Російські атаки на підприємства, склади, виробничі об’єкти та паливну інфраструктуру створюють для українського бізнесу ризики, які дедалі важче покривати власними коштами або комерційним страхуванням. Для частини підприємств страхування воєнних ризиків залишається надто дорогим, а для об’єктів поблизу фронту та в окремих галузях отримати повноцінний страховий захист складно або неможливо. За таких умов державна підтримка має не лише компенсувати частину вже понесених втрат, а й допомагати підприємствам продовжувати діяльність і відновлювати виробництво після нових ударів.

Механізми державної підтримки передбачають часткову компенсацію збитків за пошкоджене або знищене майно, відшкодування частини страхових премій та пільгове кредитування. Ці напрями регулюються, зокрема, постановами Кабінету Міністрів № 1541 та № 594. Вони розв’язують різні завдання: компенсація збитків допомагає відновлювати втрачені активи, відшкодування страхової премії знижує вартість страхового захисту, а кредитування дає змогу залучити кошти для відбудови та продовження діяльності.

Російські атаки на підприємства, склади, виробничі об’єкти та паливну інфраструктуру створюють для українського бізнесу ризики, які дедалі важче покривати власними коштами або комерційним страхуванням. Для частини підприємств страхування воєнних ризиків залишається надто дорогим, а для об’єктів поблизу фронту та в окремих галузях отримати повноцінний страховий захист складно або неможливо. За таких умов державна підтримка має не лише компенсувати частину вже понесених втрат, а й допомагати підприємствам продовжувати діяльність і відновлювати виробництво після нових ударів.

Страхування майна від воєнних ризиків істотно відрізняється від звичайного страхового захисту. Через масштаб і непередбачуваність російських атак страховики змушені враховувати можливість значних виплат. Для підприємств це означає дорожчі поліси, обмеження щодо територій і майна, яке можна застрахувати, а іноді — відсутність відповідних пропозицій на ринку.

Водночас наявність кількох інструментів ще не гарантує, що підприємство зможе повністю відновитися після значних руйнувань. Результативність програм залежить від установлених лімітів, доступності бюджетного фінансування, умов участі та швидкості проходження процедур.

Страхування, яке потребує державної участі

Зміни до механізму, закріпленого постановою № 1541, розширили можливості підприємств скористатися підтримкою. До територій підвищеного ризику включено Київ і Київську область, уточнено умови щодо майна, яке перебуває на відповідних територіях або перевозиться через них транзитом. Перелік майна доповнено категоріями, важливими для паливного сектору та перевезень. Зокрема, підтримка поширюється на резервуари для зберігання пального, саме пальне й транспорт для його перевезення. Також передбачено компенсацію страхової премії щодо орендованого майна за визначених умов.

Постанова КМУ № 1157 від 17 вересня 2026 року розширила перелік майна, уточнила території підвищеного ризику, включно з Києвом та Київською областю, і поширила можливість компенсації страхової премії на орендоване майно. Частина змін набрала чинності 23 жовтня 2026 року. Важливо не змішувати два режими: компенсацію за пошкоджене майно на територіях підвищеного ризику і часткову компенсацію премії за договором страхування, територіальне охоплення якої є ширшим.

Граничний розмір компенсації страхової премії для одного підприємства становить до 5 млн грн на рік за всіма відповідними договорами. Для компаній, які раніше не могли отримати достатню підтримку через обмеження програми, це розширює можливості страхового захисту. Проте достатність ліміту залежить від вартості активів, масштабу діяльності та страхових тарифів.

Зміни до механізму, закріпленого постановою №1541, розширили можливості підприємств скористатися підтримкою. До територій підвищеного ризику включено Київ і Київську область, уточнено умови щодо майна, яке перебуває на відповідних територіях або перевозиться через них транзитом. Перелік майна доповнено категоріями, важливими для паливного сектору та перевезень. Зокрема, підтримка поширюється на резервуари для зберігання пального, саме пальне й транспорт для його перевезення. Також передбачено компенсацію страхової премії щодо орендованого майна за визначених умов.

Постанова КМУ №1157 від 17 вересня 2026 року розширила перелік майна, уточнила території підвищеного ризику, включно з Києвом та Київською областю, і поширила можливість компенсації страхової премії на орендоване майно. Частина змін набрала чинності 23 жовтня 2026 року. Важливо не змішувати два режими: компенсацію пошкодженого майна на територіях підвищеного ризику і часткову компенсацію премії за договором страхування, територіальне охоплення якої ширше.

Інший напрям державної підтримки — часткова компенсація вартості майна, пошкодженого або знищеного внаслідок російської збройної агресії. На відміну від компенсації страхової премії, цей механізм стосується вже завданих збитків. Підприємство має підтвердити пошкодження або знищення майна та відповідність установленим вимогам, після чого його звернення розглядають у межах передбаченої процедури.

Програма передбачає граничну компенсацію до 30 млн грн на одного суб’єкта господарювання за весь період її дії. Для участі необхідно сплатити одноразовий внесок у розмірі 0,5% заявленої суми потенційної компенсації. Відшкодування стосується прямих збитків за визначених умов, а виплати здійснюються в межах коштів, передбачених державним бюджетом. Тому відповідність критеріям програми не означає автоматичного отримання всієї заявленої суми: важливими залишаються підтвердження збитків і наявність бюджетного фінансування.

Ключова правова умова часто залишається поза увагою: за офіційним роз’ясненням Експортно-кредитного агентства, компенсація за пошкоджене майно передбачена лише щодо подій після початку фактичного застосування програми 1 січня 2026 року, якщо на момент події компанія вже мала статус учасника. Тобто це не механізм автоматичного відшкодування всіх збитків минулих років. Державні й комунальні підприємства не належать до учасників цієї програми.

Для наочності: якщо підприємство заявило ймовірний збиток у 20 млн грн, внесок у 0,5% становитиме 100 тис. грн. Якщо реальна шкода сягне 50 млн грн, ліміт державної компенсації все одно не перевищить 30 млн грн за весь період програми; фактична сума залежить від оцінки прямих збитків і умов програми.

Проблема полягає в тому, що вартість відновлення великих виробничих об’єктів, складських приміщень або технологічного обладнання може значно перевищувати встановлений ліміт. Крім того, прямі збитки не відображають повного економічного ефекту атаки. Підприємство може втратити запаси, зупинити виробництво, порушити виконання контрактів і зіткнутися з додатковими витратами на переміщення обладнання чи відновлення логістики.

Ключова правова умова часто залишається поза увагою: за офіційним роз’ясненням Експортно-кредитного агентства, компенсація пошкодженого майна передбачена лише щодо подій після початку фактичного застосування програми 1 січня 2026 року, якщо на момент події компанія вже мала статус учасника. Тобто це не механізм автоматичного відшкодування всіх збитків минулих років. Державні й комунальні підприємства не належать до учасників цієї програми.

Для наочності: якщо підприємство заявило ймовірний збиток 20 млн грн, внесок 0,5% становитиме 100 тис. грн. Якщо реальна шкода сягне 50 млн грн, ліміт державної компенсації все одно не перевищить 30 млн грн за весь період програми; фактична сума залежить від оцінки прямих збитків і умов програми.

Запропонований механізм передбачає державну компенсацію збитків у межах до 10 млн доларів на одну юридичну особу, участь підприємств різного масштабу на підконтрольній Україні території та покриття основних активів, необхідних для роботи компанії, зокрема будівель, обладнання й інженерних мереж. Для участі бізнес має сплачувати внесок у розмірі 2% обраного ліміту покриття. Також передбачається можливість додаткового страхування тієї частини ризику, яка перевищуватиме рівень державного покриття.

Ці параметри описують запропоновану модель, а не гарантовану виплату за чинною програмою. Фінансова й операційна конструкція механізму потребує подальшого опрацювання. Наступними етапами мають стати визначення джерел фінансування, підготовка необхідних нормативних змін і тестування процедури роботи фонду.

Потенційна перевага такого підходу полягає в розподілі відповідальності між державою, підприємствами та приватними страховиками. Державний механізм міг би забезпечити базовий рівень покриття, тоді як приватний ринок пропонував би додатковий захист для дорожчих активів. Це могло б поступово розширити можливості страхування, які за нинішніх умов обмежені масштабом ризиків і доступністю перестрахування.

На тлі обмежень чинних програм опрацьовується новий механізм компенсації воєнних збитків бізнесу. Серед ключових елементів запропонованої моделі — спеціальний фонд із цільовим обсягом фінансування близько 3–4 млрд доларів. Ініціатива має забезпечити підприємствам ширший доступ до компенсацій та створити передумови для розвитку приватного ринку страхування й перестрахування воєнних ризиків.

Компенсація збитків і страхових премій не покриває всіх потреб підприємств після атаки. Навіть отримавши частину відшкодування, компанія може потребувати значних коштів для ремонту, закупівлі обладнання, поповнення запасів і відновлення виробництва. Саме тому важливою складовою підтримки є пільгове кредитування, умови якого оновлено постановою Кабінету Міністрів № 594.

Ці параметри описують запропоновану модель, а не вже гарантовану виплату за чинною програмою. Фінансова й операційна конструкція механізму потребує подальшого опрацювання. Наступними етапами мають стати визначення джерел фінансування, підготовка необхідних нормативних змін і тестування процедури роботи фонду.

Максимальний обсяг кредитування може становити до 1 млрд грн на одного суб’єкта господарювання разом із пов’язаними особами. Мінімальний розмір кредиту визначено на рівні 100 млн грн, а для підприємств на територіях можливих або активних бойових дій — 30 млн грн. Держава компенсує 5,5 відсоткового пункта базової ставки банку, але не більше 18%. Фактичні умови кредитування залежать від вимог програми та банку.

Окреме значення має можливість фінансувати відновлення з урахуванням ризику повторних атак. Підприємства можуть розглядати рішення, які знижують уразливість об’єктів, зокрема підземні резервуари та розміщення технологічного обладнання нижче рівня землі. Такі рішення можуть підвищити стійкість інфраструктури, але часто потребують додаткових капітальних вкладень, які не завжди можна профінансувати лише власними коштами.

Масштаб пошкоджень складської інфраструктури також свідчить про вразливість логістики до повторних атак. Із кінця серпня 2026 року було пошкоджено або знищено близько 2,1 млн квадратних метрів із 5 млн квадратних метрів сучасних складських площ. Такі втрати впливають не лише на власників нерухомості, а й на зберігання товарів, стабільність постачання та роботу підприємств, які залежать від складської логістики.

Компенсація збитків і страхових премій не покриває всіх потреб підприємств після атаки. Навіть отримавши частину відшкодування, компанія може потребувати значних коштів для ремонту, закупівлі обладнання, поповнення запасів і відновлення виробництва. Саме тому важливою складовою підтримки є пільгове кредитування, умови якого оновлено постановою Кабінету Міністрів №594.

Програма охоплює фінансування розподіленої генерації, паливної та складської інфраструктури, переробної промисловості, а також поповнення обігового капіталу підприємств оптової й роздрібної торгівлі для заміни втрачених запасів. Такий підхід враховує, що наслідки російських атак виходять за межі руйнування будівель: пошкодження логістики та складів може позбавити компанію товарів, порушити постачання і призвести до дефіциту оборотних коштів.

Компенсація страхових премій може зробити страхування доступнішим, але не гарантує повного покриття ризику. Відшкодування прямих збитків допомагає компенсувати частину втрат, проте обмежується встановленим лімітом і бюджетними ресурсами. Пільговий кредит дає змогу фінансувати відновлення, однак не усуває боргового навантаження. Отже, ці механізми мають працювати як взаємодоповнювальні елементи, а не як альтернативи один одному.

Майбутній спеціальний фонд може розширити обсяг доступного захисту, але його практична цінність залежатиме від того, чи буде забезпечено фінансування та затверджено зрозумілі правила участі. Для бізнесу принципове значення має передбачуваність: підприємство повинно розуміти, на який захист може розраховувати, які ризики залишаються на ньому та скільки часу може тривати отримання допомоги.

Масштаб пошкоджень складської інфраструктури також свідчить про вразливість логістики до повторних атак. Із кінця серпня 2026 року було пошкоджено або знищено близько 2,1 млн квадратних метрів із 5 млн квадратних метрів сучасних складських площ. Такі втрати впливають не лише на власників нерухомості, а й на зберігання товарів, стабільність постачання та роботу підприємств, які залежать від складської логістики.

Отже, ключове питання не в кількості оголошених програм, а в реальній швидкості отримання коштів. Для оцінки ефективності необхідно окремо публікувати кількість поданих і схвалених заяв, фактичні виплати, середній строк компенсації, частку відмов та їхні причини — у розрізі регіонів, розмірів підприємств і галузей. Без цих даних складно встановити, чи державна підтримка відновлює виробництво, чи лише пом’якшує частину майнових втрат.

Від формальних програм до реального захисту

Наявність кількох державних інструментів дає бізнесу більше можливостей реагувати на воєнні ризики, однак їхня ефективність визначатиметься не лише нормативними змінами. Важливими залишаються доступність фінансування, зрозумілість процедур, строки розгляду заявок і відповідність установлених лімітів реальній вартості пошкоджених активів.

Компенсація страхових премій може зробити страхування доступнішим, але не гарантує повного покриття ризику. Відшкодування прямих збитків допомагає компенсувати частину втрат, проте обмежується встановленим лімітом і бюджетними ресурсами. Пільговий кредит дає змогу фінансувати відновлення, однак не усуває боргового навантаження. Отже, ці механізми мають працювати як взаємодоповнювальні елементи, а не як альтернативи один одному.

Майбутній спеціальний фонд може розширити обсяг доступного захисту, але його практична цінність залежатиме від того, чи буде забезпечено фінансування та затверджено зрозумілі правила участі. Для бізнесу принципове значення має передбачуваність: підприємство повинно розуміти, на який захист може розраховувати, які ризики залишаються на ньому та скільки часу може тривати отримання допомоги.

В умовах повномасштабної війни повністю усунути ризик руйнування підприємств неможливо. Проте держава може зменшити фінансові наслідки атак і створити умови, за яких пошкодження окремого об’єкта не обов’язково призводитиме до тривалої зупинки компанії. Саме здатність бізнесу відновлювати роботу після втрат, зберігати виробництво й робочі місця ставатиме головним критерієм ефективності механізмів підтримки.

Таким чином, ключове питання не в кількості оголошених програм, а в реальній швидкості отримання коштів. Для оцінки ефективності необхідно публікувати окремо кількість поданих і схвалених заяв, фактичні виплати, середній строк компенсації, частку відмов та причини відмов, у розрізі регіонів, розмірів підприємств і галузей. Без цих даних складно встановити, чи державна підтримка відновлює виробництво, чи лише пом’якшує частину майнових втрат.

Діана Горбачук, Київ

Колишнього керівника підрозділу окупаційної залізниці затримали на кордоні, коли він повертався з країни ЄС. У Херсоні затримали й таксиста, який за окупації охороняв в’язницю, де тримали учасників руху опору.

Як проінформували в Службі безпеки України, обидва чоловіки співпрацювали з окупантами в Херсоні. Після звільнення міста вони намагалися втекти від відповідальності. У 2025 та 2026 роках суд заочно засудив їх до реальних термінів, після чого їх оголосили в розшук.

Став керівником на залізниці окупантів

Перший затриманий – місцевий житель. Коли росіяни захопили Херсон, він добровільно пішов працювати до створеної ними “філії російських залізниць”. Там його призначили керівником “дистанції сигналізації та зв’язку”.

За даними СБУ, чоловік допомагав налагоджувати залізничні перевезення для російських військ на півдні. Він підбирав працівників і стежив за ремонтом пошкоджених оптоволоконних ліній та обладнання зв’язку.

Коли українські військові звільнили Херсон, колаборант перебрався на окуповану частину області за Дніпром. Там він вступив до комуністичної партії рф і балотувався до місцевих органів окупаційної влади.

“Депутатського мандата” він не отримав і виїхав до однієї з країн Євросоюзу. Коли чоловік спробував повернутися в Україну, його затримали просто на державному кордоні.

Охороняв в’язницю з бранцями

Другого колаборанта затримали в Херсоні. Це місцевий таксист. За окупації він влаштувався до “управління виконання покарань рф”. Там його призначили “молодшим інспектором відділу безпеки” та дали “звання рядового внутрішньої служби”.

За вказівками окупантів він охороняв камери у в’язниці, яку вони захопили. Росіяни тримали там учасників руху опору.

Згодом колаборант змінив місце проживання й переховувався від правоохоронців. Співробітники СБУ встановили, де він живе, і затримали його за цією адресою.

Які покарання отримали

Один із чоловіків має вирок 13 років позбавлення волі, другий – 12 років. В обох випадках суд призначив конфіскацію майна.

Їхні дії кваліфікували за двома статтями Кримінального кодексу України:

•  ч. 7 ст. 111-1 (колабораційна діяльність);
•  ч. 1 ст. 111-2 (пособництво державі-агресору).

Нині обох засуджених доправили до місць відбування покарання.

Ірина Глухова