Події
На Вінниччині археологи виявили унікальний скельно-печерний комплекс
У селі Слобода Підлісівська в Ямпільській громаді Вінницької області виявили унікальний скельно-печерний комплекс із давніми зображеннями.
Про це кореспондентові Укрінформу розповів старший науковий співробітник державного підприємства Науково-дослідний центр «Охоронна археологічна служба України» Павло Нечитайло.
«Печери в Слободі Підлісівській відомі з узагальнюючих праць Віктора Гульдмана та Юхима Сіцінського, виданих у 1901 році. Вони згадують дві печери, які використовуються пастухами. Втім, згадки кам’яних лав в одній із печер дозволяли сподіватися, що з ними не так все просто й вони можуть бути цікавими в історичному та археологічному плані. Познайомившись з місцевим жителем та краєзнавцем Юрієм Білінським, який показав нам ці печери у 2014 році, ми побачили, що вони перспективні для досліджень і містять давні зображення. Завдяки менеджменту голови громадської організації «Туристична Ямпільщина» Мирослави Марченко та благодійникам з Києва родині Валентина та Олени Куцих на початку квітня ми з колегами обстежили ці печери», – зазначив Нечитайло.
На Вінниччині археологи виявили унікальний скельно-печерний комплекс / Фото надав Павло Нечитайло
За його словами, перша печера має вигляд прямокутної кімнати з вирубаними вздовж стін лавами-лежанками. Її вхідний отвір містить пази для встановлення дерев’яних дверей. На вході висічено зображення вершника, персональний ідентифікаційний символ та ще одне зооморфне зображення. Всередині печери, попри значне пошкодження давньої поверхні сучасними написами та природними чинниками, теж збереглись цікаві зображення.
Як зазначив археолог, особливо слід виділити два зображення вершників, одне з яких стилістично подібне до висіченого на вході. Складається враження, що вершник на обох зображеннях не сидить на спині коня, а стоїть. Надзвичайно цікавим є сюжетне зображення. Воно зображає крилату фігуру обабіч якої ще два обличчя. Також збереглись складні знаки, в основі яких хрест.
«Друга природна печера з незначними доопрацюваннями має витягнуту форму довжиною понад 10 м і шириною близько 6 м. Східна сторона цієї печери зберегла понад 20 давніх зображень, на більшості з яких – хрести. Збереглася також культова ніша у східній стінці. Нагадаю, що східна сторона являється сакральною в християнстві. Вівтарі церков орієнтовані на схід, зі сходу очікуємо приходу Спасителя. У шурфі біля великої печери знайдено рештки культурного шару, що складався з вуглинок та фрагменту кераміки, яку можна датувати другою половиною ХІІІ – першою половиною XV століття», – додав Нечитайло.
Окрім того, на території села в урочищі «Мала стінка» археологи виявили сліди ще одного сакрального християнського комплексу. На жаль, через природні чинники він майже зруйнований.
«Таким чином на території села Слобода Підлісівська було виявлено унікальний скельно-печерний комплекс із давніми зображеннями. Подібних пам’яток на території України залишилось небагато. Зокрема, у верхній течії Дністра на території Тернопільської та Івано-Франківської областей. Хоча ми і знаємо подібні пам’ятки, однак вони містять набагато менше петрогліфів (стародавні зображення на камені – ред.). За кількістю та атрактивністю територія Ямпільщини має першість в цьому плані. Зображення дуже цінні для розуміння ідеології, уявлень давніх вірувань населення України. Виникнення подібних пам’яток пов’язані з радикальними аскетичними проявами чернецтва східної церкви», – зауважив археолог.
Він також розповів, що вчені пов’язують існування печерних обителей з філософською течією та містичними практиками ісихазму.
За його словами, це надзвичайно потужні туристичні об’єкти і радісно бачити, як громада розуміє їхню цінність і допомагає в дослідженні цих непересічних пам’яток.
Як повідомляв Укрінформ, у селі Оксанівка на Вінниччині археологи досліджують скельний монастир ХІ-ХVII століть, який є пам’яткою культурної спадщини місцевого значення.
Фото: Павло Нечитайло
Події
Володимир Якимець, художній керівник «Піккардійської Терції»
Історія, традиції і сучасність звучать кілька десятків років у концертних програмах акапельної формації «Піккардійська Терція». Її вирізняють відчуття стилю та ритму, а також поєднання вокальних та вербальних півтонів.
Чоловічий колектив виконує загалом понад 400 пісень найрізноманітніших музичних стилів: поп, рок, класика, фольк, джаз, кантрі, духовна музика, рок-н-рол, блюз. Часто народні тексти звучать із новою музикою.
Як змінилася діяльність колективу з 2022 року? Про це Укрінформ розпитав художнього керівника гурту Володимира Якимця.
ДОНАТИ НА ПОТРЕБИ АРМІЇ: СПОЧАТКУ ПРОДАЛИ ФУТБОЛКУ ЗОЛОТОГО СКЛАДУ «МЕТАЛІСТА»
– Пане Володимире, як змінилася діяльність формації «Піккардійська Терція» після 24 лютого 2022 року? Скільки відтоді було доброчинних концертів, чи долучаєтеся до волонтерських проєктів?
– Діяльність змінилася не тільки в нас, вона змінилася в принципі, мені видається, у всіх відповідальних творчих людей в Україні. І це не дивно. Бо відповідальними всі мають бути разом. Інакше не подолаємо цієї великої московської гідри.
Відповідальними всі мають бути разом
У нас відтоді всі концерти благочинні. Так само й різдвяний тур, який проходитиме в січні: з кожного концерту будуть збори на потреби ЗСУ.
Після зрозумілої перерви перший концерт у 2022 році відбувся у Львові 9 червня, в укритті на !FESTrepublic, це було колишнє бомбосховище. На той час ще не було чітко напрацьовано механізму передавання коштів, ще мали небагато контактів.
Тоді ми виставили на аукціон із власного творчого музею формації футболку, яку нам колись подарував у Харкові відомий український футбольний тренер Мирон Маркевич, він тоді тренував «Металіст Харків». Це була футболка золотого складу «Металісту» з усіма автографами. Вона на аукціоні пішла, як не дивно, за 28 тисяч гривень.
На той момент нам здавалося, що це величезні гроші – як для першого разу і за єдиний лот.
– Скільки було доброчинних концертів? Куди спрямовуєте зібрані кошти?
– Повторюся, у нас кожен концерт благочинний. Маємо великий досвід співпраці з організацією, яка називається «Пташки перемоги». З ними провели вже понад десять концертів. Там на аукціони виставляють багато лотів і з нашою участю збирають мільйони гривень для ЗСУ.
Головне, що і я, і хлопці бачимо конкретний результат. Кожен наступний концерт починається з того, що ми перебуваємо біля викладених коробок із допомогою. Щоразу, зазвичай, це придбані безпілотники та інші потрібні захисникам речі. Єдине, що можна показувати на загальний огляд, – це Мавіки, найменші дрони. Інші – це вже зовсім інакша парафія, вони відразу прямують на фронт.
За цей час були доставлені три автомобілі швидкої допомоги з Італії. Їх переобладнали для максимально зручного вивезення поранених з лінії фронту.
– Що стало головним внутрішнім імпульсом та мотивацією для доброчинної діяльності? Хоча «Піккардійська Терція» із часу заснування в 1992 році – виразно проукраїнська формація.
– Як я можу пояснити, що я українець, що мене виховала українська традиція? Мене виховали в любові до рідної землі, до рідного народу. Інакше не могло бути. «Піккардійська Терція» від самого початку була україномовною групою. Ми виконували пісні іншими мовами, але ніколи не збиралася переходити на російську. І не збиралися перекреслювати своїх принципів заради заробляння якихось легких грошей.
Мене виховали в любові до рідної землі, до рідного народу
– Чи можете назвати, кому саме допомагаєте в Силах оборони?
– Щоразу наш внесок потрапляє на потреби різних бригад та фондів. І я вважаю, що це є правильно. Тому що, звичайно, можна працювати винятково з кимось одним, але допомагати треба всім.
– Чи їздите з концертами за кордон? До 2022 року виступали в Польщі, Німеччині, Іспанії, Італії, Франції, Канаді та США, в Сингапурі, Бельгії та Швейцарії.
– Ні, ми вже три роки поспіль не їздимо за кордон. Це не є тільки нашим рішенням. Дуже обмеженим випуск творчих колективів за межі України став після скандалу 2023 року.
Ми готові гастролювати будь-де, поготів, якщо це вплине на збільшення зборів на нашу допомогу для Збройних Сил України.
ЯК РОСІЯНИ ВКРАЛИ КОЛЯДКУ «ПРЕЧИСТАЯ ДІВА»
– У репертуарі формації є пісні понад десятьма мовами. Раніше виконували один твір Чайковського російською мовою, який потім був перекладений на польську мову. Чи достатньо люди у Львові й інших містах дистанціюються від культури країни-агресора?
– Я абсолютно щиро підтримую гасло, що називається «Російське вбиває». Можливо, воно згодом перестане вбивати, але сильно сумніваюся.
Я абсолютно щиро підтримую гасло, що називається «Російське вбиває»
«Неаполітанська пісня» російського композитора у нас була у фактично першому сольному концерті «Піккардійської Терції» в 1994 році у Львівському органному залі. У нас тоді ще не було власного матеріалу в отакій кількості, щоб півтори години провести на сцені.
Уже за три роки з’явилася можливість її перекласти. Ми тоді були на гастролях у Польщі.
Далі пісень російською мовою у нашому репертуарі не було й не буде. Мені видається, що це абсолютно логічно, свідомо, відповідально – так має бути у всіх артистів.
– Знаю, що росіяни вкрали вашу колядку?
– На народні слова у мене є колядки «Ой, Ладо, Ладо» та «Пречистая Діва». Друга сподобалася представникам Московського патріархату в Росії настільки, що вони її виконували і в Пітері, і в Москві, і в інших російських містах, у церквах. І вказували, що це «русская народная колядка». Я знайшов відео на ютубі, можу довести факти.
– Хто має активізувати зникнення маркерів російської культури в публічному просторі в Україні? Це не актуальне питання для Львова, але продовжує збурювати навіть Київ та інші населені пункти.
– Цим точно не маю займатися я, Володимир Якимець, ні Андрій Капраль. Ми своїм прикладом показали, як потрібно ставитися до культури країни-агресора.
Ми все життя говорили українською. Повністю відмовилися від російської мови. У когось таке усвідомлення може приходити трохи пізніше. Напевно, вже час прозріти всім. Бо живемо у період, коли ворог щодня вбиває українців.
– Як ставитеся до того, що музика, як і вся культура, є певною зброєю в інформаційному просторі?
– Коли згадую наш шлях, від років становлення, то повірте мені: ми не стільки хотіли воювати своєю творчістю, скільки хотіли, найперше, відновити, популяризувати твори. Ми хотіли показати, що ми творчі люди, що можемо привнести в культуру щось цінне. Дасть Бог, онуки, правнуки, надіюся, це оцінять.
Коли йдуть військові дії, музика мусить стати частиною оборони нашої ідентичності
Проте нині, коли йдуть військові дії, музика, як і будь-яка сфера нашого життя, мусить стати частиною оборони нашої ідентичності. Недарма від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну найпершою піснею, яку ми записали, була «Йде українське військо». Це певний переспів «Йде січове військо» ще старих часів, стрілецька, Михайла Гайворонського.
– Ще перед 2014 роком «Піккардійська Терція» виступала в містах на сході України. І там вам розповідала місцева мешканка про багато російських безкоштовних концертів, які були організовані, щоб люди не думали. Чи всюди відчуваєте запит на українські пісні, які мають сенси?
– Ця історія трапилася в Луганську у 2013 році. Жінка говорила, що в неї таке враження, що до них привозять виконавців, під чию музику «можеш на шару» тільки поскакати. Проте вона прийшла саме до нас на концерт, її душа вимагала зовсім інакшої музики.
Є клубна музика, дискотечна, класична, оперна, є співана поезія. Є музика, яка зроблена під формат. Інша справа, що до українських виконавців у нас тривалий час нав’язувалася меншовартість. Хоча «Танок на майдані Конго», ті самі «Океан Ельзи», «Скай» збирали повні зали і в Донецьку, і в Луганську, і в Маріуполі. Та й ми збирали там повні зали.
Інша річ, що українських виконавців давили з тієї сторони закиданням грошей та маскультури. За російськими артистами стояла фінансова стіна. Навіть «Океану Ельзи», який стадіони збирає, і в Москві збирав, то, повірте мені, було дуже важко тягатися з тією фінансовою машиною, яка поширювала всюди свої наративи, культуру і смаки.
ПОКИ МИ РАЗОМ – МИ НА ШЛЯХУ ДО ПЕРЕМОГИ
– У репертуарі формації зараз близько 400 пісень. Як вибудовуєте репертуар кожного концерту? Яким пісням віддаєте перевагу у нинішній період?
– Кожен сольний концерт ми зазвичай намагаємося сформувати із зовсім різного матеріалу. Це абсолютно доцільно, оскільки у нас від самого початку було таке правило доброго тону, що в кожному альбомі, мінімум є по дві народні пісні.
– Альбомів 15?
– У репертуарі їх більше. Ми видали компакт-диск, який називається «Антологія 2. Фольклор». І далеко не все туди увійшло, тому що ми й далі працюємо над фольклором і далі співаємо на концертах.
Можливо, коли призупиняться активні бойові дії, ми нарешті матимемо більше часу сісти у студії і вже тоді покажемо, що й інші народні пісні теж виконуються.
– Що співатимете в нинішньому турі?
– Ті концерти, з якими поїдемо в січні на гастролі, складатимуться наполовину з різдвяної програми. Інші – ті пісні, які ми постійно виконуємо на наших концертах, які полюбилися слухачам.
Я невимовно радий від того, що впродовж 35 років діяльності колективу люди разом з нами співають багато пісень. Жоден концерт не може обійтися без «Старенького трамвая» і «Саду ангельських пісень».
Не забуваємо і про колядки. Нещодавно презентували нову авторську – «Зірка на небі сходить» Андрія Капраля.
Ми намагаємося популяризувати народні твори й водночас вносити свою частку в подальший розвиток народної пісні, зокрема різдвяної.
– Які міста відвідаєте? Чи пов’язаний вибір Кам’янця-Подільського з тим, що звідти відправлявся за кордон хор Олександра Кошиця?
– У Кам’янць-Подільський ми завітаємо вшосте чи всьоме. Тому не треба чекати якогось прихованого контексту. Звичайно, все можна в гарну обгортку вдягнути, проте ми їдемо, бо люди на нас там чекають. Відгуки були постійно дуже добрі.
Ми не могли оминути ні Кам’янця-Подільського, ні Тернополя, ні Хмельницького, ні інших міст. На жаль, у цьому турі не буде багато тих міст, які так само нас дуже люблять. Проте ми розуміємо, що у воєнний період постає питання безпеки людей.
– Наскільки зараз вдається триматися «Піккардійській Терції»?
– Звичайно, зараз концертів стало набагато менше, і фінансова ситуація не є найлегшою. Ба більше, ми ніколи не були державним колективом, держава нам жодної копійки ніколи не платила. Ми не одні такі, зараз вся Україна так живе.
Багато людей не можуть собі дозволити купити навіть квитків на наші концерти, хоча в нас абсолютно демократична цінова політика. Єдине, що я можу сказати: поки ми разом, поки ми тримаємося, ми все одно на шляху до перемоги.
– На початку розмови ви згадали про музей «Піккардійської Терції». Розкажіть детальніше.
– У нас є репетиційне приміщення, де ми зберігаємо всі подарунки від наших прихильників. Кожен подарунок є цінним, тому що він від щирої душі. Там багато різних речей: починаючи, умовно, від підставок під горнятка кави, закінчуючи великою Різдвяною звіздою, яка в нас стоїть вже майже 20 років.
– Чи можете виокремити якийсь із виступів формації чи пісню?
– Щойно ти скажеш, що в тебе є якась найулюбленіша пісня твого репертуару, все – тобі далі нема чого тут творити. Бо вважаєш, що найкращу вже виконуєш. Так само нема кращої чи гіршої публіки. Є артисти, які виходять на сцену. І тільки від них залежить, підуть за ним люди чи ні.
Мрія на цей момент у всіх є одна – це перемога
– А різдвяна мрія у вас є?
– Мрія на цей момент у всіх є одна – це перемога. А там подивимося.
Валентина Самченко, м. Київ
Фото надала формація «Піккардійська Терція
Події
У Мінкульті розповіли про ключові результати роботи у 2025 році
Міністерство культури у 2025 році разом з партнерами запустило реформу меценатства, створило Український фонд культурної спадщини, додало нові інструменти фінансування та цифрові сервіси, а також працювало над системними змінами у сфері.
Про це повідомляє пресслужба Мінкульту, передає Укрінформ
«Рік став точкою переходу від реагування до системних рішень. Ми закріпили культуру як елемент національної безпеки. З чіткими правилами, новими фінансовими інструментами й міжнародною підтримкою. У центрі політики Мінкульту – сильні інституції культурної сфери, захист спадщини й люди, які творять культуру сьогодні та творитимуть завтра. У 2026 році зосередимося на масштабуванні цих рішень, посиленні фінансової підтримки та розвитку доступних інструментів для підтримки культури», – сказала віцепрем’єр-міністерка з гуманітарних питань — міністерка культури Тетяна Бережна.
Як зазначається, у 2025 році Міністерство культури України втілило проєкти й рішення, спрямовані на міжнародну підтримку культури, захист культурної спадщини та інституційне посилення галузі. Зокрема, в міністерстві ініціювали Альянс культурної стійкості — міжнародну платформу для підтримки української культури та посилення глобальної культурної безпеки. До Альянсу приєдналися понад 20 країн і міжнародних організацій.
Також створено Український фонд культурної спадщини. Міжнародні партнери вже спрямували на проєкти з відновлення культурної спадщини понад 3 млн євро.
Команда Мінкульту співпрацювала з міжнародними організаціями стосовно захисту: 19 українських об’єктів увійшли до Міжнародного списку культурних цінностей під посиленим захистом ЮНЕСКО.
Цьогоріч також запустили співпрацю з Польщею: українські та польські фахівці провели пошуково-ексгумаційні роботи на території України та Республіки Польща в межах міждержавної співпраці у сфері збереження історичної пам’яті.
Кабінет міністрів затвердив Стратегію розвитку культури до 2030 року та Операційний план її реалізації на 2025–2027 роки, сформувавши довгострокову рамку розвитку сфери.
В Україні запустили програму «Власна справа» для креативних індустрій. Уже 155 підприємців креативного сектору отримали гранти на понад 50 млн грн.
Також було розширено можливості для закладів культури, що дозволило їм надавати сучасні послуги та залучати додаткові ресурси на розвиток.
Крім того, в Мінкульті працювали над захистом української мови. Верховна Рада України оновила офіційний переклад Європейської хартії регіональних або міноритарних мов. Документ узгодили з міжнародними стандартами та вилучили російську мову зі сфери захисту.
В Україні цьогоріч виробили 50 фільмів, присвячених стійкості українців в умовах протистояння з ворогом під час російсько-української війни та формуванню української національної та громадянської ідентичності.
Уряд схвалив законопроєкт про меценатство, який Міністерство культури України розробило для стимулювання приватної підтримки культури.
У Державному бюджеті на 2026 рік держава збільшила видатки на культуру на 45%.
Тривала робота над підтримкою культурної сфери та митців. Зокрема, 4 млрд грн держава передбачила на реалізацію «Національної програми фінансування української культури».
Під ініційовані Мінкультом санкції потрапили 15 керівників російських музеїв, які відповідальні за привласнення українських музейних цінностей на тимчасово окупованих територіях.
Було забезпечено випуск і безоплатне поширення газет на деокупованих і прифронтових територіях, щоб люди мали доступ до суспільно важливої інформації.
Міністерство затвердило порядок та умови страхування життя, здоров’я та працездатності журналістів і працівників медіа. З 14 листопада 2025 року таке страхування діє для тих, хто працює у відрядженнях у районах бойових дій та на тимчасово окупованих територіях України.
Тривала робота і в напрямках цифровізації, відобудоби та безбар’єрності. Зокрема, Міністерство культури створило платформу CuRe (Culture for Recovery), яка інтегрує культуру в процеси відбудови та відновлення України; запустило три національні цифрові реєстри: базової мережі закладів культури; видавців і розповсюджувачів видавничої продукції, музейного фонду України.
У межах проєкту «Культура без бар’єрів» Мінкульт спільно з компанією ЛУН створив Мапу безбар’єрності закладів культури. До неї вже внесли понад 5 тисяч об’єктів по всій країні.
У межах ініціативи «Інформація без бар’єрів» навчили 60 тисяч фахівців принципів простої мови, а понад тисячу працівників медіа та культурної сфери пройшли спеціалізовані тренінги
У Верховній Раді зареєстрували розроблений Мінкультом проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення доступності аудіовізуальних медіасервісів (крім аудіальних медіа-сервісів) для осіб з інвалідністю».
“2025 рік став для сфери культури продуктивним і результативним. Міністерство культури України ухвалило низку стратегічних рішень та запустило інструменти, які вже працюють на практиці — від міжнародних механізмів підтримки та фінансових програм до цифрових сервісів і безбар’єрних рішень. Багато ініціатив дали перші відчутні результати вже цього року”, – наголосили у Мінкульті.
Як повідомляв Укрінформ, 30 грудня Міністерство культури ухвалило рішення про перейменування Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського – відтепер заклад має назву Національна музична академія України.
Фото: Новинарня
Події
У Козовій на Тернопільщині руїни замку XVI століття перетворили на культурний центр
У містечку Козова на Тернопільщині за грантові кошти створили мультифункціональний культурний центр у приміщенні, збудованому на руїнах замку родини Потоцьких XVI століття.
Про це кореспондентці Укрінформу повідомила керівниця громадської організації “Інститут міської культури” Марічка Юрчак.
“Замок у Козовій був споруджений у XVI столітті родиною Потоцьких. Це була оборонна споруда, яку зруйнувала турецько-татарська орда в 1667 році. На залишках мурів спорудили будівлю, де розташовувалася броварня, згодом фабрика лікерів, а у радянські часи – склад. В останні роки це була закинута будівля. Наша громадська організація вирішила ревіталізувати споруду. Ми отримали малий інфраструктурний грант за програмою ЄС “House of Europe” на €20 тисяч на реалізацію проєкту “Козівський замок – культурний центр Козівської громади”, – зазначила Юрчак.
За її словами, за ці кошти вдалося замінити дах, вікна та двері, залити підлогу та придбати піч для опалення приміщення. Також ₴400 тисяч на ремонт споруди залучив ініціатор проєкту – громадська організація “Інститут міської культури”. Аби відновити занедбане приміщення, ініціатори об’єднали волонтерів і спільно влаштували толоки, щоб прибрати і винести сміття, яке роками залишали у будівлі.
“Ця будівля не є пам’яткою архітектури, вона не внесена в жодні реєстри, але ми дуже поставилися відповідально до цієї культурної спадщини області. Ми нічого не перебудовували і не руйнували. Ми залишили вигляд кам’яної кладки, яка збереглася від замку. А вже добудовані пізніше стіни, які не мають жодної історичної цінності, зашпаклювали”, – зазначила Юрчак.
У 2025 році вдалося закінчити першу чергу відновлення Козівського замку та відкрити простір площею 200 м², де жителі громади зможуть проводити творчі вечори, концерти або ж театральні постановки, організовувати виставки картин. Під час відкриття оновленого козівського замку в артпросторі провели концерт фольк-гурту “ДваТри” та мініярмарок. Подія об’єднала як жителів громади, так і гостей із Тернополя.
Загальна площа приміщення близько 1000 м². Також тут збереглися старовинні замкові підземелля. Ініціатори проєкту продовжать залучати кошти, аби повністю його відновити і повернути до життя. Зокрема, у планах відкрити хостел, кав’ярню, крамницю крафтової продукції. Це будуть соціальні підприємства, прибуток з яких направлятиметься на розвиток громади. У пивницях замку планують створити музей, який діятиме і як укриття.
Як повідомляв Укрінформ, у Бережанському замку облаштовують імерсивну експозицію у підземеллях.
-
Відбудова3 дні agoМіст у селі Маяки на Одещині поки не ремонтуватимуть
-
Війна1 тиждень agoРФ знову використовує військову базу в Луганську, яка раніше зазнавала удару ATACMS
-
Політика1 тиждень agoспікер Джонсон назвав основну причину
-
Суспільство1 тиждень agoHromadske заявило, що СБУ намагається дискредитувати розслідування про дружину Доровського Анонси
-
Політика1 тиждень agoВибори в Україні – ЦВК відновив роботу Державного реєстру виборців
-
Усі новини1 тиждень agoРікі Мартін — історія про життя співака та шлюб з чоловіком
-
Одеса1 тиждень agoОтруєння чадним газом у Чорноморську: постраждали діти
-
Війна1 тиждень agoУ прикордонному Сотницькому Козачку на Харківщині лінія фронту стабільна
