Суспільство
от крепости – к парку и зеленой зоне (фото) — УСИ Online
Интересные факты о парке Шевченко для читателей Украинской Службы Информации подготовил журналист и краевед Станислав Кинка.
Крепость и зона военного ведомства
Открыв старые карты Одессы, несложно обнаружить многоугольную «звезду», которая и была крепостью на территории нынешнего парка.
Фрагмент плана 1809 года с обозначением крепости на территории нынешнего парка
В 1809 году видна крепость, расположенная на некотором удалении от проектируемых городских кварталов. Чуть поодаль, ближе к нынешнему Ланжерону, был расположен маяк.
На карте 1811 года видно, что крепость представляет собой семиугольное в плане сооружение, которое имеет целый ряд хозяйственных служб и примыкает к выдающемуся глубоко в гавань причалу. На карте присутствует глубоко вдающийся в тело города овраг, через который в будущем перекинут мосты: Строгановский, Коцебу, Новикова, Сикара. А пока на карте есть четкие линии улиц, которые тогда только-только начали застраиваться одно- и двухэтажными домами.
Фрагмент плана 1811 года, обозначена многоугольная крепость
На плане города 1814 года, выполненного в тот момент, когда город покидал дюк де Ришелье, территория будущего парка отмечена незастроенной зоной, но уже есть обозначение «Emplacement du Lycee Richelieu» («расположение Ришельевского лицея»), который, согласно карте, примыкал к военной зоне.
Фрагмент плана 1814 года
Генеральный план 1835 года показывает постепенное освоение прибрежной зоны. Вблизи крепости появляются участки и межевания. А в районе нынешнего монастыря уже отмечена церковь. В 1828 году она была отмечена как «вновь строящаяся церковь».
Инициатива строительства храма принадлежала нескольким гражданам Одессы во главе с канатозаводчиком Ильей Новиковым, которые собрали вскладчину 15 тысяч рублей с целью построить храм во имя архангела Михаила.
Фрагмент генерального плана 1835 года
Занимательный рисунок немецкого автора, подписанный 1850 годом, показывает нам Одессу, изображенную на манер средневекового города. Крепость под названием «Цитадель» присутствует на плане, но исторической достоверности тут не так много, хотя иллюстрация, безусловно, занимательная.
Фрагмент немецкого плана 1850 года
Более точное изображение местности 1854 года показывает постепенное формирование аллей, огибающих крепость, которая уже давно утратила свое военное значение и приобрела важную практическую роль для города — тут располагался карантин.
Фрагмент плана 1854 года
На карте 1864 года уже нет и намека на крепость: тут располагаются различные учреждения пограничной стражи, портового карантина и чумной квартал. Вместо крепостных стен – едва угадываемые линии заборов и межеваний.
Фрагмент плана 1864 года
И возник парк!
В 1875 году был торжественно заложен Александровский парк. Его план (1880) показывает формирование улицы Маразлиевской (тогда названной Новой улицей). В довольно короткий срок эта часть города преобразилась в уютный уголок.
План устройства Александровского парка
«Александровский парк — в настоящее время достопримечательность, которой может поистине гордиться Одесса. Парк занимает огромную площадь между городом и приморской частью Одессы — Ланжероном. Граничит он с улицей Маразли (так в тексте — авт.), Новым бульваром, дачей Ланжерона и Михайловской площадью, — так описывал парк путеводитель по Одессе (1901).
Правда, не все было так хорошо. Проблемы создавало отсутствие электрического освещения в некоторых частях города, но самые лучшие и посещаемые места, в том числе и Александровский парк, уже в начале XX века были покрыты сетью электрических фонарей.
Александровский парк, дореволюционная открытка
В адрес-календаре 1893 года находим интересную информацию, что по статье «Просвещение» городские власти спонсировали открытие «арены для детских игр в Александровском парке».
Появление памятника Александру II
Появление парка связывают с императором Александром II, который собственноручно одобрил план парка и высадил на территории первое дерево. Через 16 лет, в конце мая 1891 года, на территории Александровского парка торжественно открыли памятник Александру II, который мы сейчас знаем как Александровскую колонну.
Александровская колонна
Он состоит из лабрадорной (магматическая горная порода лабрадорит — авт.) колонны с пьедесталом из такого же камня, площадкой и гранитными ступеньками. Все каменные части прекрасно отполированы. На одной стороне памятника, на доске из красного полированного песчаника, помещен медальон Государя из белого мрамора и надпись: «Александру II благодарная Одесса», герб города, корона, скипетр, меч и жезл; на другой стороне, на такой же доске красного песчаника, надпись: «На сем месте Царь-Освободитель 7 сентября 1875 года соизволил быть парку имени Его и посадить первое дерево», — так описывали памятник в издании к столетию Одессы (1794-1894).
Еще за несколько лет до открытия памятника, в 1888 году, то самое первое дерево было обнесено оградой. Проект вычурной «бронзовой решетки» делал архитектор Александр Бернардацци. Эта часть не сохранилась.
Дуб, посаженный императором Александром II в парке
В советское время памятник существенно «модифицировали». Уже в 1925 году в издании «Путеводитель и план Одессы» тут фигурировал памятник «3-му Интернационалу работы Гриншпуна». Идентичная информация присутствует в изданиях начала-середины 1930-х гг. Вместо закладной плиты туда поместили профиль Карла Маркса, а горку вокруг колонны украшали цветочными композициями с профилями «вождей пролетарской революции».
Слайд 1931 года. Александровская колонна, ставшая памятником 3-му Интернационалу
В 1976 году была осуществлена реконструкция монумента. Барельеф император, разумеется, не установили, но появилась плита с датой основания парка и профилем Александра Суворова, и указанием, что на месте находился Андреевский бастион крепости. Так памятник императору трансформировался в более нейтральный, связанный с военной историей этой территории. Но к 1990-м годам уже не Александровская, а Суворовская колонна стала заброшенной.
Обновленную и отреставрированную колонну открыли только ко Дню города в 2012 году.
Фрагмент колонны, открытой в 2012 году
От Александровского – к парку Шевченко
Александровский парк стал излюбленным местом для отдыха. Тут было несколько ресторанов, которые сохранились на старых открытках. Летом подножье памятника превращались в место для гуляний: «летом здесь собирается масса публики и устраиваются детские игры».
Путеводители описывали и другие развлечения вблизи или на территории Александровского парка:
«Тир-клуб» на городской даче за Александровским парком рядом с Ланжероном», «ипподром общества велосипедистов-любителей», который находился неподалеку от парка на Михайловской площади» (сейчас это место ближе к Лидерсовскому бульвару и ул. Успенской — авт.).
Александровский парк
В начале XX века на территории парка происходит несколько важных событий. Во-первых, в 1910 году организовывают художественно-промышленную выставку. Выставка стала смотром новинок в самых разных областях науки, техники, производства и торговли. Панорама выставки представляет картину, которая едва ли угадывается сейчас. По аллее ходил электрический трамвай, а большая часть парка, в том числе там, где сейчас расположен стадион, была отдана под павильоны, от которых остались лишь жалкие остатки.
Арка на Ланжерон, 1930-е гг.
Об этом событии мы уже подробно рассказывали.
Перед Первой мировой войной территория парка представляла ближайший к центру города зеленый уголок с променадным выходом к морю.
Парк Шевченко, 1930-е гг.
Сегодня на морском берегу Ланжерона отрывается загородный ресторан, арендуемый у города первой артелью официантов. При ресторане будут играть два оркестра: мужской и дамский и певческая капелла, — такую заметку можно найти в газете «Одесский новости» за май 1902 года.
Еще в далекие 1870-е годы был проект создать искусственный пруд в Александровском парке, который повторял бы форму Черного и Азовского морей. Позже от такой идеи отказались, а котлован использовали местные мальчишки для игры в футбол. Современный стадион появится только в 1936 году, как и Зеленый театр.
В 1920-е гг. территория парка претерпела многочисленные изменения. В 1929 году было принято решение о реорганизации парка на территории в 100 гектар. Появились новые центры притяжения: стадион, Зеленый театр. В довоенное время на территории парка также появилось много малых архитектурных форм, статуй и скульптур. На некоторое время развитие парка было приостановлено войной.
В 1960 году на территории парка открывают Аллею Славы, и это место становится еще и важным коммеморативным центром. Но основная функция парка, все-таки, – отдых и развлечение: в 1966 году формируется привычная нам привходовая часть с памятником Тарасу Шевченко.
Памятник Тарасу Шевченко
В 1990-2000-е гг. на территории парка возникают новые монументы: в 1997 году открыли монументальный комплекс «Погибшим морякам и судам Черноморского пароходства», а спустя 12 лет – памятник воинам-афганцам.
Памятник воинам-афганцам
В последние годы с переменным успехом в парке проходят различные фестивали и турниры, частично реконструирована Сторожевая башня, где несколько лет подряд был открыт небольшой музей-экспозиция из истории Одессы.
За последние пару лет на территории парка появились новые скульптуры, которые вписались в ландшафт аллеи, проходящей у границы парка и порта. Кот-скиф хитро смотрит вдаль, за горизонт Одесского залива, а четыре вертикальные разноцветные фигуры отмечают территорию современного искусства в парке.
Кот-скиф в парке Шевченко
Современное искусство в парке Шевченко
Ранее на USIonline.com — Несостоявшийся зоопарк, дендропарк, «Голопузовка» – что известно о прошлом парка Победы.
Читайте нас в Facebook, Telegram и Instagram, смотрите на Уoutube.
В Україні протезування безкоштовне. Але постраждалі внаслідок бойових дій не завжди поінформовані, або не вірять у можливості української медицини, тому часто шукають можливості протезування за кордоном. Так, для отримання якісного протеза в Україні потрібно пройти певні бюрократичні процедури. В Україні та Одесі встановлюють сучасні протези і роблять це безоплатно та якісно. “Дайджест Одеси” поспілкувався із військовослужбовцем, який переніс травматичну ампутацію та центром протезування, ортезування та реабілітації “Без обмежень” в Одесі.
Можна навчитись ходити та бігати, треба лише захотіти
Роман родом із Тернополя, а в Одесі живе близько 9 років. Минулого червня під час виконання бойового завдання в Херсонській області отримав уламкове поранення, що призвело до травматичної ампутації. Розповідає, що коли лежав у госпіталі у Вінницькій області, то щодня відчувався сильний фантомний біль, зараз вже рідше, але інколи ніби б’є струмом у нозі. У госпіталі було багато військовослужбовців зі схожими пораненнями і всі самостійно обирали центри для протезування.
“В перший день на протезі вже зміг піти, але не довго, бо розболілась нога. Це було у вересні. До протеза треба звикнути, адже нижче коліна нічого не відчуваєш. Тому не все відразу, а потрошки. Чим більше ходиш, тим більше навчаєшся. Наприклад, ходити сходами у переході. Зараз нормально себе відчуваю. Краще, коли нога своя, але можна навчитись ходити, бігати, треба лише захотіти. А до центру приходжу лише тоді, коли щось болить чи заважає, таке все ж трапляється. Тут перевіряють, замінюють необхідне”, — поділився військовослужбовець.
Ірина, представник центру “Без обмежень” в Одесі зазначає, що кожному дуже хочеться допомогти: “Наші герої заслуговують найкращого. Поки ми працюємо, то стаємо ніби сім’єю. Після ампутації людина психологічно почувається неповноцінною, ніби життя минуло. Ми ж намагаємось пояснити, що це не окрема річ, а нога. Важливо мати бажання ходити, я бачу людей, котрі горять бажанням та хочуть стати на протез. У них це вдається. Військові між собою тісно спілкуються, коли бачать позитивний досвід, то отримують більше прагнення. Адже вставати на протезі — страшно. Ми намагаємося показати, що все буде добре, і людина не залишиться з проблемою сам на сам”.
Хто та як може отримати протез коштом держави
Протези — це технічні засоби реабілітації, які можна безоплатно отримати від держави й водночас пройти реабілітаційний курс з користування ними. На них можуть претендувати:
- особи з інвалідністю;
- діти з порушеннями опорно-рухового апарату;
- військовослужбовці;
- мирні громадяни, які дістали поранення внаслідок військової агресії російської федерації проти України;
- ті, на кого поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Щоб отримати безоплатний протез або інший технічний засіб реабілітації слід пройти кілька кроків процедури:
- Подати заяву та повний пакет документів або до ЦНАП, або до органу соціального захисту населення, або через електронний кабінет особи з інвалідністю;
- Ознайомитися з інформацією про технічні засоби реабілітації та переліком підприємств, які забезпечують протезами в рамках державної підтримки;
- Отримати від Фонду соціального захисту інвалідів повідомлення про ухвалене рішення та сформоване електронне направлення;
- Звернутися до обраного вами підприємства із заявою. Пам’ятайте, ви маєте право поміняти підприємство на інше протягом 14 календарних днів з моменту звернення;
- На підприємстві вам підберуть протез та сформують замовлення для індивідуального засобу реабілітації або анкету для серійного засобу реабілітації.
- Вам потрібно перевірити та підписати замовлення або анкету;
- Після примірки протеза, якщо він вам підійшов, підпишіть замовлення або анкету повторно та акт приймання-передачі робіт;
- Отримайте протез, настанову щодо експлуатації та гарантійний талон.
Етапи протезування
Важливо, що пацієнт самостійно обирає центр у якому протезуватиметься. Жодна з організацій, яка займається документами чи лікарі не мають направляти. Людина ознайомлюється із переліком сертифікованих закладів, може поспілкуватись з працівниками та пацієнтами, прийняти рішення. Надалі у цьому ж підприємстві потрібно буде обслуговувати протез.
Після ампутації є можливості повернення до активного життя та соціального статусу. Початкові етапи складні та болючі, але для протезування потрібна правильно сформована кукса.
Пацієнт має рекомендації по догляду за раною, формуванню кукси, підтримці суглобів, техніці бинтування. Спочатку кінцівка набрякла, а для протезування потрібно, щоб щонайменше протягом 4 днів, вона не змінювалась у розмірі. Тоді протезисти роблять гіпсовий зліпок, куксоприймач та замовляють комплектувальні протезу. Далі приміряють, пробують, роблять приймач максимально комфортним. Це індивідуальний вибір, тому потрібно працювати безпосередньо з людиною. Неможливо точно сказати за який час людина зможе ходити, комусь і 30 хвилин достатньо, аби зрозуміти процес, комусь важче. Але тут взнаки дається вік, тяжкість поранень, бажання.
Перший час може траплятись підвищене потовиділення, але кукса адаптується. Також у 5-7% може виникнути індивідуальна непереносимість до матеріалів, тоді змінять метод фіксації. Ставши на протез, зменшується навантаження на хребет і тіло повертається до свого анатомічного положення. Протягом півроку-року кукса зменшується, зникає набряк і використовується спеціальна панчоха, аби заповнити втрачений об’єм.
Протези: мобільність, вартість, експлуатація
Важливу роль грає мобільність протеза, яка має чотири ступені. Українські військовослужбовці отримують протези із найвищою мобільністю, що за функціями та можливостям відповідає здоровій кінцівці.
На кожен протез є гранична ціна, яка для військових збільшена утричі. Тому комплектуючі дорожчі. Більшість колінних вузлів — механічні пристрої, що забезпечують зворотний зв’язок з пацієнтом, амортизацію при ходьбі і автоматичне розгинання.
Здебільшого деталі протеза замовляють у Великій Британії, Німеччині, Америці та Японії. “Без обмежень” має власне виробництво саме вузлів, опираючись на досвід іноземних колег, створили конкурентні вироби. І хоч цей засіб є дорогим, відсутність потреби у транспортуванні та розмитненні позитивно впливає на вартість.
“Одновісні вузли, які зображені на фото, виконані нашим підприємством, мають додаткову зону буфера для пом’якшення режиму ходьби. Усі вироби є гідравлічними та можуть застосовуватись із механічним кріпленням куксоприймача. Це потрібно для додаткової фіксації, якщо на кінцівці залишається мало м’яких тканин, аби людина не вислизнула із протеза”, — розповідає протезист центру “Без обмежень” Сергій.
Виготовлення протеза залежить від особливостей пацієнта, але при вторинному протезуванні займає близько 2-3 тижнів. Оптимальний час виготовлення протеза гомілки — 15 днів, а стегна — 20 днів.
Пацієнт отримує один основний протез та один гігієнічний для купання. Перший є більш функціональним, а другий — можна мочити. Основний протез експлуатується три роки, а гігієнічний — п’ять років. Після чого знову за державні кошти відбувається заміна протезів. На період використання передбачено і ремонт, проте його вартість не має перевищувати 70% від граничної вартості.
Є і спортивні протези, тут треба додати документи, які свідчать про потребу через заняття певними видами спорту. Українські ветерани беруть участь у спортивних змаганнях і перемагають. Нагадаємо, як маленька Саша Паскаль, яка у травні минулого року втратила ногу через ракетний удар по селищу Затока, вперше після трагедії виступила на змаганнях з художньої гімнастики. І перемогла.
Первинне протезування в Україні піднялось на багато щаблів вперед наразі, дуже високою ціною. Проте сьогодні ми можемо забезпечити наше населення якісними виробами і допомогти їм повернутись до соціального та активного життя. До того ж на початку потрібен нагляд протезиста, контроль ходьби, зміна куксоприймачів, обслуговування самого засобу. Із повномасштабною війною відзначили складність ампутацій, тяжкі поранення, проте нас це стимулює розробляти нове, аби українські захисники мали повноцінне майбутнє, яке нам і дарують!
Фото: «Без обмежень»
За период с 1 августа по сегодня, 14 сентября, из портов Большой Одессы вышло более 130 судов с продовольствием. Экспортировано 3,1 млн тонн агропродукции.
В Министерстве инфраструктуры Украины отметили, что всего из портов «Одесса», «Черноморск» и «Южный» вышли уже 134 судна, в Азию — 71, в Европу — 44, а в Африку — 19.
Среди этих судов были и зафрахтованы Всемирной продовольственной программой ООН, противодействующей голоду в мире. Так украинская пшеница попала в Йемен и Эфиопию, где продовольственная катастрофа.
В планах экспортировать всеми видами транспорта не менее 8 млн тонн. Пока что самый большой караван, отправленный из портов Большой Одессы по этой инициативе составил 13 судов, которые перевозили 282,5 тыс. тонн украинской агропродукции.
В течение двух дней, 15-16 сентября, в Консультативно-диагностическом центре №6 пройдут Дни проверки слуха. Каждый желающий до 60 лет может бесплатно пройти аудиометрию и проконсультироваться с врачом.
Проверить слух можно с 09:00 до 17:00 в поликлинике №6, расположенной на ул. Маршала Говорова, 26а. Чтобы не было очередей, есть предварительная запись по номеру: (048) 797 28 88.
Аудиометрия позволяет оценить остроту слуха. Эту диагностику рекомендовано проводить раз в 5 лет, но если работаете или часто находитесь в шумных условиях – нужно проверять чаще. Обычно понижение слуха происходит постепенно, поэтому самостоятельно оценить себя невозможно. Имея аудиограмму, врач сможет предоставить рекомендации и профилактические мероприятия.