Принцеса Уельська поділилася, що її наймолодший син мріє стати пілотом винищувача. Проте майбутня королева вже попередила його, що для цього знадобиться вісім років і “дуже багато наполегливої ​​праці”. Про це пише The Mirror.

Робота мрії принца Луї

Минулого року Кейт відвідала авіабазу Королівських ВПС Конінгсбі (RAF Coningsby) у графстві Лінкольншир — це був її перший візит на базу в ролі почесного авіакомодора. Під час зустрічі з пілотами, які несуть службу на передовій британської протиповітряної оборони, принцеса навіть спробувала виконати “мертву петлю” на тренажері винищувача Typhoon.

Перебуваючи там, дружина принца Вільяма розповіла про своїх трьох дітей — зокрема про сина Луї, його амбітні плани на майбутнє та незвичайну професію, яку він хоче обрати, коли підросте.

Виявляється, він дуже хоче стати пілотом винищувача. Втім, Кейт додала: “Я скажу їм (своїм дітям), що для цього потрібно вісім років і дуже багато наполегливої ​​праці”.

Один із військовослужбовців подарував їй три моделі літаків Typhoon для дітей і зауважив: “Нам казали, що ваші діти були в захваті від того, що ви побачите літак”. Кейт відповіла: “Вони дуже засмутяться, дізнавшись, що я бачила “Тайфун” без них”.

Нагадаємо, Фокус раніше писав, що:

Король посварився з принцом Вільямом через різні погляди на ситуацію з принцом Гаррі.

Гітлерівська Німеччина намагалась втримати Київ силами 4 танкової армії Вермахту (у складі угрупування військ “Південь”), загальною чисельністю 80-100 тис. солдатів, з тисячами гармат, чотирма сотнями танків та такою ж кількістю літаків. Тим часом СРСР наступав силами 1 Українського фронту, зосередивши під Києвом близько 150 тис. бійців, тисячі одиниць артилерії, сотні танків й літаків. Щоб зламати опір противника, на Лютізькому плацдармі створили надщільний вогонь гармат: 300-350 стволів на 1 км фронту гатили по позиціях Вермахту та призвели до прориву 3 листопада 1943 року. Фокус зібрав інформацію про події, які відбувались під час визволення української столиці 83 роки тому.

Як відбувалося визволення Києва

За інформацією Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського”, 6 листопада 1943 року війська 1-го Українського фронту під командуванням генерала армії Миколи Ватутіна завершили Київську наступальну операцію і визволили столицю України від нацистських окупантів.

Підготовка до наступу тривала з кінця вересня. Після невдалих спроб прориву з Букринського плацдарму головний удар було перенесено на Лютізький. 3 листопада радянські війська розпочали вирішальний наступ. Уже в ніч з 5 на 6 листопада 1943 року танкісти капітана Чумаченка прорвалися до центру міста. Над будівлею ЦК КП(б)У замайорів червоний прапор.

До світанку Київ було повністю очищено від німецьких підрозділів. Москва того ж дня салютувала воїнам, що здійснили визволення Києва — ключову подію битви за Дніпро.

Битва за Київ: між перемогою та трагедією

Як пише “Еспресо”, битва за Київ стала однією з найкривавіших сторінок Другої світової війни в Україні.

Штурм столиці розпочався о 4-й годині ранку, і за офіційними даними в ній загинуло понад 417 тисяч радянських солдатів.

Історики зазначають, що такі втрати спричинив наказ Йосипа Сталіна взяти Київ до 7 листопада — до річниці Жовтневої революції. Наступ проводився поспіхом, аби зробити “подарунок до свята”. Ціна цієї політичної демонстрації — десятки тисяч життів.

Звільнення Києва і нова окупація

Хоча звільнення Києва від нацистів стало переломним моментом у війні, воно принесло українцям не очікувану свободу, а відновлення радянського режиму.

Місто, що перебувало під окупацією 778 днів — з 19 вересня 1941 року до 6 листопада 1943-го, — лежало в руїнах.

З 900 тисяч довоєнного населення залишилося лише близько 180 тисяч. Хрещатик був зруйнований, Успенський собор Києво-Печерської лаври підірвано, а Бабин Яр став місцем масових розстрілів.

Після визволення Києва радянська влада розпочала хвилю арештів, депортацій і примусових мобілізацій. Так званих “чорносвитників” — чоловіків без військового вишколу — кидали на передову.

Почалася нова епоха репресій, коли багато українців, що пережили німецьку окупацію, були звинувачені у “зраді Батьківщини”.

Український внесок у визволення

У битві за Київ та визволенні України брали участь мільйони українців.

Понад 7 мільйонів воювали у складі Червоної армії, партизанських загонів і підпілля. Ще близько 100 тисяч бійців УПА боролися як проти нацистської, так і проти радянської окупації.

За різними оцінками, у Другій світовій війні загинуло від 8 до 10 мільйонів українців, з яких половина — цивільні.

Таким чином, визволення Києва стало частиною загальнонаціональної боротьби, але не принесло довгоочікуваної свободи.

Історичне значення події

Сьогодні 6 листопада 1943 року залишається важливою датою в історії Києва.

Це день військової звитяги, але й водночас — момент історичного переосмислення.

Перемога без свободи не може бути повною, а жертви, покладені заради чужої імперії, нагадують про ціну залежності.

Основні факти про визволення Києва:

• Дата події: 6 листопада 1943 року
• Операція: Київська наступальна операція
• Ключова битва: битва за Київ — складова битви за Дніпро
• Командувач: генерал армії Микола Ватутін
• Втрати: понад 417 тисяч солдатів
• Історичне значення: початок визволення України від нацистської окупації

Визволення Києва 6 листопада 1943 року стало поворотним моментом не лише битви за Дніпро, а й усієї Другої світової війни в Україні. Та водночас ця подія нагадує, що свобода, здобута ціною залежності, не може бути повноцінною. Для України це день пам’яті — про героїзм, про втрати, про незламність і про прагнення до справжньої незалежності.

Битва за Київ — 1943 та 2022 роки

Битва за Київ у 1943 році справді тривала три дні, з 3 по 6 листопада, хоч ще до 13 листопада тривало остаточне звільнення столиці від загарбників. Для наступу на підрозділи Вермахту, які окупували Київ, СРСР кинув 150-тисячне військо та здобув перевагу завдяки потужному артилерійському валу. У лютому 2022 року російська армія спробувала повторити події 80-річної давнини. Для цього в наступ на Київ кинули угрупування ЗС РФ в 30-40 тис. осіб, які їхали довгими колонами танків, БТР, БМП тощо та спробували десантуватись в ключових точках на підступах до столиці: Сили оборони спинили наступ росіян. “Київ за 3 дні” перетворився на знак “доброї волі” та відступ у березні 2022 року та затяжну війну станом на листопад 2026 року.

Фокус також писав про метро на Троєщину, “мертві станції” та знищені архіви.

Фокус ще повідомляв про те що на Київщині проводитимуть облік мешканців. Адвокат пояснив, чи залучатимуть до цього процесу ТЦК.

Близько 982 року Еріка Рудого вигнали з Ісландії після жорстокої сутички, що закінчилася вбивствами. Як покарання його було заслано, і він вирушив на захід, до земель, які до цього бачив лише здалеку, пише Фокус.

Він досліджував їх близько трьох років. Навколо були переважно лід, скелі та фіорди, але вздовж південно-західного узбережжя виявилися зелені долини, пасовища для худоби та довгі затоки, багаті на рибу.

Коли термін вигнання закінчився, він повернувся додому з готовим планом. Згідно з ісландськими сагами, він назвав цю землю Гренландією (“Зеленою землею”), вважаючи, що приваблива назва спонукає людей вирушити туди.

Розрахунок виявився правильним. У 985 році з Ісландії відплив флот із поселенцями, худобою та припасами. Не всі кораблі дісталися до місця призначення, але ті, що дісталися, заснували два поселення.

Східне поселення розташовувалося неподалік від сучасного Какортока. Західне поселення знаходилося далі вздовж узбережжя, поруч із сучасним Нууком. Серед зелені з’явилися ферми, собор у Гардарі та невеликі кам’яні церкви.

Поселенці жили за рахунок розведення худоби та овець, полювання на тюленів, а також торгівлі моржовою кісткою, яка високо цінувалася в Європі. Так тривало кілька століть.

Згодом свідчень стає дедалі менше. До середини XIV століття Західне поселення зникло. Досі точаться суперечки щодо того, що сталося з його мешканцями: похолодання, падіння попиту на моржову кістку, перебої з постачанням — чи все це разом узяте.

Інші новини науки