Суспільство
объективная журналистика будет тогда, когда ей будут заниматься объекты (видео, фото) — УСИ Online
Международный медиа-эксперт Зураб Кодалашвили в День работников радио, телевидения и связи дал интервью главному редактору Украинской Службы Информации Татьяне Милимко.
Видео вы также можете посмотреть на нашем канале в YouTube.
Давайте познакомим читателей и зрителей с вами. Как вы попали в профессию? Какой путь прошли?
Путь долгий и быстрый, – задумчиво рассказывает в беседе в Zoom опытный журналист. – Я довольно быстро попал на телевидение. Телепроизводством я начал заниматься в 1990 году. Начинал пишущим журналистом для маленькой газетенки в Таллине. Потом приехал в Грузию и начал работать как для западных агентств, так и для радио «Свобода» – грузинской службы, так и на ВВС – русской службы.
Я работал с оператором Василием, у него трое детей. И я сам стал оператором и начал ездить в «горячие точки». Попал в агентство Reuters, а потом уже – в ВВС World.
Вы были в «горячих точках». Благодаря каким вашим материалам мир узнал о тех событиях?
Работал в основном на «наших» конфликтах. Тех, которые начинались в 1990-е годы: в Южной Осетии, война в Абхазской автономной республике, в Карабахе работал, в Таджикистане… и Чеченская война – и первая, и вторая.
Работал в Афганистане после 11 сентября (2001 года – ред.), когда американцы решили ввести войска, наша съемочная группа ВВС первой была там и все первые кадры, которые шли с боев Северного альянса и талибов – это мои кадры были. Отработал на всех терактах, которые были в то время, потому что я базировался в то время в московском бюро ВВС по британскому контракту. На землетрясениях работал.
Расскажите об опасностях, которые были, и насколько опасна работа журналиста вообще?
Опасностей было много. Если учесть, что я 20 лет работаю в горячих точках, освещал разные теракты. Приходилось брать интервью у террористов.
В Индии было землетрясение, где-то в 1990-х, и получилось, что во время сьемок нас раз семь трясло. Я снимал историю про мальчика маленького, которого спасали МЧС и, по закону, приезжие спасатели не имеют право проводить операцию. У мальчика была зажата нога, и не могли его достать. Думали отрезать ногу, чтобы спасти мальчика. Резать ногу мог только местный хирург. Договорились, что хирург придет. Это все в завалах, в яме этот мальчик, мы пробирались туда. И этот хирург пролез туда с саблей. Все были в шоке, потому что саблей собирался резать ногу ребенку. Конечно, мы не согласились и послали его. Опять началась тряска и он сам убежал. Мы все-таки откопали этого мальчика и его ногу. И нас не завалило.
А существует ли журналистская удача? Интуиция, журналистский «нюх».
Удача удаче рознь. Есть «журналистский нюх». Он развивается со знанием политической ситуации, и тогда у тебя есть представление и понимание, что скоро рванёт. Есть такие моменты. У каждого журналиста есть свои осведомители. И ты прикидываешь, просчитываешь.
Вы работали во время терактов. Тут важно иметь осведомителей. Они иногда жизнь спасают.
А тут помимо осведомителей еще и удача. Был у меня случай, пришлось бегать по минному полю. Из-за того, что нас обстреливали из «Града». Единственный путь был – бежать по минному полю. Или «Градом» накроет, или на мину нарвешься. Нас было четверо, все вчетвером пробежали через минное поле и не подорвались.
Конечно, это удача. Тут никакие осведомители не помогут. А попадать в такую ситуацию… Это другая вещь. Надо просчитывать свои действия так, чтобы не попадать в такую ситуацию.
У вас, у единственного журналиста была возможность зайти в театр на Дубровке во время теракта.
Через моего друга – тоже корреспондента ВВС я связался с идеологом Дудаева и сказал, что если есть связь с журналистом, я хотел бы пройти. Связь состоялась. Мне дали добро, чтобы войти одному. Я приехал за оборудованием, чтобы выезжать. Но получаю звонок от друга, что что-то намечается со стороны правоохранительных органов. Пусть Зураб переждет – говорит, если все будет спокойно, пойдет утром.
В ту ночь и произошел этот штурм. Газовый штурм, когда травили террористов. К сожалению, много зрителей погибло. Мой друг сберег меня.
Опасно ли работать журналистом сегодня?
Я думаю, что сегодня еще сложнее. Потому что раньше берегли журналистов. Уважение было. Сейчас – наоборот, охотятся. Если вспомнить события в Тбилиси этим летом: там организованно, фактически властями был брошен призыв натравить толпу на журналистов. Около 50 журналистов избили. К большому сожалению, один из коллег погиб. Идет охота.
Когда под зданием ОГА у нас однажды был митинг, звучала команда «Бей журналистов». Видимо, чтобы больше шума создать. Но никто до сих пор не наказан.
Это уже проблема властей и правоохранительных органов. Если бы они сработали, отбили бы желание у тех, кто нападает на журналистов.
Есть такое понятие – «стандарты ВВС». Какие они, эти стандарты?
В первую очередь – это беспристрастность. Дело в том, что ВВС – не государственная организация. То есть, народное медиа. Потому что каждый человек в Британии, если он смотрит телевизор, должен платить определенную сумму. То есть, это народное медиа. И ВВС не подчиняется… не должно подчиняться властям Британии. Если позвонит Борис Джонсон главе новостей – по идее, ведущий может и послать. Но сейчас не знаю.
За годы моей работы – десять лет в новостях и пять лет в консультациях – но я не помню, чтобы кто-то давал установку. К сожалению, стандарты ВВС тоже падают.
Существует ли объективность в журналистике?
Объективная журналистика будет тогда, когда ей будут заниматься объекты. Мы все люди, в наших репортажах есть эмоции. Несмотря на то, что стараемся их не проявлять, – но мы не роботы.
Ваш земляк и наш бывший глава ОГА Михаил Саакашвили находится сейчас в Грузии, у него трудное положение. Весь мир следит сейчас за этими событиями. Но, говорят, что он понимал, что может произойти, если он попадет на Родину. На ваш взгляд, как будут развиваться события далее?
Прогнозировать сложно. Но это тот человек, который возглавил фактически не состоявшееся государство, которым являлась Грузия, с кошмарным криминалом, без экономики, без армии. Были блат, связи, все контролировало криминальное сообщество. Саакашвили навел порядок в стране и воссоздал государство.
Те, которые его ругают, забыли, что они в темноте сидели и он провел в страну свет. Это забывают. Он построил города, гостиницы, дороги. Появился свет! Ненавидят его те, которых убрали за взятки в университетах, те же гаишники… А сейчас реванш криминала. Потому что тех товарищей, которых администрация Саакашвили пересажала, вернулись. Опять берут взятки, все плохое возвращается.
Тут еще и реванш Кремля. Потому что за девять лет те, кто у власти сейчас, носили маску, – что хотят вступить в НАТО и Евросоюз. А сейчас, в ситуации с Саакашвили, они показали истинное лицо – и уважение это не вызывает.
Его решение называют волевым и политическим.
Он верит грузинскому народу. То же самое у него по отношению к Украине. Я с ним несколько раз встречался, и он верит в украинский народ и украинский дух.
Этот поступок очень четко показал лицо власти, которая сейчас там. Они не прозападники. Они не хотят демократии и фактически выполняют приказы из Кремля. Такая кремлевская администрация, которая сидит в Грузии девятый год. И разрушают все хорошее, что строилось за время правления Саакашвили.
Вернемся к празднику. Какими качествами должен обладать журналист?
Любопытство. Должна быть хватка, нужно быстро принимать решения и соображать. Быстро действовать, обаяние должно быть, надо располагать людей.
Расскажу один из лайфхаков. Я применял его в горячих точках, когда приходилось жить с террористами, боевиками. Я старался сосредоточить внимание на чем-то хорошем. Представлять, что он был маленьким, что у него что-то хорошее. В каких-то конфликтах или когда адреналин высокий, мы как в сауне, голые в плане эмоций. Каждый человек излучает определенную энергию. В конфликтных ситуациях это ощущается. И я настраивал всегда себя положительно, каким бы ни был человек. Ведь можно улыбаться, но если энергия негативная, то это чувствуют. И с той стороны может пойти агрессия. Рекомендую коллегам!
Ранее на USIonline.com — Журналист Юлия Мендель: я бы никогда не оставила место из-за хейтеров.
Читайте нас в Facebook, Telegram и Instagram, смотрите на Youtube.
В Україні протезування безкоштовне. Але постраждалі внаслідок бойових дій не завжди поінформовані, або не вірять у можливості української медицини, тому часто шукають можливості протезування за кордоном. Так, для отримання якісного протеза в Україні потрібно пройти певні бюрократичні процедури. В Україні та Одесі встановлюють сучасні протези і роблять це безоплатно та якісно. “Дайджест Одеси” поспілкувався із військовослужбовцем, який переніс травматичну ампутацію та центром протезування, ортезування та реабілітації “Без обмежень” в Одесі.
Можна навчитись ходити та бігати, треба лише захотіти
Роман родом із Тернополя, а в Одесі живе близько 9 років. Минулого червня під час виконання бойового завдання в Херсонській області отримав уламкове поранення, що призвело до травматичної ампутації. Розповідає, що коли лежав у госпіталі у Вінницькій області, то щодня відчувався сильний фантомний біль, зараз вже рідше, але інколи ніби б’є струмом у нозі. У госпіталі було багато військовослужбовців зі схожими пораненнями і всі самостійно обирали центри для протезування.
“В перший день на протезі вже зміг піти, але не довго, бо розболілась нога. Це було у вересні. До протеза треба звикнути, адже нижче коліна нічого не відчуваєш. Тому не все відразу, а потрошки. Чим більше ходиш, тим більше навчаєшся. Наприклад, ходити сходами у переході. Зараз нормально себе відчуваю. Краще, коли нога своя, але можна навчитись ходити, бігати, треба лише захотіти. А до центру приходжу лише тоді, коли щось болить чи заважає, таке все ж трапляється. Тут перевіряють, замінюють необхідне”, — поділився військовослужбовець.
Ірина, представник центру “Без обмежень” в Одесі зазначає, що кожному дуже хочеться допомогти: “Наші герої заслуговують найкращого. Поки ми працюємо, то стаємо ніби сім’єю. Після ампутації людина психологічно почувається неповноцінною, ніби життя минуло. Ми ж намагаємось пояснити, що це не окрема річ, а нога. Важливо мати бажання ходити, я бачу людей, котрі горять бажанням та хочуть стати на протез. У них це вдається. Військові між собою тісно спілкуються, коли бачать позитивний досвід, то отримують більше прагнення. Адже вставати на протезі — страшно. Ми намагаємося показати, що все буде добре, і людина не залишиться з проблемою сам на сам”.
Хто та як може отримати протез коштом держави
Протези — це технічні засоби реабілітації, які можна безоплатно отримати від держави й водночас пройти реабілітаційний курс з користування ними. На них можуть претендувати:
- особи з інвалідністю;
- діти з порушеннями опорно-рухового апарату;
- військовослужбовці;
- мирні громадяни, які дістали поранення внаслідок військової агресії російської федерації проти України;
- ті, на кого поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Щоб отримати безоплатний протез або інший технічний засіб реабілітації слід пройти кілька кроків процедури:
- Подати заяву та повний пакет документів або до ЦНАП, або до органу соціального захисту населення, або через електронний кабінет особи з інвалідністю;
- Ознайомитися з інформацією про технічні засоби реабілітації та переліком підприємств, які забезпечують протезами в рамках державної підтримки;
- Отримати від Фонду соціального захисту інвалідів повідомлення про ухвалене рішення та сформоване електронне направлення;
- Звернутися до обраного вами підприємства із заявою. Пам’ятайте, ви маєте право поміняти підприємство на інше протягом 14 календарних днів з моменту звернення;
- На підприємстві вам підберуть протез та сформують замовлення для індивідуального засобу реабілітації або анкету для серійного засобу реабілітації.
- Вам потрібно перевірити та підписати замовлення або анкету;
- Після примірки протеза, якщо він вам підійшов, підпишіть замовлення або анкету повторно та акт приймання-передачі робіт;
- Отримайте протез, настанову щодо експлуатації та гарантійний талон.
Етапи протезування
Важливо, що пацієнт самостійно обирає центр у якому протезуватиметься. Жодна з організацій, яка займається документами чи лікарі не мають направляти. Людина ознайомлюється із переліком сертифікованих закладів, може поспілкуватись з працівниками та пацієнтами, прийняти рішення. Надалі у цьому ж підприємстві потрібно буде обслуговувати протез.
Після ампутації є можливості повернення до активного життя та соціального статусу. Початкові етапи складні та болючі, але для протезування потрібна правильно сформована кукса.
Пацієнт має рекомендації по догляду за раною, формуванню кукси, підтримці суглобів, техніці бинтування. Спочатку кінцівка набрякла, а для протезування потрібно, щоб щонайменше протягом 4 днів, вона не змінювалась у розмірі. Тоді протезисти роблять гіпсовий зліпок, куксоприймач та замовляють комплектувальні протезу. Далі приміряють, пробують, роблять приймач максимально комфортним. Це індивідуальний вибір, тому потрібно працювати безпосередньо з людиною. Неможливо точно сказати за який час людина зможе ходити, комусь і 30 хвилин достатньо, аби зрозуміти процес, комусь важче. Але тут взнаки дається вік, тяжкість поранень, бажання.
Перший час може траплятись підвищене потовиділення, але кукса адаптується. Також у 5-7% може виникнути індивідуальна непереносимість до матеріалів, тоді змінять метод фіксації. Ставши на протез, зменшується навантаження на хребет і тіло повертається до свого анатомічного положення. Протягом півроку-року кукса зменшується, зникає набряк і використовується спеціальна панчоха, аби заповнити втрачений об’єм.
Протези: мобільність, вартість, експлуатація
Важливу роль грає мобільність протеза, яка має чотири ступені. Українські військовослужбовці отримують протези із найвищою мобільністю, що за функціями та можливостям відповідає здоровій кінцівці.
На кожен протез є гранична ціна, яка для військових збільшена утричі. Тому комплектуючі дорожчі. Більшість колінних вузлів — механічні пристрої, що забезпечують зворотний зв’язок з пацієнтом, амортизацію при ходьбі і автоматичне розгинання.
Здебільшого деталі протеза замовляють у Великій Британії, Німеччині, Америці та Японії. “Без обмежень” має власне виробництво саме вузлів, опираючись на досвід іноземних колег, створили конкурентні вироби. І хоч цей засіб є дорогим, відсутність потреби у транспортуванні та розмитненні позитивно впливає на вартість.
“Одновісні вузли, які зображені на фото, виконані нашим підприємством, мають додаткову зону буфера для пом’якшення режиму ходьби. Усі вироби є гідравлічними та можуть застосовуватись із механічним кріпленням куксоприймача. Це потрібно для додаткової фіксації, якщо на кінцівці залишається мало м’яких тканин, аби людина не вислизнула із протеза”, — розповідає протезист центру “Без обмежень” Сергій.
Виготовлення протеза залежить від особливостей пацієнта, але при вторинному протезуванні займає близько 2-3 тижнів. Оптимальний час виготовлення протеза гомілки — 15 днів, а стегна — 20 днів.
Пацієнт отримує один основний протез та один гігієнічний для купання. Перший є більш функціональним, а другий — можна мочити. Основний протез експлуатується три роки, а гігієнічний — п’ять років. Після чого знову за державні кошти відбувається заміна протезів. На період використання передбачено і ремонт, проте його вартість не має перевищувати 70% від граничної вартості.
Є і спортивні протези, тут треба додати документи, які свідчать про потребу через заняття певними видами спорту. Українські ветерани беруть участь у спортивних змаганнях і перемагають. Нагадаємо, як маленька Саша Паскаль, яка у травні минулого року втратила ногу через ракетний удар по селищу Затока, вперше після трагедії виступила на змаганнях з художньої гімнастики. І перемогла.
Первинне протезування в Україні піднялось на багато щаблів вперед наразі, дуже високою ціною. Проте сьогодні ми можемо забезпечити наше населення якісними виробами і допомогти їм повернутись до соціального та активного життя. До того ж на початку потрібен нагляд протезиста, контроль ходьби, зміна куксоприймачів, обслуговування самого засобу. Із повномасштабною війною відзначили складність ампутацій, тяжкі поранення, проте нас це стимулює розробляти нове, аби українські захисники мали повноцінне майбутнє, яке нам і дарують!
Фото: «Без обмежень»
За период с 1 августа по сегодня, 14 сентября, из портов Большой Одессы вышло более 130 судов с продовольствием. Экспортировано 3,1 млн тонн агропродукции.
В Министерстве инфраструктуры Украины отметили, что всего из портов «Одесса», «Черноморск» и «Южный» вышли уже 134 судна, в Азию — 71, в Европу — 44, а в Африку — 19.
Среди этих судов были и зафрахтованы Всемирной продовольственной программой ООН, противодействующей голоду в мире. Так украинская пшеница попала в Йемен и Эфиопию, где продовольственная катастрофа.
В планах экспортировать всеми видами транспорта не менее 8 млн тонн. Пока что самый большой караван, отправленный из портов Большой Одессы по этой инициативе составил 13 судов, которые перевозили 282,5 тыс. тонн украинской агропродукции.
В течение двух дней, 15-16 сентября, в Консультативно-диагностическом центре №6 пройдут Дни проверки слуха. Каждый желающий до 60 лет может бесплатно пройти аудиометрию и проконсультироваться с врачом.
Проверить слух можно с 09:00 до 17:00 в поликлинике №6, расположенной на ул. Маршала Говорова, 26а. Чтобы не было очередей, есть предварительная запись по номеру: (048) 797 28 88.
Аудиометрия позволяет оценить остроту слуха. Эту диагностику рекомендовано проводить раз в 5 лет, но если работаете или часто находитесь в шумных условиях – нужно проверять чаще. Обычно понижение слуха происходит постепенно, поэтому самостоятельно оценить себя невозможно. Имея аудиограмму, врач сможет предоставить рекомендации и профилактические мероприятия.