Топ-тема
Кучма был «директором» государства, а не капризным правителем вроде Ющенко, «паханом» типа Януковича или «бизнесменом-торговцем» как Порошенко
«Кучму геть» или «Прости, Данилыч»?
Сегодня исполняется 83 года второму президенту Украины Леониду Кучме. Согласитесь, достойная дата. Да и сам именинник в прекрасной форме. Я не знаком лично с Леонидом Даниловичем, но все же хочу сказать о нем пару слов.
Более того, эти пару слов сегодня наверняка будут отличаться от того, что я о нем мог бы сказать 10–15 лет назад. Почему? Во-первых, все познается в сравнении. А во-вторых, с течением времени происходит переоценка многих ценностей и утверждений. Происходит эволюция сознания, и возникают новые исторические предпосылки…
Итак, я с уверенностью могу сказать, что Данилыч (именно так его до сих пор называют те, кто с ним работал), безусловно, был наибольшим государственником из всех последующих президентов. Я сознательно не беру во внимание Леонида Кравчука, так как в то короткое время его правления Украина лишь зарождалась в качестве государства.
Так вот, Кучма был «директором» этого государства, а не капризным правителем вроде Ющенко, «паханом» типа Януковича или «бизнесменом-торговцем» как Порошенко. Про Зеленского-президента вообще пока трудно что-либо сказать.
Кучма управлял государственными и кадровыми процессами и реально создал экономическую и политическую модель современной Украины. Да, олигархической. Да, клановой. Но это была модель – с растущим ВВП и экономическим ростом по всем направлениям.
Далее. Кучма управлял по-настоящему единой, а не раздираемой на части противоречиями Украиной. Без гуманитарного надлома, внутренней вражды и взаимной ненависти.
В то время от Львова до Донецка не было культурологического и исторического раскола, «войны» памятников или насильственной украинизации. Не было фривольного жонглирования историческими фактами и заигрывания власти перед одной социальной группой населения. Не стоял вопрос об этническом национализме и «двусортности» украинцев. И артистов не записывали во враги, а «активисты-патриоты» не были профессией.
А это и создает настоящий фундамент целостности и силы государства, сплоченности общества и реального, а не показушного, патриотизма. И это, на мой взгляд, главная заслуга Леонида Кучмы и главный итог десятилетия его правления.
С 1994-го по 2004 год Украина стала государством, со всеми его атрибутами и признаками. С Конституцией, крепкой национальной валютой, развивающейся экономикой, внятной внешней политикой и единением в обществе…
Далее. Кадровая политика. Во времена Кучмы невозможно было представить какое-нибудь симпатичное юное «дарование» на должности министра или руководителя крупного структурного подразделения. Все должны были пройти определенный путь и продемонстрировать результаты своей деятельности.
Вспомните, какие были губернаторы. Настоящие личности с большой буквы, а не пацаны с Енакиево, Винницы или активисты с Майдана. Про кассиров из «95 квартала» или актеров «Лиги смеха» вообще молчу.
При Данилыче были руководители со стажем и опытом администрирования и государственного управления. Воровали? Безусловно. Участвовали в коррупционных схемах? Однозначно. Но все-таки существовал предел подобных деяний и красная черта, за которую никто не заходил. Какая-никакая, но система сдержек и противовесов была.
Тогда работали правила. Плохие или хорошие, но правила. Существовали незыблемая конструкция власти и профессиональная конкуренция. Как это ни смешно, но именно во времена Кучмы существовал действенный социальный лифт.
Безусловно, Кучма был продуктом той полукриминальной эпохи и олицетворял собой период «дикой капитализации». Да, можно говорить о том, что именно при Кучме родилась олигархическо-клановая система экономики. Наверное, он был ее прародителем. И нынешние хозяева жизни сформировались именно в середине 90-х – начале 2000-х. Приватизация «для своих», монополизация целых отраслей экономики и система сдержек и противовесов во власти становились тогда залогом стабильности и давали возможность президенту удерживать «лодку от раскачивания». Это все правда. Таковы были реалии.
Более того, именно огромный опыт руководителя и звериное чутье позволяли Кучме вести многостороннюю и разновекторную внешнюю политику – с полным набором инструментов внеблоковости и экономического сотрудничества со всеми главными стратегическими игроками. Он реально мог отстаивать интересы государства и перед Москвой, и перед Вашингтоном, и перед Берлином. И этот фактор нельзя недооценивать. Украину в тот отрезок времени реально уважали в мире. Уважали и считались, несмотря на слабую экономику и не самую сильную армию…
И наконец, если мы будем сравнивать Кучму с любым из его коллег, то, безусловно, он был намного более многогранен, имел стратегическое мышление и умел разыгрывать политические многоходовки. Не зря говорят, что Данилыч прекрасный игрок в преферанс.
Был ли он демократ в нынешнем понимании этого слова? Думаю, что в какой-то степени да, хотя, конечно, Кучма был, скорее, авторитарным руководителем, не терпящим многие сегодняшние вольности. Но при нем все же был хоть какой-то порядок. Хоть какая-то дисциплина и ответственность. «Улица» не правила бал, а министры не участвовали в ежедневном флешмобе и не «умничали» в соцсетях.
Кто бы что ни говорил, но при нем была вертикаль власти, а люди все же чувствовали свою защищенность и определенную уверенность в своем будущем. Не покидали тогда страну миллионы наших соотечественников. И это, несмотря на лихие 90-е.
Кстати, и Delfi подняли бы точно в срок. Невозможно представить, чтобы весь чиновничий аппарат месяцами не выполнял бы поручения президента…
…В общем, это было непростое, неоднозначное и интересное время. И нам всем еще предстоит переосмыслить многие процессы и дать объективную оценку президенту Кучме. Помните, как, покидая свой пост, Леонид Данилович произнес пророческие и немного ироничные слова: «Хотите посмотреть на Украину без Кучмы? Вы ее увидите».
Вот мы и смотрим на нашу страну без президента Кучмы уже более 15 лет. И вы знаете, не очень симпатичная картина вырисовывается. Майданы, революции, потеря территорий, полная разруха внутри и абсолютная зависимость извне. Уличная демократия и безнаказанность подменили собой правоохранительную и судебную системы, а уровень профессионализма нынешних руководителей и госчиновников находится где-то на уровне одесского водопровода.
А еще Леонид Данилович сказал, что «Украина – не Россия…» Что ж, и в данном аспекте он оказался прав. Так что я понимаю, почему в первые несколько лет после ухода Кучмы с поста президента на заборах и домах писали «Прости, Данилыч»…
Да и сейчас, наверное, многие так думают. Ведь все познается в сравнении. Так что каждый сам для себя пусть решит: «Кучму геть» или все же «Прости, Данилыч».
Источник: Дмитрий Спивак / Facebook
Опубликовано с личного разрешения автора
Блог отражает исключительно точку зрения автора. Редакция не несет ответственности за содержание и достоверность материалов в этом разделе.
В Україні протезування безкоштовне. Але постраждалі внаслідок бойових дій не завжди поінформовані, або не вірять у можливості української медицини, тому часто шукають можливості протезування за кордоном. Так, для отримання якісного протеза в Україні потрібно пройти певні бюрократичні процедури. В Україні та Одесі встановлюють сучасні протези і роблять це безоплатно та якісно. “Дайджест Одеси” поспілкувався із військовослужбовцем, який переніс травматичну ампутацію та центром протезування, ортезування та реабілітації “Без обмежень” в Одесі.
Можна навчитись ходити та бігати, треба лише захотіти
Роман родом із Тернополя, а в Одесі живе близько 9 років. Минулого червня під час виконання бойового завдання в Херсонській області отримав уламкове поранення, що призвело до травматичної ампутації. Розповідає, що коли лежав у госпіталі у Вінницькій області, то щодня відчувався сильний фантомний біль, зараз вже рідше, але інколи ніби б’є струмом у нозі. У госпіталі було багато військовослужбовців зі схожими пораненнями і всі самостійно обирали центри для протезування.
“В перший день на протезі вже зміг піти, але не довго, бо розболілась нога. Це було у вересні. До протеза треба звикнути, адже нижче коліна нічого не відчуваєш. Тому не все відразу, а потрошки. Чим більше ходиш, тим більше навчаєшся. Наприклад, ходити сходами у переході. Зараз нормально себе відчуваю. Краще, коли нога своя, але можна навчитись ходити, бігати, треба лише захотіти. А до центру приходжу лише тоді, коли щось болить чи заважає, таке все ж трапляється. Тут перевіряють, замінюють необхідне”, — поділився військовослужбовець.
Ірина, представник центру “Без обмежень” в Одесі зазначає, що кожному дуже хочеться допомогти: “Наші герої заслуговують найкращого. Поки ми працюємо, то стаємо ніби сім’єю. Після ампутації людина психологічно почувається неповноцінною, ніби життя минуло. Ми ж намагаємось пояснити, що це не окрема річ, а нога. Важливо мати бажання ходити, я бачу людей, котрі горять бажанням та хочуть стати на протез. У них це вдається. Військові між собою тісно спілкуються, коли бачать позитивний досвід, то отримують більше прагнення. Адже вставати на протезі — страшно. Ми намагаємося показати, що все буде добре, і людина не залишиться з проблемою сам на сам”.
Хто та як може отримати протез коштом держави
Протези — це технічні засоби реабілітації, які можна безоплатно отримати від держави й водночас пройти реабілітаційний курс з користування ними. На них можуть претендувати:
- особи з інвалідністю;
- діти з порушеннями опорно-рухового апарату;
- військовослужбовці;
- мирні громадяни, які дістали поранення внаслідок військової агресії російської федерації проти України;
- ті, на кого поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Щоб отримати безоплатний протез або інший технічний засіб реабілітації слід пройти кілька кроків процедури:
- Подати заяву та повний пакет документів або до ЦНАП, або до органу соціального захисту населення, або через електронний кабінет особи з інвалідністю;
- Ознайомитися з інформацією про технічні засоби реабілітації та переліком підприємств, які забезпечують протезами в рамках державної підтримки;
- Отримати від Фонду соціального захисту інвалідів повідомлення про ухвалене рішення та сформоване електронне направлення;
- Звернутися до обраного вами підприємства із заявою. Пам’ятайте, ви маєте право поміняти підприємство на інше протягом 14 календарних днів з моменту звернення;
- На підприємстві вам підберуть протез та сформують замовлення для індивідуального засобу реабілітації або анкету для серійного засобу реабілітації.
- Вам потрібно перевірити та підписати замовлення або анкету;
- Після примірки протеза, якщо він вам підійшов, підпишіть замовлення або анкету повторно та акт приймання-передачі робіт;
- Отримайте протез, настанову щодо експлуатації та гарантійний талон.
Етапи протезування
Важливо, що пацієнт самостійно обирає центр у якому протезуватиметься. Жодна з організацій, яка займається документами чи лікарі не мають направляти. Людина ознайомлюється із переліком сертифікованих закладів, може поспілкуватись з працівниками та пацієнтами, прийняти рішення. Надалі у цьому ж підприємстві потрібно буде обслуговувати протез.
Після ампутації є можливості повернення до активного життя та соціального статусу. Початкові етапи складні та болючі, але для протезування потрібна правильно сформована кукса.
Пацієнт має рекомендації по догляду за раною, формуванню кукси, підтримці суглобів, техніці бинтування. Спочатку кінцівка набрякла, а для протезування потрібно, щоб щонайменше протягом 4 днів, вона не змінювалась у розмірі. Тоді протезисти роблять гіпсовий зліпок, куксоприймач та замовляють комплектувальні протезу. Далі приміряють, пробують, роблять приймач максимально комфортним. Це індивідуальний вибір, тому потрібно працювати безпосередньо з людиною. Неможливо точно сказати за який час людина зможе ходити, комусь і 30 хвилин достатньо, аби зрозуміти процес, комусь важче. Але тут взнаки дається вік, тяжкість поранень, бажання.
Перший час може траплятись підвищене потовиділення, але кукса адаптується. Також у 5-7% може виникнути індивідуальна непереносимість до матеріалів, тоді змінять метод фіксації. Ставши на протез, зменшується навантаження на хребет і тіло повертається до свого анатомічного положення. Протягом півроку-року кукса зменшується, зникає набряк і використовується спеціальна панчоха, аби заповнити втрачений об’єм.
Протези: мобільність, вартість, експлуатація
Важливу роль грає мобільність протеза, яка має чотири ступені. Українські військовослужбовці отримують протези із найвищою мобільністю, що за функціями та можливостям відповідає здоровій кінцівці.
На кожен протез є гранична ціна, яка для військових збільшена утричі. Тому комплектуючі дорожчі. Більшість колінних вузлів — механічні пристрої, що забезпечують зворотний зв’язок з пацієнтом, амортизацію при ходьбі і автоматичне розгинання.
Здебільшого деталі протеза замовляють у Великій Британії, Німеччині, Америці та Японії. “Без обмежень” має власне виробництво саме вузлів, опираючись на досвід іноземних колег, створили конкурентні вироби. І хоч цей засіб є дорогим, відсутність потреби у транспортуванні та розмитненні позитивно впливає на вартість.
“Одновісні вузли, які зображені на фото, виконані нашим підприємством, мають додаткову зону буфера для пом’якшення режиму ходьби. Усі вироби є гідравлічними та можуть застосовуватись із механічним кріпленням куксоприймача. Це потрібно для додаткової фіксації, якщо на кінцівці залишається мало м’яких тканин, аби людина не вислизнула із протеза”, — розповідає протезист центру “Без обмежень” Сергій.
Виготовлення протеза залежить від особливостей пацієнта, але при вторинному протезуванні займає близько 2-3 тижнів. Оптимальний час виготовлення протеза гомілки — 15 днів, а стегна — 20 днів.
Пацієнт отримує один основний протез та один гігієнічний для купання. Перший є більш функціональним, а другий — можна мочити. Основний протез експлуатується три роки, а гігієнічний — п’ять років. Після чого знову за державні кошти відбувається заміна протезів. На період використання передбачено і ремонт, проте його вартість не має перевищувати 70% від граничної вартості.
Є і спортивні протези, тут треба додати документи, які свідчать про потребу через заняття певними видами спорту. Українські ветерани беруть участь у спортивних змаганнях і перемагають. Нагадаємо, як маленька Саша Паскаль, яка у травні минулого року втратила ногу через ракетний удар по селищу Затока, вперше після трагедії виступила на змаганнях з художньої гімнастики. І перемогла.
Первинне протезування в Україні піднялось на багато щаблів вперед наразі, дуже високою ціною. Проте сьогодні ми можемо забезпечити наше населення якісними виробами і допомогти їм повернутись до соціального та активного життя. До того ж на початку потрібен нагляд протезиста, контроль ходьби, зміна куксоприймачів, обслуговування самого засобу. Із повномасштабною війною відзначили складність ампутацій, тяжкі поранення, проте нас це стимулює розробляти нове, аби українські захисники мали повноцінне майбутнє, яке нам і дарують!
Фото: «Без обмежень»
У побережья в Одесской области сдетонировала русская морская мина.
Об этом сообщил спикер Одесской ОВА Сергей Братчук.
«Вражеская морская мина, которую сорвало во время шторма с якоря, сдетонировала в водах у Одесского побережья», — отметил он.
Взрывом задело один из частных пляжей, было повреждено оборудование — однако ни один человек не пострадал.
Братчук напомнил, что в Одесской области до сих пор запрещено купаться в море, посещать пляжи и побережье.
Сдать донорскую кровь всех групп призвали граждан сотрудники Одесской областной станции переливания крови. В связи с активизацией боевых действий на фронте медики нуждаются в дополнительном запасе для раненых защитников Украины, поэтому приглашают всех, кто готов помочь, по адресу: г.Одесса, пер. Бисквитный, 2 с 8.00 до 14.00.
Приобщиться к донорству может каждый человек в возрасте от 18 до 60 лет и весом от 50 кг, если он не болеет и не имеет противопоказаний.
Перед сдачей крови донор должен соблюдать определенные правила:
– иметь хорошее здоровье и хорошее самочувствие;
– хорошо отдохнуть, выспаться;
– накануне кроводачи следует исключить из рациона жирную пищу (масло, сало, жирные мясо и рыбу, молоко, сметану, яйца, мороженое). В эти дни можно есть нежирные отварные мясо и рыбу, каши, картофель, отварные и сырые овощи и фрукты, соки, компот, ржаной и не сдобный хлеб;
– в день сдачи необходимо съесть легкий завтрак: чай или сок, печенье, белый хлеб.
– за 48 часов до дачи крови следует отказаться от алкогольных напитков, воздержаться от курения или не курить за час до и после донации.
Перед сдачей крови донору проводят анкетирование, определяют содержание гемоглобина, группу крови по системе АВО, предтестовое консультирование и осмотр врача-терапевта.