«2020: Крымская повестка дня власти». Центр журналистских расследований подготовил цикл интервью с руководителями властных структур, в полномочия которых входит регулирование вопросов по крымской проблематике, реализация политики деоккупации полуострова, обеспечение защиты прав и интеграции украинских граждан из Крыма ко всем сферам жизни на свободной территории, расследование преступлений на временно оккупированном полуострове.

В 2019 году в Украине изменилась власть — парламент, правительство, президент и его постоянный представитель в АР Крым. Как изменится государственная политика в отношении оккупированных территорий Крыма и Севастополя? Обо всех ее составляющих и повестку дня на 2020 год говорим с Антоном Кориневичем, постоянным представителем президента Украины в АРК в программе «Вопрос национальной безопасности» (проект Центра журналистских расследований, эфир ТРК Черноморская).

Антон Кориневич, постоянный представитель президента Украины в АР Крым Фото: investigator.org.ua

Валентина Самар: Пане Антоне, отже, що змінилося у реальній політиці держави щодо Криму після зміни влади?  Зазначити, що постійні представники президентів України в Криму за всю українську історію Криму були дуже різними, хоча повноваження Представництво мало одні і ті ж. Все залежало від того, хто призначений на цю посаду і який мандат отримував він від президента. Який отримали ви?

Антон Кориневич: В умовах тимчасової окупації, в яких ми сьогодні працюємо, і в умовах по суті роботи у двох містах – у Києві та Херсоні – ми говоримо про те, що повноваження Представництва так чи інакше були звужені у зв’язку з неможливістю виконувати певні функції.

Ми вбачаємо, що одна з наших основних функцій – це робота в законодавчому полі, тобто робота щодо напрацювання змін до законодавства, робота щодо напрацювання указів президента щодо певних питань, і тут в нас є вже напрацювання.

Безумовно, це і моніторинг ситуації на півострові, моніторинг порушень прав людини. Це робота зі зверненнями внутрішньо переміщених осіб, мешканців Криму, ми постійно з тим стикаємося і намагаємося допомогти.

Але так чи інакше ми приходимо до того, що той же самий закон України про представництво президента в Криму нам потрібно змінювати. Нам потрібно вносити туди окремий розділ про роботу органу в умовах тимчасової окупації. Я думаю, що найближчим часом ми цей проєкт закону покажемо, зокрема, і Офісу президента, для того, щоб він поглянув на нього і вирішив, чи можна його вносити до парламенту.

Тобто в тій ситуації, коли орган знаходиться не в Сімферополі, ми говоримо про те, що ми намагаємося робити все, щоб допомагати сприяти кримчанам у захисті їх прав на материковій частині України і максимально спростити для них всі сервіси і структури.

Валентина Самар: Ви були призначені президентом 25 червня, тобто на цій посаді вже понад півроку. Які ви визначаєте для себе досягнення – свої особисті і Представництва? Це особлива структура, яка не входить до Офісу президента, поза тим в цій царині кримське питання за вами?

Антон Кориневич: Так, і ми дуже тісно співпрацюємо з Офісом президента саме у зв’язку з тим, що кримські питання віднесені до нашого ведення.

Перш за все, я дуже радий, що нам вдалося сформувати команду однодумців в керівництві Представництва президента України в АРК. Нас троє, ми дивимося в один бік, мої заступниці є абсолютно фаховими і професійними колегами, які щиро і ідейно мотивовані на те, щоб змінити ситуацію на краще. Це не досягнення роботи, але це велике досягнення, що нам вдалося залучити до команди таких фахових і професійних колег.

Щодо конкретних досягнень, то я думаю, що дуже добре, що ми нарешті ухвалили новий указ президента про Представництво, який почав діяти у жовтні 2019 року. Ним збільшено повноваження цього органу, зокрема щодо дій у заходах на міжнародній арені. А це і напрацювання ідеї в концепції щодо перехідного правосуддя. Крім того, це і те, що ми так дуже лагідно прописали, що ми займаємся і містом Севастополь теж, а не тільки АРК, і не забули про Севастополь в жодному разі.

Крім того, ми брали участь у напрацюванні певних законодавчих змін і змін інших нормативно-правових актів. Зокрема, це проєкт Закону України про соціальний і правовий захист осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України – так званий законопроєкт про політв’язнів. Він знаходиться зараз в Офісі президента, і дуже сподіваємося, що незабаром він буде внесений у Верховну Раду.

Ми також брали участь у всіх процедурах по виплатах коштів політв’язням, тобто у напрацюванні відповідної постанови Кабінету Міністрів, яка вже діє. Ми є учасниками відповідної робочої групи.

Валентина Самар: А ви можете перелічити так само багато з того, що люди можуть «потримати в руках»? Що матеріалізовано? Ви брали участь у розробці законопроєкту щодо «політв’язнів», і це чудово, тому що ганебно те, що його досі немає. В нас немає досі статусу військовополоненого, політв’язня і так далі. До цього часу немає міжнародного майданчику з обговорення кримської проблематики. Я не кажу про переговори з Російською Федерацією, але має бути якась міжнародна платформа. І я не маю на увазі ОБСЄ чи Генасамблею, де раз на рік приймаються резолюції по Криму. Цього вже замало, це не працює. Отже, що зроблено такого, що можна вже відчути на собі?

Фото: investigator.org.ua

Антон Кориневич: По-перше, дозвольте відреагувати на дві ваші тези. Безумовно, те, що немає статусу військовополоненого і політв’язня – це неправильно, і як раз отой проєкт закону врегульовує ці питання, він надає відповідні статуси і говорить, що конкретно держава повинна з ними робити.

Щодо міжнародного майданчика по Криму. Минулого тижня ми зустрічалися з віце-прем’єр-міністром з європейської та євроатлантичної інтеграції Дмитром Кулебою і в нас є певні ідеї. Я не хотів би їх наразі оголошувати, тому що ми домовилися з ним, що ми спочатку напрацюємо відповідний механізм, а вже згодом ми зможемо говорити на публіку, про що ми домовилися. Адже — так, міжнародний майданчик потрібен. Вочевидь, він може починатися без Російської Федерації, і таким чином ми можемо рухатися далі.

Щодо того, що люди можуть відчути на собі. Це те, що ми сприяли ініціативі президента України і Херсонської обласної державної адміністрації щодо реконструкції КПВВ на в’їзд в Крим. Ми вважаємо, що це дуже важлива робота, яку координувала Херсонська ОДА, але ми постійно були в контакті і постійно напрацьовували різні речі. Зараз ми врегульовуємо певний стандарт щодо КПВВ — те, що має бути на КПВВ обов’язково. Це ми робимо в контакті з місцевою владою, з Міністерством з питань тимчасово окупованих територій. Це і аптека, і обмін валют (чи банк), тобто той мінімум послуг, який має держава надати на цих КПВВ.

Ми також дуже часто допомагаємо кримчанам у їхніх потребах у сервісних послугах, коли їм потрібно щось отримати від держави Україна, або, наприклад, батько-політв’язень, знаходиться в ув’язненні, а нам потрібно забезпечити в’їзд і виїзд на тимчасово окуповану територію. Таких історій дуже багато, ми про них навіть не повідомляємо.

У 2020 році ми собі запрограмували певний план роботи, який ми хочемо виконати.

Валентина Самар: Це дійсно жирний плюс, який варто виділити – це реконструкція КПВВ, це наближення людей до людських норм. Але робота не закінчена. Немає відкритої сервісної зони на КПВВ «Чонгар», і ми не змогли знайти відповіді на питання – чому? Щось кажуть про те, що ніяк не розберуться, на чиєму ж балансі будуть знаходитися ці новобудови.

КПВВ «Чонгар» Фото: IPC-Генічеськ

Антон Кориневич: Сервісні зони заплановані на КПВВ «Каланчак» і на КПВВ «Чонгар». На КПВВ «Каланчак» така зона вже побудована, питання в тому, що дійсно вона має почати функціонувати повноцінно. На КПВВ «Чонгар», я думаю, що все буде добре, тому що там запланована дуже потужна і солідна зона. Я знову ж таки не хочу про це говорити, бо це більше справа Херсонської ОДА, але, якщо вірити тому, що ми бачили в проєкті, то там має бути сервісна зона, потужніша, ніж на КПВВ «Каланчак». Тож, я думаю, коли пройдуть певні моменти з ліцензуванням, з дозволами та іншими речами, все має бути добре.

Валентина Самар: І дуже хотілося б, щоб скоріше були легальними автобусні рейси. Якщо з таксистами і приватними перевізниками працюють вже на місцевому рівні, в контексті автобусів поки немає роботи, і її не може бути, поки нам не відкриті автостанції.

Антон Кориневич: На КПВВ «Каланчак» приміщення для автостанції вже є, питання тільки в тому, коли воно буде повноцінно функціонувати. Я думаю, що найближчим часом – обов’язково.

Валентина Самар: Найближчим часом – це коли?

Антон Кориневич: Я не можу за це відповідати, оскільки це не повністю наша компетенція, але це обов’язково буде зроблено.

КПВВ «Каланчак» на адмінкордоні з Кримом Фото: kmu.gov.ua

Валентина Самар: В уряді Олексія Гончарука було ліквідоване міністерство з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб, і було ліквідоване міністерство інформаційної політики. І там, і там величезний пласт роботи провадився для окупованих територій і Криму, зокрема. Наразі у МінТОТ, яке приєднали до міністерства ветеранів, багато питань провисли, а деякі просто заморожені. Зі слів президента на зустрічі з прем’єр-міністром, де він говорить, що ці  міністерства треба знову розділити, виходить, що ми можемо повернути ситуацію назад. А яка позиція представництва президента? Треба роз’єднувати зараз це гібридне велике міністерство, щоб було більше конкретної адресної роботи з окупованими територіями?

Антон Кориневич: Я думаю, що це питання не про назви і про об’єднання, а це питання про ефективну роботу. Ми працюємо понад півроку і вже вибудували ефективне співробітництво з цим міністерством. Багато спільних речей зроблено нами разом, наприклад, там сама постанова про політв’язнів та порядок, який запроваджений цією постановою. Це і ідея щодо захисту прав та інтересів кримської єпархії Православної церкви України. Це і питання щодо нерезидентства кримчан, яке було підняте пані Тамілою Ташевою (заступниця представника президента – ред.), і, відповідно до її ідей, пан прем’єр-міністр надав певне доручення міжвідомчій робочій групі. Тобто, насправді, ми з Міністерством відпрацюємо ефективно.

Ми розуміємо, що ідеологічно питання ветеранів і питання тимчасово окупованих територій – це різні питання. Але нас цікавить — хто працюватиме. Зараз з командою міністерства в нас вибудована ефективна співпраця.

Валентина Самар: Ми дуже раді, що ви спрацювалися, але нас цікавить оцей меседж президента про розділення міністерств. Площа роботи була все-таки більшою у МінТОТі, і це також було ключове міністерство, яке займалося санкційною політикою.

Антон Кориневич: Так, безумовно, ідеологічно це різні речі – ветерани і окуповані території.

Валентина Самар: Тобто своєї позиції у вас немає?

Антон Кориневич: Ні, наша позиція в тому, що ідеологічно це різні напрямки, і дійсно це можуть бути різні центральні органи виконавчої влади. Але для нас важливо, що зараз з командою міністерства з питань ветеранів, тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб в нас дуже ефективне співробітництво. Тож, нам би хотілося, щоб люди залишалися працювати і щоб ми з ними продовжували те, що почали.

Валентина Самар: Президент називає санкції найголовнішою зброєю дипломатії. Це він заявляв на форумі YES. Але для активізації санкційної політики нічого зроблено в останні місяці не було. За 2019 рік було тільки одне занесення нових фігурантів до санкційних списків — ще в березні. Після цього РНБО жодного разу не розглядало питання санкційної політики. В чому річ?

Антон Кориневич: Там є питання, наприклад, щодо того, що існувала міжвідомча робоча група під егідою міністерства юстиції. Потім це питання нібито міністерство юстиції захотіло перекинути в міністерство економіки.

Валентина Самар: Це ви зараз розповідаєте про новий законопроєкт?

Антон Кориневич: Ні, тут можна сказати, що існує певною мірою ситуація — лебідь, рак і щука. Тобто в цьому питанні не вистачає координації, і, безумовно, питання санкцій є складним.

Валентина Самар: Так а що координувати? Ніякої роботи взагалі не робиться?

Фото: investigator.org.ua

Антон Кориневич: Ми зі свого боку піднімали ці питання перед різними органами виконавчої влади щодо того, що нам потрібно активно працювати з санкціями, адже дійсно цей механізм сьогодні провисає. Ми це чудово розуміємо. Тож, питання в тому — коли ми зможемо сісти і почати ефективно працювати по санкціях.

Валентина Самар: Не тільки коли, а й хто буде драйвером цього процесу?

Антон Кориневич: Ми готові бути фасилітатором – готові сприяти будь-якому співробітництву. Насправді, певна робота ведеться, наприклад, щодо претензій до Російської Федерації у судових справах, і Представництво теж вперше буде залучено до цієї роботи. Я думаю, що ми ці питання будемо опрацьовувати. Зараз треба зрозуміти, хто і що в цьому контексті робить.

Валентина Самар: Так давайте зорганізуємо цей процес, зберемо якийсь круглий стіл чи якусь закриту зустріч експертного середовища, тих людей, які займалися санкційною політикою. Ви прекрасно знаєте, що саме з експертного середовища, з журналістських розслідувань виникали цілі санкційні пакети. І цією роботою адресно займалися в МінТОТ.

Антон Кориневич: Безумовно, і це питання щодо санкцій ми також піднімали на робочій зустрічі, яку ми провели з лідерами кримськотатарського народу 9 січня. Там є одна з пропозицій, яку вніс шановний пан Мустафа Джемілєв, що треба залучати представників представницького органу кримськотатарського народу і створити робочу групу щодо питання санкцій. Ми нещодавно про це з ними говорили, тож ми це будемо реалізовувати обов’язково.

Валентина Самар: Пане Антоне, окрім того, що ви очолюєте представництво президента, також є членом комісії з питань правової реформи і очолюєте робочу групу, яка займається питаннями реінтеграції тимчасово окупованих територій. Які законопроєкти напрацьовуються, які концепції сьогодні обговорюються? Чого чекати у 2020 році саме з цих структур?

Антон Кориневич: Перше, що ми вже зробили у 2019 році, – ми завершили роботу над концепцією національної моделі перехідного правосуддя – Концепція захисту прав людини в умовах збройного конфлікту. Вона сьогодні знаходиться на розгляді в Офісі президента, і ми сподіваємося, що звідти вона вийде у певній нормативно-правовій формі, наприклад, Указом президента.

Також робоча група з реінтеграції тимчасово окупованих територій долучалася до роботи над законопроєктом про політичних в’язнів. Тобто саме з робочої групи він вийшов у фінальному варіанті і пішов на Офіс президента, де зараз знаходиться на розгляді. І колеги, які адмініструють роботу комісії, говорили про те, що наша робоча група є однією з найбільш активних.

Що ми запланували на 2020 рік? Багато речей. Там є речі стратегічно важливі, і це зокрема продовження роботи над тріадою законів про корінні народи, про статус кримськотатарського народу та про відповідні зміни до Конституції України. Це і технічні питання щодо підсудності справ, певних прав органів прокуратури щодо розслідування справ, що стосуються злочинів, скоєних на тимчасово окупованих територіях. Це і питання, які стосуються розробки плану заходів на виконання моделі концепції перехідного правосуддя. Бо концепція сама по собі є досить рамковим документом, вона передбачає затвердження плану заходів і конкретного переліку нормативно-правових актів.

Я хочу сказати про нашу робочу групу, що вона справді є дуже хорошим міксом людей, які працюють в державних органах, в академічному середовищі, в громадському секторі. Ми провели в грудні-січні два стратегічних планування, і я думаю, що у 2020 році ми декілька ініціатив внесемо на розгляд президента України.

Валентина Самар: Три напрямки, пріоритетні для вас — те, чим ви займатиметеся кожного дня у 2020 році?

Антон Кориневич: Перше – законодавча робота і робота над іншими нормативно-правовим актами. Друге – інформаційно-комунікаційна складова щодо всього, що стосується Криму. Третє – підтримка мешканців Криму, внутрішньо переміщених осіб з Криму, і, безумовно, підтримка освітніх культурних проєктів кримськотатарського народу на підконтрольній Україні території.