Криминал
Мовному беззаконню — кінець!
Якщо озирнутися на історію мовного законодавства в Україні, то складається відчуття, що цей нещасний закон ніби пороблено. Ми вирішили ще раз нагадати про те, як у нашій країні розвивалася ситуація з мовними законами.
Верховна Рада 25 квітня ухвалила у другому читанні законопроект №5670-д «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Тому, що такий важливий закон було ухвалено аж на 27-му році існування незалежної України, є просте пояснення: відсутність чіткої законодавчої бази дає можливість провокувати мовні конфлікти на рівному місці. А мовний конфлікт — немов петарда: вибухає голосно й чудово відволікає увагу від інших проблем, зазначає видання «Ракурс».
Взагалі, якщо озирнутися на історію мовного законодавства в Україні, то складається відчуття, що цей нещасний закон ніби пороблено. Ми вирішили ще раз нагадати про те, як у нашій країні розвивалася ситуація з мовними законами.
Сто років тому
Найпершому українському законодавчому акту про мову вже виповнився 101 рік: у березні 1918-го Центральна Рада ухвалила закон про використання української мови, в якому, до речі, йшлося про те, що вивіски повинні писатися українською. За «совєтів» спочатку було взято курс на українізацію, але в 1933 році його різко згорнули. Тільки в 1989-му, незабаром після відставки Щербицького, було ухвалено закон про мови в УРСР, половинчастий, непослідовний, але все ж такий, що боязко вступав за права «тубільців», які жили під крильцем старшого брата.
Незалежна Україна
Як складалися справи в незалежній Україні? А практично ніяк. Крім Конституції, де мовне питання вимальовувалося в найзагальніших рисах, у нас були два знакові юридичні документи. Перший — це рішення Конституційного суду щодо офіційного тлумачення ст. 10 Основного Закону щодо застосування державної мови органами державної влади, місцевого самоврядування та використання її у навчальному процесі. Ухвалено його було в грудні 1999-го, і фактично воно на 13 років замінило повноцінний закон про мову. Вийшло досить кумедно: депутати, які, власне, мають займатися законотворчістю, звернулися до Конституційного суду, щоб той розклав по поличках усі мовні проблеми. Що судді КС і зробили. І зробили, до речі, вдало.
Але рішення Конституційного суду від 1999 року фактично теж було фундаментом. Кожен з пунктів, теоретично, потребував докладного тлумачення, в підзаконних актах, які б роз’яснювали тонкощі застосування… застосування чого? Закону? Так це не закон, це судове рішення!
А закону все не було. У 2010 році президент Віктор Ющенко підписав Концепцію державної мовної політики — дуже ліберальний, європейський, гуманний, правильний, гарний, людяний… стоп-стоп! Словом, абсолютно ніякий у плані практичного застосування документ. Читаєш його і розумієш: подобається! А далі що? (До речі, у Ющенка, напевно, були дуже розумні експерти з мовного питання, тільки з політичною волею у третього президента України якось не склалося.)
Одна драматична, майже шекспірівська деталь: Віктор Андрійович підписав Концепцію 15 лютого 2010-го. А вже 25 лютого до влади прийшов інший Віктор — Янукович…
Закон Ківалова-Колесніченка
У липні 2012 року Верховна Рада ухвалила закон «Про засади державної мовної політики» (більш відомий як закон Ківалова-Колесніченка). 8 серпня Янукович його підписав, а 10 серпня 2012-го він набув чинності. У чому була фішка цього закону? Просто кажучи, суть приблизно така: якщо в регіоні є 10% носіїв іншої мови, то цю мову може бути визнано фактично другою державною.
Можна багато розмірковувати про те, що є країни, в яких мирно сусідять кілька державних мов, — наприклад, двомовна Канада або Швейцарія, в якій їх аж чотири. Але ми не Канада, і цей закон, який фактично давав карт-бланш для того, щоб на півдні і сході країни офіційною стала російська, працював на сусідню державу.
Закономірно, що після ухвалення закону Ківалова-Колесніченка країною прокотилася хвиля акцій протесту — але який сенс? А потім був Майдан. І після зміни влади Вадим Колесніченко, один з ідейних натхненників закону, втік до Росії.
Але що ж закон Ківалова-Колесніченка? Та нічого, діяв собі. 23 лютого 2014-го Рада ухвалила закон про те, що акт Ківалова-Колесніченка визнається незаконним. Але Олександр Турчинов, який того ж дня дістав повноваження в. о. президента України, закон не підписав, мотивуючи це тим, що різка зміна мовного курсу розколе суспільство.
І знову Конституційний суд
А далі були окупація Криму, війна, вибори президента… Тож про мовний закон якось забули. Забули законодавці. Зате провокатори і просто нерозумні люди дуже навіть активно влаштовували мовні, м’яко кажучи, дискусії, які і розсудити грамотно неможливо, тому що в країні де-факто діяв проросійський закон про мову.
Абсурд? Безумовно. І знову, як у 1999-му, тяжкість відповідальності лягла на Конституційний суд. У 2015 році до КСУ звернулася група депутатів ВР з поданням про визнання закону Ківалова-Колесніченка неконституційним. І… почалася судова тяганина. Судді КСУ (точніше — його керівництво, оскільки Юрій Баулін як голова суду тривалий час не виносив підготовлений проект рішення КС на розгляд) тягнули з розглядом справи, активісти гуляли по Жилянській з плакатами.
Корисні квоти
Тим часом Верховна Рада робила щось корисне, треба визнати. Наприклад, наприкінці 2016 року вирішила питання про квоти на радіо. Відповідно до ухваленого закону, в перший рік чверть пісень на радіостанціях мають бути українською. У наступні два роки квота виростає відповідно до 30% і 35%. Невиконання вимог загрожує штрафом у розмірі 5% від загальної суми ліцензійного збору.
У 2017-му Рада запровадила квоти на українську мову на телебаченні. Так, на загальнонаціональних і регіональних каналах частка української має становити щонайменше 75%, на місцевих каналах — не менш як 60%. (Що не заважає, втім, певному контингенту на більш-менш чистій українській говорити абсолютно антиукраїнські речі.)
Мовне свавілля
Однак повернімося до закону про мову. Конституційний суд України визнав неконституційним закон Ківалова-Колесніченка 28 лютого минулого року. Цього разу КС ухилився від виконання своєї конституційної місії, не оцінивши закон по суті, а визнавши його неконституційним лише у зв’язку з порушенням конституційної процедури розгляду та ухвалення. І таким чином фактично забезпечив продовження законодавчого свавілля в мовній сфері, на чому акцентували увагу низка суддів КС, які висловили свою окрему думку щодо рішення КС. Тобто до кінця зими ми жили за ним, а тепер живемо без закону про мову взагалі.
Тим часом у парламенті було зареєстровано кілька законопроектів. Читати про те, як «мовні експерти», автори кожного з них, б’ються один з одним, — це мексиканський серіал. Найвдалішим експерти визнали законопроект №5670-д, саме той, за який сьогодні проголосували депутати.
Нині чинний президент України Петро Порошенко обіцяв не зволікаючи підписати новий закон. Це буде гарна фінальна точка в його президентській каденції.
Людмила Заглада, опубликовано в издании Ракурс
«>
26.04.2019
17:57
Источник
В Одессе состоится общественное обсуждение дальнейшей судьбы памятника «Основателям Одессы», расположенного на Екатерининской площади в центре города. Мероприятие пройдет под руководством управления по объектам культурного наследия Одесского городского совета в форме интернет-конференции 19 сентября в 12.00.
С учетом предложений, полученных по результатам общественного обсуждения, в период с 20 сентября 2022 года по 20 октября 2022 года включительно будет проводиться электронный опрос территориальной громады Одессы по данному вопросу с использованием вебпортала «Социально активный гражданин» Одесского городского совета.
Напомним, недавно на президентском портале было размещено несколько петиций с требованием снести монумент. Президент рассмотрел эти предложения и заявил, что судьбу памятника должны решать городские власти Одессы.
В Национальном природном парке «Тузловские лиманы» в Одесской области практически высохли уникальные мелкие внутренние озера, названные в честь академика Ювеналия Зайцева.
Об этом сообщил бывший руководитель нацпарка эколог Иван Русев.
Причиной высыхания озер стало то, что в этом году вода в лиманы почти не поступает извне.
«Не было и стока пресной воды по малым рекам в лиманы. К тому же в этом году уровень воды в реке Дунай крайне низок за последние десятилетия, поэтому вода в лиманы Джантшейский и Малый Сасык тоже оттуда не поступает и не пополняет озера», – объясняет Русев.
По его словам, сейчас «совсем» не поступает вода и из Черного моря в Тузловские лиманы. Помимо влияния военных действий на отсутствие водообмена одной из причин Русев также назвал тот факт, что администрация области не предоставила рыбакам разрешения открыть пропасть за собственные средства.
«Одесская ОГА, а именно заместитель главы ОГА Олег Муратов и Департамент экологии ОГА Павел Буланович противозаконно блокировали выдачу разрешений местным рыбакам, которые готовы были за свои средства сделать такую важную природоохранную работу, о чем я писал раньше и открыть пропасть. Но этого не произошло» , – подчеркивает сотрудник Национального парка.
В результате испарения воды из лиманов на фоне отсутствия водообмена привело к полному высыханию заповедных озер, где были сосредоточены уникальные птичьи «садики» галагазов (род уток), говорит Русев.
Национальный парк «Тузловские лиманы» — природоохранная территория в Украине на территории Белгород-Днестровского района Одесской области.
В Одессе разгорелся скандал вокруг случаев нарушения комендантского часа развлекательными заведениями. Наибольший резонанс вызвала дискотека в клубном отеле М1 на Ланжероне, видео с которой появилось в соцсетях ее участников. Шум и веселье многие сочли опасными и неуместными во время войны, когда в Одессе страдают переселенцы, в госпиталях лежат раненые, а Николаев ежедневно бомбят ракетами оккупанты.
Ситуация привлекла внимание военной администрации. О том, как поступили с нарушителями, рассказал спикер главы Одесской военной администрации Сергей Братчук.
Он заявил, что и персонал клуба и все посетители поняли, что они нарушили правила, поэтому принесли свои извинения и все вместе решили предоставить финансовую помощь подразделениям Вооруженных сил Украины. Братчук подчеркнул, что ни одного исключения для нарушителей комендантского часа, кто бы это ни был или правил в работе данных клубов, не будет.
Между тем в анонимных телеграм-каналах города появилось заявление одного из сотрудников клуба, который утверждает, что все это ложь, и на самом деле никто не был наказан. Также он написал, что никакие средства на ВСУ в клубе не собирались. Дискотека изначально была организована якобы с благотворительной целью, но кому конкретно и какая часть от собранных с отдыхающих средств уйдет — неизвестно.