Суспільство
чи існує процедура прощання з прапором?
Церемонії виходу прапора у «відставку» – давня військова та громадська практика у світі. Для України ця ідея стає важливою частиною пошуку власних форм колективної пам’яті
Прапори теж старіють, відпрацьовують свій термін і помирають. Тобто, мають свій термін служби. Як будь-який фізичний об’єкт, для них теж приходить час «йти на пенсію». Так найчастіше відбувається із прапорами, які майорять на відкритому просторі – біля установ, будинків, на кладовищах, де знамена стали ритуальною частиною поховань. Як і будь-який сакральний символ, прапор, обвітрений, вицвілий – частина української ідентичності, – рука не піднімається викидати його у смітник. Втім, заміна прапорів – частина нашого життя. І подумати про гідне прощання із ними – давно на часі…
Розуміння цінності національних символів стало особливо відчутним із початком російсько-української війни. Український стяг, на відміну від партійних прапорів попередніх десятиліть, став серцевиною Майдану 2013. Ним вкривали тіла кожного з Небесної сотні. Синьо-жовтий став розкішшю й найбільшою цінністю на окупованих територіях, де його ховали й берегли не лише з міркувань безпеки, а як знак, що єднає з Україною. У Криму й на Донбасі з 2014-го і донині цей під забороною, бо окупанти добре розуміють його силу і значення.
Та й українці, здається, теж змінили нейтральність на глибоку пошану. Адже кров, втрати додають йому цінності. Віднедавна український прапор посів особливе місце й у військовому ритуалі прощання з полеглими воїнами. Для таких церемоній існує чітко затверджений порядок виготовлення поховального стяга: його розміри, матеріал та вимоги визначені постановою Кабінету Міністрів України (№1081 від 20 жовтня 2021 року). Ця норма стала частиною Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних сил України. Вона передбачає і церемонію передачі такого прапора рідним захисника чи захисниці. Але про подальше життя прапора – немає нічого.
Біля могил майорять синьо-жовті стяги та знамена військових частин – вони ніби продовжують життя своїх власників, лопочучи на вітрі синьо-жовтими крилами України. Та тканина не вічна: десять років, три чи навіть один рік під сонцем, дощем і вітром – і вона руйнується. Що ж далі відбувається з цими прапорами?
Директор Львівського комунального підприємства «Музей «Личаківський цвинтар» Павло Богайчик у розмові з Укрінформом повідомив, що на військовому меморіалі, де нині спочивають українські герої сучасної війни заміна прапорів відбувається періодично. Ті прапори, які втратили вигляд, співробітники закладу знімають і зберігають у спеціально відведеному приміщенні. У Львові переконані: символіку потрібно шанувати й віддавати їй належне, адже ці стяги – це частина пам’яті полеглих воїнів, а думка про те, щоб викидати її в смітник, навіть не виникала.
А от з трьох київських некрополів, де нині наймасовіші військові поховання, отримати відповіді на це ж питання не вдалося у жодному.
Однак, проблема ця має своє вирішення. І називається вона церемонією прощання з прапором.
А ЯК У СВІТІ
Здається, що лідерами у цьому церемоніалі є США. Американці здавна стикаються з питанням, що робити з прапорами, які втратили належний вигляд. Адже національна символіка там присутня повсюдно – від державних установ до приватних будинків.
Уперше правила поводження з прапором було зафіксовано ще 1923 року на конференції у Вашингтоні, де ухвалили так званий «Кодекс прапора». У ньому зазначалося, що стяг символізує життя держави й навіть уособлює живу істоту. Згодом, у 1937 році, ветеранська організація «Американський легіон» затвердила спеціальну церемонію «виходу у відставку» прапорів. Відтоді вона стала загальноприйнятим суспільним ритуалом.
Старі прапори збирають у спеціальні бокси, які можна знайти в місцевих установах, відділеннях поліції, офісах ветеранських організацій чи скаутських загонах. Коли їх накопичується достатньо, проводиться церемонія, зазвичай 14 червня – у День національного прапора США.
Урочистий ритуал має чіткий порядок: учасники «Американського легіону» та скаутських організацій вишиковуються біля вогнища, капелан виголошує молитву, після чого прапори, просочені гасом, спалюють, віддаючи їм останню шану, як солдатам.
Втім, існують і альтернативи, зокрема для синтетичних тканин, які небезпечно спалювати. Деякі ветеранські ініціативи дарують прапорам «друге життя»: так, у межах проєкту «Зірки для наших військ» вишиті зірки з прапора вирізають і передають ветеранам як символ вдячності та пам’яті про їхню службу.
В Європі, зокрема Британії, немає спеціалізованої церемонії, аналогічної до американської, але існують рекомендовані правила етикету. Наприклад, є спеціальний протокол (British Flag Protocol), який рекомендує використання, зберігання та церемонії для прапорів. Коли прапор стає «зношеним чи вицвілим», його потрібно знищити: «Коли прапор порвався або вицвів і більше не є придатним для використання, його слід знищити гідним чином, наприклад, спаливши, розірвавши або нарізавши на смужки, які більше не будуть схожі на оригінальний прапор», – так написано у протоколі щодо британських прапорів.
Цікавий факт, що у 2014 році суд Chichester (англійська церковна юрисдикція) визнав допустимим спалення старих прапорів – зокрема, Union Jack, St George’s Cross та інших ветеранських штандартів – якщо ті були пошкодженими чи стали непотрібними.
Найближча сусідка України – Польща теж не має спеціальної церемонії для «прощання» зі старим прапором. Проте закон вимагає гідного ставлення навіть до останніх стадій його життєвого шляху. Якщо прапор пошкоджений, вицвілий або в непридатному стані, його не можна просто викидати. Рекомендовані способи: спалити вдома (не публічно) або відокремити кольори (розрізати) і потім утилізувати, щоб він не символізував єдине ціле (цілісний образ). Зневага до прапора (публічне пошкодження, приниження чи руйнування) карається законом штрафом чи навіть ув’язненням – до одного року.
А ЩО В УКРАЇНІ?
Найактивніше цю тему почав піднімати пластун, військовий та історик Юрій Юзич, який, зокрема, у колонці для «Історичної правди» (23 серпня 2025 р.) порушує це болюче, але важливе питання. Він цитує давню традицію, яку також зберігає Пласт: «прапор не можна прати, його – якщо не піддається реставрації і не підлягає збереженню – можна лише спалити». Юрій Юзич звертає увагу, що в Україні поки немає жодної усталеної церемонії подібного прощання із прапором – на відміну від США чи Данії.
Він зазначає, що Міністерство юстиції давно працює над законом про державний прапор, де могла б бути встановлена відповідна норма щодо гідного завершення «життя» прапора. Але наразі такого закону немає. «Україна нині має десятки тисяч прапорів, які втратили привабливий вигляд. Утім, культури прощання – немає».
Таку церемонію вперше провели у Кривому Розі. 7 червня 2025 року в Секторі почесних військових поховань Центрального міського кладовища вперше відбувся церемоніал прощання з державними прапорами, які відслужили свій термін. Ініціаторкою стала Тетяна Різниченко, мати загиблого воїна та голова ГО «Спільнота родин криворізьких Героїв».
«Як і у людей, у прапорів також завершується термін служби. Не можна допускати, щоб прапор був просто знищений. Він був з нашими хлопцями у боях, був на передовій. Відслуживши свою службу, державний прапор має бути гідно вшанований», – пояснила активістка, розповідає місцевий сайт 0564.
До створення церемоніалу залучили юнацький пластовий гурток «Медоїди» під керівництвом Романа Морозова. Пластуни, спираючись на українські традиції та досвід скаутів Америки, розробили ритуал, у якому старі стяги замінюють на нові, а пошкоджені проводжають «у відставку» з гідністю.
«Ми започатковуємо нову традицію в Україні. Прапор це символ честі, мужності та сили, і ми прощаємося з ним гідно», – підкреслив Морозов.
Ця перша церемонія у Кривому Розі стала спробою сформувати в Україні власну традицію вшанування державних символів. Втім, зупиняє неоднозначна реакція читачів, які почали нарікати на варварство та святотатство. Напевно, до такої традиції теж треба готуватись. Або викидати у смітник?
А ЯК В АРМІЇ?
«Як така церемонія прощання з прапором має бути», – каже геральдист та головний художник ЗСУ Олексій Руденко. Але вже як похідна у цілій низці нагальних законів, яких в Україні не існує й досі або які морально застаріли і потребують змін. Скажімо, бракує чітких описів основних символів, відсутність великого герба України, навіть Гімн відредагований на догоду «дружби з росією» у 90-ті – замість «страшних» українців у тексті офіційно закріпленого гімну і досі звучать «молодії»: «ще нам браття молодії усміхнеться доля» (в оригіналі гімну «браття-українці», – ред.)
«Треба хоча б спершу встановити на державному рівні чіткі параметри, – чим є національний прапор України, чим є герб України, чим є гімн України, яка відповідальність за їхнє зумисне пошкодження. І робити єдиним комплексом законів», – каже Олексій. Детальніше про українську символіку та військову айдентику, знаки та символи ЗСУ читайте у розмові з Руденком у наступних матеріалах Укрінформу.
На відміну від державних стягів, які можуть зношуватись і замінюватись, військові прапори мають зовсім інший статус. Як пояснює Олексій Руденко: «Прапор, який уже не використовується, – це звичайний предмет, його полотно можна замінити на нове. Але коли мова йде про військові прапори, то тут зовсім інша історія. Це сакральні символи війська, і за процедурою вони мають передаватися до музейних установ системи Міністерства оборони», – зазначає Руденко.
Зазвичай такі прапори зберігаються у Національному військово-історичному музеї України. Йдеться про бойові стяги частин, які було розформовано. Причини цього бувають різні: об’єктивні – коли армія реформується і певний підрозділ виконав свою місію; і трагічні – коли підрозділ зазнав непоправних втрат або проявив себе негідно на полі бою. У світовій історії є приклади, коли разом із частиною назавжди ліквідовували її номер і скасовували право користуватися прапором.
«Я не уявляю випадку, щоб бойовий прапор військової частини взагалі потребував утилізації. Згідно зі статутом, він зберігається у секретному місці, і військові бачать його лише під час великих державних чи військових свят. У нормальних умовах він може зберігатися сотні років», – наголошує Руденко.
Варто додати: національний синьо-жовтий прапор, який часто встановлюють у частинах чи на фронті, не є офіційною символікою Збройних сил.
«Використання державного прапора в армії не регулюється. Це радше ініціатива громадян чи самих військових. Натомість регламентується використання саме бойового прапора військової частини, а також іміджевих чи сувенірних полотнищ із символікою підрозділів», – пояснює геральдист.
Потреба у чітких протоколах поводження з державними символами вже давно назріла. Адже навіть у відносно мирних умовах прапор, що відслужив свій термін, заслуговує на повагу. У Львові, на військовому меморіалі Личаківського кладовища, вже почали оформлювати документи, аби передати зношені прапори львівським пластунам. Там кажуть: чули про першу церемонію і дуже хотіли б, щоб їхні стяги також мали гідний фінал.
Питання утилізації прапорів – це лише маленька частина великого пазлу, пов’язаного з національними символами. Але саме такі «дрібниці» формують культуру пошани, яка єднає покоління мертвих, живих і ненароджених. Держава і громадяни, які сьогодні борються під цим прапором, мають спільно стояти на варті й законів, що його захищають. Тих законів, про які писав Тарас Шевченко як про нові і праведні закони. «А діждемось-таки колись!»
Ярина Скуратівська, Київ
Перше фото Юрія Дячишина
Суспільство
Українська та польська молодь вшанує у Варшаві воїнів Армії УНР «Полум’ям братерства»
Представники Пласту в Польщі та найбільша скаутська організація країни Союз польського харцерства (Związek Harcerstwa Polskiego) спільно вшанують українських воїнів Армії УНР, які понад сто років тому разом із польськими військовими боролися за свободу.
Про це повідомило у Фейсбуці Міністерство закордонних справ України, передає Укрінформ.
«14 серпня о 18:00 біля пам’ятника бійцям за Вільну Україну на Православному кладовищі на Волі у Варшаві українці та поляки зберуться разом, щоб запалити “Полум’я братерства” та вшанувати пам’ять тих, хто стояв пліч-о-пліч у боротьбі за свободу», – поінформували у зовнішньополітичному відомстві.
До церемонії долучиться посол України в Республіці Польща Василь Боднар та інші представники дипмісії України.
Пам’ятні акції також пройдуть у Києві біля пам’ятника польським військовим на Байковому кладовищі та Житомирі.
У МЗС зазначили, що понад сто років тому, у 1920 році, українські воїни Армії УНР та польські військові опинилися перед спільною загрозою – більшовицькою Росією. Українці боролися за незалежність України, поляки – за свободу своєї відродженої держави. Разом вони пройшли через Київську операцію, а згодом спільно боролися за Варшаву та Замостя.
«У польській історичній пам’яті ці події назавжди залишилися як “Диво над Віслою” – перемога, яка стала можливою завдяки мужності тих, хто захищав свою свободу перед обличчям спільної загрози. Сьогодні, через 106 років, українці та поляки знову запалюють “Полум’я братерства”, щоб вшанувати українських воїнів Армії УНР, які разом із польськими військовими боролися за свободу», – підкреслили у МЗС.
Як повідомляв Укрінформ, 9 серпня у 22 містах Польщі під гаслом «Не будь байдужим» відбулися маніфестації на знак протесту проти зростання насильства, спрямованого проти українців та представників інших меншин.
Фото Укрінформу можна купити тут
Суспільство
В Одесі на чоловіка обвалився схил Анонси
В Одесі на 16 станції Фонтану обвалився схил. В результаті падіння каміння придавило чоловіка.
Про це стало відомо з місцевих telegram-каналів.
Люди, які опинилися поряд, намагалися розібрати завали та підняти постраждалого. За даними ДСНС, чоловіка витягли з-під завалу до прибуття рятувальників і передали медикам.
У 2023 році селі Фонтанка Одеській області через зсув ґрунту загинув 10-річний хлопчик. Дитина померла до приїзду “швидкої” та рятувальників. Хлопчика з-під завалів вилучили рідні, які почули гуркіт.
У червні 2024 року рятувальники Державної служби з питань надзвичайних ситуацій витягли з-під зсуву ґрунту в селі Санжійка Одеської області 59-річного чоловіка.
У березні 2026 року зсув ґрунту, що призвів до руйнації частини узбережжя, знову зафіксували в районі села Санжійка в Одеському районі. Біля даного населеного пункту це відбувається постійно.
В листопаді 2017 року почав рухатися масштабний зсув в Чорноморську. Зі схилу з’їхали ряд будинків, які торік були на одному рівні з іншими.
Зсуви – негативне природне явище, яке супроводжує одеське узбережжя майже дві тисячі років з початку засвоєння цих міст в античності. Фахівці налічують понад 250 зсувів на околицях Одеси лише за період з 1797 року до теперішнього часу.
Суспільство
Реконструкцію ліцею в Крижанівці за 95 мільйонів може отримати пов’язана з підсанкційним бізнесменом фірма :: Новини :: Центр публічних розслідувань
18 липня 2026 р. 12:01
Майже 100 мільйонів гривень на реконструкцію ліцею з укриттям в Одеському районі може отримати компанія, яку журналісти пов’язували зі структурами підсанкційного бізнесмена Араіка Амірханяна. Попри багатомільйонну вартість проєкту, на тендер прийшов лише один учасник.
Центр публічних розслідувань з’ясував деталі тендеру, та що приховує історія потенційного підрядника.
Управління освіти, культури, туризму, молоді та спорту Фонтанської сільської ради оголосило закупівлю 26 червня. Йдеться про реконструкцію будівлі ліцею “Крижанівський” у селі Крижанівка разом зі створенням укриття.
СКРИНШОТ: Prozorro
Очікувана вартість робіт становить 100,4 мільйона гривень. Фінансування здійснюватиметься з місцевого бюджету, а завершити реконструкцію планують до кінця 2028 року.
Втім, попри багатомільйонний підряд, на відкриті торги подалася лише одна компанія — ТОВ “Роудбудпівдень”. Підприємство запропонувало виконати роботи за 95 мільйонів гривень, що майже на 5,4 мільйона менше очікуваної вартості закупівлі. Наразі тендерна пропозиція перебуває на розгляді замовника.
Читати також: Мільйони на ремонт шкіл: як фірма після зміни власника стала підрядником одеських чиновників
За даними аналітичної системи YouControl, ТОВ “Роудбудпівдень” зареєстрували лише у липні 2025 року в селі Фонтанка Одеського району. Засновником та керівником підприємства є житель села Нові Біляри Сергій Строкін. Статутний капітал товариства становить 100 тисяч гривень.
СКРИНШОТ: Prozorro
Попри те, що ТОВ “Роудбудпівдень” працює менш як рік, компанія вже встигла отримати державних контрактів більш ніж на 275 мільйонів гривень, з яких близько 267 мільйонів гривень припадає лише на перше півріччя 2026 року. Серед замовників підприємства — КП “Водопостачання та каналізація”, державне некомерційне товариство “Служба місцевих автомобільних доріг”, Управління капітального будівництва Фонтанської сільської ради, Південна філія ДП “Адміністрація морських портів України” та КП “Спецтранс”.
СКРИНШОТ: YouControl
Як раніше писав Антикорупційний вимір, під час аналізу цієї закупівлі журналісти звернули увагу, що підприємство фактично не мало власної матеріально-технічної бази для виконання дорожніх робіт. Зокрема, у тендерній документації компанія зазначила лише п’ятьох працівників робітничих спеціальностей — чотирьох дорожніх робітників та одну виконавицю робіт. При цьому вся спеціалізована техніка орендувалася в одного підприємства — ТОВ “ДБК Дорсервіс”.
Журналісти також встановили, що ТОВ “ДБК Дорсервіс” входить до групи компаній “БК Дорсервіс”, яку пов’язують із бізнесменом Араіком Амірханяном.
Читати також: Затонулий хвилелом та кримінальні справи: кому АМПУ віддав контракт на ремонт Одеського порту
Сам Амірханян перебуває під санкціями Ради національної безпеки і оборони України. У квітні 2021 року президент Володимир Зеленський ввів у дію рішення РНБО про застосування до нього персональних економічних санкцій, а також санкцій щодо низки компаній, які пов’язували з його бізнес-групою. Того ж року указом президента його позбавили громадянства України через інформацію СБУ про наявність у нього подвійного громадянства.
За інформацією СБУ, ще у 2019 році Амірханяна затримували за підозрою у фінансових операціях з окупаційною владою Криму. За версією слідства, через підконтрольні підприємства на рахунки так званих митних органів окупаційної адміністрації було перераховано понад 4 мільйони російських рублів. Крім цього, у спецслужбі заявляли, що бізнесмена підозрювали в організації незаконного переправлення людей через державний кордон України до рф через тимчасово окупований Крим, а також у незаконному заволодінні майном українських підприємств майже на 20 мільйонів гривень.
СКРИНШОТ: СБУ
За цими фактами відкрили кримінальне провадження за статтями щодо фінансування дій, спрямованих на повалення конституційного ладу, шахрайства та незаконного переправлення осіб через державний кордон. У жовтні 2020 року СБУ оголосила бізнесмена у розшук, зазначивши місцем його перебування Париж. Пізніше, у вересні 2025 року, російські правоохоронні органи затримали бізнесмена. Йому висунули обвинувачення у причетності до вбивства колишнього народного депутата України Іллі Киви. Наприкінці жовтня 2025 року суд у москві продовжив йому арешт до грудня того ж року.
Читати також: Xaбaрi, суди тa євромільйони: хто може отримати контракт на ремонт харчоблока в Одесі
Водночас, як раніше повідомляв Центр публічних розслідувань, навіть після запровадження санкцій компанії, які журналісти пов’язують із родиною Амірханянів, продовжують отримувати великі бюджетні підряди. Зокрема, у травні 2026 року ТОВ “Роудбудпівдень” без проведення конкурентних торгів отримало контракт на 297,5 мільйона гривень для утримання автомобільних доріг Роздільнянського району. Втім, за даними системи закупівель Prozorro, цей тендер скасували.
СКРИНШОТ: Prozorro
Про масштаб бізнес-імперії родини раніше писало й видання “Антикор”. За інформацією журналістів, до неї входять щонайменше 12 дорожньо-будівельних, аграрних та видобувних підприємств, які працювали переважно в Одеській та Миколаївській областях. Серед них називали “БК Дорсервіс”, “СПМК-17”, “Дорлідер”, “Миколаївбудцентр”, “Полтавабудцентр”, “Південьюгтех”, “Трансбудойлсервіс”, “Ін Віа Анте”, а також низку аграрних підприємств і кар’єрів. Частина цих компаній фігурувала у кримінальних провадженнях, тендерних скандалах та журналістських розслідуваннях щодо можливого завищення вартості робіт або використання сумнівних схем під час державних закупівель.
Якщо замовник визнає пропозицію ТОВ “Роудбудпівдень” такою, що відповідає вимогам закупівлі, компанія може отримати ще один контракт — майже на 95 мільйонів гривень. При цьому підприємство було створене лише торік, не має тривалої історії виконання масштабних будівельних проєктів, а журналісти неодноразово пов’язували його із бізнес-структурами підсанкційного бізнесмена.
-
Суспільство1 тиждень agoРФ атакує Одесу з метою помсти, але в руйнуваннях винна українська ППО: суперечливі наративи російської пропаганди
-
Одеса1 тиждень agoПотужні вибухи пролунали на Одещині: РФ атакує балістикою
-
Війна1 тиждень agoОзнак підготовки Росії до наступу на Чернігівщині наразі немає
-
Відбудова6 днів agoНа Дніпропетровщині відновили водопостачання, яке було відсутнє кілька діб через аварію
-
Усі новини1 тиждень agoВідпочинок біля острова Тенерифе — рибу чорний диявол помітили біля узбережжя
-
Відбудова7 днів agoУ Києво-Печерській лаврі пояснили, коли партнери долучаться до відновлення Успенського собору
-
Політика1 тиждень agoЗеленський зустрівся з Покладом – погодив нові операції і доручив продовжити очищення СБУ
-
Політика1 тиждень agoЗеленський провів засідання РНБО щодо планів стійкості
