23 березня 2020 року українська Вікіпедія подолала символічну межу — один мільйон статей. Тоді це сприймалося як ще один крок у розвитку української мови в цифровому просторі. Але вже за два роки онлайн-енциклопедія стала не просто базою знань, а важливим джерелом інформації в умовах повномасштабної війни.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії інтерес до української Вікіпедії різко зріс. У 2022 році вона вперше перетнула позначку в мільярд переглядів за рік. Люди масово шукали пояснення подій, біографії військових, історію міст і перевірену інформацію — на тлі потоку новин і фейків.

Втім, разом із читацькою активністю зросло і навантаження на спільноту редакторів — і тут війна вдарила вже безпосередньо.

“Редакторська активність спочатку просіла — бо спільнота Вікіпедії волонтерська: хтось пішов у ЗСУ, когось мобілізували, хтось опинився в окупації чи виїхав”, — розповідає Фокусу адміністратор української Вікіпедії та координатор програм ГО “Вікімедіа Україна” Антон Процюк.

З часом активність частково відновилась, однак війна продовжує впливати на спільноту. Відключення світла, постійний стрес і нестабільність не сприяють роботі над енциклопедією. Попри це, кількість матеріалів, пов’язаних із війною, суттєво зросла — і це закономірно.

Вікіпедія як ціль: боти, піар і спроби впливу

Говорячи про можливі спроби втручання, Процюк зазначає, що шкідливі редагування у Вікіпедії були завжди й залишаються невід’ємною частиною відкритої платформи. Втім, вона значно стійкіша до ботів і маніпуляцій, ніж соціальні мережі на кшталт Телеграму чи ТікТоку. Це пояснюється вищим порогом входу: користувачам необхідно знати правила, працювати з джерелами, а кожне редагування перевіряється іншими учасниками спільноти. У результаті масштабні бот-атаки зазвичай виявляються неефективними.

Водночас спроби організованого впливу все ж трапляються, але здебільшого на рівні окремих людей чи організацій. Йдеться, зокрема, про піарників політиків або компаній, які намагаються “причесати” статті про себе — прибрати критику чи додати позитивні формулювання. За словами Процюка, такі дії оперативно виявляються, скасовуються, а порушників можуть блокувати.

Окремо він підкреслює, що в Україні не було системного державного тиску на Вікіпедію. Водночас окремі політики чи їхні представники іноді намагаються впливати на зміст статей, однак спільнота уважно стежить за дотриманням правил.

Як Вікіпедія захищається від дезінформації

“Система захисту від дезінформації у Вікіпедії багаторівнева. Насамперед це чіткі вимоги до контенту: нейтральна точка зору, перевірність інформації та обов’язкова опора на надійні джерела. Крім того, важливу роль відіграє велика спільнота волонтерів — адміністратори та патрульні, які перевіряють нові статті й редагування”, — розповідає Процюк.

Також використовуються автоматичні інструменти, зокрема фільтри редагувань і алгоритми на основі штучного інтелекту, що допомагають виявляти вандалізм і підозрілі зміни ще до того, як їх побачать читачі. Поєднання людського контролю та технологій, за словами Процюка, робить систему доволі ефективною.

Найбільше суперечок у Вікіпедії виникає навколо тем, які є дискусійними й в самому суспільстві. Це передусім політика, окремі питання історії, а також гострі соціальні та культурні теми.

Хто вирішує, що є правдою

Окремий виклик — визначення достовірності джерел. У Вікіпедії до них відносять авторитетні наукові публікації, матеріали якісних медіа, енциклопедії, довідники та книги авторитетних видавництв.

“Щодо медіа, оцінюється їхня репутація: дотримання журналістських стандартів, наявність редакційної політики, фактчекінг. Орієнтиром можуть слугувати, зокрема, галузеві оцінки — наприклад, білий список Інституту масової інформації”, — продовжує адміністратор Вікіпедії.

Курйози й помилки: як працює людський чинник

Попри серйозність процесів і чіткі правила, Вікіпедія залишається живою системою, яку створюють люди — зі своїми емоціями, гумором і, звісно, помилками. Іноді це проявляється у вигляді відвертих курйозів.

“Один із таких випадків — поява так званої “сталої Дубілета”. У часи, коли тодішнього міністра Кабміну Дмитра Дубілета активно критикували за ідеї альтернативного перепису населення, в українському інфопросторі з’явився відповідний мем. Хтось із користувачів вирішив піти далі — і додав “сталу Дубілета” до списку фундаментальних фізичних констант у Вікіпедії. Правку швидко виявили й скасували, але спільноті Вікіпедії запам’яталося”, — розповідає Процюк.

Втім, не всі помилки мають жартівливий характер. В умовах великого потоку інформації й постійних редагувань навіть досвідчені адміністратори можуть ухвалювати суперечливі рішення — наприклад, видаляти статті, які згодом виявляються такими, що відповідають правилам.

Утім, на відміну від закритих платформ, у Вікіпедії діє система самокорекції. Кожне рішення можна оскаржити, а сам процес — переглянути публічно. Якщо видалення було помилковим, статтю легко відновити разом з історією редагувань.

Це одна з ключових особливостей Вікіпедії: вона не гарантує відсутності помилок, але створює механізми, які дають змогу їх швидко виправляти. І саме це — поєднання відкритості та контролю — робить її стійкішою навіть у часи війни.

Глобальна співпраця: як Україна присутня у світі

Окремим напрямом розвитку залишається міжнародна співпраця. Вікіпедія функціонує за мовними розділами, і користувачі можуть редагувати будь-який із них, якщо володіють мовою. Українські редактори активно працюють із матеріалами іншими мовами, а також залучають міжнародну спільноту.

Зокрема, ГО “Вікімедіа Україна” щороку проводить “Місяць культурної дипломатії України” — кампанію з написання та покращення статей про українську культуру різними мовами світу у співпраці з Українським інститутом та Міністерством закордонних справ. За словами Процюка, у 2025 році учасники з десятків країн створили та покращили понад 1600 статей 70 мовами. Загалом за час існування кампанії з’явилося понад 7000 матеріалів — від тагальської до гуджараті. Це приклад того, як волонтери з різних країн допомагають поширювати знання про Україну у світі.

Не просто енциклопедія

Сьогодні українська Вікіпедія — це вже не просто довідник. Це середовище, де формується знання про війну, країну і суспільство — і водночас один із майданчиків, де триває боротьба за правду.

І якщо ще у 2020 році мільйон статей був показником розвитку, то після 2022-го головним показником стала стійкість — до пропаганди, маніпуляцій і самої війни.

Раніше Фокус уже писав про історію та феномен Вікіпедії — онлайн-енциклопедії, яка за 25 років перетворилася на один із найвідвідуваніших сайтів світу з десятками мільйонів статей і мільярдами переглядів щомісяця.

72-річний Дітер Болен мав виступити зі своїм гуртом Blue System на арені “Švyturys”у литовському місті Клайпед 20 листопада та на арені “Žalgiris” у Каунасі, але квитки на ці події більше не доступні на сайтах. Розповсюджувачі квитків підтвердили у коментарі LTR, що концерти скасовано.

“Ми порадилися з організаторами та домовилися, що такий захід не повинен відбуватися на нашій арені”, – сказав журналістам LRT.lt Мантас Ведріцкас, керівник організації заходів на арені “Жальгіріс”.

Хоча причина скасування концертів Дітера Болена у Литві не розголошується, видання пов’язує це з висловлюваннями музиканта щодо відносин між Німеччиною та Росією на тлі війни в Україні. Наприклад, в одному з інтерв’ю співак закликав купувати енергоресурси у РФ.

Концерти Дітера Болена мало організувати агентство Spark Live, яке також організує виступ другого учасника Modern Talking Томаса Андерса в Паланзі цього літа.

Позиція Дітера Болена щодо війни в Україні

У 2022 році Дітер Болен висловився проти повномасштабного вторгнення РФ в Україну, одночасно розкритикувавши антиросійські санкції. Музикант тоді зазначив, що РФ тепер продаватиме газ у країни Азії.

Важливо

“Не треба було б займатися всією цією нісенітницею зараз. Тепер ми повинні замерзнути, робити те й це. Все це — відстій”, — сказав Болен.

Колишній соліст Modern Talking також заперечив, що має “політичну спрямованість”. Він наголосив, що виступає категорично проти війни та виступає за завершення конфлікту шляхом переговорів. Він також заперечив, що має “політичну спрямованість”.

Нагадаємо, в Таллінні скасували концерт гурту Limp Bizkit, лідер якого назвав окупований Крим російським на концерті у 2015 році.

Фокус також повідомляв, що співак Стінг закликав Росію звільнити українських музикантів, які вже понад два роки перебувають у полоні.

Україна вирішила скоротити навчання та підготовку військових, які ті проходять за кордоном. Про це під час брифінгу розповів заступник начальника Головного управління доктрин і підготовки Генерального штабу Збройних сил України полковник Євген Межевікін, повідомляє “Мілітарний”.

Західні інструктори, за його словами, не мають сучасного бойового досвіду.

“Вони відірвані від наших реалій, від поточних бойових дій”, — сказав Межевікін.

Він зазначив, що Велика Британія першою запропонувала перенести всю підготовку в Україну, концентруючи зусилля на окремих центрах і напрямах діяльності.

Полковник наголосив, що навчання в Україні скорочує загальний час на підготовку особового складу та суттєво полегшує логістику.

Генштаб вивчає всі помилки, які допускають на власних локаціях країни-партнери під час підготовки українських військових. Якщо ж Україна не може вплинути на результат, такий “курс” доводиться скасовувати, зауважив Євген Межевікін, інформує LB.ua.

“Є ряд підготовок, від яких ми відмовилися, адже партнери або не можуть змінити своє законодавство, або не розуміють певних процесів”, — пояснив офіцер одну з причин скорочення навчання за кордоном.

Окрім того, таким чином Генштаб більш оперативно реагує на бойову обстановку, не витрачаючи час на переміщення особового складу підрозділів з крани в країну.

У вересні 2025 року стало відомо, що командування Збройних сил України попросило партнерів продовжити тривалість військової підготовки мобілізованих на західних полігонах, надаючи пріоритет “якості над кількістю”.

Нагадаємо, заступник керівника Офісу президента, полковник Павло Паліса повідомляв про зміну підготовки мобілізованих та розподіл новобранців по бригадах.