Як передає Укрінформ, про це повідомило “Читомо”.

Вірші Артура Дроня, Федора Рудого, Юлії (Тайри) Паєвської, Ігоря Мітрова і Сергія Рубніковича опублікували у латвійському культурному часописі Satori.

Передмову до публікації написала перекладачка Мара Полякова.

“Не проси про героїв того, на що сам не здатен” — так починається антологія військової поезії “Фронтмени”, що вийшла минулого року. Ці слова з вірша Миколи Кулінича могли народитися тільки там — на війні. Кожне слово у військовій поезії витримало перевірку реальністю, вони фізично несумісні з фальшем. Військова поезія — це пряма мова реальності. Ці переклади — найменше, що ми можемо зробити, вшановуючи та дякуючи за службу — і згадуючи тих колег з літературної спільноти, яких уже немає”, — зазначила Полякова.

З української мови поезію переклали Олеся Буркевич, Райвіс Капілінський, Мара Полякова, Юстіна Вернера і Лінда Вітума.

Збірка віршів “Абрикоси Донбасу” Любові Якимчук надрукована угорською мовою у видавництві Prae Kiadó.

Переклала книжку угорська поетка, соціальна антропологиня і перекладачка Діана Воннак.

“Пустирі, шахти, заводські димарі. І бронетранспортери. Очима Любові Якимчук Донбас постає гірко-солодкою, просторою сучасною казкою — місцем, де можна знову підхопити нитку українського авангарду, і водночас вже втраченим, окупованим домом, який вони втратили понад десять років тому. Замість того, щоб насильно відновлювати цілісність, авторка створює нову мову з повторів, мовних спотикань і гри слів. Саме цим новим голосом вона веде щоденник року, коли все змінилося. Мало де можна знайти такий сильний і неповторний голос у сучасній європейській поезії”, — йдеться в анотації до угорського видання.

Обкладинка створена на основі оригінальної. Над нею ще для українського видання працювала дизайнерка та ілюстраторка Оксана Йориш, зазначили в “Читомо”.

“Абрикоси Донбасу” — друга книжка Якимчук, яка вийшла у “Видавництві Старого Лева” влітку 2015 року.

Збірка потрапила в рейтинг “10 найкращих українських книг про АТО” за версією українського Forbes.

У 2018 році збірка побачила світ польською мовою, а у 2019-му її видали естонською.

Як повідомляв Укрінформ, видання Forbes.Ukraine оприлюднило перелік бестселерів українських авторів-військовослужбовців, що мали найбільші продажі протягом 2022-2025 років.

Фото: satori.lv

Транснаціональний медіаконгломерат Warner Bros Discovery погодився на те, що компанія Paramount Skydance придбає його в рамках угоди на 110 мільярдів доларів США, підписаної в п’ятницю, 27 лютого.

Як передає Укрінформ, про це Довженко-Центр повідомляє у Фейсбуці.

Шпиковський у 1929–1930 роках зняв два свої головні українські фільми: іронічну комедію ситуацій “Шкурник” та авангардний шедевр “Хліб”.

Сьогодні обидва фільми вважаються важливими віхами в українському каноні. Утім, у часи свого виходу вони, як і сам автор, зазнали важкої ідеологічної критики.

Наступна стрічка, “Гегемон” (1930), стала ще однією спробою своєрідної реабілітації – цього разу вдалою (агітаційний “Хліб” звинуватили в занадто “абстрактно-умоглядній” естетиці та формалізмі).

У статті з відповідною назвою “Гегемон” (“Кіно”, №21–22, 1930) В. Левчук не стримувався в компліментах:

“Жодний фільм не зачеплює так глибоко робітниче нутро, тому й не дивно, що робітники зрозуміли, що це їх фільм і сприйняли його, як ні один із фільмів (…)

Режисер подав спробу нового жанру в кінематографі, що не має у основному центральних “героїв”, а лише осіб, що репрезентують певну групу чи колектив, і навіть в цій групі вони виконують загальну функцію (…)

Шпиковський показав, що з, порівнюючи, невеликими коштами, в обмежний термін та заощадженням плівки можна зробити фільм і дійсно цей фільм, стає поруч найкращих картин, а по своїй тематиці – на першому місці, в загальній продукції радянської кінематографії”.

Як повідомляв Укрінформ, кінознавці виявили у Чернігівському літературно-меморіальному музеї-заповіднику Михайла Коцюбинського рідкісні українськомовні копії кінофільмів за творами письменника.

Фото: credo