Суспільство
куда пропал флот Одессы за 30 лет (фото, аудио) — УСИ Online
Краткую историю падения Черноморского пароходства рассказывает корреспондент Украинской Службы Информации Сергей Марин.
Суперкомпания: ЧМП перед развалом
Черноморский флот, как и все в СССР, было государственным, поэтому к торговому флоту его можно отнести с оговоркой. Дело в том, что по приказу советского правительства именно из Одессы, Николаева, Херсона и некоторых других портов судами ЧМП осуществлялись военные поставки морем по всему миру – например, во время войны в Испании (1936 – 1939), Вьетнамской войны (1955 – 1975), Карибского кризиса (1962), и так далее. Тем не менее, именно успешная морская торговля создала основу для процветания ЧМП.
В начале 1980-х Черноморское морское пароходство находилось в на пике процветания. Это был крупнейший торгово-пассажирский флот в Европе и один из крупнейших в мире (по одним данным – третий, по другим – второй). В 1981 году пароходство получило престижную международную награду в области мировой морской торговли «Золотой Меркурий», флот ежемесячно пополняли новые суда. В 1983 ЧМП с размахом отметило 150-летие со своего основания, получив очередной орден от правительства.
В составе флота было более 360 судов разных типов и классов, включая 21 пассажирское судно, работавшее на международных и внутренних линиях, на 12 тысяч пассажиромест. Были универсальные контейнеровозы, танкеры, балкеры, газовозы, суда других типов. Газовозы, например, работали с подрядчиками в США, зарабатывая по 1,5 – 2 млн долларов чистой прибыли за двухмесячный рейс.
Валютная прибыль ЧМП в позднее советское время превышала миллиард долларов в год (еще в 1991, когда уже начались процессы стагнации, она составила 788 млн долларов) и, по некоторым данным, в иные годы составляла до 10% всех валютных поступлений в СССР.
Морвокзал конец 80-х
В пароходстве работало около 80 тысяч человек, из них 27 тысяч – плавсостав. На берегу ЧМП принадлежал ряд предприятий, которые, например, занимались строительством жилых домов для сотрудников пароходства. А были еще детские сады, автопредприятия, курсы иностранных языков, Интерклуб для моряков и многое другое.
Пик благополучия крупнейшей советской судоходной компании связывают с периодом руководства Станислава Лукьянченко (1978 – 1986). Однако он был отстранен в 1986-м после трагического крушения пассажирского теплохода «Адмирал Нахимов», с которым склонные к мистике моряки связывают начало упадка ЧМП.
Начало дезинтеграции и поздравление ГКЧП
Следующим главой ЧМП стал Виктор Пилипенко, до того возглавлявший Дунайское пароходство. Он в целом старался следовать традициям успешного предшественника, но перемены тогда уже витали в воздухе. Начали создаваться совместные предприятия с иностранными партнерами, а суда ЧМП переходили в аренду к таким предприятиям и начинали работать под иностранными флагами. Но все-таки, таких судов были единицы.
Тем не менее, количество судов пароходства понемногу начало уменьшаться. Одной из причин стала кампания по обновлению флота ЧМП, в результате чего закупались новые суда, а старые списывались: с 1986 по 1992 год было списано более 90 судов, но в то же время поступило во флот 62. Это еще не было обвалом.
В августе 1991 года Виктор Пилипенко направил приветственную телеграмму в адрес путчистов из ГКЧП. Путч, как известно, быстро провалился, и главе пароходства пришлось спасать свое реноме.
Для этого, по свидетельству очевидца тех событий, одесского журналиста и редактора Таквора Оганесяна, организовывались роскошные морские турне для депутатов, столичных чиновников, в том числе для поездки в Японию с гарантированной возможностью привезти из рейса автомобиль.
Примерно тогда же руководству пароходства начали платить зарплату в валюте, покупая лояльность. Каким-то образом пристраивали «нужных» людей в экипажи, чтобы получать зарплату в валюте – на теплоходе могло быть по 5 механиков.
Некоторые финансовые потоки начали проходить через иностранные банки. Были и крупные трасты с сомнительной перспективой, например, покупка на Канарских островах туркомплекса «Агиллас-2000» за 313 миллионов долларов.
Так из пароходства начали постепенно вымываться деньги.
Эмблема
После СССР
Старт массовой потери теплоходов произошел после путча и беловежского соглашения о прекращении существования СССР (8 декабря 1991). Дело в том, что на теперь уже постсоветском пространстве началась массовая реорганизация министерств и ведомств, стало непонятно, кто кому подчиняется. Это создало ситуацию «мутной воды», в которой было очень удобно проводить разные операции, отчуждая госимущество, чем воспользовались коррумпированные партийные деятели и многие бывшие и действующие на тот момент чиновники.
Не упустили случая оторвать свой кусок и центральные структуры бывшего СССР. Например, два современных пассажирских турбохода «Максим Горький» и «Фёдор Достоевский» ЧМП достались созданному в 1988 в Ленинграде (ныне Санкт-Петербург) акционерному коммерческому предприятию «Современный коммерческий флот» (АКП «Совкомфлот»). «Передача» этих судов была больше похожа на захват: тогда, в начале 1992-го, суда направлялись из-за границы в Украину, но капитанов убедили задержаться в Стамбуле, а потом – отправиться чуть позже в Ленинград, а судам отменили их одесскую регистрацию.
Интересно, что если до 1991 в акционерном капитале того же «Совкомфлота» было 18% акций ЧМП, то после реорганизации АКП в открытое акционерное общество доля акций одесситов снизилась с 18% до 1,4%. И – «никто ничего не должен». Это лишь один из многих случаев вывода: только в 1992-м ЧМП потерял 28 судов.
С процессом разложения экономической структуры СССР Черноморское пароходство стало быстро терять налаженные линии поставок сырья, оборудования, продукции (а фрахта общесоюзного значения было ранее 93%). Кроме того, из состава ЧМП начали выходить береговые предприятия, – порты, судоремонтные заводы и так далее. А долги оставались на пароходстве. В результате уже в 1992-м у ЧМП появился долг, он составил 170 млн. долларов.
На фото: Максим Горький
Большое бегство флота
В первые годы независимости у руля Украины стояли люди, очень далекие от морской сферы, и, по словам очевидцев, в парламенте часто звучали слова о том, что такой большой флот нам не нужен, а тогдашний глава правительства Витольд Фокин якобы заявил: «Что, мы не найдем пару судов, чтобы перевезти в Украину какой-то груз?». Непонимание важности таких активов и создало условия для их потери. Однако заметим, что успешный современный морской бизнес подразумевает активный и гибкий менеджмент, при котором вовсе не обязательно быть владельцем судна, чтобы зарабатывать на морских перевозках. А с менеджментом как раз тогда возникли проблемы.
Но все же обвал начался позже. С обретением независимости госпредприятие «Укрморфлот», ставшее в 1992-м в Украине преемником Министерства морского флота СССР, получило право распоряжаться судами ЧМП. Суда передавали в странные аренды и субаренды, позволяли менять флаги. Уже в следующем, 1993 году, «Укрморфлот» ликвидировали и перевели под управление Министерства транспорта Украины.
Самое большое «бегство» кораблей связано с неразберихой, вызванной созданием судоходного концерна «Бласко — Черноморское морское пароходство» в форме акционерного общества открытого типа. Это произошло 13 августа 1993 года, – указ подписал президент Украины Леонид Кравчук. Суть в том, что каждое подразделение огромного пароходства стало акционерным обществом и отдельным юрлицом: управление кадров – АО «Бласко-крюинг», управление бункировки — «Бласко-бункер»; управление балкерного флота — «Бласко-балк»; управление информации — «Бласко-информ» и так далее. Руководителем «Бласко» Кравчук по представлению премьер-министра Витольда Фокина назначил Павла Кудюкина. Последовали странные сделки, например, с английской компанией «Сильвер лайн» и немецкой группой «Штиннес», по которым ЧМП отдавал в управление десятки судов. Куда шли деньги, знал ограниченный круг лиц.
На фото: Павел Кудюкин
Уже чуть более чем через год, в сентябре 1994-го, депутаты Верховной Рады наложили вето на указ Кравчука о создании концерна, а в январе того же года создали комиссию под руководством прокурора Приморского района Одессы Юрия Кармазина по проверке работы концерна «Бласко — ЧМП». Дело в том, что концерн стал подозрительно убыточным, работники подразделений месяцами не получали зарплату. Оказалось, что украинские валютные счета концерна пусты, все средства «крутятся» в банках за границей, – чтобы уйти от налогов.
Кроме того, деньги тратились на проекты, которые так и не были реализованы, например, строительство здания для представительства «Бласко» в Киеве. За рубежом создавались компании для управления судами ЧМП, например, 1994 – «Си Трайдент» в Лондоне, на баланс которой передали 70 судов по балансовой стоимости более 500 млн долл. Были и другие схемы, вроде ремонта судов на иностранных СРЗ и верфях, что очень дорого: на ремонт теплохода «Белоруссия» в Германии в 1993-м даже взяли кредит в размере 81 млн долларов.
Также, по данным комиссии, из 228 судов, входивших в состав флота, на тот момент две трети (около 160) были переданы в распоряжение иностранных компаний, в офшоры, и разбросаны по всему миру.
Металлолом
Ответственность
Интересно, что глава концерна Павел Кудюкин в сентябре 1994 был уволен, а в 1995 осужден на 10 лет тюрьмы с конфискацией имущества, но, просидев менее 5 лет, в 2000 был помилован президентом Кучмой. Впрочем, в тюрьме Кудюкин не бедствовал, у него там было нечто вроде квартиры. Своей вины он не признает, утверждая, что за время его руководства количество судов флота даже увеличилось.
Забегая вперед, скажем, что полной проверки и расследования развала ЧМП так и не было проведено до сих пор, хотя всем понятно, что в деле развала огромного флота замешано немало людей. Как такое произошло и почему практически никто не был наказан, сейчас сложно сказать, но в переломный момент распада СССР, и затем в 1990-е, происходило и не такое.
Окончательный крах
Дело Кудюкина никак не остановило и даже не притормозило развал. После назначения нового руководителя ЧМП А. В. Коваля (1994 – 1995) и А. М. Стогненко (1995 – 1997) процессы разложения предприятия только усилились.
Космонавт Юрий Гагарин
Финансовое положение становилось все хуже, на погашение задолженностей брали новые кредиты, обеспечить их выплату не могли, в ответ на что суда ЧМП стали массово арестовывать по всему миру. Так за 1995 – 1997 годы было потеряно более 170 судов. Продавало суда, кстати, не только ЧМП: например – научное (и военное) судно космической связи «Космонавт Юрий Гагарин» с уникальным оборудованием в 1996 году было продано руководством Минобороны Украины на металлолом по цене 170 долларов за тонну (общая сумма – около 760 тысяч долларов) австрийской фирме «Зюйд Меркур» и отправлено на утилизацию в Индию 24 июня 1996 года из порта Ильичевск.
В 1996 – 1997 Минтранс Украины разрешил передачу в офшорные компании еще 42 судов. К концу 1999 года на балансе ЧМП было 15 судов и более 10 млн долл. долгов.
В 2000-х у ЧМП оставалось лишь разрозненное береговое имущество, несколько малоценных судов и долги. В 2010-м предприятие реорганизовали и подчинили Госслужбе морского и речного транспорта в составе Мининфраструктуры. Некоторое время периодически объявлялись кампании по «восстановлению ЧМП», имеющие мало общего с реальностью.
Кстати, в 2013 году Леонид Кравчук признал, что создание концерна «Бласко — Черноморское морское пароходство» было ошибкой.
___
Парусник «Дружба»
Интересно, что одесситы и гости города и сейчас могут наблюдать в порту как напоминание об огромном флоте 1980-х фрегат «Дружба», – однако он не имеет отношения к ЧМП и находится в собственности Морской академии, на судне проходили плавпрактику студенты, но уже много лет оно не отходит от причальной стенки. По информации в СМИ, парусник может быть передан ВМС Украины для восстановления и использования в качестве учебного судна.
Ранее на USIonline.com — Наследие Маразли: что сделал один из самых известных градоначальников Одессы.
Читайте нас в Facebook, Telegram и Instagram, смотрите на Уoutube.
В Україні протезування безкоштовне. Але постраждалі внаслідок бойових дій не завжди поінформовані, або не вірять у можливості української медицини, тому часто шукають можливості протезування за кордоном. Так, для отримання якісного протеза в Україні потрібно пройти певні бюрократичні процедури. В Україні та Одесі встановлюють сучасні протези і роблять це безоплатно та якісно. “Дайджест Одеси” поспілкувався із військовослужбовцем, який переніс травматичну ампутацію та центром протезування, ортезування та реабілітації “Без обмежень” в Одесі.
Можна навчитись ходити та бігати, треба лише захотіти
Роман родом із Тернополя, а в Одесі живе близько 9 років. Минулого червня під час виконання бойового завдання в Херсонській області отримав уламкове поранення, що призвело до травматичної ампутації. Розповідає, що коли лежав у госпіталі у Вінницькій області, то щодня відчувався сильний фантомний біль, зараз вже рідше, але інколи ніби б’є струмом у нозі. У госпіталі було багато військовослужбовців зі схожими пораненнями і всі самостійно обирали центри для протезування.
“В перший день на протезі вже зміг піти, але не довго, бо розболілась нога. Це було у вересні. До протеза треба звикнути, адже нижче коліна нічого не відчуваєш. Тому не все відразу, а потрошки. Чим більше ходиш, тим більше навчаєшся. Наприклад, ходити сходами у переході. Зараз нормально себе відчуваю. Краще, коли нога своя, але можна навчитись ходити, бігати, треба лише захотіти. А до центру приходжу лише тоді, коли щось болить чи заважає, таке все ж трапляється. Тут перевіряють, замінюють необхідне”, — поділився військовослужбовець.
Ірина, представник центру “Без обмежень” в Одесі зазначає, що кожному дуже хочеться допомогти: “Наші герої заслуговують найкращого. Поки ми працюємо, то стаємо ніби сім’єю. Після ампутації людина психологічно почувається неповноцінною, ніби життя минуло. Ми ж намагаємось пояснити, що це не окрема річ, а нога. Важливо мати бажання ходити, я бачу людей, котрі горять бажанням та хочуть стати на протез. У них це вдається. Військові між собою тісно спілкуються, коли бачать позитивний досвід, то отримують більше прагнення. Адже вставати на протезі — страшно. Ми намагаємося показати, що все буде добре, і людина не залишиться з проблемою сам на сам”.
Хто та як може отримати протез коштом держави
Протези — це технічні засоби реабілітації, які можна безоплатно отримати від держави й водночас пройти реабілітаційний курс з користування ними. На них можуть претендувати:
- особи з інвалідністю;
- діти з порушеннями опорно-рухового апарату;
- військовослужбовці;
- мирні громадяни, які дістали поранення внаслідок військової агресії російської федерації проти України;
- ті, на кого поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Щоб отримати безоплатний протез або інший технічний засіб реабілітації слід пройти кілька кроків процедури:
- Подати заяву та повний пакет документів або до ЦНАП, або до органу соціального захисту населення, або через електронний кабінет особи з інвалідністю;
- Ознайомитися з інформацією про технічні засоби реабілітації та переліком підприємств, які забезпечують протезами в рамках державної підтримки;
- Отримати від Фонду соціального захисту інвалідів повідомлення про ухвалене рішення та сформоване електронне направлення;
- Звернутися до обраного вами підприємства із заявою. Пам’ятайте, ви маєте право поміняти підприємство на інше протягом 14 календарних днів з моменту звернення;
- На підприємстві вам підберуть протез та сформують замовлення для індивідуального засобу реабілітації або анкету для серійного засобу реабілітації.
- Вам потрібно перевірити та підписати замовлення або анкету;
- Після примірки протеза, якщо він вам підійшов, підпишіть замовлення або анкету повторно та акт приймання-передачі робіт;
- Отримайте протез, настанову щодо експлуатації та гарантійний талон.
Етапи протезування
Важливо, що пацієнт самостійно обирає центр у якому протезуватиметься. Жодна з організацій, яка займається документами чи лікарі не мають направляти. Людина ознайомлюється із переліком сертифікованих закладів, може поспілкуватись з працівниками та пацієнтами, прийняти рішення. Надалі у цьому ж підприємстві потрібно буде обслуговувати протез.
Після ампутації є можливості повернення до активного життя та соціального статусу. Початкові етапи складні та болючі, але для протезування потрібна правильно сформована кукса.
Пацієнт має рекомендації по догляду за раною, формуванню кукси, підтримці суглобів, техніці бинтування. Спочатку кінцівка набрякла, а для протезування потрібно, щоб щонайменше протягом 4 днів, вона не змінювалась у розмірі. Тоді протезисти роблять гіпсовий зліпок, куксоприймач та замовляють комплектувальні протезу. Далі приміряють, пробують, роблять приймач максимально комфортним. Це індивідуальний вибір, тому потрібно працювати безпосередньо з людиною. Неможливо точно сказати за який час людина зможе ходити, комусь і 30 хвилин достатньо, аби зрозуміти процес, комусь важче. Але тут взнаки дається вік, тяжкість поранень, бажання.
Перший час може траплятись підвищене потовиділення, але кукса адаптується. Також у 5-7% може виникнути індивідуальна непереносимість до матеріалів, тоді змінять метод фіксації. Ставши на протез, зменшується навантаження на хребет і тіло повертається до свого анатомічного положення. Протягом півроку-року кукса зменшується, зникає набряк і використовується спеціальна панчоха, аби заповнити втрачений об’єм.
Протези: мобільність, вартість, експлуатація
Важливу роль грає мобільність протеза, яка має чотири ступені. Українські військовослужбовці отримують протези із найвищою мобільністю, що за функціями та можливостям відповідає здоровій кінцівці.
На кожен протез є гранична ціна, яка для військових збільшена утричі. Тому комплектуючі дорожчі. Більшість колінних вузлів — механічні пристрої, що забезпечують зворотний зв’язок з пацієнтом, амортизацію при ходьбі і автоматичне розгинання.
Здебільшого деталі протеза замовляють у Великій Британії, Німеччині, Америці та Японії. “Без обмежень” має власне виробництво саме вузлів, опираючись на досвід іноземних колег, створили конкурентні вироби. І хоч цей засіб є дорогим, відсутність потреби у транспортуванні та розмитненні позитивно впливає на вартість.
“Одновісні вузли, які зображені на фото, виконані нашим підприємством, мають додаткову зону буфера для пом’якшення режиму ходьби. Усі вироби є гідравлічними та можуть застосовуватись із механічним кріпленням куксоприймача. Це потрібно для додаткової фіксації, якщо на кінцівці залишається мало м’яких тканин, аби людина не вислизнула із протеза”, — розповідає протезист центру “Без обмежень” Сергій.
Виготовлення протеза залежить від особливостей пацієнта, але при вторинному протезуванні займає близько 2-3 тижнів. Оптимальний час виготовлення протеза гомілки — 15 днів, а стегна — 20 днів.
Пацієнт отримує один основний протез та один гігієнічний для купання. Перший є більш функціональним, а другий — можна мочити. Основний протез експлуатується три роки, а гігієнічний — п’ять років. Після чого знову за державні кошти відбувається заміна протезів. На період використання передбачено і ремонт, проте його вартість не має перевищувати 70% від граничної вартості.
Є і спортивні протези, тут треба додати документи, які свідчать про потребу через заняття певними видами спорту. Українські ветерани беруть участь у спортивних змаганнях і перемагають. Нагадаємо, як маленька Саша Паскаль, яка у травні минулого року втратила ногу через ракетний удар по селищу Затока, вперше після трагедії виступила на змаганнях з художньої гімнастики. І перемогла.
Первинне протезування в Україні піднялось на багато щаблів вперед наразі, дуже високою ціною. Проте сьогодні ми можемо забезпечити наше населення якісними виробами і допомогти їм повернутись до соціального та активного життя. До того ж на початку потрібен нагляд протезиста, контроль ходьби, зміна куксоприймачів, обслуговування самого засобу. Із повномасштабною війною відзначили складність ампутацій, тяжкі поранення, проте нас це стимулює розробляти нове, аби українські захисники мали повноцінне майбутнє, яке нам і дарують!
Фото: «Без обмежень»
За период с 1 августа по сегодня, 14 сентября, из портов Большой Одессы вышло более 130 судов с продовольствием. Экспортировано 3,1 млн тонн агропродукции.
В Министерстве инфраструктуры Украины отметили, что всего из портов «Одесса», «Черноморск» и «Южный» вышли уже 134 судна, в Азию — 71, в Европу — 44, а в Африку — 19.
Среди этих судов были и зафрахтованы Всемирной продовольственной программой ООН, противодействующей голоду в мире. Так украинская пшеница попала в Йемен и Эфиопию, где продовольственная катастрофа.
В планах экспортировать всеми видами транспорта не менее 8 млн тонн. Пока что самый большой караван, отправленный из портов Большой Одессы по этой инициативе составил 13 судов, которые перевозили 282,5 тыс. тонн украинской агропродукции.
В течение двух дней, 15-16 сентября, в Консультативно-диагностическом центре №6 пройдут Дни проверки слуха. Каждый желающий до 60 лет может бесплатно пройти аудиометрию и проконсультироваться с врачом.
Проверить слух можно с 09:00 до 17:00 в поликлинике №6, расположенной на ул. Маршала Говорова, 26а. Чтобы не было очередей, есть предварительная запись по номеру: (048) 797 28 88.
Аудиометрия позволяет оценить остроту слуха. Эту диагностику рекомендовано проводить раз в 5 лет, но если работаете или часто находитесь в шумных условиях – нужно проверять чаще. Обычно понижение слуха происходит постепенно, поэтому самостоятельно оценить себя невозможно. Имея аудиограмму, врач сможет предоставить рекомендации и профилактические мероприятия.