Суспільство
дети в багажнике, потерянные бриллианты, вопрос жизни и смерти — УСИ Online
Корреспондент Украинской Службы Информации Татьяна Агатий пообщалась с водителем одной из служб такси – о работе и пассажирах, а также о редких случаях, с которыми ему пришлось столкнуться.
Полтора года назад Александр Гальцев решил изменить свою жизнь и поменять профессию. 18 лет он работал в Управлении Одесской железной дороги, а затем сел за руль, и сейчас оказывает услуги по перевозке для нескольких одесских компаний такси. За это время ему повстречались множество интересных людей и произошла череда случаев, которые требовали выдержки и смекалки.
С чем приходилось сталкиваться в новой профессии?
В прошлом году, в июне, вез пассажирку. Лето, жара и градусов 40 на улице, половина шестого вечера – самый загруженный трафик. Пассажирку забрал от Малиновского суда, а заказ был в Областную больницу на Заболотного. В тот день мне жена позвонила и попросила пораньше освободиться, чтобы мы успели на юбилей нашего знакомого. Мы доехали до Пересыпи, и все – встали, полчаса мы не трогались с места. Другие водители бросили свои машины и ушли на улицу Черноморского казачества – посмотреть, что происходит. Оказалось, водитель 40-тоннй фуры на повороте сбил знак на рельсах, ему радиуса не хватило, и он застрял под мостом. И мы стоим час (тогда у меня был Renault Laguna без кондиционера), а сзади – пробка до Дальницкой.
Смотрю, моя пассажирка бледнеет, потом стала задыхаться (ей за 50 было). Взял баклажку воды и начал женщину поливать. Сзади водитель вышел помочь: у него в машине был сухой лед, он дал нам ледяную двухлитровую бутылку воды, я снова ее поливал и на шею уложил мокрую футболку.
У пассажирки оказался диабет, и ей срочно нужен был инсулин. С собой у нее было пол-укола, поэтому она ехала за лекарствами в больницу. Мы стояли в итоге три часа, пока фуру не выгнали из-под моста. Я очень сильно переживал за жизнь женщины и понимал, что скорая не доедет. Читал «Отче наш», гуглил в интернете, чем еще ей можно помочь.
В итоге добрались мы до больницы, она еле вышла и пошла туда. Конечно же, я не поехал на юбилей. Через месяц Татьяна Алексеевна (так зовут пассажирку) связалась со мной, и мы встретились. Она подарила мне несколько канистр бензина – за то, что я пытался ей помочь. Сейчас мы общаемся, выяснили, что у нас дни рождения с разницей в два дня, я думаю пригласить ее в гости и познакомить со своей семьей.
Много вообще экстремальных ситуаций случается за рулем?
Вообще я неопытный таксист, но за полтора года за рулем у меня в дороге постоянно что-то да случается интересное. Я хочу написать «Дневник таксиста» – есть же «Записки охотника» Тургенева. Просто очень много разных ситуаций случается, в которые трудно порой поверить. Общался с другими таксистами – у них мало такого происходит.
Какая вообще самая запоминающая ситуация, которая с вами произошла в такси?
Я «поседел» однажды, когда узнал, что я вез на самом деле. После того, что случилось, мне тоже, кстати, пассажирка звонит. Заказ был из пригорода вечером, ехали на поселок Котовского. Женщина просила меня подъехать под дом. Она работает на высокой должности, и в пути работала на планшете, отвечала на звонки, при этом у нее было несколько телефонов.
У меня много чего забывают, и я ей сразу сказал: сложите все обратно в сумку, а то забудете. Мы доехали, она вышла… Супруга моя позвонила, говорит, приезжай домой – уже ужин остывает. И тут звонит телефон на заднем сиденье. Вижу, что женщина забыла клатч.
В первый раз не взял трубку, вообще побоялся трогать ее вещи. Второй раз уже попытался взять трубку – с мыслью, что это может она звонить с другого телефона. Но звонок отключился. Я вышел ее искать, и знаете, как «еле-еле поц» по двору бегаю, и спрашиваю у всех прохожих, куда она могла пойти. Не нашел ее и думал уже уезжать, посоветоваться с женой юристом, что делать в таких ситуациях. Вообще подумал, – клатч не жалко, а телефон – это же и контакты, и записи.
Завожу машину, смотрю направо и вижу, моя Оксана Сергеевна выходит из магазина вся белая, ее трусит. Посигналил ей, она увидела меня и попросила снова сесть в машину. Она мне сказала, что меня бог послал, и я не представляю, что я сделал (вообще у меня есть целая коллекция потерянных вещей – детских шапочек, например). Оксана сказала, что в клатче находилась банковская карта с 240 тысячами гривен, которые были нужны ей утром. Но карта – это полбеды, ее можно заблокировать. Из сумки она достала в салатовом пакете камни, похожие на стекла. Говорит, а тут – на 300 тысяч евро бриллиантов. У меня пот холодный проступил.
Такси – это сфера обслуживания, а были ли у вас недовольные клиенты?
Меня вывести из себя очень сложно, нужно сильно постараться, и у одной пассажирки это таки получилось. В тот день у меня было хорошее настроение: мы собирались с кумом на рыбалку.
Приезжаю на первый заказ. Это трехподъездный дом и туда невозможно подъехать под подъезд. Звонок и первая фраза: где ты есть? Понимаю – это клиентка, молодая девушка. Я ответил ей. Она снова грубит: «Ты маршрутка или таксист, почему я должна ходить с сумкой?». Когда она пришла, увидел два маленьких пакета, гламурная очень. Говорит мне – «Дверь открой! Вас, таксюг, нужно вечно ловить». Потом говорит, что маршрут будет длиннее, и я объяснил ей, что тогда поездка выйдет дороже, и тут она мне говорит – «Скажи спасибо, чтобы я тебе эти деньги заплатила».
Тут я не выдержал и попросил ее выйти, выкинув ее пакеты на газон. Она дозвонилась на горячую линию, и меня заблокировали в службе «за неадекватное поведение», хотя у меня рейтинг большой был. Позже оказалась, что она «любимица» у таксистов, и не один я был в подобных ситуациях. У нее на счету я был 8-й или 9-й таксист, на которых она жаловалась. Меня разблокировали, когда я объяснил, в чем дело.
День, в общем, был не очень, но это ничего по сравнению с тем, что было на Троицкой.
А что было на Троицкой? Вы стали свидетелем трагического пожара?
Принял я заказ в половину одиннадцатого. Как выяснилось, потом, тогда все начиналось. Адрес: Троицкая, 43. Солнце светило, но при этом очень холодно было. Проехали 5-ю станцию Большого Фонтана, и стало видно, что вдалеке что-то горит. И пассажирка говорит в шутку: может, работа моя горит, может быть, и я домой поеду.
И оказалось, что таки да. Подъезжаем мы, и понимаем: везде пробки, одна скорая поехала, вторая, мы медленно едем. Она начинает набирать сотрудников, и никто ей не отвечает. Позже мы поняли, что действительно горит ее работа, – здание экономического колледжа, во дворе которого находится МБТИ, она сотрудница этой организации.
На Успенской вышел полицейский и сказал, что ехать дальше нельзя. Она выбежала в слезах. Я, честно, даже деньги не взял, она забыла рассчитаться, а я тоже забыл про это.
Мы потом с другими таксистами двигали машины, которые перегородили проезд пожарным и скорым. Пацаны рассказывали, что у пожарных баллоны плавились. Их туда посылали на смерть.
***
А как ведут себя в машине пассажиры с детьми, у вас есть свои правила?
…Они были везде, обезбашенные детки – тройнята трехлетки! Ехали мама с папой и они. Вдруг смотрим: двое детей, а третьего нет. А он залез в багажник и начал играть с моими ключами. Они ни секунды не сидели, и из карманов все достали. Мама просила закрыть окно, чтобы они не вылезли. Спросил у них, как они так живут, и мне ответили – ждут, пока дети перерастут этот возраст. Мы ехали 20 минут, а для меня это были 4 часа.
Манюню одну вез – вундеркинда. Льет дождь, я забрал маму с дочкой из Радужного. И тут такой голос: «Это у вас Ford?». Я подумал, что мне показалось или, может, сели в машину двое детей. Потому что маленькая девочка, скорее всего, говорить не может вообще.
Поворачиваюсь и вижу, что с ребенком все-таки мама. Мама и поясняет, что девочка – фанат машин. Я переспросил, сколько ей лет? – оказалось, полтора года. У меня шок был. Такая маленькая и говорит так четко, как взрослая. Я спросил, куда они ходят? Мама сказала, что в садик, но там у нее учатся, а не она у них.
Девочка говорит: «У папы у нашего Ford, только старый, а какого года у вас машина?». Я даже не знал, что отвечать, а она сказала, что у них машина 2009 года. «А до этого у нас был «кадейка» – Volkswagen Caddy». Я разговаривал со взрослым человеком и получал море удовольствия.
Спросил у мамы: как вы живете с таким гением? А мама, поделилась, что дочка начала говорить в 8 месяцев. «Она развивается очень быстро, и мы привыкли к этому. Она сейчас смотрит Discovery на английском».
Ранее на USIonline.com — Я привык по-буддистски “скользить по плоскости вещей”, — Виталий Бардецкий.
Читайте нас в Facebook, Telegram и Instagram, смотрите на Уoutube.
В Україні протезування безкоштовне. Але постраждалі внаслідок бойових дій не завжди поінформовані, або не вірять у можливості української медицини, тому часто шукають можливості протезування за кордоном. Так, для отримання якісного протеза в Україні потрібно пройти певні бюрократичні процедури. В Україні та Одесі встановлюють сучасні протези і роблять це безоплатно та якісно. “Дайджест Одеси” поспілкувався із військовослужбовцем, який переніс травматичну ампутацію та центром протезування, ортезування та реабілітації “Без обмежень” в Одесі.
Можна навчитись ходити та бігати, треба лише захотіти
Роман родом із Тернополя, а в Одесі живе близько 9 років. Минулого червня під час виконання бойового завдання в Херсонській області отримав уламкове поранення, що призвело до травматичної ампутації. Розповідає, що коли лежав у госпіталі у Вінницькій області, то щодня відчувався сильний фантомний біль, зараз вже рідше, але інколи ніби б’є струмом у нозі. У госпіталі було багато військовослужбовців зі схожими пораненнями і всі самостійно обирали центри для протезування.
“В перший день на протезі вже зміг піти, але не довго, бо розболілась нога. Це було у вересні. До протеза треба звикнути, адже нижче коліна нічого не відчуваєш. Тому не все відразу, а потрошки. Чим більше ходиш, тим більше навчаєшся. Наприклад, ходити сходами у переході. Зараз нормально себе відчуваю. Краще, коли нога своя, але можна навчитись ходити, бігати, треба лише захотіти. А до центру приходжу лише тоді, коли щось болить чи заважає, таке все ж трапляється. Тут перевіряють, замінюють необхідне”, — поділився військовослужбовець.
Ірина, представник центру “Без обмежень” в Одесі зазначає, що кожному дуже хочеться допомогти: “Наші герої заслуговують найкращого. Поки ми працюємо, то стаємо ніби сім’єю. Після ампутації людина психологічно почувається неповноцінною, ніби життя минуло. Ми ж намагаємось пояснити, що це не окрема річ, а нога. Важливо мати бажання ходити, я бачу людей, котрі горять бажанням та хочуть стати на протез. У них це вдається. Військові між собою тісно спілкуються, коли бачать позитивний досвід, то отримують більше прагнення. Адже вставати на протезі — страшно. Ми намагаємося показати, що все буде добре, і людина не залишиться з проблемою сам на сам”.
Хто та як може отримати протез коштом держави
Протези — це технічні засоби реабілітації, які можна безоплатно отримати від держави й водночас пройти реабілітаційний курс з користування ними. На них можуть претендувати:
- особи з інвалідністю;
- діти з порушеннями опорно-рухового апарату;
- військовослужбовці;
- мирні громадяни, які дістали поранення внаслідок військової агресії російської федерації проти України;
- ті, на кого поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Щоб отримати безоплатний протез або інший технічний засіб реабілітації слід пройти кілька кроків процедури:
- Подати заяву та повний пакет документів або до ЦНАП, або до органу соціального захисту населення, або через електронний кабінет особи з інвалідністю;
- Ознайомитися з інформацією про технічні засоби реабілітації та переліком підприємств, які забезпечують протезами в рамках державної підтримки;
- Отримати від Фонду соціального захисту інвалідів повідомлення про ухвалене рішення та сформоване електронне направлення;
- Звернутися до обраного вами підприємства із заявою. Пам’ятайте, ви маєте право поміняти підприємство на інше протягом 14 календарних днів з моменту звернення;
- На підприємстві вам підберуть протез та сформують замовлення для індивідуального засобу реабілітації або анкету для серійного засобу реабілітації.
- Вам потрібно перевірити та підписати замовлення або анкету;
- Після примірки протеза, якщо він вам підійшов, підпишіть замовлення або анкету повторно та акт приймання-передачі робіт;
- Отримайте протез, настанову щодо експлуатації та гарантійний талон.
Етапи протезування
Важливо, що пацієнт самостійно обирає центр у якому протезуватиметься. Жодна з організацій, яка займається документами чи лікарі не мають направляти. Людина ознайомлюється із переліком сертифікованих закладів, може поспілкуватись з працівниками та пацієнтами, прийняти рішення. Надалі у цьому ж підприємстві потрібно буде обслуговувати протез.
Після ампутації є можливості повернення до активного життя та соціального статусу. Початкові етапи складні та болючі, але для протезування потрібна правильно сформована кукса.
Пацієнт має рекомендації по догляду за раною, формуванню кукси, підтримці суглобів, техніці бинтування. Спочатку кінцівка набрякла, а для протезування потрібно, щоб щонайменше протягом 4 днів, вона не змінювалась у розмірі. Тоді протезисти роблять гіпсовий зліпок, куксоприймач та замовляють комплектувальні протезу. Далі приміряють, пробують, роблять приймач максимально комфортним. Це індивідуальний вибір, тому потрібно працювати безпосередньо з людиною. Неможливо точно сказати за який час людина зможе ходити, комусь і 30 хвилин достатньо, аби зрозуміти процес, комусь важче. Але тут взнаки дається вік, тяжкість поранень, бажання.
Перший час може траплятись підвищене потовиділення, але кукса адаптується. Також у 5-7% може виникнути індивідуальна непереносимість до матеріалів, тоді змінять метод фіксації. Ставши на протез, зменшується навантаження на хребет і тіло повертається до свого анатомічного положення. Протягом півроку-року кукса зменшується, зникає набряк і використовується спеціальна панчоха, аби заповнити втрачений об’єм.
Протези: мобільність, вартість, експлуатація
Важливу роль грає мобільність протеза, яка має чотири ступені. Українські військовослужбовці отримують протези із найвищою мобільністю, що за функціями та можливостям відповідає здоровій кінцівці.
На кожен протез є гранична ціна, яка для військових збільшена утричі. Тому комплектуючі дорожчі. Більшість колінних вузлів — механічні пристрої, що забезпечують зворотний зв’язок з пацієнтом, амортизацію при ходьбі і автоматичне розгинання.
Здебільшого деталі протеза замовляють у Великій Британії, Німеччині, Америці та Японії. “Без обмежень” має власне виробництво саме вузлів, опираючись на досвід іноземних колег, створили конкурентні вироби. І хоч цей засіб є дорогим, відсутність потреби у транспортуванні та розмитненні позитивно впливає на вартість.
“Одновісні вузли, які зображені на фото, виконані нашим підприємством, мають додаткову зону буфера для пом’якшення режиму ходьби. Усі вироби є гідравлічними та можуть застосовуватись із механічним кріпленням куксоприймача. Це потрібно для додаткової фіксації, якщо на кінцівці залишається мало м’яких тканин, аби людина не вислизнула із протеза”, — розповідає протезист центру “Без обмежень” Сергій.
Виготовлення протеза залежить від особливостей пацієнта, але при вторинному протезуванні займає близько 2-3 тижнів. Оптимальний час виготовлення протеза гомілки — 15 днів, а стегна — 20 днів.
Пацієнт отримує один основний протез та один гігієнічний для купання. Перший є більш функціональним, а другий — можна мочити. Основний протез експлуатується три роки, а гігієнічний — п’ять років. Після чого знову за державні кошти відбувається заміна протезів. На період використання передбачено і ремонт, проте його вартість не має перевищувати 70% від граничної вартості.
Є і спортивні протези, тут треба додати документи, які свідчать про потребу через заняття певними видами спорту. Українські ветерани беруть участь у спортивних змаганнях і перемагають. Нагадаємо, як маленька Саша Паскаль, яка у травні минулого року втратила ногу через ракетний удар по селищу Затока, вперше після трагедії виступила на змаганнях з художньої гімнастики. І перемогла.
Первинне протезування в Україні піднялось на багато щаблів вперед наразі, дуже високою ціною. Проте сьогодні ми можемо забезпечити наше населення якісними виробами і допомогти їм повернутись до соціального та активного життя. До того ж на початку потрібен нагляд протезиста, контроль ходьби, зміна куксоприймачів, обслуговування самого засобу. Із повномасштабною війною відзначили складність ампутацій, тяжкі поранення, проте нас це стимулює розробляти нове, аби українські захисники мали повноцінне майбутнє, яке нам і дарують!
Фото: «Без обмежень»
За период с 1 августа по сегодня, 14 сентября, из портов Большой Одессы вышло более 130 судов с продовольствием. Экспортировано 3,1 млн тонн агропродукции.
В Министерстве инфраструктуры Украины отметили, что всего из портов «Одесса», «Черноморск» и «Южный» вышли уже 134 судна, в Азию — 71, в Европу — 44, а в Африку — 19.
Среди этих судов были и зафрахтованы Всемирной продовольственной программой ООН, противодействующей голоду в мире. Так украинская пшеница попала в Йемен и Эфиопию, где продовольственная катастрофа.
В планах экспортировать всеми видами транспорта не менее 8 млн тонн. Пока что самый большой караван, отправленный из портов Большой Одессы по этой инициативе составил 13 судов, которые перевозили 282,5 тыс. тонн украинской агропродукции.
В течение двух дней, 15-16 сентября, в Консультативно-диагностическом центре №6 пройдут Дни проверки слуха. Каждый желающий до 60 лет может бесплатно пройти аудиометрию и проконсультироваться с врачом.
Проверить слух можно с 09:00 до 17:00 в поликлинике №6, расположенной на ул. Маршала Говорова, 26а. Чтобы не было очередей, есть предварительная запись по номеру: (048) 797 28 88.
Аудиометрия позволяет оценить остроту слуха. Эту диагностику рекомендовано проводить раз в 5 лет, но если работаете или часто находитесь в шумных условиях – нужно проверять чаще. Обычно понижение слуха происходит постепенно, поэтому самостоятельно оценить себя невозможно. Имея аудиограмму, врач сможет предоставить рекомендации и профилактические мероприятия.