Привітання Блаженнішого Святослава з Днем Незалежності України

Дорогі у Христі брати і сестри, дорогі громадяни України і всі ті, які моляться і вболівають за вільну, соборну, незалежну Україну!

Усіх вас сьогодні хочу привітати з цим святом Незалежності нашої Батьківщини. Це свято є особливим для християн.

День Незалежності для нас є святом вдячності Богу за дар свободи.

Це не лише якась політична дія, але справді це є момент, день, коли ми дякуємо Господу Богу за його опіку над нашим народом, над нашою Батьківщиною.

День Незалежності – це є день відповідальності кожного за наше сьогодення, за наше майбутнє, зокрема, коли ми повинні сьогодні захищати цю незалежність, навіть зі зброєю в руках.

Християни не обожнюють держави, не вважають її самоціллю. Держава – це інструмент служіння, гідності людини.

Впродовж віків українці, проживаючи на рідній землі, але у складі чужих держав, завжди були переслідувані за те, що говорили рідною мовою, плекали свою власну, самобутню культуру, будували свою Церкву. Переслідувані були за те, що хотіли бути гідним, вільним європейським народом.

Тому упродовж століть українці змагалися за свою незалежну державу, яка би була гарантом усього того, що ми кажемо і розуміємо під словом «гідність людини» і «гідність народу».

Сьогодні ми, як ніколи, повинні усвідомити нашу відповідальність за незалежну вільну Батьківщину. І це є відповідальність усіх без виключення. Це відповідальність влади перед своїм народом, відповідальність за збереження Конституції, державного закону. Це відповідальність за очищення від усього того, що руйнує нас зсередини, як корупція чи інші наші внутрішні суспільні негаразди.

А теж це відповідальність кожного громадянина за свою Батьківщину. Сьогодні, як ніколи, ми повинні зрозуміти, що ми як громадяни є відповідальні, щоб наша Україна ставала щоразу кращою. І внутрішнім мотивом відповідальності християн за свою державу є усвідомлення спільного блага, спільної мети. Тієї мети, задля якої ми сьогодні утверджуємо нашу вільну Україну.

Вітаю усіх вас з цим святом. Ми сьогодні молимося і пам’ятаємо усіх героїв національно-визвольних змагань. Всіх тих, які сьогодні є разом з нами, співтворцями цієї України, за яку вони віддавали своє життя. Ми сьогодні дякуємо Збройним силам України, нашим героям сьогодення, які на фронті і в тилу роблять нашу Батьківщину вільною, соборною і незалежною. Ми сьогодні молимося, пам’ятаємо, дякуємо і працюємо далі. Боже, великий єдиний, нам Україну храни.

Блаженніший Святослав, Отець і Глава УГКЦ

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства

Компанія, яка ввозила в Україну сонячні панелі, інвертори та акумулятори за податковою пільгою, могла приховати частину операцій із продажу обладнання. Йдеться про можливе заниження ПДВ на понад сто мільйонів гривень.

Як повідомив Центр публічних розслідувань, детективи БЕБ розслідують діяльність ТОВ “Квенторс”. За версією слідства, у лютому-квітні 2026 року підприємство імпортувало енергетичне обладнання із застосуванням податкової пільги, яка звільняє такі товари від сплати ПДВ та мита.

Зокрема, компанія ввезла понад 7,3 тисячі інверторів, 720 сонячних панелей, майже 10,9 тисячі акумуляторів та 278 систем керування батареями. Загальна фактурна вартість обладнання перевищила 588,8 мільйона гривень.

За даними БЕБ, значну частину імпорту могли не відобразити у податковій звітності. Слідство вважає, що обладнання, ввезене за пільгою, могли реалізувати, не показавши відповідні операції у деклараціях з ПДВ. Через це, за розрахунками детективів, бюджет міг недоотримати 114,1 мільйона гривень податку.

Крім того, правоохоронці звернули увагу на відсутність у компанії власних складських приміщень, витрат на транспортування такого обсягу товару та невідповідність між задекларованими запасами й обсягами імпорту.

Також в Одесі судитимуть керівницю фірми за ухилення від податків. Слідчі встановили, що компанія імпортувала продукцію з-за кордону та реалізовувала її українським фірмам у період масових відключень електроенергії. Серед товарів були зарядні станції, акумуляторні батареї, гібридні інвертори та електросамокати.

Анна Бальчінос

Ключові моменти:

• Старокінка відлічує історію від 5 липня 1833 року.
• Колись тут продавали худобу, коней і навіть двогорбих верблюдів.
• За радянських часів дефіцит перетворив ринок на центр барахолки.
• Нині Старокінка поєднує торговий центр і відомий блошиний ринок.

Матеріал базується на проєкту «Одеські історії». Сценарій опирається на дослідження краєзнавців. Серед джерел — Ірина Довганюк, Євгеній Гуф, Михайло Пойзнер, Володимир Орлов, Олег Губар, Сергій Шевченко та Едуард Ратушняк.

Старокінка починалася зовсім не як барахолка

Сьогодні тут продають зоотовари, будівельні матеріали та рибок. На вихідних розростається масштабний блошиний ринок. Але майже двісті років тому місце мало інше призначення.

Історія почалася з торгівлі худобою. Тварин гнали на пустир біля Херсонської площі. Там нині розташований Новий базар.

Через Молдаванку також ходили великі гурти худоби. Там були вільні простори і водопої, потрібні купцям.

Продавали не лише коней, волів, корів, віслюків і мулів. У XIX столітті поряд можна було побачити двогорбих верблюдів. Для них на майбутній Старокінці зводили вищі загороди. Низький паркан такі тварини легко долали.

Міська влада вирішила впорядкувати Скотський базар у 1832 році, на Молдаванці, біля Петропавлівського храму. 5 липня 1833 року ринок фактично розпочав свою історію.

Тут уже 200 років тому був свій порядок

Скотський базар не виник стихійно. Територію вирівняли і частково засипали щебенем. Торгові місця розділили дерев’яними загородами, за видами худоби.

Продаж тварин супроводжував офіційний обіг документів. На кожну продану тварину виписували спеціальний квиток. Документ підтверджував законність угоди і допомагав боротися з крадіжками.

План ринку розробив архітектор Георгій Торічеллі. Він також працював над проектами Старого базару. Отже, Старокінка з самого початку стала частиною міської інфраструктури.

Ринок, де ціни змінювалися разом із попитом

У XIX столітті Скотський ринок відігравав значну роль у торгівлі Одеси. Худобу привозили з Бессарабії. Покупцями ставали не лише місцеві мешканці.

Ціни змінювалися буквально за кілька днів. Коли на ринок привозили сотні волів, пропозиція зростала і вартість м’яса падала. Якщо постачання скорочувалося, ціни піднімалися знову.

Торгівля пов’язувалась з міжнародними ринками. На Старокінці працювали агенти іноземних купців, зокрема греки та левантинці. Вони відбирали найкращу худобу для подальшого продажу морем.

Ринок став частиною великої торгової системи міста. Він пов’язував порт і навколишні регіони.

Як Старокінка вперше змінила своє призначення

Поступово навколо Скотського базару з’явилися харчові та фуражні ряди. Прилеглі території почали забудовувати житлом. Місту ставало все тісніше, і спеціалізований ринок для худоби втратив площі.

На межі 1840-х і 1850-х торгівлю худобою перенесли на Нову Кінну площу, біля сучасної Олексіївської площі. Здавалося, Старокінка мала стати дрібним окраїнним базаром.

Однак мода на породистих коней врятувала ринок. В Одесі зростали кінні змагання, а разом із ними — інтерес до породистих тварин. Аристократичні покупці частіше приходили на ярмарок.

Поряд із кіньми почали продавати мисливських і кімнатних собак, амуніцію та інші супутні товари. Так місце отримало ще одне ім’я — Охотницька площа.

Від птахів до радянської барахолки

Після встановлення радянської влади торгівлю худобою передали державним заготівельним структурам. Старокінка втратила спеціалізацію. Вона поступово перетворилася на пташиний ринок.

Тут продавали акваріумних рибок, канарок, папуг, дрібних гризунів, котів і собак. Поряд із легальною торгівлею з’явився інший світ товарів.

Вже у 1930-х навколо зоологічних рядів сформувалася барахолка. Вона стала місцем, де можна було придбати дефіцитні речі. Найбільше цей ринок проявився у 1970–1980-х роках.

Моряки привозили імпортні товари: джинси, магнітофони, фірмові кросівки й вінілові платівки західних гуртів. Міліція боролася зі спекулянтами, але стихійну торгівлю витіснити не вдавалося.

У 1989 році міська влада вирішила винести частину стихійної торгівлі за межі Одеси. Це рішення стало передумовою створення знаменитого «7 кілометра».

Старокінка пережила навіть народження «7 кілометра»

«7 кілометр» став прямим нащадком стихійної торгівлі, що виникла навколо Старокінки. Проте сам ринок не зник.

На початку 2000-х Старокінку приватизували й реконструювали. Частину аварійних споруд знесли, територію розширили. З’явилися капітальні магазини і криті павільйони.

Офіційно торговий центр спеціалізується на товарах для будівництва й ремонту, риболовлі та зоотоварах. Невеликі тварини також продаються всередині павільйонів.

Та справжній характер Старокінки проявляється поза капітальними спорудами. Там, де формуються стихійні ряди, ринок живе своїм життям.

Де сьогодні живе стара Старокінка

У суботу та неділю торгівля розгортається на прилеглих вулицях. Найжвавіші — Розкидайлівська, Майстрова, Колонтаївська й Олександра Кутузакія.

Саме там виникає великий блошиний ринок. Поруч можуть стояти старі речі, предмети побуту, антикваріат і предмети минулих епох.

Ця стихійна торгівля стала своєрідним архівом міста. Колекціонери знаходили тут документи, листівки і твори одеського мистецтва. Так вони рятували їх від зникнення.

Один із прикладів — історія Михайла Пойзнера. Він знайшов серед старих речей щоденник одеської дівчинки часів румунської окупації. Для колекціонерів Старокінка стала місцем випадкових знахідок-артефактів.

Отже, Старокінка — не просто ринок. За майже два століття вона кілька разів змінювала призначення. Вона переживала перенесення, реконструкції і зміни самої Одеси.

Від Скотського базару з кіньми й верблюдами до пташиного ринку, радянської барахолки і сучасного блошиного ринку — Старокінка щоразу знаходила спосіб залишитися живою.

Деталі, що не вмістилися в статті

• історія фарбованих горобців, яких видавали за екзотичних птахів;
• легенда про «собак-бумерангів», які нібито поверталися на ринок після продажу;
• історія Євгена Петрова й Олександра Козачинського, пов’язана з «Зеленим фургоном»;
• зв’язок Старокінки з фільмами Кіри Муратової;
• деталі про колекціонерів Семена Верника, Анатолія Дроздовського та Єву Краснову;
• додаткові подробиці про повсякденне життя торгових рядів.

Створено за матеріалами: odessa-life.od.ua