Події
Аскольд Мельничук став лавреатом премії за найкращу есеїстику від університету США
Американський письменник українського походження Аскольд Мельничук став лавреатом премії за найкращу есеїстику від видання Great River Review та університету Міннесоти.
Як передає Укрінформ, про це повідомляє «Читомо».
Зазначається, що Мельничук отримав відзнаку за найкращу есеїстику від фонду літературних ініціатив імені Волтера Натана, який діє в межах університету Міннесоти.
Відзнаку премії Pink Poetry Prize отримала американська поетка й дитяча письменниця, викладачка університету Іллінойсу Дженіс Н. Гарінґтон. Невдовзі університет Міннесоти, що вручає обидві премії, проведе читання з обома лавреатами.
Аскольд Мельничук – американський письменник, перекладач, редактор, лавреат численних відзнак та нагород, зокрема премії Джорджа Джаррета за видатні заслуги перед суспільством у галузі літератури, а також премії Макґінніса в галузі белетристики.
Він народився 1954 року у Нью-Джерсі в українській родині. Літературна діяльність Мельничука тісно пов’язана з Україною, зокрема він перекладав українських авторів і публікував їхні твори у власному літературному журналі «Агні» (Agni), сам пише про Україну у своїх творах, а останнім часом часто бере участь у літературних подіях в Україні. Вперше він відвідав батьківщину батьків у 1990 році.
Мельничук є автором чотирьох романів, два з яких про українських емігрантів у США після Другої Світової війни та їхній пошук нової ідентичності. Перший роман «Що сказано» (What is told, 1994) увійшов до списку найпомітніших книжок року за версією New York Times. В Україні його переклали і видали у 2017 році у видавництві «Комора».
Great River Review – літературний журнал, що видає університет Міннесоти. Заснований у 1977 році Еміліо Де Граціа. Від часу заснування журнал видавав центр Андерсона раз на два роки з 1996 по 2016 роки. Твори, опубліковані в Great River Review, передруковували в Pushcart Prize: Best of the Small Press, Best American Travel Essays і Best American Sports Stories. Журнал став лавреатом Державної книжкової премії Міннесоти 2002 року за свій двадцять п’ятий номер.
Премію за есеїстику від фонду літературних ініціатив Волтера Натана вручає університет Міннесоти. Програма з креативного письма цього університету заснувала фонд літературних ініціатив імені Волтера Натана у 2022 році. Фонд вручає премію за найкращий есей, а також проводить літературний фестиваль, у якому беруть участь учні середніх шкіл міст-побратимів. Фонд заснували завдяки пожертві Майкла та Джулі Каплан, випускників Коледжу вільних мистецтв, котру ті зробили на честь їхніх батьків, щоб вшанувати пам’ять про них.
Як повідомляв Укрінформ, члени Капітули відзнаки оголосили короткий список номінантів на здобуття премії Drahomán Prize для перекладачів з української мови на мови світу за 2024 рік.
У чеській столиці відбулась зустріч письменниці з Харкова Людмили Охрименко з представниками української громади.
Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.
Охрименко розповіла про свою волонтерську діяльність та представила книги, серед яких ті, що принесли їх авторці літературні призи.
До 2014 року, розповіла письменниця, вона вела нормальне життя і вважала написання книжок своїм хобі, свої роботи писала при цьому російською мовою, якою користувалась і у спілкуванні.
«У 2014 році я потрапила на фронт, на передову, це був Слов’янськ, місто Щастя Луганської області, і там я і побачила, що таке є «руський мир». І саме тоді я запитала себе: хто я, звідки я?», – згадує авторка.
Відповідь була: «я – українка» і тоді постало питання: «чому я, українка, послуговуюся іноземною мовою, та ще й мовою свого ворога? Ще й мовою, яка на тисячу років молодша за мою рідну мову та має на 30% менший словниковий запас!».
Переходити на українську, почати писати нею, «щоб було не соромно», було важко, зізналась авторка, яка просто почала вивчати мову по шкільних підручниках і зараз користується вже підручниками Києво-Могилянської академії.
Першою книжкою, яку Охрименко написала українською, стали «Волонтерські історії». В них жінка розповідає про те, що побачила та з ким зустрічалася під час своїх поїздок на фронт. Охрименко почала активно займатися волонтерством саме у 2014-му, коли фактично розпочалася російська війна проти України. При цьому, зауважила вона, насправді зрозуміли, що саме відбувається, всі, а не окремі люди, лише після 24 лютого 2024 року. «Зараз це зовсім інші люди, інша країна, інше єднання українців», – вважає авторка.
Охрименко розповіла також про те, з якими надзвичайними людьми звела її доля під час поїздок на фронт і літературна діяльність, зокрема, про героїв її книжок «Оскар» і «Хрещена». Обидві книжки були написані «на замовлення» – за пропозицією самих героїв, надзвичайних людей і патріотів: у першій розповідається про кримського татарина, розвідника, який у 2015 році потрапив у полон до так званого «МГБ ДНР», однієї з найстрашніших катівень на окупованій території, звідки зміг втекти з перебитими ногами і втраченим оком; у другій представлена медикиня полку «Азов», яка пройшла Азовсталь, Оленівку і Таганрозьку в’язницю, повернулась з полону в кінці 2024 року та знову пішла на службу в полк «Азов», у віці більш як 70 років.
Загалом Охрименко написала 12 книжок, з яких 5 отримали премії, зокрема «Коронація слова» (2021 рік) за найкращий роман на воєнну тематику (роман «Оскар»).
У авторки є плани на майбутнє і вона впевнена, що нові її книжки обов’язково здобудуть нові премії.
Як повідомлялось, у Києві в Національному комплексі «Експоцентр України» (колишня ВДНГ) з 23 по 26 квітня відбудеться п’ятий літературний фестиваль «Книжкова країна».
Фото: Ольга Танасійчук / Укрінформ
Більше наших фото можна купити тут
Оскільки кількість російських культурних заходів по всій Європі, зокрема в Бельгії, зростає, важливо пам’ятати, що російська культура стоїть на боці російського диктатора Володимира Путіна.
Про це заявив посол України в Бельгії Ярослав Мельник у коментарі Укрінформу.
«Сьогодні ми спостерігаємо зростання кількості російських культурних заходів по всій Європі, зокрема в Бельгії. Ми часто чуємо, що культура повинна залишатися поза політикою. Однак ми все частіше бачимо не нейтральну культуру, а культурні платформи, які нормалізують насильство, відлунюють провоєнні наративи та несуть мову агресії та пропаганди», – зазначив Мельник.
Він зауважив, що Росія ховається за міфом про «велику російську культуру», яка була побудована на «викрадених голосах, заглушених життях та крові».
Вкрай важливо пам’ятати, що за цим міфом стоять митці, яких убили, заборонили або змусили мовчати. Їхні роботи були взяті, перейменовані або заявлені як російські, сказав посол.
Він пояснив, що російську культуру називають «великою» лише тому, що багато української культури було знищено або вкрадено, а її творців ув’язнили, змусили замовкнути або вбили.
«І сьогодні російська культура відкрито стоїть на боці диктатора. Її провідні діячі підтримують Путіна, приймають медалі з його рук і служать кремлівській пропагандистській машині», – наголосив Мельник.
Як повідомляв раніше Укрінформ, 26 січня музей Hof van Busleyden у бельгійському місті Мехелен приєднався до ініціативи Першої леді України Олени Зеленської, відкривши аудіогід українською мовою, який охоплюватиме всю його постійну експозицію.
Запуск аудіогіда ініціювало Посольство України в Королівстві Бельгія.
Фото Укрінформу можна купити тут
Головна редакторка культурного відділу The Guardian Шарлота Гіґґінс написала книжку Ukrainian Lessons («Уроки української») про мистецтво, життя та опір в Україні під час повномасштабної війни.
Як передає Укрінформ, про це повідомляє Читомо із посиланням на сайт видавництва Penguin Random House.
Як зазначають у видавництві, Гіґґінс ніколи не уявляла, що буде писати репортаж про війну.
Восени 2022 року, через сім місяців після початку повномасштабного вторгнення РФ, вона приїхала до України, щоб написати про літературний фестиваль. Ця поїздка стала для неї переломною і визначила подальшу роботу над книжкою.
У книжці Ukrainian Lessons авторка осмислює глибокі зв’язки між війною, мистецтвом і життям, спираючись на понад двадцятирічний досвід культурної журналістики, три роки репортажних поїздок до України та власну академічну підготовку класичної філологині.
«У війні, що підживлюється спробами знищення української культури, яка забрала життя незліченної кількості митців і породила ще більше, мистецтво стало питанням життя і смерті. У часи війни мистецтво і література є тим місцем, де виживають труднощі і складнощі, де все ще можна зіткнутися з найболючішими, невимовними правдами. Це гостра, актуальна і незабутня книга про те, на що готові ризикнути митці, і про те, чому культура залишається тим, за що варто боротися», – ідеться в анотації.
Як повідомляв Укрінформ, у Франції перекладне видання українського мальопису «Коротка історія довгої війни» за перші два місяці продажів розійшлося накладом п’ять тисяч примірників.
Фото: Chytomo
-
Події1 тиждень agoУ Києві відбудеться прем’єра документального фільму «Капітан. Історії танкістів «Азову»
-
Економіка1 тиждень agoУдари по підстанціях АЕС – Безугла попереджає про тотальний блекаут в Україні
-
Події1 тиждень agoНайвизначніші події та постаті української історії: рік за роком
-
Відбудова6 днів agoЗа виділені урядом кошти закуплять генератори для семи областей
-
Політика6 днів agoТрамп вважає, що лідери Росії та України були б «дурнями», якби відмовилися зараз від угоди
-
Війна1 тиждень agoВійська РФ намагаються взяти Лиман у напівкільце
-
Суспільство6 днів agoУ Німеччині затримали українку за підозрою у шпигунстві на користь Росії
-
Відбудова1 тиждень agoУ Києві почали роботу додаткові бригади для відновлення теплопостачання