Connect with us

Війна

Історії підприємців з Одеської області, які користувались кредитуванням під час війни

Published

on

Станом на 30 січня 2023 року через війну 80% компаній зіткнулися з падінням бізнесу. Проблем та випробувань багато: переривання робочих процесів, складнощі планування, накопичена втома співробітників, зростання витрат, варто лише згадати про блекаути; і все впирається у грошову потребу. Великі або вже розвинуті підприємства переважно орієнтуються на кредитний ресурс, хоч і на противагу грантовій підтримці, його треба повертати. «Дайджест Одеси» поспілкувався з трьома керівниками підприємств в Одеській області, аби вони поділились своїм досвідом участі у програмі «Доступні кредити 5-7-9%» в умовах війни.  

Кредитування бізнесу

Взагалі урядова програма «Доступні кредити 5-7-9%» стартувала 1 лютого 2020 року. У її межах діють три відсоткові ставки (залежно від дати заснування бізнесу та його розміру (річного обороту): 5% річних — якщо виторг до 25 млн гривень і створюються мінімум 2 робочих місця протягом першого кварталу; 7% річних — для бізнесу з виторгом до 25 млн гривень; 9% річних – для бізнесу з виторгом до 50 млн гривень.

Програма стала чарівною паличкою, бо загалом кредитування бізнесу у війну — ризик для обох сторін. У березні 2022 року Кабінет міністрів прийняв рішення про запуск безвідсоткового кредитування бізнесу на час війни. Як заявив прем’єр-міністр Денис Шмигаль, уряд знімає всі обмеження по програмі «5-7-9».

«Будь-який український бізнес, якому потрібна підтримка, зможе отримати кредит за пільговими умовами. Максимально сума кредиту збільшується до 60 млн грн. На час воєнного стану та ще місяць після його завершення ставка по кредитах буде нуль відсотків. Відсотки за тих, хто хоче вести бізнес, сьогодні буде сплачувати держава. Після воєнного стану відсоткова ставка по цій програмі буде не більше 5 відсотків», — сказав Шмигаль, додавши, що також прибираються обмеження, які стосувалися бізнес-плану чи робочих місць.

Через рік з метою скорочення державних видатків уряд скасував компенсаційні ставки за кредитами на рівні 0% річних, повернувшись до початкових умов цієї програми.

Однак, програма «Доступні кредити 5-7-9%» тепер передбачає:

– по кредитах на інвестиційні цілі встановлення компенсаційної ставки для середніх та великих підприємств 9% річних з можливістю зменшення за умови створення нових робочих місць до 7%;

– по кредитах на інвестиційні цілі встановлення компенсаційної ставки для мікро та малих підприємств на рівні 7% з можливістю зменшення для інвестиційних кредитів до 5%;

– встановлення компенсаційної ставки 9% для кредитів на поповнення обігового капіталу для всіх підприємств.

З початку 2023 року станом на 8 травня банки видали бізнесу 8 тисяч кредитів на 28,3 млрд грн. Найчастіше кредитуються за програмою підприємства, що працюють у сферах сільського господарства, торгівлі та виробництва, промислової перероблювання. Серед регіонів лідерами за сумами укладених кредитних договорів є Львівська, Одеська, Дніпропетровська, Харківська, Київська, Вінницька області та м. Київ.

Ми спілкувались із підприємцями, які отримали кредити за програмою у ПриватБанку, працюють в Одесі та області.

Ветеринарна клініка «Дар», Євген

Клініка працює з 2010 року, за цей час з підвалу на 75 кв. м. збільшились до двоповерхового приміщення, зі стаціонаром для домашніх тварин. Після вторгнення, розповідає Євген, було багато людей, яким потрібна була вакцинація та документи для виїзду з домашніми улюбленцями. А на фоні стресу тварини стали хворіти частіше, тому попит є. Вдалось не скорочувати персонал і навіть набрати новий, проте неможливо уникнути економічних проблем, викликаних війною.

«Із вторгненням сильно впали заробітки та зарплати. Деякі постачальники мали перебої, до того ж частина товарів була з Росії. До нас досі ходять бабусі і шукають московський препарат. А ти знову і знову їм пояснюєш, що це мало того не зовсім доказово, до того ж і московське. А блекаут зараз мені здається якимось сном, бо цей період у щоденному стресі ніби не міг бути реальністю. Я все планував купівлю генератора і тут сталось перше відключення, а у нас тварини підключені до кисневих концентраторів. В останні хвилини роботи Старокінного ринку за скажені гроші придбав нам генератор на 5 кв. І звісно дуже багато грошей йде на заправку, а ще щодня думаєш хоч би він не зламався. У підвалі немає вікон, а там стаціонар, хірургія, рентген та ординаторська. Тому ходили всі з ліхтариками на лобі», — розповів Євген. 

За його словами після вторгнення Українська асоціація ветеринарів об’єдналась, з’являлись гранти та інші способи сприянню роботи. Вакцинація, стерилізація, чипування тварин проводилось безкоплатно для громадян, а для компанії частково компенсувались. Наразі допомога зосереджена на безпосередньо постраждалих від воєнних дій або тих, хто релокував свій бізнес з окупованих територій. Проте це була значна допомога, бо населенню важкувато платити, але хто у такому випадку допоможе тваринці?   

За кредит підприємець планує оновити філіал на ветеринарну амбулаторію, де проводитиметься огляд, УЗД, операції та перебування у стаціонарі. Рентген не зможуть поставити через обмеження безпосередньо у приміщенні. 

«Я тільки-но отримав кредит, це 1 880 000 грн під 9%, на жаль, не встиг податись за 0%. Заявка не складна і не схожа на грантові, а під боком є співробітник банку. Вказуєш всі свої активи, розказуєш про бізнес, відповідаючи на чіткі питання. Тобто все просто, єдине з чим можуть виникнути проблеми — відсутність заставної нерухомості, яка має бути вищою за суму кредиту. Ще не почав витрачати, але ці гроші підуть в українські компанії, в яких я купуватиму обладнання. Набиратиметься і персонал: лікарі, адміністратори, прибиральниці. Планується від 6 до 10 робочих місць, тому подаватимусь і на державний грант «Єробота». Чому б не взяти гроші на розширення бізнесу, які потім виплатиш у вигляді податку? А, якщо порівнювати кредит із грантом, то це трохи не ті гроші. Зараз мені пропонують гарний УЗД-апарат, який коштує 1 170 000 грн. Тому на грант у 300 тисяч, мало що можна придбати у межах нашої діяльності», — додає підприємець. 

Агрофірма «Евріка», Олександр

Компанія на ринку давно і зареєстрована в 1997 році.  Основний вид діяльності — виробництво продуктів, зокрема вирощування свіжих овочів, виготовлення плодоовочевих консервів торгової марки «З бабусиної грядки». Починали з вирощування помідорів, взявши в оренду поле площею 42 гектари. Консервація проводиться за класичною технологією без використання синтетичних консервантів, барвників, ароматизаторів, ГМО. Підприємство має понад дві тисячі гектарів поливних земель та консервний завод з перероблення власної сільгосппродукції. І працюють лише із власною сировиною.

Як розповідає один із засновників Олександр: «Наші колеги в інших областях постраждали більше та серйозніше. Ми зіштовхнулись з певними дефіцитами, наприклад, минулого року не було склобанок. А також проблеми із продажем зернових, інфляційні процеси, вартість на газ та паливо, мобілізація працівників. Наша продукція безпечна, бо ми не використовуємо ніяких хімічних домішок. Поруч із заводом маємо фірмовий магазин де є і експериментальна продукція. Крім того, люди можуть повертати скляну тару від наших товарів і це досить вигідно. Ми радимо так робити. Вирощування овочів — наша основна діяльність, проте для сівозміни вирощуємо зерно і ріпак».

Агрофірма чинне та досить велике підприємство, кредитами користуються часто. Процедуру пройшли швидко, легко, безболісно. За кілька мільйонів, які отримали від банку, придбали новий трактор, що і планували ще до вторгнення. 

«Ми маємо великі потреби, тому завжди перебуваємо у пошуку схожих програм, регулярно спілкуємось із банками і це велика поміч. Свого часу користувались грантами, брали участь у конкурсах від Одеської обласної адміністрації, перемагали. Наприклад, одного разу нам покрили 50% кредитної ставки. Тоді зробили модернізацію виробничої котельні. Наразі, спілкуючись з колегами, бачу, що всі активно працюють і напрямках державних чи міжнародних програм. Ми велике підприємство, тому не завжди і потрапляємо під категорії грантів, та і умовні 100 тисяч гривень не покриють потреби. Але бачу, що колеги користуються. І чому б не робити цього, якщо допомога піде усім на користь? А якщо якийсь раз не вийде, то буде інший», — відзначає засновник. 

Antimoskowskaiy Braids, Ольга

Ольга підприємиця вже близько трьох років, має інтернет-магазин афрокучерів, канекалон та інших матеріалів і перукарню. Минулого року магазин став одним із найбільших в Україні щодо наявності матеріалів саме для брейдингу, афроплетіння та такого плану зачісок. Тоді стався великий дефіцит матеріалів, тому що частина закуповуватися у нашого сусіда. Почались пошуки аналогів та постачальників, купівля в Китаї, США, з’явились і українські виробники.У приміщенні поєднана студійна частина та склад. Найманих працівників немає, проте чотири майстрині орендують місце і також сплачують податки. 

Підприємиця отримала 940 тисяч гривень під 9% строком на три роки. Частину грошей вже витратили на сигналізацію та охорону, крісло, додаткові стелажі на склад, незабаром полагодять стелю. 

«Головна умова цих коштів, що я маю витрачати виключно на рахунок ФОП і на потреби бізнесу. Зазначу приємний момент, що жодного разу при замовленні товарів чи послуг не стикнулась із труднощами щодо оплати на розрахунок. Тобто більшість працює офіційно і справді зі сторони податкової для цього створені всі умови. Якщо є бажання просити чи вимагати від держави, то потрібно працювати і сплачувати податки. У всіх є права і до того ж обов’язки. Якби я не працювала понад 3 роки офіційно і коштообіги не проходили через офіційні рахунки, то я б не отримала цей кредит. Цими грошима я не можу розрахуватись з постачальниками з Китаю чи Америки, бо програма орієнтована на допомогу українського ринку, щоб наші підприємства могли працювати та розвиватись. І це правильно, тому кредитні гроші витрачаю на внутрішні закупівлі та поточні витрати, а зароблені кошти — на зовнішні», — відзначила Ольга.

Спікер додала, що наразі не спостерігає падіння попиту чи виробництва. Із замовлень та роботи майстринь відзначає, що активність більша відповідно до цього ж весняного періоду карантинного 2020 року. За її спостереженнями, падіння натхнення було хіба що перший місяць після вторгнення. Люди намагаються робити те, що і раніше, щоб не втрачати можливість робити звичні речі. Це допомагає рухатись, жити та відчувати себе сильними. Тому треба працювати.

Як розповідає директорка: «У процедурі отримання кредиту багато залежить від співробітника банку. Може мені пощастило, але банкір працював, ніби для себе. Це постійна підтримка і я не відмітила ніяких труднощів, до того ж все цифрове і саме від мене ходіння по різних інстанціях із збиранням папірців — не було».

Стабільність бізнесу у неконтрольованій ситуації

Досвід війни з 2014 року та обмеження, пов’язані з COVID-19 навчили підприємців готуватись та думати про майбутнє. І як не крути, кожен бізнес пов’язаний з політикою, тому мотивація боротись за незалежність дала сильний поштовх триматись за свої проєкти. Наразі є безліч можливостей залучати іноземних партнерів та розширювати бізнес-спільноту задля того, щоб встояти. І це стосується, як великого, так і малого бізнесу, хоч і здається, що останній досить гнучкий. 

Найзначніша проблема — війна і це аксіома. А потім вже йдуть похідні від дій агресії рф та воєнного стану: перебої з електроенергією, зниження купівельної спроможності, звуження ринку, інфляційні процеси, розриви логістичних ланцюжків. Дії держави націлені на стабільну роботу банківських систем, релокацію підприємств у безпечні місця, фінансову підтримку ФОПів, залучення працездатного населення — все це кроки до більш-менш контрольованої ситуації. 

На порталі «Дія.Бізнес» є інформаційний розділ про державні та донорські програми, приватні ініціативи підтримки підприємців в умовах війни, що допоможуть зберегти бізнес, робочі місця та підтримати економіку України. 

Ми маємо продовжувати працювати, як відомо, битви виграє армія, а війну — економіка.

Війна

як Росія викрадала українських дітей

Published

on


Від окупації Криму в 2014 році Росія системно вивозить українських дітей, змінюючи їхні документи, громадянство та ідентичність

Більш як дванадцять років триває війна Росії проти України, чотири з половиною з них – повномасштабна. Однією з найбільш уразливих груп, які потерпають від війни, є діти. Станом на вересень 2026 року офіційно підтверджено депортацію або примусове переміщення понад 20 тисяч українських дітей. Однак точна кількість залишається невідомою і може бути значно більшою. За роки війни практика, яка спочатку подавалася як «евакуація» чи «усиновлення», перетворилася на системну політику розриву дітей із родиною, українським середовищем та ідентичністю.

Не нова практика

Злочини Росії проти українських дітей не мають історичних прецедентів у своїх масштабах, але сама практика викрадення дітей і насильницького стирання їхньої ідентичності не нова.

Нацистська Німеччина викрадала дітей з окупованих країн, яких вважали придатними до «онімечення»: їм змінювали імена, забороняли рідну мову та передавали в німецькі родини. У СРСР під час Великого терору дітей репресованих батьків також розлучали з родинами, відправляли до дитячих будинків, а найменших нерідко ув’язнювали разом із матерями.

Іншим прикладом стала Аргентина за військової диктатури 1976–1983 років, де дітей зниклих безвісти опозиціонерів незаконно привласнювали представники режиму. Їм фальсифікували документи й виховували в «правильній» ідеології під чужими іменами, приховуючи обставини народження та долю справжніх батьків. Процес ідентифікації «усиновлених» колись високопосадовцями і військовими дітей триває в Аргентині до сьогодні.   

У всіх цих випадках ішлося не лише про позбавлення дітей родин, а й про спробу визначити, ким вони виростуть і до якої спільноти належатимуть.

З чого все починалося

Викрадення та незаконна депортація українських дітей Росією розпочалися відразу після анексії Криму. Після проведення незаконного «референдуму» в березні 2014 року окупаційна влада РФ заблокувала вивезення дітей на підконтрольну Україні територію та примусово надала їм російське громадянство. Лише невелика частина (близько 60 дітей) була евакуйована на материкову частину України в перші дні окупації.

Фото: rubryka.com

Після встановлення на півострові окупаційної влади Росія поширила на Крим дію всеросійського проєкту «Поїзд надії», що діяв за підтримки громадських організацій і медіа, зокрема державної радіокомпанії «Радио России». У межах цієї програми громадян РФ організовано привозили до Криму, щоб вони могли обрати, всиновити та вивезти українських дітей-сиріт до різних регіонів Росії. 15 жовтня 2014 року місцеві кримські медіа повідомили про прибуття такого «поїзда» до Севастополя. Невдовзі підконтрольні Кремлю «органи влади» прозвітували про всиновлення і вивезення в РФ 12 українських сиріт. Але це лише одна акція, що мала публічний розголос.

За даними правозахисних організацій (зокрема КримSOS та Кримської правозахисної групи), на той час у Криму перебувало близько 5 тисяч дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Частину з них згодом незаконно вивезли до Москви, Адигеї та інших регіонів РФ, де їм змінювали громадянство, документи та ідентичність. Багато з цих дітей і сьогодні залишаються поза межами доступу української держави, а їхня подальша доля невідома.

Україна відреагувала одразу: вже 16 жовтня 2014 року Міністерство закордонних справ направило Росії ноту протесту. Київ наголошував, що усиновлення українських дітей іноземними громадянами без згоди України порушує українське законодавство та міжнародні зобов’язання Росії.

Примусове вивезення з Донбасу 

Влітку 2014 року підконтрольні Росії бойовики та окупаційні адміністрації на Донбасі почали незаконно вивозити групи дітей-сиріт та вихованців інтернатів до Росії. Дітей вивозили, зокрема, з Мар’їнки, Донецька, Луганська та Сніжного; частину з них, зокрема вихованців інтернату в Сніжному, вдалося повернути завдяки втручанню українських дипломатів і правозахисників. Напередодні повномасштабного вторгнення Росія вдалася до масштабних переміщень дітей під приводом «евакуації», і, за даними Комісії ООН, 80 відсотків документованих випадків таких «евакуацій» не завершилися поверненням дітей.

Після 24 лютого

Після повномасштабного вторгнення Росія перетворила депортацію українських дітей на масштабну й системну політику. Якщо в 2014 році акцент робили на їхньому «усиновленні», то після 24 лютого 2022 року дедалі більшого значення набули примусове «перевиховання», психологічна обробка та мілітаризація.

Дітей вивозили до російських регіонів, анексованого Криму та навіть до Північної Кореї, де вони опинялися в таборах на кшталт Сондовону (міжнародний дитячий табір у КНДР, – ред.) Такі поїздки організовували російські державні структури та підконтрольні їм організації, зокрема створений у 2022 році «Рух перших».

Перед вивезенням дітей до РФ батьків схиляли погодитися на поїздки нібито до «безпечного місця» для оздоровлення. Однак замість обіцяного місяця відпочинок міг затягнутися на невизначений термін.

Окупований Крим та інші захоплені території стали важливими пунктами переміщення українських дітей і їхньої подальшої інтеграції в російський інформаційний та мілітарний простір.

Фото: ctrcenter.org
Фото: ctrcenter.org

Пройти фільтрацію

Окремою проблемою стала доля дітей, які проходили так звану фільтрацію – перевірку, яку російські та підконтрольні їй сили проводили щодо цивільних, – разом із батьками. Міжнародні спостерігачі повідомляли, що батьків і дітей на фільтраційних пунктах нерідко розділяли: одного з батьків могли затримати через підозру у зв’язках з українськими військовими чи державними структурами, тоді як дитина залишалася без нього. Комісія ООН задокументувала випадок, коли після затримання батька на фільтраційному пункті трьох його дітей віком від семи до 12 років спочатку передали до дитячого будинку та лікарні на окупованій території, а згодом депортували до Росії. В іншому випадку, задокументованому Human Rights Watch, двох братів віком 13 і 18 років після затримання матері вивезли до іншого населеного пункту, де вони провели 25 днів без зв’язку з нею; зрештою батько забрав їх до Росії. Таким чином, шлях дитини до російської системи міг починатися не з її безпосереднього вивезення, а з розриву зв’язку з батьками.

Вихованці інтернатів

Особливо вразливою категорією стали вихованці інтернатів та діти з інвалідністю. Окупанти тиснули на педагогів, щоб ті погоджувалися на вивезення дітей, а їхнє місцеперебування часто приховували від родичів і законних опікунів. Дітей розміщували у сім’ях та установах щонайменше 57 регіонів РФ і на окупованих територіях, систематично надавали їм російське громадянство, а їхні дані вносили до баз усиновлення.

Відомий приклад, коли у жовтні 2022 року російські окупаційні сили вивезли 84 вихованців Олешківського дитячого будинку-інтернату до окупованого Криму та Краснодарського краю. Більшість із них були неповнолітніми, а переміщення відбулося без згоди родичів чи законних представників. За два з половиною роки вдалося повернути лише 11 вихованців.

Водночас Росія використовує депортованих дітей і як інструмент пропаганди: представляє їх як «врятованих», демонструючи таким чином нібито гуманність та «турботу» російської влади.

Фото: Укрінформ
Фото: Укрінформ

Що важливо розуміти

Forced transfer (примусове переміщення) та deportation (депортація) – два близькі міжнародні злочини, пов’язані з насильницьким переміщенням людей з місця їхнього законного проживання. Головна відмінність полягає в тому, чи перетинають вони міжнародний кордон. Якщо людей переміщують у межах однієї держави або окупованої території, йдеться про примусове переміщення; якщо в іншу державу – про депортацію. Наприклад, вивезення дітей з окупованого Сніжного до окупованого Криму є примусовим переміщенням, а з Криму до Росії – депортацією.

Це розмежування має важливе юридичне значення, оскільки прокурори повинні довести кожен елемент злочину, зокрема факт перетину державного кордону у випадку депортації. Обидва діяння є грубим порушенням міжнародного гуманітарного права і можуть кваліфікуватися як воєнні злочини.

У випадку українських дітей це розрізнення особливо важливе, адже Росія переміщує їх як у межах окупованих територій, так і вивозить до РФ. При цьому дітям змінюють документи, громадянство та місце проживання, розривають зв’язки з родинами та українським середовищем.

У 2023 році Міжнародний кримінальний суд видав ордери на арешт Володимира Путіна та уповноваженої при президентові РФ з прав дитини Марії Львової-Бєлової за підозрою у воєнному злочині незаконної депортації та переміщення українських дітей.

У березні 2026 року Комісія ООН з розслідування щодо України заявила, що депортація, примусове переміщення та насильницьке зникнення українських дітей становлять злочини проти людяності. Зібрані докази свідчать, що викрадення українських дітей країною-агресором не було сукупністю випадковостей – це була політика, розроблена та реалізована на найвищому рівні керівництва Росії.

Світлана Шевцова, Київ

Перше фото: zoda.gov.ua



Джерело

Continue Reading

Війна

НАТО шукає боєприпаси для боротьби з російськими реактивними дронами в Україні

Published

on

Голова Військового комітету НАТО адмірал Джузеппе Каво Драґоне звернувся до країн-членів Альянсу із запитом надати Україні боєприпаси 20-міліметрового калібру для збиття російських реактивних дронів.

Про це адмірал заявив в інтервʼю Укрінформу.

«Ми цим займаємося. Минулого тижня я зустрічався з новим командувачем NSATU (Центр НАТО з надання безпекової допомоги та навчання для України – ред.). Він розповів мені, наскільки ефективними та недорогими є 20-міліметрові боєприпаси. Я вже звернувся до всіх із запитом з’ясувати, яку кількість можна негайно передати Україні. Деякі країни вже надають їх. Процес рухається», – сказав Драґоне.

Голова Військового комітету Альянсу очікує, що попереду будуть нові постачання від партнерів, та запевнив, що і надалі наполягатиме на їх прискоренні, адже 20-мм калібр є дешевим й ефективним.

Читайте також: Драпатий зустрівся з представниками НАТО – обговорили досвід ведення сучасної війни

Як повідомляв Укрінформ, Президент Володимир Зеленський заявляв, що для ефективної протидії реактивним дронам винищувачі F-16 потребують 5-6 тис. боєприпасів 20-міліметрового калібру на добу.



Джерело

Continue Reading

Війна

Сили оборони відкинули російські війська у районі Добропілля

Published

on

Сили оборони провели спільну операцію, до якої залучили підрозділи 425-го окремого штурмового полку «Скеля» та 1-го корпусу Національної гвардії України «Азов», у результаті якої російські війська були відкинуті в районі Добропілля Донецької області.

Як передає Укрінформ, про це полк «Скеля» повідомляє у Фейсбуці та оприлюднив кадри операції та роботи штурмових груп.

У бойових діях брали участь батальйон «Шквал» 425-го ОШП «Скеля», 1-й та 6-й батальйони 12-ї бригади спеціального призначення «Азов», загін розвідки спеціального призначення Ultima Ratio, окремий загін спецпризначення «Туман» 1-го корпусу НГУ «Азов».

Вогневу та іншу підтримку надавали військовослужбовці ОЗСП Lasar’s Group НГУ.

Як зазначили військові, російські війська накопичували сили, щоб вийти до логістичних шляхів, створити умови для оточення Дружківки та продовжити наступ на Добропілля.

Під час операції українські штурмові групи зачистили десятки позицій ворога в районі Грузького та Новомиколаївки.

У результаті спільних дій російські війська були відкинуті.

Бійці батальйону «Шквал» полку «Скеля» знищили лише у стрілецьких боях понад сорок загарбників.

«Силам оборони вдалося завдати втрат підрозділам росіян та зірвати їх плани щодо подальшого просування в напрямку Добропілля», – заявили військові.

Читайте також: Нідерландський аналітик оцінив операцію «Вівальді», яка зірвала спробу РФ оточити укріплені міста Донбасу

Як повідомляв Укрінформ, на фронті 6 жовтня, були зафіксовані 202 боєзіткнення Сил оборони України з російськими загарбниками.



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.