У Чорному морі зберігається ризик нових атак. Однак найбільшу загрозу несе балістика з території тимчасово окуповагого Криму. Попри це, Україна продовжує завдавати ударів по нафтопереробних заводах на узбережжі Росії.

Про це в ефірі “Ми-Україна” розповів речник Військово-морських сил Дмитро Плетенчук.

Реклама

Загроза атак з моря

Росія продовжує бити по портах і суднах, які працюють у Чорному морі. За роки війни кількість пошкоджених кораблів перевищила сотню, а удари тривають і зараз. Плетенчук наголошує, що таке системне знищення інфраструктури створює довгострокові ризики для безпеки регіону.

“Росія завдає ударів по портах уже четвертий рік поспіль, і наслідки цих атак відчувають усі, хто працює в морі”, — зазначає речник.

За словами Дмитра Плетенчука найбільша загроза наразі йде через балістику з території тимчасово окупованого Криму. Адже російські кораблі у море майже не виходять.

Підводні човни РФ у Чорному морі

Активність російських підводних сил залишається фактором ризику. Українські військові не розкривають подробиць, але підтверджують, що загроза ракетних ударів із моря нікуди не зникла. Підводні ракетоносці здатні діяти приховано, що ускладнює оцінку їхніх намірів.

“Інформація про підводні сили обмежена з міркувань безпеки, але їхня присутність у морі — це факт”, — пояснив він.

Вибухи танкерів у Чорному морі

Останніми днями стало відомо про ураження двох танкерів і можливий третій вибух у віддаленій акваторії. У міжнародних повідомленнях згадували Україну, однак офіційно цього не підтверджують. Частина суден, що постраждали, працювали без реєстрації та порушували міжнародне право, що додає ситуації складності.

“Коли судно діє поза правовим полем, воно може несподівано зіткнутися з наслідками такої діяльності”, — зазначив Дмитро Плетенчук.

Нагадаємо, ми повідомляли, що РФ стягує ППО в Крим після успішних операцій України. Також ми писали, що українські захисники уразили місце запуску “шахедів” на території півострова.

На півдні України аграрії змушені переглядати методи роботи через подорожчання добрив і пального. Логістичні труднощі, висока вартість газу та нестабільні поставки роблять мінеральні добрива дедалі менш доступними. Господарства шукають способи зменшити витрати, не ризикуючи врожаєм. Водночас нові технології та біодобрива дають можливість частково компенсувати дефіцит ресурсів.

Про це журналістам Новини.LIVE розповів заступник директора Одеського селекційно-генетичного інституту національного центру насіннєзнавства та сортовивчення Євгеній Домарацький.

Реклама

Проблеми з добривом

Навіть сприятлива волога не знімає головної проблеми агросектору — високої вартості мінеральних добрив. Через логістику, зростання ціни на газ і періодичні перебої у постачанні фермери змушені скорочувати дози внесення та шукати альтернативи. Проте межа економії існує: нестача азоту чи фосфору одразу позначається на зимостійкості озимини та формуванні колосу. У воєнних умовах втрачати потенціал урожаю — неприпустимо.

“Від добрив повністю відмовитися неможливо — це помилка. Але якщо дотримуватися сівозміни, можна зменшити дози мінеральних добрив”, — говорить заступник директора Одеського селекційно-генетичного інституту НЦНС Євгеній Домарацький.

Одним із рішень стають сучасні біодобрива. Вони допомагають ґрунту краще утримувати поживні речовини та відновлювати структуру, що особливо важливо у регіонах, де тривалі посухи виснажили землю.

Економія на паливі

Додатковий чинник економії — паливо: хоч дефіциту немає, його ціна змушує фермерів оптимізувати кількість проходів техніки. Це прискорює перехід на мінімальний або смуговий обробіток, що зберігає вологу та зменшує витрати.

“Більшість аграріїв переходять на енергоощадні технології: мінімальний обробіток, мінітілл, стріп-тіл. На це вплинули і кліматичні зміни, і ціна пального”, — пояснює Домарацький.

Технологічна модернізація стає новим стандартом. Менше навантаження на ґрунт, економія ресурсу та адаптація до кліматичних змін дають господарствам змогу працювати стабільніше. У ряді фермерських господарств такі підходи вже показують перші позитивні результати.

Нагадаємо, ми повідомляли про те, як вплинули дощі на сходи одеських аграріїв. Також ми писали про те, що озимі на півдні під загрозою.

США випустили черговий документ по Україні, який вже встигли назвати “мирний план” Дональда Трампа. Складається він з 28 пунктів, серед яких є і визнання за Росією частини окупованих територій, обмеження української армії, гарантії безпеки від Америки, відмова від НАТО та будівництво так званої “буферної” зони. Ця пропозиція вже викликала серйозне обговорення у суспільстві. Для багатьох українців ця угода прозвучала не як шлях до миру, а як вимога відмовитися від частини власної держави.

Журналісти Новини.LIVE запитали в одеситів, як вони ставляться до “мирного договору” що пропонує Дональд Трамп?

Реклама

Окуповані території

Найемоційніше на пропозиції реагують люди, які вже втратили свої домівки через російське вторгнення. Інна, переселенка з Донецької області, каже, що читати про готовність “закріпити” регіон за Росією для неї — не просто політика, а особиста трагедія. Вона розповідає, що живе в Одесі, та немає змоги повернутися хоча б подивитися на свій будинок. Її родина втратила не лише житло, а й роботу, звичне коло близьких і друзів. Будь-яка ідея “миру без повернення територій” для таких людей звучить як офіційне закріплення їхнього вигнання.

“Дуже багато сумнівів із цього приводу. Те, що треба забрати Донецьку область. Я родом з Донецької області, я переміщена особа… І просто віддати мою землю, і всі люди залишаться без домівки. Це дуже неприємно”, — каже Інна.

Чимало опитаних загалом підтримують ідею перемовин, але різко заперечують конкретні пункти, що легітимізують окупацію. Віталій, каже, що готовий говорити про мир, але не на таких умовах. На його погляд, документ містить небезпечні “пастки”, які можуть зіграти проти України в довгостроковій перспективі.

“З якого переляку потрібно визнати Крим російським? Ні. Треба пункти переглядати. На цих умовах залишатися не можна”, — каже Віталій.

Припинення війни

Серед опитаних є й ті, хто бачить у плані позитив — передусім можливість припинення вогню та повернення до нормального життя. Ангеліна каже, що хоче миру, як і всі, але не може прийняти ідею “обміну територій на тишу”. За останні роки українці весь час переживають: постійні повітряні тривоги, переїзди та хвилювання за рідних на фронті. Тому будь-яка думка про мир здається привабливою, але коли доходить до втрати територій — виникає внутрішній конфлікт.

“Ця угода має багато позитивних сторін, таких як припинення вогню… Однак там є і те, що ми маємо віддати території. Тоді постає питання всіх українців: за що ми боролися стільки часу? Тому, в мене немає однозначного рішення. Звісно, хочеться, щоб це вже все припинилося…”, — каже Ангеліна.

Марія, також хоче припинення війни, але боїться, що поступки підштовхнуть Росію до нової агресії вже через кілька років. В такі моменти згадуються уроки історії — від Мюнхенської угоди до Мінських домовленостей. Усі ці події в українців асоціюються з тим, що поступки агресору рідко гарантують тривалий мир.

“З одного боку, це начебто припинить війну. А з іншого — ми втратимо те, за що і воювали. Тому я, якщо чесно, не знаю”, — каже Марія.

Росія знову нападе 

Інші ж наголошують, що угода не має повторювати попередніх помилок. Будь-які переговори мають спиратися на інтереси України, а не на бажання великих держав домовитися між собою. На погляд Івана, у плані занадто багато механізмів контролю над Україною та занадто мало реальних гарантій безпеки.

“Потрібно, щоб були прийнятні умови саме для України. Бо є аналогії в історії… ця війна може повторитися. І може бути ще гірше. І ми можемо тоді вже не вистояти”, — каже Іван.

Українці прагнуть миру, але не готові приймати його на умовах, які фактично узаконюють наслідки російської агресії. Для більшості респондентів питання не лише в територіях — це питання справедливості, пам’яті про загиблих і права кожної людини повернутися додому. Пропонований “мирний план” Трампа дає надію на паузу у війні, але водночас викликає глибоку недовіру та страх, що такий компроміс стане лише передумовою для нової ескалації. 

Раніше ми писали, що РФ завдала удару по цивільній інфраструктурі на Одещині — які наслідки. А також, про те Ердоган анонсував розмову з Путіним що до України.