Суспільство
как собрать в Одессе сборную Африки по футболу (фото) — УСИ Online
Об этом Украинской Службе Информации рассказал спортивный блогер Антон Терехов.
Мэтью, как ты решился полететь на другой континент?
Я занимался футболом в Гвинее, но у нас достичь больших высот в спорте довольно сложно. Меня считали перспективным игроком, и селекционная служба «Черноморца» сделала мне предложение.
Увы, клуб отнесся ко мне очень поверхностно. Почти не дал игрового времени. Я провел всего пару матчей и не произвел впечатления на тренерский штаб. Я пытался убедить «Черноморец», что игроку нужно дать время на адаптацию и больше шансов себя проявить. Но «черно-синие» не услышали моих аргументов. С тех пор я еще не раз убедился в том, что стиль работы «Черноморца» и его футбольной академии с молодыми игроками бесконечно далек от профессионального. Мастеров, которых бы воспитала местная школа очень мало.
Николай Мусолитин стал чемпионом мира в составе молодежной сборной Украины, например
Так, но он вырос благодаря своей семье, его отец и дед тоже были игроками. И где в итоге играет Николай? Почему он не продолжил свой прогресс в Одессе? Все просто, в СДЮСШОР «Черноморец» обучаются не те, кто талантливы, а те, чьи родители могут платить тренерам и академии. Такой подход не дает пацанам вырасти в настоящих мастеров. А перспективные игроки бегут из города. Взять того же Георгия Бущана, который уехал еще в 16-ть лет и в итоге стал вратарем сборной Украины. Большинство парней из системы «Черноморца» не становятся никем, и тоже бегают сейчас в чемпионате Одессы или области среди любителей.
Теперь «Черноморец» и вовсе будет готовить молодежь для киевского «Динамо».
Одесса прекрасный город, но с большим футболом здесь прямо сейчас не очень хорошо. Уже и не припомню, когда в последний раз был на стадионе «Черноморец». Все идеи и вдохновение я черпаю из европейских чемпионатов.
Как возникла идея создать футбольную команду из африканских парней?
Идея, можно сказать, витала в воздухе. Мы, африканцы, поддерживаем друг друга и стараемся чаще проводить время вместе. Кто-то приезжает в Одессу учиться, чаще всего в Политех или «медин». Кто-то приезжает работать, а я приехал играть в футбол. Африканские парни выступали во многих командах Одессы, а в 2015 году я решил собрать всех в один коллектив.
Вначале мы назывались просто – «Африка». Но потом нам решил помочь образовательный центр «Стар тайм». Как-то все вышло слишком по-одесски. Нас заявили под этим названием на чемпионат области, но через пару месяцев перестали помогать. Мы носим на футболках это имя, но команду финансируем из собственных источников, в основном из моих средств.
Ваша команда формируется только из африканских парней?
Нет, тут мы открыты полностью. За нас пару лет играл парень из Азербайджана. Сейчас у нас есть один самый обычный одессит. Мы не гетто, а компания друзей.
Есть ли в команде трудности с игроками, например, на какие-то позиции? Может быть, все хотят быть нападающими?
Нет, здесь у нас все равномерно. В команде — примерно 20 человек, хватает и вратарей, и защитников. Больше всего ребят из Кот-д’Ивуара, есть парни из Нигерии, Камеруна, Гвинеи, Египта, Марокко и других стран.
На каких языках вы общаетесь?
В Африке большая мешанина языков и наречий. Кто-то знает английский, кто-то — французский. В моей родной Гвинее население состоит из 16 разных племен. Мой отец и мать — из разных частей страны, и они не знали языков народностей друг друга. В Гвинее они общались на французском. У нас здесь объединяющий язык – русский, его все парни хотя бы немного знают. Матюки я кричу на тренировках и играх только местные (смеется — Ред.). Так устроена эта прекрасная игра, без щепотки агрессии здесь не получается.
Вы сталкиваетесь с расизмом со стороны местных игроков?
Да, к сожалению, хотя и не часто. Футбол – игра эмоциональная. На эмоциях ребята могут крикнуть друг другу плохие слова. Я нашим игрокам объясняю все так. Большинство людей к нам относятся доброжелательно. Но 10-20% оболтусов есть везде. Даже великие игроки в ведущих мировых лигах сталкивались с проблемой расизма. Мы отвечаем игрой на поле. В текущем первенстве Аматорской футбольной лиги у нас — 9 побед в 13 матчах и первое место в таблице.
А сталкивался ли ты с расизмом на бытовом уровне?
Бывает. Но, не каждый рискует обидеть парня моего роста и моей мышечной массы (смеется — Ред.). Примитивные люди, которые судят о человеке по цвету кожи все-таки готовы всматриваться и в другие антропометрические данные.
Африканцы, как правило, физически мощные игроки?
Да, какое-то время мы могли за счет «физухи» передавить другие команды. Но, как тренер, я люблю техничный футбол. Мой идеал – это футбол «Барселоны», особенно в период, когда клуб тренировал Хосеп Гвардиола. Много игры в пас, много владения мячом, и, как следствие много игры у чужих ворот и много забитых голов.
Как ты себе объясняешь, почему остался именно в Одессе? Ведь ты еще поиграл в азиатском футболе?
Одесса — это очень гостеприимный город. И на уровне отдельных людей, и в целом. Я ощущаю много человеческого тепла здесь. Оно мне нужно не меньше, чем солнце (смеется — Ред.). Кстати, я немного — не типичный африканец. Я довольно легко переношу зиму, а вот летом мне бывает трудновато. Наши же игроки – другие. Зимой я просто не могу собрать команду на тренировки. Снег и минусовые температуры для наших ребят плохой спутник для занятий и игр.
Где ты любишь бывать в Одессе?
Я живу в Аркадии. Но, меня сложно встретить в ночном клубе. Я – домосед. Очень люблю поспать. Это — мой лучший отдых.
У тебя есть семья?
Я недавно расстался со своей половиной. Это грустно. Она однажды просто собрала вещи и съехала от меня. Одесситки – барышни с непредсказуемым характером. Но очень долго грустить я не намерен.
Скучаешь за домом?
Сейчас такие средства коммуникации, что соскучиться сложно. Сегодня я общался с матерью по видеосвязи. Могу, когда я захочу, увидеть свой родной дом.
Как у вас в стране живется людям?
В Гвинее не всем сладко. Хорошо живут в основном чиновники, полицейские, военные и их семьи. У многих гвинейцев — жизнь не очень легка.
Как-то это все похоже на Украину…
Да, но у вас все-таки все более по-европейски. Кстати, я как раз из такой семьи, которая в Гвинее чувствовала себя хорошо. Мой отец служил в местной жандармерии. В мирное время он делал полицейскую работу, а в военное – военную. К сожалению, для моей страны — это актуально. Если бы я пошел по его стопам, то в свои 35 лет уже был бы офицером. Я отучился на юриста, но при этом слишком любил футбол. Отец был в ярости! Он хотел видеть меня в полицейской форме на государственной должности. Потом папа смирился с моим выбором. Футбол – это мое любимое занятие. Без него я свою жизнь не представляю.
У ваших игроков есть и обычная жизнь, учеба или работа?
Конечно. Кто-то работает на рынке «7 километр» или на других предприятиях, кто-то учится в университетах. Я работаю в миграционной службе переводчиком. Помогаю тем, кто, например, оказался здесь без документов. Или испытывает другие трудности. Одесские правоохранители тоже привлекают меня, если происходят неприятности с кем-то из иностранцев, оказавшимся в городе. Работы хватает. Я хорошо знаю английский и французский. Почти нет проблем с русским. Судебные заседания проходят на украинском, и я уже неплохо владею им. На государственном языке смотрю новости и слушаю радио. Тут я как многие одесситы – все понимаю, но говорю пока с трудом.
Одесса – это твой дом?
Конечно, здесь я живу полной, счастливой жизнью. Помогаю развиваться как игрокам африканского происхождения, так и местным. Здесь много общения в футбольной среде, которую я обожаю. Я востребован в своей профессии переводчика. У меня — классная жизнь, и я хочу развиваться дальше. И вообще, я — тренер команды, которая идет на первом месте.
Ранее на USIonline.com — Эндрю Тодос: Одесса еще увидит большой футбол.
Читайте нас в Facebook, Telegram и Instagram, смотрите на Youtube.
В Україні протезування безкоштовне. Але постраждалі внаслідок бойових дій не завжди поінформовані, або не вірять у можливості української медицини, тому часто шукають можливості протезування за кордоном. Так, для отримання якісного протеза в Україні потрібно пройти певні бюрократичні процедури. В Україні та Одесі встановлюють сучасні протези і роблять це безоплатно та якісно. “Дайджест Одеси” поспілкувався із військовослужбовцем, який переніс травматичну ампутацію та центром протезування, ортезування та реабілітації “Без обмежень” в Одесі.
Можна навчитись ходити та бігати, треба лише захотіти
Роман родом із Тернополя, а в Одесі живе близько 9 років. Минулого червня під час виконання бойового завдання в Херсонській області отримав уламкове поранення, що призвело до травматичної ампутації. Розповідає, що коли лежав у госпіталі у Вінницькій області, то щодня відчувався сильний фантомний біль, зараз вже рідше, але інколи ніби б’є струмом у нозі. У госпіталі було багато військовослужбовців зі схожими пораненнями і всі самостійно обирали центри для протезування.
“В перший день на протезі вже зміг піти, але не довго, бо розболілась нога. Це було у вересні. До протеза треба звикнути, адже нижче коліна нічого не відчуваєш. Тому не все відразу, а потрошки. Чим більше ходиш, тим більше навчаєшся. Наприклад, ходити сходами у переході. Зараз нормально себе відчуваю. Краще, коли нога своя, але можна навчитись ходити, бігати, треба лише захотіти. А до центру приходжу лише тоді, коли щось болить чи заважає, таке все ж трапляється. Тут перевіряють, замінюють необхідне”, — поділився військовослужбовець.
Ірина, представник центру “Без обмежень” в Одесі зазначає, що кожному дуже хочеться допомогти: “Наші герої заслуговують найкращого. Поки ми працюємо, то стаємо ніби сім’єю. Після ампутації людина психологічно почувається неповноцінною, ніби життя минуло. Ми ж намагаємось пояснити, що це не окрема річ, а нога. Важливо мати бажання ходити, я бачу людей, котрі горять бажанням та хочуть стати на протез. У них це вдається. Військові між собою тісно спілкуються, коли бачать позитивний досвід, то отримують більше прагнення. Адже вставати на протезі — страшно. Ми намагаємося показати, що все буде добре, і людина не залишиться з проблемою сам на сам”.
Хто та як може отримати протез коштом держави
Протези — це технічні засоби реабілітації, які можна безоплатно отримати від держави й водночас пройти реабілітаційний курс з користування ними. На них можуть претендувати:
- особи з інвалідністю;
- діти з порушеннями опорно-рухового апарату;
- військовослужбовці;
- мирні громадяни, які дістали поранення внаслідок військової агресії російської федерації проти України;
- ті, на кого поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Щоб отримати безоплатний протез або інший технічний засіб реабілітації слід пройти кілька кроків процедури:
- Подати заяву та повний пакет документів або до ЦНАП, або до органу соціального захисту населення, або через електронний кабінет особи з інвалідністю;
- Ознайомитися з інформацією про технічні засоби реабілітації та переліком підприємств, які забезпечують протезами в рамках державної підтримки;
- Отримати від Фонду соціального захисту інвалідів повідомлення про ухвалене рішення та сформоване електронне направлення;
- Звернутися до обраного вами підприємства із заявою. Пам’ятайте, ви маєте право поміняти підприємство на інше протягом 14 календарних днів з моменту звернення;
- На підприємстві вам підберуть протез та сформують замовлення для індивідуального засобу реабілітації або анкету для серійного засобу реабілітації.
- Вам потрібно перевірити та підписати замовлення або анкету;
- Після примірки протеза, якщо він вам підійшов, підпишіть замовлення або анкету повторно та акт приймання-передачі робіт;
- Отримайте протез, настанову щодо експлуатації та гарантійний талон.
Етапи протезування
Важливо, що пацієнт самостійно обирає центр у якому протезуватиметься. Жодна з організацій, яка займається документами чи лікарі не мають направляти. Людина ознайомлюється із переліком сертифікованих закладів, може поспілкуватись з працівниками та пацієнтами, прийняти рішення. Надалі у цьому ж підприємстві потрібно буде обслуговувати протез.
Після ампутації є можливості повернення до активного життя та соціального статусу. Початкові етапи складні та болючі, але для протезування потрібна правильно сформована кукса.
Пацієнт має рекомендації по догляду за раною, формуванню кукси, підтримці суглобів, техніці бинтування. Спочатку кінцівка набрякла, а для протезування потрібно, щоб щонайменше протягом 4 днів, вона не змінювалась у розмірі. Тоді протезисти роблять гіпсовий зліпок, куксоприймач та замовляють комплектувальні протезу. Далі приміряють, пробують, роблять приймач максимально комфортним. Це індивідуальний вибір, тому потрібно працювати безпосередньо з людиною. Неможливо точно сказати за який час людина зможе ходити, комусь і 30 хвилин достатньо, аби зрозуміти процес, комусь важче. Але тут взнаки дається вік, тяжкість поранень, бажання.
Перший час може траплятись підвищене потовиділення, але кукса адаптується. Також у 5-7% може виникнути індивідуальна непереносимість до матеріалів, тоді змінять метод фіксації. Ставши на протез, зменшується навантаження на хребет і тіло повертається до свого анатомічного положення. Протягом півроку-року кукса зменшується, зникає набряк і використовується спеціальна панчоха, аби заповнити втрачений об’єм.
Протези: мобільність, вартість, експлуатація
Важливу роль грає мобільність протеза, яка має чотири ступені. Українські військовослужбовці отримують протези із найвищою мобільністю, що за функціями та можливостям відповідає здоровій кінцівці.
На кожен протез є гранична ціна, яка для військових збільшена утричі. Тому комплектуючі дорожчі. Більшість колінних вузлів — механічні пристрої, що забезпечують зворотний зв’язок з пацієнтом, амортизацію при ходьбі і автоматичне розгинання.
Здебільшого деталі протеза замовляють у Великій Британії, Німеччині, Америці та Японії. “Без обмежень” має власне виробництво саме вузлів, опираючись на досвід іноземних колег, створили конкурентні вироби. І хоч цей засіб є дорогим, відсутність потреби у транспортуванні та розмитненні позитивно впливає на вартість.
“Одновісні вузли, які зображені на фото, виконані нашим підприємством, мають додаткову зону буфера для пом’якшення режиму ходьби. Усі вироби є гідравлічними та можуть застосовуватись із механічним кріпленням куксоприймача. Це потрібно для додаткової фіксації, якщо на кінцівці залишається мало м’яких тканин, аби людина не вислизнула із протеза”, — розповідає протезист центру “Без обмежень” Сергій.
Виготовлення протеза залежить від особливостей пацієнта, але при вторинному протезуванні займає близько 2-3 тижнів. Оптимальний час виготовлення протеза гомілки — 15 днів, а стегна — 20 днів.
Пацієнт отримує один основний протез та один гігієнічний для купання. Перший є більш функціональним, а другий — можна мочити. Основний протез експлуатується три роки, а гігієнічний — п’ять років. Після чого знову за державні кошти відбувається заміна протезів. На період використання передбачено і ремонт, проте його вартість не має перевищувати 70% від граничної вартості.
Є і спортивні протези, тут треба додати документи, які свідчать про потребу через заняття певними видами спорту. Українські ветерани беруть участь у спортивних змаганнях і перемагають. Нагадаємо, як маленька Саша Паскаль, яка у травні минулого року втратила ногу через ракетний удар по селищу Затока, вперше після трагедії виступила на змаганнях з художньої гімнастики. І перемогла.
Первинне протезування в Україні піднялось на багато щаблів вперед наразі, дуже високою ціною. Проте сьогодні ми можемо забезпечити наше населення якісними виробами і допомогти їм повернутись до соціального та активного життя. До того ж на початку потрібен нагляд протезиста, контроль ходьби, зміна куксоприймачів, обслуговування самого засобу. Із повномасштабною війною відзначили складність ампутацій, тяжкі поранення, проте нас це стимулює розробляти нове, аби українські захисники мали повноцінне майбутнє, яке нам і дарують!
Фото: «Без обмежень»
За период с 1 августа по сегодня, 14 сентября, из портов Большой Одессы вышло более 130 судов с продовольствием. Экспортировано 3,1 млн тонн агропродукции.
В Министерстве инфраструктуры Украины отметили, что всего из портов «Одесса», «Черноморск» и «Южный» вышли уже 134 судна, в Азию — 71, в Европу — 44, а в Африку — 19.
Среди этих судов были и зафрахтованы Всемирной продовольственной программой ООН, противодействующей голоду в мире. Так украинская пшеница попала в Йемен и Эфиопию, где продовольственная катастрофа.
В планах экспортировать всеми видами транспорта не менее 8 млн тонн. Пока что самый большой караван, отправленный из портов Большой Одессы по этой инициативе составил 13 судов, которые перевозили 282,5 тыс. тонн украинской агропродукции.
В течение двух дней, 15-16 сентября, в Консультативно-диагностическом центре №6 пройдут Дни проверки слуха. Каждый желающий до 60 лет может бесплатно пройти аудиометрию и проконсультироваться с врачом.
Проверить слух можно с 09:00 до 17:00 в поликлинике №6, расположенной на ул. Маршала Говорова, 26а. Чтобы не было очередей, есть предварительная запись по номеру: (048) 797 28 88.
Аудиометрия позволяет оценить остроту слуха. Эту диагностику рекомендовано проводить раз в 5 лет, но если работаете или часто находитесь в шумных условиях – нужно проверять чаще. Обычно понижение слуха происходит постепенно, поэтому самостоятельно оценить себя невозможно. Имея аудиограмму, врач сможет предоставить рекомендации и профилактические мероприятия.