Про цікаві розкопки розповів народний депутат Олексій Гончаренко, який поспілкувався із ректором педагогічного університету імені Ушинського, професором Андрієм Красножоном. Також він зняв відео, про те, що вже вдалося знайти, а також про те, що ще приховує земля в самому центрі Одеси.

Професор та нардеп у відео пожартували про те, що теза про 200-річну Одесу не витримує ніякої критики, адже саме в ці хвилини вони знайшли в центрі міста античні руїни, яким понад 2500 років.

Її частину знайшли ще минулого року біля місцевого фунікулеру: стінка тягнеться на 20 метрів і це частина фундаментної траншеї, на якій вже стояла кріпосна стіна. Так можна зрозуміти, що центр Одеси раніше виглядав зовсім не так, як зараз. Прямо за пам’ятником Дюка був яр і все це було частиною оборонних споруд давніх греків, які тут жили тисячі років тому.

Професор розповів, що греки прибули до Одеси з Істрії, і в Одесі вже знаходили античну кераміку, скіфські наконечники для стріл, але люди жили тут і до греків.

“Істрія – це велике місто біля Дунаю. А от з того боку Одеської затоки знаходилась вже територія Альвійської держави біля сучасного Миколаєва. І ту от стінка, вона фактично була прикордонною між двома полісами. І ми знаємо, що наприкінці, на початку II століття до нашої ери між тими полісами виникла війна”, – пояснив історик.

Поселення були зруйновані скіфами, тому цілком зрозуміло, чому тут знаходять залишки їх зброї.

“Очевидно, що коли ми говоримо про Одесу, то насправді місто, яке тут стояло, воно стояло вже 2500 років тому. Його знищували, воно зникало. Потім з’являлось знов”, – зазначив Гончаренко, та розповів, що професор Красножон взагалі шукає башту і залишки турецького замку Хаджибей, який він знайшов рік тому.

Народний депутат продовжив: “Тож тут були і давні греки, тут були і турки. Тут потім прийшла Російська імперія, але прийшла вона не на пусте місце, як вони люблять розповідати, що начебто коли сюди прийшла Російська імперія, тут нічого не було. Це брехня. І ви бачите все на власні очі. Дякуємо професору Красножону і дякуємо всім, хто зараз робить всю цю класну роботу”.

Нагадаємо, Фокус розповідав, про розкопки 2025 року в центрі Одеси, коли прямо під пам’ятником Дюку в центрі Одеси знайшли 2000-річні артефакти.

Також були знайдені рештки укріплень часів Османської імперії.  

Речник Кремля Дмитро Пєсков наголосив, що Росія вже не проводить проти України так звану “спеціальну військову операцію”. Про це він заявив у інтерв’ю виданню Die Weltwoche.

“Це вже не операція. Це повномасштабна війна”, — заявив Пєсков.

При цьому, за його словами, Україна має вивести війська з регіонів, які стали частиною Росії, та офіційно визнати їх російськими.

“Наступного дня війна б закінчилася”, — запевнив прес-секретар Володимира Путіна.

Пєсков також заявив, що Росія “ніколи не розпочне Третю світову війну”. Водночас він вважає, що саме у європейських політиків виникають “найбожевільніші ідеї”, і пригрозив застосуванням ядерної зброї у разі загрози існуванню російської держави.

Реакція України на заяви Пєскова

Наголос на тому, що “СВО” переросла у повномасштабну війну, є не просто словесною конструкцією прес-секретаря Путіна, вважає голова Центру протидії дезінформації при РНБОУ Андрій Коваленко.

Таким чином Кремль проводить цілеспрямовану інформаційну підготовку населення Росії до проведення мобілізації восени.

Голова ЦПД радить росіянам якомога швидше виїжджати з країни, рятуючись від призову, оскільки на лінії зіткнення російський солдат існує не більше ніж півгодини.

Нагадаємо, раніше представник Кремля наголосив, що Росія вважає політико-дипломатичний спосіб завершення війни більш бажаним, однак покладає відповідальність за відсутність переговорного процесу на українську сторону. Пєсков заявив, що бойові дії триватимуть доти, доки Москва не досягне поставлених нею цілей.

Агентство Reuters повідомляло, що Володимир Путін не налаштований на мирні переговори з Україною і, ймовірно, готується до подальшої ескалації війни в найближчі місяці.

Дослідження провели Александр Йоганнес Едмондс з Мюнстерського університету та Еккарт Фрам з Єльського університету. Згідно з їхнім аналізом, троє правителів — Ашур-Убалліт, Тіглат-Пілесер і Шалманасер — короткочасно перебували при владі, перш ніж були викреслені з офіційного списку ассирійських царів, пише Arkeonews.

Дослідники зазначають, що список асирійських царів був не просто історичним записом, а офіційною версією подій, створеною пізнішими правителями. Царі, які забезпечили собі тривалий контроль, залишилися в списку, тоді як невдалих суперників вилучали.

Одним із найвагоміших доказів стала пошкоджена глиняна табличка, відома як Rm 75, яка зараз зберігається у Британському музеї. У цьому документі зафіксовано дарування землі, датоване 762 роком до н. е., але попередні інтерпретації створювали серйозні хронологічні проблеми.

Переглянувши пошкоджений текст, Фрам дійшов висновку, що напис стосувався раніше невідомого Тіглат-Пілесера, а не царя, про якого вже відомо з історії. На табличці також були відбитки царської печатки та згадки про богів Ашура й Іштар, що свідчить про те, що вона була видана у священному місті Ашур у період політичних заворушень.

Цей часовий проміжок був особливо важливим, оскільки в ассирійських записах згадувалося про повне сонячне затемнення 763 року до н. е. Стародавні ассирійці розглядали затемнення як попередження про те, що правлячий цар може втратити владу.

Дослідники припустили, що дядько царя Ашур-дана III, можливо, скористався цими побоюваннями, прийняв царське ім’я Тіглат-Пілесер і претендував на трон. Його правління, ймовірно, тривало не більше 20 або 21 місяця, після чого він зник з історичних записів.

Інший можливий правитель став відомим науці завдяки кам’яному пам’ятнику, знайденому в Телль-Абті в Іраку. Спочатку на написі було вказано ім’я царя Шалманасера, але згодом його ім’я було затерто й замінено на “Тіглат-Пілесер”. Раніше вчені намагалися вписати цей пам’ятник у загальноприйняту хронологію царів, однак це було складно.

Натомість Едмондс і Фрам висунули гіпотезу, що невідомий раніше Шалманасер правив приблизно півтора року після Ашур-Нарарі V, перш ніж Тіглат-Пілесер III захопив владу в 745 році до н. е. Ця інтерпретація також допомогла пояснити невідповідності в збережених адміністративних документах та тривалість правління Тіглат-Пілесера III.

Найдавнішим із трьох виявлених царів був Ашур-Убалліт, який, ймовірно, правив приблизно у 913–912 рр. до н. е. Його ім’я з’явилося в написі, що описував ремонт срібного посуду, який використовувався під час церемоній на честь бога Ашура. Цей посуд спочатку був освячений царем Тукульті-Нінуртою I, а згодом відреставрований Тукульті-Нінуртою II.

Дослідники вважають, що Ашур-Убалліт, згаданий у написі, не міг бути жодним із раніше відомих царів з таким ім’ям. Натомість вони припустили, що він короткочасно правив, перш ніж його повалив Адад-Нарарі II, чиї власні написи, ймовірно, були написані з метою зміцнення легітимності його приходу до влади.

Вчені також виявили ознаки того, що пізніші правителі теж активно змінювали історичні записи. У сукупності ці підказки свідчать про те, що політичних суперників навмисно вилучали з задокументованої історії Ассирії, а не просто забували.

Автори зазначили, що кожен випадок ґрунтувався на різних видах доказів, і деякі висновки залишаються предметом дискусій. Проте сукупність цих даних дозволила скласти уявлення про королівство, де боротьба за престол часто була більш запеклою, ніж це випливає з офіційних записів.

Дослідження продемонструвало, що офіційні записи, навіть викарбувані на камені чи відтиснуті на глині, відображали не лише історичні події, а й політичні рішення, що робить постійне вивчення стародавніх доказів важливим для формування більш точного уявлення про минуле.

Інші новини науки