Як передає Укрінформ, про це повідомив ПЕН.

Прийом заявок завершився 14 жовтня. Після аналізу поданих заявок на відповідність технічним і жанровим критеріям премії члени Капітули оголосили довгий список номінантів.

До списку увійшли 11 видань:

• Бевза Петро “300 художників та художниць України за 300 років” (ArtHuss)
• Белей Лесь “Кощєй смертний. Як зазнає поразки російський імперіалізм в Україні” (Віхола)
• Гаджієв Рустам “Останнє слово. Світ мов, що зникають” (Віхола)
• Єгорушкіна Катерина “І тоді наш будинок став кораблем. Історії про емоційний спадок війни” (Лабораторія)
• ​​Ємець-Доброносова Юлія “Дієсловник війни” (Дух і Літера)
• Закревський Роман “Я стою у довгій черзі разом з іншими військовими” (Ukraїner)
• Лубківський Данило “Подвиги Геракла: Стратегія перемоги у міжнародних відносинах” (Видавництво Старого Лева)
• Тукова Ірина, Корчова Олена “Часи Задзеркалля. Вибір Бориса Лятошинського” (Лабораторія)
• Юрков Лакі Андрій “Окопний дзен. Польові нотатки у формі стендапу” (Видавництво Білка)
• Яковленко Катерина “Донбас як метафора” (IST Publishing)
• Яценко Петро “Кому вони потрібні? Російські військові в українському полоні” (Ukraїner).

До складу Капітули Премії 2026 року входять Володимир Єрмоленко, президент Українського ПЕН, голова Капітули; Оксана Сирадоєва, виконавча директорка Асоціації випускників та керівниця гуманітарного напрямку Києво-Могилянської бізнес-школи; Оля Гнатюк, дослідниця, професорка НаУКМА та Варшавського університету; Маргарита Єгорченко, літературознавиця, редакторка, перекладачка; Роман Веретельник, літературознавець, літературний критик, перекладач; Юлія Ладигіна, літературознавиця, асоційована професорка кафедри славістики та глобальних і міжнародних студій Пенсільванського університету, стипендіатка програми HURI імені П. Яцика; Тамара Гундорова, літературознавиця, членкиня-кореспондентка НАН України; Ростислав Семків, письменник, літературознавець, літературний критик, перекладач, доцент Національного університету “Києво-Могилянська Академія”; Оксана Хмельовська, журналістка, співзасновниця та редакторка культурно-видавничого проекту “Читомо”; Василь Махно, поет, прозаїк, есеїст, перекладач, володар Спеціальної відзнаки Капітули за 2024 рік; Мирослав Лаюк, письменник, лавреат Премії за 2024 рік; Артур Дронь, письменник, військовий ветеран, лавреат Премії за 2025 рік.

За умовами премії, короткий список номінантів на здобуття премії буде опубліковано не пізніше 10 грудня. Оголошення лавреата/лавреатки традиційно відбудеться в день народження Юрія Шевельова – 17 грудня. Тоді ж у рамках премії вручатиметься Спеціальна відзнака Радіо Культура. Також за рішенням Капітули може вручатися спецвідзнака за внесок у розвиток та популяризацію есеїстики.

Як повідомляв Укрінформ, премія була заснована у 2013 році. Вона присуджується раз на рік українському авторові за художню та наукову есеїстику. Нагорода носить імʼя Шевельова, який започаткував модерну українську есеїстику, та відзначає внесок у невідʼємні для цього жанру цінності: незалежність думки і витонченість стилю.

Фото: pen.org.ua 

Як передає Укрінформ, про це повідомило Держкіно у Фейсбуці.

“Український документальний фільм “No shade in the forest” (“У лісі немає тіні”) режисера Володимира Тихого увійшов до офіційної програми міжнародного фестивалю Wildlife Film Festival Rotterdam (WFFR), присвяченого дикій природі, екології та збереженню навколишнього середовища”, – йдеться у повідомленні.

Стрічка порушує актуальну тему впливу війни на природу, привертаючи увагу міжнародної спільноти до екологічних наслідків російської агресії проти України.

Через документальне кіно автори прагнуть показати, що війна завдає шкоди не лише людям та інфраструктурі, а й природним екосистемам, ставлячи під загрозу біорізноманіття та майбутнє довкілля.

Особливе значення має участь фільму у програмі WFFR Lokaal – спеціальній ініціативі фестивалю, яка представляє документальні стрічки про дику природу в місцевих кінотеатрах і культурних просторах Роттердама та його околиць.

Покази фільму в межах фестивалю відбудуться:

• 3 листопада, 21:15 в LantarenVenster, зал 3;
• 5 листопада, 15:00 в Cinerama, зал 4;
• 8 листопада, 12:45 в Cinerama, зал 7.

Творча команда фільму: режисер Володимир Тихий, продюсерка Белла Терзі (Bella Terzi), продюсерська підтримка Ольги Пантелеїмової (UPHub), оператори Слава Цвєтков та Мауро Гарсія, cценарист Іван Тімшин, композитор Міхайта Мойсієв, звукорежисер Міхаель Закутський, Філіп Сотніченко та Євгенія Мартинова – учасники творчої команди проєкту.

У Держкіно зазначили, що участь української стрічки в міжнародному кінофестивалі є важливою можливістю привернути увагу світової аудиторії до екологічних наслідків війни та нагадати про необхідність захисту природної спадщини України.

Українське документальне кіно продовжує розповідати світові історії, які мають бути почуті.

Як повідомляв Укрінформ, на міжнародному фестивалі Ji.hlava у Чехії відбулася світова прем’єра документального фільму “Я не бачу смерті” режисера Євгена Тітаренка.

Фото: psbfilms.com

Ініціаторкою та амбасадоркою проєкту, реалізованого за підтримки Українського культурного фонду, стала українська співачка й громадська діячка Марія Бурмака.

Під час презентації вона зазначила, що проєкт покликаний створити сучасний український дитячий контент, який допомагатиме дітям через музику говорити про важливе, відчувати підтримку, зберігати зв’язок з українською мовою та культурою й отримувати позитивні емоції навіть під час війни.

У межах проєкту створили дитячі пісні, музичний альбом, анімаційні та караоке-відео, нотні матеріали, гітарні табулатури й співаник для дітей і педагогів. Також відбулися концерти та зустрічі з дітьми, педагогами й працівниками культури в різних містах України. Відео та інші матеріали супроводжуються перекладом жестовою мовою.

За словами Бурмаки, історія Зеленої шапочки розпочалася близько десяти років тому після появи в театрі імені Івана Франка дитячої вистави «Мама сказала “ні”» з її піснями. Тоді й виникла ідея нової героїні – дівчинки в зеленій шапочці, яку співачка колись випадково побачила на Хрещатику. Згодом дитячий репертуар Бурмаки поповнився піснями «Руханка», «Україна – серденько» та іншими композиціями, які використовують педагоги й музичні керівники.

«Насправді в моєму житті дитяча творчість почалася дуже давно. Перші пісні я написала в 2010 році, у 2011 році вийшов перший дитячий альбом, який подобається й дорослим. Наприклад, пісню «Можна бути песиком, можна бути котиком» особливо люблять військові, бо в них якраз такі позивні – «Хрущ», «Синичка». Їм слова пісні дуже подобаються», — розповіла співачка.

Музичний продюсер проєкту Вадим Лисиця зазначив, що потреба в україномовному дитячому контенті на цифрових платформах була очевидною вже давно. За його словами, коли його донька була маленькою, знайти такий контент було вкрай складно.

«Ми на той час уже плідно співпрацювали з Марією Бурмакою в різних проєктах. Вона мала великий досвід написання україномовних дитячих пісень. Спочатку хотіли запускати Ютуб-проєкт, але це складна і досить дорога справа. Тому визначилися, що я як музичний продюсер робитиму музику, а Марія – тексти, і створили кілька дитячих пісень. Зараз ця історія отримала продовження, і в українському цифровому просторі з’явився ще один дитячий україномовний проєкт, який розвиватиме наших дітей. Вони співатимуть українською, вивчатимуть мову, а наша країна матиме шанс зберегти мову, поезію, музику й культуру. Це основа всього», – сказав Лисиця.

Десять анімаційних серій для проєкту створила українська аніматорка, кліпмейкерка та AI-креаторка Світлана Бондар-Бондарчук.

«Це ніби такий маленький дитячий серіал з мультфільмів, в яких скрізь присутня Зелена Шапочка та Волохатий Павучок (персонаж однієї з дитячих пісень Марій Бурмаки)», – розповіла співачка та пообіцяла, що історія Зеленої шапочки матиме продовження, оскільки вона має багато нових ідей, пов’язаних з цією героїнею.

Як повідомляв Укрінформ, культурний проєкт «Переможні казки» представив п’ять казок, створених на основі особистих історій українських військових і ветеранів, участь у проєкті взяли п’ятеро ветеранів і п’ятеро дітей із порушеннями слуху та мовлення.