Війна
Історії підприємців з Одеської області, які користувались кредитуванням під час війни
Станом на 30 січня 2023 року через війну 80% компаній зіткнулися з падінням бізнесу. Проблем та випробувань багато: переривання робочих процесів, складнощі планування, накопичена втома співробітників, зростання витрат, варто лише згадати про блекаути; і все впирається у грошову потребу. Великі або вже розвинуті підприємства переважно орієнтуються на кредитний ресурс, хоч і на противагу грантовій підтримці, його треба повертати. «Дайджест Одеси» поспілкувався з трьома керівниками підприємств в Одеській області, аби вони поділились своїм досвідом участі у програмі «Доступні кредити 5-7-9%» в умовах війни.
Кредитування бізнесу
Взагалі урядова програма «Доступні кредити 5-7-9%» стартувала 1 лютого 2020 року. У її межах діють три відсоткові ставки (залежно від дати заснування бізнесу та його розміру (річного обороту): 5% річних — якщо виторг до 25 млн гривень і створюються мінімум 2 робочих місця протягом першого кварталу; 7% річних — для бізнесу з виторгом до 25 млн гривень; 9% річних – для бізнесу з виторгом до 50 млн гривень.
Програма стала чарівною паличкою, бо загалом кредитування бізнесу у війну — ризик для обох сторін. У березні 2022 року Кабінет міністрів прийняв рішення про запуск безвідсоткового кредитування бізнесу на час війни. Як заявив прем’єр-міністр Денис Шмигаль, уряд знімає всі обмеження по програмі «5-7-9».
«Будь-який український бізнес, якому потрібна підтримка, зможе отримати кредит за пільговими умовами. Максимально сума кредиту збільшується до 60 млн грн. На час воєнного стану та ще місяць після його завершення ставка по кредитах буде нуль відсотків. Відсотки за тих, хто хоче вести бізнес, сьогодні буде сплачувати держава. Після воєнного стану відсоткова ставка по цій програмі буде не більше 5 відсотків», — сказав Шмигаль, додавши, що також прибираються обмеження, які стосувалися бізнес-плану чи робочих місць.
Через рік з метою скорочення державних видатків уряд скасував компенсаційні ставки за кредитами на рівні 0% річних, повернувшись до початкових умов цієї програми.
Однак, програма «Доступні кредити 5-7-9%» тепер передбачає:
– по кредитах на інвестиційні цілі встановлення компенсаційної ставки для середніх та великих підприємств 9% річних з можливістю зменшення за умови створення нових робочих місць до 7%;
– по кредитах на інвестиційні цілі встановлення компенсаційної ставки для мікро та малих підприємств на рівні 7% з можливістю зменшення для інвестиційних кредитів до 5%;
– встановлення компенсаційної ставки 9% для кредитів на поповнення обігового капіталу для всіх підприємств.
З початку 2023 року станом на 8 травня банки видали бізнесу 8 тисяч кредитів на 28,3 млрд грн. Найчастіше кредитуються за програмою підприємства, що працюють у сферах сільського господарства, торгівлі та виробництва, промислової перероблювання. Серед регіонів лідерами за сумами укладених кредитних договорів є Львівська, Одеська, Дніпропетровська, Харківська, Київська, Вінницька області та м. Київ.
Ми спілкувались із підприємцями, які отримали кредити за програмою у ПриватБанку, працюють в Одесі та області.
Ветеринарна клініка «Дар», Євген
Клініка працює з 2010 року, за цей час з підвалу на 75 кв. м. збільшились до двоповерхового приміщення, зі стаціонаром для домашніх тварин. Після вторгнення, розповідає Євген, було багато людей, яким потрібна була вакцинація та документи для виїзду з домашніми улюбленцями. А на фоні стресу тварини стали хворіти частіше, тому попит є. Вдалось не скорочувати персонал і навіть набрати новий, проте неможливо уникнути економічних проблем, викликаних війною.
«Із вторгненням сильно впали заробітки та зарплати. Деякі постачальники мали перебої, до того ж частина товарів була з Росії. До нас досі ходять бабусі і шукають московський препарат. А ти знову і знову їм пояснюєш, що це мало того не зовсім доказово, до того ж і московське. А блекаут зараз мені здається якимось сном, бо цей період у щоденному стресі ніби не міг бути реальністю. Я все планував купівлю генератора і тут сталось перше відключення, а у нас тварини підключені до кисневих концентраторів. В останні хвилини роботи Старокінного ринку за скажені гроші придбав нам генератор на 5 кв. І звісно дуже багато грошей йде на заправку, а ще щодня думаєш хоч би він не зламався. У підвалі немає вікон, а там стаціонар, хірургія, рентген та ординаторська. Тому ходили всі з ліхтариками на лобі», — розповів Євген.
За його словами після вторгнення Українська асоціація ветеринарів об’єдналась, з’являлись гранти та інші способи сприянню роботи. Вакцинація, стерилізація, чипування тварин проводилось безкоплатно для громадян, а для компанії частково компенсувались. Наразі допомога зосереджена на безпосередньо постраждалих від воєнних дій або тих, хто релокував свій бізнес з окупованих територій. Проте це була значна допомога, бо населенню важкувато платити, але хто у такому випадку допоможе тваринці?
За кредит підприємець планує оновити філіал на ветеринарну амбулаторію, де проводитиметься огляд, УЗД, операції та перебування у стаціонарі. Рентген не зможуть поставити через обмеження безпосередньо у приміщенні.
«Я тільки-но отримав кредит, це 1 880 000 грн під 9%, на жаль, не встиг податись за 0%. Заявка не складна і не схожа на грантові, а під боком є співробітник банку. Вказуєш всі свої активи, розказуєш про бізнес, відповідаючи на чіткі питання. Тобто все просто, єдине з чим можуть виникнути проблеми — відсутність заставної нерухомості, яка має бути вищою за суму кредиту. Ще не почав витрачати, але ці гроші підуть в українські компанії, в яких я купуватиму обладнання. Набиратиметься і персонал: лікарі, адміністратори, прибиральниці. Планується від 6 до 10 робочих місць, тому подаватимусь і на державний грант «Єробота». Чому б не взяти гроші на розширення бізнесу, які потім виплатиш у вигляді податку? А, якщо порівнювати кредит із грантом, то це трохи не ті гроші. Зараз мені пропонують гарний УЗД-апарат, який коштує 1 170 000 грн. Тому на грант у 300 тисяч, мало що можна придбати у межах нашої діяльності», — додає підприємець.
Агрофірма «Евріка», Олександр
Компанія на ринку давно і зареєстрована в 1997 році. Основний вид діяльності — виробництво продуктів, зокрема вирощування свіжих овочів, виготовлення плодоовочевих консервів торгової марки «З бабусиної грядки». Починали з вирощування помідорів, взявши в оренду поле площею 42 гектари. Консервація проводиться за класичною технологією без використання синтетичних консервантів, барвників, ароматизаторів, ГМО. Підприємство має понад дві тисячі гектарів поливних земель та консервний завод з перероблення власної сільгосппродукції. І працюють лише із власною сировиною.
Як розповідає один із засновників Олександр: «Наші колеги в інших областях постраждали більше та серйозніше. Ми зіштовхнулись з певними дефіцитами, наприклад, минулого року не було склобанок. А також проблеми із продажем зернових, інфляційні процеси, вартість на газ та паливо, мобілізація працівників. Наша продукція безпечна, бо ми не використовуємо ніяких хімічних домішок. Поруч із заводом маємо фірмовий магазин де є і експериментальна продукція. Крім того, люди можуть повертати скляну тару від наших товарів і це досить вигідно. Ми радимо так робити. Вирощування овочів — наша основна діяльність, проте для сівозміни вирощуємо зерно і ріпак».
Агрофірма чинне та досить велике підприємство, кредитами користуються часто. Процедуру пройшли швидко, легко, безболісно. За кілька мільйонів, які отримали від банку, придбали новий трактор, що і планували ще до вторгнення.
«Ми маємо великі потреби, тому завжди перебуваємо у пошуку схожих програм, регулярно спілкуємось із банками і це велика поміч. Свого часу користувались грантами, брали участь у конкурсах від Одеської обласної адміністрації, перемагали. Наприклад, одного разу нам покрили 50% кредитної ставки. Тоді зробили модернізацію виробничої котельні. Наразі, спілкуючись з колегами, бачу, що всі активно працюють і напрямках державних чи міжнародних програм. Ми велике підприємство, тому не завжди і потрапляємо під категорії грантів, та і умовні 100 тисяч гривень не покриють потреби. Але бачу, що колеги користуються. І чому б не робити цього, якщо допомога піде усім на користь? А якщо якийсь раз не вийде, то буде інший», — відзначає засновник.
Antimoskowskaiy Braids, Ольга
Ольга підприємиця вже близько трьох років, має інтернет-магазин афрокучерів, канекалон та інших матеріалів і перукарню. Минулого року магазин став одним із найбільших в Україні щодо наявності матеріалів саме для брейдингу, афроплетіння та такого плану зачісок. Тоді стався великий дефіцит матеріалів, тому що частина закуповуватися у нашого сусіда. Почались пошуки аналогів та постачальників, купівля в Китаї, США, з’явились і українські виробники.У приміщенні поєднана студійна частина та склад. Найманих працівників немає, проте чотири майстрині орендують місце і також сплачують податки.
Підприємиця отримала 940 тисяч гривень під 9% строком на три роки. Частину грошей вже витратили на сигналізацію та охорону, крісло, додаткові стелажі на склад, незабаром полагодять стелю.
«Головна умова цих коштів, що я маю витрачати виключно на рахунок ФОП і на потреби бізнесу. Зазначу приємний момент, що жодного разу при замовленні товарів чи послуг не стикнулась із труднощами щодо оплати на розрахунок. Тобто більшість працює офіційно і справді зі сторони податкової для цього створені всі умови. Якщо є бажання просити чи вимагати від держави, то потрібно працювати і сплачувати податки. У всіх є права і до того ж обов’язки. Якби я не працювала понад 3 роки офіційно і коштообіги не проходили через офіційні рахунки, то я б не отримала цей кредит. Цими грошима я не можу розрахуватись з постачальниками з Китаю чи Америки, бо програма орієнтована на допомогу українського ринку, щоб наші підприємства могли працювати та розвиватись. І це правильно, тому кредитні гроші витрачаю на внутрішні закупівлі та поточні витрати, а зароблені кошти — на зовнішні», — відзначила Ольга.
Спікер додала, що наразі не спостерігає падіння попиту чи виробництва. Із замовлень та роботи майстринь відзначає, що активність більша відповідно до цього ж весняного періоду карантинного 2020 року. За її спостереженнями, падіння натхнення було хіба що перший місяць після вторгнення. Люди намагаються робити те, що і раніше, щоб не втрачати можливість робити звичні речі. Це допомагає рухатись, жити та відчувати себе сильними. Тому треба працювати.
Як розповідає директорка: «У процедурі отримання кредиту багато залежить від співробітника банку. Може мені пощастило, але банкір працював, ніби для себе. Це постійна підтримка і я не відмітила ніяких труднощів, до того ж все цифрове і саме від мене ходіння по різних інстанціях із збиранням папірців — не було».
Стабільність бізнесу у неконтрольованій ситуації
Досвід війни з 2014 року та обмеження, пов’язані з COVID-19 навчили підприємців готуватись та думати про майбутнє. І як не крути, кожен бізнес пов’язаний з політикою, тому мотивація боротись за незалежність дала сильний поштовх триматись за свої проєкти. Наразі є безліч можливостей залучати іноземних партнерів та розширювати бізнес-спільноту задля того, щоб встояти. І це стосується, як великого, так і малого бізнесу, хоч і здається, що останній досить гнучкий.
Найзначніша проблема — війна і це аксіома. А потім вже йдуть похідні від дій агресії рф та воєнного стану: перебої з електроенергією, зниження купівельної спроможності, звуження ринку, інфляційні процеси, розриви логістичних ланцюжків. Дії держави націлені на стабільну роботу банківських систем, релокацію підприємств у безпечні місця, фінансову підтримку ФОПів, залучення працездатного населення — все це кроки до більш-менш контрольованої ситуації.
На порталі «Дія.Бізнес» є інформаційний розділ про державні та донорські програми, приватні ініціативи підтримки підприємців в умовах війни, що допоможуть зберегти бізнес, робочі місця та підтримати економіку України.
Ми маємо продовжувати працювати, як відомо, битви виграє армія, а війну — економіка.
На Запорізькому напрямку російські війська наразі мають достатню кількість сил і засобів, однак ознак суттєвого поповнення особового складу противника не спостерігається. Водночас 69% його військовослужбовців мають судимість.
Про це Укрінформу повідомила речниця Угруповання військ (сил) «Південь» Анастасія Шевченко.
«На Запорізькому напрямку противник наразі має достатню кількість сил і засобів. Водночас ознак суттєвого поповнення його особового складу не спостерігається», – заявила вона.
За словами Шевченко, найбільшу частку особового складу противника на цьому напрямку становлять військовослужбовці віком від 31 до 40 років – 36%. Ще 31% припадає на військових віком від 21 до 30 років, 24% – на військовослужбовців віком від 41 до 50 років, а 9% – на військових віком від 18 до 20 років.
«Водночас варто зазначити, що 69% особового складу противника мають судимість», – додала речниця.
Аналіз мотиваційних чинників, за даними Шевченко, свідчить, що 31% військовослужбовців підрозділів ЗС РФ долучилися до служби з метою уникнення кримінальної відповідальності, 26% проходять службу за контрактом, 24% стали до лав противника для покращення матеріального становища, а 13% – за призовом під час мобілізації. Ще 6% припадає на інші мотиваційні чинники, які розвідники не уточнюють.
Як повідомляв Укрінформ, на фронті минулої доби, 20 вересня, були зафіксовані 238 бойових зіткнень Сил оборони України з російськими загарбниками.
Фото: АрміяInform
Як реактивні дрони змінюють правила повітряної війни і чому швидкі перехоплювачі — лише частина рішення
Росія зробила свої ударні дрони швидшими. Для української ППО це означає не просто нову характеристику чергової модифікації «Шахеда» і не лише потребу в ефективному засобі протидії. Адже навіть тоді, коли протиповітряні підрозділи матимуть достатню кількість зенітних боєприпасів, здатних наздоганяти реактивні БпЛА ворога, проблема, про яку нині мало говорять, нікуди не зникне.
Час.
Для ППО на ухвалення рішень і перехоплення реактивних цілей під час масованих атак часу залишатиметься надто мало.
Про новий виклик, який постає внаслідок застосування Росією швидкісних дронів, та про логіку його подолання — в аналітичних нотатках Укрінформу.
ВІД ЕКЗОТИКИ ДО МАСОВАНОГО УДАРУ
В останній місяць літа РФ застосувала проти України понад 2500 реактивних безпілотників. Про це 30 серпня повідомив радник Президента України з питань розвитку технологічних напрямів оборони Сергій Бескрестнов. У липні їх нарахували близько 1500, за місяць — приріст на тисячу.
Тут важлива не тільки цифра. Реактивний дрон перестає бути екзотичною новинкою й стає частиною масованого, комбінованого удару. До того ж, за словами Бескрестнова, такі апарати росіяни запускають майже одразу після виробництва, а це, крім іншого, означає, що зростає й сам темп повітряної кампанії.
Україна вже проходила через подібну зміну правил гри. Коли ворог почав масово застосовувати дешеві іранські безпілотники, стало зрозуміло, що відповідати на кожен «мопед» дорогою й дефіцитною зенітною ракетою неможливо. Так з’явилися мобільні вогневі групи, а згодом і безпілотники-перехоплювачі.
Логіка цих рішень була простою і зрозумілою: дорогий засіб не варто витрачати там, де ціль можна знищити дешевшим. Цією логікою варто скористатися знову, але вже за жорсткіших умов: засіб має бути не лише дешевим — він має встигати до цілі.
Наразі з цим викликом доводиться боротися «дідівським» способом — відбивати атаки реактивних дронів за допомогою винищувальної авіації та ЗРК.
Але ще 24 серпня начальник управління комунікацій Командування Повітряних сил Юрій Ігнат заявив, що Україні бракує ракет, причому не лише для Patriot, а й для інших наземних та авіаційних платформ ППО. Тож створення власних реактивних дронів-перехоплювачів стало критично важливим.
Наприкінці серпня міністр оборони Євгеній Хмара повідомив, що Україна має чотири потенційні перехоплювачі реактивних «Шахедів», які пройшли польові випробування. Наступне завдання — довести ці рішення до необхідного рівня й масштабувати виробництво до тисяч одиниць.
Поки що про всі чотири рішення відомо небагато. Публічно відомо про Alexa Spatium — перший український реактивний перехоплювач, прийнятий на озброєння 21 серпня. Він призначений, зокрема, для боротьби з реактивними «Геранями-3», «Геранями-4» та іншими малорозмірними цілями. Серед його переваг у Міноборони назвали високу швидкість, автоматизацію процесів і мобільність. Зокрема, комплекс можна перевозити пікапом. Про решту розробок у відомстві подробиць не розповідають.
17 вересня в коментарі Укрінформу начальник відділу Центрального управління інноваційної діяльності ЗСУ полковник Владислав Волошин повідомив, що Збройні сили України вже випробовують на передовій чотири перспективні моделі безпілотників-перехоплювачів для протидії реактивним БпЛА російських військ, а ще близько десяти виробників випробовують власні розробки. За його словами, йдеться про моделі як із реактивними двигунами, так і з електричною силовою установкою.
19 вересня Президент України Володимир Зеленський повідомив, що Служба безпеки України двічі упродовж доби успішно застосувала новий український перехоплювач проти реактивного дрона «Герань-5».
Тобто робота над створенням швидкісних аналогів P1-SUN ведеться. І це хороші новини. Але між «перехоплювач працює» і «перехоплювачів достатньо для відбиття масованої атаки» — величезна різниця. До того ж є ще одна проблема. Поки Україна створює дешевий засіб проти реактивного «Шахеда», Росія вже готує наступну категорію цілей.
Так, 14 вересня Бескрестнов заявив, що РФ працює над дешевими крилатими ракетами, які, за його словами, мають летіти на малих висотах зі швидкістю 500–750 км/год. За його словами, українська розвідка має дані про контрактування їхнього виробництва у масштабах, зіставних із реактивними «Шахедами». Серед названих ним розробок — «Бандероль», «Дань-Т», «Дань-М» та «Гербера-5».
За оцінкою Бескрестнова, перші масовані застосування такої зброї можуть розпочатися приблизно через п’ять-шість місяців. Отже, з огляду на нинішні реалії та ймовірний розвиток подій, маємо розуміти, що проблема не зводиться до того, щоб створити один досить швидкий перехоплювач. Цілі будуть різними — за швидкістю, висотою, дальністю, маршрутом і характером польоту. І під кожну з них може знадобитися свій засіб.
Це добре видно на прикладі російської атаки 28 серпня. Тієї доби, за даними Повітряних сил, Росія запустила по Україні 96 ударних безпілотників, понад 70 із яких були реактивними. Крім того, в атаці взяли участь сім малогабаритних крилатих ракет S8000 «Бандероль».
ЛОГІКА ЗАХИСТУ
Отже, в одному ударі поєдналися різні за швидкістю, характеристиками та можливостями цілі. Звичайний «Шахед» залишає ППО більше часу на реакцію. Реактивний дрон летить значно швидше і цей час скорочує. «Бандероль» — ще складніша ціль: це малогабаритна крилата ракета з крейсерською швидкістю 520–560 км/год і максимальною — до 620–650 км/год. Дальність її польоту становить до 500 км, бойова частина — до 150 кг. Українська розвідка також повідомляла, що Росія здатна виробляти до 80 таких боєприпасів на місяць.
Більшість засобів повітряного нападу 28 серпня ворог спрямував на українську столицю. ППО знищила або подавила шість «Бандеролей» та 73 дрони.
Але увагу варто звернути не лише на кількість збитих цілей, а й на умови збиття: упродовж однієї атаки ППО отримала одразу кілька різних завдань і змушена була ухвалювати різні рішення одночасно. Повільніші дрони зустрічали мобільні вогневі групи, реактивні уражали доступними швидшими засобами, частину цілей придушували засобами РЕБ, а проти найскладніших застосовували зенітні ракети.
Логіка цієї ситуації підказує й те, що за масованого застосування ворогом різних засобів повітряного нападу недостатньо просто мати різні засоби перехоплення. Треба ще й встигати правильно розподілити їх між цілями. Для цього за кілька секунд необхідно визначити, що саме летить, куди прямує, наскільки небезпечною є ця ціль і який із доступних засобів має найбільші шанси її перехопити. Причому робити це потрібно одночасно для десятків або навіть сотень об’єктів.
Вручну виконати такий обсяг роботи просто неможливо. Оператор не може в реальному часі для кожної цілі окремо зіставляти її швидкість, висоту, маршрут, час до підльоту, характеристики перехоплювача та наявні боєприпаси. Тут потрібна автоматизація.
Причому йдеться не про додаткову функцію чи зручний інтерфейс. Потрібна система, яка бачить усі цілі, збирає інформацію з різних джерел, оцінює їхню небезпеку й допомагає визначити, чим саме зустрічати кожну з них.
Схема роботи при цьому має змінитися: замість простої «виявили — дали засіб — збили» — «виявили — оцінили — визначили пріоритет — вибрали засіб — перехопили».
ЯК ПЕРЕМОГТИ ЧАС
І це не технологія далекого майбутнього. Окремі елементи такої роботи вже використовують у Силах оборони.
Один із прикладів — бойова система DELTA. Вона збирає інформацію з різних джерел в одну цифрову картину, а окремі її інструменти за допомогою штучного інтелекту автоматично виявляють, розпізнають та аналізують об’єкти.
Обсяг інформації, з яким доводиться працювати системі, наочно пояснює, чому без автоматизації вже не обійтися. У липні Міністерство оборони повідомляло, що лише за червень у DELTA було внесено понад 200 тисяч уражень ворожих цілей. Щомісяця цифрова мапа отримує понад 8 мільйонів нових об’єктів, а через систему щодня проходить понад 75 тисяч відеотрансляцій.
За такого потоку даних людина фізично не встигне однаково швидко все переглянути й оцінити. Саме тому автоматизація потрібна не для зручності оператора, а для того, щоб система ППО встигала за швидкістю самої атаки.
Є й конкретніший приклад. У DELTA працює ШІ-платформа Avengers, яка автоматично виявляє ворожі об’єкти на відео. Ще у 2025 році Міноборони повідомляло про середній час такого виявлення — 2,2 секунди.
Звісно, це не система управління ППО і не готовий алгоритм розподілу ракет між повітряними цілями. Але принцип саме той, який потрібен для нового ешелону захисту нашого неба: машина має взяти на себе ту частину роботи, на яку людина витрачає дорогоцінні секунди на перегляд і зіставлення величезної кількості даних.
Інший приклад уже безпосередньо стосується перехоплення «Шахедів».
У червні державний кластер оборонних технологій Brave1 повідомив про бойове випробування на Харківщині технології MaXon Systems, яка автоматизує 95 відсотків процесу перехоплення — від запуску дрона до ураження цілі. Перехоплювач інтегрований із радарним полем, оператор обирає ціль і дає команду, після чого система сама веде дрон до неї, а на фінальному етапі штучний інтелект розпізнає та захоплює «Шахед». Водночас контроль залишається у людини: атаку можна скасувати.
І це вже значно ближче до того, що потрібно для масованого протиповітряного бою.
Але навіть така система вирішує лише частину завдання. Так, вона може автоматично довести конкретний перехоплювач до обраної цілі. Але наступний рівень — вирішити, якому саме перехоплювачу яку саме ціль слід віддати.
ОРЕЛ І РЕШКА ШВИДКОСТІ
Уявімо десятки цілей і десятки доступних засобів. Системі потрібно знати, де перебувають перехоплювачі, яку вони мають швидкість і дальність, скільки їх залишилося, які підрозділи вже отримали завдання, де є мобільні вогневі групи, де працює РЕБ, які комплекси мають ракети, а які вже витратили частину боєкомплекту тощо.
Тобто машина повинна бачити не тільки повітряного противника, а й власну ППО. Лише тоді вона зможе запропонувати оператору: ціль № 1 передати цьому перехоплювачу, ціль № 2 — іншому, ціль № 3 — спробувати придушити РЕБ, а для цілі № 4 залишити ракетний комплекс.
Людина при цьому отримує вже не десятки розрізнених даних, а готову картину для ухвалення рішення. Тож ідеться не про систему, яка сама вирішує, кого знищувати, а про алгоритм, який забирає у людини рутинну роботу з пошуку, зіставлення та сортування інформації і залишає за людиною найважливіше — ухвалення рішення.
Така логіка вже використовується за межами безпосередньо ППО. На початку 2026 року в DELTA запустили Mission Control — цифрову систему управління дроновими операціями. Вона автоматично збирає дані про тип БпЛА, маршрут, завдання та результати місії, а командири отримують картину роботи підрозділів у реальному часі без ручних зведень.
Це важливий досвід для захисту неба. Якщо система може в реальному часі бачити не лише противника, а й власні сили, наступним кроком стає поєднання двох картин: що летить назустріч і чим його можна збити чи знешкодити.
Саме в такому напрямі вже рухається технологічна екосистема навколо «малого ППО».
У червні Brave1 оголосив про співпрацю з Командуванням Сил безпосереднього протиповітряного прикриття. Серед заявлених напрямів — протидія реактивним БпЛА, дешеві ракети-перехоплювачі дальністю три та п’ять кілометрів, дистанційне керування перехоплювачами. Окремо в межах міжнародної програми Brave1 у 2026 році визначено пріоритети для радарів наведення перехоплювачів, БпЛА-носіїв із радарами та автономних систем наведення.
У підсумку реакція на нову загрозу у вигляді реактивних дронів не зводиться до одного чи кількох дронів, які мають бути швидшими за «Шахед». Формується цілий комплекс компонентів: радари, сенсори, зв’язок, автоматичне розпізнавання, наведення, перехоплювачі та людина, яка контролює рішення.
І в цій формулі основним показником є швидкість.
Швидкість російського дрона — проблема, а швидкість українського рішення — спосіб її подолання.
Іван Ступак, Київ.
Фото ілюстративні з відкритих джерел.
Хотів повернутися додому до доньки та знову працювати на землі
Андрій виріс у селі Сторожове Чутівської громади Полтавської області. Як і його дідусь, став механізатором і працював у місцевому фермерському господарстві, розповіла тітка загиблого Надія Тесленко.
“Племінник ріс без батька, тож велику роль у його вихованні відігравали бабуся з дідусем. Андрій виріс трудолюбивим, змалечку допомагав по господарству. Був добряком, людиною, яка ніколи не відмовляла в допомозі іншим. Це підтвердять односельці – вчителі, сусіди. Працював на тракторі, обробляв поля, робив свою роботу сумлінно. На жаль, у молодому віці він втратив маму – моя сестра пішла у засвіти через тяжку хворобу. Вона любила його понад усе”, – каже жінка.
Коли почалися бойові дії на сході України, Андрій потрапив у першу хвилю мобілізації.
“Він служив строкову службу, тож був серед тих, кого викликали першими. Був у АТО протягом року, в 2014-2015-му. Були і контузії, й побачив таке… що потім не давало спокою. Але коли почалася повномасштабна війна, сказав мені телефоном: “Якщо прийде повістка, я піду, ховатися не буду, я ще не забув, як тримати автомат у руках””, – згадує пані Надія.
Андрія мобілізували у липні 2023 року. Він служив у 44-й окремій механізованій бригаді. Боронив Донеччину, зокрема, Часів Яр. Двічі мав осколкові поранення й після лікування повертався у стрій.
На початку серпня 2025 року зв’язку із захисником не стало, розповідає донька Аліна.
“Так бувало і раніше… Якусь звісточку я могла отримати від командира – що живий, що на завданні… І цього разу я сподівалася, вірила. Нам казали, що він на позиції, що їх неможливо евакуювати, але це станеться…”, – каже Аліна.
Андрій Ферульов загинув 6 листопада 2025 року, виконуючи завдання на Костянтинівському напрямку. За два тижні його провели в останню путь у рідному селі.
“Для мене він був опорою, другом, тим, до кого я могла звернутися з будь-яким питанням. Він умів вислухати, підтримати, сказати коротко, але точно. Він був справедливим, добрим і сміливим. Пішов на війну, бо не міг інакше, захищав Україну так само, як усе життя захищав мене. Я дуже ним пишаюся. І хоч його вже немає поруч, він назавжди для мене залишиться Героєм”, – говорить дівчина.
Вічна слава Воїну! Дякуємо за захист!
Юлія Байрачна
Фото надані Аліною Ферульовою
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
-
Усі новини1 тиждень agoщо відомо про дружину Руслана Кравченка (фото)
-
Суспільство3 дні agoПерерахували тарифи на тепло — як зміняться платіжки одеситів цієї зими
-
Одеса5 днів ago
Росія атакує порти Одещини: наслідки для експорту України
-
Події1 тиждень agoУ фіналі Нацвідбору на Дитяче Євробачення виступлять шестеро учасників
-
Події1 тиждень agoВийшла поетична збірка загиблого військового Владислава Лози
-
Усі новини1 тиждень agoмама з дочкою повернулась в Україну з Європи (фото)
-
Відбудова1 тиждень agoДля підтримки України взимку Литва готова надавати трансформатори і локомотиви
-
Війна6 днів agoФінляндія надає Україні пакет військової допомоги на €290 мільйонів