Суспільство
В Одесі під виглядом паркування вкрали гроші з карток Анонси
В Одесі 23-річна дівчина створила фейковий сайт для оплати паркування і за три зібрала 22 700 гривень обманом.
Як повідомили у пресслужбі Нацполіції в Одеській області, у березні до правоохоронців звернулися п’ятеро мешканців Одеси, з банківських рахунків яких зникли кошти. Поліцейськи встановили, що до шахрайства причетна 23-річна місцева жителька.
Зловмисниця створила фальшивий сайт оплати паркування, ідентичний офіційному, та розмістила QR-код біля паркувального майданчика в Пересипському районі міста. Водії, скануючи код, переходили на фішингову сторінку та вводили конфіденційні банківські дані — номери карток, CVV-коди, логіни й паролі.
Отримавши доступ до рахунків, дівчина заходила в банківські додатки потерпілих і переказували гроші на власний рахунок. Загалом їй вдалося привласнити 22 700 гривень.
Поліція вилучила у неї мобільний телефон, ноутбук і банківську картку. Дівчина визнала провину та вже відшкодувала збитки. Обвинувальний акт за ч. 4 ст. 190 КК України скеровано до суду. Їй загрожує до 8 років позбавлення волі.
Правоохоронці нагадали: офіційна оплата паркування в Одесі не передбачає введення реквізитів банківських карток, CVV-кодів чи паролів.
Як писав Інтент, у грудні 2024 року виконком Одеси ухвалив нові тарифи на послуги платного паркування транспортних засобів. З 1 січня 2025 року година паркування коштуває 30 гривень. За підвищенні тарифи проголосували 12 депутатів. Також були затверджені ціни на місячні та річні абонементи.
Перед тим одеські депутати обговорили підвищення тарифів на паркування, що пов’язано із необхідністю збалансування бюджету підприємств, які обслуговують паркувальні майданчики.
Також у Приморському районі Одеси запланували створити додаткові платні майданчики для паркування.
Раніше в Одесі визначили, що місцями для паркування легких персональних електричних транспортних засобів (електросамокатів, моноколіс тощо) є майданчики для паркування.
Слідчі Державного бюро розслідувань проводять обшуки у виробника дронів Vyriy Industries і директора підприємства Олексія Бабенка.
Про це повідомили Укрінформу у пресслужбі бюро.
«Слідчі ДБР перевіряють можливе штучне завищення вартості безпілотників, які у 2025 році постачалися державі за багатомільярдними контрактами», – повідомили у бюро, відповідаючи на запитання стосовно слідчих дій у Vyriy Industries.
За попередньою версією слідства, ціна дронів могла збільшуватися через безпідставне включення до собівартості завищених виробничих, адміністративних та інших витрат.
Як зазначили у бюро, ці обставини стали підставою для проведення слідчих дій.
Укрінформ звернувся по коментар до компанії Vyriy Industries з цього приводу.
Як повідомлялося, Vyriy Industries – українська оборонно-технологічна компанія та один із найбільших виробників FPV-дронів і комплектуючих для них.
Власником та керівником Vyriy Industries є Олексій Бабенко. Він також є одним із акціонерів інтернет-видання «Бабель».
Фото ілюстративне: ДБР
“Мій син казав: “Якщо не ми, тоді хто?” – згадує Тетяна Дмитрівна, матір Олександра Кобзаря. Стрілець 184 окремого батальйону 122 бригади ТрО Олександр Геннадійович Кобзар загинув 28 грудня 2023 року.
Інтент продовжує цикл публікацій про загиблих захисників “Герої не вмирають“.
Група бійців з Олександром Кобзарем у складі виїжджала для зміни побратимів на спостережному пункті “Маямі”, що знаходився у Шосткінському районі Сумської області. На жаль, автівка потрапила у засідку ворожої ДРГ.
Про життя Олександра Кобзаря, любов до автівок та мотоциклів, завзятість та сміливість у службі розповіли його матір Тетяна Дмитрівна та побратим Петро Чумаченко.
“Сашко з самого дитинства допомагав у всьому в господарстві, – згадує Тетяна Дмитрівна. – Коли навчався у Татарбунарському ПТУ на тракториста, вже почав працювати та заробляти гроші. Сам собі й першу автівку купив, і мотоцикл. Дуже любив той транспорт, міг цілодобово в гаражі сидіти, налагоджувати та вдосконалювати свої металеві штуки. Строкову Сашко не служив, бо в нього праве око не дуже гарно бачило. Потім поїхав до Одеси працювати, хотів більше заробляти.
Тут у нас, у селі Нерушай, у сина багато друзів було. Для своєї компанії Сашко любив і шашлики посмажити, й уху зварити. Син мій компанійській був, товариський. І всі його любили, і зараз із добротою та повагою згадують.
Коли почалася повномасштабна війна, всі вони зібралися й вирішили йти до армії. Сашко мені тоді сказав: “Якщо не ми, тоді хто? Щоб ви тут спали спокійно, ми маємо вас захистити”. Його тата, на жаль, вже не було. Батько Сашка у свій час служив у прикордонниках. Думаю, він також пішов би до війська, без вагань.
Наше село Нерушай Тарутинського району невелике – у 2022 році може півтори-дві тисячі жителів було. Від нас одразу 40 хлопців пішли добровольцями. А взагалі-то десь 270 хлопців служить.
Ми постійно дзвонили один одному. Я для нього й передачі збирала.
На службі такий же ретельний був до залізних деталей, постійно чистив свій автомат. І для побратимів готував – м’ясо, рибу, смажив шашлик”.
“Ми з Сашком ще в Татарбунарах у ПТУ разом навчалися, – розповідає побратим Петро Чумаченко. – Він на тракториста, я – на маляра-штукатура.
В один день пішли добровольцями та зустрілися біля Татарбунарського військкомату. І третього березня 2022 року нас прийняли до ТрО.
Ми обидва 1996 року народження. Саша 16 травня народився, а я – 25-го. Потрапили разом до 2 відділення 2 взводу 2 роти 184 батальйону 122 бригади ТрО. Там ми й конкретно здружилися, й трималися щільно поруч. Все у нас було поряд, навіть номери на зброї.
Спочатку я був кулеметником, а Саша другим номером був у мене в розрахунку. Потім стрільцями були, стояли постійно поруч на позиціях. Він як брат мені був, можна сказати. Завжди підтримає. Ні в чому ніколи не відмовить.
Я знав, що в нього проблеми з правим оком. На стрільбах бачив, як він завжди цілив лівим. І з пальцями правої руки він мав проблеми. Але ніколи на це не жалівся.
Якось у Бахмуті ворожий скид був біля нього, граната прилетіла всього метра за півтора від Сашка. Диво його врятувало, уламки розірвали кожух та куртку під ним. Але термобілизну та тіло під нею не зачепило. Командир каже Сашку: “Ляж, відлежись”. А той, як завжди, своє: “Хто, як не ми” і не йде відпочивати. Завзятий хлопець був”.
“Ми його чекали 5 січня 2024 року, мала бути відпустка, – згадує Тетяна Дмитрівна. – Він собі ще нових штук для автівки замовив, я їх у дві коробочки зібрала. Я не була напружена, як завжди, бо вважала, що невдовзі побачимось. Але 28 грудня прийшла та сумна звістка…
Коли було поховання, у церкві в Одесі мені вручили Сашину “Медаль за жертовність і любов до України”. А про те, що в сина був ще й “Золотий хрест”, я дізналася вже після його загибелі. Рік тому мені вручили ще одну посмертну нагороду – Орден “За мужність” третього ступеню. Моя дитина загинула заради всіх нас, Саша для мене справжній герой”.
“Моя дружина була вагітна, і я запросив Сашу бути хресним батьком для дитини, – каже Петро Чумаченко. – На жаль, Сашко загинув раніше, ніж народилася моя донька. Її я назвав Олександра, на його честь. Виросте, обов’язково розповім їй про мого побратима Олександра Геннадійовича Кобзаря”.
Антон Терехов
Суспільство
На Одещині третю добу шукають 10-річну Софію, яку віднесло у відкрите море на надувному колі
На Одещині третю добу шукають 10-річну Софію, яку віднесло у відкрите море на надувному колі
Джерело
-
Політика1 тиждень agoСтефанчук нагородив Кучму відзнакою імені Левка Лук’яненка
-
Суспільство1 тиждень agoВ Укрзалізниці порадили, як подорожувати потягом під час спеки
-
Усі новини1 тиждень agoМоніка Белуччі — який вигляд має 61-річна акторки
-
Усі новини1 тиждень agoбіженка розповіла про головні мінуси Німеччини
-
Світ1 тиждень agoВибух в Монако — дружина Вадима Єрмолаєва не постраждала — ЗМІ
-
Суспільство6 днів agoДилогія Антона Санченка: морська проза, якої нам бракувало Анонси
-
Одеса1 тиждень agoЦіна на світло в Одесі: скільки коштує кВт·год у липні
-
Події1 тиждень agoУ США назвали причину смерті акторки Дейві Чейз