Війна
Історії підприємців з Одеської області, які користувались кредитуванням під час війни
Станом на 30 січня 2023 року через війну 80% компаній зіткнулися з падінням бізнесу. Проблем та випробувань багато: переривання робочих процесів, складнощі планування, накопичена втома співробітників, зростання витрат, варто лише згадати про блекаути; і все впирається у грошову потребу. Великі або вже розвинуті підприємства переважно орієнтуються на кредитний ресурс, хоч і на противагу грантовій підтримці, його треба повертати. «Дайджест Одеси» поспілкувався з трьома керівниками підприємств в Одеській області, аби вони поділились своїм досвідом участі у програмі «Доступні кредити 5-7-9%» в умовах війни.
Кредитування бізнесу
Взагалі урядова програма «Доступні кредити 5-7-9%» стартувала 1 лютого 2020 року. У її межах діють три відсоткові ставки (залежно від дати заснування бізнесу та його розміру (річного обороту): 5% річних — якщо виторг до 25 млн гривень і створюються мінімум 2 робочих місця протягом першого кварталу; 7% річних — для бізнесу з виторгом до 25 млн гривень; 9% річних – для бізнесу з виторгом до 50 млн гривень.
Програма стала чарівною паличкою, бо загалом кредитування бізнесу у війну — ризик для обох сторін. У березні 2022 року Кабінет міністрів прийняв рішення про запуск безвідсоткового кредитування бізнесу на час війни. Як заявив прем’єр-міністр Денис Шмигаль, уряд знімає всі обмеження по програмі «5-7-9».
«Будь-який український бізнес, якому потрібна підтримка, зможе отримати кредит за пільговими умовами. Максимально сума кредиту збільшується до 60 млн грн. На час воєнного стану та ще місяць після його завершення ставка по кредитах буде нуль відсотків. Відсотки за тих, хто хоче вести бізнес, сьогодні буде сплачувати держава. Після воєнного стану відсоткова ставка по цій програмі буде не більше 5 відсотків», — сказав Шмигаль, додавши, що також прибираються обмеження, які стосувалися бізнес-плану чи робочих місць.
Через рік з метою скорочення державних видатків уряд скасував компенсаційні ставки за кредитами на рівні 0% річних, повернувшись до початкових умов цієї програми.
Однак, програма «Доступні кредити 5-7-9%» тепер передбачає:
– по кредитах на інвестиційні цілі встановлення компенсаційної ставки для середніх та великих підприємств 9% річних з можливістю зменшення за умови створення нових робочих місць до 7%;
– по кредитах на інвестиційні цілі встановлення компенсаційної ставки для мікро та малих підприємств на рівні 7% з можливістю зменшення для інвестиційних кредитів до 5%;
– встановлення компенсаційної ставки 9% для кредитів на поповнення обігового капіталу для всіх підприємств.
З початку 2023 року станом на 8 травня банки видали бізнесу 8 тисяч кредитів на 28,3 млрд грн. Найчастіше кредитуються за програмою підприємства, що працюють у сферах сільського господарства, торгівлі та виробництва, промислової перероблювання. Серед регіонів лідерами за сумами укладених кредитних договорів є Львівська, Одеська, Дніпропетровська, Харківська, Київська, Вінницька області та м. Київ.
Ми спілкувались із підприємцями, які отримали кредити за програмою у ПриватБанку, працюють в Одесі та області.
Ветеринарна клініка «Дар», Євген
Клініка працює з 2010 року, за цей час з підвалу на 75 кв. м. збільшились до двоповерхового приміщення, зі стаціонаром для домашніх тварин. Після вторгнення, розповідає Євген, було багато людей, яким потрібна була вакцинація та документи для виїзду з домашніми улюбленцями. А на фоні стресу тварини стали хворіти частіше, тому попит є. Вдалось не скорочувати персонал і навіть набрати новий, проте неможливо уникнути економічних проблем, викликаних війною.

«Із вторгненням сильно впали заробітки та зарплати. Деякі постачальники мали перебої, до того ж частина товарів була з Росії. До нас досі ходять бабусі і шукають московський препарат. А ти знову і знову їм пояснюєш, що це мало того не зовсім доказово, до того ж і московське. А блекаут зараз мені здається якимось сном, бо цей період у щоденному стресі ніби не міг бути реальністю. Я все планував купівлю генератора і тут сталось перше відключення, а у нас тварини підключені до кисневих концентраторів. В останні хвилини роботи Старокінного ринку за скажені гроші придбав нам генератор на 5 кв. І звісно дуже багато грошей йде на заправку, а ще щодня думаєш хоч би він не зламався. У підвалі немає вікон, а там стаціонар, хірургія, рентген та ординаторська. Тому ходили всі з ліхтариками на лобі», — розповів Євген.
За його словами після вторгнення Українська асоціація ветеринарів об’єдналась, з’являлись гранти та інші способи сприянню роботи. Вакцинація, стерилізація, чипування тварин проводилось безкоплатно для громадян, а для компанії частково компенсувались. Наразі допомога зосереджена на безпосередньо постраждалих від воєнних дій або тих, хто релокував свій бізнес з окупованих територій. Проте це була значна допомога, бо населенню важкувато платити, але хто у такому випадку допоможе тваринці?
За кредит підприємець планує оновити філіал на ветеринарну амбулаторію, де проводитиметься огляд, УЗД, операції та перебування у стаціонарі. Рентген не зможуть поставити через обмеження безпосередньо у приміщенні.


«Я тільки-но отримав кредит, це 1 880 000 грн під 9%, на жаль, не встиг податись за 0%. Заявка не складна і не схожа на грантові, а під боком є співробітник банку. Вказуєш всі свої активи, розказуєш про бізнес, відповідаючи на чіткі питання. Тобто все просто, єдине з чим можуть виникнути проблеми — відсутність заставної нерухомості, яка має бути вищою за суму кредиту. Ще не почав витрачати, але ці гроші підуть в українські компанії, в яких я купуватиму обладнання. Набиратиметься і персонал: лікарі, адміністратори, прибиральниці. Планується від 6 до 10 робочих місць, тому подаватимусь і на державний грант «Єробота». Чому б не взяти гроші на розширення бізнесу, які потім виплатиш у вигляді податку? А, якщо порівнювати кредит із грантом, то це трохи не ті гроші. Зараз мені пропонують гарний УЗД-апарат, який коштує 1 170 000 грн. Тому на грант у 300 тисяч, мало що можна придбати у межах нашої діяльності», — додає підприємець.
Агрофірма «Евріка», Олександр
Компанія на ринку давно і зареєстрована в 1997 році. Основний вид діяльності — виробництво продуктів, зокрема вирощування свіжих овочів, виготовлення плодоовочевих консервів торгової марки «З бабусиної грядки». Починали з вирощування помідорів, взявши в оренду поле площею 42 гектари. Консервація проводиться за класичною технологією без використання синтетичних консервантів, барвників, ароматизаторів, ГМО. Підприємство має понад дві тисячі гектарів поливних земель та консервний завод з перероблення власної сільгосппродукції. І працюють лише із власною сировиною.
Як розповідає один із засновників Олександр: «Наші колеги в інших областях постраждали більше та серйозніше. Ми зіштовхнулись з певними дефіцитами, наприклад, минулого року не було склобанок. А також проблеми із продажем зернових, інфляційні процеси, вартість на газ та паливо, мобілізація працівників. Наша продукція безпечна, бо ми не використовуємо ніяких хімічних домішок. Поруч із заводом маємо фірмовий магазин де є і експериментальна продукція. Крім того, люди можуть повертати скляну тару від наших товарів і це досить вигідно. Ми радимо так робити. Вирощування овочів — наша основна діяльність, проте для сівозміни вирощуємо зерно і ріпак».
Агрофірма чинне та досить велике підприємство, кредитами користуються часто. Процедуру пройшли швидко, легко, безболісно. За кілька мільйонів, які отримали від банку, придбали новий трактор, що і планували ще до вторгнення.

«Ми маємо великі потреби, тому завжди перебуваємо у пошуку схожих програм, регулярно спілкуємось із банками і це велика поміч. Свого часу користувались грантами, брали участь у конкурсах від Одеської обласної адміністрації, перемагали. Наприклад, одного разу нам покрили 50% кредитної ставки. Тоді зробили модернізацію виробничої котельні. Наразі, спілкуючись з колегами, бачу, що всі активно працюють і напрямках державних чи міжнародних програм. Ми велике підприємство, тому не завжди і потрапляємо під категорії грантів, та і умовні 100 тисяч гривень не покриють потреби. Але бачу, що колеги користуються. І чому б не робити цього, якщо допомога піде усім на користь? А якщо якийсь раз не вийде, то буде інший», — відзначає засновник.
Antimoskowskaiy Braids, Ольга
Ольга підприємиця вже близько трьох років, має інтернет-магазин афрокучерів, канекалон та інших матеріалів і перукарню. Минулого року магазин став одним із найбільших в Україні щодо наявності матеріалів саме для брейдингу, афроплетіння та такого плану зачісок. Тоді стався великий дефіцит матеріалів, тому що частина закуповуватися у нашого сусіда. Почались пошуки аналогів та постачальників, купівля в Китаї, США, з’явились і українські виробники.У приміщенні поєднана студійна частина та склад. Найманих працівників немає, проте чотири майстрині орендують місце і також сплачують податки.


Підприємиця отримала 940 тисяч гривень під 9% строком на три роки. Частину грошей вже витратили на сигналізацію та охорону, крісло, додаткові стелажі на склад, незабаром полагодять стелю.
«Головна умова цих коштів, що я маю витрачати виключно на рахунок ФОП і на потреби бізнесу. Зазначу приємний момент, що жодного разу при замовленні товарів чи послуг не стикнулась із труднощами щодо оплати на розрахунок. Тобто більшість працює офіційно і справді зі сторони податкової для цього створені всі умови. Якщо є бажання просити чи вимагати від держави, то потрібно працювати і сплачувати податки. У всіх є права і до того ж обов’язки. Якби я не працювала понад 3 роки офіційно і коштообіги не проходили через офіційні рахунки, то я б не отримала цей кредит. Цими грошима я не можу розрахуватись з постачальниками з Китаю чи Америки, бо програма орієнтована на допомогу українського ринку, щоб наші підприємства могли працювати та розвиватись. І це правильно, тому кредитні гроші витрачаю на внутрішні закупівлі та поточні витрати, а зароблені кошти — на зовнішні», — відзначила Ольга.
Спікер додала, що наразі не спостерігає падіння попиту чи виробництва. Із замовлень та роботи майстринь відзначає, що активність більша відповідно до цього ж весняного періоду карантинного 2020 року. За її спостереженнями, падіння натхнення було хіба що перший місяць після вторгнення. Люди намагаються робити те, що і раніше, щоб не втрачати можливість робити звичні речі. Це допомагає рухатись, жити та відчувати себе сильними. Тому треба працювати.

Як розповідає директорка: «У процедурі отримання кредиту багато залежить від співробітника банку. Може мені пощастило, але банкір працював, ніби для себе. Це постійна підтримка і я не відмітила ніяких труднощів, до того ж все цифрове і саме від мене ходіння по різних інстанціях із збиранням папірців — не було».
Стабільність бізнесу у неконтрольованій ситуації
Досвід війни з 2014 року та обмеження, пов’язані з COVID-19 навчили підприємців готуватись та думати про майбутнє. І як не крути, кожен бізнес пов’язаний з політикою, тому мотивація боротись за незалежність дала сильний поштовх триматись за свої проєкти. Наразі є безліч можливостей залучати іноземних партнерів та розширювати бізнес-спільноту задля того, щоб встояти. І це стосується, як великого, так і малого бізнесу, хоч і здається, що останній досить гнучкий.
Найзначніша проблема — війна і це аксіома. А потім вже йдуть похідні від дій агресії рф та воєнного стану: перебої з електроенергією, зниження купівельної спроможності, звуження ринку, інфляційні процеси, розриви логістичних ланцюжків. Дії держави націлені на стабільну роботу банківських систем, релокацію підприємств у безпечні місця, фінансову підтримку ФОПів, залучення працездатного населення — все це кроки до більш-менш контрольованої ситуації.
На порталі «Дія.Бізнес» є інформаційний розділ про державні та донорські програми, приватні ініціативи підтримки підприємців в умовах війни, що допоможуть зберегти бізнес, робочі місця та підтримати економіку України.
Ми маємо продовжувати працювати, як відомо, битви виграє армія, а війну — економіка.
Війна
Пам’яті десантника, снайпера Івана Новаковського (позивний «Кабіна»)
Доброволець захищав свою Оболонь, Київ і всю країну
Іван народився 23 липня 1991 року у Києві. Навчався у школі №231 на Оболоні, яку дуже любив з дитинства. Найбільше цікавився історією та географією. Із задоволенням старшокласником їздив з класом на екскурсії в інші міста – до Львова, Тернополя.
Як більшість однолітків, Іван грав у футбол. Старанно займався фізкультурою, бігом. Тестував для себе карате.
Упродовж семи років хлопець навчався у музичній школі по класу гітари. Гарно співав. Але ніби трохи соромився за такі свої вміння, розповідає мама Тетяна Анатоліївна.
Іван не нав’язливо і щиро зі шкільних років допомагав тим, хто опинявся в скруті. Пані Тетяна згадує, як одного разу син попросив згоди на те, щоби він віддав новий светр своєму однокласнику з великої сім’ї, який у холодну пору ходив до школи без теплого одягу.

На вибір професії Івана вплинуло те, що батьки працювали у торгівлі. Тому він вирішив стати маркетологом. Закінчив Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна». Працював спочатку у кількох відомих торгівельних мережах. А потім, коли захворів батько, долучився до ведення невеликого сімейного бізнесу.

Для сім’ї став великим випробовуванням кінець 2013 року, коли щоразу треба було возити батька на сеанси хіміотерапії. На жаль, попри всі старання, його не вдалося врятувати. Іванові тоді виповнилося лише 23 роки.
«У нас була дружна, працьовита сім’я. Син дуже любив і мене, і папу (саме так називав), – розповідає Тетяна Анатоліївна. – Щоб я не бачила, Іванко після відходу батька плакав в гаражі. Для мене це була дуже велика втрата, я довгий час не могла з тим змиритися, а син не міг бачити мої сльози, постійно намагався розрядити і підтримати: пропонував іти в кіно, на концерти, в гості, купувати найкращий одяг. Казав: «Мама, ти в мене така красива – не треба плакати».

Іван завжди підтримував увагою, словом і ділом тих, хто того потребував. Без зайвої метушні, впевнено і цілеспрямовано. Ці якості передавалися, зокрема, по батьковій лінії, де він був третім Іваном Івановичем. Його дід-тезка був ветераном Другої світової війни.
У перший день повномасштабної війни ровесник відновленої незалежності України вирішив захищати свою своє місто і свою країну. Тетяна Анатоліївна погодинно згадує ту добу. Добре пам’ятає реакцію сина на її пропозицію виїхати з Києва в іншу область або за кордон. Іван відповів: «Ти довго думала таке мені сказати? Я нікуди, мама, не поїду. Це моя земля, це мій Київ, це моя Оболонь. Я нікого не зачепив, ні до кого не вдерся».

Власне авто Новаковських перебувало в ремонті, тож Іван подбав про перебування матері упродовж кількох днів у шкільному укритті, а потім наполіг відвезти її на Житомирщину, звідки родом. А сам, узявши на всяк випадок вдома дві одиниці зареєстрованої мисливської зброї, доєднався до тероборони Києва. Свою Оболонь і всю столицю від російських бронетранспортерів захищав уже з автоматом, виданим від територіального центру комплектування.

Буквально через кілька днів після початку повномасштабної війни Іван разом із тероборонівцями поїхав машиною в Ірпінь допомагати місцевим мешканцям евакуюватися. Тоді у невеликому дворику магазина побачив до десяти вбитих росіянами мирних мешканців, серед яких були дитина у візочку і мама біля нього.
«Коли син повернувся додому ночувати, у нього був нервовий зрив, він плакав, розповідаючи про ці звірства російської армії, – згадує Тетяна Анатоліївна. – Те потрясіння утвердило бажання Івана чинити спротив нападникам».
Взагалі Іван мав офіційний статус обмежено придатного до військової служби. Але постарався переконати, що може захищати Україну – і на початку серпня 2022 року добровольцем доєднався до ЗСУ. Бо дотримувався принципу: хто – якщо не я?!
Спочатку киянин був у навчальному центрі на Житомирщині, потім служив у легендарній 79-й окремій десантно-штурмовій бригаді. Іван влучно стріляв, тож потрапив у групу снайперів. Бойові завдання з побратимами виконував на Донецькому напрямку – у районі Мар’їнки.

Іван завжди встигав підставити плече тим, кому було складніше. Його, високого – 2 метри зросту – і статного за силу і витримку побратими називали «Кабіною».
Заприятелював із бійцем на позивний «Батя» з Фастова, який за віком, життєвою філософією і навіть голосом нагадував йому рідного батька. Підбадборюючи, виніс на собі з поля бою молоденького військового з обома перебитими ногами, який спочатку в розпачі просив його добити (і таке є на війні).
Десантник у бригаду доставляв немало трофейної зброї. Мріяв захопити російський танк.
За успішні виконання бойових завдань, проявлені мужність і героїзм під час ведення бойових дій проти російських нападників Івана Новаковського нагородили медаллю «Залізний хрест». У грудні 2022 року йому дали відпустку.

«Син додому приїхав на 12 днів, – пані Тетяна. – Мало з ким з друзів зустрівся. Багато їздив на машині по Києву, ходив по району – і кайфував від того, що тиша навкруги. Зробив тоді чорно-біле, з набережної: Дніпро, голі дерева, сніг і чорні лави для відпочинку… Він підписав цей знімок «Мій улюблений Київ!».

На бойові позиції Іван повертався через Дніпро. Тільки приїхав у Курахове – ввечері разом із побратимами його відправили на виконання складного бойового завдання. Десантник із позивним «Кабіна» загинув 26 грудня 2022 року біля Марʼїнки на Донеччині. Мама дізналася про тяжку втрату 3 січня; понад тиджень не могла отримати відповідь, чому немає зв’язку з Іваном.
Звістка приголомшила пані Тетяну, яка дотепер не може змиритися, що не стало улюбленої дитини. «Я просила сина: «Не йди на війну, бо ти в мене один». Але для нього було важливим захищати від російських нападників мене, Оболонь, Київ і всю Україну», – каже жінка.
Іван завжди був рішучим, сміливим, чесним, добрим. Умів розрядити будь-яку ситуацію гумором. Ніколи не ховався за спинами інших. Займався спортом і був автолюбителем. Любив тварин і мав улюбленого котика. Поруч з ним завжди було комфортно, спокійно, зʼявлялося почуття впевненості і довіри.

31-річний захисник був неймовірно світлою, доброю, веселою та красивою людиною. Зі слів побратимів, навіть після запеклих боїв не припиняв стверджувати: «Все буде Україна!». Він мріяв і був упевнений, що ми здобудемо Перемогу.
Поховали воїна на Берковецькому цвинтарі у рідному Києві.
Посмертно солдата Івана Новаковського нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня та медаллю «Честь. Слава. Держава» від Київського міського голови.
На честь полеглого Героя Івана Новаковського на фасаді його рідної школи №231 встановили меморіальну дошку. Ініціативу вшанування пам’яті реалізували завдяки зусиллям матері, небайдужих сусідів, волонтерів, активістів та Олега Дурмасенка, автора проєкту пам’ятної дошки.
Також меморіальну табличку встановили на фасаді будинку по вулиці Зої Гайдай, 9/8, у якому зростав і жив Іван.
Вічна шана і пам’ять Захисникові!
Валентина Кащенко
Фото надала Тетяна Новаковська
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Війна
про обмеження Starshield на ТОТ: Україна порушуватиме це питання на всіх напрямах
На тимчасово окупованих територіях України зберігаються обмеження швидкості Starshield до 161 км/год, це ускладнює перехоплення російських реактивних «Шахедів» і додає росіянам можливостей атакувати. Україна порушуватиме це питання на всіх напрямах.
Про це Президент Володимир Зеленський сказав під час спілкування з журналістами, передає кореспондент Укрінформу.
«На жаль, Starshield обмежений. Обмежена швидкість – максимум 161 км/год на тимчасово окупованих територіях України. Мою позицію вони знають. Якщо вони повернулися до рішення, що на території України немає ніяких обмежень, але на тимчасово окупованій території – обмеження зберігають, то таке їхнє рішення дуже небезпечне, бо воно вже звучить політично. Якщо ви там обмежуєте, то тимчасово окуповані території вже частково не визнаєте нашими. І тому, я вважаю, що ми маємо право піднімати це питання і повертати швидкість назад, щоб ніяких обмежень не було. Міністерство оборони, Міністерство закордонних справ, Головнокомандувач ЗСУ Драпатий – всі по своїх напрямах повинні піднімати це питання», – сказав Зеленський.
Як зауважив він, у SpaceX повідомили, що обмежень немає. Проте тестування відбуваються за різними напрямками і свідчать, що обмеження є вже пʼяту добу.
«Уже пʼяту добу є обмеження. Вони (SpaceX – ред.) кажуть, що це якась технічна історія. Ми так не вважаємо. Питання не в тому: віримо чи не віримо. Ми так не вважаємо. Може, ще якісь будуть перевірки. Але щодня ми тестуємо по різних напрямках. Щодня є таке підтвердження. Значить це не поодинокі випадки, а масові», – сказав Зеленський.
Він нагадав, що раніше, після розмови з держсекретарем США Марком Рубіо, не було проблем із раннім попередженням про балістичні удари, обміном розвідувальною інформацією, а також обмежень Starlink і Starshield.
«Чому я зараз згадав цей момент? Тому що під час нашої розмови Рубіо сказав, що Starshield більше під контролем влади США, а не SpaceX. Обмеження Starshield зараз говорить про те, що це зробили SpaceX. Так мені каже наша команда. Тобто це не зовсім збігається з тим, що ми чули раніше. Тому все треба з’ясовувати», – сказав Зеленський.
Як наголосив глава держави, ситуація із обмеженням Starshield небезпечна для України, оскільки обмеження не дозволяють збивати реактивні «Шахеди» на тимчасово окупованих територіях
«Тепер ми не можемо їх збивати там, біля фронту. Доводиться збивати на інших рубежах, і це додає росіянам можливостей атакувати», – сказав Зеленський.
Як повідомляв Укрінформ, 12 листопада Зеленський заявив про над територією України.
Війна
Безпілотники СБУ уразили нафтовий об’єкт у Самарській області
Далекобійні безпілотники Центру спецоперацій «Альфа» Служби безпеки України уразили лінійну виробничо-диспетчерську станцію «Самара» поблизу селища Просвєт Самарської області РФ.
Як передає Укрінформ, про це повідомляє СБУ.
Попередньо підтверджено ураження резервуарів для зберігання нафти.
ЛВДС «Самара» – один із найважливіших вузлів російської нафтотранспортної системи. Сюди магістральними трубопроводами надходить нафта з Татарстану, Західного Сибіру та інших нафтовидобувних регіонів РФ.
На станції змішують нафту з різним вмістом сірки, щоб отримати експортний сорт Urals. На нього припадає до 50% загального обсягу російського нафтового експорту.
Як поінформували у Генеральному штабі Збройних сил України, на території об’єкта спалахнула пожежа – горять декілька резервуарів з нафтою.
Також у Генштабі підтвердили результати удару по аеродрому «Липецьк-2» в Липецькій області РФ, де базується російська військова авіація. 13 листопада були уражені ангар зберігання спецтехніки для обслуговування літаків, резервуар з авіаційним пальним і центральний командно-диспетчерський пункт аеродрому.
Як повідомляв Укрінформ, Сили оборони України у ніч на 10 жовтня повторно уразили лінійну виробничо-диспетчерську станцію (ЛВДС) «Самара» поблизу селища Просвєт Самарської області РФ.
-
Суспільство1 тиждень agoНовини на ранок
-
Політика6 днів agoзаконопроєкт пройшов перше читання у Раді
-
Суспільство5 днів agoНовини на ранок
-
Відбудова1 тиждень agoВ Україні повністю відновили 759 об’єктів медичної інфраструктури
-
Суспільство4 дні agoНовини на ранок
-
Політика5 днів agoРубіо назвав переговори в Абу-Дабі продуктивними, але угода не буде укладена за одну ніч
-
Суспільство6 днів agoКоли увімкнуть опалення в Одесі у 2026 році: дата
-
Усі новини1 тиждень agoщо вона там зробила (фото)
