Війна
Історії підприємців з Одеської області, які користувались кредитуванням під час війни
Станом на 30 січня 2023 року через війну 80% компаній зіткнулися з падінням бізнесу. Проблем та випробувань багато: переривання робочих процесів, складнощі планування, накопичена втома співробітників, зростання витрат, варто лише згадати про блекаути; і все впирається у грошову потребу. Великі або вже розвинуті підприємства переважно орієнтуються на кредитний ресурс, хоч і на противагу грантовій підтримці, його треба повертати. «Дайджест Одеси» поспілкувався з трьома керівниками підприємств в Одеській області, аби вони поділились своїм досвідом участі у програмі «Доступні кредити 5-7-9%» в умовах війни.
Кредитування бізнесу
Взагалі урядова програма «Доступні кредити 5-7-9%» стартувала 1 лютого 2020 року. У її межах діють три відсоткові ставки (залежно від дати заснування бізнесу та його розміру (річного обороту): 5% річних — якщо виторг до 25 млн гривень і створюються мінімум 2 робочих місця протягом першого кварталу; 7% річних — для бізнесу з виторгом до 25 млн гривень; 9% річних – для бізнесу з виторгом до 50 млн гривень.
Програма стала чарівною паличкою, бо загалом кредитування бізнесу у війну — ризик для обох сторін. У березні 2022 року Кабінет міністрів прийняв рішення про запуск безвідсоткового кредитування бізнесу на час війни. Як заявив прем’єр-міністр Денис Шмигаль, уряд знімає всі обмеження по програмі «5-7-9».
«Будь-який український бізнес, якому потрібна підтримка, зможе отримати кредит за пільговими умовами. Максимально сума кредиту збільшується до 60 млн грн. На час воєнного стану та ще місяць після його завершення ставка по кредитах буде нуль відсотків. Відсотки за тих, хто хоче вести бізнес, сьогодні буде сплачувати держава. Після воєнного стану відсоткова ставка по цій програмі буде не більше 5 відсотків», — сказав Шмигаль, додавши, що також прибираються обмеження, які стосувалися бізнес-плану чи робочих місць.
Через рік з метою скорочення державних видатків уряд скасував компенсаційні ставки за кредитами на рівні 0% річних, повернувшись до початкових умов цієї програми.
Однак, програма «Доступні кредити 5-7-9%» тепер передбачає:
– по кредитах на інвестиційні цілі встановлення компенсаційної ставки для середніх та великих підприємств 9% річних з можливістю зменшення за умови створення нових робочих місць до 7%;
– по кредитах на інвестиційні цілі встановлення компенсаційної ставки для мікро та малих підприємств на рівні 7% з можливістю зменшення для інвестиційних кредитів до 5%;
– встановлення компенсаційної ставки 9% для кредитів на поповнення обігового капіталу для всіх підприємств.
З початку 2023 року станом на 8 травня банки видали бізнесу 8 тисяч кредитів на 28,3 млрд грн. Найчастіше кредитуються за програмою підприємства, що працюють у сферах сільського господарства, торгівлі та виробництва, промислової перероблювання. Серед регіонів лідерами за сумами укладених кредитних договорів є Львівська, Одеська, Дніпропетровська, Харківська, Київська, Вінницька області та м. Київ.
Ми спілкувались із підприємцями, які отримали кредити за програмою у ПриватБанку, працюють в Одесі та області.
Ветеринарна клініка «Дар», Євген
Клініка працює з 2010 року, за цей час з підвалу на 75 кв. м. збільшились до двоповерхового приміщення, зі стаціонаром для домашніх тварин. Після вторгнення, розповідає Євген, було багато людей, яким потрібна була вакцинація та документи для виїзду з домашніми улюбленцями. А на фоні стресу тварини стали хворіти частіше, тому попит є. Вдалось не скорочувати персонал і навіть набрати новий, проте неможливо уникнути економічних проблем, викликаних війною.

«Із вторгненням сильно впали заробітки та зарплати. Деякі постачальники мали перебої, до того ж частина товарів була з Росії. До нас досі ходять бабусі і шукають московський препарат. А ти знову і знову їм пояснюєш, що це мало того не зовсім доказово, до того ж і московське. А блекаут зараз мені здається якимось сном, бо цей період у щоденному стресі ніби не міг бути реальністю. Я все планував купівлю генератора і тут сталось перше відключення, а у нас тварини підключені до кисневих концентраторів. В останні хвилини роботи Старокінного ринку за скажені гроші придбав нам генератор на 5 кв. І звісно дуже багато грошей йде на заправку, а ще щодня думаєш хоч би він не зламався. У підвалі немає вікон, а там стаціонар, хірургія, рентген та ординаторська. Тому ходили всі з ліхтариками на лобі», — розповів Євген.
За його словами після вторгнення Українська асоціація ветеринарів об’єдналась, з’являлись гранти та інші способи сприянню роботи. Вакцинація, стерилізація, чипування тварин проводилось безкоплатно для громадян, а для компанії частково компенсувались. Наразі допомога зосереджена на безпосередньо постраждалих від воєнних дій або тих, хто релокував свій бізнес з окупованих територій. Проте це була значна допомога, бо населенню важкувато платити, але хто у такому випадку допоможе тваринці?
За кредит підприємець планує оновити філіал на ветеринарну амбулаторію, де проводитиметься огляд, УЗД, операції та перебування у стаціонарі. Рентген не зможуть поставити через обмеження безпосередньо у приміщенні.


«Я тільки-но отримав кредит, це 1 880 000 грн під 9%, на жаль, не встиг податись за 0%. Заявка не складна і не схожа на грантові, а під боком є співробітник банку. Вказуєш всі свої активи, розказуєш про бізнес, відповідаючи на чіткі питання. Тобто все просто, єдине з чим можуть виникнути проблеми — відсутність заставної нерухомості, яка має бути вищою за суму кредиту. Ще не почав витрачати, але ці гроші підуть в українські компанії, в яких я купуватиму обладнання. Набиратиметься і персонал: лікарі, адміністратори, прибиральниці. Планується від 6 до 10 робочих місць, тому подаватимусь і на державний грант «Єробота». Чому б не взяти гроші на розширення бізнесу, які потім виплатиш у вигляді податку? А, якщо порівнювати кредит із грантом, то це трохи не ті гроші. Зараз мені пропонують гарний УЗД-апарат, який коштує 1 170 000 грн. Тому на грант у 300 тисяч, мало що можна придбати у межах нашої діяльності», — додає підприємець.
Агрофірма «Евріка», Олександр
Компанія на ринку давно і зареєстрована в 1997 році. Основний вид діяльності — виробництво продуктів, зокрема вирощування свіжих овочів, виготовлення плодоовочевих консервів торгової марки «З бабусиної грядки». Починали з вирощування помідорів, взявши в оренду поле площею 42 гектари. Консервація проводиться за класичною технологією без використання синтетичних консервантів, барвників, ароматизаторів, ГМО. Підприємство має понад дві тисячі гектарів поливних земель та консервний завод з перероблення власної сільгосппродукції. І працюють лише із власною сировиною.
Як розповідає один із засновників Олександр: «Наші колеги в інших областях постраждали більше та серйозніше. Ми зіштовхнулись з певними дефіцитами, наприклад, минулого року не було склобанок. А також проблеми із продажем зернових, інфляційні процеси, вартість на газ та паливо, мобілізація працівників. Наша продукція безпечна, бо ми не використовуємо ніяких хімічних домішок. Поруч із заводом маємо фірмовий магазин де є і експериментальна продукція. Крім того, люди можуть повертати скляну тару від наших товарів і це досить вигідно. Ми радимо так робити. Вирощування овочів — наша основна діяльність, проте для сівозміни вирощуємо зерно і ріпак».
Агрофірма чинне та досить велике підприємство, кредитами користуються часто. Процедуру пройшли швидко, легко, безболісно. За кілька мільйонів, які отримали від банку, придбали новий трактор, що і планували ще до вторгнення.

«Ми маємо великі потреби, тому завжди перебуваємо у пошуку схожих програм, регулярно спілкуємось із банками і це велика поміч. Свого часу користувались грантами, брали участь у конкурсах від Одеської обласної адміністрації, перемагали. Наприклад, одного разу нам покрили 50% кредитної ставки. Тоді зробили модернізацію виробничої котельні. Наразі, спілкуючись з колегами, бачу, що всі активно працюють і напрямках державних чи міжнародних програм. Ми велике підприємство, тому не завжди і потрапляємо під категорії грантів, та і умовні 100 тисяч гривень не покриють потреби. Але бачу, що колеги користуються. І чому б не робити цього, якщо допомога піде усім на користь? А якщо якийсь раз не вийде, то буде інший», — відзначає засновник.
Antimoskowskaiy Braids, Ольга
Ольга підприємиця вже близько трьох років, має інтернет-магазин афрокучерів, канекалон та інших матеріалів і перукарню. Минулого року магазин став одним із найбільших в Україні щодо наявності матеріалів саме для брейдингу, афроплетіння та такого плану зачісок. Тоді стався великий дефіцит матеріалів, тому що частина закуповуватися у нашого сусіда. Почались пошуки аналогів та постачальників, купівля в Китаї, США, з’явились і українські виробники.У приміщенні поєднана студійна частина та склад. Найманих працівників немає, проте чотири майстрині орендують місце і також сплачують податки.


Підприємиця отримала 940 тисяч гривень під 9% строком на три роки. Частину грошей вже витратили на сигналізацію та охорону, крісло, додаткові стелажі на склад, незабаром полагодять стелю.
«Головна умова цих коштів, що я маю витрачати виключно на рахунок ФОП і на потреби бізнесу. Зазначу приємний момент, що жодного разу при замовленні товарів чи послуг не стикнулась із труднощами щодо оплати на розрахунок. Тобто більшість працює офіційно і справді зі сторони податкової для цього створені всі умови. Якщо є бажання просити чи вимагати від держави, то потрібно працювати і сплачувати податки. У всіх є права і до того ж обов’язки. Якби я не працювала понад 3 роки офіційно і коштообіги не проходили через офіційні рахунки, то я б не отримала цей кредит. Цими грошима я не можу розрахуватись з постачальниками з Китаю чи Америки, бо програма орієнтована на допомогу українського ринку, щоб наші підприємства могли працювати та розвиватись. І це правильно, тому кредитні гроші витрачаю на внутрішні закупівлі та поточні витрати, а зароблені кошти — на зовнішні», — відзначила Ольга.
Спікер додала, що наразі не спостерігає падіння попиту чи виробництва. Із замовлень та роботи майстринь відзначає, що активність більша відповідно до цього ж весняного періоду карантинного 2020 року. За її спостереженнями, падіння натхнення було хіба що перший місяць після вторгнення. Люди намагаються робити те, що і раніше, щоб не втрачати можливість робити звичні речі. Це допомагає рухатись, жити та відчувати себе сильними. Тому треба працювати.

Як розповідає директорка: «У процедурі отримання кредиту багато залежить від співробітника банку. Може мені пощастило, але банкір працював, ніби для себе. Це постійна підтримка і я не відмітила ніяких труднощів, до того ж все цифрове і саме від мене ходіння по різних інстанціях із збиранням папірців — не було».
Стабільність бізнесу у неконтрольованій ситуації
Досвід війни з 2014 року та обмеження, пов’язані з COVID-19 навчили підприємців готуватись та думати про майбутнє. І як не крути, кожен бізнес пов’язаний з політикою, тому мотивація боротись за незалежність дала сильний поштовх триматись за свої проєкти. Наразі є безліч можливостей залучати іноземних партнерів та розширювати бізнес-спільноту задля того, щоб встояти. І це стосується, як великого, так і малого бізнесу, хоч і здається, що останній досить гнучкий.
Найзначніша проблема — війна і це аксіома. А потім вже йдуть похідні від дій агресії рф та воєнного стану: перебої з електроенергією, зниження купівельної спроможності, звуження ринку, інфляційні процеси, розриви логістичних ланцюжків. Дії держави націлені на стабільну роботу банківських систем, релокацію підприємств у безпечні місця, фінансову підтримку ФОПів, залучення працездатного населення — все це кроки до більш-менш контрольованої ситуації.
На порталі «Дія.Бізнес» є інформаційний розділ про державні та донорські програми, приватні ініціативи підтримки підприємців в умовах війни, що допоможуть зберегти бізнес, робочі місця та підтримати економіку України.
Ми маємо продовжувати працювати, як відомо, битви виграє армія, а війну — економіка.
Війна
Україна підтвердила, що морський безпілотник через ворожі РЕБи опинився біля Румунії
Під час виконання завдань в Чорноморській операційній зоні один з морських безекіпажних катерів ВМС ЗС України під впливом засобів РЕБ противника втратив управління та опинився біля берегів Румунії.
Як передає Укрінформ, про це в Фейсбуці повідомляє пресслужба ВМС ЗСУ.
«Під час виконання завдань у Чорноморській операційній зоні один з морських безекіпажних катерів ВМС ЗС України під впливом засобів РЕБ противника втратив управління та опинився біля берегів Румунії. Військово-Морськими Силами ЗС України було надано необхідну інформацію військово-морським силам Румунії з метою запобігання втрат серед цивільного населення», – йдеться в повідомленні.
Як повідомляв Укрінформ, у порту Констанца стався вибух невдовзі після того, як було знайдено морський дрон. За попередньою інформацією Департаменту з надзвичайних ситуацій країни, внаслідок вибуху ніхто не постраждав.
Речник Військово-морських сил (ВМС) Александру Туртуріке заявив, що дрон було помічено в п’ятницю вранці поблизу штабу Румунського агентства з порятунку на морі (ARSVOM), яке знаходиться в порту Констанца.
Війна
З полону РФ повернули учасника унікальної вертолітної операції на “Азовсталь”: деталі
До України під час обміну військовополоненими 5 червня повернулося 185 військовослужбовців. Серед них — бійці Військово-Морських Сил, Сухопутних військ, ДШВ, ТрО, ССО, ВСП а також Національної гвардії України та Державної прикордонної служби.
Також до України повернули військового, який брав участь в унікальній вертолітній операції, під час якої вертольотам до “Азовсталі” доставлялися їжа, медикаменти та зброя. Про це повідомили в Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими.
Там не розкрили ім’я чи вік звільненого з полону українського військового, а також те, у якому підрозділі проходив службу він.
Операція ЗСУ з доставки провізії та зброї на “Азовсталь”
На початку повномасштабної війни російські окупанти змогли майже повністю окупувати Маріуполь. Спротив чинив гарнізон Сил оборони на заводі “Азовсталі”. До захисників заблокованого Маріуполя 7 разів літали українські гелікоптери Мі-8 зі спорядженням, водою, медикаментами та боєприпасами. Президент України казав, що 90% льотчиків не поверталися після вильотів на “Азовсталь”.
Згодом пілот ЗСУ розповів про вильоти вертольотів для доставлення вантажів до Маріуполя та евакуацію поранених з маріупольського заводу “Азовсталь”. За його словами, складність задачі полягала в доставленні вантажу в глиб позицій противника на території понад 100 км. Їх супроводжувала щільна протиповітряна оборона ЗС РФ.
Інший пілот ЗСУ розповідав, що під час операції його вертоліт підбили, але попри це йому вдалося вивезти поранених українських бійців із зони бойових дій.
Пізніше тодішній командувач Сил спеціальних операцій генерал-майор ЗСУ Віктор Хоренко розкрив раніше невідомі деталі щодо авіапрориву на “Азовсталь” у Маріуполі, який уже був практично захоплений росіянами. За його словами, українським гелікоптерам тоді вдалося здійснити сім рейсів і кожен із них закінчився успішно. Ба більше, у ті моменти паралельно проводили кілька інших операцій.
А британські журналісти повідомили, що з 21 березня по 11 травня 2022 року 15 вертольотів та 45 членів екіпажу взяли участь у майже 30 рятувальних вертолітних місіях на “Азовсталь”. З 15 вертольотів, які брали участь в операціях, троє було збито. Понад 20 місій не мали успіху.
Обмін полоненими 5 червня
5 червня 2026 року Україна та Росія провели черговий обмін полоненими. Цього разу до України повернулося 185 військових в обмін на 185 окупантів з РФ. Також до України повертається один цивільний.
Війна
Перша зупинка від фронту
Репортаж зі стабілізаційного пункту 475-го окремого штурмового полку «CODE 9.2»
Від лінії боєзіткнення до госпіталя – чотири зупинки. У військових вони називаються «роль 1», «роль 2» і так далі. Стабілізаційний пункт – перша точка, куди евакуаційні бригади везуть поранених бійців. Уже сама назва говорить, що тут людину мають стабілізувати й відправити далі. Ця ланка допомоги розташована максимально близько до зони бойових дій, адже для порятунку життя важливо вкластися в так звану «золоту годину». Тож «плече евакуації» має бути не надто довгим.
Це перший «стабік» 475-го окремого штурмового полку «CODE 9.2». Та й сама медична служба тут зʼявилась лише чотири–пʼять місяців тому.
СКЛАДНО ДОВЕЗТИ ПОРАНЕНИХ
У стабпункті є три кімнати: протишокова, операційна та для відпочинку персоналу. Приміщення розпочали будувати в січні й, попри складну погоду, завершили за півтора місяця. Ми б хотіли розповісти про нього більше, але з міркувань безпеки обмежимося лаконічним описом.
Нас зустрічає начальниця медичної служби 475-го окремого штурмового полку на позивний “Чері”. Їй 28 років, у війську з 2022-го, майже з початку повномасштабного вторгнення.

– Я три місяці попрацювала в лікарні, й 3 червня вирішила мобілізуватися. Тож на війні вже чотири роки. Прийшла солдатом, була санітаром-радіотелефоністом, потім бойовим медиком, начальником медичного пункту і от зараз я – начальник медичної служби. Ми створили стабілізаційний пункт для надання допомоги пораненим. Приймаємо всіх – не лише з нашого полку, а й суміжників. Намагаємося надавати якомога якіснішу допомогу, – розповідає “Чері”.
Під час розмови вона зауважує, що була на Харківщині та Донеччині, але саме Запорізький напрямок вважає найтяжчим.
– Зона ураження противника тут більша, й відповідно – більше дронів. Якщо небо брудне – а воно таке досить часто – то чекаємо, поки чистим буде. Складно довезти поранених із зони виконання бойових завдань, – розповідає начальниця медслужби.

Ми приїхали до підрозділу разом із волонтерами, які мали передати апарат штучної вентиляції легенів. Для команди, яка працює на “стабіку”, це стало несподіванкою.
– Це ж «Гамільтон». Вищий клас. Така модель дуже класна. У нас нерідко бувають тяжкі пацієнти, яких ми вирішуємо інтубувати, й апарат ШВЛ потрібен завжди. Цей – на акумуляторі, може працювати в екстремальних умовах, – коментує анестезист Кирило Мостовий.
В армії він уже майже сім років. Розповідає, що після медичного вишу рік працював на «швидкій», а потім призвався до армії. Говорить, що причин було кілька. Перша – тут більше можливостей навчитися чомусь, друга – колектив гарний.
– Набагато більше навчився за цей час тут, аніж міг би у цивільному житті. Тут екстремальні умови, треба вміти приймати рішення. Вдома дивуються, як я можу бути спокійним, коли така обстановка навколо. А я кажу, що просто вже бачив це багато разів, – ділиться хлопець.
Нещодавно у нього був день народження, і колектив дізнався про це вже пізно ввечері напередодні свята. Довго ламали голову над подарунком, але не привітати не могли.
Медична сестра Ольга зі щирою усмішкою згадує, як святкували День народження Кирила:
– Замість кульок надули медичні рукавички, з серветок скрутили гірлянду, де написали «ВІТАЄМО», та помадою додали кольорів. Із цукерок зробили намисто – й привітали.
Вона говорить, що команда, яка працює в стабпункті, – як велика родина.
– Це насправді важливо, бо ми цілодобово тут, уже чотири місяці поспіль. Уже настільки знаємо одне одного, що можемо навіть не говорити нічого, а просто бачимо по обличчю, – ділиться медсестра.
Керівник Кирила, Дмитро – анестезіолог. Він старший не лише в роботі, а й за віком. Не говіркий від слова «зовсім». Про «Гамільтон», який привезли волонтери, сказав, що це дійсно гарне обладнання. Стосовно своєї роботи відповідає коротко: “Її вистачає”. Мовляв, «світло бачимо, коли їжу привозять або поранених». Через загрозу атак команда стабпункту не часто виходить із-під землі.
Менеджерка медичних проєктів міжнародного фонду Nova Ukraine Світлана пояснює, що вирішила приїхати до Запорізької області та особисто побувати в кількох підрозділах, яким допомагають.
– Хотіли побачити в роботі обладнання, яке раніше передали, познайомитись із різними частинами. Фронт змінюється, і потреби – також. Ми маємо розуміти, що треба і в якому обсязі формувати майбутні бюджети. Зараз кожен «стаб» намагається підвищити рівень своїх можливостей, і апарат ШВЛ фірми «Гамільтон» – це найкращий ШВЛ, який існує у військовій медицині, – говорить вона.
МІФИ ПРО «СТАБІКИ» ТА ВТРАЧЕНІ МОЖЛИВОСТІ МЕДИКІВ
Старшим на цій точці є 28-річний капітан медичної служби на імʼя Вʼячеслав. У цивільному житті він був дитячим ортопедом- травматологом, але за фахом устиг попрацювати лише 21 день (не враховуючи інтернатуру), потім мобілізувався. Разом із ним заходимо в операційну. Там можуть проводити одночасно два втручання.
– Операції в стабпункті й госпіталі – різні речі. Ми враховуємо час після травми, складність, яка може настати, робимо конверсії турнікетів, накладаємо апарати зовнішньої фіксації, проводимо хірургічну обробку ран, бо бійці приїжджають і з відірваними кінцівками, і зі страшними травмами. На жаль, роботи у нас дійсно багато, – говорить капітан.
У стабпункті пацієнти надовго не затримуються: 40 хвилин, максимум – дві години, і їх везуть далі. В’ячеслав раніше працював у госпіталі в Дніпрі, був у передових хірургічних групах (це наступна після “стабіка” ланка евакуації).
– Як на мене, то у нас доволі великий стабік. Це одна з найважливіших точок на шляху пораненого бійця, перше місце, куди він потрапляє. Ми дуже важливі. Тут приймають рішення про ампутацію чи збереження кінцівки. Якщо тривалий час стоїть турнікет, то треба зрозуміти – що з ним робити. Але бійці часто намагаються приховати час накладання турнікета – бояться, що їм одразу ногу ампутують. Цього не можна робити в жодному разі, бо від часу залежить не лише збереження кінцівок, а й життя взагалі. Ми читали, деякі канали пишуть, що для медиків зі «стабіка» простіше ампутувати, аніж рятувати. Це абсурд повний, ми намагаємось максимально зберегти і життя, і його якість. Так, у шпиталі фахівці роблять колосальну роботу, дуже професійно і круто. Але того часу, який є у нас на стабіку, там уже немає, – розповідає медик.

«ЯКБИ НЕ СТАБІК, ТО…»
Він пригадує одного з важких бійців, якого до них привозили нещодавно. Внаслідок вибуху в чоловіка були сильно уражені обличчя, голова, легені та рука.
– Обличчя фактично не було. Якби не “стабік”, його б не довезли до шпиталю. Саме для цього й створені такі точки, – зауважує В´ячеслав.
Медики додають, що починаючи з середини 2024 року на фронті побільшало так званих “дронових” та мінно-вибухових травм.
– Скільки б не був на подібних точках, завжди є пацієнти з чимось новим, з чимось, до чого ти не готовий. От я їхав сюди і думав, що бачив багато, але приїжджають хлопці й ти розумієш, що такого не бачив, – говорить керівник стабпункту, щось згадуючи.
Не могла не запитати у нього, чи хотів би потім повернутися до своєї цивільної професії, в якій фактично не встиг попрацювати. Каже, що це поки питання без відповіді.
– З одного боку, я маю великий досвід, але мені б хотілося, аби він більше не знадобився. З другого – є різниця між цивільною і бойовою травмою. Цивільні медики, мої колеги, не проводять операцій, які робимо ми, але вони практикуються в інших важливих і надскладних втручаннях, з якими я не стикаюся. Мої однолітки вже зараз роблять круті операції, які я не зможу, бо не маю такого досвіду. Війна вкрала в мене цю можливість… як і багато інших, – говорить В’ячеслав.
Попри страшні картини, які доводиться бачити тут, він не втратив людяності та емпатії. Зізнається, що дуже переживає за пацієнтів, аналізує свої дії та думає, а чи можна було б зробити інакше і краще.
– Телефоную в госпіталь, питаю, бо спати не можу. Коли кажуть, що все ок, то для мене це найкращий подарунок. От про того хлопця без обличчя питав. Мені сказали, що він живий, є покращення. Ми з командою так раділи – не передати. Це найбільше “дякую” для нас, – завершує розмову медик.
Перед від’їздом, користуючись нагодою, що з нами волонтери, наважуюся запитати у команди, а чого їм не вистачає. З надією, що благодійники візьмуть “на замітку” та закриють питання.
– Нам не вистачає “пір’я” для коагулятора, захисту очей для хірургів і медиків, шукаємо бінокуляри для хірургів. І звичайно нам, як і, думаю, всім “стабікам”, треба апарат LUCAS – це портативний медичний пристрій для автоматичної непрямої компресії грудної клітини. Простіше кажучи, це те, що допоможе запустити серце, щоб руками не качати, – перелічує потреби керівниця медслужби полку.



Ольга Звонарьова
Фото Дмитра Смольєнка
-
Суспільство1 тиждень agoУ НАЗК назвали сфери, які найбільше вразила корупція
-
Події1 тиждень agoУ Бельгії знову намагаються показати російський пропагандистський фільм про Україну
-
Суспільство1 тиждень agoЮрій Лейдерман: “Перемога сьогодні – єдина форма свободи” Анонси
-
Усі новини4 дні agoГерой мему Я в Польщі одружився – мережа звинувачує блогера в хайпі
-
Війна1 тиждень agoМобілізація в Україні — у Міноборони готують нові цифрові зміни
-
Одеса1 тиждень agoОдесу готують до кругової оборони: роботи завершуються
-
Війна1 тиждень agoПрикордонники за допомогою дрона взяли у полон чотирьох російських військових
-
Усі новини3 дні agoКатерина Поліщук – пташка з Азовсталі розкрила свою вагу
