Война
Волонтеры: «Людська довіра Платинум Добро Україна»
С началом войны в Украине огромную роль в обществе стали играть волонтеры. Именно они достают буквально из-под земли такие необходимые бронежилеты и редкие лекарства, кормят и одевают нашу терроборону и армию, не бросают без помощи не только одиноких стариков и многолетних мам, но даже уличных животных, которые остались без поддержки.
Мы расскажем вам об одесских волонтёрах. В городе и раньше было немало благотворительных фондов и общественных организаций. Сегодня появились новые, и задачи у них стали сложнее: надо действовать быстро, масштабно, а добывать все нужное намного труднее, чем раньше. Как же им удается каждый день, можно сказать, совершать невозможное?
Благотворительному фонду и центру экстренной помощи «Людська довіра Платинум Добро Україна» официально буквально неделя от роду — организацию только что зарегистрировали. Но вот о том, что в Одессе на Таирова есть огромный склад, где можно получить одежду, продукты, необходимые вещи для жизни и другую помощь, переселенцы и одесситы из социальных категорий знают с первых дней войны. Руководитель автомобильного салона “Платинум Авто” Юрий Романчиков не думал долго, чем и как помочь Родине — он сразу освободил от машин просторное помещение салона и сделал там волонтерский центр. Его супруга Анжелика сейчас руководит новосозданным фондом.
Многие в начале войны растерялись, кто-то сразу же поехал в безопасное место, испугался. Вы же поступили совершенно иначе. Как пришла в голову мысль — стать волонтерами?
Мы начинали работу с помощи военным. К нам обратились, попросили помочь. Вот и собирали экстренно все необходимое пограничникам из Белгорода-Днестровского, закупали за собственные средства продукты, моющие средства и многое другое. Тогда же поступила просьба о помощи из родильного дома в Одесской области: там нерадивые мамаши бросили своих новорожденных малышей, а сами сбежали за границу. Пришлось и для них собирать импровизированные «беби-боксы». Теперь кроме работы в городе каждый день «Платинум Добро» отправляет по 2-3 машины с помощью в область. Там ситуация намного сложнее, чем в Одессе.
Юрий, в первые дни кто был с вами, кто помогал?
Начинал я вообще один. За свои деньги покупал, возил, передавал. Потом подключилась супруга, потом наши друзья. От силы пять человек. Сейчас у нас около 60 волонтеров, причем многие из них сами переселенцы — приезжают, приходят за помощью для себя и сразу остаются тут другим помогать. Много людей из Мариуполя, есть из Николаева, Херсона.
Помещение штаба — 1000 квадратных метров, каждый день тут выстраиваются очереди, все заполнено людьми. Есть еще два склада с детским питанием и продуктами. Сейчас к нам ежедневно обращаются не менее ста семей, в каждой по 4-5 человек. Люди пишут заявки, там перечисляют, что им нужно. Мы выдаём все, начиная от постельного белья и посуды, заканчивая средствами гигиены и лекарствами.
Нас знают в соцсетях, информация расходится из уст в уста. Многие переселенцы прямо с поезда приезжают сюда. Мы работаем с миграционной службой, помогаем им с организацией поселения, сразу же даём продукты.
Не сложно вести такую тяжёлую напряжённую работу, ещё и одновременно занимаясь аккаунтами в соцсетях?
Соцсети важны и для привлечения внимания к нашей деятельности, там же мы отчитываемся о проделанной работе, использованных средствах. Нам подают заявки в инстаграм и телеграм, в день не менее 50-60 таких запросов приходит. Когда есть время, мы их обрабатываем, собираем по списку посылки и потом передаем в нужные руки.
Очень много обращаются из области — там проблемы намного серьезнее, чем в Одессе, часто не хватает и продуктов, и одежды с обувью. В большом городе, сами понимаете, найти ресурсы проще.
Мы отправляем каждый день консервы военным, медикаменты. Раз в неделю обязательно отправляем машины в Николаев с помощью, а на обратном пути эвакуируем людей. Есть для этого даже машины специальные — везем оттуда детей и стариков. Люди, которые не могут сами приехать, пишут нам из разных стран, просят помочь вывезти своих родственников. Мы помогаем, конечно.
Еще сотрудничаем с другими волонтерскими центрами. Бывает, что у кого-то есть запрос на то, чего у них в данный момент нет, а у нас как раз это привезли. Делимся, безусловно, чем можем.
Вам помогают обычные люди — это и рабочие руки, и средства. Прямо сейчас приходят одесситы с огромными пакетами одежды, на складе чего только нет. Из чего в основном состоит помощь, которую приносят?
Приносят много одежды, конечно. Особенно детской и женской. Продуктами тоже многие помогают, кто-то на регулярной основе. Волонтеры не только грузят, носят, сортируют, но и мотаются на собственных автомобилях, куда нужно. Конечно, запасы у украинцев иссякают… Первое время многие могли себе позволить помогать и деньгами, мы за свой счет закупали необходимое. Сейчас денег все меньше. Тем не менее, многие помогают, чем могут. По-прежнему приносят и одежду, и детские игрушки, коляски, кроватки и т.п. Предприниматели дают то, что производят, нам везут хлеб, разные продукты.
Разнообразие и количество вашей помощи поражает. А чего больше всего не хватает?
Из одежды сложнее всего с подростковой, особенно обувью — и для девочек, и для мальчиков. Быстрее всего разлетаются именно подростковые размеры. Сейчас как раз смена сезонов, люди приехали еще в зимнем, а купить по сезону вещи им, конечно, не по карману. К тому же в чужом городе они, как правило, плохо ориентируются и не знают, где найти магазины. Постоянно нужно постельное белье, подушки, одеяла. Кастрюли и сковородки пользуются большим спросом. Средства гигиены тоже очень нужны всегда. Из продуктов сейчас тяжело найти крупы, многие серьезно подорожали или стали дефицитом. Но мы находим все, с этим тоже помогают.
Еще одна важная статья наших расходов — горючее для автомобилей. Мы постоянно ездим по городу и области, отправляемся и в соседние регионы. Ребята бесплатно предоставляют машины, проводят долгие часы за рулем, но их нужно хотя бы заправить. За свой счет сейчас это делать в основном это уже не по карману людям.
Для этого нужен фонд? Анжелика, ведь вы помогаете людям с первого дня войны, а официальный статус получили только сейчас. Фонд — дополнительная бюрократия, оформление кучи бумажек. Может не нужно было его создавать?
Фонд — это официальный статус, контроль за всеми поступлениями, уверенность, что мы все делаем честно. Мы можем отчитаться за каждую потраченную копейку, и юридический статус фонда повышает доверие к нам и нашей деятельности. К тому же, как фонд мы можем получать дополнительную помощь для своих подопечных. Пока, правда, от властных структур гуманитарная помощь еще не приходила, мы написали официальные письма и ждем. Тем временем обходимся собственными средствами — друзья, знакомые, разовые взносы, переводы и посылки из-за границы.
Каждый день работы центра — это большие суммы, от 70 тысяч грн. У нас ведь бывает по 800 человек в день. Каждый случай рассматриваем индивидуально, помогаем не только переселенцам — есть же и местные мамы, которые остались без поддержки. Многодетные или с детьми, у которых инвалидность, или просто люди в трудной жизненной ситуации. Важная область нашей работы — экстренная помощь в роддом. За час-два мы собираем и адресно доставляем прямо в роддом, лично роженице в руки полный набор необходимого: это и питание, и одежда, и памперсы, и коляска с ванночкой. Все приданое. Нас знают, поэтому пишут напрямую из роддомов, врачи рекомендуют женщинам обратиться именно к нам, мамочки рассказывают о нас друг другу…
Когда где-то в соцсетях спрашивают, к кому обратиться за помощью переселенцам, вас обычно называют одними из первых. Это благодаря вашей активности в соцсетях?
Не только. Мы действительно очень много делаем. Оказываем помощь быстро, адресно, по запросу. Например, мы занимаемся раздачей одежды, сбор и сортировка которой для многих других организаций слишком сложное занятие — требует большого помещения и много рук. У нас все это есть, и информация разлетается сарафанным радио. Нас рекомендуют друг другу уже сами переселенцы, к нам целенаправленно едут, минуя официальные социальные органы, или сразу же из ЦНАПа. Они договариваются и встречаются прямо здесь друг с другом.
За март у нас было больше 8 тысяч людей. И все они получили помощь в день обращения. Этим мы отличаемся от многих других центров, где приходится ждать после заявки день или дольше. Люди, которые сбежали из дома без ничего, иногда просто в халате и тапочках, не могут себе позволить долго ждать.
Действительно, пока мы разговариваем с Юрием и Анжеликой, возле склада останавливается машина. Несмотря на дождливую прохладную погоду, один из маленьких пассажиров в ней одет в шорты и вьетнамки. Зато цел и жив, а кроссовки и джинсы для мальчика точно подберут…
Еще при центре “Платинум Добро” работает врач-педиатр, к которому можно обратиться при необходимости. И для волонтеров, которые, как пчелки, трудятся, не покладая рук целый день, и для уставших голодных беженцев прямо под открытым небом рядом со складом накрыт стол с ароматным горячим пловом. За столом собираются, как одна семья. Семья, в которой все делятся друг с другом хлебом, теплом и добром.
В Україні протезування безкоштовне. Але постраждалі внаслідок бойових дій не завжди поінформовані, або не вірять у можливості української медицини, тому часто шукають можливості протезування за кордоном. Так, для отримання якісного протеза в Україні потрібно пройти певні бюрократичні процедури. В Україні та Одесі встановлюють сучасні протези і роблять це безоплатно та якісно. “Дайджест Одеси” поспілкувався із військовослужбовцем, який переніс травматичну ампутацію та центром протезування, ортезування та реабілітації “Без обмежень” в Одесі.
Можна навчитись ходити та бігати, треба лише захотіти
Роман родом із Тернополя, а в Одесі живе близько 9 років. Минулого червня під час виконання бойового завдання в Херсонській області отримав уламкове поранення, що призвело до травматичної ампутації. Розповідає, що коли лежав у госпіталі у Вінницькій області, то щодня відчувався сильний фантомний біль, зараз вже рідше, але інколи ніби б’є струмом у нозі. У госпіталі було багато військовослужбовців зі схожими пораненнями і всі самостійно обирали центри для протезування.
“В перший день на протезі вже зміг піти, але не довго, бо розболілась нога. Це було у вересні. До протеза треба звикнути, адже нижче коліна нічого не відчуваєш. Тому не все відразу, а потрошки. Чим більше ходиш, тим більше навчаєшся. Наприклад, ходити сходами у переході. Зараз нормально себе відчуваю. Краще, коли нога своя, але можна навчитись ходити, бігати, треба лише захотіти. А до центру приходжу лише тоді, коли щось болить чи заважає, таке все ж трапляється. Тут перевіряють, замінюють необхідне”, — поділився військовослужбовець.
Ірина, представник центру “Без обмежень” в Одесі зазначає, що кожному дуже хочеться допомогти: “Наші герої заслуговують найкращого. Поки ми працюємо, то стаємо ніби сім’єю. Після ампутації людина психологічно почувається неповноцінною, ніби життя минуло. Ми ж намагаємось пояснити, що це не окрема річ, а нога. Важливо мати бажання ходити, я бачу людей, котрі горять бажанням та хочуть стати на протез. У них це вдається. Військові між собою тісно спілкуються, коли бачать позитивний досвід, то отримують більше прагнення. Адже вставати на протезі — страшно. Ми намагаємося показати, що все буде добре, і людина не залишиться з проблемою сам на сам”.
Хто та як може отримати протез коштом держави
Протези — це технічні засоби реабілітації, які можна безоплатно отримати від держави й водночас пройти реабілітаційний курс з користування ними. На них можуть претендувати:
- особи з інвалідністю;
- діти з порушеннями опорно-рухового апарату;
- військовослужбовці;
- мирні громадяни, які дістали поранення внаслідок військової агресії російської федерації проти України;
- ті, на кого поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Щоб отримати безоплатний протез або інший технічний засіб реабілітації слід пройти кілька кроків процедури:
- Подати заяву та повний пакет документів або до ЦНАП, або до органу соціального захисту населення, або через електронний кабінет особи з інвалідністю;
- Ознайомитися з інформацією про технічні засоби реабілітації та переліком підприємств, які забезпечують протезами в рамках державної підтримки;
- Отримати від Фонду соціального захисту інвалідів повідомлення про ухвалене рішення та сформоване електронне направлення;
- Звернутися до обраного вами підприємства із заявою. Пам’ятайте, ви маєте право поміняти підприємство на інше протягом 14 календарних днів з моменту звернення;
- На підприємстві вам підберуть протез та сформують замовлення для індивідуального засобу реабілітації або анкету для серійного засобу реабілітації.
- Вам потрібно перевірити та підписати замовлення або анкету;
- Після примірки протеза, якщо він вам підійшов, підпишіть замовлення або анкету повторно та акт приймання-передачі робіт;
- Отримайте протез, настанову щодо експлуатації та гарантійний талон.
Етапи протезування
Важливо, що пацієнт самостійно обирає центр у якому протезуватиметься. Жодна з організацій, яка займається документами чи лікарі не мають направляти. Людина ознайомлюється із переліком сертифікованих закладів, може поспілкуватись з працівниками та пацієнтами, прийняти рішення. Надалі у цьому ж підприємстві потрібно буде обслуговувати протез.
Після ампутації є можливості повернення до активного життя та соціального статусу. Початкові етапи складні та болючі, але для протезування потрібна правильно сформована кукса.
Пацієнт має рекомендації по догляду за раною, формуванню кукси, підтримці суглобів, техніці бинтування. Спочатку кінцівка набрякла, а для протезування потрібно, щоб щонайменше протягом 4 днів, вона не змінювалась у розмірі. Тоді протезисти роблять гіпсовий зліпок, куксоприймач та замовляють комплектувальні протезу. Далі приміряють, пробують, роблять приймач максимально комфортним. Це індивідуальний вибір, тому потрібно працювати безпосередньо з людиною. Неможливо точно сказати за який час людина зможе ходити, комусь і 30 хвилин достатньо, аби зрозуміти процес, комусь важче. Але тут взнаки дається вік, тяжкість поранень, бажання.
Перший час може траплятись підвищене потовиділення, але кукса адаптується. Також у 5-7% може виникнути індивідуальна непереносимість до матеріалів, тоді змінять метод фіксації. Ставши на протез, зменшується навантаження на хребет і тіло повертається до свого анатомічного положення. Протягом півроку-року кукса зменшується, зникає набряк і використовується спеціальна панчоха, аби заповнити втрачений об’єм.
Протези: мобільність, вартість, експлуатація
Важливу роль грає мобільність протеза, яка має чотири ступені. Українські військовослужбовці отримують протези із найвищою мобільністю, що за функціями та можливостям відповідає здоровій кінцівці.
На кожен протез є гранична ціна, яка для військових збільшена утричі. Тому комплектуючі дорожчі. Більшість колінних вузлів — механічні пристрої, що забезпечують зворотний зв’язок з пацієнтом, амортизацію при ходьбі і автоматичне розгинання.
Здебільшого деталі протеза замовляють у Великій Британії, Німеччині, Америці та Японії. “Без обмежень” має власне виробництво саме вузлів, опираючись на досвід іноземних колег, створили конкурентні вироби. І хоч цей засіб є дорогим, відсутність потреби у транспортуванні та розмитненні позитивно впливає на вартість.
“Одновісні вузли, які зображені на фото, виконані нашим підприємством, мають додаткову зону буфера для пом’якшення режиму ходьби. Усі вироби є гідравлічними та можуть застосовуватись із механічним кріпленням куксоприймача. Це потрібно для додаткової фіксації, якщо на кінцівці залишається мало м’яких тканин, аби людина не вислизнула із протеза”, — розповідає протезист центру “Без обмежень” Сергій.
Виготовлення протеза залежить від особливостей пацієнта, але при вторинному протезуванні займає близько 2-3 тижнів. Оптимальний час виготовлення протеза гомілки — 15 днів, а стегна — 20 днів.
Пацієнт отримує один основний протез та один гігієнічний для купання. Перший є більш функціональним, а другий — можна мочити. Основний протез експлуатується три роки, а гігієнічний — п’ять років. Після чого знову за державні кошти відбувається заміна протезів. На період використання передбачено і ремонт, проте його вартість не має перевищувати 70% від граничної вартості.
Є і спортивні протези, тут треба додати документи, які свідчать про потребу через заняття певними видами спорту. Українські ветерани беруть участь у спортивних змаганнях і перемагають. Нагадаємо, як маленька Саша Паскаль, яка у травні минулого року втратила ногу через ракетний удар по селищу Затока, вперше після трагедії виступила на змаганнях з художньої гімнастики. І перемогла.
Первинне протезування в Україні піднялось на багато щаблів вперед наразі, дуже високою ціною. Проте сьогодні ми можемо забезпечити наше населення якісними виробами і допомогти їм повернутись до соціального та активного життя. До того ж на початку потрібен нагляд протезиста, контроль ходьби, зміна куксоприймачів, обслуговування самого засобу. Із повномасштабною війною відзначили складність ампутацій, тяжкі поранення, проте нас це стимулює розробляти нове, аби українські захисники мали повноцінне майбутнє, яке нам і дарують!
Фото: «Без обмежень»
За период с 1 августа по сегодня, 14 сентября, из портов Большой Одессы вышло более 130 судов с продовольствием. Экспортировано 3,1 млн тонн агропродукции.
В Министерстве инфраструктуры Украины отметили, что всего из портов «Одесса», «Черноморск» и «Южный» вышли уже 134 судна, в Азию — 71, в Европу — 44, а в Африку — 19.
Среди этих судов были и зафрахтованы Всемирной продовольственной программой ООН, противодействующей голоду в мире. Так украинская пшеница попала в Йемен и Эфиопию, где продовольственная катастрофа.
В планах экспортировать всеми видами транспорта не менее 8 млн тонн. Пока что самый большой караван, отправленный из портов Большой Одессы по этой инициативе составил 13 судов, которые перевозили 282,5 тыс. тонн украинской агропродукции.
У побережья в Одесской области сдетонировала русская морская мина.
Об этом сообщил спикер Одесской ОВА Сергей Братчук.
«Вражеская морская мина, которую сорвало во время шторма с якоря, сдетонировала в водах у Одесского побережья», — отметил он.
Взрывом задело один из частных пляжей, было повреждено оборудование — однако ни один человек не пострадал.
Братчук напомнил, что в Одесской области до сих пор запрещено купаться в море, посещать пляжи и побережье.