Любопытно
«Последние годы жизни грандиозный украинский художник провел в войне с троглодитами». В соцсетях вспоминают Ройтбурда
Поэт Сергей Жадан сообщил, что в сентябре выйдет книга стихов Ройтбурда. «Саша любил их читать в компаниях и при застольях. Читал вдохновенно, весело и убедительно», – написал он и рассказал историю подготовки издания, оформлением которого занимается сам.
«Еще четыре года назад с потолка музея лилась вода, а на полу стояли ведра. А теперь это музей всеукраинского уровня. Все это сделал Саша. И его команда, конечно. И одесситы, которые его поддерживали«, – описал главред «Бабеля» Евгений Спирин роль Ройтбурда в сохранении и развитии Одесского художественного музея.
А креативный директор «Бабеля», писатель Глеб Гусев напомнил, что в Одессе были не только люди, которые поддерживали Ройтбурда, но и те, кто пытался его уволить. «Мне грустно, что грандиозный украинский художник Александр Ройтбурд умер в 59 лет – это слишком рано. И мне жаль, что последние годы своей жизни грандиозный украинский художник провел в войне с троглодитами. Надеюсь, что в этой работе находилось место радости и упоению от побед», – написал Гусев.
«Смерть Ройтбурда – это безумно болезненный удар по украинской Одессе. Это колоссальная потеря для украинской культуры. Хотя он был тем, для кого кордоны и границы не имели особого значения. Он умел без границ и ограничений», – уверена экс-замглавы Одесской ОГА Зоя Казанжи.
«Такие люди рождаются в лучшем случае раз в десятилетие, и далеко не каждый город может похвастаться тем, что в нем появилась на свет личность подобного масштаба. Ройтбурд пролетел над Городом, подобно метеору, осветив все его положительные и неприглядные стороны… Он был знаменем украинской, европейской, демократической, либеральной Одессы. За это его и ненавидели совки и имперцы – ненавидели страстно, с поистине религиозным пылом», – написал главред издания «Думская» Олег Константинов.
Одесский поэт Борис Херсонский рассказал, что большинство его книг проиллюстрировано живописью и графикой Ройтбурда.
«Он не вписывался в наш город, который он наградил титулом «пгт Одессочка»… Одесса пожимала плечами. Одесса разводила руками, пыталась его обнять и тут же отталкивала. Одесса не нашла места для презентации его огромного итогового каталога. «Ну почему ты не свалил?» – читалось в ее выпуклых глазах. И мечта «пгт Одессочки» сбылась. Он ушел в место, в существование которого отчаянно НЕ верил», – написал Херсонский.
А ресторатор Савва Либкин отметил, что хотя масштаб личности Ройтбурда «превосходил масштабы города и страны», для него художник всегда был и будет символом Одессы – «Одессы талантливой, творческой, ироничной и открытой».
Шеф-редактор LB.ua Соня Кошкина написала, что смерть Ройтбурда для нее – личная трагедия: они дружили много лет, он написал картину для ее дочери.
«Мы спорили с ним обо всем, даже о евреях и украинцах, пили по бокалу вина, смеялись, пикировались и умничали. Он никогда не жаловался на свои болезни. Сань, человек-комета, ты оставил в этой жизни след… В отличие от говнотусовки, пытавшейся тебя сожрать», – заявил мэр Днепра Борис Филатов.
Председательница благотворительного фонда «Корпорация монстров» Катерина Ножевникова процитировала стихотворение Велимира Хлебникова: «Когда умирают солнца – они гаснут, Когда умирают люди – поют песни». «Весь город поет ему песню. Тому, кто никогда не боялся быть таким, какой он есть. Тому, кто сумел оживить то, что давно умерло. Мне очень жаль», – написала она.
«Сижу в кабинете, пью зеленый чай, прихожу в себя: ото сна и такого ошеломительного и горького известия. Смотрю на картину Саши. Она у меня – одна. Его давний подарок… Горе, горе большое. Смерти – нет!» – написал поэт, главный редактор литературного журнала «ШО» Александр Кабанов.
«Мне повезло познакомиться с Александром в рамках «Инициативы 21 ноября» и следить за его артистической, менеджерской, публичной деятельностью на том почтительном расстоянии, на котором было очевидно: это великий художник и великий гражданин», – считает певица, экс-член правления Национальной общественной телерадиокомпании Украины Александра Кольцова.
Волонтер Ирина Солошенко опубликовала фото картины Ройтбурда под названием «Утренний чай после войны». По ее словам, картина, написанная на ящике из-под гранат, была продана на аукционе в 2015 году и помогла волонтерам собрать необходимые средства.
Сотрудница Одесского художественного музея Юлия Бердиярова поделилась одной из фотографий с Ройтбурдом. «В каждой что-то теплое и родное. Но почему-то больше всего я люблю это фото. Руки художника, в краске, но не с холстов, а со стен музея. За пять минут до фотографии директор ходил по залам музея с валиком, любовно подбирая цвет в тон, красил стены, чтобы подготовить второй этаж к выставке. Мы бегали, волновались, поднимались на второй этаж, а там директор тихо и спокойно красит стену, и в этом всем было так много нежности, тепла и любви. И я хочу запомнить тебя таким, любящим эти стены, этот город, всех нас», – попрощалась она.
«Ушел в мир иной наш яркий друг, творец и художник Александр Ройтбурд. Человек с безумно активной жизненной позицией, юмором, который разрушал равнодушие, умом, который побеждал невежество», – написал бывший вице-премьер-министр – министр регионального развития Геннадий Зубко.
«Не знал о болезни, хотя обратил внимание по соцсетям, что Саша заметно похудел. Думал, что удачно сел на какую-то диету. Планировал к нему зайти в музей на новую экспозицию… В музей зайду обязательно, хотя будет непросто преодолеть «пустоту». Хочу подержать иллюзию того, что это неправда, оставить все как есть, просто не звонить Саше по телефону, это какое-то время работает», – написал галерист Евгений Карась.
«Мы виделись чуть больше месяца назад, я приехала к нему по работе, он уже был очень-очень болен, но и не думал ложиться в больницу, пока не откроет новую экспозицию музея. Мы ходили по залам, обсуждали детали, и я снимала куски экспозиции, просто на телефон, для памяти, как заметки в блокнот. И украдкой фоткала его. Мне было неловко его снимать, стыдно просить позировать, фотки вышли кривые и случайные, но не снимать я не могла – он был богом этого мира, он его создал и вдохнул в него жизнь», – вспоминает журналистка, историк моды и критик Зоя Звиняцковская.
«Умер Саша Ройтбурд. Добрый, гениальный, талантливый, чуткий, человечный, мудрый, обаятельный Саша Ройтбурд. Умер человек, который для меня был одним из образцов для подражания. Могут радоваться мрази из областного одесского ОПЗЖ, которые воевали против его назначения на должность руководителя Одесского художественного музея и поливали его чернухой. В смерти Ройтбурда есть и их доля участия», – считает политик Борислав Береза.
«Часть ватной плесени продолжает воевать с ним после его смерти в комментариях на Facebook. Так вот, о Ройтбурде будут помнить, а об этой плесени – нет», – добавил он.
«В его поддержку собрался крупнейший за последние годы митинг. Уникальная ситуация, когда люди вышли не за политические или экономические требования, а в поддержку директора музея», – отметил депутат Одесского горсовета Петр Обухов.
«Когда-то один друг мне сказал: «Знаешь, как отличить гения от просто одаренного человека? Когда уходит гений, на его место некому прийти. Оно просто навсегда останется пустым». Ройтбурд был гением. Нам осталось только его помнить и защищать наследство одного из самых ярких явлений в новой волне украинского искусства, которую принес нам развал СССР. Следующего Ройтбурда не будет», – написал волонтер, общественный деятель Виталий Дейнега.
«Он был как солнце, которое светит всем и согревает тех, кто способен приблизиться. Давайте не бояться жить, потому что смерти не избежать. Давайте создавать что-то, что останется после того, как не станет наших тел… Давайте жить так, чтобы и о нас писали такие же некрологи», – подчеркнул он и поблагодарил Ройтбурда «за честь быть знакомым и пример того, как надо жить».
В Україні протезування безкоштовне. Але постраждалі внаслідок бойових дій не завжди поінформовані, або не вірять у можливості української медицини, тому часто шукають можливості протезування за кордоном. Так, для отримання якісного протеза в Україні потрібно пройти певні бюрократичні процедури. В Україні та Одесі встановлюють сучасні протези і роблять це безоплатно та якісно. “Дайджест Одеси” поспілкувався із військовослужбовцем, який переніс травматичну ампутацію та центром протезування, ортезування та реабілітації “Без обмежень” в Одесі.
Можна навчитись ходити та бігати, треба лише захотіти
Роман родом із Тернополя, а в Одесі живе близько 9 років. Минулого червня під час виконання бойового завдання в Херсонській області отримав уламкове поранення, що призвело до травматичної ампутації. Розповідає, що коли лежав у госпіталі у Вінницькій області, то щодня відчувався сильний фантомний біль, зараз вже рідше, але інколи ніби б’є струмом у нозі. У госпіталі було багато військовослужбовців зі схожими пораненнями і всі самостійно обирали центри для протезування.
“В перший день на протезі вже зміг піти, але не довго, бо розболілась нога. Це було у вересні. До протеза треба звикнути, адже нижче коліна нічого не відчуваєш. Тому не все відразу, а потрошки. Чим більше ходиш, тим більше навчаєшся. Наприклад, ходити сходами у переході. Зараз нормально себе відчуваю. Краще, коли нога своя, але можна навчитись ходити, бігати, треба лише захотіти. А до центру приходжу лише тоді, коли щось болить чи заважає, таке все ж трапляється. Тут перевіряють, замінюють необхідне”, — поділився військовослужбовець.
Ірина, представник центру “Без обмежень” в Одесі зазначає, що кожному дуже хочеться допомогти: “Наші герої заслуговують найкращого. Поки ми працюємо, то стаємо ніби сім’єю. Після ампутації людина психологічно почувається неповноцінною, ніби життя минуло. Ми ж намагаємось пояснити, що це не окрема річ, а нога. Важливо мати бажання ходити, я бачу людей, котрі горять бажанням та хочуть стати на протез. У них це вдається. Військові між собою тісно спілкуються, коли бачать позитивний досвід, то отримують більше прагнення. Адже вставати на протезі — страшно. Ми намагаємося показати, що все буде добре, і людина не залишиться з проблемою сам на сам”.
Хто та як може отримати протез коштом держави
Протези — це технічні засоби реабілітації, які можна безоплатно отримати від держави й водночас пройти реабілітаційний курс з користування ними. На них можуть претендувати:
- особи з інвалідністю;
- діти з порушеннями опорно-рухового апарату;
- військовослужбовці;
- мирні громадяни, які дістали поранення внаслідок військової агресії російської федерації проти України;
- ті, на кого поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Щоб отримати безоплатний протез або інший технічний засіб реабілітації слід пройти кілька кроків процедури:
- Подати заяву та повний пакет документів або до ЦНАП, або до органу соціального захисту населення, або через електронний кабінет особи з інвалідністю;
- Ознайомитися з інформацією про технічні засоби реабілітації та переліком підприємств, які забезпечують протезами в рамках державної підтримки;
- Отримати від Фонду соціального захисту інвалідів повідомлення про ухвалене рішення та сформоване електронне направлення;
- Звернутися до обраного вами підприємства із заявою. Пам’ятайте, ви маєте право поміняти підприємство на інше протягом 14 календарних днів з моменту звернення;
- На підприємстві вам підберуть протез та сформують замовлення для індивідуального засобу реабілітації або анкету для серійного засобу реабілітації.
- Вам потрібно перевірити та підписати замовлення або анкету;
- Після примірки протеза, якщо він вам підійшов, підпишіть замовлення або анкету повторно та акт приймання-передачі робіт;
- Отримайте протез, настанову щодо експлуатації та гарантійний талон.
Етапи протезування
Важливо, що пацієнт самостійно обирає центр у якому протезуватиметься. Жодна з організацій, яка займається документами чи лікарі не мають направляти. Людина ознайомлюється із переліком сертифікованих закладів, може поспілкуватись з працівниками та пацієнтами, прийняти рішення. Надалі у цьому ж підприємстві потрібно буде обслуговувати протез.
Після ампутації є можливості повернення до активного життя та соціального статусу. Початкові етапи складні та болючі, але для протезування потрібна правильно сформована кукса.
Пацієнт має рекомендації по догляду за раною, формуванню кукси, підтримці суглобів, техніці бинтування. Спочатку кінцівка набрякла, а для протезування потрібно, щоб щонайменше протягом 4 днів, вона не змінювалась у розмірі. Тоді протезисти роблять гіпсовий зліпок, куксоприймач та замовляють комплектувальні протезу. Далі приміряють, пробують, роблять приймач максимально комфортним. Це індивідуальний вибір, тому потрібно працювати безпосередньо з людиною. Неможливо точно сказати за який час людина зможе ходити, комусь і 30 хвилин достатньо, аби зрозуміти процес, комусь важче. Але тут взнаки дається вік, тяжкість поранень, бажання.
Перший час може траплятись підвищене потовиділення, але кукса адаптується. Також у 5-7% може виникнути індивідуальна непереносимість до матеріалів, тоді змінять метод фіксації. Ставши на протез, зменшується навантаження на хребет і тіло повертається до свого анатомічного положення. Протягом півроку-року кукса зменшується, зникає набряк і використовується спеціальна панчоха, аби заповнити втрачений об’єм.
Протези: мобільність, вартість, експлуатація
Важливу роль грає мобільність протеза, яка має чотири ступені. Українські військовослужбовці отримують протези із найвищою мобільністю, що за функціями та можливостям відповідає здоровій кінцівці.
На кожен протез є гранична ціна, яка для військових збільшена утричі. Тому комплектуючі дорожчі. Більшість колінних вузлів — механічні пристрої, що забезпечують зворотний зв’язок з пацієнтом, амортизацію при ходьбі і автоматичне розгинання.
Здебільшого деталі протеза замовляють у Великій Британії, Німеччині, Америці та Японії. “Без обмежень” має власне виробництво саме вузлів, опираючись на досвід іноземних колег, створили конкурентні вироби. І хоч цей засіб є дорогим, відсутність потреби у транспортуванні та розмитненні позитивно впливає на вартість.
“Одновісні вузли, які зображені на фото, виконані нашим підприємством, мають додаткову зону буфера для пом’якшення режиму ходьби. Усі вироби є гідравлічними та можуть застосовуватись із механічним кріпленням куксоприймача. Це потрібно для додаткової фіксації, якщо на кінцівці залишається мало м’яких тканин, аби людина не вислизнула із протеза”, — розповідає протезист центру “Без обмежень” Сергій.
Виготовлення протеза залежить від особливостей пацієнта, але при вторинному протезуванні займає близько 2-3 тижнів. Оптимальний час виготовлення протеза гомілки — 15 днів, а стегна — 20 днів.
Пацієнт отримує один основний протез та один гігієнічний для купання. Перший є більш функціональним, а другий — можна мочити. Основний протез експлуатується три роки, а гігієнічний — п’ять років. Після чого знову за державні кошти відбувається заміна протезів. На період використання передбачено і ремонт, проте його вартість не має перевищувати 70% від граничної вартості.
Є і спортивні протези, тут треба додати документи, які свідчать про потребу через заняття певними видами спорту. Українські ветерани беруть участь у спортивних змаганнях і перемагають. Нагадаємо, як маленька Саша Паскаль, яка у травні минулого року втратила ногу через ракетний удар по селищу Затока, вперше після трагедії виступила на змаганнях з художньої гімнастики. І перемогла.
Первинне протезування в Україні піднялось на багато щаблів вперед наразі, дуже високою ціною. Проте сьогодні ми можемо забезпечити наше населення якісними виробами і допомогти їм повернутись до соціального та активного життя. До того ж на початку потрібен нагляд протезиста, контроль ходьби, зміна куксоприймачів, обслуговування самого засобу. Із повномасштабною війною відзначили складність ампутацій, тяжкі поранення, проте нас це стимулює розробляти нове, аби українські захисники мали повноцінне майбутнє, яке нам і дарують!
Фото: «Без обмежень»
В течение двух дней, 15-16 сентября, в Консультативно-диагностическом центре №6 пройдут Дни проверки слуха. Каждый желающий до 60 лет может бесплатно пройти аудиометрию и проконсультироваться с врачом.
Проверить слух можно с 09:00 до 17:00 в поликлинике №6, расположенной на ул. Маршала Говорова, 26а. Чтобы не было очередей, есть предварительная запись по номеру: (048) 797 28 88.
Аудиометрия позволяет оценить остроту слуха. Эту диагностику рекомендовано проводить раз в 5 лет, но если работаете или часто находитесь в шумных условиях – нужно проверять чаще. Обычно понижение слуха происходит постепенно, поэтому самостоятельно оценить себя невозможно. Имея аудиограмму, врач сможет предоставить рекомендации и профилактические мероприятия.
У побережья в Одесской области сдетонировала русская морская мина.
Об этом сообщил спикер Одесской ОВА Сергей Братчук.
«Вражеская морская мина, которую сорвало во время шторма с якоря, сдетонировала в водах у Одесского побережья», — отметил он.
Взрывом задело один из частных пляжей, было повреждено оборудование — однако ни один человек не пострадал.
Братчук напомнил, что в Одесской области до сих пор запрещено купаться в море, посещать пляжи и побережье.