Якщо ворог почне системно бити по потягах, може бути таке, що доведеться повертатися до дідівських методів захисту. А саме — чіпляти платформи з зенітними гарматами перед локомотивом й бажано за останнім вагоном. На перших етапах 57-мм цілком собі вистачить.

Може, ви вважаєте, що я — великий прихильник ЗРК та зенітної артилерії?

Ви не помилилися!

Реактивний дрон летить зі швидкістю 500-600 км на годину. Це, як і раніше, швидкість літаків Другої світової війни. Їх збивали ЗЕНІТНИМИ ГАРМАТАМИ. ЗРК тоді не було. На висотах у 10–12 кілометрів. Ніхто не пояснює, чому це не можна використовувати зараз і чому цей напрямок ігнорується, хоча потреба висить роками.

Далі швидкості будуть збільшуватися й ефективність артилерії буде знижуватися, і потрібен буде ЗРК, який буде збивати реактивні дрони, котрі розвиватимуть швидкість крилатої ракети.

Тільки цей ЗРК повинен мати ракету, яка має бути масовою та дешевою, як і сам дрон. А також запускатися не лише з наземних, а й з повітряних платформ. Створити таку ракету і такий ЗРК — окрема історія. Я просто окреслюю модель.

Важливо

Ефективність дронів-перехоплювачів, які керуються людиною, обмежується швидкістю повітряних цілей, які мають перехоплювати ці дрони. А швидкість реактивних дронів лише зростатиме. Людська реакція має свої обмеження.

Оператор перехоплювача повинен стати кіборгом із вживленими у мозок та очі імплантами, які б прискорювали реакцію настільки, щоб він міг керувати руками перехоплювачем, який би збивав об’єкт на швидкості під 1000 км/год. Хто не вірить, спробуйте керувати автомобілем на швидкості понад 200 км на годину. Відразу відчуєте особливості.

А цей об’єкт ще може маневрувати та ухилятися від перехоплювача. Щоб він не встиг ухилитися, перехоплювач має сильно переважати дрон у швидкості і накривати вибухом максимально велику ділянку повітряного простору. А тоді це вже буде зенітна ракета з інфрачервоною головкою наведення на кінцевій ділянці польоту та бойовою частиною з дистанційним підривом. І запускати її треба буде з наземної ПУ. А в тій ПУ сидітиме персонал, який буде отримувати інформацію з РЛС та пункту бойового управління. Все як у старі добрі часи…

Тільки все це буде антидроновий ЗРК вже нового покоління. Реактивний дрон-перехоплювач = зенітна ракета. Ось і вся арифметика.

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці “Думки” несе автор.

Джерело

Важливо

Перстень з написом “Севаста Марія Скулена” публічно представили у Златограді 5 вересня 2026 року археолог професором Микола Овчаров та інженер Олександр Мітушев, у зареєстрованій приватній колекції якого знаходиться цей предмет, пише Arkeonews.

За даними Болгарського інформаційного агентства, знахідка походить із території площею від чотирьох до п’яти кілометрів поблизу Златограда, що простягається в бік грецького кордону. Первісний археологічний контекст артефакту невідомий, що обмежує можливості щодо точного визначення місця проживання Марії або обставин втрати персня.

Спеціаліст із сигілографії Дімітар Стоіменов розшифрував грецький напис як “Севаста Марія Скулена”. Літери були викарбувані дзеркально, щоб вони правильно відображалися під час відбитка персня у м’якому воску.

Жіночі персні-печатки візантійського періоду зустрічаються набагато рідше, ніж чоловічі. Це робить цей предмет особливо цінним для істориків, оскільки він безпосередньо пов’язує жінку, ім’я якої відоме, з інструментом документальної влади.

За формою літер перстень датується серединою XIV століття, ймовірно, 1330-ми — 1350-ми роками. Овчаров зазначив, що, ймовірно, кільце було виготовлено в провінційній майстерні Візантійської імперії в період правління династії Палеологів.

Титул “севаст” також дає підказку щодо соціального становища Марії. Колись цей титул був зарезервований для осіб дуже високого рангу, але до XIII–XIV століть його статус змінився, і його почали використовувати також серед провінційної еліти.

Існує можливий зв’язок між Марією та родиною Скулес, згаданою в документах з того самого широкого регіону. Овчаров процитував документ 1338 року з Великої Лаври на горі Афон, у якому згадується Севаст Скулес як землевласник у східній частині Серреської рівнини. Вчений припустив, що Марія Скулена могла бути його дружиною.

Життя Марії Скулени неможливо повністю реконструювати. Історики не знають, які документи вона скріплювала печаткою та наскільки великим був її вплив. Але перстень свідчить, що її ім’я було достатньо важливим, аби його вигравіювали на золоті та відтворили у воску.

Інші новини науки

• Упродовж майже 180 років вчені досліджували переважно акрополь Німруда, столиці Ассирійської імперії. Тепер археологи зосередилися на Нижній частині міста, де збереглися вулиці, житлові будинки та інші елементи міського життя.
• Під Термами Траяна у Римі відкрили монументальну римську настінну мозаїку I століття. Експозиція містить не лише мозаїку, а й велику римську фреску.

У вересні 2026 року її постать опинилася в центрі уваги ЗМІ та Центру протидії корупції (ЦПК) на тлі відставки її чоловіка та гучного скандалу навколо Офісу генпрокурора. Фокус розповідає, що відомо.

Хто така Олександра Кравченко

Олександра є кандидаткою юридичних наук.

Вона працює асистенткою кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності в Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого.

Історія стосунків та шлюб

За даними медіа, Олександра та Руслан Кравченко були знайомі ще зі студентських років. У мережі поширювалися чутки, що чоловік був закоханий у неї ще тоді.

До цього жінка перебувала у шлюбі з Максимом Шовкоплясом — прокурором Спеціалізованої екологічної прокуратури Харківської області. У 2025 році Шовкопляс отримав підозру від НАБУ та САП у справі про розкрадання зерна Держрезерву на 12 млн грн.

Наприкінці 2025 року Руслан Кравченко (вже як генпрокурор) відвідував університет ім. Ярослава Мудрого та особисто вручив Олександрі (тоді ще Шовкопляс) Почесну грамоту генерального прокурора.

А навесні 2026 року Руслан та Олександра одружилися. Про це стало відомо завдяки змінам даних у реєстрах ФОП, де жінка змінила прізвище на Кравченко.

Скандали навколо статків та ФОП

Активісти ЦПК звернули увагу на аномальні доходи її ФОП, який було відкрито у липні 2020 року. Практично одразу після реєстрації Олександра Кравченко почала декларувати мільйонні прибутки (від 4,5 до 6,5 млн грн щорічно).

У розслідуваннях припускають, що за рахунок цих доходів генпрокурор міг намагатися легалізувати або виправдати проживання в елітному орендованому будинку площею 280 кв. м у Козині. За даними журналістів Bihus.Info, йдеться про просторий будинок з великою прибудинковою територією.

Через схожість ситуації з іншими фігурантами розслідувань НАБУ, у мережі Олександру іронічно охрестили черговою прокурорською “Музою”.

Нагадаємо, Фокус раніше писав, що:

• Після відеозвернення генпрокурора Руслана Кравченка щодо підписання підозри голові Національного антикорупційного бюро Семену Кривоносу низка ЗМІ, а також деякі народні депутати повідомили, що голова Офісу генпрокурора покинув Україну.
• Особливу увагу громадськості викликав не лише зміст справи, а й вбрання підозрюваної 24-річної Єлизавети Івахненко (“Музи”) — учасниці гучної справи НАБУ та САП “Карфаген”.

У мережі з’явилися суперечливі свідчення від оточення фігурантки, оприлюднені блогером Богданом Беспаловим.