Побалакали про UNESCO: хто що захищає, як справи у Львова та на що тиснути одеситам

Історичний центр Одеси під захистом ЮНЕСКО і не знає про це лише ледачий. Проте ця міжнародна організація працює не як ППО і перше, що ми маємо затямити: така престижність потребує власної відповідальності. Це гарні перспективи, омріяний статус, і хто знає, що робити далі. Разом із депутаткою Анастасією Большедворовою, обговорили звідки чекати ріки грошей, що робити з по-одеськи облаштованими фасадами та чий досвід варто перейняти.
Під захистом — гарне формулювання, але для країни, яка воює — це навіть трохи смішно. Росіян не зупинить те, що будівля знаходиться під захистом ЮНЕСКО, як це не зупиняло їх в Сирії. То про який захист ми говоримо? Весь світ буде знов тривожитись та обурений, чи є реальні механізми впливу?
Насправді ніякого механізму захисту немає — це фікція. Тут найцікавіше, що наша мерія домоглася цього. Вони не виїжджали з тієї сесії ЮНЕСКО і схопились зубами, щоб отримати статус, про який говорили багато років. Для нас це престиж. Але туристи не завжди шукають: «історична будівля під захистом ЮНЕСКО», просто, якщо їм цікава Україна та Одеса, то ми й можемо показати лише центр.
Зараз часто порівнюють Одесу зі Львовом, який потрапив в ЮНЕСКО з першої спроби у 1998 році. Туристична політика міст відрізняється? Одесі немає чого запропонувати туристам в будь-який сезон, окрім літнього. І центр у львів’ян значно менше заселений. Чи варто порівнювати, брати за приклад?
Чи так все добре у Львова? Вони ледве не втратили свій статус. Якщо почати розглядати будівлі, то виглядає дуже не оптимістично: сиплеться весь верх фасаду і досить проблемно реставрувати. Чомусь не робили цього раніше, а зараз не можуть витрачати гроші, навіть якщо вони є в бюджеті. Те, що відбувається у Львові, не є для нас прикладом.
Цікаво, що коли одеська мерія хотіла поспілкуватись щодо ЮНЕСКО, львів’яни не захотіли чимось ділись. Тут виникають думки: або немає чим ділитись, або вони не поважають нашу владу. Втім, у Львові така ж сама біда зі станом історичного центру як і у нас, проте немає таких забудов. Але є багато тематичних закладів: ресторанчики, кафешки, які ховаються у двориках. Вони з кожного куточку роблять бізнес. А ми всі подвір’я закрили. Зробіть ресторанчик з середнім цінником і пригощайте людей чимось цікавим. Саме тематичні заклади і заходи приваблять зовсім інших туристів. Одеської кави в інших містах немає…
Якщо так багато років хотіли до ЮНЕСКО і Одеса має потенціал, навіщо видавати дозволи на будівництво в центрі? Адже нічого, крім центру Одеси, ми подати не можемо.
Одеса майже не видає дозволи на будівництво, але якщо сказати це в мерії, вони кричатимуть, що у всьому винний Київ. Зараз у президента лежить законопроєкт, який повністю забирає повноваження ДАБІ (законопроєкт №5655, який передбачає реформу містобудування). У мерії залишається право ставити висотну відмітку, тобто обмежувати будівництво за кількістю поверхів. І це можна було б зробити з усім містом і ці 23-25-поверхівки могли і не з’явитись. Найстрашніше з цього проєкту — як ми будемо потім доводити, що обіцяли 8 поверхів, а збудували 10. І як допоможе ЮНЕСКО? Та ніяк.
Якщо в якийсь момент збудуємо те, що не треба в центрі, замість допомоги нам скажуть: «Ви порушили угоду, до побачення, ми забираємо цей статус». Привілеїв тут не так багато, навпаки, щоб підтримувати цей статус — треба дуже сильно надриватись і пильно стежити.
І справді були такі випадки. Наприклад, коли Дрезден виключили зі списку світової культурної спадщини, тому що міська влада вирішила побудувати транспортний міст через Ельбу. На думку ЮНЕСКО — це порушить єдність архітектурно-природного комплексу і закриє неповторний вигляд на старе місто.
Включення до ЮНЕСКО принесе ріки грошей? Сама організація не вкладає кошти, а єдиний грошовий потік з’являється через туристів. Тобто, ми все одно залишились з тими ж проблемами, що і були? І навіть якщо ми знайдемо гроші, хто виконуватиме роботи?
ЮНЕСКО — це не така собі фірма, яка каже: «Ви до нас вступили, тримайте мільйони доларів». Вони можуть допомогти знайти кошти, спонукати до участі в грантах. І цей статус збільшує вірогідність отримання грантів та коштів від інших міжнародних організацій.
Щодо реставраційних робіт. Для нас це велика проблема, тому що більшість будівельних компаній, і саме реставраційних, виїхали. Їх і так було мало, а зараз залишилось на макове зернятко. Щоразу, як зв’язуюсь з підрядниками, то всі десь поїхали. Це жахлива ситуація. Але і до реставрації ми дійдемо дуже не скоро, може років зо п’ять доведеться чекати.
А що робити з кондиціонерами, дротами, балконами, які прикрашають історичну зону?
Потрібно працювати з самою ментальністю людей. Якщо ми хочемо до Європи, а ми дуже хочемо, і нас підтримують, то доведеться наважитись і зняти ці кондиціонери. А люди так звикли жити, тому мерія і боїться.
Спробуйте зняти ці балкони, збільшені у п’ять разів. Навіть якщо буде судове рішення, там же будуть просто стрілятися. Державна архітектурно-будівельна інспекція контролює це. Раніше можна було поскаржитись, проводилась перевірка, створювався акт про прибудову без законних підстав і подавався позов до суду. Але позиватись треба на когось, а якщо людина не являється, то що? Ось вони всі і стоять.
Як на мене, треба робити з цього фішку. Лісабон дуже схожий на Одесу, і вони на всьому заробляють гроші. Якщо там збудували якийсь недолугий балкон, то під ним зробили стильний ресторанчик. Ми не можемо зараз змінити наше життя повністю і прибрати весь цей пластик з будинків. Але можемо заробити на тому, що робить нас нами, як і ці кондиціонери та дроти.
До речі, щоб перенести цей кондиціонер на дах, потрібні гроші. Тут єдина пропозиція, якщо у людей є балкон, то хай туди переставлять.
Але там вже генератор стоїть…
А може й три (сміється)… Змусити це робити не податком, а, наприклад, грантом. Ось і ідея: якщо люди живуть в зоні ЮНЕСКО, то давати кошти на те, щоб перенести кондиціонер. Зробити це програмою від міської ради. А за гроші люди самостійно візьмуть і перенесуть та ще й сусідів змусять.
Нам доведеться і на це просити гроші? Тут ще багато звичайних політичних ігор. ЮНЕСКО, яка закликала рф негайно вийти за межі міжнародно визнаних кордонів України, все ж виключає можливість позбавлення членства.
Це політика, всі рішення, можливості в плані зброї — йде поступово. Ось вже рік пішов від вторгнення, а ми все просимо спочатку, ну будь ласочка, а потім — топ ногою. Повільно, бо всі між собою пов’язані. І зруйнувати стосунки та ж Європа з росією не може та не хоче.
Проте ми завжди знайдемо, на що натиснути. Навіть завершиться війна — це буде велике щастя повоєнного періоду. Ми будемо країною, яка вийшла з війни переможцем, в якому б стані — емоційному, матеріальному та фізичному — не опинимось. Саме за престиж нашої країни відповідає Президент, Верховна Рада, кожна мерія і це буде колосальна робота. Тут ЮНЕСКО стане нам у плюсі. Зробимо так, щоб про нас ніхто не забув!

Світ
журналісти вказують на строковика РФ

У мережі з’явилося відео стосунків полковника білоруської армії Павла Матукевича з чоловіком. За даними журналістів, партнером міг бути російський строковик, який прибув до Білорусі на спільні навчання з армією РФ.
Про скандальне відео повідомив український журналіст Роман Цимбалюк, опублікувавши його у своєму Telegram-каналі. За його інформацією, чоловіком на кадрах є 42-річний Павло Матукевич — начальник 1-го польового вузла зв’язку 83-го центру радіозв’язку спецпризначення Генштабу ЗС Білорусі.
За даними Цимбалюка, партнером білоруського офіцера міг бути російський військовослужбовець-строковик, який приїхав до Білорусі для участі у спільних з РФ військових навчаннях “Захід-2025”. Російські підрозділи вже почали прибувати для підготовки до маневрів, запланованих на вересень.
Журналіст також стверджує, що Матукевич використовує у соцмережі “ВКонтакте” псевдонім “Павел Мирный”. На цій сторінці він нібито шукав стосунків у Санкт-Петербурзі, Мінську та Гродно.
“Матукевич на парадах — строгий офіцер, вдома — зразковий чоловік і батько, а на навчаннях — інструктор з “особливих навичок” для братського народу”, – іронічно написав Цимбалюк.
Фото сім’і Павла Матукевича
Фото: Скриншот
Цимбалюк також пише, що полковник Матукевич вважається наближеним до військово-політичного керівництва: свого часу він проходив підвищення кваліфікації в Санкт-Петербурзі, а президент Олександр Лукашенко особисто нагородив його медаллю “За бездоганну службу”.
За інформацією Романа Цимбалюка, Павло Станіславович Матукевич народився 3 листопада 1982 року в селі Новодубова Гродненської області. Нині він обіймає посаду начальника 1-го польового вузла зв’язку 83-го центру радіозв’язку спецпризначення. Служить у Головному розвідувальному управлінні Генштабу ЗС Білорусі.
Як повідомляв Фокус, Росія почала заводити у Білорусь техніку й особовий склад для спільних навчань, активна фаза яких має відбутись у вересні.
Фокус також писав про можливі провокації Росії на кордоні з Білоруссю під час навчань “Запад 2025”.
Події
У Києво-Печерській лаврі презентували проєкт «Україна в мініатюрі»

У Трапезній палаті Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» відкрилась виставка «Україна в мініатюрі», експонатами якої стали 3D-моделі архітектурних памʼяток різних епох із різних областей країни.
Як передає Укрінформ, про це повідомляє Міністерство культури та стратегічних комунікацій.
Зокрема, знищені війною Донецький драмтеатр у Маріуполі та музей Григорія Сковороди відродилися на виставці у вигляді 3D-моделей. Поруч із ними можна побачити Софійський собор, що у Києві, львівський Собор Святого Юра, франківський драмтеатр та луганський готель «Україна».
Екскурсію для перших відвідувачів провела кураторка Ліна Романуха.
Як зауважили у МКСК, будівлі з різних епох, зведені у різному стилі, відтворила команда Skeiron, фахівці якої перед друком моделей провели масштабну роботу з оцифрування памʼяток.

«Це яскравий приклад того, як потужна історична основа поєднується з новітніми технологіями, і наскільки Лавра сьогодні відкрита до такого сучасного діалогу. Я сподіваюся, що проєкт розвиватиметься й далі, адже кількість представлених пам’яток може зростати», – зазначила заступниця міністра культури та стратегічних комунікацій з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Анастасія Бондар.
Так, сучасні технології додали експозиції нового виміру, зокрема VR-тури, імерсивні відео та музичні композиції українських митців дозволяють відвідувачам не лише роздивитися макети, а й почути «голоси» архітектури, відчувши атмосферу цих місць через VR-окуляри.

«Лавра має бути місцем поєднання історії, культури та сучасних технологій. Сьогодні ми бачимо приклади цифровізації архітектурних пам’яток з усіх областей України, і тепер вони – у серці країни, у Лаврі. Символічно, що мобільна виставка повернулася з Європи саме сюди, так само як ми віримо: повернуться і ті області, які нині перебувають під окупацією. Ми неодмінно відзначатимемо перемогу всією Україною», – переконана в.о. генерального директора заповідника Світлана Котляревська.
Як зауважили у МКСК, до цього «Україна в мініатюрі» мандрувала Фінляндією, Латвією, Францією, Угорщиною та Німеччиною, де знайомила світ із культурною спадщиною України та розповідала про втрати, завдані російською агресією.
Виставка працюватиме щодня до 29 вересня з 10:00 до 18:00, відвідування входить у загальний квиток заповідника «Києво-Печерська лавра».
Проєкт «Україна в мініатюрі» створений у межах діяльності Програми сприяння громадській активності «Долучайся!», що фінансувалась Агенцією США з міжнародного розвитку (USAID), реалізувалась міжнародною організацією Pact в Україні за сприяння заступниці міністра культури та стратегічних комунікацій Анастасії Бондар.
Як повідомляв Укрінформ, у Національному музеї історії України в Києві до Дня Незалежності відкрилася виставка «Скарби України. Символи державності», на якій представлені унікальні нумізматичні пам’ятки доби княжої Русі.
Фото Укрінформу можна купити тут
Відбудова
ЮНЕСКО допоможе у відновленні ще трьох закладів культури та мистецької освіти, пошкоджених росіянами

Міністерство культури та стратегічних комунікацій підписало три меморандуми про співпрацю з Представництвом ЮНЕСКО в Україні та державними закладами культури і мистецької освіти
Про це повідомляє пресслужба МКСК, передає Укрінформ.
Ідеться про такі заклади, як Харківська державна наукова бібліотека імені В. Г. Короленка, Харківський національний університет мистецтв імені І. П. Котляревського й Одеський державний музичний ліцей імені професора П. С. Столярського.
Меморандуми передбачають реалізацію комплексних заходів з відновлення об’єктів культурної інфраструктури, які зазнали пошкоджень унаслідок російської агресії.
Фінансування проєктів, організацію робіт, технічний супровід і контроль за їхнім втіленням здійснюватиме ЮНЕСКО за підтримки уряду Японії.
Для наукової бібліотеки імені Короленка меморандумом передбачена модернізація системи опалення всього бібліотечного комплексу. Мета – зберегти фонди та саму будівлю, яка є пам’яткою архітектури. Цей заклад є найбільшою бібліотекою сходу України з понад сімома мільйонами одиниць фондів. Через російські обстріли він зазнав серйозних пошкоджень.
В Одеському державному музичному ліцеї імені професора Столярського будуть здійснені роботи з реставрації й укріплення будівлі. Це дозволить відновити навчальний процес та зберегти традицію музичної освіти. Музичний ліцей імені Столярського є унікальною музичною школою. У липні 2023 року вибухова хвиля після російського удару зруйнувала в його будівлі сотні вікон і дверей, стелю.
Харківському національному університету мистецтв імені І. П. Котляревського в межах меморандуму ЮНЕСКО допоможе відновити системи опалення, водопостачання й каналізації, щоб убезпечити умови для навчання студентів і зберегти культурний простір. Цей заклад є один із провідних мистецьких вишів України. Він зазнав суттєвих пошкоджень через ворожу атаку в березні 2022 року.
Укладені меморандуми скріпили своїми підписами виконувачка обов’язків міністра культури та стратегічних комунікацій Тетяна Бережна, голова Представництва ЮНЕСКО в Україні К’яра Децці Бардескі та керівники вказаних держустанов.
Бережна висловила вдячність міжнародним партнерам, зокрема самій ЮНЕСКО та японському уряду, за послідовну підтримку в умовах воєнного стану.
«Особливо цінною є готовність не зупинятись на формальних кроках, а переходити до реальних дій. Ми разом працюємо над тим, щоб зберегти українську культурну спадщину, національну пам’ять, мистецтво та ідентичність», — зазначила вона.
Голова представництва ЮНЕСКО зі свого боку підкреслила важливість послідовної підтримки українських інституцій.
За словами Децці Бардескі, підписання меморандумів — це не просто символічний акт, а «продовження конкретної роботи», яка вже розпочата.
«Культура — це серце нації. Ми переконані, що відновлення закладів культури є невід’ємною складовою відновлення соціальної єдності та національної цілісності», — наголосила голова представництва.
Як повідомляв Укрінформ, раніше був укладений меморандум на відновлення будівель Київської державної академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Бойчука, пошкоджених унаслідок російського обстрілу навесні 2024 року.
Фото: МКСК
-
Усі новини1 тиждень ago
Дівчина після душу вийшла на балкон круїзного лайнера і тільки потім помітила камери (відео)
-
Усі новини1 тиждень ago
Дівчина з Маріуполя – Катерина назвала 5 міфів про захід України
-
Політика1 тиждень ago
Швеція хоче бути залученою до гарантій безпеки для України
-
Авто1 тиждень ago
Позашляховий автодім Suzuki Every за $12 500 виходить на ринок — фото
-
Одеса1 тиждень ago
Масове відключення води в Одесі і області – коли відновлять водопостачання (від Інфоксводоканалу)
-
Суспільство1 тиждень ago
Реставрацію філармонії та трьох музеїв Одеси запланували на майбутній рік Анонси
-
Усі новини1 тиждень ago
Блогерка назвала столицю Естонії найкращим місцем для подорожі: деталі
-
Суспільство6 днів ago
Суд зупинив провадження щодо одеського депутата Бриндака через мобілізацію Анонси