Події
У музейній сфері необхідно відновити кадровий резерв і розв’язати проблему з фінансуванням
Для того, щоб популяризувати українську культурну спадщину, спочатку потрібно її зберегти й відреставрувати
У Національному музеї історії України у Другій світовій війні представники музейної сфери обговорили з міністром культури та стратегічних комунікацій України важливі практичні питання діяльності національних закладів в умовах воєнного стану та окреслили напрацювання спільних кроків із реалізації цілей Стратегії культури до 2030 року у сфері збереження та охорони культурної спадщини.
Насамперед міністр наголосив на необхідності дотримання пам’яткоохоронного законодавства в національних заповідниках, музеях та наукових установах. «У нас ніколи не було стратегії розвитку галузі, завжди був брак фінансування. Але для того, щоб популяризувати українську культурну спадщину, спочатку потрібно її зберегти й відреставрувати. І ми з командою сконцентрувалися саме на цьому», – зазначив він на початку зустрічі.
10 ЛИПНЯ В РИМІ БУДЕ СТВОРЕНО МІЖНАРОДНИЙ ФОНД ЗАХИСТУ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ УКРАЇНИ
Микола Точицький наголосив, що, за об’єктивними оцінками стану і проблем музейної сфери, галузь критично потребує збільшення фінансування, як бюджетного, так і меценатського.
«Найнижчі зарплати – у цій сфері, тому серед пріоритетних кроків МКСК – законодавча реформа, яка дасть змогу підвищити рівень оплати праці її працівникам та переглянути підходи до формування штату. Особисто для мене завданням номер один в ділянці законодавчої роботи було і є – змінити таку норму. А трансформувати її можна тільки через зміну сприйняття в суспільстві і уряді культури, як такої. Оскільки, коли починаєш говорити цифрами з людьми, які законодавчо не готові цього сприймати, відразу виникає проблема. Залишається тільки два варіанти: шукати гроші назовні і працювати над законодавством щодо меценатства», – зазначив міністр.
Міністерство, за його словами, все ще перебуває у складному діалозі з приводу меценатства з відповідними урядовими інституціями. Тож, щоб зрушити розв’язання цієї проблеми з місця, вперше за 30 років незалежності зібрали Міжнародну коаліцію підтримки на рівні міністрів культури країн-партнерів. Засідання відбувалися в Ужгороді, потім – у Варшаві, адже Польща – країна, що нині головує в Раді ЄС. 10 липня 2025 року під час Конференції з відновлення України (Ukraine Recovery Conference 2025) в Римі, відбудеться окрема тематична панель з участю єврокомісара, голови ЮНЕСКО та міністрів культури іноземних держав, присвячена ролі культури в розвитку людського капіталу. Під час Ukraine Recovery Conference 2025 Україна презентує концепцію Українського фонду культурної спадщини, коштом якого відбуватиметься фінансування відновлення пошкоджених внаслідок війни культурних пам’яток та об’єктів культури в Україні.
«ЧИ МАВ Я НА ЦЕ ПРАВО? ЗВІСНО, МАВ», – ТОЧИЦЬКИЙ ЧІТКО ПОЯСНИВ ПРИЧИНИ ЗВІЛЬНЕННЯ КЕРІВНИКА ЛАВРИ
Крім того, на нараді з керівниками національних заповідників, музеїв і наукових установ Микола Точицький детально зупинився на поясненні причин рішення про звільнення гендиректора заповідника «Києво-Печерська лавра» Максима Остапенка.
За його словами, Остапенко був одним із двох керівників, яких міністр викликав у перші дні після свого призначення і поставив перед ними завдання тактичного рівня, що мали вийти на рівень стратегії. На зустрічі був також генеральний директор Національного музею історії України у Другій світовій війні Юрій Савчук. Про результати того, як очільники національних музейних закладів сприйняли й виконали поставлені завдання, може свідчити той факт, що одного з них було звільнено, а на об’єкті іншого найближчим часом відбудеться масштабний захід – Конгрес місцевих та регіональних влад при Президентові України.
«Наша розмова тоді була непростою, бо в кожного були свої плани та погляди. Завдання, які ставили перед керівником Лаври, будувалися на основі аудиту та висновках (понад 140 аркушів) робочої групи МКСК, яка перевіряла роботу музею. Виконати їх та усунути недоліки потрібно було найближчим часом: створити проєктну документацію, здійснити реєстрацію в БТІ сотень об’єктів, відреставрувати приміщення, де зі стелі крапає на голови співробітникам. Ми просили виконати хоча б вимоги аудиту», – пояснив Микола Точицький.
КОЛИ ПОЧИНАЄТЬСЯ БЮДЖЕТНЕ ФОРМУВАННЯ НА НАСТУПНИЙ РІК – МІНФІН ПОКАЗУЄ ЦИФРИ НЕОСВОЄНИХ КОШТІВ
Для усвідомлення ситуації він навів таку інформацію: за штатом у Міністерстві культури та стратегічних комунікацій України – 300 співробітників, у Києво-Печерській лаврі – 504. Однак навіть зміну написів мовою, яку давно треба було деколонізувати, на території заповідника контролювали співробітники Міністерства культури та стратегічних комунікацій України. Що стосується бюджету та витрат, то у 2023 році бюджетне асигнування Лаври склало 124 млн. грн. Ще були власні кошти, витрати на фонд заробітної плати (93 млн. грн), господарські потреби (30 млн. грн).
«У 2024 році Національний заповідник «Києво-Печерська лавра» отримав із державного бюджету 248 млн. грн. Власні надходження заповіднику минулого року склали 50 млн грн. Невже за ці гроші не можна було зробити хоча б якийсь мінімум? Крім того, якщо ви подивитеся на маршрути, які бачить будь-який турист – і наш, і іноземний, – купуючи квиток до заповідника, то виявите, що з 2021-го по 2024 рік у них нічого не змінилося.
Я розумію, що на певні реставраційні, ремонтні роботи коштів могло забракнути. Але бодай елементарні речі, скажімо, впорядкування документації, можна було зробити? На це коштів вистачало. І потім, чому не звернутися до міністерства, як це роблять інші установи, які приходять, приводять підрядника, а ми виступаємо гарантом оплати? У нас були такі випадки, ми це робили, і роботи виконувалися. Адже потім, коли починається формування бюджету на наступний рік, колеги з Мінфіну показують нам цифри повернених неосвоєних коштів. І відповідно вже на цю частку грошей ми не можемо розраховувати. Тому всьому є своя межа. Це коротка відповідь на запитання, чому я ухвалив таке кадрове рішення чи мав я на це право? –Звісно, мав. Відповідати за те, що люди не виконують своїх обов’язків і контрактів, я не збираюся!» – наголосив міністр.
Натомість, за його словами, гендиректор Національного музею історії України у Другій світовій війні Юрій Савчук завдяки тим самим бюджетним коштам або спонсорству проробив велику роботу. «Це важкий труд, який він здійснив. Все робилося, звісно, не місяць, не два, не сім, а роками. Але робилося системно і правильно», – зауважив Микола Точицький.
КАДРОВА РОБОТА – ДУЖЕ ВАЖЛИВИЙ ЕЛЕМЕНТ БУДЬ-ЯКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Міністр культури та стратегічних комунікацій України зауважив, що кадрова робота – це загалом дуже важливий елемент будь-якої діяльності, особливо в музейній сфері. Однак проблема кадрового резерву була, є і залишається, як із причин недостатнього фінансування, так і через те, що вже четвертий рік триває війна, а отже, багато фахівців або мобілізувалися на фронт, або були змушені виїхати з країни. Залишається величезною проблемою також фінансування підготовки кадрів для культурної сфери. Проте, відповідно до завдань, які визначила Стратегія розвитку культури в Україні, МКСК вже працює над цим питанням з одинадцятьма країнами. Щоправда, виникають певні застороги, – оскільки, немає гарантії, що після того, як співробітник завершить навчання чи стажування, він повернеться саме в ту установу, яка його направила туди. І тут, за словами Миколи Точицького, треба також шукати шляхи виходу із ситуації.
«Відновити кадровий резерв украй необхідно. Але нам тепер складно буде виходити із становища з огляду на загальну правову рамку, згідно з якою зараз не можна проводити конкурсів. Проте вже сьогодні ми можемо починати готувати кадровий резерв. Тобто, якщо у вас є заступники, колеги, помічники, які здатні обійняти вищу посаду, я був би вдячний, якби ви надсилали мені їхні кандидатури на предмет розгляду як потенційних керівників. Ми могли б на спільних зустрічах обговорювати і ухвалювати попередні рішення, до моменту, коли після перемоги розпочнуться процеси проведення конкурсів. Така моя пропозиція», – звернувся міністр до керівників національних заповідників, музеїв і наукових установ, що перебувають в управлінні МКСК.
ТРЕБА ЗНАЙТИ СЕНСИ, ЩОБ ЧЕРЕЗ НИХ ПЕРЕКОНАТИ ЛЮДЕЙ, ЯКІ УХВАЛЮЮТЬ РІШЕННЯ З ФІНАНСУВАННЯ ГАЛУЗІ КУЛЬТУРИ
Керівниця Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній» Наталія Реброва, звертаючись до міністра, наголосила, що для того, щоб реалізувати будь-яку стратегію збереження і відновлення культурної спадщини, потрібне розуміння і єдність. А єдність дає відчуття справедливості.
«Ми в цьому залі представляємо дуже багато закладів, що мають статус національного, який нічим не підтверджений. Зокрема, є ті, які мають додатковий коефіцієнт підвищення посадових окладів, а є ті, які взагалі не мають коефіцієнта. І це питання нагальне для багатьох уже впродовж довгих років. Можливо, виробляючи стратегію, варто звернути увагу і на це, щоби люди відчували й розуміли справедливість підходу відповідності до статусу національного, – запропонувала Реброва.
Як приклад, вона розповіла, що організовуючи роботу в «Чернігові стародавньому», який у своєму складі має 26 пам’яток культури національного значення і є єдиним, хто зосередив у себе п’ять пам’яток домонгольського періоду, музей не може знайти кандидата на посаду провідного архітектора. Оскільки його посадовий оклад, згідно із штатним розписом, складає 11 тисяч гривень. «На сьогодні, на жаль, посада провідного архітектора в нас вакантна. Без вирішення питання гідної оплати працівників, ми не зможемо рухатися далі», – підкреслила директорка музею.
Микола Точицький на це відповів: «Я свідомий того, що у цій сфері без якісної і гідної оплати – ніяк. Але заради справедливості мушу сказати, що деякі договори з керівниками установ складені так, що вони самі нараховують надбавки своїм співробітникам і собі зокрема. Або ж можуть не виплачувати певних надбавок і навіть потім їх не компенсувати, коли гроші з’являються, а повертати кошти в бюджет. А комусь із директорів потрібно погоджувати ці надбавки з міністерством. Що стосується коефіцієнтів, то це тема, з якої щоранку починається наша розмова з моїми заступниками та директорами департаментів. Проєкт указу вже був готовий, але зараз на цьому історичному етапі я не можу провести такого рішення через одне з міністерств. На жаль, сьогодні часто доводиться діяти в парадигмі, яка описана словами: всі знають, що рішення було поганим, але ніхто не знає, що ти вибирав між поганим і дуже поганим рішенням».

ПИТАННЯ НОМЕР ОДИН – ЦЕ СТРАТЕГІЯ, ПИТАННЯ, ЩО НАВІТЬ ПЕРЕДУЄ СТРАТЕГІЇ – ЦЕ ФІНАНСУВАННЯ
Очільник Міністерства культури та стратегічних комунікацій України звернув увагу на ту обставину, що не всі у країні усвідомлюють значення і роль культури в її житті та в житті кожного українця А крім того, культура присутня у всьому: від звичайного спілкування – до виготовлення високоточної зброї.
«Питанням номер один для нас має бути Стратегія розвитку культури України, але не менш важливим є питання фінансування культурної сфери. І для того, щоб вийти на сприйняття нашої галузі, де співробітники потребують гідної оплати, нам треба знайти аргументи і сенси для переконання людей, які ухвалюють рішення з фінансування галузі культури. Цей процес – складний, але ми в міністерстві не припиняємо переконувати тих, хто ухвалює такі рішення. Немає й дня без боротьби, передусім за те, що нам потрібно мати інші тарифні сітки, інші зарплати».
Ірина Мошик, керівниця Національного заповідника «Глухів», який перебуває під постійними обстрілами за 9 км від кордону, звернулася до міністра з наболілою впродовж трьох років – проблемою щодо доплати 50 % до заробітної плати співробітникам заповідника, як працівникам об’єкта, що перебуває в зоні бойових дій.
«Я розумію, що грошей немає, але ж це можна хоч трошечки передбачити і звернути на нас увагу. Ми продовжуємо працювати у надскладних умовах: і реставрації проводимо, і заходи, і квести, і уроки історичної пам’яті», – зауважила Мошик. У відповідь Микола Точицький пообіцяв негайно розібратися із ситуацією і вжити необхідних дій.
Я ВОЛІВ БИ, ЩОБ ВИ ДАВАЛИ ЗВОРОТНУ РЕАКЦІЮ. БЕЗ ЦЬОГО НЕ БУДЕ ЗМІН, А НАМ ТРЕБА БУДУВАТИ ЩОСЬ НОВЕ
Генеральний директор Національного музею Тараса Шевченка Дмитро Стус під час наради висловив загальне побажання більш активної комунікації МКСК з керівниками музеїв та заповідників. «Якщо буде майданчик комунікації, де кожен із директорів зможе сподіватися на реакцію, хай негативну, але він знатиме, що його почули, що на нього бодай звернули увагу, тоді буде бажання співпраці. Бо коли нам не відповідають, то нормальна реакція надалі комунікувати – мінімальна», – сказав він.
Точицький відповів, що «це величезний недолік не лише цього міністерства», і він, як колишній дипломат, розуміє, що залишений без відповіді лист чи СМС – це привід для зневіри, після якого до людини вже вдруге не звернешся. Він додав, що заведе окрему електронну скриньку за музейним напрямом і читатиме листи особисто.
В завершенні заходу міністр запропонував присутнім на нараді керівникам національних заповідників, музеїв і наукових установ одразу запланувати проведення чергової подібної зустрічі через місяць, щоби повернутися до порушених питань і перевірити, наскільки їх виконують у системі, що виправлено, а що ще треба допрацювати.
«Я волів би, щоб ви відразу давали зворотну реакцію. Щоб я міг щось рухати далі. Я мушу розуміти, під що я прошу кошти. Я не можу вигадувати, під що нам потрібні якісь суми. Бо, окрім цифр, які відображають, скільки чого в нас зруйновано, я повинен формувати грамотне професійне досьє. Або, наприклад, цікава ваша думка про книги, проспекти, гайди, які ми публікуємо. Це справді корисно? Чи, можливо, не витрачати коштів, тому що вони потрібні в іншому місці? Тому нам необхідні ваші дзвінки, листи, повідомлення, бо ви є науковцями та професіоналами. Без цього не буде змін, буде звичне існування старої системи, яка упродовж 30 років не змінювалася, а нам треба будувати щось нове. І без вашої допомоги й підтримки ми навряд чи це зробимо», – наголосив Микола Точицький, підсумовуючи розмову.
Любов Базів. Київ
Фото Данило Антонюк та надані Національним музеєм історії України у Другій світовій війні
Події
У Києві відбудеться презентація книги Олександри Шутко про вплив українок на Османську імперію
Дослідниця історії Османської імперії Олександра Шутко видала нову книгу, в якій на основі архівних документів розповідає про життя султанського гарему, вплив українок на Османську імперію. Презентація відбудеться в Києві 2 липня.
Про це вона сказала в коментарі Укрінформу.
«Після вивчення впродовж десятиліття архівних документів Туреччини, які містять інформацію про султан-українок, у мене накопичилося чимало цікавого про те місце, яке було їхнім домом, – султанський гарем. Відтак виникло бажання написати книгу про його закулісся», – зазначила вона.
Дослідниця наголосила, що гарем не був в’язницею із рабською працею жінок або ж будинком розпусти.

“Султанський гарем мав складний механізм співіснування султанської родини, зі своєю ієрархією та традиціями. Потрапляючи туди, кожна жінка одразу починала отримувати платню. Найменше, 6 акче (срібних османських монет) на день, мали новенькі наложниці. За розрахунками станом на 2019 рік, це 18 доларів. На додаток до цієї платні наложниць двічі на день годували та дарували вбрання і прикраси. Також їх навчали східним мовам, письму, співу, танцям та мистецтву зваблення чоловіка”, – зазначила Шутко.
Найбільше ж грошей – 2 тис. акче на день, тобто майже 6 тис. доларів, отримувала дружина султана Сулеймана – українка Роксолана (Hürrem). За рік набігало, за сучасними мірками, до 2 млн доларів. Ця платня зберігалася за нею до смерті й нагадувала річний дохід невеликої французької провінції.
“Роксолана була найбагатшою жінкою свого часу і вкладала гроші у благодійні проєкти: зведення мечетей, хамамів, лікарень, шкіл на території Османської імперії. Також вона активно втручалася в політику, впливаючи на державні призначення та листуючись із правителями Європи й Азії. І саме тому Роксолана стала зачинателькою такого явища в Османській імперії, як «Жіночий султанат», який через століття завершила інша султан-українка Хатідже Турхан (Надія)”, – розкрила деталі письменниця.
Окрім Роксолани, у новій книзі розповідається про її конкурентку – черкеску Махідевран, а також служницю султана Сулеймана Гюльфем та інших знакових героїнь доби «Жіночого султанату», зокрема Нурбану, Сафіє, Кьосем та Хатідже Турхан.
У новій книзі Олександра Шутко розвіює й давні легенди про багатолюдні гареми османських султанів.
“Точна кількість наложниць у них відома завдяки комірним книгам султанського палацу Топкапи у Стамбулі, які містять інформацію про витрати на утримання гарему. Так, у гаремі султана Сулеймана Пишного 1552 року було 167 жінок, у Селіма ІІ – 73, у Мурада ІІІ – близько 150. Інтимні стосунки султани мали далеко не з усіма, а до кола родини належали тільки 3-4% від загальної кількості наложниць: фаворитки та матері дітей. Всі інші гаремниці, отримавши через 7-9 років звільнення з рабства та придане, могли вийти заміж за достойного сановника султана”, – зауважила Шутко.
Також у книзі дослідниця розповідає про сторожів гарему – євнухів, котрих у дитинстві піддавали процедурі кастрації, під час такої операції виживав лише один хлопчик із десяти.
«Новою є також інформація про грекиню Гюльнуш, яка стала фундаторкою мечетей у Кам’янці-Подільському та Хотині. Про її присутність на Поділлі під час військового походу 1672-1678 рр., народження другого сина Ахмеда (Ахмеда ІІІ) та маршрут пересування, який не обійшовся без пригод, я також розповідаю у новій книжці», – зазначила авторка.
Презентація книжки «Гарем османських султанів доби «Жіночого султанату» від видавництва «Богдан» відбудеться у Києві 2 липня (четвер) о 18.30 у книгарні Readeat. Модеруватиме захід Альона Рудько. Під час заходу читачі зможуть поспілкуватися з авторкою та придбати книгу з автографом.
Як повідомляв Укрінформ, у січні минулого року в Україні вийшов роман “Кривава Кафа” письменниці та дослідниці Олександри Шутко про намісництво шехзаде Сулеймана – майбутнього султана Сулеймана Пишного, чоловіка Роксолани, у Кафі.
Фото з архіву Олександри Шутко
Події
Франківський драмтеатр завершить сезон прем’єрою «Станція «Перемога»
Франківський драмтеатр завершить сезон прем’єрою «Станція «Перемога», яка відбудеться на сцені-підвалі 30 червня.
Про це театр повідомив у Фейсбуці , передає Укрінформ.
«Прем’єра на завершення сезону – уже 30 червня на Сцені-підвалі Франківського драмтеатру зіграємо для вас нову виставу «Станція «Перемога», – йдеться у повідомленні.
За інформацією театру, творча команда працює кілька тижнів над постановкою литовського режисера Андріюса Дарели за п’єсою Олега Михайлова.
«Станція «Перемога»» – історія про людей, які навесні 2022 року знайшли прихисток на станції харківського метро. В одному просторі вони вчаться жити поруч, долати страх, підтримувати одне одного й щодня чекати на Перемогу», – повідомили у драмтеатрі.
Зазначається, що у виставі зіграють Владислав Демидюк, Юлія Коник, Ірина Онищук, Павло Кільницький, Вікторія Юрців та Іван Бліндар.
Як повідомляв Укрінформ, Івано-Франківський драмтеатр знайшов архівні документи та заявив про відзначення свого 115-річчя.
Фото: Франківський драмтеатр, Facebook
Події
У Харкові відкрили 12-й кінопростір «Дивись українське!»
Асоціація “Дивись українське!” відкрила у Харкові 12-й кінопростір.
Про це повідомляє Держкіно, передає Укрінформ.
У Харкові відкрили 12-й кінопростір «Дивись українське!»/Фото: Держкіно
1 / 8
“У результаті співпраці Асоціації “Дивись українське!” та Харківського національного академічного театру опери та балету імені М. В. Лисенка, за меценатської підтримки мережі кінотеатрів Multiplex відкрито кінопростір для перегляду українських фільмів”, – ідеться у повідомленні.
Першим показом стала комедія “Ну мам” режисера Олега Борщевського. Як зазначили у Держкіно, це тепла історія про родину, взаєморозуміння і цінність близьких людей.

Стрічку представила українська кінознавиця, кандидатка мистецтвознавства Наталія Черкасова.

Генеральний директор – художній керівник Харків Опера Ігор Тулузов у промові до глядачів підкреслив важливість розвитку культурних ініціатив у місті та повідомив, що покази українського кіно в межах Національного туру “Кіно заради Перемоги!” відбуватимуться тут на регулярній основі.
Після перегляду відбулося обговорення фільму, під час якого глядачі поділилися своїми враженнями та думками про стрічку.
Як зазначив голова правління Асоціації “Дивись українське” Андрій Різоль, “відкриття нового кінопростору в Харкові – це ще один вагомий крок до того, щоб українське кіно ставало доступнішим для глядачів у прифронтових містах. Такі майданчики об’єднують людей навколо кіно, діалогу, спільних цінностей та поширюють терапію через культуру”.
Програма відкриття кінопросторів у госпіталях та реабілітаційних центрах започаткована Асоціацією “Дивись українське!” і благодійним Фондом “МХП-Громаді” у 2024 році.
Станом на зараз відкриті 12 кінопросторів у восьми областях України.
Як повідомляв Укрінформ, у квітні асоціація “Дивись українське!” відкрила 11-й кінопростір у київському госпіталі, де лікуються і відновлюються поранені.
Фото: Держкіно
-
Відбудова5 днів agoУ Польщі не отримували сигналів, що Зеленський не приїде на конференцію у Гданську
-
Політика5 днів agoУкраїнську делегацію на конференцію з відбудови у Гданську очолить Свириденко
-
Події1 тиждень agoУ Рівному відкрили виставку робіт архітектурного конкурсу з ревіталізації парку «Єврейка»
-
Відбудова1 тиждень agoЛитва надає €7 мільйонів на проєкти з відбудови України
-
Відбудова7 днів agoМерц візьме участь у конференції з відновлення України в Гданську
-
Події1 тиждень agoУ Литві організували додаткові покази фільму «Мавка. Справжній міф»
-
Політика7 днів agoСибіга закликав союзників посилювати тиск на РФ в усіх сферах
-
Усі новини6 днів agoЧС-2026 — жінки з Японії масово критикують чоловіків-вболівальників
