Зафіксоване велике перекидання вантажівок з живою силою ворога з Запорізького напрямку через тимчасово захоплений Маріуполь в Ростовську область.

Російські окупанти зранку, 6 липня, запустили рій “Шахедів” в напрямку Кремменчука. В самому місті та районі пролунали вибухи. Зафіксована пожежа. Про це повідомив голова Полтавської обласної війської адміністрації Володимир Когут.

“Унаслідок ворожої атаки на Кременчуцький район виникла пожежа на території приватного домоволодіння. На місці події працюють усі відповідні служби. Станом на цей момент звернень до екстрених служб щодо постраждалих або загиблих не надходило”, — проінформував він.

Близько 9 ранку моніторингові канали повідомили про підліт до Кременчука щонайменше 6 ударних безпілотників.

Також телеграм-канали повідомляють, що один з БПЛА нібито влучив в будівлю ТЦК в Кременчуці, але офіційного підтвердження цієї інформації поки немає.

Нагадаємо, що уночі 6 липня ЗС РФ вчергове атакувала Україну ударними безпілотниками. Під ударом зокрема опинилася Київська область, де росіяни атакували звичайний мирний населений пункт.

Також повідомлялося, що під час нічної атаки “Шахедів” 6 липня росіяни також атакували Харків дронами. Внаслідок обстрілу у місті здійнялася пожежа, відомо про кілька “прильотів” та постраждалих, серед них — маленька дитина

Троє неповнолітніх дітей із багатодітної сім’ї Мартинюків – Станіслав, Тамара та Роман – загинули 25 травня 2025 року внаслідок ракетного удару по Коростишеву Житомирської області.

«Унаслідок жорстокої нічної атаки ми втратили трьох наших дітей. Учні нашого ліцею – одинадцятикласник Роман, шестикласниця Тамара та третьокласник Станіслав – більше не прийдуть до своїх класів, не сядуть за парти, не усміхнуться друзям. У Роми через лічені дні мав бути випускний – день, якого він чекав із надією та мріями. А у його молодших брата й сестри попереду було ще стільки перших дзвінків, екскурсій, свят, відкриттів, щасливих моментів дитинства. Але все це обірвала війна…», – повідомили про загибель дітей у Коростишівському ліцеї №1 ім. Густава Олізара. 

У сім’ї Мартинюків було п’ятеро дітей. Двоє старших синів жили окремо, а троє менших дітей – разом із батьками. Росіяни вдарили ракетою по їхньому рідному місту, і в одну мить дім щасливої родини перетворився на купу цегли та балок. У зруйнованому будинку вижили лише батьки.

«Мені зателефонував друг і сказав, що щось прилетіло в район, де жила наша сім’я. Я подзвонив мамі, братам, сестрі, але ніхто не відповідав. Усіх дітей привалило одразу. Батько казав, що ще чув, як кричав один із наших братиків…», – розповідає про трагедію старший син Олександр.

За словами директора ліцею №1 Павла Познякова, усі троє були гарно вихованими, добрими, небайдужими та сумлінними в навчанні. Їх любили та поважали вчителі та діти. 

Восьмирічний Станіслав захоплювався музикою. Він відвідував музичну школу і хотів вдосконалити свої навички, аби заграти для вчителів.

Дванадцятирічна Тамара в музичній школі була однією із найкращих. До того ж дівчинка і за шкільну програму мала відмінні оцінки.

Сімнадцятирічний Роман готувався до НМТ і планував пов’язати свою майбутню професією з історією. Хлопець умів доводити власну думку і не боявся труднощів. Разом із однокласниками він створив стартап, який друзі поїхали захищати вже після його загибелі.

Станіслава, Тамару і Романа відспівали у церкві Святої Трійці. Прощання з ними проходило в будинку культури Коростишева. На похороні був лише тато дітей. Мама, поранена внаслідок обстрілу, в той час перебувала в лікарні після операції.

У пам’ять про вбитих Росією дітей в ліцеї, де вони навчалися, востаннє пролунав шкільний дзвінок.

Наприкінці навчального року однокласники Романа приїхали на могилу. Там класний керівник хлопця провела для дітей останній дзвоник. Замість сміху та радості були мовчання і сльози. Діти поклали до могил загиблих квіти та іграшки. Принесли навіть шматочки торта: у Тамари 29 травня мав бути день народження…

У День вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, у Коростишеві під час загальнонаціональної хвилини мовчання згадували Станіслава, Тамару та Романа Мартинюків.

Фото: Коростишівський ліцей №1 ім. Густава Олізара, Суспільне.Житомир