В Одеській міськраді відбулася чергова кадрова зміна. Костянтин Талалаєв, який із кінця минулого року виконував обов’язки заступника міського голови, звільнився за угодою сторін. Посадовець був відомий не лише роботою в мерії, а й участю в резонансному конфлікті навколо Одеського медуніверситету.

Про це повідомляє Новини.LIVE з посиланням на розпорядження виконувача обов’язків мера Одеси Ігоря Коваля.

Кадрові зміни

Пресслужба Одеської міської ради оприлюднила розпорядження про звільнення Костянтина Талалаєва. Він виконував обов’язки заступника міського голови з грудня 2025 року. Згідно з документом, департаменту бухгалтерського обліку, звітності та закупівель доручили провести повний розрахунок із посадовцем. Також йому мають виплатити компенсацію за 15 календарних днів невикористаної щорічної відпустки.

Критика призначення

Костянтин Талалаєв так і не був офіційно затверджений на посаді заступника мера. Увесь цей час він працював у статусі виконувача обов’язків. Саме це неодноразово ставало приводом для критики з боку депутатів міської ради та представників громадськості. Опоненти наголошували, що одна з ключових посад у мерії тривалий час залишалася без повноцінного призначення.

Конфлікт в медуніверситеті

Широкому загалу Талалаєв став відомий під час багаторічного конфлікту навколо Одеського національного медичного університету. Він був серед позивачів у судових процесах, пов’язаних зі зміною керівництва вишу. Конфлікт розгорівся після спроби тодішньої виконувачки обов’язків міністра охорони здоров’я Уляна Супрун змінити керівництво університету та усунути з посади ректора Валерія Запорожана. Після цього у виші тривалий час тривали судові суперечки та боротьба за контроль над закладом.

Майно родини

У декларації за 2025 рік Костянтин Талалаєв вказав кілька об’єктів нерухомості в Одесі та області. Серед них — квартира в Одесі площею майже 89 квадратних метрів, земельна ділянка у Теплодар та ще одна квартира, придбана у 2023 році.

Також у декларації зазначені садовий будинок і кілька земельних ділянок у селі Єреміївка. Найновішим активом стала земельна ділянка у селі Вапнярка, яку родина набула у 2024 році. За останньою оцінкою її вартість перевищує 111 тисяч гривень.

Що відомо про Талалаєва

Костянтин Талалаєв народився 10 грудня 1973 року в місті Хасав’юрт. У 1998 році закінчив Дніпропетровську державну медичну академію за спеціальністю “лікувальна справа”, має фах лікаря-дерматовенеролога. Після завершення навчання працював у медичній сфері. З 2013 року пов’язаний з Одеським національним медичним університетом, де обіймав посади асистента, доцента та проректора з науково-педагогічної роботи.

У 2021 році отримав науковий ступінь доктора медичних наук, а у 2023 році — вчене звання професора. У грудні 2025 року призначений виконувачем обов’язків заступника міського голови Одеси.

Як повідомляли Новини.LIVE, депутатка Одеської міськради Світлана Попова отримала у 2025 році нерухомість на понад 650 тисяч гривень. Йдеться про будинок і земельні ділянки, які їй подарували. Частина майна оформлена як подарунок від родички.

Також Новини.LIVE писали, що депутат Одеської міськради Олександр Едельман оприлюднив свою декларацію за 2025 рік. У ній — великі суми готівки, банківське золото та новий автомобіль. Також він задекларував нерухомість, колекцію зброї та дорогі годинники. Основний дохід політика — від бізнесу.

Про це повідомила пресслужба компанії, передає Укрінформ.

«Укрпошта презентувала поштову марку та поштовий блок «80 років АТ «Антонов». Конструкторська сила України» — до ювілею українського державного авіаційного підприємства, де спроєктували легендарні Ан-225 «Мрія» та Ан-124 «Руслан», – йдеться в повідомленні.

Автором ілюстрацій став український художник Андрій Єрмоленко. Для художньої картки він створив сюжет-мрію мільйонів українців: мирне небо, в якому Ан-225 знову летить над рідними полями й квітучими садами.

Поштова марка розповідає історію української авіації через постать її засновника. На тлі синього неба зображено Олега Антонова, його рукописні креслення та особистий підпис. Поруч — легендарні літаки: від перших розробок конструктора до всесвітньо відомих «Руслана», «Мрії» та новітнього Ан-178. Дівчина на зображенні з кресленням та хлопчик, який запускає модель літака, символізують нове покоління українців, які не лише пам’ятатимуть історію українських крил, а й продовжать її.

Спеціальне погашення поштової марки “80 років АТ “Антонов” / Фото: Геннадій Мінченко. Укрінформ

1 / 11

Урочиста церемонія спеціального погашення відбулася в авіаційному навчальному ангарі Державного університету «Київський авіаційний інститут» за участю генерального директора АТ «Укрпошта» Ігоря Смілянського та льотчика-випробувача, Героя України Олександра Галуненка — першого пілота «Мрії», на рахунку якого понад 260 світових авіаційних рекордів.

Це вже не перше звернення української філателії до спадщини «Антонова». У різні роки на поштових марках з’являлися Ан-2, Ан-70, Ан-140, Ан-124, Ан-225, Ан-178 та сам Олег Антонов. Новий випуск до 80-річчя підприємства вперше розповідає цілісну історію українського авіабудування.

Тираж поштової марки становить 400 000 примірників, номінал — F. Тираж поштового блоку — 4 200 примірників, номінал — P.

Придбати новий поштовий випуск можна у відділеннях Укрпошти, філателістичних крамницях та онлайн в Укрпошта.Маркет.

Як повідомлялося, АТ «Укрпошта» з нагоди 250-річчя незалежності США випустило марку, погашення якої відбулося одночасно в Україні та Сполучених Штатах.

“Ми воювали вчотирьох: я, мої два сини та зять”, – розповідає Георгій Федорович Пєтков. 8 серпня 2025 року його син Максим загинув біля населеного пункту Новоданилівка Пологівського району Запорізької області. Після чергової ротації автомобіль молодшого сержанта 10-ї стрілецької роти 4-го батальйону 122-ї бригади Максима Пєткова потрапив під атаку ворожих FPV-дронів.

Інтент продовжує цикл публікацій про загиблих захисників “Герої не вмирають“.

Про життя Максима, його службу та родину розповіли дружина Ірина Борисівна і батько – Георгій Федорович.

“Ми познайомилися в листопаді 2006 року на весіллі його двоюрідної сестри, – згадує Ірина. – Того дня йшов дощ і було холодно. Але коли я побачила Максима, мені одразу стало тепло. Це, мабуть, було кохання з першого погляду”.

ФОТО надане співрозмовниками

Батько Максима мав автобуси, і разом вони працювали на пасажирських маршрутах: Одеса – Бершадь, Одеса – Чорноморськ, Одеса – Овідіополь.

“Я ще в 2014 році намагався піти до війська, – розповідає Георгій Федорович, – але тоді мене не взяли. Я 1962 року народження, а було обмеження – до 45 років. Та я не зупинився. Шукав можливості й у 2018 році все ж потрапив до війська. Служив старшим техніком у підрозділі, який працює з ракетами “Нептун”. Мій зять Валерій Старченко – чоловік молодшої доньки – теж був зі мною в АТО. Зараз він служить у 35-й бригаді”.

ФОТО надане співрозмовниками

“У нас із Максимом двоє синів, – продовжує Ірина Борисівна. – Старший – Нікіта, 2008 року народження. Він дуже схожий на батька: за що не візьметься – обов’язково доведе до кінця. Вони разом і штукатурили, і баню ремонтували. Молодший – Кирило. Зовні він дуже схожий на Максима й завжди слухається старшого брата”.

ФОТО надане співрозмовниками

Коли почалося повномасштабне вторгнення, Максим разом із Валерієм поїхали до військкомату. Валерія взяли одразу – він мав бойовий досвід АТО. Максима – ні.

“Він тоді був дуже пригнічений, – згадує Ірина. – 4 березня знову поїхав до військкомату. І цього разу його прийняли до ТрО”.

“Обидва мої сини – Максим і Денис – служили в одному підрозділі, – говорить Георгій Федорович. – А ми з зятем були у 406-й бригаді, в 66-му дивізіоні. Ми постійно були на зв’язку – мали свою групу на чотирьох.

ФОТО надане співрозмовниками

Усі побували на нулі. Спочатку Херсонський напрямок, потім Бахмут. Певний час сини і зять воювали на Покровському напрямку, хоча й у різних підрозділах. Між ними було приблизно дванадцять кілометрів, але вони все одно знаходили можливість зустрітися”.

“Я завжди намагалася приїжджати до чоловіка, – каже Ірина Борисівна. – Спочатку він служив недалеко від дому – в Болграді. Потім я приїжджала до нього під Бахмут та на Сумщину.

Останній раз ми бачилися 12 липня 2025 року – під Запоріжжям. Максим купив мені квітки, чекав на мене. Понакупляв подарунків, був дуже ніжний. Ми були такі щасливі”.

Ірина знала, що Максим і його напарник Віталій Терзі часто виїжджали на найважчі завдання. “Я просила його бути обережнішим, не так ризикувати. А він відповідав: “Як ти це уявляєш? Там поранені, там голодні – вони чекають. А якщо треба забрати загиблих із позицій?” Максим був таким. Він завжди був готовий віддати за побратимів і за країну найдорожче. Він справжній герой. І я пишаюся ним”.

“Мій підрозділ брав участь у затопленні російського крейсера “москва” у квітні 2022 року”, – говорить Георгій Федорович. – І я скажу так: наші воїни – найкращі. Це сильні люди, які вміють працювати, боротися й триматися разом. Ми на своїй землі. І ми все відвоюємо. А потім усе відбудуємо”.
 

Антон Терехов