Події
У Харкові відбувся вечір музики Валентина Сильвестрова «Коди відродження: тиша»
У межах фестивалю KharkivMusicFest відбувся вечір музики визначного композитора сучасності Валентина Сильвестрова “Коди відродження: тиша”.
Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.
Витончена музика пролунала у виконанні заслуженої артистки України Мирослави Которович (скрипка) та лауреатки міжнародних конкурсів Наталії Строчан (фортепіано).
У програмі були представлені: “Серенада” (2009) для скрипки соло, “Пасторалі” для скрипки та фортепіано на 9 частин attacca (2020), присвята Бетховену “Hommage à J.S.B.” для скрипки та фортепіано на 3 частини (2009), Соната для скрипки та фортепіано “Post Scriptum” (1990, 1 ч.), “Колискова” і “Серенада” (2004), “Баркарола” та “Музичний момент” із циклу “Пісні без слів” (2004).
У межах KharkivMusicFest відбувся вечір музики Валентина Сильвестрова / Фото: пресслужба фестивалю
“Мій фаворит – присвята Бетховену. Просто фантастична! Так, є патерни Бетховена, але із “сільвестрівськими” кольорами. У Сильвестрова завжди важливий отой відзвук, який лишається. Ті, твори, які лишають найбільший відзвук, звичайно, для мене найцінніші”, – поділилася Которович, яка складала програму вечора.
Концерт пройшов у невеликій залі, в одній з безпечних локацій Харкова. Камерність приміщення добре підійшла до “коду” вечора – тиші, вважає докторка мистецтвознавства, професорка, програмна директорка KharkivMusicFest Юлія Ніколаєвська.
“Для композитора, і для Мирослави, яка з ним спілкується, саме тиша – дуже важливий символ і метафора. Це не та тиша, де нічого не відбувається. Це – промовиста тиша. Водночас у Сильвестрова тиха музика, тихі пісні, він працює саме з тишею. І, звісно, кожна людина чує у цій “тиші” своє”, – розповіла вона.
За словами Ніколаєвської, практично 30 років композитор працює у стилі “вдаваної простоти”: “видається, що музика народжується прямо тут, з-під пальців”.
Закладені Сильвестровим паузи створюють ніби діалог між скрипкою та фортепіано, зауважила Строчан.
“Є темпові контрасти між інструментами, а є таке, що спершу Мирослава вбудовується в мою партію, а потім я – у партію скрипки, тобто такі додаткові обертони, але пріоритет то за одним інструментом, то за іншим. Це філософія. Знаєте, коли я почала вчити ці твори, я не могла відірватися”, – згадує музикантка.
Авторський вечір музики Сильвестрова став черговим заходом KharkivMusicFest. Після концерту-відкриття було ще два “коди” – “Вдячність” (соло кларнетиста Юліана Мілкіса зі США) та “Гармонія” (концерт ансамблю ранньої музики Харківського національного університету мистецтв імені Івана Котляревського; керівник – Олексій Фартушка). Зокрема, слухачі почули контратенор (найвищий із чоловічих оперних голосів) Дмитра Запорожана та барокові скрипку, лютню, теорбу.
Наступний концерт KharkivMusicFest – “Коди відродження: досвід (Міські симфонії Харкова та Відня)”, відбудеться 11 травня.
Як повідомлялося, KharkivMusicFest триватиме понад місяць і завершиться 10 червня виступом Президентського симфонічного оркестру.
Росіяни пошкодили в Україні 1723 пам’ятки культурної спадщини, 2524 об’єкти культурної інфраструктури постраждали.
Про це повідомляє Міністерство культури, передає Укрінформ.
“Станом на початок квітня 2026 року через російську агресію в Україні зруйновано та пошкоджено 1723 пам’ятки культурної спадщини та 2524 об’єкти культурної інфраструктури. Серед пошкоджених об’єктів культурної спадщини 159 мають статус національного значення, 1403 — місцевого, 161 — щойно виявлені. Повністю зруйновано 45 пам’яток культурної спадщини”, – йдеться у повідомленні.
Загалом пошкодження зафіксовано у 18 областях. Найбільших руйнувань зазнали пам’ятки в Харківській області — 349, Херсонській — 302, Одеській — 200, Донецькій — 195, Київській області та м. Києві — 173.
Водночас внаслідок обстрілів та бойових дій постраждали 2524 об’єкти культурної інфраструктури, з яких 518 — повністю знищено.
Найбільших втрат культурна інфраструктура зазнала в Донецькій, Харківській, Херсонській, Сумській, Київській та Миколаївській областях.
Загалом постраждали:
- клубні заклади – 1245;
- бібліотеки – 872;
- заклади мистецької освіти – 191;
- музеї та галереї – 139;
- театри, кінотеатри та філармонії – 52;
- парки, зоопарки – 11;
- заповідники – 9;
- цирки – 4;
- кіностудія у м. Києві.
Руйнування зафіксовані у 341 територіальній громаді по всій Україні. Найбільше — в громадах Донецької (46 ТГ), Сумської (38 ТГ), Харківської (34 ТГ), Чернігівської (34 ТГ), Запорізької (31 ТГ), Миколаївської (23 ТГ), Дніпропетровської (23 ТГ), Київської (21 ТГ), Луганської (12 ТГ) областей.
Майже вся територія Луганської та значні частини територій Запорізької, Донецької та Херсонської областей перебувають у тимчасовій окупації. Це унеможливлює точний обрахунок кількості закладів культури, що постраждали внаслідок бойових дій та окупації.
Як повідомляв Укрінформ, Нідерланди виділяють 1 млн євро на підтримку сектору культури через Український фонд культурної спадщини.
Кабінет міністрів з ініціативи Міністерства культури вніс 13 об’єктів культурної спадщини національного значення в Донецькій області до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.
Про це повідомляє Міністерство культури, передає Укрінформ.
«До Державного реєстру вже внесено 34 333 об’єкти культурної спадщини, з яких 2 710 мають національне значення. Внесення об’єктів до Реєстру допомагає зберегти їх та привертає додаткову увагу до їх захисту. Росіяни постійно намагаються знищити наші пам’ятки, тому держава посилює їхню охорону та підкреслює необхідність дотримання норм міжнародного гуманітарного права», — сказала віцепрем’єр-міністерка з гуманітарної політики – міністерка культури України Тетяна Бережна.
Свято-Миколаївська церква у Дружківці стала важливим елементом формування архітектурного образу міста. Вона є акцентом центральної вулиці та домінантою навколишньої забудови.
Святогірський Успенський монастир — один із найдавніших духовних комплексів на сході України. За переказами, ще у IX столітті тут проповідували святі Кирило і Мефодій. У Іпатіївському літописі згадується, що у 1111 році місцеві християни зустрічали тут князя Володимира Мономаха.
Перша письмова згадка про монастир датується 1526 роком, хоча дослідники вважають, що печерний монастир існував значно раніше — ще до Хрещення Русі. Спочатку монастир розміщувався у печерах, які утворювали складний багаторівневий комплекс. Згодом з’явилися наземні храми, зокрема Свято-Успенська соборна церква та Петропавлівська церква.
Сьогодні монастирський комплекс розташований вздовж берега річки біля підніжжя крейдяної гори, яку пронизують печери та келії. Окремо на уступі гори стоїть Свято-Миколаївська церква.
Як повідомлялося, Мінкульт разом з обласними та Київською міською державними (військовими) адміністраціями системно оновлює дані про пам’ятки, які раніше входили до Списку пам’ятників архітектури УРСР. Фахівці уточнюють назви, датування та місцезнаходження об’єктів, щоб сформувати актуальну і точну базу культурної спадщини.
Фото: Denis Vitchenko/wikipedia.org
В галереї #ARTODESSA Літнього театру Міського саду триває персональна виставка живопису Ігоря Варєшкіна “Одеській палімпсест”. У проекті представлено серію міських пейзажів, виконаних за кілька років творчої діяльності художника.
У творах Ігоря Варєшкіна, відомого своїми одеськими пейзажами ще з початку 90-х років минулого століття, наше місто цього разу постає у меланхолійному, зворушливому образі. Обриси старих будинків, тихі вулички з самотніми фігурами перехожих та силуетами дерев, випромінюють спокій та позачасову суть Одеси.
Автор розмірковує: «Місто для мене не лише вулиці та провулки, це жива пам’ять, нашарування часу В своїх роботах я намагаюсь передати дух місця, те, що римляни називали genius loci — геній місця. Одеса для мене постає як палімпсест: місто, в якому кожен новий шар не стирає попередній, а лише частково його приховує, дозволяючи минулому проступати крізь сьогоденне. Це погляд на місто ніби крізь вікно в потойбіччя, де реальність межує з пам’яттю, а архітектура стає метафорою людської присутності. Я не пишу «види» Одеси, не займаюся «краєзнавством», у роботах мене цікавить не зовнішні ознаки міста, а його образ, той невидимий шар, який формує характер місця. Я пишу фасади будівель, як портрети людей. Вони мають свій характер, свою біографію, свої зморшки часу. Мені важливо створити портрет міста, як середовище проживання, яке створила людина, в якій вона живе і середовище яке в великій мірі форматує саму людину. Я намагаюсь, щоби в роботах Одеса поставала не як туристичний образ і не як документальна топографія, а як внутрішній портрет міста — міста як стану, як відчуття, як живої сутності».
Вхід вільний.
Галерея працює кожного дня з 14:00-19:00. Понеділок вихідний.
-
Політика1 тиждень agoЗеленський закликав світ посилити тиск на Росію
-
Політика1 тиждень agoУкраїна має чітку стратегію перемоги
-
Усі новини1 тиждень agoрозсекречено дату виходу Oppo Find X9 Ultra (фото)
-
Політика1 тиждень agoУкраїна і Франція скоординували підготовку до наступних контактів лідерів
-
Суспільство6 днів agoЯк я намагаюся виконати Закон і пройти ВЛК Анонси
-
Події1 тиждень agoПремія Лисенка назвала лавреатів
-
Війна1 тиждень agoРосія проводить приховану примусову мобілізацію на тлі величезних втрат на війні в Україні
-
Економіка1 тиждень agoЦіни на бензин і дизель — скільки доведеться платити 1 квітня