Connect with us

Суспільство

Після повернення з полону найбільше захотілося сигарету і цукерку

Published

on


Захисник Маріуполя провів у російському полоні 632 дні

Дмитро Водолага потрапив у полон із заводу Ілліча й провів у російській неволі 20 місяців. Після повернення в Україну пройшов курс реабілітації та повернувся до лав Держприкордонслужби.

Кореспондентці Укрінформу 29-річний прикордонник розповів про свою любов до Маріуполя, бої за рідне місто, знущання росіян та про те, чому вирішив повернутися на службу.

ЧЕРЕЗ «ЮНАЦЬКИЙ МАКСИМАЛІЗМ» КРУТО ЗМІНИВ ЖИТТЯ

– Я страшенно сумую за Маріуполем. Він сниться щоночі, через що мені дуже важко. Мені пощастило народитися у Приморському районі, звідки до моря – лише 5 хвилин. Зараз покажу вам, яким прекрасним було наше місто. А його люди – це взагалі окрема історія. От уявіть, що можна було на вулиці підійти до чоловіка старшого віку, аби запитати дорогу, а він брав вас за руку і казав: «Синку, ходи, я тебе зараз проведу», – розпочинає розмову Дмитро Водолага.

У галереї його телефону є чимало фотографій Маріуполя: оглядового майданчика, Приморського парку, морського вокзалу, водонапірної вежі, драмтеатру, панорами, на якій видніється «Азовсталь». Дмитро пригадує, що любив відпочивати на морі і часто катався з друзями на яхтах.

Хлопець після дев’ятого класу пішов навчатися в училище, а далі – в технікум та Приазовський державний технічний університет. Він обрав спеціальність, пов’язану зі зварювальним виробництвом. Вчитися йому було цікаво й нескладно, Дмитро навіть планував іти в аспірантуру.

Одного разу в його житті стався крутий поворот. Після сварки з викладачем університету, яку він зараз називає «проявом юнацького максималізму», хлопець вирішив залишити навчання і піти в армію.

– Батьки мене відмовляли, але я сказав, що це моє життя, тому сам вирішую, що з ним робити. Я подавався в морську піхоту, бригаду «Азов» і в підсумку потрапив у ДПСУ. У 2018 році підписав трирічний контракт. Мабуть, це не випадковий збіг, бо в мене є дитяча фотографія, на якій я у формі прикордонника з собакою, – і таку ж світлину маю з початку повномасштабної війни, – ділиться Дмитро.

Він постійно ніс службу на контрольно-пропускних пунктах в’їзду-виїзду в Донецькій області. Спочатку в Новотроїцькому, а потім – у Сартані. Після закінчення першого контракту підписав другий. Це було за три місяці до початку повномасштабної війни.

ВІЙНА РОЗПОЧАЛАСЯ ОБСТРІЛОМ ІЗ «ГРАДУ»

Велика війна розпочалася для Дмитра 24 лютого 2022 року о 02:34. Він тоді разом із двома побратимами перебував на чергуванні. Коли прикордонники почули перший вибух, сховалися у бліндажі.

– Миттєво почав працювати «Град». Обстріли тривали до майже 16:30 наступного дня і були дуже щільними. Росіяни били по нас і сусідніх позиціях, аби все зачистити і прокласти дорогу своїм танкам. Якщо чесно, було страшно, але ми не панікували. Я розумів, що буде повномасштабна війна, бо не просто так росіяни проводили навчання «Кавказ-2020» та підтягували колони своєї техніки до наших кордонів, – говорить Дмитро.

Далі прикордонник разом із механіком-водієм змогли дістатися на БТРі до віддаленої позиції, аби евакуювати своїх побратимів, після чого перемістилися до Маріуполя. Звідти одразу вирушили відпрацьовувати по російських колонах. Коли повернулися на базу, мама Дмитра, за яку він дуже хвилювався, ще встигла передати йому продуктів.

Згодом Дмитро пішов операційним санітаром у військовий шпиталь, де його дядько був водієм-санітаром. Там хлопець допомагав провідному хірургу шпиталю Івану Демківу оперувати поранених українських військових.

– Я намагався рятувати життя, наскільки це було в моїх силах. Тоді поранених було дуже багато, при цьому чимало – у важкому стані. Згадую військових, які після поранення одразу поверталися на свої позиції, а потім знову лікувалися і поспішали на виконання завдання. Всі, хто тримали гарнізон «Маріуполь», безумовно, герої, – ділиться прикордонник.

Дмитро разом із дядьком виходив із заводу Ілліча, звідки вони обоє потрапили в полон.

ПОГРОЖУВАЛИ 22 РОКАМИ УВ’ЯЗНЕННЯ

Спочатку 26-річного прикордонника утримували в Сартані, а далі перевезли в Оленівку. Там у бараку, де був Дмитро, перебували близько 900 людей. Усім давали дуже мало води та їжі.

Під час одного із шикувань Дмитра та його дядька етапували, й далі вони перебували в різних місцях.

– Нам обмотали скотчем очі, руки, ноги і повезли. Цілу ніч ми їхали на аеродром, далі був переліт і ще пів дня везли автозаком. Куди мене етапували, я не знав. Про те, що перебуваю в СІЗО міста Галич Костромської області РФ, дізнався аж через рік. Це було вказано на книжках, які нам давали читати, – каже прикордонник.

Упродовж 20 місяців Дмитро Водолага терпів жахіття російського полону. Згадує, що в неволю потрапив із вагою 90 кг, а після звільнення важив 59 кг.

– Нам давали мало їжі, деколи не приносили хліба. Коли нас починали добре годувати, це був поганий знак: вранці або ввечері буде страшна перевірка камери. Я навіть втрачав свідомість від тих знущань. Дуже жорстокими були чеченці й дагестанці. Якщо нас не били, то змушували 500 разів присісти або 300 разів віджатися, інакше в дію йшли шокери і дубинки. Чи було це під силу? Так, бо коли настільки сильно б’ють, від страху можеш усе. Дуже страшні були і допити, – додає Водолага.

За його словами, таким чином українських захисників намагалися зламати. Дмитра били за татуювання на руці у вигляді руни. Фізичну силу ворог застосовував і тоді, коли ЗСУ проводили успішні операції.

– Ми знали, що наші вдарили по Кримському мосту, бо нас тоді дуже сильно побили з криками: «Це вам за міст!» Хоча було боляче, але ми раділи, – згадує співрозмовник.

Українським захисникам постійно показували пропагандистські ролики, які прикордонник називає нелогічними та примітивними. У СІЗО розповідали, що нібито Польща окупувала Україну, а російські війська йдуть її «визволяти» і вже перебувають на підступах до Києва.

Дмитро знав, що відбуваються обміни, але не вірив у те, що зможе повернутися в Україну.

– Мені погрожували 22 роками ув’язнення. Повірте, коли півтора року перед очима одна й та ж картинка, тебе б’ють і не дають їсти, ти втрачаєш віру, – ділиться Дмитро.

Якось він отримав лист від мами. Дізнавшись, що вона жива, трохи заспокоївся. Утім, написати їй росіяни не дозволили.

У ПОЛОНІ ЗАБУВСЯ ОБРАЗ МАМИ

Про обмін Дмитро не знав. Коли назвали його прізвище й наказали вийти з речами, думав, що його переводять в іншу камеру або етапують. Згадує, як уздовж коридору вишикувався російський спецназ, який бив усіх, хто проходив. Водолага зізнається: хотів жити, тож не міг собі дозволити впасти й біг із останніх сил.

В Україну він повернувся під час обміну 3 січня 2024 року.

– Ми кудись летіли літаком, і я нічого не розумів. Коли почув рідну мову, мені одразу стало легше, радісно на душі, і я навіть почав посміхатися. Це був стан ейфорії. Перше, що я зробив – підбіг до українського військового і попросив у нього сигарету. Потім підійшов до іншого військового і попросив цукерку «Ромашку». Нам купили цілий ящик тих цукерок, – згадує своє повернення Дмитро.

Після звільнення з полону
Після звільнення з полону

Для нього несподіванкою стала зустріч із дядьком, якого того дня теж звільнили з російського полону. Далі був дзвінок до мами і багато сліз радості.

Після полону Дмитро Водолага мав проблеми з ногою, які досі періодично дають про себе знати, та обома руками, тож кілька місяців проходив реабілітацію.

– Під час зустрічі я не впізнав свою маму, бо забув її образ. Кожен день у полоні притуплює спогади про життя до нього. Вони всі як у тумані. Ти ніби на кораблі, а берега не видно, – розповідає Дмитро.

Наприкінці квітня 2024 року він повернувся в Державну прикордонну службу України. Про своє рішення каже так: «Полон – це мій шлях і моє становлення як чоловіка. У кожного він свій. Тепер мені цікаво, чим закінчиться вся ця історія – і моя, і війни».

Дмитро досі поступово звикає до свободи, бо спогади про полон ще болять.

– Я розумію, що в такому Маріуполі, яким він був, я більше жити не буду. Мій Маріуполь загинув. Не дай Боже мені туди знову повернутися, – говорить він на завершення розмови.

Ірина Чириця, Укрінформ

Фото авторки та надані Дмитром Водолагою



Джерело

Суспільство

Ексначальника штабу Антитерористичного центру СБУ Козюру засудили до довічного

Published

on


Шевченківський районний суд Києва засудив до довічного позбавлення волі колишнього начальника штабу Антитерористичного центру СБУ Дмитра Козюру, якого викрили на співпраці з ФСБ Росії.

Про це повідомляють пресслужби Служби безпеки України і Офісу генпрокурора, передає Укрінформ.

«За доказовою базою Головного управління внутрішньої безпеки та слідчих СБУ Шевченківський районний суд міста Києва призначив довічний термін ув’язнення колишньому високопосадовцю-агенту ФСБ, якого затримали за результатом безпрецедентної спецоперації під кодовою назвою «Щур» у лютому 2025 року. Зловмисником є завербований ворогом колишній керівник Штабу Антитерористичного центру Служби безпеки України», – йдеться у повідомленні.

Як з’ясувало розслідування, засуджений виконував завдання ФСБ зі збору та передачі даних щодо обізнаності України про дислокацію та переміщення збройних угруповань РФ.

Також росіян цікавила секретна інформація про озброєння Сил безпеки та оборони, стан об’єктів критичної інфраструктури, наслідки обстрілів українських міст, персональні відомості щодо вищого військово-політичного керівництва України та інші розвіддані, зазначили в СБУ.

У процесі багатоетапного документування злочинів «щура» СБУ використала його у контррозвідувальній грі: через зрадника Служба безпеки насичувала росіян великим масивом дезінформації, підкреслили у пресслужбі.

Для цього співробітники української спецслужби цілодобово контролювали кожен крок агента від початку його шпигунської активності.

За матеріалами справи, зрадник був завербований ФСБ у 2018 році у Відні. Протягом тривалого часу він був законсервований російською спецслужбою, але наприкінці грудня 2024 року куратори з РФ поновили з ним контакти та визначили агентурні завдання.

Співробітники СБУ одразу встановили прихований канал зв’язку «щура» з ворожою спецслужбою, організований через «зв’язкового» з РФ. Ним виявився експомічник колишнього народного депутата від забороненої Партії регіонів.

Також Служба безпеки ідентифікувала особу і задокументувала злочини куратора агентурної мережі ФСБ – Юрія Шаталова.

Для зв’язку з російською спецслужбою «щур» використовував конспіративну квартиру в Києві, з якої контактував із резидентом з РФ за допомогою окремого мобільного телефону та Wi‑Fi роутера.

Під час обшуків за місцями перебування зрадника виявлено технічні засоби комунікації та інші речові докази його співпраці з ФСБ.

За матеріалами Служби безпеки суд визнав його винним за ч. 2 ст. 111 та ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України (державна зрада, вчинена в умовах воєнного стану, а також незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами).

Як повідомлялося, 12 лютого 2025 року оперативно-слідча група на чолі з головою СБУ Василем Малюком затримала керівника штабу Антитерористичного центру СБУ Дмитра Козюру. Йому інкримінували роботу на ФСБ РФ.

У СБУ повідомили, що задокументували 14 випадків протиправної діяльності Козюри.

Шевченківський суд столиці обрав Козюрі запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави.



Джерело

Continue Reading

Суспільство

Підрядник з історією недобудов виграв контракт Одеського порту на 114 мільйонів Анонси

Published

on


АМПУ готується виплатити 114 мільйонів гривень єдиному учаснику тендеру на ремонт в Одеському порту. Раніше збудований цією фірмою хвилелом у порту пішов під воду.

Центр публічних розслідувань з’ясував деталі тендеру та що приховує історія компанії-підрядника. 

Одеська філія державного підприємства “Адміністрація морських портів України” визначила переможця тендеру на капітальний ремонт причалу №14 та залізничних колій №44 і №45 на території порту. Очікувана вартість робіт становила 114,65 мільйона гривень. Роботи фінансуватимуть за кошти підприємства, отримані від господарської діяльності, а завершити їх мають до кінця 2027 року.

СКРИНШОТ: Prozorro

Попри значну суму закупівлі, торги відбулися без конкуренції. Єдиною компанією, яка подала пропозицію, стало ТОВ “Підприємство “Маст-Буд”. Вартість заявки повністю відповідала очікуваній ціні закупівлі.

За даними аналітичної системи YouControl, ТОВ “Підприємство “Маст-Буд” зареєстрували у 2005 році в Маріуполі. Після окупації міста підприємство перереєстрували до Києва. Компанія входить до структури ТОВ “Об’єднана мостобудівельна компанія”. Раніше її пов’язували з бізнесменом Михайлом Беккером, нині власником зазначений одеський підприємець Олександр Бойко. Товариство спеціалізується на будівництві мостів, шляхопроводів, транспортних розв’язок, а також гідротехнічних споруд і портової інфраструктури.

СКРИНШОТ: YouControl

Компанія є одним із найбільших виконавців інфраструктурних проєктів в Україні. Ще за часів президентства Януковича вона регулярно отримувала великі державні підряди від Укрзалізниці, Укравтодору, АМПУ та інших державних замовників. Після 2017 року ТОВ “Підприємство “Маст-Буд” уклало державних контрактів більш ніж на 4,1 мільярда гривень. Серед основних замовників — Служба відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області, КП “Київавтошляхміст”, Одеська та Маріупольська філії АМПУ.

Водночас діяльність компанії неодноразово ставала предметом журналістських розслідувань і кримінальних проваджень.

Одним із проєктів компанії стало будівництво хвилелому в Одеському морському порту вартістю понад 571,6 мільйона гривень. Уже через кілька років після завершення робіт частина споруди затонула, а адміністрація порту була змушена фінансувати її відновлення. У 2021 році компанія також отримала контракт на будівництво контейнерного термінала в Одеському порту.

У 2018 році ТОВ “Підприємство “Маст-Буд” уклало договір із Дніпровською міською радою майже на 312 мільйонів гривень.

СКРИНШОТ: Prozorro

Під час виконання робіт вартість проєкту зросла, а строки завершення неодноразово переносили. Згодом правоохоронці відкрили кримінальне провадження, запідозривши використання матеріалів, що не відповідали проєктній документації. Експертиза встановила невідповідність частини бетону та металоконструкцій, а також можливе завищення вартості матеріалів. Попередній розмір збитків оцінили у 29,5 мільйона гривень.

У цій справі підозри отримали засновник компанії Михайло Беккер, тодішній директор Сергій Розбей та начальник виробничої дільниці Микита Заволіка. У 2019 році Беккера звільнили з-під варти під заставу понад два мільйони гривень.

Запитання до робіт компанії виникали й під час ремонту мосту через Хаджибейський лиман на трасі Київ — Одеса. У 2019 році ТОВ “Підприємство “Маст-Буд” отримало контракт майже на 346 мільйонів гривень, а вже наступного року його вартість збільшили ще майже на 87 мільйонів.

СКРИНШОТ: Prozorro

У 2022 році компанія уклала ще один договір на понад 24 мільйони гривень для ремонту цього ж мосту. Пізніше правоохоронці також відкрили кримінальне провадження, припустивши, що підрядник виконав не весь обсяг робіт, однак подав документи про їх повне виконання для привласнення бюджетних коштів.

Напередодні повномасштабного вторгнення Антимонопольний комітет дозволив ТОВ “Автомагістраль-Південь”, що належить Олександру Бойку, придбати ТОВ “Об’єднана мостобудівельна компанія”, до структури якої входить ТОВ “Підприємство “Маст-Буд”. Після цього підприємство перейшло під його контроль.

Втім, і після зміни власника компанія продовжила фігурувати у кримінальних провадженнях. У 2025 році під час розслідування будівництва водогону для Кривого Рогу корпоративні права “Автомагістраль-Південь”, “Об’єднана мостобудівельна компанія”, ТОВ “Підприємство “Маст-Буд” та інших підприємств визнали речовими доказами.

СКРИНШОТ: YouControl

Печерський районний суд Києва заарештував корпоративні права цих компаній, однак згодом скасував його. Суд зазначив, що слідство не надало достатніх доказів причетності Олександра Бойка до можливого завищення вартості матеріалів, а сам він не мав статусу підозрюваного.

Також понад 38 мільйонів гривень на укриття для ліцею на Одещині готові віддати компанії, яка стала єдиним учасником тендеру. Попри багатомільярдні підряди, фірма неодноразово потрапляла у поле зору журналістів, аудиторів та правоохоронців. 


Анна Бальчінос



Джерело

Continue Reading

Суспільство

У Білгороді-Дністровському вдруге за рік планують підвищити вартість проїзду в маршрутках

Published

on


Фото: Білгород-Дністровська міська рада / ілюстративне

Після звернення перевізника та аналізу економічних розрахунків, у Білгороді-Дністровському міська влада готується переглянути вартість проїзду в громадському транспорті. Якщо рішення підтримає виконком, це стане другим підвищенням ціни на проїзд у місті від початку року. Про це повідомляє “Махала” з посиланням на пресслужбу міської ради.  

З відповідними зверненнями до міської ради звернулося ТОВ «Автотранспортне підприємство-15107», яке обслуговує міські автобусні маршрути. Перевізник пояснює необхідність перегляду тарифу суттєвим зростанням витрат на паливо, технічне обслуговування автобусів, утримання рухомого складу та адміністративні витрати.

Після перевірки наданих розрахунків, проведеної відповідно до методики Міністерства транспорту та зв’язку України, прогнозний розмір регульованого тарифу може становити 20 гривень за одну поїздку.

Основною підставою для перегляду тарифу називають подорожчання пального більш ніж на 20%, а також зростання витрат на технічне обслуговування автобусного парку та адміністративні потреби приблизно на 15%.

Остаточне рішення щодо нового тарифу ухвалюватиме виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради на одному з найближчих засідань.

Нагадаємо, минулий тариф – 16 грн – почав діяти у місті з 1 лютого 2026 року.



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.