Суспільство
«Упрямство не дает мне бросить дело, которым я занимаюсь больше 30 лет»,
Корреспондент Украинской Службы Информации Анна Самара пообщалась с генеральным директором и владельцем украинского издательства «Фолио» Александром Красовицким – после презентации книги стихов Александра Ройтбурда с иллюстрациями Сергея Жадана.
Ваше издательство считают одним из самых успешных в Украине. Несмотря на все кризисы, вы удерживаете позиции много лет. В чем секрет?
Есть особые секреты в том, чтобы долго держаться на рынке, кроме одного – это упрямство, которое позволяет пережить кризисы. Кроме того, мы – издательство лонгселлеров, а не бестселлеров. Когда я принимаю решение об издании книги, то чаще всего оно базируется на одном – она должна продаваться не только сегодня, а и через 10 лет. Если книга выдерживает такое расстояние во времени, то она должна быть издана.
В 2016 году вы поддержали полный запрет ввоза в Украину российских книг. Что из этого получилось?
Во-первых, эта позиция была высказана еще в конце 2014 года, а в начале 2015 началась борьба за то, чтобы добиться ограничения ввоза. Первый успех был связан с тем, что в конце 2016 Верховная Рада приняла закон о лицензировании ввоза книг из РФ, по которому каждая книга, которую планировали ввозить, проходила через определенную процедуру.
С одной стороны, это позволило отфильтровать и не ввозить антиукраинскую литературу, но такой было мало, с другой стороны это достаточно сильно забюрократизировало процедуру и ограничило ввоз.
Следующий этап – введение Советом безопасности в начале 2019 года санкций на ряд российских издательств, и, таким образом, продукция этих издательств не ввозится в Украину.
Я думаю, что все равно – полный запрет ввоза книг из России – это вопрос ближайших 5-6 месяцев.
Кто решает, какие книги будут издаваться в «Фолио»?
Всегда только я! По большей части, мы издаем книги тех, у кого мы купили права, или перевели. Также мы издаем «уверенную» классику – либо украинскую, либо переводную литературу.
Чаще всего украинским авторам мы заказываем книги, когда мы заранее знаем, какую книгу они напишут, а если автор обращается с готовой рукописью, то мы ее предлагаем издать только за его счет.
Конечно же, есть исключения – книги, которые прошли через конкурс «Коронация слова». Я состою в жюри конкурса больше 20 лет, и каждый год мы берем одну или несколько книг из «Коронации», и это не всегда книга-победитель. Очень часто бывает, что мне как члену жюри нравится та книга, которую другие члены жюри не поддержали, но тем не менее мы ее издаем.
На своей странице в Facebook вы сказали, что в этом году выпуск книг упал на 11%, с чем это связано?
У «Фолио» по отношению к прошлому году падение составляло полпроцента, за этот период с огромным трудом удалось удержать эти объемы. На украинском рынке это связано с тем, что за прошлый год практически разрушилась книготорговая инфраструктура, закрылось много магазинов. Из тех, которые остались, многие оказались неплатежеспособны и поддержки от государства не получили.
Соответственно, если уменьшилось количество мест продажи, то и количество проданных экземпляров упало.
А сами тоже издаетесь?
Я издаюсь в том же самом издательстве, поэтому можно сказать, что я использую служебное положение. У меня вышла одна совместная книга с кинорежиссером Кшиштофом Занусси, также с Евгенией Кужавской вышло четыре исторических детектива, четвертый из них – об Одессе 1917 года. Сейчас я заканчиваю совместно с Данило Яневским книгу наших разговоров об украинской истории, которая выйдет в этом году. И в начале следующего года выйдет книга моих интервью с грузинскими культурными и общественными деятелями.
Что вас привело в Одессу и как вы оцениваете местное издательское дело?
В Одессе нет общеукраинских издательств, есть несколько небольших издательств, которые работают на местный рынок. «Фолио» выступает в том числе и как одесское издательство. Мы – не только харьковское издательство, а еще и киевское, львовское, одесское, ивано-франковское и днепровское. У нас много одесских авторов, и мы расширяем этот круг.
Традиционно Одесса считается «модным» городом, поэтому то, что пишут авторы из разных городов об Одессе, покупают не только в Одессе. Ирина Лобусова – наш автор, мы издали уже 25 ее книг; также пишет об Одессе Юлия Верба, – издали цикл из 4 ее книг «Одесская сага». Вышло 2 книги бывшего одессита Олега Кудрина, который сейчас проживает в Риге.
Также мы готовим еще несколько одесских проектов, которые выйдут в следующем, 2022 году.
Как вы относитесь к творчеству Александра Ройтбурда и к его личности в целом?
Мы много лет работали с Сашей, и он иллюстрировал десяток разных наших книг – в частности, поэзию Бориса Херсонского. Мы много лет дружили, и у меня к нему очень теплое личное отношение. Безусловно, я считаю, что его недолгая карьера в качестве директора Художественного музея принесла славу музею и Одессе. Он показал, что культурные институции в городе могут быть живыми, могут быть интересными жителям Одессы и приезжим.
Александр Ройтбурд вдохнул жизнь в практически неживой музей и на много лет вперед сделал его значимым местом.
Как вы оцениваете издательский бизнес в Украине? Можете ли его сравнить с зарубежным?
К сожалению, статистически Украина находится на предпоследнем месте, впереди нас только Косово по количеству книг, изданных на душу населения. Это стыдная вещь для руководства страны, и за 30 лет читающую и пишущую страну довели до этого уровня. Украина издает втрое меньше книг, чем Кения и Танзания.
А как относитесь к самиздату? Какой должна быть книга, чтобы ее хотели купить?
В 20-х годах 21-го века понятие «самиздат» уже не является таковым, как раньше. Раньше речь шла о кустарных книгах, а сейчас, с развитием технологий, во-первых, любой человек может издать свою книгу в электронном виде. Во-вторых, любой может распечатать электронную книгу в небольшой типографии, поэтому это уже не самиздат, это уже частная издательская инициатива.
Я думаю что, развитие рынка будет идти через его упрощение, а значит через увеличение доли частного издательства.
Сколько книг «Фолио» выпустит в этом году?
В прошлом году в «Фолио» вышло за год 499 названий книг. Если нам хватит средств, уверенности в себе и карантин в стране не помешает, то в этом году должно выйти примерно 580 названий книг.
Все же уточню, насколько много у вас печатается одесситов?
Да, Ирина Лобусова и Юлия Верба, о которых я говорил ранее. Мы напечатали книгу Александра Бабича. Скоро выйдет новая книга Андрея Красножона «Котлы» – это исторический роман, действие которого разворачивается начиная с 1940-х годов и до сегодня.
Мы открыты к предложениям тех, кто пишет как на украинским, так и на русском языке.
Как вы считаете, какое значение имеет книга в современном мире?
Мы живем в быстро меняющемся обществе, а книга является очень медленно меняющемся продуктом. На большинстве западных рынков не изменилось ни количество издаваемых книг, ни способы их продаж.
В Европе модно покупать бумажные книги, собирать домашнюю библиотеку, гордиться этим. В США электронная книга заняла 40% рынка и утвердилась на этом. В Великобритании – до 20%. Весь остальной мир живет как Европа.
Почему вы решили заниматься издательским бизнесом? И, наверное, важный вопрос: почему вы не бросаете это дело, если сегодня оно, пожалуй, не самое прибыльное?
Ну, я уже говорил вам об упрямстве. Думаю, что именно упрямство не дает мне бросить дело, которым я занимаюсь больше 30 лет. Изначально – это была любовь к книгам и существовавший в Советском Союзе дефицит книг, а также было желание издавать те книги, которых не хватает на рынке.
Какие у вас впечатления от презентации книги Александра Ройтбурда?
Я знал о том, что эта книга готовится, еще со слов Александра. Очень важно, что она вышла! Он был не только художник, а и очень яркий человек в разных областях знаний, в том числе поэт. Александр совершенно профессиональный поэт, он прекрасно читал свои стихи.
Поэтому книга важна и нужна. Она будет бестселлером в ближайшее время, в Одессе и во всей Украине. Завтра мы будем презентовать книгу воспоминаний об Александре Ройтбурде в библиотеке имени Грушевского.
Ранее на USIonline.com — «Каждая встреча с Александром — новое знакомство»: в Одессе состоялась презентация книги Ройтбурда.
Читайте нас в Facebook, Telegram и Instagram, смотрите на Youtube.
В Україні протезування безкоштовне. Але постраждалі внаслідок бойових дій не завжди поінформовані, або не вірять у можливості української медицини, тому часто шукають можливості протезування за кордоном. Так, для отримання якісного протеза в Україні потрібно пройти певні бюрократичні процедури. В Україні та Одесі встановлюють сучасні протези і роблять це безоплатно та якісно. “Дайджест Одеси” поспілкувався із військовослужбовцем, який переніс травматичну ампутацію та центром протезування, ортезування та реабілітації “Без обмежень” в Одесі.
Можна навчитись ходити та бігати, треба лише захотіти
Роман родом із Тернополя, а в Одесі живе близько 9 років. Минулого червня під час виконання бойового завдання в Херсонській області отримав уламкове поранення, що призвело до травматичної ампутації. Розповідає, що коли лежав у госпіталі у Вінницькій області, то щодня відчувався сильний фантомний біль, зараз вже рідше, але інколи ніби б’є струмом у нозі. У госпіталі було багато військовослужбовців зі схожими пораненнями і всі самостійно обирали центри для протезування.
“В перший день на протезі вже зміг піти, але не довго, бо розболілась нога. Це було у вересні. До протеза треба звикнути, адже нижче коліна нічого не відчуваєш. Тому не все відразу, а потрошки. Чим більше ходиш, тим більше навчаєшся. Наприклад, ходити сходами у переході. Зараз нормально себе відчуваю. Краще, коли нога своя, але можна навчитись ходити, бігати, треба лише захотіти. А до центру приходжу лише тоді, коли щось болить чи заважає, таке все ж трапляється. Тут перевіряють, замінюють необхідне”, — поділився військовослужбовець.
Ірина, представник центру “Без обмежень” в Одесі зазначає, що кожному дуже хочеться допомогти: “Наші герої заслуговують найкращого. Поки ми працюємо, то стаємо ніби сім’єю. Після ампутації людина психологічно почувається неповноцінною, ніби життя минуло. Ми ж намагаємось пояснити, що це не окрема річ, а нога. Важливо мати бажання ходити, я бачу людей, котрі горять бажанням та хочуть стати на протез. У них це вдається. Військові між собою тісно спілкуються, коли бачать позитивний досвід, то отримують більше прагнення. Адже вставати на протезі — страшно. Ми намагаємося показати, що все буде добре, і людина не залишиться з проблемою сам на сам”.
Хто та як може отримати протез коштом держави
Протези — це технічні засоби реабілітації, які можна безоплатно отримати від держави й водночас пройти реабілітаційний курс з користування ними. На них можуть претендувати:
- особи з інвалідністю;
- діти з порушеннями опорно-рухового апарату;
- військовослужбовці;
- мирні громадяни, які дістали поранення внаслідок військової агресії російської федерації проти України;
- ті, на кого поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Щоб отримати безоплатний протез або інший технічний засіб реабілітації слід пройти кілька кроків процедури:
- Подати заяву та повний пакет документів або до ЦНАП, або до органу соціального захисту населення, або через електронний кабінет особи з інвалідністю;
- Ознайомитися з інформацією про технічні засоби реабілітації та переліком підприємств, які забезпечують протезами в рамках державної підтримки;
- Отримати від Фонду соціального захисту інвалідів повідомлення про ухвалене рішення та сформоване електронне направлення;
- Звернутися до обраного вами підприємства із заявою. Пам’ятайте, ви маєте право поміняти підприємство на інше протягом 14 календарних днів з моменту звернення;
- На підприємстві вам підберуть протез та сформують замовлення для індивідуального засобу реабілітації або анкету для серійного засобу реабілітації.
- Вам потрібно перевірити та підписати замовлення або анкету;
- Після примірки протеза, якщо він вам підійшов, підпишіть замовлення або анкету повторно та акт приймання-передачі робіт;
- Отримайте протез, настанову щодо експлуатації та гарантійний талон.
Етапи протезування
Важливо, що пацієнт самостійно обирає центр у якому протезуватиметься. Жодна з організацій, яка займається документами чи лікарі не мають направляти. Людина ознайомлюється із переліком сертифікованих закладів, може поспілкуватись з працівниками та пацієнтами, прийняти рішення. Надалі у цьому ж підприємстві потрібно буде обслуговувати протез.
Після ампутації є можливості повернення до активного життя та соціального статусу. Початкові етапи складні та болючі, але для протезування потрібна правильно сформована кукса.
Пацієнт має рекомендації по догляду за раною, формуванню кукси, підтримці суглобів, техніці бинтування. Спочатку кінцівка набрякла, а для протезування потрібно, щоб щонайменше протягом 4 днів, вона не змінювалась у розмірі. Тоді протезисти роблять гіпсовий зліпок, куксоприймач та замовляють комплектувальні протезу. Далі приміряють, пробують, роблять приймач максимально комфортним. Це індивідуальний вибір, тому потрібно працювати безпосередньо з людиною. Неможливо точно сказати за який час людина зможе ходити, комусь і 30 хвилин достатньо, аби зрозуміти процес, комусь важче. Але тут взнаки дається вік, тяжкість поранень, бажання.
Перший час може траплятись підвищене потовиділення, але кукса адаптується. Також у 5-7% може виникнути індивідуальна непереносимість до матеріалів, тоді змінять метод фіксації. Ставши на протез, зменшується навантаження на хребет і тіло повертається до свого анатомічного положення. Протягом півроку-року кукса зменшується, зникає набряк і використовується спеціальна панчоха, аби заповнити втрачений об’єм.
Протези: мобільність, вартість, експлуатація
Важливу роль грає мобільність протеза, яка має чотири ступені. Українські військовослужбовці отримують протези із найвищою мобільністю, що за функціями та можливостям відповідає здоровій кінцівці.
На кожен протез є гранична ціна, яка для військових збільшена утричі. Тому комплектуючі дорожчі. Більшість колінних вузлів — механічні пристрої, що забезпечують зворотний зв’язок з пацієнтом, амортизацію при ходьбі і автоматичне розгинання.
Здебільшого деталі протеза замовляють у Великій Британії, Німеччині, Америці та Японії. “Без обмежень” має власне виробництво саме вузлів, опираючись на досвід іноземних колег, створили конкурентні вироби. І хоч цей засіб є дорогим, відсутність потреби у транспортуванні та розмитненні позитивно впливає на вартість.
“Одновісні вузли, які зображені на фото, виконані нашим підприємством, мають додаткову зону буфера для пом’якшення режиму ходьби. Усі вироби є гідравлічними та можуть застосовуватись із механічним кріпленням куксоприймача. Це потрібно для додаткової фіксації, якщо на кінцівці залишається мало м’яких тканин, аби людина не вислизнула із протеза”, — розповідає протезист центру “Без обмежень” Сергій.
Виготовлення протеза залежить від особливостей пацієнта, але при вторинному протезуванні займає близько 2-3 тижнів. Оптимальний час виготовлення протеза гомілки — 15 днів, а стегна — 20 днів.
Пацієнт отримує один основний протез та один гігієнічний для купання. Перший є більш функціональним, а другий — можна мочити. Основний протез експлуатується три роки, а гігієнічний — п’ять років. Після чого знову за державні кошти відбувається заміна протезів. На період використання передбачено і ремонт, проте його вартість не має перевищувати 70% від граничної вартості.
Є і спортивні протези, тут треба додати документи, які свідчать про потребу через заняття певними видами спорту. Українські ветерани беруть участь у спортивних змаганнях і перемагають. Нагадаємо, як маленька Саша Паскаль, яка у травні минулого року втратила ногу через ракетний удар по селищу Затока, вперше після трагедії виступила на змаганнях з художньої гімнастики. І перемогла.
Первинне протезування в Україні піднялось на багато щаблів вперед наразі, дуже високою ціною. Проте сьогодні ми можемо забезпечити наше населення якісними виробами і допомогти їм повернутись до соціального та активного життя. До того ж на початку потрібен нагляд протезиста, контроль ходьби, зміна куксоприймачів, обслуговування самого засобу. Із повномасштабною війною відзначили складність ампутацій, тяжкі поранення, проте нас це стимулює розробляти нове, аби українські захисники мали повноцінне майбутнє, яке нам і дарують!
Фото: «Без обмежень»
За период с 1 августа по сегодня, 14 сентября, из портов Большой Одессы вышло более 130 судов с продовольствием. Экспортировано 3,1 млн тонн агропродукции.
В Министерстве инфраструктуры Украины отметили, что всего из портов «Одесса», «Черноморск» и «Южный» вышли уже 134 судна, в Азию — 71, в Европу — 44, а в Африку — 19.
Среди этих судов были и зафрахтованы Всемирной продовольственной программой ООН, противодействующей голоду в мире. Так украинская пшеница попала в Йемен и Эфиопию, где продовольственная катастрофа.
В планах экспортировать всеми видами транспорта не менее 8 млн тонн. Пока что самый большой караван, отправленный из портов Большой Одессы по этой инициативе составил 13 судов, которые перевозили 282,5 тыс. тонн украинской агропродукции.
В течение двух дней, 15-16 сентября, в Консультативно-диагностическом центре №6 пройдут Дни проверки слуха. Каждый желающий до 60 лет может бесплатно пройти аудиометрию и проконсультироваться с врачом.
Проверить слух можно с 09:00 до 17:00 в поликлинике №6, расположенной на ул. Маршала Говорова, 26а. Чтобы не было очередей, есть предварительная запись по номеру: (048) 797 28 88.
Аудиометрия позволяет оценить остроту слуха. Эту диагностику рекомендовано проводить раз в 5 лет, но если работаете или часто находитесь в шумных условиях – нужно проверять чаще. Обычно понижение слуха происходит постепенно, поэтому самостоятельно оценить себя невозможно. Имея аудиограмму, врач сможет предоставить рекомендации и профилактические мероприятия.