Оголошення про розшук підозрюваного у вчинені стрілянини по авто ТЦК опублікував 21 січня відділ комунікації поліції Львівської області. За словами правоохоронців, чоловік переховується від органів досудового розслідування.

Поліція розшукує за підозрою в хуліганстві Назара Євгеновича Бубу 1997 року народження, мешканця селища Рудно Львівського району, де стався інцидент.

“Прикмети підозрюваного: зріст — 170 см, повний. Очі карі, волосся коротке, темно-русе. Може мати з собою вогнепальну зброю”, — попередили правоохоронці.

За даними слідчих, розшукуваний близько 10:15 14 січня кілька разів вистрілив з травматичної зброї з салону свого Volkswagen Passat на перехресті вулиць Лесі Українки — Небесної Сотні у селищі Рудно. Кулі влучили в мікроавтобус Volkswagen Т6 військовослужбовців РТЦК та СП, які в той момент проводили заходи з оповіщення. Після стрілянини по авто ТЦК підозрюваний поїхав з місця подій.

Чоловікові заочно повідомили про підозру у вчиненні хуліганства за ч. 4 ст. 296 Кримінального кодексу України, яка передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.

В поліції попросили повідомляти інформацію про місце перебування розшукуваного на оперативну лінію 102 або за номером телефону: (032) 238-43-95.

Нагадаємо, про те, що на Львівщині стріляли в автівку ТЦК, місцеві медіа повідомляли 14 січня. За даними, в селищі Рудно було оголошено план перехоплення.

Пресслужба Львівської обласної прокуратури 13 січня повідомляла, що у Львові чоловік напав на військового ТЦК з ножем, вдаривши його у живіт.

Добре відомо, що представники сімейства Panthera — тигри, леви, ягуари, леопарди й снігові барси — здатні видавати гарчання завдяки своїм більшим голосовим зв’язкам. Однак раніше вчені вважали, що ягуари та інші великі дикі кішки не здатні нявкати через свої голосові зв’язки та морфологію під’язикових кісток. Нові спостереження спростовують це твердження, пише IFLScience.

У Фокус. Технології з’явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Захопливі нові кадри, отримані за допомогою фотопастки на південному сході Бразилії в Національному парку Ігуасу, як вважають учені, є першим в історії записом нявкання ягуарів.

Зазначимо, що Національний парк Ігуасу — територія, що охороняється, складається з вологих тропічних і листяних лісів, а також відома як критично важлива зона проживання ягуарів, де проживає більша частина їхньої популяції.

У рамках програми безперервного моніторингу, спрямованої на збереження виду в регіоні, вчені встановили 29 камер на відстані 1-2 кілометрів одна від одної. Вченим вдалося виявити три записи незвичайних вокалізацій ягуарів на фотопастках: на двох із них зображено дорослу самку ягуара, яка шукає своє дитинча, а на ще одній — молоду самку, яка шукала свою матір.

Перший запис було зроблено у квітні 2022 року, коли доросла самка йшла стежкою, якою напередодні пройшло її піврічне дитинча. Було записано три вокалізації з інтервалом у чотири-п’ять секунд між ними.

У грудні 2022 року вчені записали вокальний сигнал ягуара тривалістю 0,7 секунди. Цей запис було зроблено через кілька днів після того, як самку бачили з дитинчам, якому, як припускають, було близько двох місяців. На відео ягуар був один.

Інший ягуар, якому, як припускають, один рік, був помічений на гулянці зі своєю сестрою, і його голос зафіксували на фотопастці, він видавав чотири вокалізації. Вчені вважають, що звуки були адресовані матері, яку не зафіксували камери, але вона, ймовірно, була десь поблизу. Зазначимо, що в цьому віці підлітки ягуарів починають розселятися і ставати більш незалежними від матері.

Учені вивчили записи вокалізацій і дійшли висновку, що вони нагадують нявкання — звук, який, як вважалося раніше, ягуари не здатні видавати. Попри те, що кожна голосова одиниця має різні акустичні характеристики, усі тварини дуже нагадували нявкання — різке, коротке і видаване в послідовності, схожій на нявкання домашніх кішок.

За словами співавторки дослідження, докторки Марини Дуарте, наукової співробітниці Університету Салфорда, це, наскільки їм відомо з колегами, перший випадок, коли ягуари використовують подібний спосіб спілкування. Попри невеликий розмір вибірки, команда зазначає, що всі вокалізації відбувалися між самками та їхніми дитинчатами й можуть бути пов’язані з ситуаціями, коли вони тимчасово розлучені.

Нагадаємо, раніше ми писали про те, що археологи знайшли приголомшливе підношення ацтеків богу війни.

Раніше Фокус писав про те, що стародавні мая намагалися приручити ягуарів і пум.

21 січня 1793 року відбулася одна з найзнаменитіших подій Французької революції (1789 — 1799 роки) — страта короля Франції Людовика XVI. Його стратили за допомогою гільйотини. Цей пристрій придумав не доктор Жозеф Гільотен, але завдяки йому машина для страти отримала свою назву. Про те, що таке гільйотина, як довго її використовували і де вона вперше з’явилася, пише Фокус.

У Фокус. Технології з’явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Гільйотина: що це таке і принцип роботи

Гільйотина — це пристрій для здійснення смертної кари шляхом відсікання голови, що став одним із найпохмуріших і найвпізнаваніших символів Французької революції. Парадоксально, але гільйотину запропонували використовувати як “гуманний” інструмент, покликаний зрівняти всіх громадян Франції перед законом і позбавити їх зайвих мук.

Головною деталлю гільйотини для відрубування голови є важке косе лезо, яке вільно рухається вздовж вертикальних напрямних. Лезо піднімали на висоту 2-3 метри мотузкою, де воно утримувалося засувкою. Голову людини клали на спеціальну лавку, а шию закріплювали двома дошками з виїмкою. Засувка відкривалася за допомогою спеціального механізму, лезо падало, і голова була відрубана. Страта здійснювалася швидко і безболісно.

Хто винайшов гільйотину

Існує поширений міф, що гільйотину винайшов доктор Жозеф Гільотен, член Засновницьких зборів Франції 1789 року. Це не зовсім так: Гільотен, професор анатомії і противник смертної кари, не придумав гільйотину, а лише подав ідею її широкого застосування. Наприкінці XVIII століття у Франції застосовували жорстокі методи страти: спалення на багатті, повішення і четвертування. Гільотен вважав, що пристрій із лезом, що падає, — це більш гуманний спосіб страти, до того ж його можна застосовувати до всіх верств населення, що підкреслювало рівність громадян Франції перед законом. Розуміючи, що скасувати смертну кару неможливо, Гільотен і запропонував більш “гуманний” метод.

Гільйотину він не придумав: у дещо іншій конструкції її використовували для вчинення страти починаючи з XIV століття в Шотландії, Ірландії та Англії, а також в Італії. Гільотен лише запропонував використовувати давно відомий пристрій у дещо зміненій формі. Креслення вдосконаленої машини для страти створив учитель Гільотена доктор Антуан Луї. Тому спочатку гільйотина називалася луізеттой, але ця назва не прижилася. Натомість саме пристрій, створений у Франції, з косим лезом, став “стандартною” гільйотиною.

Після смерті Гільотена 1814 року його родичі намагалися переконати уряд Франції перейменувати машину для здійснення страти. Їм відмовили і в підсумку сім’ї довелося змінити прізвище, щоб не асоціюватися зі страшним пристроєм.

Існує міф, що самого Гільотена стратили на гільйотині, але насправді він помер природною смертю.

Перша страта за допомогою гільйотини

Уперше гільйотину використовували для здійснення страти 25 квітня 1792 року, коли на Гревській площі в Парижі стратили злодія Ніколя Пеллетьє. Після того як голова злочинця була відсічена, вона впала в кошик, і кат показав її натовпу. Відтоді ця похмура традиція закріпилася на багато років. Вважалося, що відрубана голова могла бачити протягом приблизно десяти секунд. Таким чином, голову людини піднімали, щоб вона могла востаннє перед смертю побачити натовп навколо. Незабаром гільйотина переїхала з Гревської площі на площу Революції, де було проведено більшість страт.

Найвідоміша страта на гільйотині

Мабуть, найвідомішою стратою на гільйотині була страта короля Франції Людовика XVI, що відбулася 21 січня 1793 року. Це одна з найвідоміших подій Французької революції, що відбулася на площі Революції (колишньої площі Людовика XV, перейменованої 1795 року на площу Злагоди) у Парижі. За дев’ять місяців після смерті Людовіка його дружина Марія-Антуанетта, колишня королева Франції, також була обезголовлена на тому ж місці.

Людовик XVI після початку революції став конституційним монархом, але потім почав протидіяти революціонерам і намагався втекти з Франції. Національний конвент (законодавчий орган Першої французької республіки) майже одноголосно визнав короля винним у державній зраді.

Людовик XVI вислухав вирок і зійшов на ешафот. Його останніми словами на ешафоті були: “Я помираю невинним, я невинний у злочинах, у яких мене звинувачують. Кажу вам це з ешафота, готуючись постати перед Богом. І прощаю всіх, хто винен у моїй смерті”.

Коли перестали використовувати гільйотину

Найактивніше гільйотину для вчинення страт використовували у Франції в період з 1792 по 1795 рік, коли таким чином стратили тисячі людей. Через те, що гільйотина асоціювалася з епохою терору під час Французької революції, вона не надто поширилася Європою.

Здебільшого гільйотину використовували після Французької революції в самій Франції, у Німеччині, а також в Італії. Остання страта на гільйотині відбулася у Франції 1977 року, в Італії — 1870 року. У Німеччині за часів правління Гітлера гільйотина використовувалася дуже активно, і вона була стандартним методом вчинення страти у ФРН до 1949 року, а в НДР її використовували до 1966 року.

Фокус уже писав про те, як маркіза де Помпадур керувала серцем короля і Францією. Жанна-Антуанетта Пуассон, відома як маркіза де Помпадур, — одна з найвпливовіших жінок Франції XVIII століття і офіційна фаворитка короля Людовика XV.