ЗАРАЗ США – ЄДИНА СИЛА, ЯКА МОЖЕ ПРИМУСИТИ РОСІЮ ДО МИРУ

– Які ваші відчуття одразу по завершенні зустрічі такого високого рівня і з таким колом учасників?

– Я вважаю, цю зустріч, цей саміт, дуже успішним для нас. Якщо порівнювати з усіма попередніми за моєї участі у такому форматі, то, мабуть, один з найбільш змістовних, з точки зору багатостороннього виміру. Ми мали дві панелі, які були виключно сфокусовані й присвячені Україні. А також багато двосторонніх зустрічей в рамках перебування на G7.

– Давайте конкретизуємо щодо двосторонніх зустрічей. На другий день саміту туди приїхав держсекретар США Марко Рубіо. Чи можна сказати, що нам, як і партнерам, вдалося переконати Рубіо, що треба посилювати, а не послаблювати тиск на Російську Федерацію? Чи погодився він зрештою з очевидними, із тим, що режими в Москві та Тегерані насправді співпрацюють і що треба тиснути на обидва?

– Я би не протиставляв, не розділяв це на два різних треки. Я чітко можу вам сказати, що за перемовним столом були однодумці, і всі розуміють необхідність досягнення справедливого, сталого миру. Всі розуміють, наскільки це складний шлях і які кроки нам спільно необхідно зробити. Так, можуть бути різні моменти, пов’язані з баченням, пріоритизацією, але те, що тиск має здійснюватися, я думаю, це безсумівно, тому що саме Росія на сьогодні є єдиною перешкодою для фіналізації всіх мирних зусиль, які очолюють Сполучені Штати Америки. І тут я хотів би подякувати за ці зусилля.

Сьогодні США – єдина країна, єдина сила, яка може примусити Росію до миру. Тому потрібно виходити із цих геополітичних реалій. Дискусія фокусувалася на тих конкретних речах, які потрібно здійснити зараз у форматі саме G7, тобто представників найбільш впливових країн, аби прискорити мирний процес.

УКРАЇНА СТРАТЕГІЧНО ВАЖЛИВА ДЛЯ ВРЕГУЛЮВАННЯ БЕЗПЕКОВОЇ СИТУАЦІЇ НА БЛИЗЬКОМУ СХОДІ

– У фокусі саміту була також ситуація з безпекою на Близькому Сході…

– Так, окрім України, обговорювали також і ситуацію на Близькому Сході. У Францію запросили міністрів закордонних справ Індії, Саудівської, Аравії, Південної Кореї, Бразилії. Тож була дискусія щодо безпекових наслідків, зокрема, із цінами на енергоносії, тому що це напряму впливає. В тому числі й на Україну. Нам дуже важливо не допустити, аби Росія не скористалася цим розвитком подій, цим конфліктом, і не намагалася послабити санкції, не заробляла на цьому стрибку цін на нафту.

І всі це розуміють, тому дискусії зводились до того, як мінімізувати негативні наслідки, як розблокувати Ормузьку протоку, і голос України також тут звучав. Ми вже довели, наскільки ми суб’єктні, наскільки ми стратегічно важливі й для врегулювання безпекової ситуації на Близькому Сході. І, до речі, одним із ключових, дуже «рельєфних» акцентів, було обговорення візиту Президента Зеленського на Близький Схід, укладення ним домовленостей із Саудівською Аравією, ОАЕ, з Катаром.

І це викликало надзвичайно позитивний резонанс і оцінки. Україна є контриб’ютором у глобальну безпеку, регіональну безпеку, і треба виходити із розуміння, що безпека в Європі та безпека на Близькому Сході пов’язані. І наш інтерес – правильно позиціонувати себе в цьому регіоні, правильно вибудувати довготермінові зв’язки із цими країнами. А також використати цю ситуацію для посилення нашої оборонної спроможності.

– Тож можна сказати, що на саміті високо оцінили нашу діяльність, нашу спробу допомогти країнам Сходу.

– У дипломатії є різні терміни, але я застосував би найвищу шкалу оцінки. І всі це відзначили. Практично у виступах кожного керівника делегації звучала позитивна оцінка і згадування про візит Президента, який зараз відбувається.

ПАРТНЕРИ ГОТОВІ ТВЕРДІШЕ РЕАГУВАТИ НА АНТИОБ’ЄДНАВЧУ ПОЗИЦІЮ ДЕЯКИХ КРАЇН В ЄВРОПІ

– Останніми днями були заяви Глави держави щодо того, що Європа, не лише США, також недостатньо тисне на РФ. За вашими відчуттями, чи готова Європа чинити більший тиск на агресора?

– Я думаю, що позиція Європи залишається непохитною. Вона полягає у необхідності здійснення такого тиску, який досягне головного результату – позбавить російську військову машину змоги продовжувати цю брутальну агресію.

Так, на жаль, 20-й пакет заблокований Угорщиною. Це реальність. І ми також говорили, що одна країна, зловживаючи своїм статусом країни-члена ЄС і НАТО, взяла в заручники практично весь Європейський Союз і всю санкційну політику. Це неприпустимо. Я чув дуже тверді оцінки від наших партнерів. І взагалі відчув нову якість оцінок і готовність реагувати на такі прояви відверто антиоб’єднавчої політики. Мені здається, що на цьому треку теж слід очікувати певного розвитку. Ми знаємо, що вибори в Угорщині 12 квітня. Ми дуже сподіваємося, що все ж таки пакет санкцій буде розблоковано. Тим більше буде розблоковано і 90-мільярдний кредит для України. Це теж я ставив під час своїх виступів, розмов, перемовин з нашими партнерами, яким чином забезпечити ось цю макрофінансову стабільність для України, а саме отримання перших коштів цього кредиту в ті терміни, про які було домовлено Президентом Зеленським з лідерами європейських країн. Звичайно, що говорили про шлях України до Європейського Союзу, про необхідність фіксації часових рамок членства.

НА РОСІЮ НЕОБХІДНО ЧИНИТИ ТРАНСАТЛАНТИЧНИЙ СКООРДИНОВАНИЙ ТИСК

– Яка готовність країн G7, які не є членами ЄС, щодо санкційного тиску?

– Тут можемо говорити про конкретні речі, оскільки я мав чудову зустріч з Анітою Ананд, міністеркою закордонних справ Канади, яка теж є одним із лідерів допомоги України, співочолює Коаліцію повернення депортованих дітей, надає нам надзвичайно дієву оборонну допомогу. Саме під час G7 Канадою було оголошено черговий сильний санкційний пакет. І я завжди кажу, що дуже важливо мати ось оцей трансатлантичний скоординований тиск, щоб у нас не було прогалин між санкційними пакетами.

До речі, з Канадою я також порушив питання про недопуск російських спортсменів. Федерація кьорлінгу, одна із світових федерацій, допустила їх до участі в змаганнях, тож я попросив, незважаючи на таке рішення федерації, обмежити в’їзд цих спортсменів.

– Боротьба з тіньовим флотом, яка вже винесена окремим пунктом, за рамки пакетів санкцій. На тлі ситуації з Ормузькою протокою, як можна просуватись у цьому питанні?

– Ми говорили про заборону надання танкерам тіньового флоту Росії морських послуг, ця тематика далі буде на порядку денному. Так, зараз є ситуація з Ормузькою протокою, є стрибок цін, і партнери теж про це відверто кажуть.

Але це абсолютно не знімає питання запровадження цього інструменту тиску на Росію. І якщо ми говоримо про посилення санкцій, вони повинні поширюватись також і на портову інфраструктуру російську, на порти, які дозволяють, зокрема, нелегально танкерам тіньового флоту транспортувати нафту чи вивозити крадене з України зерно. Все це обговорюється і обов’язково рано чи пізно буде втілено.

До того ж, кожна країна на своєму національному рівні вже зараз може ухвалювати дієві конкретні рішення. Але ми знаємо, що є ще законодавство Європейського Союзу. Тому країни, безумовно, діють у рамках цього законодавства, і все це треба комплексно розглядати, але так, шукаються варіанти, які доадуть змогу найбільш ефективно застосувати цей інструментарій для підвищення ціни продовження агресії для Росії.

– Ви заявляли, що порушували питання заборони в’їзду для всіх росіян, які воюють, беруть участь у їхній так званій СВО, до країн Європи, наші партнери з країн Балтії вже озвучували цю пропозицію раніше..

– Так, не лише військовим, але і членам їх сімей, а також тим, хто причетний до військових злочинів. І не лише в’їзду в країни Європейського Союзу, а і Японії, Канади, Австралії, тобто трансатлантичного простору. Я дуже сподіваюся, що це буде мати розвиток. І росіяни, які підписують контракт, повинні чітко усвідомлювати, що вони собі підписують одночасно відмову для в’їзду у цей простір. І це можуть бути рішення на національному рівні. У нас є прецедент Естонії, якій ми вже передали списки учасників так званої СВО чи комбатантів. Тому цей процес ми будемо масштабувати, оскільки ці росіяни становлять загрозу безпеці для самих цих країн. Це диверсійні операції, гібридні операції, які проводяться росіянами на території інших країн, це величезна пряма загроза від них. Знову таки, це не лише про Європейський Союз, а про весь трансатлантичний простір.

ЗАЛУЧЕННЯ ДОНОРСЬКИХ КОШТІВ НА РЕМОНТ САРКОФАГУ ВЖЕ ПОЧАЛОСЬ

– Одне з конкретних рішень, ухвалених у Франції, – допомога світової спільноти в реконструкції саркофагу над Чорнобильською АЕС. І французький міністр повідомив про створення спеціального фонду..

– Як відомо, укриття було пошкоджене російським дроном, й ціна питання на сьогодні – близько 500 мільйонів євро. Цей рік – рік сумної дати, 40-х роковин, коли сталась Чорнобильська трагедія. І Франція, як головуюча в G7, запропонувала обговорити це питання напередодні донорської конференції, яка відбудеться в Україні в квітні. Отже, мова йде про 500 мільйонів, аби відновити цей саркофаг, тому що питання ядерної безпеки виходить завжди далеко за межі однієї країни. Це завжди питання глобального порядку денного. Під час цього засідання вже пролунали конкретні зобов’язання з боку низки країн щодо наповнення бюджету майбутнього фонду. Це буде спільний проєкт з ЄБРР. Я не буду зараз давати цифри, але вже є підтвердження на кілька десятків мільйонів євро. Тому процес залучення донорських коштів зрушився.

ДО НАПОВНЕННЯ PURL ПРИЄДНАЄТЬСЯ ЩЕ ОДНА КРАЇНА

– Ще перед самітом була низка публікацій, в яких натякали, що через війну на Близькому Сході американська зброя, призначена для України і закуплена нашими партнерами, буде переспрямовуватись саме туди…

– Є дуже важливі запевнення від американської сторони в контексті PURL, і я хотів би чітко зазначити, що саме було сказано під час нашого засідання і в присутності інших міністрів закордонних справ. Було заявлено на рівні державного секретаря Рубіо – нічого нікуди не переадресовувалося із цієї програми в інші географічні куточки і з тих фондів, з того обладнання, яке призначено для України. Станом на зараз немає планів і щодо переадресації. Я навіть скажу більше, ми отримали запевнення про наповнення цієї програми, про внески до неї від ще однієї нової країни. Поки ще не можу її називати, але це означає, що ця програма діє, і вона буде розвиватися. І це єдиноможливий інструмент для посилення наших стратегічних ППО.

– Це справді чудова новина. Окрім заяв про підтримку, так важливо чути про конкретні дії…

– Ще один конкретний результат – ще одне підтвердження з боку країни, яку поки що теж не можу називати. Це ще одна держава, яка приєднається до Угоди про створення Спецтрибуналу за злочин агресії. Ви знаєте, що 31-го числа до нас приїжджають міністри закордонних справ, це буде Бучанський саміт. І ми працюємо, аби якомога більша кількість країн підтвердила свою участь. Але не просто участь, а ратифікацію імплементаційної угоди. Отже, у нас буде плюс одна дуже серйозна країна.

УКРАЇНСЬКІ ДРОНИ ТА ПРОТИДРОНОВІ СИСТЕМИ – НАШ ГЕОПОЛИТІЧНИЙ ІНСТРУМЕНТ, НАША «НАФТА»

– Які загалом ваші відчуття після саміту у Франції?

– Головний висновок такий, що Україна дійсно в центрі міжнародного порядку денного. Попри розвиток всіх інших подій в інших географіях. І я це відчув як міністр. І це позиція і всіх країн ЄС, і позиція французького головування. І ви знаєте, що це в тому числі й завдяки тому, що Україна зайняла таку проактивну позицію на Близькому Сході. Ми запропонували партнерам у державах Затоки не просто слова солідарності й підтримки, а конкретні безпекові рішення. І це цінується, це діє. І це не лише про війну, а й про нашу роль у формуванні безпеки і порядку денного від Європи до Близького Сходу. Є чітке розуміння значущості України, її ролі. І ця наша суб’єктність стає рельєфнішою і наповнюється конкретним змістом. Я, можливо, дипломатично кажу, але за цими словами стоїть дуже великий розвиток. Ми маємо свої унікальні військові спроможності, і це наш геополітичний інструмент. Наші дрони та системи протидії ним – це по суті наша українська «нафта». Наш стратегічний ресурс, який має бути конвертований в чіткий національний український інтерес для посилення нашої армії, нашої економіки і, безумовно, для наближення довготривалого миру.

НАДАВАТИ МАЙДАНЧИК ВОЄННИМ ЗЛОЧИНЦЯМ – ЦЕ НЕ ПРО СОВБОДУ СЛОВА

– Саме під час вашого візиту і саміту G7 у Франції сталася медійна спецоперація Росії. На одному з головних каналів у вечірньому ефірі надали слово їхньому міністру Лаврову, який використав сповна цю можливість для донесення російської пропаганди. Це настільки розлютило французького міністра МЗС, що на підсумковій пресконференції Жан-Ноель Барро окремо по пунктах спростовував сказане Лавровим. Як ви прокоментуєте цю ситуацію?

– Я знаю, що і у французькому суспільстві через це спалахнуло невдоволення. Ми звернули на це увагу, і я розмовляв з Жаном-Ноелем, добре що він відреагував. Ми вважаємо, що це неправильна історія надавати майданчик воєнним злочинцям, до яких належить і Лавров, аби вони могли поширювати свою пропаганду і маніпулювати свідомістю мільйонів людей. Це не про свободу слова, це справді про майданчик для поширення отрути інформаційної. Але яточно знаю, що держава до цього не причетна. Я почув пояснення, як це відбулося, і зараз вони розбираються із цією ситуацією.

ФРАНЦІЯ ЗАВЖДИ ЗБЕРІГАЛА УКРАЇНСЬКУ ДЕРЖАВОТВОРЧУ ТРАДИЦІЮ

– За ці два дні, окрім саміту в абатстві під Парижем, чи встигли ви ще на якісь зустрічі? У Франції дуже активна українська громада, якій не вистачає контактів з представниками влади.. 

– Насамперед хочу повідомити, що наша присутність у Франції розширюється. Я започаткував практичну діяльність генконсульства в Ліоні, тобто вручив патент генконсула. Сподіваюсь, вже у червні, я поїду туди і офіційно відкрию. Але де-факто генеральне консульство вже почало працювати.

І я зустрівся з українською громадою. Я проговорив про наші спільні заходи і подякував за збереження ідентичності, культури. Ми всі розуміємо, наскільки це важливо. Франція завжди була осередком збереження української державотворчої традиції. Я встиг відвідати місце поховання нашого першого міністра закордонних справ УНР Олександра Шульгина у містечку Сарсель під Парижем. У Франції ще зберігається багато архівів і його, і його соратників, але вони в поганому стані. Тож я попросив громаду, і сам готовий підтримати цю програму, врятувати цю спадщину.

Коли я прийшов в Міністерство закордонних справ, я зробив залу на честь нашого першого міністра закордонних справ. Щоб показати цю нашу державотворчу традицію, яка не обмежена лише новітньою історією. І я зараз вітаю новопризначених аташе, які починають працювати, саме в цій залі Шульгина. І вірчі грамоти заступники приймають від іноземних послів, саме в цій залі, аби вони теж бачили, що 100 років тому ми мали державу, ми мали міністра, ми мали інституції. Тому я віддав шану Шульгину та іншим видатним  українським державотворцям.

Розмовляла Лідія Таран, Франція

Фото автора, МЗС України та Philémon Henry/MEAE