Про це в інтерв’ю Укрінформу сказав голова Верховного Суду Станіслав Кравченко.

«Якщо ми говоримо про систему військових судів – у незалежній Україні вона довго існувала. Перше – це були військові трибунали, потім – військові суди. Ну а потім, десь у 2010-2011 роках, вирішили, що, мабуть, армія нам не потрібна, а звідси – і військові суди. Система військових судів була ліквідована», – зазначив Кравченко

За його словами, з початком війни дискусія щодо відновлення такої юрисдикції загострилася, адже збільшилася чисельність армії та кількість справ, пов’язаних із проходженням військової служби.

«Коли в період війни це питання стало дуже гостро, пішли дискусії, потім навіть з’явились відповідні два законопроєкти в парламенті, які поки що не розглянуті», – сказав він.

Водночас, за словами голови ВС, під час війни значно зросла кількість справ, пов’язаних із порядком несення військової служби, а також виникають питання соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей.

«Коли військові вже у період війни поставили питання, що необхідно створювати військові суди, до яких буде більше довіри, я підтримав це навіть з поваги до тих людей, які захищають нашу Батьківщину», – сказав Кравченко.

При цьому, за його словами, серед самих військових немає єдиної позиції щодо створення таких судів. «Одні бачать у військових судах загрозу, як у військових трибуналах, що будуть мати десь певний обвинувальний ухил – є таке застереження. Особливо, якщо військові судді будуть підконтрольні, скажімо, міністру оборони», – зазначив він.

Кравченко також звернув увагу на низку організаційних питань, які необхідно вирішити у разі створення військових судів. Ідеться про визначення юрисдикції таких судів, формування їхньої мережі та забезпечення оперативної роботи, зокрема у кримінальних провадженнях. Окремою проблемою також залишається кадрове забезпечення.

Як повідомлялося, в Офісі Президента аналізують доцільність створення військових судів

У Верховній Раді зареєстровано кілька законопроєктів щодо створення військового суду. Зокрема, це законопроєкт авторства народного депутата Сергія Власенка № 13048 «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” щодо функціонування військових судів».

Також 11 березня 2025 року член правового комітету Максим Дирдін зареєстрував у парламенті альтернативний проєкт закону «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” щодо створення та організації діяльності військових судів» № 13048-1.

Фото: Верховний Суд

Татарбунарський районний суд Одеської області закрив провадження проти місцевого жителя, якого звинувачували у злісній непокорі вимозі поліцейського при виконанні службових обов’язків.

Як стало відомо з постанови суду, поліцейські звинувачували оловіка у тому, що він у стані алкогольного сп’яніння, висловлювався нецензурною лайкою на адресу працівника поліції, хапав за формений одяг, погрожував фізичною розправою, на законні вимоги працівника поліції припинити ці дії не реагував, чим вчинив злісну непокору працівникам поліції, за що передбачена адміністративна відповідальність.

Натомість чоловік розповів, що 27 січня 2026 року перебував вдома де займався побутовими справами й приблизно о 18:00 побачив, що до автомобіля марки ВАЗ, яким він користується та який стояв біля магазину, під’їхав поліцейський автомобіль, тому підійшов до них. Щойно він підійшов та назвався, поліцейські відразу почали перевіряти його по базі “Оберіг” та повідомили, що за їх даними він перебуває у розшуку. Після цього, попри пояснення, що вдома у нього самою залишилася малолітня дитина і йому потрібно передати її комусь під нагляд, відразу залили йому обличчя газом з балончику, надягли на руки кайданки, посадили до службового автомобіля та повезли до територіального центру комплектації та соціальної підтримки. По дорозі у службовому автомобілі, за його словами, поліцейські його побили.

Утім коли його привезли до будівлі ТЦК в Одесі, його відмовилися приймати через е, що він був побитий тож працівники поліції повезли його до міста Татарбунари у лікарню, де й залишили. В лікарні його оглянули, обстежили та призначили лікування.

При цьому оловік наполягав, що жодного опору працівникам поліції не чинив й конфлікту не провокував. Більше того протокол про адміністративне порушення проти нього складали за його відстутності.

Судді ухвалюючи постанову вирішили, що сам собою протокол про адміністративне порушенн не є доказом порушення, свідчення поліцейських не можуть бути об’єктивними доказами тому, що вони  суб’єктами справи. Окрім того не встановлено, які саме законні вимоги були висунуті поліцейським, чи перебував він при виконанні службових обов’язків, чи пред’являв посвідчення. Сумніви суддів щодо доведеності провини, за Конституцією України, тлумачаться на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності тож суд закрив провадження.

Кирило Бойко