Віктор Боржиєвський із Кам’янця-Подільського любив подорожувати, відкривати нові країни, підкорювати вершини і був чемпіоном України з гірського туризму. Він мав багато планів на життя – хотів одружитися і побачити ще більше світу, але коли розпочалася повномасштабна війна, добровільно став на захист України. 

«Вітя народився 25 жовтня 1986 року. На світ з’явився просто на порозі пологового, так поспішав. Змалечку був патріотом, ще в садку зрозумів, що українець. Вдома я розмовляла російською, бо мій батько – росіянин. Коли і в людному місці спілкувалася російською, Вітя не соромився робити мені зауваження. Гарно вчився в школі. За яку б справу не брався, віддавався сповна», – згадує мама воїна Тетяна Олексіївна.  

За її словами, син із дитинства захоплювався спортом. Спочатку це була боротьба, а потім баскетбол. На одному із тренувань Віктор зламав руку, після чого більше не повернувся до залу. Згодом захопився спортивним туризмом, якому присвятив багато зусиль та часу. У Кам’янці-Подільському він відвідував станцію юних туристів і долучився до команди «Вертикаль». 

Після дев’ятого класу хлопець продовжив освіту в Кам’янець-Подільському фаховому коледжі будівництва, архітектури та дизайну. Далеко з рідного міста не хотів їхати, бо прагнув продовжувати займатися альпінізмом та скелелазінням зі своєю командою.  

«Часто відвідував Карпати, а до анексії – Крим, безмежно любив рідний Кам’янець. Коли вступив до Одеської академії будівництва та архітектури, там теж знайшов клуб альпіністів, і разом із ним підкорив Ельбрус. Вітя хотів побачити світ. І якось під час літніх канікул за студентською програмою поїхав до Америки. Нам розповів, що їдуть багато студентів, а потім дізналися, що був сам. Там працював і втілив мрію – побачив Ніагарський водоспад. Після академії влаштувався в американську компанію на туристичні лайнери і відвідав чимало країн. Побував від Аляски, Канади до Австралії, Нової Зеландії, Індонезії, Бермудських островів», – додала мама. 

Паралельно зі своїми захопленнями Віктор стежив за подіями в Україні. Під час Помаранчевої революції їздив на Майдан у Київ, в ході Революції Гідності підтримував рух країни до Європи. Рідні згадують його слова про те, що в українців немає нічого спільного з росіянами.  

До повномасштабної війни Віктор працював інженером-лаборантом на цементному заводі. Він часто їздив у відрядження, а відпустки присвячував своєму хобі. Разом із друзями пройшов Туреччину із заходу на схід та мріяв побувати у Центральній Африці. Захоплювався подорожами, бо вважав, що вони дають відчути життя по-справжньому.  

«Віктор любив свою роботу і завжди прагнув професійного розвитку. Ми пам’ятаємо його відповідальною, цілеспрямованою та хороброю людиною з гострим почуттям справедливості», – згадують колеги. 

Після 24 лютого 2022 року Віктор сам пішов у ТЦК і долучився до лав ЗСУ. Служив на посаді навідника 16-го окремого мотопіхотного батальйону. Виконував завдання на Луганщині, Харківщині, Запоріжжі. На війні діставав поранення, після яких щоразу повертався в стрій. 

36-річний Віктор Боржиєвський загинув унаслідок кулі ворожого снайпера 17 березня 2023 року в селі Діброва на Луганщині.  

«Надійшла cумна звістка для туристської спільноти Хмельниччини – на війні загинув кам’янчанин Віктор Боржиєвський. Віктор – вихованець Кам’янець-Подільської станції юних туристів, активно займався спортивним туризмом, успішно виступав у складі команди м. Кам’янця-Подільського на змаганнях обласного та всеукраїнського рівнів. Був суддею ІІ категорії, входив до складу головної суддівської колегії обласних чемпіонатів для учнівської та студентської молоді», – поінформували в Хмельницькому обласному центрі туризму та краєзнавства. 

За словами тренера Героя Юрія Загоруйка, Віктор часто виступав на змаганнях і був п’ятиразовим чемпіоном України.  

«Відповідальний, добрячий, надійний і дуже класна людина. У Кам’яці він був у команді «Вертикаль». Зараз майже вся команда – майстри спорту і кандидати в майстри спорту служать та захищають нашу Україну», – зазначив Юрій.

Віктора Боржиєвського поховали на Алеї слави центрального кладовища у Кам’янці-Подільському. У Героя залишилися батьки, брат і сестра.  

Посмертно він нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня та удостоєний звання «Почесний громадянин міста Кам’янця-Подільського». На фасаді коледжу, де навчався воїн, відкрили меморіальну дошку.  

Честь Герою!

Фото: Фейсбук-сторінка Віктор Боржиєвський, Фейсбук-сторінка Наталя Ківільша, Хмельницький обласний центр туризму та краєзнавства, Кам’янець-Подільська міська рада

Про це речник ВМС ЗСУ Дмитро Плетенчук сказав у телеефірі, повідомляє кореспондент Укрінформу.

“Стала тактика для росіян в разі, коли заходить мова про будь-які можливі перемовні процеси – вони завжди посилюють терор, ми це бачили вже не один раз. І завжди ці процеси корелюються між собою”, – заявив речник.

Відповідаючи на питання, наскільки складно збивати такі цілі як “Шахеди” з берега, Плетенчук підтвердив, що останніми тижнями якраз саме на їхню (ВМС – ред.) долю припадає доволі велика кількість цих збитих БПЛА.

“У деяких випадках це навіть було 100% збиттів, особливо в денний період. Звісно, є ускладнення, саме тому, що мобільні вогневі групи розмістити в морі неможливо. І, відповідно, росіяни цим користуються, заходять з моря. Є і корабельний катерний склад, на рахунку якого теж далеко вже не перший десяток дронів за останні кілька тижнів”, – зазначив речник.

Відповідаючи на питання, він пояснив, що сезон штормів корелює плани, зокрема по застосуванню кораблів.

“У цьому році, якщо порівнювати з минулим, то я не бачу, щоб там так різко розпочався цей сезон штормів. Бачите, погода більш-менш тепла. Але із середини осені зазвичай до середини весни це – період штормів, коли навіть виходи в море здійснювати можна, а пуски – вже ні”, – сказав Плетенчук.

Речник зазначив, що якщо (у морі спостерігається – ред.) 3-4 бали і більше, то застосовувати ракетне озброєння з корабельних платформ уже доволі складно і небезпечно.

“Згодом, звісно, все одно цей сезон настане, і застосування (озброєння – ред.) буде ускладнено, так само, як і виходи в море”, – заявив він.

Плетенчук поінформував, що у пункті базування “Новоросійськ” у період штормів навігація є доволі складною.

“У Криму, звісно, всі ці речі набагато простіші: і навігація, і безпосереднє перебування”, – сказав речник ВМС.

Як повідомляв Укрінформ, Плетенчук заявив, що під час атаки на Ізмаїл зазнали пошкоджень три судна, які проігнорували попередження ВМС.

Бійці 118-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України спільно із суміжними підрозділами відбили російський механізований штурм у районі села Мала Токмачка Запорізької області, знищивши вісім одиниць техніки і 28 загарбників.