Пластун-сеніор, солдат 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» Андрій Буда загинув 10 грудня 2025 року під час бойового завдання в с. Свято-Покровське Бахмутського району внаслідок атаки ворожого дрону. Він був легендою Пласту, двоє його вихованців є Героями України. 

Як повідомили в Тернопільському Пласті, Андрій доєднався до них на початку 1990-х років: «Був новаком, згодом юнаком гуртка «Сірі Вовки» 29 куреня ім. Ю. Старосольського, відтак перейшов до 51 куреня ім. Святослава Завойовника. Пластову присягу склав 1 грудня 1998. Згодом здобув ступінь розвідувача. Активний учасник пластового життя. Організатор та співорганізатор низки пластових вишколів, таборів, змагань та заходів. Один із сподвижників індіанського пластування та розвитку мандрівництва, зокрема через крайовий табір «Говерля». Періодично був членом станичних старшин Тернопільського Пласту».

Фото пластового виховника Андрія Буди з вихованцями гуртка «Сірі Вовки», двоє з яких, Віталій Дерех та Віктор Гурняк, мають звання Герой України посмертно, облетіло медіа.

Історик, пластун Юрій Юзич написав у Фейсбуці, що на фронті загинув найкращий виховник Національної скаутської організації України Пласт. 

«Найкращий, бо виховав гурток юнаків, із яких двоє відзначені найвищим державним відзначенням – Героя України. Раз склавши пластову присягу вірності Україні, вони виконували її до останнього свого подиху. Були серед тих, які не могли сидіти в хаті, коли вірність Батьківщині потребує тебе на революції чи фронті. Всі троє пройшли обидва Майдани і в 2014 пішли добровольцями», – розповів Юзич. 

Він повідомив, що діти захоплювались Андрієм. 

«Мало хто в наші дні може спокійно пройти десятки кілометрів босим чи в домашніх «шльопках». Андрій був мінімалістом. Від пластового однострою починаючи. До наплічника – любив звичайного «колобка». А ще легко ходив горами без карти та компаса, відставав (о, які в нього були чудові гриби, що сам збирав) і доганяв свою групу, вибираючись із якихось дебрів. У 2014 році Андрій був серед тих, хто в числі перших пішли боронити рідний край. З гумором розповідав, як потрапив у розвідку. Як його хлопці скидались на спорядження, бо вони тепер «розвідники» і треба виділятись відповідно. Андрій сміявся з них, бо знав, що справжній розвідник не в спорядженні. Співчуття родині і близьким. Вічна пам’ять, Другові! СКОБ! (пластове вітання – ред.),» – написав Юзич. 

Один із вихованців Андрія, Тарас Волянюк, який також серед п’ятьох на знаменитому фото і також служить у війську, дізнавшись про його загибель, написав: ми просто закінчуємося… 

«Загинув Андрій Буда, мій пластовий виховник з 12-ти років. Це в нього на коліні я сиджу на цій світлині.  

Андрій брав участь в АТО, з 22 року – у повномасштабці. Щирий, добрий і життєрадісний чоловік. Він так багато зробив для нас, дітей та юнаків, коли нам потрібна була ця підтримка та рольові моделі в період формування особистості…  

З цього фото нас залишилося живими лише двоє, інші троє загинули у війні: Андрій, Віталій Дерех та Віктор Гурняк. Ми просто закінчуємося…», – написав Волянюк.  

Поза Пластом та війною Андрій був знаним мандрівником та дослідником історії.  

Як розповіли в Тернопільському Пласті, він працював вчителем історії в школі №12 міста Тернополя, менеджером з продажів, менеджером в книгарні «Є». 

«З початком так званої антитерористичної операції в травні 2014 року зголосився до сил оборони України. Став бійцем 6-го батальйону ТрО Тернопільської області («Збруч»). Брав участь у військових діях з оборони Маріуполя та служив на Херсонщині, прикриваючи дороги з Криму. У 2017 році підписав контракт з 10-ю окремою гірсько-штурмовою бригадою, після чого був задіяний у виконанні завдань в районі міста Попасна на Луганщині. 

З повномасштабним російським вторгненням мобілізувався до 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». Брав участь в обороні Лисичанська та Слов’янська на Донеччині. За період участі в АТО і повномасштабному вторгненні отримав сім відзнак та медалей. Проте у війську був солдатом – принципово відмовлявся від сержантських звань».  

«Формально служив водієм кулеметного взводу. Насправді три роки у роті вогневої підтримки – протитанковий взвод, де використовував корсари, фаготи, джавеліни», – написав про побратима Юзич. 

Іще додав, що Андрій був із тих військових пластунів, котрі беруть відпустки із війська для того, аби поїхати на пластовий табір «Говерля».  

«Не десь в Європу, а в Карпати, до дітей, які потребують підтримки та ціннісних орієнтирів. До вихованців Пласту, які готуються до чи для фронту», – написав Юзич. 

Друг військового, мандрівник Володимир Горон, написав, що про загибель Андрія стало відомо 11 грудня – в День гір.  

«Сьогодні День Гір. І сьогодні я дізнався, що десь в горах Донеччини загинув пластун Андрій Буда. Колись давно – в часи турклубу Кристал ходили з ним разом в гори. Я не знав Сковороду, але Андрій чимось нагадував його: завжди здавався філософом. Честь», – поділився Горон. 

Волонтерка Дарця Веретюк на спомин про Андрія Буду написала: 

«10 грудня Андрій Буда загріб веслом і відчалив звідси на своєму надувному каное у якийсь гарний простір, сподіваюсь. Про його героїчний чин і шлях воїна буде де прочитати, бо він дійсно такий і був. Як і у інших пілігримів такого високого гатунку, мав вправний аналітичний розум, загострене відчуття справедливості та завжди пряму відвертість мови — рідкісні чесноти, важкі. Дуже цінні. Завжди прямий і простий. Тим і складний багатьом. Зате йому можна було вірити. Хай твій шлях далі буде легкий і цікавий, а ватра яскравою і теплою», – написала Веретюк. 

Чин похорону Андрія Буди відбувся 14 грудня 2025 року на Пантеоні Героїв Микулинецького цвинтаря у Тернополі.

Честь Герою!

Фото: Фейсбук-сторінка Андрій Буда, Фейсбук-сторінка Iryna Myronova, Тернопільський Пласт

Міністр оборони Денис Шмигаль відвідав розташування 1-го окремого штурмового полку та нагородив воїнів, які щодня відбивають атаки ворога поблизу Гуляйполя Запорізької області.

Як передає Укрінформ, про це він повідомив у Фейсбуці.

«Разом із командиром полку, капітаном Дмитром Філатовим, проаналізували бойову обстановку на цій ділянці фронту. Окремо зупинилися на проблемних питаннях, що потребують оперативного вирішення», – зазначив Шмигаль.

Також, за його словами, відбулось обговорення посилення спроможностей підрозділу.

Читайте також: Шмигаль перевірив фортифікації та відвідав командний пункт ППО на Запорізькому напрямку

Очільник Міноборони нагородив воїнів полку відзнаками, а також подякував їм за героїзм, мужність і стійкість у боях за Україну.

Як повідомляв Укрінформ, Денис Шмигаль відвідав командний пункт батальйону «Шквал» 225-го окремого штурмового полку і заслухав доповідь про ситуацію на Запорізькому напрямку.

Фото: Денис Шмигаль/Фб

У прифронтових регіонах України тривають роботи з облаштування захисних фортифікацій, зокрема вже побудовано 2130 взводних опорних пунктів та облаштовано понад 3 тис. км протитанкового рову.