Вона здобула найбільшу можливу кількість балів — по 10 балів від глядачів та журі. Водночас “Суспільне” розповіло, скільки саме глядачів проголосували за переможницю.

Як відбувається процес вибору переможця

Традиційно, за правилами Нацвідбору, представник України на “Євробаченні” визначається спільним голосуванням глядачів та журі. І журі, і глядачі розставляють десятку фіналістів від 1 до 10 місця.

Глядацьке голосування відбувалося в мобільному застосунку Дія та за допомогою СМС.

Водночас, якщо підсумкова кількість балів є рівною, то перевагу має той учасник, який отримав більше балів від глядачів.

Як голосували глядачі в Дії

У застосунку “Дія” під час глядацького голосування у прямому ефірі проголосували 208 391 українець. Голоси розподілились так:

1. LELÉKA — 54 830 голосів — 26,311%;
2. LAUD — 35 189 голосів — 16,886%;
3. Jerry Heil — 33 034 голоси — 15,852%;
4. KHAYAT — 17 144 голоси — 8,227%;
5. Mr. Vel — 15 809 голосів — 7,586%;
6. The Elliens — 14 363 голоси — 6,892%;
7. Molodi — 12 400 голосів — 5,95%;
8. Monokate — 11 963 голоси — 5,741%;
9. Valeriya Force — 7 928 голосів — 3,804%;
10. “ЩукаРиба” — 5 731 голос — 2,75%.

Як проголосували глядачі в СМС-голосуванні

У СМС-голосуванні взяли участь 19 209 осіб. Їхні голоси за фіналістів конкурсу розподілились так:

1. LELÉKA — 5 220 голосів — 27,17%;
2. Jerry Heil — 2 687 голосів — 13,99%;
3. LAUD — 2 674 голоси — 13,92%;
4. KHAYAT — 1 863 голоси — 9,7%;
5. Mr. Vel — 1 713 голосів — 8,92%;
6. The Elliens — 1 640 голосів — 8,54%;
7. Molodi — 1 115 голосів — 5,8%;
8. Monokate — 939 голосів — 4,89%;
9. “ЩукаРиба” — 715 голосів — 3,72%;
10. Valeriya Force — 643 голоси — 3,35%.

Як проголосували журі Нацвідбору

До складу журі “Нацвідбору-2026” увійшли:

• Руслана — переможниця Євробачення-2004;
• Zlata Ognevich — співачка та сонграйтерка;
• Євген Філатов — український композитор і співак;
• Віталій Дроздов — генеральний продюсер медіахолдингу “ТАВР Медіа”;
• Костянтин Томільченко — режисер і хореограф-постановник.

Від журі фіналісти отримали наступні бали:

1. LELÉKA — 10
2. LAUD — 9
3. Jerry Heil — 8
4. Mr. Vel — 7
5. Monokate — 6
6. KHAYAT — 5
7. Valeriya Force — 4
8. “ЩукаРиба” — 3
9. Molodi — 2
10. The Elliens — 1 бал.

За підсумками голосування глядачів та оцінювання журі перемогу здобула LELÉKA. Вона представить Україні на Євробачення, яке пройде в травні у Відні.

• Перший півфінал відбудеться 12 травня;
• Другий півфінал — 14 травня;
• Гранд-фінал — 16 травня.

Раніше Фокус пояснював, що у Lelѐka, яка їде на Євробачення, з’явились дуже великі проблеми.

Нагадаємо, що промова співачки Руслани викликав бурхливу реакцію мережі через слова на підтримку виконавиці Lelѐka, яка виграла Нацвідбір до пісенного конкурсу. Юзери вимагають провести повторне голосування через вплив на результати.

До цього на Origin Stage презентували пісні всіх фіналістів українського відбору на Євробачення-2026. На сцену не вийшла лише Monokate (Катерини Павленко), яка поїхала на музичну конференцію в Нідерланди.

Фокус вів текстову трансляцію Нацвідбору, ведучими якого цього року стали Тимур Мірошниченко та Леся Нікітюк.

У фільмі знімаються популярні французькі актори Лоран Лафітт і Елоді Бушез, володарка кількох акторських нагород. Акторський склад доповнюють Рамзі Бедіа і Лора Каламі. Фокус побував на гала-прем’єрі картини і ділиться враженнями.

З першої сцени глядач потрапляє в напружену атмосферу взаємодії представників різних соціальних класів. Глава буржуазного сімейства і господар вілли на півдні Франції — Філіп Трусселяр звертається до свого працівника — Тоні Азізі в день народження доньки останнього з проханням почистити колектор під вбиральнею.

“Там роботи на п’ять хвилин”, — каже Філіп, не бажаючи відкладати завдання навіть у день народження доньки Азізі.

Як виявилося, роботи там зовсім не на п’ять хвилин. Тоні повертається після ремонту труби облитий екскрементами і кидає невербальний виклик своїм господарям. З цього епізоду починається небезпечна дуель двох родин, одна з яких звикла бути на вершині соціальних преференцій, а інша — у становищі приниженого і ображеного.

Сім’я Азізі — Тоні та Надін — понад сім років працювали на сім’ю Трусселяр без соціальних гарантій, контракту, відрахувань, на заробітну плату, нижчу за мінімальну в країні. Тепер подружжя Азізі вирішує розпочати з наймачами юридичну війну, вимагаючи компенсації в розмірі 150 000 євро.

Іронія сюжету в тому, що Філіп — власник юридичної фірми. Він був настільки впевнений у беззахисності своїх працівників, що навіть не подумав про правові наслідки. Тепер він не знає, як домовитися з Тоні та Надін, та ще й зарозумілість спадкового буржуа йому заважає, а працівники своєю чергою агресивно йому погрожують судовими розбірками, здатними знищити репутацію знаменитого у Франції юриста.

Репутації дружини Філіпа (Елоді Бушез), акторки, яка бажає повернутися на екрани, такий неприємний галас зовсім ні до чого: її і так не поспішають знімати.

Представники буржуазного класу всіляко намагаються “зам’яти” неприємний конфлікт із працівниками, але все стає тільки гірше.

Ентоні Кордьє динамічно розвиває тему соціальної напруженості та взаємного приниження між персонажами, поступово досліджуючи питання взаємодії класів за різних обставин.

Буржуа Трусселяр звик демонструвати зверхність і вважати людей іншого класу другим сортом, а мігрант Тоні надто втомився почуватися ніким і навіть меншим. При цьому кожен поступово приміряє нову роль. Філіп почувається загнаним, але не переможеним, а сімейство Азізі вперше відчуло смак влади над тими, хто раніше їх пригнічував.

До слова, у картині немає поганих і хороших героїв. Є лише різні обставини та розмір фінансової задоволеності. Наприкінці глядачі зрозуміють, що в цій історії немає невинно ображених, і всі герої діють лише під впливом зовнішніх чинників і внутрішніх потреб.

І так! Якщо “змішати” буржуазний клас і безправних мігрантів — ми й отримаємо той же середній клас або злегка усереднений клас.

Раніше ми писали, як Марго Роббі та Колін Фаррелл знаходять кохання через GPS-навігатор у новому фільмі.

Ми також розповідали про фільм “Еддінгтон” режисера Арі Астера, у якому на тлі пандемії коронавірусу розгортаються пристрасті в маленькому містечку в пустельному штаті Нью-Мексико.

Словом, він може стати ким завгодно. Питання лише в тому, як не загубити себе в такому потоці особистостей, і головне — а чи є в цьому потоці наш герой, чи він давно розчинився у своїй “роботі”. Фокус подивився картину ще на відкритті “Тижня австрійського кіно” 2025 року і розповідає про нього.

Перед нами — ні що інше, як пронизлива і дуже дотепна сатира на тему віднайдення себе, а точніше — вміння себе не загубити під тиском соціальних очікувань, соціальних мереж і різноманіття ролей, яких вимагає сучасний соціум від окремо взятої людини.

Головну роль у дебютному повнометражному фільмі режисера Бернхарда Венгера виконав зірка фільму “На західному фронті без змін” — Альбрехт Шух (номінація на премію BAFTA).

Наш герой — ввічливий, інтелігентний, уважний, привабливий чоловік, який успішно продає ці якості кожному, хто готовий заплатити за доречну компанію.

Маттіас симпатизує своїм клієнтам, йому не все одно. Він співпереживає літній пані, яка більше не може спілкуватися зі своїм чоловіком, і пані середніх років, якій ні з ким сходити в театр.

До слова, і в його житті не все добре. Його безапеляційно кидає кохана, після чого Маттіас почувається не менш самотнім, ніж його клієнти. Поки він зображував фальшивих бойфрендів, герой раптово став колишнім бойфрендом для своєї дівчини.

Цей епізод ставить Маттіаса перед обличчям екзистенціальної кризи. Хто він сьогодні? Ким був учора? Ким він стане в майбутньому і що важливого він робить у житті? Герой у штопорі, який переростає в глибоку кризу самоідентифікації.

Щоправда, жодної суттєвої драми ми спостерігати не будемо. Гостра тема подається зі смаком і гумором. Ми переживаємо за Маттіаса, але ще більше нам подобається спостерігати за його незграбними спробами встановити особисті кордони, про які він має непрозоре уявлення.

Сценарій картини натхненний бумом на оренду друзів у Японії. Ми побачимо під мікроскопом проблему соціальних зв’язків, які стають дедалі тоншими і скоро, ймовірно, зовсім порвуться.

Поки Маттіас блукає лабіринтом палаців розуму в спробі відшукати свою індивідуальність, ми бачимо дивні спроби героя зав’язати романтичні стосунки, викрити цинічного бізнесмена і зайнятися йогою. Тим дивовижніше звучать гострі жарти на тлі австрійського прохолодного аристократизму і мінімальної емоційної залученості.

Картина вперше була представлена на Венеціанському кінофестивалі 2024 року. Відтоді фільм був показаний на багатьох авторитетних платформах, включно з “Тижнем австрійського кіно” в Києві у квітні 2025 року. У широкий прокат фільм виходить зараз. Можливо, українцям саме зараз не завадить дещиця гострого гумору з Австрії.

Нагадаємо, раніше Фокус писав, яким вийшов фільм “Життя Чака”, точно знятий за однойменним твором Стівена Кінга.

А також ми публікували рецензію на перезапуск популярного слешера 1990-х “Я знаю, що ви зробили минулого літа”.