Події
Аскольд Мельничук став лавреатом премії за найкращу есеїстику від університету США
Американський письменник українського походження Аскольд Мельничук став лавреатом премії за найкращу есеїстику від видання Great River Review та університету Міннесоти.
Як передає Укрінформ, про це повідомляє «Читомо».
Зазначається, що Мельничук отримав відзнаку за найкращу есеїстику від фонду літературних ініціатив імені Волтера Натана, який діє в межах університету Міннесоти.
Відзнаку премії Pink Poetry Prize отримала американська поетка й дитяча письменниця, викладачка університету Іллінойсу Дженіс Н. Гарінґтон. Невдовзі університет Міннесоти, що вручає обидві премії, проведе читання з обома лавреатами.
Аскольд Мельничук – американський письменник, перекладач, редактор, лавреат численних відзнак та нагород, зокрема премії Джорджа Джаррета за видатні заслуги перед суспільством у галузі літератури, а також премії Макґінніса в галузі белетристики.
Він народився 1954 року у Нью-Джерсі в українській родині. Літературна діяльність Мельничука тісно пов’язана з Україною, зокрема він перекладав українських авторів і публікував їхні твори у власному літературному журналі «Агні» (Agni), сам пише про Україну у своїх творах, а останнім часом часто бере участь у літературних подіях в Україні. Вперше він відвідав батьківщину батьків у 1990 році.
Мельничук є автором чотирьох романів, два з яких про українських емігрантів у США після Другої Світової війни та їхній пошук нової ідентичності. Перший роман «Що сказано» (What is told, 1994) увійшов до списку найпомітніших книжок року за версією New York Times. В Україні його переклали і видали у 2017 році у видавництві «Комора».
Great River Review – літературний журнал, що видає університет Міннесоти. Заснований у 1977 році Еміліо Де Граціа. Від часу заснування журнал видавав центр Андерсона раз на два роки з 1996 по 2016 роки. Твори, опубліковані в Great River Review, передруковували в Pushcart Prize: Best of the Small Press, Best American Travel Essays і Best American Sports Stories. Журнал став лавреатом Державної книжкової премії Міннесоти 2002 року за свій двадцять п’ятий номер.
Премію за есеїстику від фонду літературних ініціатив Волтера Натана вручає університет Міннесоти. Програма з креативного письма цього університету заснувала фонд літературних ініціатив імені Волтера Натана у 2022 році. Фонд вручає премію за найкращий есей, а також проводить літературний фестиваль, у якому беруть участь учні середніх шкіл міст-побратимів. Фонд заснували завдяки пожертві Майкла та Джулі Каплан, випускників Коледжу вільних мистецтв, котру ті зробили на честь їхніх батьків, щоб вшанувати пам’ять про них.
Як повідомляв Укрінформ, члени Капітули відзнаки оголосили короткий список номінантів на здобуття премії Drahomán Prize для перекладачів з української мови на мови світу за 2024 рік.
Книжка “Не народжені для війни” Артема Чапая у лютому 2026 року з’явиться в перекладі нідерландською мовою у видавництві De Bezige Bij (“Працьовита бджілка”).
Як передає Укрінформ, про це повідомляє Читомо.
За словами автора, видавництво має особливу історію: воно постало в роки Опору під час нацистської окупації Нідерландів як відповідь на пропагандистський наратив про “один народ”.
Передмову до нідерландського видання написав один із найпомітніших сучасних письменників Нідерландів – Тоні Вірінґа (Tommy Wieringa). Автор зацікавився книжкою після того, як прочитав англійський переклад за рекомендацією Андрія Куркова. У дописі автор подякував обом за підтримку та увагу до книжки.
Переклав видання Тобіас Волс.
“У книжці Артем Чапай пише про свою війну, нічого не приховуючи про свої мотиви, кошмари та нові стосунки зі світом. Пацифіст, який став бійцем, досліджує свою роль у захисті українського народу від російської армії та свої обов’язки як батька, письменника та солдата. Він прагне зрозуміти масштабне прийняття рішень, яке має вирішальний вплив як на окремих громадян, так і на суспільство в цілому: багато його побратимів-солдатів ніколи не думали про вступ до війни; інші втекли із країни. Він також задається питанням, що роблять його маленькі діти вдома і що вони почувають. … Незамінна книжка для кожного, хто хоче зрозуміти, як війна може змінити все”, – йдеться в анотації.
Як повідомляв Укрінформ, романи “Вивітрювання” Артема Чапая та “Радіо Ніч” Юрія Андруховича у 2026 році вийдуть в англійському перекладі в американських видавництвах Seven Stories Press і New York Review Books відповідно.
Фото: facebook/Artem Chapeye
У Києві відбулося прощання з відомим українським кінорежисером, сценаристом, актором і педагогом Вʼячеславом Криштофовичем.
Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.
Попрощатися з митцем до Будинку кіно прийшли його колеги по кіноцеху, друзі, шанувальники.
Відомий кінорежисер Роман Балаян подякував Вʼячеку, як його називали близькі, за давню дружбу.
«Я дякую Богові, що він дав мені такого чудового друга, приголомшливого й найтоншого режисера. В’ячеку, я щасливий, що з тобою дружив із 1967 року. Мені буде дуже сумно», – сказав Балаян.
Відомий кінокритик, кінознавець і сценарист Сергій Тримбач назвав Криштофовича авторським режисером.
«Він вловлював не тільки дрібниці життя, як називався один із його блискучих фільмів. Він чув космічні мелодії у пітьмі нічного міста і вмів це випробувати у своїх фільмах. Ми прощаємося насправді з великим режисером – автором у повному розумінні цього слова. Він мав свою авторську концепцію, свій власний, не позичений погляд на цей світ», – сказав Тримбач.
Про особливу інтелігентність Криштофовича згадав поет, кінорежисер, сценарист і педагог Станіслав Чернілевський: «Це був зразок інтелігентності – теплий, мудрий, небагатослівний, точно скаже й оцінить, ніколи прилюдно не зробить зауваження».
Щемливо попрощалася з режисером народна артистка України Лариса Кадочникова, яка знімалася у його фільмах.
«Мені страшно навіть подумати, що я не почую твій голос і не побачу тебе. В’ячеку, ти був чудовий. Чому відходять талановиті люди, чому їх забирає Бог? Йому потрібні таланти», – сказала актриса.
Оператор-постановник багатьох фільмів Криштофовича Валерій Анісімов розповів про їхню багаторічну співпрацю.
«Я хочу подякувати В’ячеку за те, що серед багатьох класних українських операторів він обрав мене. Більше двадцяти років ми з ним працювали. Ми були знайомі ще з інститутських часів. Хочу подякувати йому від усіх, хто був у нашій групі. Ми були одним організмом, головою, душею і серцем у якому був В’ячек», – зауважив Анісімов.
Про тонку душу митця висловився його колега Михайло Іллєнко – кінорежисер, сценарист, актор.
«Він був людина відкрита. Але була у нього одна така схованка – це його фільми. Довгий час, коли це було питанням виживання, він ховався у своїх фільмах від радянщини. Він це робив віртуозно. Цей музичний інструмент – його душа – була дуже чутлива. Сьогодні ця струна вже не резонує. І важко, звичайно, було В’ячеку резонувати з тією бідою, яка впала на нас всіх сьогодні», – сказав Іллєнко.
Як повідомлялося, Криштофович помер на 79-му році життя.
В’ячеслав Криштофович народився 26 жовтня 1947 року в Києві. Режисер-постановник Національної кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка. Створив понад 20 ігрових картин для кінопрокату і телебачення, черед них — «Самотня жінка бажає познайомитися», «Автопортрет невідомого», «Ребро Адама», «Приятель небіжчика» та інші.
З’являвся в кадрі і сам: ще молодим зіграв у «Совісті» та «Серці Бонівура», а згодом – у «Першому правилі королеви». Академік НАМ України (2017). Лауреат Державної премії України імені Олександра Довженка (2022). Заслужений діяч мистецтв України (2000). Член Національної спілки кінематографістів України. Нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня.
Міністерство культури України запустить школу, яка буде допомагати культурним інституціям та бізнесу користуватися інструментами приватного партнерства та меценатства.
Про це сказала віцепрем’єр-міністр з гуманітарної політики – міністр культури Тетяна Бережна під час конференції “Культура та інвестиції: публічно-приватне партнерство, меценатство, інвестиційні проєкти”, передає кореспондент Укрінформу.
“Скоро ми запустимо школу, яка буде допомагати культурним інституціям та бізнесу користуватися такими інструментами залучення ресурсів культури, як публічне приватне партнерство і меценатство. Мета цієї програми – формувати ці ціннісні пропозиції для бізнесу”, – сказала Бережна.
За її словами, у школі навчатимуть формувати якісні проєкти та вибудовувати партнерства. До навчання залучена Kyiv School of Economics, зокрема її підрозділ бізнес-освіти, додала урядовиця.
“Директори музеїв та заповідників мають вміло формувати і створювати ті проєкти, які будуть привабливими і для бізнесу, який в Україні захоче інвестувати в ці проєкти, і для міжнародних експертів”, – сказала Бережна.
Вона додала, що школа запрацює “зовсім скоро”.
Як повідомлялося, Кабінет міністрів схвалив розроблений Міністерством культури законопроєкт про меценатство у сфері культури.
-
Суспільство1 тиждень agoВіце-мер Одеси Позднякова звільнилася і пішла в енергетику
-
Суспільство7 днів agoВбивцями сина харківського посадовця виявились ексмитник з Одеси та син бізнесмена з Буковини Анонси
-
Відбудова1 тиждень agoУ Реєстрі пошкодженого та зруйнованого майна зафіксовані вже понад мільйон повідомлень
-
Усі новини5 днів agoЕндрю Маунтбеттен-Віндзор уперше з’явиться на публіці не в статусі принца
-
Політика1 тиждень agoІрландія під час головування в Раді ЄС максимально просуватиме переговори про вступ України
-
Одеса3 дні ago
Новий директор Департаменту ветеранів Одеси — хто такий Єрмаков
-
Одеса1 тиждень ago
Загроза в Чорному морі та вибухи на російських танкерах
-
Війна7 днів agoОборона Куп’янська стабільна, росіяни переоцінили сили і зазнають там втрат