Події
У Харкові відбувся вечір музики Валентина Сильвестрова «Коди відродження: тиша»
У межах фестивалю KharkivMusicFest відбувся вечір музики визначного композитора сучасності Валентина Сильвестрова “Коди відродження: тиша”.
Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.
Витончена музика пролунала у виконанні заслуженої артистки України Мирослави Которович (скрипка) та лауреатки міжнародних конкурсів Наталії Строчан (фортепіано).
У програмі були представлені: “Серенада” (2009) для скрипки соло, “Пасторалі” для скрипки та фортепіано на 9 частин attacca (2020), присвята Бетховену “Hommage à J.S.B.” для скрипки та фортепіано на 3 частини (2009), Соната для скрипки та фортепіано “Post Scriptum” (1990, 1 ч.), “Колискова” і “Серенада” (2004), “Баркарола” та “Музичний момент” із циклу “Пісні без слів” (2004).
У межах KharkivMusicFest відбувся вечір музики Валентина Сильвестрова / Фото: пресслужба фестивалю
“Мій фаворит – присвята Бетховену. Просто фантастична! Так, є патерни Бетховена, але із “сільвестрівськими” кольорами. У Сильвестрова завжди важливий отой відзвук, який лишається. Ті, твори, які лишають найбільший відзвук, звичайно, для мене найцінніші”, – поділилася Которович, яка складала програму вечора.
Концерт пройшов у невеликій залі, в одній з безпечних локацій Харкова. Камерність приміщення добре підійшла до “коду” вечора – тиші, вважає докторка мистецтвознавства, професорка, програмна директорка KharkivMusicFest Юлія Ніколаєвська.
“Для композитора, і для Мирослави, яка з ним спілкується, саме тиша – дуже важливий символ і метафора. Це не та тиша, де нічого не відбувається. Це – промовиста тиша. Водночас у Сильвестрова тиха музика, тихі пісні, він працює саме з тишею. І, звісно, кожна людина чує у цій “тиші” своє”, – розповіла вона.
За словами Ніколаєвської, практично 30 років композитор працює у стилі “вдаваної простоти”: “видається, що музика народжується прямо тут, з-під пальців”.
Закладені Сильвестровим паузи створюють ніби діалог між скрипкою та фортепіано, зауважила Строчан.
“Є темпові контрасти між інструментами, а є таке, що спершу Мирослава вбудовується в мою партію, а потім я – у партію скрипки, тобто такі додаткові обертони, але пріоритет то за одним інструментом, то за іншим. Це філософія. Знаєте, коли я почала вчити ці твори, я не могла відірватися”, – згадує музикантка.
Авторський вечір музики Сильвестрова став черговим заходом KharkivMusicFest. Після концерту-відкриття було ще два “коди” – “Вдячність” (соло кларнетиста Юліана Мілкіса зі США) та “Гармонія” (концерт ансамблю ранньої музики Харківського національного університету мистецтв імені Івана Котляревського; керівник – Олексій Фартушка). Зокрема, слухачі почули контратенор (найвищий із чоловічих оперних голосів) Дмитра Запорожана та барокові скрипку, лютню, теорбу.
Наступний концерт KharkivMusicFest – “Коди відродження: досвід (Міські симфонії Харкова та Відня)”, відбудеться 11 травня.
Як повідомлялося, KharkivMusicFest триватиме понад місяць і завершиться 10 червня виступом Президентського симфонічного оркестру.
В Україні вийшла пʼята антологія сучасної української та кримськотатарської літератури про Крим з найкращими творами п’ятого конкурсу “Кримський інжир / Qırım inciri”, що відбувся 2024 року.
Як передає Укрінформ, про це повідомило Суспільне Культура з посиланням на спізасновника літературного проєкту Аліма Алієва.
Антологія має назву Bizimkiler, що із кримськотатарської перекладається як “Наші”.
За словами Алієва, саме так кримські татари означують своїх людей, які є частиною безпечного простору, навіть якщо цей простір крихкий.
Як уточнила співорганізаторка проєкту, письменниця Анастасія Левкова, серед тем творів у цій книжці – викрадені та зниклі кримчани, політв’язні, спогад про історика Олексу Гайворонського (1974–2023), спогади про дитячу травму – втрату собаки, повернення кримських татар до рідного Криму, мотив вигнання зі спільноти, а також любовна історія на фестивалі у Коктебелі.
Крім того, до антології включена нова номінація “Есеїстика” українською та кримськотатарською мовами із пʼятого конкурсу. Серед перекладів представлені твори Ліни Костенко, Івана Франка, Юсуфа Болата, Сейрана Ібрагімова, Богдана Лепкого, Османа Османова та Майє Сафет.
“Перша презентація відбудеться у Києві на фестивалі “Кримський інжир/Qırım inciri”, 21-22 серпня. Тими ж днями – і нагородження переможців цьогорічного конкурсу, і ще багато цікавих заходів. Програму скоро оголосимо”, – зауважила Левкова.
“Кримський інжир/Qırım inciri” – це українсько-кримськотатарський літературний проєкт, що був заснований у 2018 році та має розвинену інфраструктуру у формах конкурсу, фестивалю та антології. Проєкт покликаний сприяти поширенню та розвитку кримськотатарської мови та літератури, актуалізувати тему Криму та кримських татар в українській літературі, сприяти появі взаємних перекладів для глибшого взаємного пізнання двох культур.
Як повідомляв Укрінформ, переможців п’ятого літературного конкурсу “Кримський інжир/Qırım inciri” оголосили 30 серпня 2024 року.
Фото: ppu.gov.ua
У Франції вийде роман Євгенії Кузнєцової «Спитайте Мієчку» (Demandez à Mietchka). Французьке видання стане щонайменше десятим перекладом книжки іноземною мовою, воно стало можливим завдяки програмі Translate Ukraine Українського інституту книги.
Про це письменниця та авторка цьогорічного диктанту Національної єдності розповіла у коментарі власному кореспондентці Укрінформу.
«Так, гадаю, що це вже щонайменше десятий переклад цього роману різними мовами. А щоби книга вийшла у Франції потрібно, насамперед, щоб нею зацікавилось французьке видавництво. І у «ВСЛ» (Видавництво Старого Лева) працює Іван Федечко, який представляє мене та інших авторів видавництва. Саме він комунікував із французьким «Les Argonautes Éditeur», де вийде «Мієчка», – зазначила Кузнєцова.
Вона також розповіла, що видання французькою підтримав Український інститут книги, який частково профінансував переклад.
«Це українська програма Translate Ukraine, завдяки якій видавництва, яких цікавлять українські книжки, можуть податись на грант, і Український інститут книги обирає, чи надавати їм допомогу. Ці кошти можуть покрити переклад, а заодно це забирає у іноземного видавця ризик того, що вони підуть у мінус, тобто зазнають збитків», – пояснила Кузнєцова.
За словами авторки, завдяки цій програмі дуже багато українських книг почали видаватись закордоном.
«Також саме видавництво знайшло перекладачку. Це Ніколь Дзюб. Наскільки я зрозуміла, вона білінгва, тож мабуть їй все було зрозуміло, вона не комунікувала зі мною. Але це ж не якийсь дуже складний текст, і для носія української там нічого немає незрозумілого. Тому що зараз в мене готується переклад німецькою роману «Вівці цілі», і там перекладачка не носій, а просто вивчила українську, то в неї набагато більше питань», – уточнила Кузнєцова.
Наразі на сайті французького видавництва вже триває передзамовлення, а офіційний вихід книги запланований на 4 вересня 2026 року.
Як повідомляв Укрінформ, після початку повномасштабної війни французькі читачі відкрили для себе українську поезію як короткий жанр, здатний передати досвід війни. Водночас із великою прозою видавці Франції залишаються обережнішими, очікуючи на твори, які житимуть поза воєнним контекстом.
Фото: ВСЛ
Пляжі в Нормандії, де 6 червня 1944 року відбулася висадка військ союзників, внесли до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Як передає Укрінформ, про це повідомляє BFMTV.
«Ці пляжі безпосередньо й матеріально пов’язані з висадкою, яка відіграла вирішальну роль у звільненні Західної Європи від нацистської окупації», – заявила представниця Міжнародної ради з охорони пам’яток та історичних місць під час засідання Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в південнокорейському Пусані.
За її словами, цей меморіальний комплекс також символізує величезні людські жертви, принесені заради звільнення Європи від нацизму.
До Списку увійшли п’ять пляжів, відомих під кодовими назвами Utah, Omaha, Gold, Juno і Sword, а також мис Пуент-дю-Ок, німецька артилерійська батарея в Лонг-сюр-Мер і штучний порт Mulberry в Арроманш-ле-Бен. Територія простягається майже на 80 кілометрів уздовж узбережжя Нормандії.
Саме тут 6 червня 1944 року розпочалася масштабна операція союзників, яка стала переломним етапом у визволенні Західної Європи від нацистської окупації та наблизила завершення Другої світової війни.
Президент регіону Нормандія Ерве Морен, який був присутній на засіданні Комітету ЮНЕСКО в Пусані, зізнався, що рішення викликало в нього сильні емоції.
«Це рішення зобов’язує нас берегти цей об’єкт, захищати його, ще більше цінувати та гідно представляти», – наголосив Морен.
Підготовка номінаційного досьє розпочалася у 2008 році. У 2014 році пляжі внесли до попереднього списку Франції, у 2018-му заявку передали до ЮНЕСКО, а у 2025 році її оновили.
Як повідомлялось, ЮНЕСКО залишила три обʼєкти в Україні – «Собор Святої Софії, прилеглі монастирські споруди та Києво-Печерська лавра», «Історичний центр Львова» та «Історичний центр Одеси» – у Списку всесвітньої спадщини, що перебувають під загрозою, визнавши, що російська агресія створює для них безпосередню небезпеку.
Фото: Robert F. Sargent, U.S. Coast Guard, wiki
-
Одеса5 днів agoСергій Братчук про атаки РФ на Одещину та порти України
-
Одеса6 днів ago
В Одесі та області пролунали вибухи: РФ атакує ракетами
-
Одеса1 тиждень ago
Увечері 12 липня 2026 року РФ обстріла Запоріжжя та Одеський район
-
Війна1 тиждень agoОбстріл 19 липня – зруйновано склад Amtel
-
Події3 дні agoВ Україні започаткували нову літературну нагороду
-
Суспільство3 дні ago
Липень став найнебезпечнішим місяцем для Одещини
-
Події4 дні agoНа Венеційському кінофестивалі покажуть документальний фільм про Маска
-
Події3 дні agoУ Музеї історії Києва відкрили виставку, присвячену розвитку військової медицини