Свій-чужий, віктимна поведінка, одеська мова: обговорили найпопулярніші маніпуляції травмованого суспільства
Знаємо, що ви втомились від мовних срачів, але поки сперечаєтесь — сили і час значить є. Ці провокації/аргументи/тези (неважливо як їх називати), точно траплялись кожному після 24 лютого. Чому?

Гібридна війна, у якій мовне питання було основним аргументом, принесла багато трьохсотих. І варто зважати, що травмоване суспільство, може досить гостро реагувати на якісь питання. В Одесі можна почути: «… та какая разница, я волонтерю, доначу на ЗСУ, а вы мне еще и упреки за язык предъявляете» так само часто, як і «Ви говорите мовою агресора, підтримуєте війну». Це наша реальність, яка свідчить про травмованість. Це слова Ярослави Вітко-Присяжнюк — представниці Уповноваженого із захисту державної мови в Україні, разом із якою ми і зробили цей матеріал.
Одеською — це не російською
В гуглі є сторінка «русский язык Одессы», у якій говориться, що територіально тут розмовляють російською мовою з додаванням грецької, італійської, української та їдишу. Кажуть, що ця мова навіть знайшла місце у літературі — в «Одеських розповідях» Ісаака Бабеля. Почути її, саме ту одеську мову, вже й на вулицях Молдаванки не вийде, не кажучи про великі спальні райони, бо розмовляє нею зараз досить мало людей.
«Про одеську мову складалась велика кількість казок та легенд, і це ще один, змальований російською імперією образ, причетний до Одеси. Якщо сприймати, що це та мова, яка зображена у російському серіалі «Ліквідація» або щось на неї схоже, то де вона зараз реально лунає? Чи є в Одесі люди, які досі говорять їдишем? Величезна кількість одеситів, які пам’ятають та спілкуються цією мовою, вже відійшли або здебільшого є тими самим мігрантами до Ізраїлю чи Америки. Так говорили на початку ХХ століття. Але не зараз. А вимова російських слів на український манер, додаючи «шо» та «ге» — це не одеська мова, а просто безграмотна російська», — додала представниця Уповноваженого.
Зараз ця тенденція відходить від публічного простору і залишається десь в приватних бесідах, бо апелювання до того, що це діалект — вже не працює. Як і «у нас все життя були рублі», бо викреслювати 30 гривневих років при середній продовжуваності життя: 63 роки у чоловіків та 73 роки у жінок, як мінімум незрозуміло. Так, це саме той приклад з початку березня, коли відвідувачка готелю влаштувала шоу щодо немодної української, вічних рублів та своєї матері у селі, якої вона стидається. І саме та, яка потім вибачалась
Як додала Ярослава, ми насправді побачили надзвичайно яскравий приклад людини, зараженої російською пропагандою. Так дається взнаки російська музика, фільми та культура. Ти говоритимеш рублі, якщо щодня цю мову всотуєш не скільки від оточення, а від продукту, який споживаєш.
«Ми, українці, все ж є народом постколоніальним, як не крути, і минуло хоч вже 30 років, одужання поступово відбувається, але відбиток на світогляді та ментальності залишився. Для постколоніальних народів характерне явище культурного плазування – колонізований народ сприймає мову та культуру свого колонізатора як щось краще. Наративи Радянського союзу говорили про українську, яка не годиться ні для чого серйозного. Наприклад, Григорій Квітка-Основ’яненко написав “Марусю” – повість, яка стала першим твором сентименталізму, посперечавшись зі своїм другом, що зможе українською створити якийсь серйозний твір. І це був початок XIX століття. Пізніше були Тарапунька и Штепсель, а потім і сітком про няню Віку. Це приклади меншовартості, що всі тут неосвічені, дурні і недалекі, які приїжджають до великої москви. Така собі російська адаптація американської мрії”, — коментує експертка.
Віктимна поведінка україномовних
Питання мовного булінгу досить відносне, бо одна справа, коли йде порушення мовного законодавства, а інша — побутове життя. Створилась певна субкультура бідкання у соціальних мережах на важку долю україномовних у таких містах як Одеса.
«Подібним світоглядом і ставленням вони несвідомо заганяють себе в мовне гетто, постійно «потерпаючи» за свою позицію спілкуватися українською. І як наслідок повторюють цим самим пропагандистську тезу про те, що українській мові не місце в Одесі, несуть в маси ідею того, що українськомовним тут важко і страшно, тому свою мову краще залишити при собі, гостям міста і тим, хто хоче перейти на українську», — відзначила співрозмовниця.
Чи можна стверджувати, спираючись на одну-дві історії, що це типова ситуація у місті? Напевно, що ні, бо так само можна знайти одну-дві історії підтримки оточення та легкого переходу на мову у побутовому житті. Проте це бідкання створює певний образ, здебільшого у мережі, той самий — про ватну Одесу. Після того, як російська мова не вберегла одеситів від ракет, позиція містян, навіть радикальних, сильно змінилась.
«В Одесі ситуація далека від ідеальної, але порівнюючи з тим, що було тут 10 років тому — небо і земля. А що таке 10 років для розвитку суспільства і формування суспільного світогляду? Місто, якому десятками років насаджувалася роль “сталіци Наваросіі” із супутнім втягуванням в парадигму російської мови і культури, не може за одним махом чарівної палички защебетати українською. Одеситів, яким роками у вуха п’ятою колоною кремля нашіптувалося “какаяразніцанакакомязикє” і страшні бабайки про “ущємлєніє рускагаварящіх”, ще якийсь час буде тригерити від мовного питання. Але ми працюємо над цим і багато роботи пророблено вже», — написала Ярослава у Facebook.
Маніпулювання російськомовними військовими
Мова — надпростий метод відокремлення свій-чужий. Згадати ту саму паляницю чи інші популярні слова із «паролів». Або щось страшніше: коли українські військові звільнили окуповані території, а люди у підвалах просто не знали, хто до них звертається: свої чи чужі? Таке ж питання до українців за кордоном, розмовляючи російською на вулицях, наприклад Польщі, чи враховуєте, що вас можуть прийняти за росіянина?
«Мова — головна ознака нації і це не пусті слова. Вчені, лінгвісти, філософи довели цю тезу, але яскраво вона проявилась після 24 лютого. 23 лютого деякі засинали, як населення України, а прокидались вже громадянами. Відбулось загострення самосвідомості, національної свідомості», — наголосила Ярослава.
Не здається, що людям, які знаходяться у відносно спокійних областях, використовувати задля своїх маніпуляцій хлопців, що в окопах моляться російською, щонайменше дивно? Бо ті, хто побував на деокупованих територіях, яскраво бачать контраст і окупанти звільнили їх від бажання спілкуватись російською. Проте поки ви не військовий в окопі, навряд чи маєте моральне право апелювати до їхньої поведінки задля свого прикриття. Ярослава поділилась з нами історією: «Питанням дерусифікації я займаюсь з кінця 2016 року. За цей час жодного разу не чула від військових, що я займаюсь маячнею. Тому дратує ситуація, коли до цього вдаються люди, які жодного стосунку до фронту не мають. Тому особисто я вже стала розповідати, що мій чоловік воює вже понад 6 років і підтримує як мої переконання, так і мовний закон… У нас з чоловіком є друг із Дніпра. 24 лютого він був у складі 36 бригади, яка стояла у Маріуполі. Потім був серед тих морпіхів, які проривались у квітні на Азовсталь, отримав кілька поранень. Тоді багато людей загинуло, а він і його побратими потрапили у полон. Його змогли повернути десь за сім місяців. Зазвичай говорить російською, але коли дзвонив моєму чоловіку, то почав мнутись так: «я плохо разговариваю, но я навчусь, я стараюсь». Скажіть цьому хлопцю, що ми займаємось фігнею? Таких прикладів чимало. Військові справді стараються».
Що треба пам’ятати, ми з військовими зростали разом в однакових умовах, навчальних закладах, в тому ж культурному полі. Всі однаковою мірою зросійщені, але тенденція у ЗСУ все ж берегти свою національну ідентичність. Тому, якщо наші службовці стараються, чому ми не можемо?
На противагу російськомовним військовим йдуть україномовні злочинці. Для прикладу ми взяли пост колишнього ексрадника ОП Олексія Арестовича стосовно скандалу із «криптанами із Франика», які влаштовували у Києві секс-вечірки: «Якщо ґвалтівник розмовляв з жертвою українською, чи повинна ця дівчина вважати, що українська – мова агресора і в ній, цій мові, здавна закладені глибокі ідеологічні ґвалтівні патерни». Взагалі потреба пояснювати цю думку, те ж саме, що і роз’яснювати ознаки расизму. Не кожен темношкірий — вбивця, не кожна білявка — тупа, не кожен україномовний — святий. Бо мова — елемент людини, проте вона ніяк не впливає на її виховання, моральні принципи, бажання порушувати правила ПДР, робити дурні чи небезпечні вчинки. До чого тут питання мови, і чому у випадку злочинів на цьому акцентують увагу?
За останні роки українська ожила, більше немає сухого офіціозу та виключно лексикону, яким послуговувався Шевченко. З’явилось багато контенту, який допомагає зайняти мові свою нішу у побутовому житті. Чому ми наголошуємо саме на побутовому житті, бо мова часто опиняється у декоративній позиції, ніби вона експонат у музеї. Українською можна сваритись, торгуватись, доводити теорії, кохати, а також бити, стріляти, вбивати.
«Вона може бути тошнотно-ніжною, а може бути наскільки твердою і міцною, як останній цвях у домовині ворога», — написали у Демократичній сокирі.
Так чому ж ми так навчались і звикли? Чому мова міжетнічного спілкування у болгарів, гагаузів та молдаван у Одеській області — російська? Це все результати політики зросійщення і бажання створити надлюдину під назвою хомосоветікус.
Зросійщення саме у Радянському союзі відбувалось не під соусом, що російська мова краща — її називали мовою міжетнічного спілкування. Тому з часом, коли ця думка огортала наш побут, навчання, роботу — з’явився вираз: «разговаривай на нормальном языке». Зневага до свого — результат системної політики, яка починалась зі шкіл, бо вчителі російської отримували надбавку, більше годин викладання, тобто привілеї. І далі за схемою, у ВНЗ і на виході ми мали «русскоговорящего товарища». Розвиток та зростання було неможливим без російської мови. А наразі кожен, хто хоче у вільній Україні розвивати свою культуру, затаврований, як неонацист.
Мова зазнавала тривалого лінгвоциду через репресії, «Розстріляне Відродження», навчання у ВНЗ винятково російською, формування «гармонійних» правописів і це було, як за часів Петра І, Олександра III, Миколи ІІ так і за чинного їхнього президента. Щоб не бути голослівною, рандомно наведемо кілька історичних подій.
У 1677 році Патріарх московський Іоаким наказав видерти з українських книжок аркуші «не подібні до книг московських». Наступного століття у 1729 році Петро ІІ наказав переписати з української на російську всі державні постанови і розпорядження. Вже у 1847 відбувся розгром Кирило-Мефодіївського товариства й посилення переслідування української мови та культури, заборона найкращих творів Шевченка, Куліша, Костомарова та інших. Для прикладу у 1903 — на відкритті пам’ятника І. Котляревському у Полтаві заборонено промови українською мовою. 2022 рік — перше, що вчинили окупанти у Маріуполі — змінили таблички з назвою міста на російськомовні. Бо для росії мовне питання на часі завжди. То чому для нас це не зараз?
P.S: У цій рубриці немає редакційних статей і матеріал відображає виключно точку зору автора.

Війна
навіщо Росія переоснащує трофейну техніку

У мережі з’явилися фото захопленої росіянами бойової машини піхоти (БМП) M2 Bradley, на якій замість штатної гармати 25-мм Bushmaster M242 встановлено радянську 30-мм гармату 2А72. Таке рішення вельми спірне, оскільки “рідне” знаряддя Bradley істотно перевершує російський аналог за деякими показниками.
Росіяни, ймовірно, проводять випробування гібридної бронемашини з метою її практичного застосування на фронті, пишуть у своєму матеріалі оглядачі The War Zone.
Гармата Bushmaster стріляє боєприпасами 25×137 мм, тоді як 2А72 використовує більший боєприпас — 30×165 мм. Фахівці зазначають, що, на перший погляд, здається, що встановлення більшої і скорострільної гармати може дати перевагу: 2А72 робить до 330 пострілів за хвилину проти 200 у M242. Однак не все так однозначно.
Річ у тім, що 2А72 демонструє низьку стабільність при стрільбі: ствол активно вібрує, що знижує купчастість. Крім того, радянська гармата поступається американській за якістю бронебійних снарядів. Наприклад, Bushmaster M242 здатний використовувати боєприпас M919 зі збідненим ураном, який показує високу пробивну здатність навіть проти важкої бронетехніки. У 2А72 таких боєприпасів немає.
На думку аналітиків Defense Express, основна причина заміни гармати може критися в логістиці. Росія не має як великих запасів 25-мм боєприпасів до M242, так і оригінальних запчастин до американської техніки. Тому навіть частково пошкоджена машина без можливості ремонту або перезарядки втрачає сенс у бойовому застосуванні. Заміна гармати на вітчизняну 2А72 спрощує постачання, але викликає масу технічних проблем.
Наприклад, щоб інтегрувати 2А72 в американську вежу, потрібно повністю переробити механізм подачі боєприпасів, а головне — модернізувати систему управління вогнем. Крім того, обидві гармати проєктувалися з різними прицілами, електронікою та архітектурою. Тому при кустарному встановленні виникає ситуація, за якої стріляти можна буде хіба що “на око”.
Західні експерти вважають, що з урахуванням складнощів переоснащення і відсутності масових постачань, найімовірніше, ці трофейні Bradley будуть використовуватися в інформаційній кампанії. Нагадаємо, в мережі вже опубліковано відео, на яких російські військові нібито проводять навчання із застосуванням захопленої БМП, виконуючи евакуацію поранених і штурм позицій.
Події
Київська опера відкриватиме новий сезон виставою «Патріот»

Як повідомляє кореспондентка Укрінформу, про це розповів після гала-концерту закриття 43-го театрального сезону директор – художній керівник театру Петро Качанов.
На сцені Зіновій Карач та Ольга Жмуріна виконали композицію «Місця щасливих людей» з майбутньої прем’єрної постановки.
У новій рок-опері «Патріот» поєднають хіти легендарних українських виконавців: гуртів «Скрябін», «Братів Гадюкіних», Марії Бурмаки, Тараса Петриненка, Ярмака та Костянтина Москальця (пісня «Вона»). Аранжування створюють відомі українські композитори Борис Севастьянов та Іван Небесний.
У завершальному гала-концерті 43-го театрального сезону було задіяно практично весь склад оперної та балетної труп театру. Звучали переклади українською арій Джульєтти з опери Шарля Гуно і Тоски з опери Джакомо Пуччіні, відомих куплетів Мефістофеля з «Фауста» Шарля Гуно, партій з «Дон Жуана» Моцарта та «Богеми» Пуччіні, інші зразки зарубіжної класики.

Артисти виконували твори українських композиторів: Івана Небесного, Євгена Станковича, Юрія Мейтуса, Анатолія Кос-Анатольського. Глядачі побачили балетні сцени з «Історій у стилі танго», «Лускунчика Гофмана», «Майської ночі», «Сойчиного крила».
Упродовж 43-го театрального сезону Київська опера на Подолі успішно представила чотири прем’єри, повідомили у театрі. Це вистава українського композитора, дві постановки світової класики і дитячий проєкт.

За два тижні до оголошеної премʼєри 25 грудня 2024 року балету «Лускунчик Гофмана» вітчизняного композитора Івана Небесного було розпродано квитки на майбутні 17 вистав.
Вперше пролунала на столичній сцені у Київській опері на Подолі у завершеному сезоні комічна опера «Фальстаф» композитора Джузеппе Верді. Полюбилася глядачам також комедійна історія в стилі комікс «Весілля Фігаро» Вольфганга Амадея Моцарта.
Ще у 43-му сезоні Київська опера на Подолі представила пʼяту виставу проєкту інтерактивних освітніх програм «Музичні класики для дітей та їхніх батьків «Джазова абетка». В ньому задіяні вітчизняний джазовий піаніст Тимур Полянський та 14-разова чемпіонка України, чемпіонка Європи, дворазова чемпіонка світу з американського степу та володарка кубку світу з танців Анастасія Старченко.

Упродовж сезону колектив Київської опери на Подолі активно гастролював. Зокрема, 16 концертів зіграв «The Rock Symphony Orchestra» у таких містах : Діжон, Париж, Шалон-ан-Шампань, Краків, Варшава, Кишинів, Софія, Лодзь, Берлін, Шембері, Ліон, Страсбург, Монпельє, Відень.
Також відбувся гастрольний тур за участі симфонічного оркестру Київської опери найбільшими містами Великої Британії та Ірландії. Показали 79 вистав у таких містах: Ліверпуль, Манчестер, Единбург, Глазго, Оксфорд, Річмонд, Вулвергемптон. Представляли «Мадам Батерфляй» (Джакомо Пуччіні), «Богема» (Джакомо Пуччіні), «Травіата» (Дж. Верді).
Протягом 43-го театрального сезону Київська опера з продажу квитків на вистави передала на потреби ЗСУ понад 400 тисяч гривень.
Як повідомляв Укрінформ, у Національній опері відбувся спеціальний концерт «Музи Пуччіні», де представили творчість італійського композитора Джакомо Пуччіні.
Фото надане Київською оперою
Відбудова
У Росії треба конфіскувати всі заморожені активи і направити на відбудову України

Вартість усіх заморожених російських активів має бути спрямована на відбудову України, яка потерпає від російської агресії.
Як передає Укрінформ, про це в Телеграмі повідомив Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль, інформуючи про підсумки круглого столу «Мобілізація та узгодження внутрішніх державних ресурсів» 4-ї міжнародної конференції ООН з фінансування розвитку.
«Злочин агресії Росії проти України повинен мати фінансову відповідь — справедливе спрямування всієї вартості заморожених російських активів на відбудову нашої держави», – зазначив Шмигаль.
Він розповів про фінансові виклики, з якими стикається Україна через розв’язану Росією повномасштабну війну, та додав, що Україні, щоб надалі боротися, потрібні нові і більш гнучкі підходи до фінансової підтримки.
Шмигаль також зазначив, що за оцінками Світового банку, ООН та Єврокомісії, потреби України у відновленні на найближчі роки вже перевищують 500 мільярдів доларів.
«Ми вважаємо, що створення механізму повної конфіскації російських активів — це найсправедливіший і найефективніший спосіб забезпечити фінансову підтримку України», – наголосив він.
Прем’єр-міністр відзначив, що навіть ці кошти не зможуть повністю покрити всі збитки, завдані війною. Тому Україна пропонує ще одне джерело фінансування відновлення — запровадження спеціального міжнародного збору на російський експорт.
«Це може бути додатковий податок або тариф на імпорт російських товарів — таких як нафта та інші ключові ресурси. Надходження від цього збору могли б поповнювати міжнародний фонд відновлення України. Це справедливо: Росія має заплатити за руйнування, які вона спричинила», – наголосив глава уряду.
Він подякував всім державам, фінансовим установам і міжнародним партнерам, які впродовж останніх трьох років залишаються пліч-о-пліч з Україною.
Як повідомляв Укрінформ, у межах ініціативи Extraordinary Revenue Acceleration (ERA) Канада надала Україні близько 1,7 млрд доларів (2,3 млрд канадських доларів), забезпечених доходами від заморожених активів Росії.
Фото: Шмигаль/Телеграм
-
Усі новини7 днів ago
Ігор Кондратюк приховував службу свого сина через Віталія Козловського
-
Події6 днів ago
Фільм «Notre guerre» Леві є кінематографічним свідченням стійкості українців
-
Усі новини6 днів ago
вчені наблизилися до розгадки значень кіпу (фото)
-
Політика7 днів ago
МЗС України вважає маніпулятивними «національні консультації» в Угорщині щодо членства Києва в ЄС
-
Політика7 днів ago
Зеленський обговорив з сенаторами Конгресу США підтримку України й ініціативу Трампа про припинення вогню
-
Політика6 днів ago
Чернишов подав клопотання про перенесення засідання ВАКС
-
Усі новини6 днів ago
Захист від балістики — у США успішно випробували радар Lockheed Martin
-
Політика6 днів ago
Обрання запобіжного заходу Чернишову перенесли на 27 червня