Сьогодні, у вівторок, 17 червня, на трасі Одеса-Рені утворюються чисельні затори у бік прикордонних пунктів пропуску до Молдови, зокрема біля Маяків. Шляхом до Румунії також спостерігаються тягнучки, однак їх значно менше.

Про це Новини.LIVE дізналися з картографічного вебсервісу Google Maps.

Реклама

Затори до Молдови

У бік “Старокозачого — Тудора” наразі заторів немає, отже стояти там мандрівникам не доведеться. Однак шляхом до КПП “Паланка — Маяки — Удобне” вже утворилися декілька тягнучок. Найбільші з них — поблизу села Маяки, що слід враховувати, плануючи подорож. Що стосується пункту пропуску “Рені — Джурджулешть” —  на картах черг сьогодні не помічено.

Затори до Румунії

На найближчому до Румунії поромному переході  “Орлівка — Ісакча” заторів наразі немає. Щодо каналу Кофа — тягнучок на картах також не спостерігається. Але біля прикордонних сіл рух значно ускладнений, хоча великих черг і не зафіксовано. За даними сервісу, подорож з Одеси триматиме понад 4 години.

Нагадаємо, нещодавно ми писали про нові вимоги для автомобілістів, які подорожують до Молдови. А також про те, які документи необхідно брати із собою в Румунію.

Обстріли Одещини знищили гніздування десятків видів птахів у “Тузлівських ламанах”, серед яких є й червонокнижні. Крім того, через атаки змінили місця перебування й рідкісні рожеві фламінго.

Про це повідомив еколог Іван Русєв у соцмережі.

Реклама

Знищення птахів

Внаслідок одного з російських обстрілів у Національному парку “Тузлівські лимани” виникла пожежа, яка охопила близько 10 гектарів заповідної зони. Вогонь знищив унікальні рослинні угруповання та місця гніздування птахів. Відомо про щонайменше 10 втрачених гнізд рідкісних качок-нерознів, занесених до Червоної книги. Також постраждали й інші пернаті, десятки тисяч мушель, комах та дрібних гризунів.

“Загинули гнізда і інших дрібних птахів, десятки тисяч мушлей, комах, дрібних мишоподібних гризунів…Дістатися таких місць для пожежного транспорту майже неможливо, пожежу зупинило прохолодне повітря ночі, а заповідний ландшафт перетворено на чорну пустелю”,— пише еколог Іван Русєв.

Крім того, через постійні обстріли свої місця гніздувань вже вдруге повинні були міняти і дивовижні рожеві фламінго.

Нагадаємо, нещодавно ми писали про те, що минулого разу фламінго змушені були міняти місця гніздування через відпочивальників. А також про те, як від війни страждають мешканці моря.

Попри військову допомогу та публічну підтримку, стратегічні інтереси США в Україні значно ширші, ніж це може здаватися, на перший погляд. У центрі уваги — доступ до природних ресурсів, стабільність у Чорноморському регіоні та глобальний баланс безпеки. Чи має нинішнє партнерство шанс перерости у довгострокову угоду з Вашингтоном?

Про це журналісти Новини.LIVE в ексклюзивному інтерв’ю запитали в експосла України у США (2015 — 2019) Валерія Чалого. 

Реклама

Партнерство України та США

Протягом трьох років повномасштабної війни Україна поступово вибудовує нову архітектуру безпеки разом із західними партнерами. Але, як визнають дипломати, стратегічне партнерство — це не лише постачання зброї. Щоб утримати інтерес Вашингтона, Київ має запропонувати більше. Ідея залучення США до освоєння українських корисних копалин з одного боку приманлива, проте не враховані всі ризики.

“Сама ідея зацікавити Америку — це, безумовно, правильна логіка. Але якщо це буде так, як з мінеральними ресурсами, то це не найкращий шлях. Там порушений закон про міжнародні борги України, бо влада і парламент обійшли чинне законодавство щодо ресурсів і територій”, — зазначає експосол України у США.

Така стратегія робить державу вразливою — замість довгострокової безпеки вона ризикує втратити контроль над ключовими секторами. Ресурси можуть бути доповненням до партнерства, але не його основою. Особливо якщо подібні пункти вже звучали в домовленостях з іншими державами.

“Не тільки Америка. У нас були угоди з Британією, Францією, Німеччиною. І там також ішлося про співпрацю щодо мінеральних ресурсів. Але якщо ми знову підемо шляхом “зацікавити копалинами” — це не найкращий варіант”, — каже експерт.

Одна з головних помилок попередніх етапів зовнішньої політики України — персоніфікація відносин. Як правило, співпраця будувалася на контактах між окремими лідерами або урядами, а не між державами як інституціями. Це створює загрозу, що зі зміною влади — у Києві чи у Вашингтоні — стратегія може зруйнуватися. Україні потрібна стабільна договірна рамка, яка працюватиме незалежно від того, хто буде в Білому домі чи Банковій. 

“Не вічний буде Трамп, не вічний Зеленський — в політичному сенсі. Нам потрібно створити довгострокову рамку. Таку, яка б працювала незалежно від прізвищ президентів. Стратегічне партнерство має бути сталим”, — наголошує Валерій Чалий.

Ставка на особисті контакти у теперішній війні дала результат, але майбутнє вимагає інституціоналізації. У цьому сенсі прикладом є Ізраїль, який має систему безпекового співробітництва із США, незалежно від політичної кон’юнктури. 

Чорне море — точка дотику інтересів

Україна сьогодні фактично стала гарантом свободи судноплавства. Від здатності утримувати ситуацію залежить не лише експорт зерна, а і безперебійна логістика для всього Південного флангу НАТО. Чалий переконаний: для Вашингтона поразка України означатиме не лише репутаційний удар, а й реальні геостратегічні втрати — від Балкан до Кавказу. А головне — такий сценарій буде сигналом для Китаю.

“Якщо Росія контролюватиме прохід суден у Чорному морі, то Китай робитиме те саме біля Тайваню. Це один і той самий сценарій, і США абсолютно не зацікавлені в такій ситуації”, — говорить експерт.

Крім безпеки, Чорне море має і економічну вагу — порти України, зокрема Одеси, які є ключовими логістичними хабами для експорту та транзиту. І саме тут американський інтерес має не лише військовий, а й практичний вимір. Від агропродукції до обладнання — через українські гавані можуть проходити вантажі, які забезпечують стабільність цілої низки країн. Знищення цих маршрутів означає нову глобальну кризу постачань.

“Постачання сільгосппродукції, ресурсів, металу — це вже не лише українське питання. Це безпека ланцюгів поставок для усього регіону. США зацікавлені, щоб Росія була не переможена, а послаблена, і не могла далі тиснути на союзників”, — пояснює дипломат.

Співпраця з США

Водночас багато хто побоюється рішень Трампа. Але — ще під час першого терміну республіканця США не згорнули співпрацю з Україною. Так, риторика може бути агресивною чи непередбачуваною, але глибокі механізми партнерства працюють. Військова допомога йде, розвідка співпрацює, а старі пакети постачань реалізуються. Проте вже зараз слід формувати нові контракти — незалежно від передвиборчих заяв.

“Я не бачу зменшення розвідданих, не бачу скорочення поставок. Все, що зараз надходить — це ще зі старих пакетів. Але вже зараз треба готувати нові закупівлі, прямі контракти, а також імплементацію вже підписаних угод. І не орієнтуватися щодня на риторику Трампа”, — зазначає експосол України у США Валерій Чалий.

На думку експосла, Трамп використовує спеціальну інформаційну тактику — щодня створювати якомога більше новин, щоб заповнити ефір і диктувати порядок денний. Але ближче до виборів цей стиль зміниться. Кампанія вимагатиме більш виважених заяв і конкретики, а тому турбулентність стихне. І в цей момент важливо, щоб Україна вже мала чіткі пропозиції та документи.

“Це інформаційна технологія: створити багато новин щодня, щоб захопити інформаційний простір. Але далі, ближче до виборів, використання екзекутивних указів піде на спад. Починається кампанія, і турбулентність зменшиться”, — прогнозує експерт.

Готовність Європи до війни

Окрема тема — готовність самої Європи до нової хвилі агресії з боку Росії. Частина лідерів ще досі вважає, що має 5–10 років, щоб підготуватись. Але розвідка попереджає: ризик нового наступу дуже великий. І якщо Європа не мобілізується зараз, то отримає нову війну — але вже на своїй території.

“Європа має не просто нервувати, а готуватись до війни з Росією. Не у 2029-му, а в найближчі рік-два. Якщо цього року Європа не зробить максимум, вона отримає війну вже незабаром”, — попереджає дипломат.

Є три головні дії, які мають здійснити західні партнери вже зараз. По-перше — розморозити активи РФ і передати їх Україні. По-друге — масштабувати військове виробництво. І по-третє — впровадити незалежні санкції, не чекаючи на позицію США. Інакше ціною зволікання стане новий фронт.

Тиск з боку Росії 

Що ж стосується погрози від генерала Картополова, який заявив про бажання “захищати” Одесу та Дніпро, то на ділі російська армія не лише не здатна контролювати ці міста — вона вже програла їм. Суспільство не потребує “визволителів”, воно давно визначилось із вибором. І якраз тут, на рівні реального життя, і починається справжній опір.

“Я спитав в Одесі: “Хтось тут хоче, щоб вас ‘захищала’ Росія?” І почув у відповідь чітке “ні”. Тому хай Картополов забуде ці фантазії. Це інформаційна війна. А ми повинні відповідати на неї стратегічними рішеннями”, — зазначає  Валерій Чалий.

Україна сьогодні стоїть на перетині глобальних інтересів і мусить використовувати цей момент для закріплення стратегічного партнерства із США. Водночас справжня міцність цього партнерства залежить не від прізвищ у Білому домі чи на Банковій, а від здатності будувати системні, інституційні механізми співпраці. Як показує досвід, американський інтерес до України значно глибший, ніж просто військова підтримка — йдеться про ресурси, логістику, безпеку в Чорному морі та стримування авторитарних режимів. 

Раніше ми писали, про зустріч Володимира Зеленського зі сенаторами Америки та їх результати. А також про те, яких результатів варто очікувати від переговорів з Росією.