Хоча довжина Дерибасівської ледь сягає приблизно 950 метрів, саме на ній зосереджено понад три десятки пам’яток архітектури. За такою щільністю історичних будівель ця вулиця справедливо вважається однією з найунікальніших в Україні. Дерибасівська пережила численні перейменування, війни й революції, але при цьому зберегла свою неповторну атмосферу. На більшій частині вона й досі є суто пішохідною зоною.

Як народжувалася головна вулиця Одеси

Історія Дерибасівської починається майже разом із виникненням самої Одеси. Наприкінці XVIII століття тут проклали одну з перших міських доріг, що зв’язувала портову частину з майбутнім адміністративним осередком міста. За час свого існування вулиця не раз змінювала назви:

• Садова;
• Гімназична;
• Лассаля;
• Чкалова.

Зрештою вулицю було перейменовано на честь Хосе де Рібаса — військового діяча й першого градоначальника Одеси, який відіграв значну роль у формуванні міста. На Дерибасівській знаходився будинок Хосе де Рібаса, а згодом тут мешкав його брат Фелікс. Родина де Рібасів залишила помітний слід у долі не лише вулиці, а й усього міста: саме Фелікс подарував Одесі земельну ділянку, де нині розкинувся Міський сад.

Каміння, яке пам’ятає понад два століття

Одна з найпомітніших особливостей Дерибасівської — її автентична бруківка. Камені, якими вимощено дорогу й по яких щодня гуляють тисячі людей, ще в XIX столітті спеціально привезли з Італії. Для мощення використовували міцний граніт вулканічного походження з околиць Неаполя; за легендою, ці плити утворилися із застиглої лави Везувію. Матеріал виявився надзвичайно довговічним, тому значна частина історичної бруківки дійшла до наших днів у первісному вигляді.
Дерибасівська була однією з перших вулиць Одеси, де застосували такий якісний імпортний камінь. Камені укладали з розрахунком на інтенсивний рух возів і екіпажів, а згодом — на появу електротранспорту. До 1984 року по вулиці курсував трамвай, що добре пам’ятають старші покоління одеситів. Пізніше місто вирішило зробити більшу частину Дерибасівської пішохідною, що дозволило зберегти її історичний вигляд та перетворити простір на комфортну зону для прогулянок і відпочинку.

Вулиця, де творилася історія Одеси

У XIX столітті Дерибасівська швидко стала осередком суспільного й комерційного життя порту. Тут відкривалися:

• престижні крамниці;
• ювелірні майстерні;
• перукарні;
• винні лавки;
• модні салони;
• ресторанні заклади.

Особливо популярні були грецькі кав’ярні, де збиралися купці, письменники, чиновники та митці. Однією з найвідоміших була легендарна кав’ярня “Фанконі”, яка стала символом світського життя Одеси. Наприкінці XIX століття Дерибасівська однією з перших у місті отримала електричне освітлення, що викликало справжнє захоплення — вечірні прогулянки туди приїжджали подивитися й гості з інших міст. Того ж періоду почали з’являтися розкішні готелі, торгові галереї та прибуткові будинки.
Кожен будинок на Дерибасівській має свою історію. Особливу увагу привертає Пасаж — одна з найвитонченіших споруд міста. Його багатий фасад зі скульптурними й орнаментальними елементами та критою галереєю вже понад століття приваблює туристів і місцевих мешканців.

Міський сад

Міський сад залишається одним із найулюбленіших місць відпочинку одеситів. Він розташований безпосередньо біля головної вулиці й органічно доповнює її атмосферу. За понад два століття свого існування сад неодноразово змінювався, проте його дух і привабливість залишилися. Наймасштабніша реконструкція відбулася у XXI столітті: після оновлення в парку з’явився сучасний фонтан, оновили концертну сцену, а сам простір став ще комфортнішим для відпочинку та різних культурних заходів.

Пам’ятники, біля яких фотографується майже кожен

Однією з найвпізнаваніших скульптур Дерибасівської є пам’ятник Хосе де Рібасу, що зустрічає відвідувачів майже на самому початку вулиці. Статуя нагадує про людину, котра дала ім’я цій вулиці; одесити часто жартують, називаючи її “пошукачем скарбів”, бо фігура тримає карту та лопату.
Поруч розташовані пам’ятники:

• Леоніду Утьосову;
• Сергію Уточкіну;
• Людвіку Заменгофу.

Окреме місце посідає скульптурна композиція “Лев і левиця” — одна з найстаріших бронзових робіт у місті, створена французьким скульптором Огюстом Каєном. Нині через воєнні ризики цю композицію захищають. Існують також легенди про підземні ходи під будівлями Дерибасівської, які нібито були пов’язані з одеськими катакомбами й використовувалися купцями та контрабандистами.

Ілюстративні фото з Google
Ілюстративні фото з Google
Не “Потьомкінські”, а Приморські: як зʼявилися найвідоміші сходи в Одесі, – ФОТО

Створено за матеріалами: 048.ua