Події
У Харкові відбувся вечір музики Валентина Сильвестрова «Коди відродження: тиша»
У межах фестивалю KharkivMusicFest відбувся вечір музики визначного композитора сучасності Валентина Сильвестрова “Коди відродження: тиша”.
Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.
Витончена музика пролунала у виконанні заслуженої артистки України Мирослави Которович (скрипка) та лауреатки міжнародних конкурсів Наталії Строчан (фортепіано).
У програмі були представлені: “Серенада” (2009) для скрипки соло, “Пасторалі” для скрипки та фортепіано на 9 частин attacca (2020), присвята Бетховену “Hommage à J.S.B.” для скрипки та фортепіано на 3 частини (2009), Соната для скрипки та фортепіано “Post Scriptum” (1990, 1 ч.), “Колискова” і “Серенада” (2004), “Баркарола” та “Музичний момент” із циклу “Пісні без слів” (2004).
У межах KharkivMusicFest відбувся вечір музики Валентина Сильвестрова / Фото: пресслужба фестивалю
“Мій фаворит – присвята Бетховену. Просто фантастична! Так, є патерни Бетховена, але із “сільвестрівськими” кольорами. У Сильвестрова завжди важливий отой відзвук, який лишається. Ті, твори, які лишають найбільший відзвук, звичайно, для мене найцінніші”, – поділилася Которович, яка складала програму вечора.
Концерт пройшов у невеликій залі, в одній з безпечних локацій Харкова. Камерність приміщення добре підійшла до “коду” вечора – тиші, вважає докторка мистецтвознавства, професорка, програмна директорка KharkivMusicFest Юлія Ніколаєвська.

“Для композитора, і для Мирослави, яка з ним спілкується, саме тиша – дуже важливий символ і метафора. Це не та тиша, де нічого не відбувається. Це – промовиста тиша. Водночас у Сильвестрова тиха музика, тихі пісні, він працює саме з тишею. І, звісно, кожна людина чує у цій “тиші” своє”, – розповіла вона.
За словами Ніколаєвської, практично 30 років композитор працює у стилі “вдаваної простоти”: “видається, що музика народжується прямо тут, з-під пальців”.

Закладені Сильвестровим паузи створюють ніби діалог між скрипкою та фортепіано, зауважила Строчан.
“Є темпові контрасти між інструментами, а є таке, що спершу Мирослава вбудовується в мою партію, а потім я – у партію скрипки, тобто такі додаткові обертони, але пріоритет то за одним інструментом, то за іншим. Це філософія. Знаєте, коли я почала вчити ці твори, я не могла відірватися”, – згадує музикантка.
Авторський вечір музики Сильвестрова став черговим заходом KharkivMusicFest. Після концерту-відкриття було ще два “коди” – “Вдячність” (соло кларнетиста Юліана Мілкіса зі США) та “Гармонія” (концерт ансамблю ранньої музики Харківського національного університету мистецтв імені Івана Котляревського; керівник – Олексій Фартушка). Зокрема, слухачі почули контратенор (найвищий із чоловічих оперних голосів) Дмитра Запорожана та барокові скрипку, лютню, теорбу.
Наступний концерт KharkivMusicFest – “Коди відродження: досвід (Міські симфонії Харкова та Відня)”, відбудеться 11 травня.
Як повідомлялося, KharkivMusicFest триватиме понад місяць і завершиться 10 червня виступом Президентського симфонічного оркестру.
Події
Премія «Генерація Ніка» оголосила короткий список номінантів
Премія “Генерація Ніка” оприлюднила короткий список номінантів на 2026 рік.
Джерело
Події
У Києві відкрилася всеукраїнська виставка до роковин Чорнобильської катастрофи
У Центральному будинку художників проходить масштабна виставка, присвячена 40-м роковинам Чорнобильської катастрофи.
Про це йдеться у пресрелізі Національної спілки художників України, наданому Укрінформу.
«Експозиція поєднує роботи кінця 1980-х років і сучасні твори. Зокрема, представлені картини Василя Гуріна, а також плакати та роботи молодих авторів, серед яких студенти й учні сучасних мистецьких шкіл. Значна частина експозиції — близько 90% — це новітні роботи, що переосмислюють трагедію через призму сьогодення», – йдеться у повідомленні.
Серед учасників виставки — Юрій Пшеничний, Анатолій Марчук, Ганна Миронова, Павло Шарко та інші митці. Їхні роботи емоційно відтворюють атмосферу трагедії, передають біль, страх і глибоке осмислення подій.


Голова Національної спілки художників України Костянтин Чернявський наголосив на особливій ролі виставки та постаті свого вчителя Василя Гуріна. За його словами, Гурін був не лише видатним митцем, а й художником-філософом, який глибоко осмислював трагедію Чорнобиля у своїх роботах.
«Його твори — це не просто художні образи, а глибокі роздуми про відповідальність людини, про біль і наслідки катастрофи, що залишаються з нами назавжди», — сказав очільник НСХУ.

Він також підкреслив значення самої виставки як унікального проєкту, що об’єднав різні покоління митців і різні художні підходи. На його думку, ця експозиція є важливим внеском у збереження історичної пам’яті та культурного осмислення трагедії, а також дає можливість молодому поколінню краще зрозуміти події 1986 року через мистецтво.
Вхід на виставку безкоштовний. Триватиме вона до 10 травня.
Як повідомлялося, у Національному історико-архітектурному музеї “Київська фортеця” відкрилася виставка “Пам’ятаємо” до 40-ї річниці з дня аварії на Чорнобильській АЕС.
Фото надані Національною спілкою художників України
Події
Українська стрічка «Ілюзія тихої ночі» отримала спецвідзнаку фестивалю у Швейцарії
Український документальний фільм «Ілюзія тихої ночі» режисерки Ольги Черних отримав спеціальну відзнаку міжнародного кінофестивалю Visions du Réel у програмі Burning Lights Competition.
Як передає Укрінформ, про це повідомляє Суспільне Культура.
Стрічку представили на 57-му фестивалі, який проходить у Ньйоніз 17 по 26 квітня. Фільм бере участь у конкурсній програмі Burning Lights, що фокусується на новаторському документальному кіно.
Як зазначається, стрічка «Ілюзія тихої ночі» створена як масштабний колективний проєкт: її фільмували протягом однієї ночі в липні 2025 року за участі понад 40 операторів і сотень людей із різних регіонів України.
Фільм фіксує ніч із 27 на 28 липня 2025 року – від північних лісів до південних степів, від прифронтових територій до міст, що пережили повітряні атаки.
До зйомок долучилися люди різного віку, професій і досвіду, які документували власну реальність під час війни. У підсумку був створений колективний портрет країни, що переживає війну, поєднуючи масштабні плани та інтимні спостереження.
За словами команди, проєкт став експериментальним і водночас емоційним висловлюванням про життя країни під час комендантської години.
Міжнародні критики вже звернули увагу на масштаб і концепцію стрічки. Зокрема, оглядачі відзначають багатошаровість наративу та поєднання різних досвідів – від повсякденних сцен до життя на тлі війни.
«Хоча фільм показує, як українці непохитно продовжують жити своїм життям, у розповіді відчувається моторошний підтекст. Як ми дізнаємося з титрів, більшість російських атак на українську інфраструктуру відбувається вночі. Тільки в липні 2025 року було вбито 286 цивільних осіб. За останні три роки загинуло понад 15 000 цивільних осіб», – йдеться у Business Doc Europe.
У Cineuropa фільм описують як колективний портрет людей, які, попри війну, «шукають хоч трохи надії» та зберігають відчуття людяності:
«Легкість, пов’язана з повсякденними справами, поступилася місцем страху, оскільки вони з тривогою чекають на майбутнє, позначене руйнуванням і хаосом: змирившись, собака лежить у квартирі, чекаючи, коли припиняться бомбардування, жираф порожньо дивиться в порожньому зоопарку, а мати намагається втішити свою дитину, кажучи їй, що звуки, які вона чує, — це лише звичні звуки повітряних нальотів. Але попри все, бажання жити й чинити опір ніколи не покидає цей поранений народ, який не має наміру здаватися».
Водночас у International Cinephile Society назвали стрічку «суворим нагадуванням про те, що коли війна стає повсякденністю, жодна ніч більше не буде по-справжньому тихою»:
«Фільм не має ані сюжетної, ані стилістичної лінії, що робить деякі епізоди важкими для перегляду, але він передає незламний дух українського народу. Вони прийняли це як частину свого життя, принаймні тимчасово, бо знають, що свобода їхньої країни важливіша за їхні тимчасові незручності».
Світова прем’єра стрічки відбулася 21 квітня в межах фестивалю Visions du Réel.
Телевізійна прем’єра «Ілюзії тихої ночі» запланована на другу половину 2026 року.
Як повідомляв Укрінформ, минулого року на фестивалі документального кіно Visions du Réel стрічка Зої Лактіонової «Прах, що осідає шаром на поверхні» про Маріуполь здобула нагороду Eurimages Co-Production Award.
Кадр з фільму/Cуспільне
-
Події1 тиждень agoМаріупольський драмтеатр, релокований в Ужгород, співпрацюватиме з Одеською кіностудією
-
Події5 днів agoВідбувся допрем’єрний показ українського тактичного екшена «Killhouse»
-
Війна1 тиждень agoБілорусь зводить полігони — будівництво відбувається на кордоні з Україною
-
Суспільство5 днів agoЩо відбувається у підземних переходах Одеси
-
Усі новини1 тиждень agoКупити дешеву квартиру в Італії — українка показала житло за 27 тисяч євро
-
Політика5 днів agoУкраїна пропонує нові механізми захисту політв’язнів у російських тюрмах
-
Відбудова3 дні agoНа конференції з відбудови у Жешуві 45 українських компаній представлять можливості у сфері ОПК
-
Усі новини1 тиждень agoNASA вимкнуло «Вояджер-1», але не повністю, що трапилося
