Унікальна у своєму роді монета була знайдена неподалік від монастиря Утштайн на південному заході Норвегії. Монета датується періодом правління Магнуса Босого з 1093 по 1103 рік. Це перша монета такого типу, яку коли-небудь було знайдено на норвезькій землі, згідно з даними Археологічного музею Університету Ставангера, пише Live Science.

“Це захоплююча думка про те, що нас відділяє лише один скарб від зовсім іншого погляду на монети Магнуса Берфетта, і це підкреслює важливість усіх нових відкриттів”, — йдеться у заяві представників музею.

Металошукач Мортен Ік виявив об’єкт у орному шарі ґрунту, приблизно на глибині від 10 до 15 см від поверхні.

Одна сторона виглядала яскравою й сріблястою, а інша була вкрита міддю й мала темну пляму посередині, що надавала їй вигляду ґудзика. Ік забрав його додому й поклав поруч з іншими ґудзиками, потертими сучасними монетами та шматками металобрухту, які він зібрав.

Лише через кілька місяців, коли Ік показав свої скарби колегам-металошукачам, вони помітили, що срібна сторона схожа на середньовічну монету. Її дизайн нагадував ілюстрацію з довідника 1865 року “Монети Норвегії середньовіччя” К.І. Шиве.

Потім пошуковці зв’язалися з Археологічним музеєм Університету Ставангера, де дослідники детальніше вивчили знахідку.

Експертам монета здалася дивною, оскільки хтось змінив її після карбування. На одну сторону було накладено мідну пластину, а зовнішній край монети був загнутий навколо неї. Дві закруглені виїмки на краю вказують, де міг бути прикріплений ланцюжок або петля, що дозволяє припустити, що монету пізніше носили як прикрасу.

За даними музею, загалом з часів правління Магнуса Беррфетта відомо близько 100 монет, які були знайдені у 12 місцях. Це робить кожен новий екземпляр цінним для розуміння того, як монети виготовлялися та перебували в обігу в Норвегії в епоху пізніх вікінгів та раннього середньовіччя.

6 липня будинок зірки опинився в епіцентрі одного з російських прильотів: у квартирі вибило вікна. Після страшної ночі родина вирушила в котеджний будиночок посеред лісу відновити сили.

Олена Кравець показала дітей

У сторіс Instagram акторка показала щасливих 9-річних двійнят Івана і Катерину. Діти розважалися в чані, а мама в цей час пила вино, насолоджуючись спокоєм на свіжому повітрі.

На території комплексу є будиночки, чани та басейни, тому школярам буде чим зайнятися найближчим часом. Вони вже із захватом занурювали в чан величезний “пакетик чаю” (з травами).

Діти Олени Кравець

У зірки “Вечірнього кварталу” та її чоловіка Сергія троє дітей — 23-річна донька Марія та 9-річні близнята Катерина та Іван. 19 липня їм буде вже 10 років.

“Ніколи не думала, що буду мамою двійні! От ніколи! Та і зараз іноді не віриться, якщо чесно. Дякую, що прийшли до нас в родину, мої Інь та Янь. Дякую, що поруч з вами я все ще молода матуся! Дякую, що тримаєте мене в тонусі і даєте так багато приводів для сміху, роздумів, прийняття таких різних своїх емоцій та станів!” — вітала зіркова мама своїх дітей минулого року.

Нагадаємо, Фокус раніше писав, що:

Крім того, акторка зізналася, що під час війни взагалі не спілкується з кумою Оленою Зеленською.

Ця знахідка стала довгоочікуваним свідченням існування громади народу піма-хімері після заснування місії в 1687 році, що дозволяє скласти чіткіше уявлення про повсякденне життя в перші роки іспанської колонізації, пише Heritage Daily.

Національний інститут антропології та історії Мексики (INAH) повідомив, що село розташовувалося лише за 100 метрів від історичної місійної церкви в долині Кокоспера, між сучасними містами Імуріс та Кананеа. Ця ділянка залишалася прихованою під гаєм мескітових дерев понад 300 років, попри попередні археологічні роботи в цьому районі.

Розкопки проводилися в рамках проєкту з порятунку залізниці Імуріс–Ногалес під керівництвом археолога Томаса Переса Рейеса разом із фахівцями з різних регіонів Мексики. Археолог Юпітер Мартінес Рамірес пояснив, що поселення датується часом заснування місії отцем Еусебіо Франсіско Кіно у 1687 році.

Під час розкопок на площі близько 800 квадратних метрів було виявлено глинобитні будинки, зведені за іспанськими будівельними технологіями, але з дотриманням традиційного планування, характерного для племені піма-хімері. У кількох будинках були центральні вогнища, а дослідники також виявили сліди більш легких споруд корінних жителів.

У близько 20 відкритих печах були виявлені останки великої рогатої худоби, свиней, овець, оленів, собак, курей, індиків, ослів та коней. Серед рослинних решток — кукурудза, амарант, кактус та їстівна дика зелень, відома як келітес. Мартінес Рамірес зазначив, що знахідки харчових решток свідчать про те, що багато місцевих звичаїв зберігалися й після приходу іспанців. “Іспанці не їли коней, а тут були знайдені залишки приготованих до їжі тварин усіх видів”, — сказав він.

Археологи також виявили численні кам’яні наконечники стріл, що свідчить про те, що традиційні методи полювання зберігалися упродовж усього періоду існування місій. Перес Рейєс зазначив: “Ми знаходили їх усюди. Вони є матеріальним доказом того, що піма-хімері продовжували користуватися ними після того, як єзуїти оселилися в Кокоспера”.

Серед інших знахідок — прикраси з мушель, привезених з Каліфорнійської затоки, християнські хрести та релігійні медалі, що свідчить про співіснування традицій корінних народів із європейськими релігійними звичаями.

Село вціліло, оскільки розташовувалося за межами охоронюваного місійного комплексу й залишалося похованим під землею, порушеною будівельними роботами в середині XX століття. Міністр культури Мексики Клаудія Куріель де Іказа зазначила: “Ця знахідка дозволяє нам зрозуміти повсякденне життя народу хімері та, через їхні простори, предмети й звичаї, усвідомити історію опору, адаптації та культурної спадкоємності”.

Нещодавно виявлене поселення надає дослідникам цінні свідчення того, як корінні громади зберегли багато своїх звичаїв, пристосовуючись до значних соціальних та релігійних змін, що робить знахідку важливою главою в історії північної Мексики.

Інші новини науки