Сьогодні від чергового російськовго обстрілу постраждав житловий будинок, медичні та освітні заклади міста. Одесити згадують цей ранок із жахом, оскільки день почався дуже гучно — із тривог та потужних вибухів.

Про те, як одесити пережили цю ніч дізнавалися журналісти Новини.LIVE з місця подій.

Реклама

Жахлива ніч

Внаслідок обстрілу житло Євгена цієї ночі лишилося без вікон. Чоловік сподівається на допомогу від держави, оскільки матеріальні збитки немалі. Однак він все одно радий, що залишився живим та неушкодженим під час дронової атаки.

“І прибирати треба і скління робити, не знаєш навіть за що братися. І залишатися тут на ніч теперь страшно, і квартиру одну залишати також…”, — каже Євген.

В укритті не вистачало місця

Діана зі своїм сином зазадалегідь спустилися у підвал будинку, коли дізналися про початок масованої атаки. Згодом сховище настільки заповнилося сусідями, що зачинити двері було неможливо. Жінка зізнається: було дуже страшно, але триматися — необхідно.

“Дуже страшно було. Чуєш як воно летить, як воно замовкає та падає… А потім було пряме влучання по сусідству. Це жах, але ми тримаємося, нас не здолати”,— каже Діана.

Постраждалі установи

Унаслідок нічної атаки постраждав один з найстаріших лікувальних закладів в Одесі — міська інфекційна лікарня. Пошкоджено понад 100 вікон та двері у чотирьох корпусах. На щастя, обійшлося без жертв. На території цієї установи знаходиться памʼятка архітектури та історії Національного значення, де працював професор Пирогов.

Також цієї ночі було пошкоджено Одеську підстанцію Екстреної медичної допомоги: вибито 35 вікон.

Університет Ушинського

Під час атаки було пошкоджено будівлю педагогічного університету імені Ушинського. Від вибухової хвилі постраждали навчальні аудиторії, майстерні та обладнання.

“Як раз сьогодні тут мали пройти іспити. Графік навчального процесу тимчасово змінено. Відновлювальні роботи почнуться незабаром. Мої співчуття всім постраждалим від цієї атаки”,— пише ректор університету Андрій Красножон.

Наразі поліцейські працюють на місцях: фіксують наслідки атаки, збирають докази, опитують громадян та надають психологічну допомогу.

 

Нагадаємо, нещодавно ми писали про те, як виглядає інклюзавний центр після атаки. А також про обстріл дитячого садочка.

Обстріли Одещини знищили гніздування десятків видів птахів у “Тузлівських ламанах”, серед яких є й червонокнижні. Крім того, через атаки змінили місця перебування й рідкісні рожеві фламінго.

Про це повідомив еколог Іван Русєв у соцмережі.

Реклама

Знищення птахів

Внаслідок одного з російських обстрілів у Національному парку “Тузлівські лимани” виникла пожежа, яка охопила близько 10 гектарів заповідної зони. Вогонь знищив унікальні рослинні угруповання та місця гніздування птахів. Відомо про щонайменше 10 втрачених гнізд рідкісних качок-нерознів, занесених до Червоної книги. Також постраждали й інші пернаті, десятки тисяч мушель, комах та дрібних гризунів.

“Загинули гнізда і інших дрібних птахів, десятки тисяч мушлей, комах, дрібних мишоподібних гризунів…Дістатися таких місць для пожежного транспорту майже неможливо, пожежу зупинило прохолодне повітря ночі, а заповідний ландшафт перетворено на чорну пустелю”,— пише еколог Іван Русєв.

Крім того, через постійні обстріли свої місця гніздувань вже вдруге повинні були міняти і дивовижні рожеві фламінго.

Нагадаємо, нещодавно ми писали про те, що минулого разу фламінго змушені були міняти місця гніздування через відпочивальників. А також про те, як від війни страждають мешканці моря.

Попри військову допомогу та публічну підтримку, стратегічні інтереси США в Україні значно ширші, ніж це може здаватися, на перший погляд. У центрі уваги — доступ до природних ресурсів, стабільність у Чорноморському регіоні та глобальний баланс безпеки. Чи має нинішнє партнерство шанс перерости у довгострокову угоду з Вашингтоном?

Про це журналісти Новини.LIVE в ексклюзивному інтерв’ю запитали в експосла України у США (2015 — 2019) Валерія Чалого. 

Реклама

Партнерство України та США

Протягом трьох років повномасштабної війни Україна поступово вибудовує нову архітектуру безпеки разом із західними партнерами. Але, як визнають дипломати, стратегічне партнерство — це не лише постачання зброї. Щоб утримати інтерес Вашингтона, Київ має запропонувати більше. Ідея залучення США до освоєння українських корисних копалин з одного боку приманлива, проте не враховані всі ризики.

“Сама ідея зацікавити Америку — це, безумовно, правильна логіка. Але якщо це буде так, як з мінеральними ресурсами, то це не найкращий шлях. Там порушений закон про міжнародні борги України, бо влада і парламент обійшли чинне законодавство щодо ресурсів і територій”, — зазначає експосол України у США.

Така стратегія робить державу вразливою — замість довгострокової безпеки вона ризикує втратити контроль над ключовими секторами. Ресурси можуть бути доповненням до партнерства, але не його основою. Особливо якщо подібні пункти вже звучали в домовленостях з іншими державами.

“Не тільки Америка. У нас були угоди з Британією, Францією, Німеччиною. І там також ішлося про співпрацю щодо мінеральних ресурсів. Але якщо ми знову підемо шляхом “зацікавити копалинами” — це не найкращий варіант”, — каже експерт.

Одна з головних помилок попередніх етапів зовнішньої політики України — персоніфікація відносин. Як правило, співпраця будувалася на контактах між окремими лідерами або урядами, а не між державами як інституціями. Це створює загрозу, що зі зміною влади — у Києві чи у Вашингтоні — стратегія може зруйнуватися. Україні потрібна стабільна договірна рамка, яка працюватиме незалежно від того, хто буде в Білому домі чи Банковій. 

“Не вічний буде Трамп, не вічний Зеленський — в політичному сенсі. Нам потрібно створити довгострокову рамку. Таку, яка б працювала незалежно від прізвищ президентів. Стратегічне партнерство має бути сталим”, — наголошує Валерій Чалий.

Ставка на особисті контакти у теперішній війні дала результат, але майбутнє вимагає інституціоналізації. У цьому сенсі прикладом є Ізраїль, який має систему безпекового співробітництва із США, незалежно від політичної кон’юнктури. 

Чорне море — точка дотику інтересів

Україна сьогодні фактично стала гарантом свободи судноплавства. Від здатності утримувати ситуацію залежить не лише експорт зерна, а і безперебійна логістика для всього Південного флангу НАТО. Чалий переконаний: для Вашингтона поразка України означатиме не лише репутаційний удар, а й реальні геостратегічні втрати — від Балкан до Кавказу. А головне — такий сценарій буде сигналом для Китаю.

“Якщо Росія контролюватиме прохід суден у Чорному морі, то Китай робитиме те саме біля Тайваню. Це один і той самий сценарій, і США абсолютно не зацікавлені в такій ситуації”, — говорить експерт.

Крім безпеки, Чорне море має і економічну вагу — порти України, зокрема Одеси, які є ключовими логістичними хабами для експорту та транзиту. І саме тут американський інтерес має не лише військовий, а й практичний вимір. Від агропродукції до обладнання — через українські гавані можуть проходити вантажі, які забезпечують стабільність цілої низки країн. Знищення цих маршрутів означає нову глобальну кризу постачань.

“Постачання сільгосппродукції, ресурсів, металу — це вже не лише українське питання. Це безпека ланцюгів поставок для усього регіону. США зацікавлені, щоб Росія була не переможена, а послаблена, і не могла далі тиснути на союзників”, — пояснює дипломат.

Співпраця з США

Водночас багато хто побоюється рішень Трампа. Але — ще під час першого терміну республіканця США не згорнули співпрацю з Україною. Так, риторика може бути агресивною чи непередбачуваною, але глибокі механізми партнерства працюють. Військова допомога йде, розвідка співпрацює, а старі пакети постачань реалізуються. Проте вже зараз слід формувати нові контракти — незалежно від передвиборчих заяв.

“Я не бачу зменшення розвідданих, не бачу скорочення поставок. Все, що зараз надходить — це ще зі старих пакетів. Але вже зараз треба готувати нові закупівлі, прямі контракти, а також імплементацію вже підписаних угод. І не орієнтуватися щодня на риторику Трампа”, — зазначає експосол України у США Валерій Чалий.

На думку експосла, Трамп використовує спеціальну інформаційну тактику — щодня створювати якомога більше новин, щоб заповнити ефір і диктувати порядок денний. Але ближче до виборів цей стиль зміниться. Кампанія вимагатиме більш виважених заяв і конкретики, а тому турбулентність стихне. І в цей момент важливо, щоб Україна вже мала чіткі пропозиції та документи.

“Це інформаційна технологія: створити багато новин щодня, щоб захопити інформаційний простір. Але далі, ближче до виборів, використання екзекутивних указів піде на спад. Починається кампанія, і турбулентність зменшиться”, — прогнозує експерт.

Готовність Європи до війни

Окрема тема — готовність самої Європи до нової хвилі агресії з боку Росії. Частина лідерів ще досі вважає, що має 5–10 років, щоб підготуватись. Але розвідка попереджає: ризик нового наступу дуже великий. І якщо Європа не мобілізується зараз, то отримає нову війну — але вже на своїй території.

“Європа має не просто нервувати, а готуватись до війни з Росією. Не у 2029-му, а в найближчі рік-два. Якщо цього року Європа не зробить максимум, вона отримає війну вже незабаром”, — попереджає дипломат.

Є три головні дії, які мають здійснити західні партнери вже зараз. По-перше — розморозити активи РФ і передати їх Україні. По-друге — масштабувати військове виробництво. І по-третє — впровадити незалежні санкції, не чекаючи на позицію США. Інакше ціною зволікання стане новий фронт.

Тиск з боку Росії 

Що ж стосується погрози від генерала Картополова, який заявив про бажання “захищати” Одесу та Дніпро, то на ділі російська армія не лише не здатна контролювати ці міста — вона вже програла їм. Суспільство не потребує “визволителів”, воно давно визначилось із вибором. І якраз тут, на рівні реального життя, і починається справжній опір.

“Я спитав в Одесі: “Хтось тут хоче, щоб вас ‘захищала’ Росія?” І почув у відповідь чітке “ні”. Тому хай Картополов забуде ці фантазії. Це інформаційна війна. А ми повинні відповідати на неї стратегічними рішеннями”, — зазначає  Валерій Чалий.

Україна сьогодні стоїть на перетині глобальних інтересів і мусить використовувати цей момент для закріплення стратегічного партнерства із США. Водночас справжня міцність цього партнерства залежить не від прізвищ у Білому домі чи на Банковій, а від здатності будувати системні, інституційні механізми співпраці. Як показує досвід, американський інтерес до України значно глибший, ніж просто військова підтримка — йдеться про ресурси, логістику, безпеку в Чорному морі та стримування авторитарних режимів. 

Раніше ми писали, про зустріч Володимира Зеленського зі сенаторами Америки та їх результати. А також про те, яких результатів варто очікувати від переговорів з Росією.