Суспільство
«Счастье — это когда ты чувствуешь, что ты настоящий, что ты не боишься»

Главред Украинской Службы Информации Татьяна Милимко пообщалась с украинским певцом, автором песен, композитором, режиссером, лидером групп «Токио» и «Мачете» Ярославом Малым.
Два года назад мы общались с вами. Тогда вы говорили, что собираетесь на Алтай. Удалось ли попасть туда? Вы писали там альбом?
Два альбома. Мы сделали «Импульс» и «News Time». Последний делали по интернету, потому что все были в разных точках мира, а сводили в Украине. Поэтому это была совсем новая история по работе, по записи и пониманию того, что музыка настолько связывает людей. Независимо от того, кто и где находится, каждый вносит себя, это интересно и фантастически.
А собрать таких людей по всему миру тоже ведь фантастика.
Они сами собираются. Все же люди подтягиваются друг к другу, все, кто находятся на одних частотах, на одной волне.
Все по миру, но вы находились именно на Алтае?
Да.
Расскажите, почему именно Алтай. Получили ли вы там то, что искали?
Алтай — абсолютно чудесное место, оно дает возможность посмотреть на все события, которые происходят в мире, чуть-чуть со стороны. Ты вроде находишься со всеми вместе, но при этом будто вдалеке от всего. И все можно рассмотреть спокойно, понять свое истинное отношение к вещам. Мы все как белки в колесе, все куда-то движемся и куда-то бежим, зачастую интересуемся теми вещами, которые, на самом деле, никакой ценности не имеют. Посвящаем этому время, энергию. А чем Алтай прекрасен? Он вдохновляет своей красотой, ты реально понимаешь, что лишнее, а что человеку нужно. Там ничего не отвлекает, будто ты в утробе мамы. Нет ничего лишнего, а все, что тебе нужно, находится само по себе. Это очень интересно.
Тихо, спокойно, уверенно, защищенно. Так, наверное?
Да. Ты сам понимаешь, что являешься центром всех событий, именно ты. Не те события, которые тебе навязываются и закручивают. Мы даже замечаем, что когда приезжаем в какой-то город, то связь заканчивается и ты погружаешься в это броуновское движение. С другой стороны, ты можешь закрыть глаза, вернуться туда и принести эту энергию. Это очень интересно.
Легко ли принести эту энергию в суетящийся мир?
Зависит от того. в каком состоянии ты находишься. Нужно четко понимать, зачем ты здесь, какова твоя миссия. Если ты не размениваешься и не отвлекаешь себя от того, для чего ты рожден, то все это очень легко делать.
Утром читала интервью Руслана Верина. Он тоже говорит, что в Одессе застрял на несколько месяцев и ощущение, что подключился ко всему, что только можно. А сейчас собирается пересечь океан.
Класс! (смеется)
Какая основная тема ваших новых альбомов? Вы говорили, что есть очень личная песня. Хотя, мне кажется, что они у вас все очень личные.
Это песня о моем папе. Я собрал там все вещи, которые он мне говорил с детства, все события, которые переживали. Песня называется «Иди до конца»… Конечно, все наши песни личные, нет ничего притянутого за уши. Просто эта песня описывает то, из чего я состою. Вообще в этом альбоме все тексты, которые приходили, я их не записывал. Я делал музыку, а потом брал микрофон и что-то начитывал или напевал. Когда мы издали альбом, нам позвонили и сказали, что нужны тексты. А у нас их нет, и мы попросили нашу дочь, которая летела в самолете, чтобы она слушала альбомы и переписывала, потому что утром надо было все сдать. Вот так я первый раз увидел текст этого альбома.
Это то, что называют потоком?
Да, это поток. Но это поток энергетический. Он связан со словом «творчество», в полном смысле этого слова. В каждом из нас есть Творец, у каждого есть часть от него, и когда мы настраиваемся на себя самих, тогда он начинает в нас говорить. Вот это и есть поток, на который мы настраиваемся. Там нет ничего от себя, там вся информация, которую ты несешь с детства, информация, которую ты получаешь в данный момент, которая просто необходима людям, чтобы лучше разобраться в каких-то своих моментах. Этот альбом называется «News Time».
А следующий альбом, который мы сейчас начали записывать, он, наверное, будет самым прямым из всего, что мы когда-либо делали. Там не будет никакой конспирации. Он будет, в каком-то смысле, даже жестким, указывающим на конкретных людей, на конкретные ситуации, в которых мы оказываемся, на то, куда нас ведут, на то, что хотят из нас сделать, на то, кто в этом мы и наши роли, наша миссия каждого человека в этом мире. Наверное, он будет самым уникальным. Потому что сейчас мы его слушаем, и я могу сказать, что таких текстов не было никогда.
А много уже написано материала?
Четыре трека. Я просто не писал, потому что был занят книгой, и на два месяца выпал из процесса. Вот здесь, в Одесском дворике, мы как раз записали первый трек, два готовы уже, а один был записан до этого момента.
Вы пишете книгу? Расскажите о ней.
Книга очень интересная. Произошло так, что мой друг попал в странную ситуацию. И я ему написал сообщение, чтобы ему было немного проще в жизни. И потом я продолжал в том же духе. Книга называется «Крайний край» (смеется). Идея заключается в том, что люди отовсюду слетаются в этот крайний край и проходят там такую трансформацию, что начинают понимать, кем они есть на самом деле. И вот интересно получается, что те, кем они были, и по каким причинам они там оказались, те люди, которые их там встречали – вот это те архитипы, которые вы знаете в своей жизни, вы их видели, даже дети наши…
А может и я там сама…
100%. Мы есть в каждом из этих персонажей. Я есть в каждом из этих персонажей. В них есть все мои друзья и знакомые. Люди, которые мне хотели не совсем хорошо что-то сделать, в итоге получилось так, что я, пройдя через какие-то ситуации, вышел на совсем другой уровень. Поэтому я всем благодарен. Получилось очень смешно и глубоко. Еще есть идея сделать музыку. То есть книга будет многоуровневая. Человек, который будет ее читать, может нажимать на определенные слова, может попадать еще внутрь и решать какие-то квестовые задачи и выходить на какую-то музыку, которая там будет находиться. Даже может будет видео на каких-то фотографиях. Это будет очень интересный проект.
Вы очень вдохновляете. Но в некоторых песнях какая-то боль ощущается, какой-то протест. Почему?
Очень много вещей в этом мире, но ты понимаешь, если на них посмотреть со стороны, то это как помойка блестящая. Вроде все нормально, а приподнимаешься повыше и видишь, что сидишь на какой-то свалке. Со временем мы этого не замечаем и нам постоянно объясняют, что это нормально. Но на самом деле этот мир такой, каким мы его делаем. И если ты начинаешь понимать, что какие-то вещи абсолютно ненормальные, а это принимается обществом, СМИ и политиками, то это никакого отношения к нашему миру не имеет. Наш мир должен быть чистый и свободный, в нем должна чувствоваться истина. Мы оторваны от корней, от природы, оторваны от Всевышнего, оторваны от общения с ним, как с папой, оторваны от простого правильного отношения друг к другу, потому что все отношения строятся на потреблении. Человек может быть и ужасен, и прекрасен. Это зависит только от того, в какой среде он находится, в каких ценностях, что он несет, чем делится. Вот про это наш альбом «Ньюс Тайм», где мы мы смотрим на происходящие процессы со стороны. Это не любовная лирика, но это с любовью ко всему. Мы показываем, что мы не туда идем, где-то не то происходит. Вот в целом это задача людей, которые занимаются творчеством, потому что творчество – это любовь, человек, который творит – он трудится над этим. Это постоянное внимание, постоянная работа. Люди думают, что любовь, это как сказать «Я люблю». Но любовь – это когда ты внимателен в каждой мелочи, к своему человеку, который рядом с тобой, к миру, к детям, к людям, которые тебя окружают. То есть ты должен быть включен. Включен с точки зрения того, что ты не потребляешь, а делишься тем, что необходимо этому человеку. У нас в древности все мудрецы считали, что если два человека встречаются, то встречается весь род одного человека с одной стороны и весь с другой. И они в этот момент могут закончить дело, которое предкам не удалось. Это все – серьезные духовные вещи, и когда мы делимся информацией, которую необходимо людям услышать, может они не совсем готовы, потому что их приучили к потреблению фастфуд-информации.
Одесситы любят слушать о своем городе. Прошлый ваш концерт собрал полный зал. Какая была атмосфера? Как вам наш город?
Я помню этот город, когда меня сюда привозили родители. И я здесь впервые принял решение, что буду заниматься музыкой. Это был театр оперы и балета, и это был танец Махмуда Эсамбаева — танец Бога. Это было фантастически. Я смотрел и был в каком-то волшебном царстве. Необыкновенно. Меня даже не сам танец вдохновил, а музыка и движение. Я растворился в этом. Как маленький мальчик, я просто стал частью мира и понял, что музыка — это то, что я буду делать дальше. И сейчас у нас появилась возможность приехать в Одессу, мы здесь две недели. Это не то, что ты прилетел на пару дней, с людьми классными пообщался и все. Мы ездим по этим улицам, смотрим на то, что происходит. Здесь очень классные люди, классная архитектура, но здесь так много разрухи, очень много к городу нелюбви со стороны тех, кто должен за ним смотреть, заботиться, видно, что тут какое-то потребление. Одесса — это классный город, связанный с творчеством. Тут такое количество талантов, такое количество людей всегда было, а сейчас Одесса – портовый город, а творчество и красота не развиваются почему-то. Вот мы это чувствуем. Чувствуем, что много полуразрушенных зданий поглощают энергию. Они красивые, но эти забитые темные окна… А люди здесь фантастические, потому что здесь солнце и море, поэтому у них дух восприятия более позитивный. Город — это люди однозначно. Культура радости тут сохранена, но отношение к зданиям и дорогам должно быть другим.
Когда-то вы вывели несколько составляющих счастья. Что такое счастье по-вашему?
Счастье — это люди, которые тебя окружают. Счастье — это портал, в котором ты находишься, это то, чем ты делишься, абсолютно чистая энергия, которую дают тебе любящие тебя. Те, которые находятся с тобой, где бы ты не был, которые включены в тебя, где бы ты не был. Они включены в процесс и это такой колодец энергии, из которой ты черпаешь вдохновение на всю свою жизнь. Счастье — это и принятие решений тоже. Потому что, с одной стороны, можно забиться в уголочек и думать, что ты счастлив, с другой — если эта энергия аккумулируется и она большая, нужно себя настроить на то, что, возможно, что-то будет не плюшевое. Счастье — это когда ты чувствуешь, что ты настоящий, что ты не боишься. Это сильный поток энергии, в котором для тебя нет разницы, когда закончится. Если у тебя это есть, надо нести это как факел.
Ранее на USIonline.com — «Одиночная кругосветка — это здорово», — тревел-блогер Ольга Мунтян.
Читайте нас в Facebook, Telegram и Instagram, смотрите на Уoutube.
Война
Майбутнє Без обмежень: протезування військовослужбовців в Одесі

В Україні протезування безкоштовне. Але постраждалі внаслідок бойових дій не завжди поінформовані, або не вірять у можливості української медицини, тому часто шукають можливості протезування за кордоном. Так, для отримання якісного протеза в Україні потрібно пройти певні бюрократичні процедури. В Україні та Одесі встановлюють сучасні протези і роблять це безоплатно та якісно. “Дайджест Одеси” поспілкувався із військовослужбовцем, який переніс травматичну ампутацію та центром протезування, ортезування та реабілітації “Без обмежень” в Одесі.
Можна навчитись ходити та бігати, треба лише захотіти
Роман родом із Тернополя, а в Одесі живе близько 9 років. Минулого червня під час виконання бойового завдання в Херсонській області отримав уламкове поранення, що призвело до травматичної ампутації. Розповідає, що коли лежав у госпіталі у Вінницькій області, то щодня відчувався сильний фантомний біль, зараз вже рідше, але інколи ніби б’є струмом у нозі. У госпіталі було багато військовослужбовців зі схожими пораненнями і всі самостійно обирали центри для протезування.
“В перший день на протезі вже зміг піти, але не довго, бо розболілась нога. Це було у вересні. До протеза треба звикнути, адже нижче коліна нічого не відчуваєш. Тому не все відразу, а потрошки. Чим більше ходиш, тим більше навчаєшся. Наприклад, ходити сходами у переході. Зараз нормально себе відчуваю. Краще, коли нога своя, але можна навчитись ходити, бігати, треба лише захотіти. А до центру приходжу лише тоді, коли щось болить чи заважає, таке все ж трапляється. Тут перевіряють, замінюють необхідне”, — поділився військовослужбовець.


Ірина, представник центру “Без обмежень” в Одесі зазначає, що кожному дуже хочеться допомогти: “Наші герої заслуговують найкращого. Поки ми працюємо, то стаємо ніби сім’єю. Після ампутації людина психологічно почувається неповноцінною, ніби життя минуло. Ми ж намагаємось пояснити, що це не окрема річ, а нога. Важливо мати бажання ходити, я бачу людей, котрі горять бажанням та хочуть стати на протез. У них це вдається. Військові між собою тісно спілкуються, коли бачать позитивний досвід, то отримують більше прагнення. Адже вставати на протезі — страшно. Ми намагаємося показати, що все буде добре, і людина не залишиться з проблемою сам на сам”.

Хто та як може отримати протез коштом держави
Протези — це технічні засоби реабілітації, які можна безоплатно отримати від держави й водночас пройти реабілітаційний курс з користування ними. На них можуть претендувати:
- особи з інвалідністю;
- діти з порушеннями опорно-рухового апарату;
- військовослужбовці;
- мирні громадяни, які дістали поранення внаслідок військової агресії російської федерації проти України;
- ті, на кого поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».



Щоб отримати безоплатний протез або інший технічний засіб реабілітації слід пройти кілька кроків процедури:
- Подати заяву та повний пакет документів або до ЦНАП, або до органу соціального захисту населення, або через електронний кабінет особи з інвалідністю;
- Ознайомитися з інформацією про технічні засоби реабілітації та переліком підприємств, які забезпечують протезами в рамках державної підтримки;
- Отримати від Фонду соціального захисту інвалідів повідомлення про ухвалене рішення та сформоване електронне направлення;
- Звернутися до обраного вами підприємства із заявою. Пам’ятайте, ви маєте право поміняти підприємство на інше протягом 14 календарних днів з моменту звернення;
- На підприємстві вам підберуть протез та сформують замовлення для індивідуального засобу реабілітації або анкету для серійного засобу реабілітації.
- Вам потрібно перевірити та підписати замовлення або анкету;
- Після примірки протеза, якщо він вам підійшов, підпишіть замовлення або анкету повторно та акт приймання-передачі робіт;
- Отримайте протез, настанову щодо експлуатації та гарантійний талон.
Етапи протезування
Важливо, що пацієнт самостійно обирає центр у якому протезуватиметься. Жодна з організацій, яка займається документами чи лікарі не мають направляти. Людина ознайомлюється із переліком сертифікованих закладів, може поспілкуватись з працівниками та пацієнтами, прийняти рішення. Надалі у цьому ж підприємстві потрібно буде обслуговувати протез.
Після ампутації є можливості повернення до активного життя та соціального статусу. Початкові етапи складні та болючі, але для протезування потрібна правильно сформована кукса.
Пацієнт має рекомендації по догляду за раною, формуванню кукси, підтримці суглобів, техніці бинтування. Спочатку кінцівка набрякла, а для протезування потрібно, щоб щонайменше протягом 4 днів, вона не змінювалась у розмірі. Тоді протезисти роблять гіпсовий зліпок, куксоприймач та замовляють комплектувальні протезу. Далі приміряють, пробують, роблять приймач максимально комфортним. Це індивідуальний вибір, тому потрібно працювати безпосередньо з людиною. Неможливо точно сказати за який час людина зможе ходити, комусь і 30 хвилин достатньо, аби зрозуміти процес, комусь важче. Але тут взнаки дається вік, тяжкість поранень, бажання.




Перший час може траплятись підвищене потовиділення, але кукса адаптується. Також у 5-7% може виникнути індивідуальна непереносимість до матеріалів, тоді змінять метод фіксації. Ставши на протез, зменшується навантаження на хребет і тіло повертається до свого анатомічного положення. Протягом півроку-року кукса зменшується, зникає набряк і використовується спеціальна панчоха, аби заповнити втрачений об’єм.
Протези: мобільність, вартість, експлуатація
Важливу роль грає мобільність протеза, яка має чотири ступені. Українські військовослужбовці отримують протези із найвищою мобільністю, що за функціями та можливостям відповідає здоровій кінцівці.
На кожен протез є гранична ціна, яка для військових збільшена утричі. Тому комплектуючі дорожчі. Більшість колінних вузлів — механічні пристрої, що забезпечують зворотний зв’язок з пацієнтом, амортизацію при ходьбі і автоматичне розгинання.
Здебільшого деталі протеза замовляють у Великій Британії, Німеччині, Америці та Японії. “Без обмежень” має власне виробництво саме вузлів, опираючись на досвід іноземних колег, створили конкурентні вироби. І хоч цей засіб є дорогим, відсутність потреби у транспортуванні та розмитненні позитивно впливає на вартість.




“Одновісні вузли, які зображені на фото, виконані нашим підприємством, мають додаткову зону буфера для пом’якшення режиму ходьби. Усі вироби є гідравлічними та можуть застосовуватись із механічним кріпленням куксоприймача. Це потрібно для додаткової фіксації, якщо на кінцівці залишається мало м’яких тканин, аби людина не вислизнула із протеза”, — розповідає протезист центру “Без обмежень” Сергій.

Виготовлення протеза залежить від особливостей пацієнта, але при вторинному протезуванні займає близько 2-3 тижнів. Оптимальний час виготовлення протеза гомілки — 15 днів, а стегна — 20 днів.
Пацієнт отримує один основний протез та один гігієнічний для купання. Перший є більш функціональним, а другий — можна мочити. Основний протез експлуатується три роки, а гігієнічний — п’ять років. Після чого знову за державні кошти відбувається заміна протезів. На період використання передбачено і ремонт, проте його вартість не має перевищувати 70% від граничної вартості.
Є і спортивні протези, тут треба додати документи, які свідчать про потребу через заняття певними видами спорту. Українські ветерани беруть участь у спортивних змаганнях і перемагають. Нагадаємо, як маленька Саша Паскаль, яка у травні минулого року втратила ногу через ракетний удар по селищу Затока, вперше після трагедії виступила на змаганнях з художньої гімнастики. І перемогла.


Первинне протезування в Україні піднялось на багато щаблів вперед наразі, дуже високою ціною. Проте сьогодні ми можемо забезпечити наше населення якісними виробами і допомогти їм повернутись до соціального та активного життя. До того ж на початку потрібен нагляд протезиста, контроль ходьби, зміна куксоприймачів, обслуговування самого засобу. Із повномасштабною війною відзначили складність ампутацій, тяжкі поранення, проте нас це стимулює розробляти нове, аби українські захисники мали повноцінне майбутнє, яке нам і дарують!
Фото: «Без обмежень»
Война
Более 3 млн тонн агропродукции экспортировали из портов Большой Одессы

За период с 1 августа по сегодня, 14 сентября, из портов Большой Одессы вышло более 130 судов с продовольствием. Экспортировано 3,1 млн тонн агропродукции.
В Министерстве инфраструктуры Украины отметили, что всего из портов «Одесса», «Черноморск» и «Южный» вышли уже 134 судна, в Азию — 71, в Европу — 44, а в Африку — 19.

Среди этих судов были и зафрахтованы Всемирной продовольственной программой ООН, противодействующей голоду в мире. Так украинская пшеница попала в Йемен и Эфиопию, где продовольственная катастрофа.
В планах экспортировать всеми видами транспорта не менее 8 млн тонн. Пока что самый большой караван, отправленный из портов Большой Одессы по этой инициативе составил 13 судов, которые перевозили 282,5 тыс. тонн украинской агропродукции.
Любопытно
В Одессе бесплатно проверят слух

В течение двух дней, 15-16 сентября, в Консультативно-диагностическом центре №6 пройдут Дни проверки слуха. Каждый желающий до 60 лет может бесплатно пройти аудиометрию и проконсультироваться с врачом.
Проверить слух можно с 09:00 до 17:00 в поликлинике №6, расположенной на ул. Маршала Говорова, 26а. Чтобы не было очередей, есть предварительная запись по номеру: (048) 797 28 88.
Аудиометрия позволяет оценить остроту слуха. Эту диагностику рекомендовано проводить раз в 5 лет, но если работаете или часто находитесь в шумных условиях – нужно проверять чаще. Обычно понижение слуха происходит постепенно, поэтому самостоятельно оценить себя невозможно. Имея аудиограмму, врач сможет предоставить рекомендации и профилактические мероприятия.