Події
Аскольд Мельничук став лавреатом премії за найкращу есеїстику від університету США
Американський письменник українського походження Аскольд Мельничук став лавреатом премії за найкращу есеїстику від видання Great River Review та університету Міннесоти.
Як передає Укрінформ, про це повідомляє «Читомо».
Зазначається, що Мельничук отримав відзнаку за найкращу есеїстику від фонду літературних ініціатив імені Волтера Натана, який діє в межах університету Міннесоти.
Відзнаку премії Pink Poetry Prize отримала американська поетка й дитяча письменниця, викладачка університету Іллінойсу Дженіс Н. Гарінґтон. Невдовзі університет Міннесоти, що вручає обидві премії, проведе читання з обома лавреатами.
Аскольд Мельничук – американський письменник, перекладач, редактор, лавреат численних відзнак та нагород, зокрема премії Джорджа Джаррета за видатні заслуги перед суспільством у галузі літератури, а також премії Макґінніса в галузі белетристики.
Він народився 1954 року у Нью-Джерсі в українській родині. Літературна діяльність Мельничука тісно пов’язана з Україною, зокрема він перекладав українських авторів і публікував їхні твори у власному літературному журналі «Агні» (Agni), сам пише про Україну у своїх творах, а останнім часом часто бере участь у літературних подіях в Україні. Вперше він відвідав батьківщину батьків у 1990 році.
Мельничук є автором чотирьох романів, два з яких про українських емігрантів у США після Другої Світової війни та їхній пошук нової ідентичності. Перший роман «Що сказано» (What is told, 1994) увійшов до списку найпомітніших книжок року за версією New York Times. В Україні його переклали і видали у 2017 році у видавництві «Комора».
Great River Review – літературний журнал, що видає університет Міннесоти. Заснований у 1977 році Еміліо Де Граціа. Від часу заснування журнал видавав центр Андерсона раз на два роки з 1996 по 2016 роки. Твори, опубліковані в Great River Review, передруковували в Pushcart Prize: Best of the Small Press, Best American Travel Essays і Best American Sports Stories. Журнал став лавреатом Державної книжкової премії Міннесоти 2002 року за свій двадцять п’ятий номер.
Премію за есеїстику від фонду літературних ініціатив Волтера Натана вручає університет Міннесоти. Програма з креативного письма цього університету заснувала фонд літературних ініціатив імені Волтера Натана у 2022 році. Фонд вручає премію за найкращий есей, а також проводить літературний фестиваль, у якому беруть участь учні середніх шкіл міст-побратимів. Фонд заснували завдяки пожертві Майкла та Джулі Каплан, випускників Коледжу вільних мистецтв, котру ті зробили на честь їхніх батьків, щоб вшанувати пам’ять про них.
Як повідомляв Укрінформ, члени Капітули відзнаки оголосили короткий список номінантів на здобуття премії Drahomán Prize для перекладачів з української мови на мови світу за 2024 рік.
У Харкові у Державній академії дизайну і мистецтв 5 жовтня відкрилася виставка “(Не)згасле світло (не)народжених для війни”, що поєднує роботи чотирьох загиблих авторів: скульптора Антона Дербілова (мініатюра), скульптора Руслана Мовчана, художниці й поетеси Вероніки Кожушко та кінооператора Юрія Красюка.
Про це повідомляє кореспондентка Укрінформу.
“Ми всі знаємо, що таке жахи війни. Вже понад 11 років Україна, на яку ганебно та цинічно напала Російська Федерація, відстоює своє право на свободу та незалежність. Ми всі усвідомили, що, на жаль, війна забирає найкращих. Найкращих за своїм єством, найкращих по життю, які народилися не для війни, для того, щоб творити, аби нести красу у світ”, – сказав голова Національної спілки художників України Костянтин Чернявський.
Простір виставки об’єднує різні формати візуального та документального висловлювання: малюнки, скульптуру, фотографії, відео, а також цитати зі спогадами близьких та роздумами самих митців.
На відкриття прийшли рідні загиблих, їхні колишні викладачі, друзі, військові побратими.
“Цей проєкт дуже важливий. Дуже важливо, щоби суспільство в різних країнах світу знало про те, що молоді митці кожного дня віддають життя за свободу нашої держави. Серед цих молодих облич я бачу Юрія Красюка, про якого не можу говорити в минулому часі… Я навчала його, він був дуже талановитий і є – в моєму серці… Дуже хочеться, щоб ми нарешті повернулися до мирного життя, дочекалися Перемоги і щоб цих фотографій не ставало більше. Я бажаю цій виставці успіху – промовляти, говорити з глядачем”, – зазначила декан факультету аудіовізуального мистецтва та медіатехнологій академії Ганна Курінна.
Художниця Катерина Дербілова розповіла, що для неї не стало несподіванкою те, що її чоловік пішов на фронт.
“Ми про це говорили, ми бачили, що буде більш масштабна війна. Він говорив, що піде. До повномасштабної війни його ще тримало те, що наші діти були дуже малі”, – поділилася дружина.
“Разом ми заснували творчу студію. Він ліпив фігурки, а я розписувала. Найголовніше, що він хотів показати, які були козаки – без шароварщини, без оцього нальоту радянської, скажімо так, культури, що це були воїни, сильна армія в Європі”, – наголосила Катерина.
Спогадами про скульптора поділився нацгвардієць на позивний “Крава”.
“Ми познайомилися на війни. Це людина з великої літери, це справжній побратим, воїн. Він найкращий з усіх людей, яких я знав… Якось – це було під Балаклією у 2022 році, перед великим контрнаступом – в одного з побратимів був день народження, ми не мали нічого для привітання. Знайшли аркуш А4 – і Антон за кілька хвилин намалював його, один в один…”, – розповів “Крава”.
Скульптор Руслан Мовчан у перші дні вторгнення боронив свою рідну Сумщину. Разом з іншими цивільними шукали зброю, облаштовували блокпости та їздили на патрулювання. Першого березня 2022 року Руслан і ще четверо добровольців вступили в бій.
“На старих “Жигулях” вони робили засади на колони, зупинили декілька проходів танків, але, на жаль, не встигли від’їхати – їх підбили. Всі п’ятеро загинули… Добровольці, що Руслан, що Антон Дербілов. Талановиті хлопці, “сталеві”, яких ми добре знаємо… Скульпторів багато загинуло. Чому я говорю багато – бо мало в нас цієї професії. В нас маленька спільнота, в рік випускається всього 3-4 студенти”, – зауважив заслужений діяч мистецтв України, викладач Олександр Рідний.
Виставку “(Не)згасле світло (не)народжених для війни” підготували у межах проєкту “Місце присутності: пам’ять, творчість, життя” за підтримки Українського культурного фонду.
Як розповів ректор Харківської державної академії дизайну і мистецтв Олександр Соболєв, експозиція протягом місяця була представлена у Варшаві. Польські колеги адаптували виставку для відвідувачів з порушеннями зору – створили 5 аудіодескрипцій представлених експонатів, а також польськомовні версії аудіогідів з біографіями митців.
У межах гранту УКФ наприкінці жовтня чи початку листопада біля будівлі академії встановлять пам’ятний знак на честь загиблих митців.
“Фундамент уже підготували. Це буде абстрактна композиція, яка символізує зламані долі. Ми запрошували на круглий стіл рідних, військових, ветеранів – отримали схвальні відгуки, підтримку. Вирішили присвятити цей знак не лише нашим загиблим випускникам і студентам, а всім загиблим митцям”, – зазначив Соболєв.
Як повідомлялося, у Харкові 19 травня, у день народження вбитої художниці та поетеси Вероніки Кожушко, оголосили переможців другої щорічної Премії “Генерація Ніка”.
У місті Батурин Чернігівської області в Національному історико-культурному заповіднику “Гетьманська столиця” створили інклюзивний культурний простір.
Як передає Укрінформ, про це повідомило Міністерство культури України.
“У Національному історико-культурному заповіднику “Гетьманська столиця” реалізували інклюзивний проєкт “Гетьманська столиця: доступна історія” за підтримки Українського культурного фонду в межах програми “Стійкість суспільства через культуру”, – йдеться у повідомленні.
Мета проєкту – зробити історико-культурну спадщину доступнішою для людей з інвалідністю, ветеранів, людей старшого віку та інших маломобільних груп.
У межах ініціативи команда заповідника комплексно адаптувала експозиції п’яти музейних об’єктів. Серед них – територія Цитаделі Батуринської фортеці, Музей археології Батурина, Будинок Генерального суду (будинок Кочубея) XVII-XVIII століть, Палац гетьмана Кирила Розумовського та Воскресенська церква-усипальниця гетьмана Кирила Розумовського.
Для відвідувачів створили тактильні картини, інформаційні таблички шрифтом Брайля, мнемосхеми та інтерактивний сенсорний стіл із 3D-моделями музейних експонатів. Також підготували аудіогіди з аудіодискрипцією для людей із порушенням зору та відеогіди українською жестовою мовою для відвідувачів із порушеннями слуху.
Для пам’яток, доступ до яких фізично обмежений, команда заповідника розробила панорамний відеотур. Онлайн-матеріали також розмістили на платформах IZI.Travel, “єМузей” та YouTube-каналі заповідника.
До створення адаптованих рішень долучилися експерти Ресурсного центру “Безбар’єрна Україна” та представники громадського об’єднання “Сурдо Школа”.
У Мінкульті додали, що проєкт тривав із травня до вересня 2026 року. “Гетьманська столиця” стала першим музейним закладом Чернігівщини з комплексно адаптованою експозицією для різних груп відвідувачів.
Як повідомляв Укрінформ, у Києві презентували мистецький проєкт “Внутрішній такт: Музика серця”, який об’єднав дітей та молодь із порушеннями зору, професійних музикантів, педагогів та митців.
Фото: mincult.gov.ua
Одеська обласна філармонія імені Давида Ойстраха відзначила 95 років від дня заснування. З цієї нагоди в місті відкрився новий, 179-й філармонійний сезон.
Про це у Телеграмі повідомили в Одеській міськраді, передає Укрінформ.
Повідомляється, що ювілейний вечір «Філармоніссімо! Нам 95» розпочався з живої фортепіанної та квартетної музики й з художньої вистави ще у фоє.
На головній сцені свято продовжилося концертом Камерного оркестру Одеської філармонії під орудою заслуженого артиста України Ігоря Шаврука та Володимира Дикого за участю провідних солістів.
Офіційний відлік діяльності закладу розпочався у 1931 році зі створення державного симфонічного оркестру, біля витоків якого стояв видатний педагог і диригент Леонід Могилевський.
Будівля Одеської обласної філармонії – це пам’ятка архітектури національного значення, зведена у 1899 році за проєктом архітекторів О. Й. Бернардацці та В. І. Прохаски. Її унікальна Велика зала з особливою акустикою пам’ятає виступи світових корифеїв класичної музики, а ім’я легендарного одесита, скрипаля-віртуоза Давида Ойстраха, яке з гордістю носить заклад, зобов’язує тримати високу виконавську планку.
Будівля Одеської філармонії була пошкоджена унаслідок російської атаки по середмістю 31 січня 2025 року. Основні пошкодження – це вибиті віконні шибки та зміщене столярне заповнення. Вже 7 лютого в ній відбувся перший після атаки концерт «Музичний діалог».
Як повідомляв Укрінформ, Одеська філармонія, попри обстріли й значні пошкодження будівлі внаслідок російської атаки 31 січня, не припинила свою діяльність і долучилася до культурно-благодійної ініціативи «Ода стійкості».
-
Одеса4 дні agoОбстріл Одещини: є постраждалі, пошкоджені будинки
-
Суспільство4 дні agoЧиновниці окупаційної соцслужби Херсона посилили вирок
-
Одеса6 днів ago
Атака Росії на Одещину: 8 людей постраждали, є руйнування
-
Суспільство4 дні agoВійськові та їхні родини отримають усі виплати за жовтень
-
Війна1 тиждень agoМар’їне на Сумщині залишається під контролем ЗСУ
-
Війна1 тиждень agoРФ знищила дата-центр Cosmonova в Києві — з’явилися фото наслідків
-
Війна1 тиждень agoІнтернет в Україні — доступ до мережі не зникне — Ольшанський
-
Події1 тиждень agoУ Львові відбудеться фестиваль «Земля Поетів»