тим більше навчаєшся. Наприклад, ходити сходами у переході. Зараз нормально себе відчуваю. Краще, коли нога своя, але можна навчитись ходити, бігати, треба лише захотіти. А до центру приходжу лише тоді, коли щось болить чи заважає, таке все ж трапляється. Тут перевіряють, замінюють необхідне”, — поділився військовослужбовець.
Ірина, представник центру “Без обмежень” в Одесі зазначає, що кожному дуже хочеться допомогти: “Наші герої заслуговують найкращого. Поки ми працюємо, то стаємо ніби сім’єю. Після ампутації людина психологічно почувається неповноцінною, ніби життя минуло. Ми ж намагаємось пояснити, що це не окрема річ, а нога. Важливо мати бажання ходити, я бачу людей, котрі горять бажанням та хочуть стати на протез. У них це вдається. Військові між собою тісно спілкуються, коли бачать позитивний досвід, то отримують більше прагнення. Адже вставати на протезі — страшно. Ми намагаємося показати, що все буде добре, і людина не залишиться з проблемою сам на сам”.
Хто та як може отримати протез коштом держави
Протези — це технічні засоби реабілітації, які можна безоплатно отримати від держави й водночас пройти реабілітаційний курс з користування ними. На них можуть претендувати:
- особи з інвалідністю;
- діти з порушеннями опорно-рухового апарату;
- військовослужбовці;
- мирні громадяни, які дістали поранення внаслідок військової агресії російської федерації проти України;
- ті, на кого поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Щоб отримати безоплатний протез або інший технічний засіб реабілітації слід пройти кілька кроків процедури:
- Подати заяву та повний пакет документів або до ЦНАП, або до органу соціального захисту населення, або через електронний кабінет особи з інвалідністю;
- Ознайомитися з інформацією про технічні засоби реабілітації та переліком підприємств, які забезпечують протезами в рамках державної підтримки;
- Отримати від Фонду соціального захисту інвалідів повідомлення про ухвалене рішення та сформоване електронне направлення;
- Звернутися до обраного вами підприємства із заявою. Пам’ятайте, ви маєте право поміняти підприємство на інше протягом 14 календарних днів з моменту звернення;
- На підприємстві вам підберуть протез та сформують замовлення для індивідуального засобу реабілітації або анкету для серійного засобу реабілітації.
- Вам потрібно перевірити та підписати замовлення або анкету;
- Після примірки протеза, якщо він вам підійшов, підпишіть замовлення або анкету повторно та акт приймання-передачі робіт;
- Отримайте протез, настанову щодо експлуатації та гарантійний талон.
Етапи протезування
Важливо, що пацієнт самостійно обирає центр у якому протезуватиметься. Жодна з організацій, яка займається документами чи лікарі не мають направляти. Людина ознайомлюється із переліком сертифікованих закладів, може поспілкуватись з працівниками та пацієнтами, прийняти рішення. Надалі у цьому ж підприємстві потрібно буде обслуговувати протез.
Після ампутації є можливості повернення до активного життя та соціального статусу. Початкові етапи складні та болючі, але для протезування потрібна правильно сформована кукса.
Пацієнт має рекомендації по догляду за раною, формуванню кукси, підтримці суглобів, техніці бинтування. Спочатку кінцівка набрякла, а для протезування потрібно, щоб щонайменше протягом 4 днів, вона не змінювалась у розмірі. Тоді протезисти роблять гіпсовий зліпок, куксоприймач та замовляють комплектувальні протезу. Далі приміряють, пробують, роблять приймач максимально комфортним. Це індивідуальний вибір, тому потрібно працювати безпосередньо з людиною. Неможливо точно сказати за який час людина зможе ходити, комусь і 30 хвилин достатньо, аби зрозуміти процес, комусь важче. Але тут взнаки дається вік, тяжкість поранень, бажання.
Перший час може траплятись підвищене потовиділення, але кукса адаптується. Також у 5-7% може виникнути індивідуальна непереносимість до матеріалів, тоді змінять метод фіксації. Ставши на протез, зменшується навантаження на хребет і тіло повертається до свого анатомічного положення. Протягом півроку-року кукса зменшується, зникає набряк і використовується спеціальна панчоха, аби заповнити втрачений об’єм.
Протези: мобільність, вартість, експлуатація
Важливу роль грає мобільність протеза, яка має чотири ступені. Українські військовослужбовці отримують протези із найвищою мобільністю, що за функціями та можливостям відповідає здоровій кінцівці.
На кожен протез є гранична ціна, яка для військових збільшена утричі. Тому комплектуючі дорожчі. Більшість колінних вузлів — механічні пристрої, що забезпечують зворотний зв’язок з пацієнтом, амортизацію при ходьбі і автоматичне розгинання.
Здебільшого деталі протеза замовляють у Великій Британії, Німеччині, Америці та Японії. “Без обмежень” має власне виробництво саме вузлів, опираючись на досвід іноземних колег, створили конкурентні вироби. І хоч цей засіб є дорогим, відсутність потреби у транспортуванні та розмитненні позитивно впливає на вартість.
“Одновісні вузли, які зображені на фото, виконані нашим підприємством, мають додаткову зону буфера для пом’якшення режиму ходьби. Усі вироби є гідравлічними та можуть застосовуватись із механічним кріпленням куксоприймача. Це потрібно для додаткової фіксації, якщо на кінцівці залишається мало м’яких тканин, аби людина не вислизнула із протеза”, — розповідає протезист центру “Без обмежень” Сергій.
Виготовлення протеза залежить від особливостей пацієнта, але при вторинному протезуванні займає близько 2-3 тижнів. Оптимальний час виготовлення протеза гомілки — 15 днів, а стегна — 20 днів.
Пацієнт отримує один основний протез та один гігієнічний для купання. Перший є більш функціональним, а другий — можна мочити. Основний протез експлуатується три роки, а гігієнічний — п’ять років. Після чого знову за державні кошти відбувається заміна протезів. На період використання передбачено і ремонт, проте його вартість не має перевищувати 70% від граничної вартості.
Є і спортивні протези, тут треба додати документи, які свідчать про потребу через заняття певними видами спорту. Українські ветерани беруть участь у спортивних змаганнях і перемагають. Нагадаємо, як маленька Саша Паскаль, яка у травні минулого року втратила ногу через ракетний удар по селищу Затока, вперше після трагедії виступила на змаганнях з художньої гімнастики. І перемогла.
Первинне протезування в Україні піднялось на багато щаблів вперед наразі, дуже високою ціною. Проте сьогодні ми можемо забезпечити наше населення якісними виробами і допомогти їм повернутись до соціального та активного життя. До того ж на початку потрібен нагляд протезиста, контроль ходьби, зміна куксоприймачів, обслуговування самого засобу. Із повномасштабною війною відзначили складність ампутацій, тяжкі поранення, проте нас це стимулює розробляти нове, аби українські захисники мали повноцінне майбутнє, яке нам і дарують!
Фото: «Без обмежень»
За период с 1 августа по сегодня, 14 сентября, из портов Большой Одессы вышло более 130 судов с продовольствием. Экспортировано 3,1 млн тонн агропродукции.
В Министерстве инфраструктуры Украины отметили, что всего из портов «Одесса», «Черноморск» и «Южный» вышли уже 134 судна, в Азию — 71, в Европу — 44, а в Африку — 19.
Среди этих судов были и зафрахтованы Всемирной продовольственной программой ООН, противодействующей голоду в мире. Так украинская пшеница попала в Йемен и Эфиопию, где продовольственная катастрофа.
В планах экспортировать всеми видами транспорта не менее 8 млн тонн. Пока что самый большой караван, отправленный из портов Большой Одессы по этой инициативе составил 13 судов, которые перевозили 282,5 тыс. тонн украинской агропродукции.
В течение двух дней, 15-16 сентября, в Консультативно-диагностическом центре №6 пройдут Дни проверки слуха. Каждый желающий до 60 лет может бесплатно пройти аудиометрию и проконсультироваться с врачом.
Проверить слух можно с 09:00 до 17:00 в поликлинике №6, расположенной на ул. Маршала Говорова, 26а. Чтобы не было очередей, есть предварительная запись по номеру: (048) 797 28 88.
Аудиометрия позволяет оценить остроту слуха. Эту диагностику рекомендовано проводить раз в 5 лет, но если работаете или часто находитесь в шумных условиях – нужно проверять чаще. Обычно понижение слуха происходит постепенно, поэтому самостоятельно оценить себя невозможно. Имея аудиограмму, врач сможет предоставить рекомендации и профилактические мероприятия.