Суспільство
Одеситці загрожує довічне ув’язнення: збирала для окупантів дані про базування ЗСУ
Військова контррозвідка Служби безпеки затримала ще одну агентку ФСБ в Одесі. Місцева жителька готувала координати для нових ракетно-дронових ударів РФ по місту, а щоб уникнути правосуддя – планувала втечу до Росії.
Про це повідомили у СБУ. За вказівкою ворога фігурантка мала скоригувати повітряну атаку по місцях базування морської піхоти ЗСУ.
Також окупанти сподівалися отримати координати тимчасового перебування українських прикордонників та поліцейських, які виконують завдання на південному фронті.
Як встановило розслідування, коригуванням займалася 39-річна місцева безробітна, яка чекала на окупацію Одеси. Про це вона писала у коментарях під прокремлівськими публікаціями у телеграм-каналах.
Там вона потрапила «до уваги» ФСБ і після дистанційного вербування приступила до збирання геолокацій Сил оборони.
Для конспірації розвідвилазок агентка виходила нібито на прогулянку зі своїм 6-річним сином і в цей час фотографувала будівлі потенційних цілей та позначала їхні координати на гугл-картах.
Після таких прогулянок з дитиною жінка узагальнювала агентурний звіт і готувалася до його передачі своєму російському куратору.
Після виконання ворожих завдань окупанти обіцяли своїй поплічниці «евакуацію» до РФ через треті країни з подальшим працевлаштуванням на території країни-агресора.
Жінку затримали у власній оселі.
Слідчі Служби безпеки повідомили затриманій про підозру за ч. 2 ст. 111 Кримінального кодексу України (державна зрада, вчинена в умовах воєнного стану).
Одеситка перебуває під вартою. Їй загрожує довічне ув’язнення з конфіскацією майна.
Фото: СБУ
Слідчі Державного бюро розслідувань проводять обшуки у виробника дронів Vyriy Industries і директора підприємства Олексія Бабенка.
Про це повідомили Укрінформу у пресслужбі бюро.
«Слідчі ДБР перевіряють можливе штучне завищення вартості безпілотників, які у 2025 році постачалися державі за багатомільярдними контрактами», – повідомили у бюро, відповідаючи на запитання стосовно слідчих дій у Vyriy Industries.
За попередньою версією слідства, ціна дронів могла збільшуватися через безпідставне включення до собівартості завищених виробничих, адміністративних та інших витрат.
Як зазначили у бюро, ці обставини стали підставою для проведення слідчих дій.
Укрінформ звернувся по коментар до компанії Vyriy Industries з цього приводу.
Як повідомлялося, Vyriy Industries – українська оборонно-технологічна компанія та один із найбільших виробників FPV-дронів і комплектуючих для них.
Власником та керівником Vyriy Industries є Олексій Бабенко. Він також є одним із акціонерів інтернет-видання «Бабель».
Фото ілюстративне: ДБР
“Мій син казав: “Якщо не ми, тоді хто?” – згадує Тетяна Дмитрівна, матір Олександра Кобзаря. Стрілець 184 окремого батальйону 122 бригади ТрО Олександр Геннадійович Кобзар загинув 28 грудня 2023 року.
Інтент продовжує цикл публікацій про загиблих захисників “Герої не вмирають“.
Група бійців з Олександром Кобзарем у складі виїжджала для зміни побратимів на спостережному пункті “Маямі”, що знаходився у Шосткінському районі Сумської області. На жаль, автівка потрапила у засідку ворожої ДРГ.
Про життя Олександра Кобзаря, любов до автівок та мотоциклів, завзятість та сміливість у службі розповіли його матір Тетяна Дмитрівна та побратим Петро Чумаченко.
“Сашко з самого дитинства допомагав у всьому в господарстві, – згадує Тетяна Дмитрівна. – Коли навчався у Татарбунарському ПТУ на тракториста, вже почав працювати та заробляти гроші. Сам собі й першу автівку купив, і мотоцикл. Дуже любив той транспорт, міг цілодобово в гаражі сидіти, налагоджувати та вдосконалювати свої металеві штуки. Строкову Сашко не служив, бо в нього праве око не дуже гарно бачило. Потім поїхав до Одеси працювати, хотів більше заробляти.
Тут у нас, у селі Нерушай, у сина багато друзів було. Для своєї компанії Сашко любив і шашлики посмажити, й уху зварити. Син мій компанійській був, товариський. І всі його любили, і зараз із добротою та повагою згадують.
Коли почалася повномасштабна війна, всі вони зібралися й вирішили йти до армії. Сашко мені тоді сказав: “Якщо не ми, тоді хто? Щоб ви тут спали спокійно, ми маємо вас захистити”. Його тата, на жаль, вже не було. Батько Сашка у свій час служив у прикордонниках. Думаю, він також пішов би до війська, без вагань.
Наше село Нерушай Тарутинського району невелике – у 2022 році може півтори-дві тисячі жителів було. Від нас одразу 40 хлопців пішли добровольцями. А взагалі-то десь 270 хлопців служить.
Ми постійно дзвонили один одному. Я для нього й передачі збирала.
На службі такий же ретельний був до залізних деталей, постійно чистив свій автомат. І для побратимів готував – м’ясо, рибу, смажив шашлик”.
“Ми з Сашком ще в Татарбунарах у ПТУ разом навчалися, – розповідає побратим Петро Чумаченко. – Він на тракториста, я – на маляра-штукатура.
В один день пішли добровольцями та зустрілися біля Татарбунарського військкомату. І третього березня 2022 року нас прийняли до ТрО.
Ми обидва 1996 року народження. Саша 16 травня народився, а я – 25-го. Потрапили разом до 2 відділення 2 взводу 2 роти 184 батальйону 122 бригади ТрО. Там ми й конкретно здружилися, й трималися щільно поруч. Все у нас було поряд, навіть номери на зброї.
Спочатку я був кулеметником, а Саша другим номером був у мене в розрахунку. Потім стрільцями були, стояли постійно поруч на позиціях. Він як брат мені був, можна сказати. Завжди підтримає. Ні в чому ніколи не відмовить.
Я знав, що в нього проблеми з правим оком. На стрільбах бачив, як він завжди цілив лівим. І з пальцями правої руки він мав проблеми. Але ніколи на це не жалівся.
Якось у Бахмуті ворожий скид був біля нього, граната прилетіла всього метра за півтора від Сашка. Диво його врятувало, уламки розірвали кожух та куртку під ним. Але термобілизну та тіло під нею не зачепило. Командир каже Сашку: “Ляж, відлежись”. А той, як завжди, своє: “Хто, як не ми” і не йде відпочивати. Завзятий хлопець був”.
“Ми його чекали 5 січня 2024 року, мала бути відпустка, – згадує Тетяна Дмитрівна. – Він собі ще нових штук для автівки замовив, я їх у дві коробочки зібрала. Я не була напружена, як завжди, бо вважала, що невдовзі побачимось. Але 28 грудня прийшла та сумна звістка…
Коли було поховання, у церкві в Одесі мені вручили Сашину “Медаль за жертовність і любов до України”. А про те, що в сина був ще й “Золотий хрест”, я дізналася вже після його загибелі. Рік тому мені вручили ще одну посмертну нагороду – Орден “За мужність” третього ступеню. Моя дитина загинула заради всіх нас, Саша для мене справжній герой”.
“Моя дружина була вагітна, і я запросив Сашу бути хресним батьком для дитини, – каже Петро Чумаченко. – На жаль, Сашко загинув раніше, ніж народилася моя донька. Її я назвав Олександра, на його честь. Виросте, обов’язково розповім їй про мого побратима Олександра Геннадійовича Кобзаря”.
Антон Терехов
Суспільство
На Одещині третю добу шукають 10-річну Софію, яку віднесло у відкрите море на надувному колі
На Одещині третю добу шукають 10-річну Софію, яку віднесло у відкрите море на надувному колі
Джерело
-
Політика1 тиждень agoСтефанчук нагородив Кучму відзнакою імені Левка Лук’яненка
-
Суспільство1 тиждень agoВ Укрзалізниці порадили, як подорожувати потягом під час спеки
-
Усі новини1 тиждень agoбіженка розповіла про головні мінуси Німеччини
-
Усі новини1 тиждень agoМоніка Белуччі — який вигляд має 61-річна акторки
-
Світ1 тиждень agoВибух в Монако — дружина Вадима Єрмолаєва не постраждала — ЗМІ
-
Події1 тиждень agoУ США назвали причину смерті акторки Дейві Чейз
-
Одеса1 тиждень agoЦіна на світло в Одесі: скільки коштує кВт·год у липні
-
Відбудова1 тиждень agoШмигаль обговорив із JICA відновлення та розвиток української енергетики