Суспільство
Оттон, Крахмальниковы и искушение Чехова и Марка Твена. «Сладкая» история Одессы (фото)
В этом материале для читателей Украинской Службы Информации журналист и краевед Станислав Кинка расскажет о том, как сладкое производили и где можно было полакомиться вкусными конфетами, мороженым и прочими редкими и дорогими гостинцами в XIX — начале XX века.
Кто описывал старые «сладкие» места Одессы? Почти каждый путешественник оставлял свой отзыв о городе, упоминая о кофейнях, кондитерских или ресторациях, где можно было полакомиться мороженым. Уже в первые десятилетия XIX века в Одессе были хорошие рестораны, где подавали десерты. Таким местом была ресторация Цезаря Оттона.
Кондитерский отдел в магазине, 1913 г.
Старейший лучший ресторан, воспетый Пушкиным, Оттона, находился в городском доме, что против театра. Там же в нижнем этаже некогда была знаменитая в свое время кофейня Стефана, а напротив нее — казино, воспетое Пушкиным, а потом и клуб, — читаем в книге «Город Одесса и одесское общество: воспоминания старожила» Осипа Чижевича (1894).
Чуть позже, в 1867 году, Одессу посетил пароход «Квакер-сити». На его борту был писатель, журналист Марк Твен. Это была максимально короткая остановка в городе, но даже за один день он смог обойти почти весь центр и отведать отличного мороженого, по которому так соскучился.
Разворот рекламного буклета магазина Абрикосова
До отвала наелись мороженым. В пути мы не часто лакомимся мороженым; дорвавшись до него — кутим вовсю. Дома мы никогда не соблазнялись мороженым, но теперь взираем на него с восторгом, ибо в этих пышущих жаром восточных странах его не часто встретишь, — так описывал визит в Одессу американский литератор.
В 1830-е гг. в Одессе было шесть кондитерских и столько же кофеен, а значит, были турецкие и греческие сладости, которые сопровождали времяпрепровождение состоятельных господ и простого люда.
Производство сладкого: от сахара до конфет
Уже в начале позапрошлого века Аполлон Скальковский, описывая старую Одессу, упоминал о том, что в городе были приличного уровня ремесленники и производители «мебели, одежды, макарон и конфет».
Кондитеры тогда не были выделены в отдельный цех (торгово-ремесленная корпорация, которая корнями уходит в средневековье, в Российской империи цеха стали упразднять, как анахронизм с 1900 года), но в цеху «хлебников и булочников» в середине 1830-х гг. насчитывалось около двухсот мастеров и подмастерьев.
В 1893 году в Одессе открылась «Одесская паровая конфетная и пряничная фабрика». Ее основатели — семья Крахмальниковых — начали свой бизнес в 1820 году с производства пряников. Дело Абрама продолжили его сыновья Лев и Яков Крахмальниковы. Их предприятие выросло из небольшой пекарни на Малой Арнаутской до крупной фабрики, которая использовала паровые двигатели. После революции и национализации на ее основе возникла Первая государственная кондитерская фабрика.
Реклама фабрики братьев Крахмальниковых
По данным путеводителя по Одессе (1894), в городе было более 17 (!) фабрик, которые производили конфеты. Правда, авторы путеводителя предусмотрительно отметили, что «все они производят конфеты и шоколад низшего качества». Зато этот источник дает обороты самых крупных производителей конфет: фабрика при кондитерской Робина (30 000 рублей), товарищество Абрикосов и сыновья (60 000 рублей), фабрика Крахмальниковых (56 000 рублей), Дворкиса и Люлькимахера (по 30 000 рублей в год).
Реклама магазина сладостей Абрикосова
Дела у Крахмальниковых шли лучше других, и уже в 1911 году на их фабрике работали 500 рабочих, а оборот составлял около 1,5 млн рублей. Расширилась и номенклатура: фабрика производила помимо конфет шоколад, какао, мармелад, пастилу, халву, рахат-лукум, тахинное масло и «прочие продукты для кондитеров».
Кроме конфет, по данным на 1894 год, на 150 тысяч рублей в год в Одессе производили халвы и рахат-лукума.
Что касается производства сахара, то в Одессе размещался сахарорафинадный завод Александрийского товарищества (Бродского) с оборотом более 12 млн рублей на 1894 год.
Кондитерские старой Одессы
Уже в 1830-е гг. полакомиться вкусными десертами приходили в кофейню Каруты. Жан-Батист Карута организовал первую в Одессе летнюю площадку в Пале-Рояле и этим завоевал популярность, как у местной публики, так и у многочисленных гостей города.
Одна из самых знаменитых кондитерских была в Пале-Рояле
Здесь можно было выпить чай или кофе, лимонад или горячий шоколад. Как подчеркивали современники, кафе-ресторан Карута был излюбленным местом «студенческих кутежей». Впоследствии Карута стал владельцем гостиницы «Лондонская» на Приморском бульваре.
Нельзя не поблагодарить г-на Каруты за устроение на бульваре своей прекрасной кондитерской, подле которой обыкновенно собираются дамы, чтобы любоваться зрелищем фейерверка, — читаем в «Одесском вестнике» (1834).
В кондитерской Адольфа Замбрини свои гонорары «проедал» Антон Чехов. У австрийца была своя специализация: мороженое.
…Попал случайно в Одессу, прожил там дней десять, а оттуда, проев половину своего состояния на мороженом, поехал в Ялту, — сокрушался Антон Чехов в письме литератору Алексею Плещееву (1889).
Австриец Замбрини также владел кондитерской в Пале-Рояле
Три самых известных кондитерских старой Одессы
До сих пор в Одессе можно найти заведение под названием «Фанкони». Преемственность места соблюдена, но в советское время, конечно же, этой кондитерской не существовало.
Открытка заведения Фанкони
Где лучше искать информацию о Фанкони? Конечно, в немецкоязычных швейцарских источниках. В книге Романа Бюлера Bündner im Russischen Reich можно узнать, что кафе основали два брата — Джакомо (в Одессе он стал Яковом) и Доменико (о нем почти никто не упоминает). Прибыли кондитеры из кантона Граубюнден, который известен своим специалитетом — Бюнденским ореховым тортом.
Фасад кондитерской Фанкони
«Café Fanconi», основанное в 1872 году братьями Джакомо и Доменико Фанкони, похоже, было ориентировано на «элегантную клиентуру, привыкшую к роскоши», — подчеркивает Гвидо Хаусман в своем исследовании одесского общества (1865-1917).
И через добрых четыре десятка лет о «Фанкони» писали в восторженном духе.
Первоклассная кондитерская, отпускающая, кроме превосходного качества кондитерских произведений, закуски, некоторые кушанья и крепкие напитки. Для дам – отдельное помещение, зимнее и летнее. Кафе очень усердно посещается изысканной публикой и коммерсантами, — такую рекламацию можно прочитать в путеводителе по городу за последний предвоенный год (1914).
Реклама кондитерской Фанкони
С «Фанкони» были связаны истории многих видных гостей Одессы. Тут бывали Антон Чехов и Иван Бунин, заходил Шолом-Алейхем, потчевал себя десертами Александр Куприн.
Открытка в внутренним видом кафе Фанкони с дамским салоном, ок. 1900 г.
После смерти основателя, кафе «Фанкони» управлялось родственником Якова Фанкони Флорианом Скведером. В послереволюционные годы тут открыли клуб для моряков, а позже — столовую.
Через улицу от «Фанкони» располагалось кафе-кондитерская Робина. Ее описывали так:
…Во вновь выстроенном грандиозном доме со специально приспособленными зданиями для кафе. Отдельные помещения для дам. Излюбленное место фешенебельной Одессы. Бильярдная, летняя веранда.
Вид на дом, где располагалось кафе Робина, 1900е гг.
Реклама кондитерской Робина
Выше мы уже узнали, что при кондитерской было и свое производство. Заведение функционировало даже во время румынской оккупации Одессы. Встречу нового 1942 года анонсировали в ресторане «Румания», который располагался на улице Адольфа Гитлера, 12 (румынская администрация переименовала целый ряд улиц центра города, досталось и Екатерининской, на тот момент Карла Маркса).
Реклама ресторана на месте бывшей кондитерской Робина времен оккупации, 1941 г.
До сих пор привлекает внимание дом Бернарда Либмана. К сожалению, привлекает внимание скорее своим печальным состоянием, нежели пышным декором и богатой историей.
Открытка «Кафе Либмана», 1900е гг.
На первом этаже располагалась кондитерская владельца дома. Либман был настоящим self-made man. Двадцать лет он копил, и затем открыл свое дело.
Кондитерская была оснащена по последнему слову техники. Заведение было открыто около 1887 года и имело электрическое освещение, большую бильярдную залу. Кроме кафе-кондитерской Либман занимался производством хлебобулочных изделий. Но были и черные дни для кондитерской. 1 декабря 1905 года, в разгар революционных выступлений, социалисты-революционеры устроили теракт в кафе. Но даже после этих событий кафе сумело возродиться и продолжило свою работу.
Реклама кафе Либмана разных годов
Уже в начале XX века число кондитерских стремительно росло: в 1901 году их насчитывалось 11, а перед началом Первой мировой войны — целых 17! Большинство из них было сосредоточено в центре города: по три «сладких» места приходилось на Екатерининскую и Преображенскую улицы.
Магазины со сладостями тоже не отставали.
На углу Дерибасовской и Екатерининской улиц располагался большой магазин сладостей А. И. Абрикосова. Фабрика находилась в Москве, в Одессе же располагался большой фирменный магазин компании. Одесский филиал фабрики обеспечивал работу 20 сотрудникам по состоянию на 1912 г. Годовой оборот одесского предприятия составлял 85 тысяч рублей.
Магазин Абрикосова в Одессе
Прейскурант цен склада Абрикосовых в Одессе
В Пассаже устроилась мадам Келбасинская. Ее «Варшавские сладости» (Bonbons de Varsovie) находились в самом современном гостинично-торговом центре Одессы того времени.
В целом, на 1914 год в Одессе было 35 магазинов, где продавали кондитерские изделия. Кроме центра, можно было прикупить конфет и на Молдаванке, и на Пересыпи, и даже на улице Отрадной, вблизи тогдашних дач.
Ранее на USIonline.com — Защита животных в старой Одессе: первые общества, клиники и налоги.
Читайте нас в Facebook, Telegram и Instagram, смотрите на Youtube.
В Україні протезування безкоштовне. Але постраждалі внаслідок бойових дій не завжди поінформовані, або не вірять у можливості української медицини, тому часто шукають можливості протезування за кордоном. Так, для отримання якісного протеза в Україні потрібно пройти певні бюрократичні процедури. В Україні та Одесі встановлюють сучасні протези і роблять це безоплатно та якісно. “Дайджест Одеси” поспілкувався із військовослужбовцем, який переніс травматичну ампутацію та центром протезування, ортезування та реабілітації “Без обмежень” в Одесі.
Можна навчитись ходити та бігати, треба лише захотіти
Роман родом із Тернополя, а в Одесі живе близько 9 років. Минулого червня під час виконання бойового завдання в Херсонській області отримав уламкове поранення, що призвело до травматичної ампутації. Розповідає, що коли лежав у госпіталі у Вінницькій області, то щодня відчувався сильний фантомний біль, зараз вже рідше, але інколи ніби б’є струмом у нозі. У госпіталі було багато військовослужбовців зі схожими пораненнями і всі самостійно обирали центри для протезування.
“В перший день на протезі вже зміг піти, але не довго, бо розболілась нога. Це було у вересні. До протеза треба звикнути, адже нижче коліна нічого не відчуваєш. Тому не все відразу, а потрошки. Чим більше ходиш, тим більше навчаєшся. Наприклад, ходити сходами у переході. Зараз нормально себе відчуваю. Краще, коли нога своя, але можна навчитись ходити, бігати, треба лише захотіти. А до центру приходжу лише тоді, коли щось болить чи заважає, таке все ж трапляється. Тут перевіряють, замінюють необхідне”, — поділився військовослужбовець.
Ірина, представник центру “Без обмежень” в Одесі зазначає, що кожному дуже хочеться допомогти: “Наші герої заслуговують найкращого. Поки ми працюємо, то стаємо ніби сім’єю. Після ампутації людина психологічно почувається неповноцінною, ніби життя минуло. Ми ж намагаємось пояснити, що це не окрема річ, а нога. Важливо мати бажання ходити, я бачу людей, котрі горять бажанням та хочуть стати на протез. У них це вдається. Військові між собою тісно спілкуються, коли бачать позитивний досвід, то отримують більше прагнення. Адже вставати на протезі — страшно. Ми намагаємося показати, що все буде добре, і людина не залишиться з проблемою сам на сам”.
Хто та як може отримати протез коштом держави
Протези — це технічні засоби реабілітації, які можна безоплатно отримати від держави й водночас пройти реабілітаційний курс з користування ними. На них можуть претендувати:
- особи з інвалідністю;
- діти з порушеннями опорно-рухового апарату;
- військовослужбовці;
- мирні громадяни, які дістали поранення внаслідок військової агресії російської федерації проти України;
- ті, на кого поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Щоб отримати безоплатний протез або інший технічний засіб реабілітації слід пройти кілька кроків процедури:
- Подати заяву та повний пакет документів або до ЦНАП, або до органу соціального захисту населення, або через електронний кабінет особи з інвалідністю;
- Ознайомитися з інформацією про технічні засоби реабілітації та переліком підприємств, які забезпечують протезами в рамках державної підтримки;
- Отримати від Фонду соціального захисту інвалідів повідомлення про ухвалене рішення та сформоване електронне направлення;
- Звернутися до обраного вами підприємства із заявою. Пам’ятайте, ви маєте право поміняти підприємство на інше протягом 14 календарних днів з моменту звернення;
- На підприємстві вам підберуть протез та сформують замовлення для індивідуального засобу реабілітації або анкету для серійного засобу реабілітації.
- Вам потрібно перевірити та підписати замовлення або анкету;
- Після примірки протеза, якщо він вам підійшов, підпишіть замовлення або анкету повторно та акт приймання-передачі робіт;
- Отримайте протез, настанову щодо експлуатації та гарантійний талон.
Етапи протезування
Важливо, що пацієнт самостійно обирає центр у якому протезуватиметься. Жодна з організацій, яка займається документами чи лікарі не мають направляти. Людина ознайомлюється із переліком сертифікованих закладів, може поспілкуватись з працівниками та пацієнтами, прийняти рішення. Надалі у цьому ж підприємстві потрібно буде обслуговувати протез.
Після ампутації є можливості повернення до активного життя та соціального статусу. Початкові етапи складні та болючі, але для протезування потрібна правильно сформована кукса.
Пацієнт має рекомендації по догляду за раною, формуванню кукси, підтримці суглобів, техніці бинтування. Спочатку кінцівка набрякла, а для протезування потрібно, щоб щонайменше протягом 4 днів, вона не змінювалась у розмірі. Тоді протезисти роблять гіпсовий зліпок, куксоприймач та замовляють комплектувальні протезу. Далі приміряють, пробують, роблять приймач максимально комфортним. Це індивідуальний вибір, тому потрібно працювати безпосередньо з людиною. Неможливо точно сказати за який час людина зможе ходити, комусь і 30 хвилин достатньо, аби зрозуміти процес, комусь важче. Але тут взнаки дається вік, тяжкість поранень, бажання.
Перший час може траплятись підвищене потовиділення, але кукса адаптується. Також у 5-7% може виникнути індивідуальна непереносимість до матеріалів, тоді змінять метод фіксації. Ставши на протез, зменшується навантаження на хребет і тіло повертається до свого анатомічного положення. Протягом півроку-року кукса зменшується, зникає набряк і використовується спеціальна панчоха, аби заповнити втрачений об’єм.
Протези: мобільність, вартість, експлуатація
Важливу роль грає мобільність протеза, яка має чотири ступені. Українські військовослужбовці отримують протези із найвищою мобільністю, що за функціями та можливостям відповідає здоровій кінцівці.
На кожен протез є гранична ціна, яка для військових збільшена утричі. Тому комплектуючі дорожчі. Більшість колінних вузлів — механічні пристрої, що забезпечують зворотний зв’язок з пацієнтом, амортизацію при ходьбі і автоматичне розгинання.
Здебільшого деталі протеза замовляють у Великій Британії, Німеччині, Америці та Японії. “Без обмежень” має власне виробництво саме вузлів, опираючись на досвід іноземних колег, створили конкурентні вироби. І хоч цей засіб є дорогим, відсутність потреби у транспортуванні та розмитненні позитивно впливає на вартість.
“Одновісні вузли, які зображені на фото, виконані нашим підприємством, мають додаткову зону буфера для пом’якшення режиму ходьби. Усі вироби є гідравлічними та можуть застосовуватись із механічним кріпленням куксоприймача. Це потрібно для додаткової фіксації, якщо на кінцівці залишається мало м’яких тканин, аби людина не вислизнула із протеза”, — розповідає протезист центру “Без обмежень” Сергій.
Виготовлення протеза залежить від особливостей пацієнта, але при вторинному протезуванні займає близько 2-3 тижнів. Оптимальний час виготовлення протеза гомілки — 15 днів, а стегна — 20 днів.
Пацієнт отримує один основний протез та один гігієнічний для купання. Перший є більш функціональним, а другий — можна мочити. Основний протез експлуатується три роки, а гігієнічний — п’ять років. Після чого знову за державні кошти відбувається заміна протезів. На період використання передбачено і ремонт, проте його вартість не має перевищувати 70% від граничної вартості.
Є і спортивні протези, тут треба додати документи, які свідчать про потребу через заняття певними видами спорту. Українські ветерани беруть участь у спортивних змаганнях і перемагають. Нагадаємо, як маленька Саша Паскаль, яка у травні минулого року втратила ногу через ракетний удар по селищу Затока, вперше після трагедії виступила на змаганнях з художньої гімнастики. І перемогла.
Первинне протезування в Україні піднялось на багато щаблів вперед наразі, дуже високою ціною. Проте сьогодні ми можемо забезпечити наше населення якісними виробами і допомогти їм повернутись до соціального та активного життя. До того ж на початку потрібен нагляд протезиста, контроль ходьби, зміна куксоприймачів, обслуговування самого засобу. Із повномасштабною війною відзначили складність ампутацій, тяжкі поранення, проте нас це стимулює розробляти нове, аби українські захисники мали повноцінне майбутнє, яке нам і дарують!
Фото: «Без обмежень»
За период с 1 августа по сегодня, 14 сентября, из портов Большой Одессы вышло более 130 судов с продовольствием. Экспортировано 3,1 млн тонн агропродукции.
В Министерстве инфраструктуры Украины отметили, что всего из портов «Одесса», «Черноморск» и «Южный» вышли уже 134 судна, в Азию — 71, в Европу — 44, а в Африку — 19.
Среди этих судов были и зафрахтованы Всемирной продовольственной программой ООН, противодействующей голоду в мире. Так украинская пшеница попала в Йемен и Эфиопию, где продовольственная катастрофа.
В планах экспортировать всеми видами транспорта не менее 8 млн тонн. Пока что самый большой караван, отправленный из портов Большой Одессы по этой инициативе составил 13 судов, которые перевозили 282,5 тыс. тонн украинской агропродукции.
В течение двух дней, 15-16 сентября, в Консультативно-диагностическом центре №6 пройдут Дни проверки слуха. Каждый желающий до 60 лет может бесплатно пройти аудиометрию и проконсультироваться с врачом.
Проверить слух можно с 09:00 до 17:00 в поликлинике №6, расположенной на ул. Маршала Говорова, 26а. Чтобы не было очередей, есть предварительная запись по номеру: (048) 797 28 88.
Аудиометрия позволяет оценить остроту слуха. Эту диагностику рекомендовано проводить раз в 5 лет, но если работаете или часто находитесь в шумных условиях – нужно проверять чаще. Обычно понижение слуха происходит постепенно, поэтому самостоятельно оценить себя невозможно. Имея аудиограмму, врач сможет предоставить рекомендации и профилактические мероприятия.