Журналісти розповіли історію 59–річного військового Сергія Григор’єва, у російському свідоцтві про смерть якого зазначено, що чоловік помер від інсульту. Але, як пишуть журналісти, розтин і інший колишній військовополонений, який утримувався разом з ним, розповідають, що Григор’єв помер через насильство і медичну недбалість.

«Розтин, проведений в Україні, спростував твердження Росії про те, що Григор’єв помер від інсульту. У ньому йдеться, що він помер від кровотечі після тупої травми живота, яка також пошкодила його селезінку»,- йдеться у матеріалі.

Інші розтини, проведені в Україні, показали, що, наприклад, п’ятеро з військовополонених померли від серцевої недостатності, зокрема, це чоловіки віком 22, 39 та 43 роки. Ще четверо інших померли від туберкульозу або пневмонії, а інші троє – від інфекції, асфіксії та тупого поранення голови.

48-річний український військовополонений, який утримувався разом з Григор’євим у виправній колонії Каменськ-Шахтинського на південному заході Росії, Олексій Гончаров розповів, що чоловіка систематично били.

«Усіх били – без винятку. Когось більше, когось менше, але нам усім діставалося. Під кінець я ледве міг ходити», – сказав Гончаров, у якого після повернення в Україну діагностували туберкульоз – все більш поширену хворобу серед військовополонених, що повертаються.

За словами представників правозахисних організацій, ООН, українського уряду та українського судмедексперта, який провів десятки розтинів військовополонених, жорстоке поводження в російських в’язницях, найімовірніше, стало причиною багатьох смертей. Чиновники кажуть, що кількість смертей у в’язницях є доказом того, що Росія систематично жорстоко поводиться з полоненими солдатами, а судово-медичні розбіжності, як у випадку з Григор’євим, і репатріація понівечених і розкладених тіл вказують на намагання приховати ймовірні катування, голод і погане медичне обслуговування у в’язницях і центрах утримання під вартою по всій Росії та окупованій частині Україні.

Очікується, що кількість загиблих військовополонених зростатиме в міру повернення та ідентифікації тіл, але судово-медичні експерти стикаються зі значними труднощами у визначенні причин смерті, оскільки у деяких випадках відсутні внутрішні органи. Ще однією перешкодою є сильне розкладання, кажуть чиновники.

«Вони тримають тіла до тих пір, поки вони не досягнуть такого стану, коли нічого не можна буде визначити», – сказав представник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Петро Яценко.

Звіт ООН за 2024 рік показав, що 95% звільнених українських військовополонених зазнали «систематичних» катувань. Полонені розповідали про побиття, ураження електричним струмом, удушення, сексуальне насильство, тривале перебування у стресових положеннях, імітацію страти та позбавлення сну. У доповіді також йдеться про те, що деякі російські військовополонені піддавалися жорстокому поводженню з боку українських військових під час першого захоплення. Але жорстоке поводження припинилося після того, як російські військовополонені були переведені до офіційних українських центрів утримання під вартою, йдеться у звіті.

Як повідомляв Укрінформ, уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець розповів, що усі українські військовослужбовці після повернення з російського полону потребували медичної допомоги.