Connect with us

Суспільство

Як в Одесі бронювання на бізнес перетворили Анонси

Published

on


В Одесі триває скандал з фіктивним бронюванням працівників комунальних підприємств. Попри кримінальні провадження, статус критичності відновлено навіть тим ЖКС, керівники яких перебувають під слідством. В мерії продовжують приховувати кількість заброньованих працівників комунальних підприємств і кажуть, що “перевірка триває”. При цьому кількість комунальних працівників різко зростає.

Виглядає на те, що влада Одеси робить все, щоб ця історія залишилась лише в Реєстрі судових рішень. Проте “Інтент” та Центр публічних розслідувань з’ясували, що наші дахи і труби вже тривалий час ремонтують, точніше не ремонтують, не просто сантехніки, а, наприклад, рієлтор чи керівник будівельної фірми. 

Секретне бронювання

Статус критичності підприємства визначається обласною військовою адміністрацію, відповідно до постанови Кабміну. Відтак, в Одеській області розпорядження про надання критичності підписує Олег Кіпер. Список галузей, які можуть отримати статус критично важливих, можна побачити на сайті Одеської військової адміністрації.

Але побачити список реальних підприємств, які забронювали працівників ви тут не зможете – в адміністрації приховують, які саме підприємства скористались статусом критичності. Цю інформацію ОВА відмовлялась оприлюднювати і раніше. Наприклад, у 2024 році, на запит Центру публічних розслідувань. І вже у серпні 2025 року відмовили на запит журналістів “Інтенту” надати копію розпорядження. Приховування інформації пояснили “національною безпекою”.

Цікаво, що у сусідньому Миколаєві не вважають це питанням національної безпеки. Що більш, перелік підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, оприлюднений на сайті уряду.

Крім того, в Одесі приховують навіть статистику щодо кількості заброньованих підприємств та військовозобов’язаних працівників. Кажуть, для цього треба створювати “додаткову інформацію”, а це не входить до посадових обов’язків чиновників.

На думку юриста громадської організації “Інститут масової інформації” Володимира Зеленчука, відмова Одеської ОДА у наданні розпорядження, може, й виправдана з огляду на “національну безпеку”, але безсумнівно порушує Закон “Про доступ до публічної інформації”.

“Насправді ОДА могла надати копію розпорядження, заздалегідь приховавши чутливу до розголошення інформацію, враховуючи той факт, що сам документ попередньо не оцінювався як такий, що потребує обмежень у доступі”, – каже юрист.

 Бронь не для всіх

Згідно з розпорядженням Одеської військової адміністрації, комунальні підприємства Одеської області мають право на бронювання 50% своїх працівників. Як повідомляв “Інтенту” очільник департаменту міського господарства Одеської мерії Леонід Гребенюк, відповідне розпорядження було підписане у березні 2025 року. Згідно з ним, критичність не підтвердили трьом міським комунальним підприємствам. Це “Агентство програм розвитку Одеси”, “Адміністратор послуги з управління відходами” та “Міське агентство з приватизації житла”. Решта отримали можливість забронювати 50% працівників.

Загалом в Одесі є 32 міських комунальних підприємства. На жаль, ми не знаємо кількості їх працівників станом на 2025 рік – цю інформацію також приховують. Тепер вже Одеська мерія.

“Кількість заброньованих на підприємствах будь-якої форми власності не є публічною інформацією під час дії воєнного стану”, – відповіли у пресслужбі міськради.

Тому, для розуміння масштабів, ми будемо оперувати відкритими даними за 2024 рік. За інформацією порталу “Опендатабот”, у 2024 році на цих підприємствах офіційно були працевлаштовані 7 781 працівник. Всі ці комунальні підприємства, за винятком трьох зазначених вище, можуть забронювати до 50 % своїх військовозобов’язаних працівників. Цікаво, що саме у 2024 році значна частина комунальних підприємств удвічі або й втричі збільшили кількість працівників. 

Наприклад, згідно з цими данними в ЖКС “Черьомушки” у 2023 році працювало 32 людей, у 2024 вже – 102. Або ЖКС “Чорноморський”: 85 та 199, відповідно. Те саме ЖКС “Порто-Франківський” – збільшив кількість співробітників з 368 до 507. Хоча є такі, де бракує людей, як, наприклад у ЖКС “Порто-Франківський”, де за словами в.о. директора Тетяни Любиної, бракує 200 людей, щоб заповнити весь штатний розклад.

КП

кількість працівників

різниця

2023

2024

КП “ЖКС “Порто-Франківський”

368

507

139

КП “Сервісний центр”

355

491

136

КП “ЖКС “Чорноморський”

85

199

114

КП “ЖКС “Черьомушки”

32

102

70

КП “Спеціалізоване підприємство комунально-побутового обслуговування”

199

207

8

КП “Одескомунтранс”

46

53

7

КП “Бюро технічної інвентаризації”

34

39

5

КПЕМЗО “Одесміськсвітло”

145

150

5

КП “ЖКС “Пересипський”

63

67

4

КП “ЖКС “Північний”

14

18

4

КП “Муніципальний центр екологічної безпеки”

20

24

4

КП “ЖКС “Хмельницький”

192

195

3

КП “Міське капітальне будівництво”

15

18

3

КП “Одеспроект”

28

30

2

КП “Одестранспарксервіс”

12

14

2

КП “Одеські інженерні мережі”

16

18

2

КП “Стадіон “Спартак”

5

7

2

КП “Малиновський ринок”

37

38

1

КП ОМР “Узбережжя Одеси”

60

60

0

КП “Міжнародний аеропорт Одеса”

24

23

-1

КП “Одеська міська друкарня”

5

4

-1

КП “Одеський міський землевпорядний центр”

14

13

-1

КП “Туристичний інформаційний центр міста Одеси”

15

14

-1

КП “ЖКС “Вузівський”

154

152

-2

КП “Право”

13

10

-3

КП “Теплопостачання міста Одеси”

2327

2323

-4

КП “Одесфарм”

44

39

-5

КП “Одеське електротехнічне експлуатаційно-монтажне підприємство”

92

85

-7

КП “ЖКС “Фонтанський”

314

297

-17

КП “Міські дороги”

606

589

-17

КП “Міськзелентрест”

340

312

-28

КП “Одесміськелектротранс”

1766

1683

-83

Дані Опендатабот

Схема з “мертвими душами”

У фіктивному працевлаштуванні правоохоронці підозрюють три комунальні підприємства Одеської міської ради та одне приватне підприємство, яке надає комунальні послуги згідно з угодами з мерією.

Йдеться про КП “ЖКС “Порто-Франківський”, КП “ЖКС “Фонтанський”, ЖКС “Хмельницький”, та ТОВ “Вітоле”. Саме ці назви фігурують у кримінальному провадженні. З судових рішень Інтент дізнався, що правоохоронці витребовують десятки наказів про призначення на різні комунальні посади – двірників, пічників тощо. Наприклад, з ухвали Пересипського районного суду міста ми дізнались, що виконувач обов’язків директора КП ЖКС “Порто-Франківський” Олександр Сайчук незаконно оформив на роботу та забронював 14 людей. Їх оформили на різні технічні посади (робітники з комплексного прибирання, слюсар, майстер, пічник та інші), однак фактично в ЖКС ці люди не працювали. На думку правоохоронців, яку вони висловили в одному з клопотань до суду, заробітну плату, цих працівників привласнило керівництво ЖКС.

“Крім цього, вказана корупційна схема узгоджена зі службовими особами Департаменту міського господарства Одеської міськради, а саме кураторами роботи ЖКС, які отримують частину неправомірної вигоди”, – йдеться у пояснені прокуратури.

Загалом правоохоронці підозрюють, що службові особи КП “ЖКС “Порто-Франківський” та КП “ЖКС “Фонтанський” налагодили схему привласнення коштів, призначених на зарплати та інші виплати. Для цього вони фіктивно оформили понад 50 працівників.

Своєю чергою в.о. директора ЖКС “Порто-Франківський” Тетяна Любина запевнила журналістів Інтента, що звинувачення правоохоронців не мають жодних підстав. Вона каже, що особисто бронювала працівників, які щоденно працюють на виробничих дільницях.

“Я знімала з розшуку й бронювала майстрів, старших майстрів, начальників дільниць, сантехніків, покрівельників – робочих людей”, – розповіла вона.

Наразі, за її словами, в ЖКС заброньовані лише 49 людей. 

Керівників ЖКС “Хмельницький” правоохоронці підозрюють у фіктивному працевлаштували щонайменше п’ять людей. Тут, під час обшуку слідчий вилучив накази про працевлаштування людей, які насправді не працювали в ЖКС, а займались своїм бізнесом – ремонтами та перепродажем автомобілів.

Заробляв на броні, на думку правоохоронців, і власник ТОВ “Вітоле” Олександр Комаров. Це приватна компанія яка, діє з 2010 року й надає комунальні послуги місту з теплопостачання – постачає пару, гарячу воду та кондиційоване повітря. Саме через це вони отримали можливість мати статус критичного підприємства. 

В цьому випадку правоохоронцям вдалось відтворити схему фіктивного працевлаштування. Вони з’ясували, що це стало можливим завдяки діяльності адвоката Святослава Чумаченка, експрокурор Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області, який наразі активно надає послуги військовозобов’язаним.

Скрин: Сторінки Святослава Чумаченка в Інстаграм

Саме Чумаченко “приводив клієнтів” на підприємство. Коли до адвоката за правовою допомогою звертались військовозобов’язані, які не оновили данні та перебували у розшуку, він пропонував їм “працевлаштуватись” до “Вітоле”. За свої послуги з бронювання та вилучення даних з бази розшуку, адвокат просив від 9,5 тисячі доларів США до 11 тисяч. А от заробітком директора, ймовірно, була щомісячна заробітна платня фіктивного працівника, при цьому на роботу фейкові робітники могли не ходити.

Інтент зв’язався з адвокатом Святослава Чумаченка Денисом Толпигом щодо коментаря, однак він повідомив, що підзахисний його не уповноважував на це.

“Я передам йому ваше прохання, і якщо він погодиться, прокоментую”, – пообіцяв він, але хоча часу було достатньо аби передати нашу пропозицію, адвокат поки мовчить.

Наразі директор ЖКС “Порто-Франківський” Олександр Сайчук та кадровик підприємства відсторонені від своїх посад. Щодо фігурантів справи “Вітоле”, то адвокат Святослав Чумаченко перебуватиме під вартою до 11 вересня 2025 року без можливості внести заставу, заступник директора вийшов під заставу у 3 мільйони гривень, а директора підприємства Олександра Комарова оголошено у розшук, оскільки він утік.

Керівники ЖКС “Фонтанський” та “Хмельницький” поки підозр не отримали. Але правоохоронці порахували, що лише в першому з них, впродовж 2024 та 2025 років на ЖКС “Порто-Франківський” ймовірно фіктивно працевлаштували вісім слюсарів-сантехніків третього розряду, п’ять двірників та одного штукатура.

Цікаво, що ніхто не хоче називати прізвищ людей, які скористались “послугами бронювання”. Правоохоронці кажуть – йде розслідування, в ЖКС кажуть – у нас немає документів, все вилучили. Відповіді на запит – не дамо, бо це розголошення особистих даних. Водночас анонімні телеграм канали наввипередки публікують прізвища. Інтент вирішив перевірити та ідентифікувати частину з цих прізвищ. І нам справді вдалось. Наші джерела в правоохоронних органах підтвердили, що всі вони фігурували у наказах комунальників про прийняття на роботу. 

Наприклад, у КП “Портофранківський” двірником “працював” власник двох компаній Сергій Султанов. Одна з його ТОВ – “Гарант Альянс” – на ринку з листопада 2011 року, зареєстрована в Миколаєві, займається обслуговуванням водного транспорту. Інша – “Буксир-Інтернаціонал” – зареєстрована у вересні 2024 в Одесі, займається будівництвом житлових та нежитлових приміщень.

Сергій Султанов цікавий ще й тим, що у минулому мав відношення до ТОВ “Рейдовий термінал “Конкорд”, який входить у корпоративну групу родини депутата Миколаївської міськради Миколи Капацини.

Скрин тегів з Getcontact

Журналісти Інтента написали Сергію Султанову у всіх месенджерах, щоб він міг прокоментувати цей збіг. Однак відповідь він поки не надав. До того ж останній раз в мережі (за даними, наприклад, Телеграму) він був понад місяць тому.

Ще один номінальний працівник ЖКС, на думку правоохоронців, Сергій Яворський – є співвласником двох агентств нерухомості. Одне – ТОВ “ОФ “Абакус” зареєстровано у грудні 2005 року, інше – ПП “Аділіс” – у вересні 2009-го. Обидві фірми мають одну й ту саму адресу і телефон. При цьому номер телефону виявився не діючим.

Крім цього, журналісти Інтенту за повним збігом ПІБ встановив ще одного фейкового “двірника” – Вячеслава Лахмая, власника фірми “Дейтрон” та “Інт-Трейд”. Перша компанія з червня 2013 року займається оптовою торгівлею зерном, необробленим тютюном, насінням та кормом для тварин. Друга з грудня того ж 2013 року займається роздрібною торгівлею.

Журналісти зателефонували Вячеславу Лахмаю, але номери телефонів, вказані як контактні цих фірм, виявились не існуючими. Не вдалось знайти його і за адресами фірм. За однією з адрес виявилось, що це комп’ютерна академія “Шаг” і про фірму “Інт-Трейд” там не чули. За іншою ТОВ “Дейтрон” також не знайшлося.

На ЖКС “Фонтанський” працевлаштувався член благодійного фонду “Курс Одеса” та власник однойменної торгової марки Артур Спругіс. З ним Інтент також намагався зв’язатись, однак він зник з усіх, як то кажуть, радарів, хоча до того адміністрував Телеграм-канал “Курс Одеса“. А керівник благодійного фонду та власник ТГ Віктор Пантюк запевнив, що з Артуром Спругісом не спілкується і нічого про нього не знає.

Тож, як бачимо, жоден з ідентифікованих людей на сьогодні недоступний – їх телефони відключені, вони поза мережами і відсутні на робочих місцях. Інтент готовий надати згаданим людям слово, якщо вони звернуться до редакції.

На ЖКС “Хмельницький” своєю чергою, за інформацією правоохоронців працевлаштовані щонайменше п’ять людей. Один з них займається ремонтом і фактично в ЖКС не працює, інший займається перепродажем автомобілів й також на роботу в ЖКС не ходить.

За словами заступника директора ЖКС “Хмельницький” Дмитра Олександрова, в них номінальних працівників не було, а бронювали лише фактичних робітників.

“В нас все прозоро й фіктивного працевлаштування не було”, – стверджує він. Але ніяк не коментує підозри правоохоронців. 

Зняли статус для “галочки”

Після того як правоохоронці повідомили керівникам ЖКС про підозру у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України через фіктивне працевлаштування, очільник Одеси Геннадій Труханов оголосив про проведення перевірки заброньованих підприємств у своєму Телеграм-каналі.

Пройшов місяць з часу цього доручення, але результатів перевірки ще немає. В пресслужбі мерії Інтенту повідомили, що перевірка досі триває. Сказали також, що можливо переглянуть перелік заброньованих підприємств.

Проте, як дізнались журналісти Інтенту, вже з 1 серпня статус критично важливих підприємств для ЖКС “Порто-Франківський” та “Фонтанський” було поновлено. Зробив це голова ОВА Олег Кіпер.

“Одразу, як з’явилась інформація щодо “мертвих душ” на цих ЖКС, за листом правоохоронних органів ми скасували їм статус. Але, враховуючи те, що хтось має прибирати вулиці, розбирати завали після прольотів, цей статус їм дійсно поновили”, – пояснив Кіпер у коментарі Інтенту.

За його словами, спеціальна комісія ОВА, спільно з ТЦК, адміністрацією Приморського району і міською радою перевірили всіх працівник цих двох ЖКС і тепер впевнені, що ті хто є реальні комунальники.

Також Кіпер зазначив, що чекає від міської ради звіту щодо проведеної перевірки інших ЖКС.

“Ми перевірили лише два підприємства, а їх, якщо я не помиляюсь, десять”, – підкреслив він.

Тож, як бачимо, схема з бронюванням в Одесі перетворила державний механізм захисту критично важливих сфер у спосіб ухилення від мобілізації. Замість реальних робітників на папері з’явилися бізнесмени, блогери й рієлтори. А бюджетні гроші, призначені для зарплат, за інформацією правоохоронців, опинялися у кишенях чиновників та посередників. Тож попри окремі викриття, наразі до відповідальності притягнули лише частину виконавців, тоді як загалом система, ймовірно, продовжує діяти. 

Здійснено за підтримки програми “Сильніші разом: Медіа та Демократія”, що реалізується Всесвітньою асоціацією видавців новин (WAN-IFRA) у партнерстві з Асоціацією “Незалежні регіональні видавці України” (АНРВУ) та Норвезькою асоціацією медіабізнесу (MBL) за підтримки Норвегії. Погляди авторів не обов’язково відображають офіційну позицію партнерів програми.


Олеся Ланцман



Джерело

Суспільство

у суді завершили допит обвинуваченого Сцельнікова

Published

on



Зазначається, що засідання розпочалося об 11:23. У залі суду були присутні обвинувачений Михайло Сцельніков, його адвокат Віктор Пономаренко, прокурор Тарас Ковальчук, рідні Андрія Парубія та адвокат потерпілих Юрій Зошій.

У попередньому засіданні, що відбулося 10 вересня, оголошували перерву під час допиту обвинуваченого. Тоді прокурор повідомив, що має ще запитання до Сцельнікова.

На початку засідання обвинувачений Сцельніков повідомив суду, що хоче відмовитися від державного захисника Віктора Пономаренка, та попросив призначити йому через Центр безоплатної правової допомоги адвокатку Діану Кару, яка також захищає обвинуваченого у справі про вбивство Ірини Фаріон.

Але суддя Олександр Величко пояснив, що суд не може самостійно призначити іншого захисника. За його словами, Сцельніков може звернутися до Центру безоплатної правової допомоги або самостійно укласти угоду з адвокатом.

Також обвинувачений просив вплинути на адміністрацію СІЗО, щоб йому дозволили передати теплі речі іншим ув’язненим. Суддя зазначив, що це питання має вирішуватися безпосередньо з адміністрацією СІЗО.

Під час продовження допиту прокурор запитував Сцельнікова, зокрема, про його ставлення до подій Революції гідності та війни на сході України. Обвинувачений заявив, що негативно ставився до “організаторів Майдану”.

“Майдан (Революція гідності — ред.) для мене особисто він не є однорідним. Для мене особисто є верхівка, вожді, і є люди, яких реально обдурили. Я дуже негативно ставлюся до вождів і до цієї влади”, — заявив обвинувачений.

Також Сцельніков розповів, що перед убивством змінював телефони, купував одяг, велосипедний шолом та ремонтував автомобіль. За його словами, на підготовку він витратив близько 4 тисяч доларів або трохи більше.

Читайте також: Засідання у справі про вбивство Фаріон перенесли вчетверте

Обвинувачений також заявив, що тричі приїжджав на вулицю Єфремова та чекав там на Андрія Парубія. За його словами, він не знав точно, коли політик з’явиться на вулиці.

Крім цього, Сцельніков повідомив, що зі зброї, з якої, за даними слідства, було вбито Парубія, він здійснював тренувальні постріли. Зазначив, що зброю зберігав у різних місцях, а саме: у лісі, автомобілі та вдома.

Сцельніков також розповів, що видаляв листування у месенджері з особою, яку назвав куратором, та змінював акаунти. За його словами, ця людина давала йому поради, як позбутися слідів пострілу на руках.

За словами Уляни Парубій, дружини Андрія Парубія, Сцельніков відмовився від слідчого експерименту. На запитання чому, відповів — “а навіщо, мені краще посидіти в СІЗО й чай попити”.

Вона зазначила, що не сумнівається, що Сцельніков причетний до цього вбивства. Але запитала у нього, чи може він надати хоч один переконливий доказ, що саме він стріляв у її чоловіка.

Обвинувачений відповів, що всі докази має слідчий.

На цьому допит Михайла Сцельнікова у суді завершили.

На наступному засіданні, 12 жовтня, почнуть вивчати докази у справі.

Як повідомляв Укрінформ, 30 серпня 2025 року у Львові застрелили колишнього Голову Верховної Ради, народного депутата Андрія Парубія. Нападник здійснив вісім пострілів. Підозрюваного затримали у Хмельницькій області в ніч проти 1 вересня.

1 вересня 2025 року керівник Львівської облпрокуратури підписав підозру львів’янину Михайлу Сцельнікову у справі про вбивство Парубія.

11 березня 2026 року справу про вбивство Парубія скерували до суду. 13 липня Франківський райсуд Львова продовжив запобіжний захід Сцельнікову – тримання під вартою без права внесення застави – на 60 діб, до 10 вересня включно.

Фото: Суспільне Львів/Ольга Дейнека



Джерело

Continue Reading

Суспільство

“Час невдах” Смолярової: рецензія на роман… — публікація

Published

on



Цією публікацією Інтент продовжує серію рецензій, присвячену сучасним українським виданням. Рецензії для Інтента в межах цього проєкту пише Марія Галіна – українська письменниця, поетка та літературна критикиня, лауреатка літературних премій. Цього разу мова піде про роман Міли Смолярової “Час невдах, або в кримській столиці хмарно з проясненнями” (“Лабораторія”, 2026) – історію сімферопольських двадцятирічних 2003 року, які ще не знають, що живуть напередодні окупації.

Книжки я обираю відповідно до редакційної стратегії висвітлювати Південь України: це або видання, презентовані саме тут, або написані авторами Півдня, вже як вийде. Треба сказати, що попри обстріли, спалені книжкові склади, знищені російськими варварами наклади та культурні установи тощо, ми зараз переживаємо культурний спалах. Бо він – невіддільна частина національного спротиву, власне, будь-якого історичного процесу, пов’язаного із самоідентифікацією нації.

Але з книжками, скажімо так, регіональної тематики все не так просто. Частково тому, що чимало з них регіональною тематикою і обмежуються, частково тому, що інформаційних ресурсів, які б розповідали про книжкові новинки, у нас, м’яко кажучи, небагато. У нас є сильні та навіть знакові автори, але ж ми не можемо обмежуватися ними, як би нам того не хотілося. Тож я дуже вдячна Ганні Улюрі, бо завдяки її оглядам знаходжу авторів, з якими досі не була знайома. Саме вона привернула мою увагу до книжок Міли Смолярової. Спочатку, завдяки її відгуку, мене зацікавила збірка “Перед очима” з пророчим оповіданням “Де я все загубив”, у якому Херсонщина пішла під воду, але ця книжка вийшла ще у 2022-му (я ж кажу, пророче), тож я зупинилася на останньому творі авторки – книжці “Час невдах, або в кримській столиці хмарно з проясненнями” (Київ, “Лабораторія”, 2026).

Світлана Тараторіна, про яку я писала, а ви читали, називає “Час невдах” романом. Мабуть, так і є, бо перед нами розділене на глави-новели життя кількох персонажів, коли головна дійова особа однієї новели стає другорядним персонажем іншої і навпаки. Новела, здається, взагалі улюблений формат авторки, судячи з двох попередніх книжок, які фактично є збірками новел. Є й важливий момент: на відміну від жорсткої НФ-футурології вже згаданого оповідання “Де я все загубив”, події роману відбуваються у 2003-му, тобто текст містить помітний ностальгійний елемент. І саме тут, напевно, треба якось торкнутися бекграунду.

Крим 2003 – це часи невизначеності. Політичної, мовної (до речі, якою мовою насправді розмовляли герої Смолярової і чи можемо ми сприймати їхні діалоги як літературний переклад?), економічної… Власне, для всієї України це часи невизначеності (до Помаранчевої революції залишалося ще трохи часу), але для Криму тим більше: і Тузла на порядку денному, і “Старые песни о главном” на телебаченні на Новий рік перед привітанням президента, і все вперемішку…

Тож герої Смолярової перебувають саме в тому стані невизначеності. Ліля хоче стати юристкою, але працює в автосервісі. Олег хотів стати інженером, але покрутився в туристичному бізнесі й теж працює в автосервісі. Анна працює на радіо дикторкою, а живе з нариком, бо інакше їй немає куди йти, і трошки спить із хлопцем Лілі. Герман – більш-менш удачливий архітектор і бабник, але його тягне до Лілі. Є ще Настя, Лисиця, вона була одружена з іспанцем, але повернулася, бо щось там не склалося, і вийшла за свого давнього залицяльника. Є їхні родичі, батьки, сестри та брати. Герої, до речі, не те щоб переймалися майбутнім країни (і своїм власним теж): новорічне привітання президента здається їм нудним, на телевізійні дебати, де йдеться про вибори й російських політтехнологів, ніхто з героїв не звертає уваги, бо треба ж з’ясувати, хто кого любить і хто кому вірний… Вони тиняються містом, їздять маршрутками, бо на таксі немає грошей, сидять у барах, постійно палять, п’ють переважно пиво і коньяк три зірки й взагалі не розуміють, що буде завтра. Є й певні спроби відшукати коріння, але виявляється, що історії батьків теж, за рідкісними винятками, нещасливі. Дід Павло (він дідусь Лілі) зберігає рукописи дружини, невдалої провінційної письменниці, серед яких є й оповідання про перше кохання авторки, і це вочевидь не дід Павло. Оповідання включено до книжки, і з нього зрозуміло, чому Олена Косенко так і не стала великою письменницею – взагалі ніякою не стала.

Звісно, роман написано в дусі критичного реалізму, тож усі деталі мають бути достовірними, і авторка чесно прив’язує переміщення і стосунки героїв до колишніх локацій і культових точок. Вулиця Лєскова. Жучка (про неї пояснення в примітках). Паб “Cotton” і паб “Капітани” (про сумний кінець закладів, типовий, до речі, для того часу, теж у примітках). Яку музику слухали. Які пісні цитували… Що таке “Пневматика” і “Зеленка”. Тобто якщо ви захочете дізнатися, куди ходила і що співала просунута молодь Сімферополя, вам сюди. Якщо про ну дуже заплутані й дуже темпераментні стосунки молодих людей – вам теж сюди, хоча мені, власне, оті драми на порожньому місці на тлі суворої кримської реальності здаються трошки непереконливими.

Тож знову про невизначеність. Бо, може, саме заради цього, заради спроби відобразити менталітет мешканців півострова, “Час невдах” і варто читати. Крим, судячи з роману, тим, що турбувало, скажімо так, материкову Україну, не дуже переймався. Частково тому, що жив із туристів з росії: майже всі герої постійно скаржаться на нестачу грошей, а тут ось вони, і просто даром. Частково через культурну експансію країни-загарбника: авторка в примітці пише про рок-фестиваль “Рупор”, який відбувався в Ялті під патронатом президентів двох країн. Недарма авторка наголошує на тому, що герої вперто називають Сімферополь “столицею”, ніби це окрема країна. Про Тузлу якось виникає розмова, але одразу гасне (“Та фігня якась, будують і що з того?”)… Власне, тут і пояснювати вже нічого не треба. Бо все, що трапилося потім, почалося тоді.

Закінчується все – і в романі, і в житті – окупацією. Дехто з героїв таки обрав ідентичність і виїхав з окупованого Криму. Дехто – залишився, не стільки через ідеологію, скільки через небажання залишати звичне, своє, брак ідентифікації або ідентифікацію суто локальну (“Що я робитиму у ваших Одесах та Києвах?”).

Авторка, Міла Смолярова, сама виросла в Криму: у 1991 році, коли їй було 10 років, її родина переїхала туди із Сибіру, повернувшись на історичну батьківщину. Тож вона вочевидь знає, про що пише: книгу вона писала, спираючись на власний досвід, і цілком свідомо, тому портрет покоління вийшов чесним. “Кожен мав свою мрію, був зациклений на ній, спільної мрії не було, як от зараз. Легко ставилися до подій – як особистих, так і суспільних – „дозволяли собі жити життя“. Зараз ми позбавлені такої легкості”, – каже вона в розмові з книжковим блогером, автором телеграм-каналу “Перехресні стежки” Олексієм Рафаловичем під час презентації роману в Івано-Франківську. І жорстко додає: “Профукали, пропустили все, що відбувалося під носом”.

Тож це книга не стільки про Незалежність, скільки про неналежність, непричетність, бо більшість персонажів не ідентифікує себе ані з Україною, ані з росією (яка різниця, звідки приїжджають туристи, заради яких синів і дочок просять звільнити власну кімнату, власне ліжко?). Але вибір рано чи пізно робити треба. Іноді це вибір розлуки з тим, що було твоїм минулим, твоїм життям. “Ми вдома”, – каже один із персонажів, коли нарешті, після всіх блокпостів і перевірок, бачить український прапор.

У післямові авторка пише, що ті двадцять років, через які вона пронесла задум цієї історії, ніяк не назвеш невдалими. Тут я з нею цілком згодна. Трагічними – так. Болючими – так. Але це часи, коли окремі приватні історії стають частиною однієї великої, а це вже зовсім інша справа.

Марія Галіна



Джерело

Continue Reading

Суспільство

В Одесі посилюють систему дощової каналізації по всьому місту

Published

on


Комунальне підприємство «Міські дороги» здійснює системні роботи з технічного обслуговування та утримання систем відведення дощової води на вулицях Одеси. Фахівці підприємства виконують планове очищення та ремонт зливових колекторів, решіток дощоприймачів, колодязів і спеціалізованих гідроспоруд, зокрема зливовідвідних каналів та Буферного ставка, від мулу, листя, сміття й очерету.

Зокрема, цього тижня комунальники за допомогою екскаваторної техніки провели комплексне очищення водовідвідного каналу на Шкодовій горі. Крім того, фахівці повністю відновили дощоприймач на перетині вулиці Семінарської та проспекту Шевченка, де виконали заміну плити перекриття та чавунного лиття.

Заходи з розчищення мереж виконуються безперервно у всіх районах міста задля забезпечення вільного відведення води з вулично-дорожньої мережі. Під час сильних опадів та погіршення погодних умов на чергування додатково виходять оперативні бригади КП «Міські дороги» для якнайшвидшої ліквідації можливих підтоплень.

Больше новостей на нашем телеграм-канале: https://t.me/volnorezodessa







Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.